Підсумкова діагностична робота за темою:
«Невичерпні джерела мудрості»
ГР 1 Усно взаємодіє (Аудіювання)
Тести
А Дунай Б. Збруч В. Дніпро Г. Вісла
А. Міф Б. переказ В. Оповідання Г. Легенда
А. Лебеді Б. Хлопець В. Дівчина Г. Водяник
А. Вкрали гроші Б. Згоріла хата В. Захворіла жінка
Г. Захворіли діти
А. Мачуха заставила Б. Дід не любив дітей
В. Вони самі втекли Г. Хотів з ними прогулятися
А Чарівник Б. Бог В. Лебеді Г. Ніч
10. Чому сьогодні дикі голуби літають на людські подвір’я?
ГР 4. Досліджує мовлення
1.Розповідь, що передає уявлення наших далеких предків про створення світу, його будову, про богів і фантастичних істот називається…
А) Міфом Б) Казкою В) Легендою Г) Літописом
2. Що таке «Зоряний Віз»?
А) Візок, прикрашений зірками; В) Назва сузір’я;
Б) Назва міста; Г) Назва зірки.
3. Як перевіряли запорожці пригодність хлопця бути козаком («Прийом у запорожці»)? А) чи вміє битися; Б) чи їздить на коні
В) чи вміє варити кашу. Г) чи довго спить
4. Що таке народний переказ?
5. Установіть відповідність
Герой твору Назва твору
1. Силун А «Як виникла Карпати»
2. Собака Б «Чому в морі є перли і мушлі?»
3. Вдова В «Прийом у запорожці»
4. Козак Г «Чому пес живе коло людини?»
Ґ «Зоряний Віз»
6. Запишіть про що подані прислів’я та приказки
7. Яка різниця між міфом та легендою?
8. Виберіть та запишіть зайве у кожному рядку
А) лев, пес, лисиця, вовк, ведмідь
Б) легенда, загадка, міф, приказка, казка
В) Силун, чорт, лев, Дажбог, козак
9. Відгадайте загадки. Підкресліть першу букву відгадок, запишіть слово
1. Руда господиня
з лісу прийшла,
всіх курей перерахувала
і з собою забрала
2. Птах надувся, ніби пан,
Сірий одягнув жупан,
Ходить двором і белькоче,
Налякати діток хоче.
Керувати змалку звик
Цей поважний птах…
3. Тисни кнопку – не баян.
Говорить – не рація.
Але летить за океан
Будь-яка інформація.
4. Дерев’яний та довгенький,
Маю носик я гостренький.
На білому слід лишаю
І всіх діток потішаю.
Легенда Тернопільщини
Не десь в чужих краях то було, а в нас. Чи то на Збручі, чи то на Дністрі плавали білі лебедики.
Ґелґотіли по-людськи про двох сизих голубків, що вуркотіли на пару.
Сховався один молодець у вербниках і вчув ту потаємну розмову лебедів...
...Не вчора те було і не нині. Не виділи того і прадіди наші Але від батька до сина, від матері до дочки передається оповідь про диких голубків.
А хто хоче, най слухає! А байдужий най пустить коло вух і лапає мух!
Бідні сизенькі голуб’ята, сироти нещасні. Вами покинуті і забуті. Ні тобі вигляду пишного, ані голосу порядного. Но, воркують і воркують.
Слухайте, діти, вчіться розуму і добра. Бо люди — то мудра істота, а тому гріхи одної людини завше віддають горем на потомстві.
Повідаю, як було, як сам чув.
Жили колись парою чоловік з жінкою. Мали двох діточок, як квіточок. Щаслива була родина. А до часу...
...Прийшла, до хати біда. Захорувала і за тиждень відійшла жінка. Горював чоловік, доки сам не помер. Дітей-сиротинок забрав дідо, мамин тато.
По часі продав синову хату і перейшов у прийми до сусіди-вдовиці. А в тої - вдовиці стіжки і копиці, хліви і комори, ще й повні обори. Все у неї було, але серця не мала. Захотіла приєднати сусідське обійстя і купила через чужих людей.
Дід ще був моложавий, то вона його сподобала, а діти чужі — як більмо на оці.
Сичить щодень як гадюка на старого. Байстрюками сиріт обзиває, з хати виганяє. Скавуліла з рання до світання. І таки на скавуліла. Подався дід і душею, і тілом. Людина — не камінь
— Заведи до лісу і лиши. Хтось знайде, а нам - спокій ...І так щодня...
Не витримав. Сплакнув і... повів
Як же то діти щебетали в тому зеленому царстві. Як тулилися до дідових рук від щастя побути з ним без мачухи. Зайшли отак в гущавину, в яругу глибоку. Смеркалося. Позимніло. А дід мовчить, думає. Діти померзли, плачуть, сіпають його за рукави.
—Ви тута посидьте а я наберу мідяк і запалимо вогонь.
Пішов. А діти затаїлися в гущавнику, як пташенята. І лишень часом:
— Діду! Дід-ку-у!
А діда нема... Тай не буде вже.
Гукали діти, гукали, по ямі блукали, і рученятами, як крильцями розкидали... Задубіли.
Надибала тих сиріт темна Ніч.
Махнула широким рукавом і... вкрилися вони сизим пір'ячком. Махнула другим — злинули сироти в небо пташенятами.
Сидять собі на гілці, туляться до купки, гріються і час від часу кличуть:
- Діду! Дід-ку-у! ,
Донині залітають дикі голуби на кожне подвір’я, шукають свого діда: