Діагностичний етап психологічного супроводу педагога в атестаційний період

Про матеріал

Матеріал містить:

  • рекомендації щодо вибору діагностичних методик для вивчення різних аспектів професійно-педагогічної діяльності та особливостей емоційної сфери вчителя, який атестується;
  • протокол психологічного аналізу уроку вчителя в атестаційний період;
  • протокол індивідуального діагностичного обстеження вчителя в період атестації;
  • протокол індивідуальної консультації педагога за результатами психодіагностики;
  • методики діагностики педагогів.

Протоколи оформлені відповідно до нових вимог ведення документації практичних психологів згідно Листа МОН від 17.09.2015 № 1/9-442 «Про оптимізацію діяльності працівників психологічної служби».

Перегляд файлу

Діагностичний етап психологічного супроводу педагога в адаптаційний період

 

 

З досвіду роботи практичного психолога

Лавківської ЗОШ І-ІІ ступенів

Лалакулич Марини Михайлівни

 

  1. Проведення діагностичних процедур за методиками на виявлення різних аспектів професійно-педагогічної діяльності та особливостей емоційної сфери (Додатки).
  2. Відвідування уроків (занять) для їх аналізу.
  3. Оформлення результатів діагностики та відвідуваних уроків (занять) у протоколи.
  4. Консультування педагога за результатами психодіагностики.

 

Проведення діагностичних процедур

 

З усіх діагностичних методик для педагогів, були вибрані шість методик, які охоплюють різні сторони професійно-педагогічної діяльності та одну методику для виявлення наявності симптомів емоційного вигорання для розробки відповідних рекомендацій для кожного вчителя, який атестується.

Методики досить легкі в обробці. Обробка результатів та оформлення висновків і рекомендацій діагностики за всіма методиками для одного педагога вимагає 1,5-2 години.

Перелік діагностичних методик

 

  1. Тест «Шляхи саморозвитку». Мета методики: визначення співвідношення готовності до самопізнання та готовності самовдосконалюватися.
  2. Анкета «Психологічна  культура вчителя». Мета методики: визначення психологічної обізнаності для актуалізації професійних якостей.
  3. Методика «Вивчення задоволеності вчителя своєю роботою та професією» (за Журіним Н. В., Ільїним А. В.). Мета методики: виявлення рівня задоволеності своєю професією та різними сторонами професійної діяльності.
  4. Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса. Мета методики: визначення рівня мотивації до успіху у професійній діяльності.
  5. Тест «Ваш творчий потенціал». Мета методики: визначення рівня творчого потенціалу.
  6. Методика «Індивідуальний стиль педагогічної діяльності» (за Марковою А. К., Ніконовою А. Я). Мета методики: визначення провідного стилю діяльності педагога, його змістовних та динамічних характеристик.
  7. Методика діагностики рівня емоційного вигорання В. Бойка. Мета методики: виявлення домінуючих симптомів емоційного вигорання.

 

Протокол

психологічного аналізу уроку

Лавківська ЗОШ І-ІІ ступенів

Дата: 23.12.2016 р.

Клас: 2

Вчитель: Петрова Марія Василівна, вчитель англійської мови.

Хто звернувся: ПІБ,  директор навчального закладу.

Тема (назва) уроку: Підтема: Осінь в Україні. Погода восени.

Мета уроку: презентувати нові ЛО, повторити та активізувати ЛО теми, повторити граматичний матеріал: числівники, розвивати вміння монологічного мовлення; виховувати дбайливе ставлення до природи.

Зміст проведеної роботи

  1. Організаційна частина:
  •         привітання учнів;
  •         перевірка домашнього завдання;
  • оголошення теми та мети уроку;.
  1. Актуалізація опорних знань (введення в іншомовну атмосферу):
  •         питання про погоду осінню в Україні;
  •         кольори осені;
  •         місяці осені;
  1.      Основна частина:
  •     вивчення пісні з теми;
  •     дидактична гра на опрацювання нової теми;
  •     подання та активізація нових слів;
  •     повторення граматичного матеріалу: числівники;
  •     вправа на засвоєння нових слів та повторення граматичного матеріалу
  1. Оголошення домашнього завдання.
  2. Підведення підсумків

Створення позитивних умов для мотивації учнів до пізнавальної активності та введення в іншомовну атмосферу за допомогою актуалізації опорних знань з теми, що вивчається, на початку уроку.                                                                                                                             

З метою вивчення пісні для засвоєння та закріплення лексичного матеріалу, а також фонетичної зарядки  використано вчителем аудіовізуальну форму, яка не тільки активізує увагу учнів, але й сприяє вдосконаленню їх навичок вимови, пам’яті, фонематичного сприйняття, так як зорова опора звучного з екрану іншомовного звукового ряду допомагає більш повному й точному розумінню його сенсу, а повторення сприяє розвитку процесів запам’ятовування. Крім того розвивається в дітей почуття ритму, естетичний смак. Підібрано  коротку, нескладну пісню з частими повторами і чітким ритмом. Кількохразове повторення сприяло досконалому вивченню пісні більшості учнів на уроці, налаштуванню до засвоєння знань, а також створенню позитивних емоцій.  Визначення вчителем рівня засвоєння пісні здійснювався шляхом опитування дітей про зміст тексту, виявлення моментів, які недостатньо зрозумілі для них, а також про емоційне ставлення до вивченої пісні. Учні активно   висловлювали своє враження та  задоволення від такої форми роботи.             

