Діагностична робота з теми «Слухаємо голоси природи»
(ГР 2 «Працює з текстом»)
Коли Мауглі не вчився, то вигрівався на сонечку, спав, їв і знову лягав спати; коли йому було жарко чи траплялося забруднитися, він купався в лісових озерцях; а коли хотів меду (від Балу він довідався, що мед і горіхи така ж смачна їжа, як і сире м’ясо), він видирався за ним на дерево, чого навчила його Багіра. Багіра простягнеться, бувало, на гілляці і кличе:
— Йди сюди, Братику.
Спочатку Мауглі лазив не краще за лінивця, але потім навчився
стрибати між гілками дерев майже так само сміливо, як і сірі мавпи. Був він завжди й на Скелі Ради, коли збиралася Зграя; і там
він, між іншим, помітив, що варто йому пильно подивитись в очі
будь-якому вовкові, і той одразу ж їх опускає; це йому сподобалось, і
він не раз так робив. Хлопчик часто виймав довгі колючки з лап своїх друзів, — вовки дуже потерпають від цих колючок та реп’яхів, що
чіпляються їм у хутро. Ночами він любив сходити з горба на засіяні
ниви і з цікавістю стежив за селянами в їхніх хатинах. Але до людей він ставився недовірливо: якось Багіра показала йому скриню з
ґратчастими самоопускними дверцятами, заховану в Джунглях так
уміло, що він ледве не попав у неї, і сказала, що то пастка. (...)
Шер-Хан завжди намагався перетяти йому шлях у Джунглях; користуючись тим, що Акела дедалі все більше старішав і слабішав,
кульгавий тигр міцно затоваришував з молодими вовками, які бігали за ним. (...)
Одного дня у літню спеку до Багіри дійшли нові чутки, трохи схожі на ті, що вона їх уже чула. Переказав їх, мабуть, Сагі, дикобраз.
Вона знову почала розмову з Мауглі, коли вони сховалися в гущавині і хлопчик ліг, поклавши голову на чудову чорну шкуру Багіри:
— Братику, скільки разів я говорила тобі, що Шер-Хан — твій ворог? (...) Шер-Хан не сміє вбити тебе в Джунглях; але пам’ятай: Акела
дуже старий; скоро настане день, коли він не зможе вбити свого оленя, і тоді вже він не буде Ватажком. Більшість тих вовків, які оглядали тебе, коли ти вперше прийшов на Раду, також постаріли, а молоді
вовки вірять Шер-Ханові, який каже їм, що Людському дитинчаті не
місце в Зграї. Хоч незабаром ти вже станеш дорослою Людиною.
— А що таке Людина? Хіба вона не може бігати разом з своїми
братами? — заперечив Мауглі. — Я народився у Джунглях. Жив, як
велить Закон Джунглів, і нема жодного вовка між нашими, якому б
я не виймав з лап колючок. Звичайно, вони мої брати!