Для подальшого опрацювання та закріплення теми застосовано гру, яка також викликала зацікавленість та захоплення процесом уроку в учнів. В процесі гри за допомогою принципів засвоєння знань від одиничного до загального, від простого до складного було виконано кілька навчальних завдань, а саме: повторення днів тижня, повторення погодних явищ восени, закріплення лексичної теми «Погода восени».

Вивчення нових слів на уроці здійснено за допомогою візуального сприйняття (запис слів на дошці), сприйняття на слух, повторення учнями слів для своєчасного виправлення помилок у вимові. Подальшим етапом стала гра з використанням тематичних карток, у процесі якої відбувалося не лише репродуктивне відтворення слів, а й визначення учнями їх якісних характеристик. Для більш досконалого запам’ятовування педагог поєднала повторення слів з висловлюванням емоційного ставлення дітей до них.                                                                                                                

Повторення граматичного матеріалу з теми «Числівник» підкріплено виконанням вправи з підручника.                                                                                                                

Під час подання домашнього завдання вчитель домагається розуміння його виконання всіма учнями та слідкує за тим, щоб його всі записали в щоденники.                                                       

Висновки:

  1. Аналіз навчальної діяльності та емоційного стану учнів
  • активна позиція учнів;
  • учні проявляють цікавість до предмету, захопленість процесом роботи;
  • спостерігається ініціативність більшості учнів на занятті;
  • діти спрямовані на сумлінне виконання навчальної діяльності та вказівок вчителя;
  • переважає емоційно піднесений настрій;
  • учні проявляють шанобливе ставлення до вчителя, захопленість процесом навчання;
  • на зауваження вчителя учні реагують спокійно, адекватно.
  1. Структура та динаміка уроку
  • відповідність етапів уроку навчальній меті, обґрунтованість переходів та підведення підсумків; оголошення оцінок до дзвінка на перерву;
  • темп уроку відповідає віковим можливостям учням, рівню розвитку процесів сприйняття та мислення;
  1. Аналіз діяльності вчителя
  • вчитель організовує та контролює роботу дітей на демократичних засадах;
  • у вчителя позитивний емоційний стан; зацікавлений в активності кожного учня;
  • проявляє емпатію до учнів, вміння слухати
  • виразне мовлення;
  • доступна постановка питань;
  • диференціація роботи на уроці; виявляє педагогічний такт;
  • розвиток різних видів сприйняття, пам’яті на уроці, ритму, естетичного смаку.

 

Урок проведено на високому рівні, створено позитивну атмосферу, що налаштовує на роботу, добре підібрані  форми та методи роботи з учнями, дотримано психологічні умови, що сприяють навчально-пізнавальній активності дітей.

Рекомендації:

  1. Продовжувати використовувати пісенний матеріал за допомогою аудіовізуальних засобів на уроках для фонетичної зарядки на початкових етапах заняття, етапах введення та закріплення лексичного та граматичного матеріалу, а також в середині або кінці уроку з метою релаксації, коли учням необхідна розрядка, що знімає напругу і відновлює їх працездатність.
  2. Приділяти увагу на уроці невстигаючим учням.

 

  З висновками і рекомендаціями ознайомлений

        Петрова Марія Василівна                                                                              _________________        

 

 

        Практичний психолог

        Лалакулич Марина Михайлівна                                                                      _________________


ПРОТОКОЛ

індивідуального діагностичного обстеження

Лавківська ЗОШ І-ІІ ступенів

 

Дата (строки) проведення: 22.01.2016 р.

Вчитель: Петрова Марія Василівна

Вчитель української мови

Мета обстеження: дослідження психологічних аспектів професійної діяльності вчителя; дослідження особливостей емоційного стану.

Хто звернувся: ПІБ, директор Лавківської ЗОШ І-ІІ ступенів.

Тематика звернення: психологічний супровід педагога в атестаційний період.

Короткий опис звернення: вивчення та аналіз психологічних аспектів професійної діяльності, виявлення симптомів професійного вигорання вчителя в атестаційний період з метою створення умов для розвитку професійно значущих якостей, профілактики професійного вигорання та покращення емоційного самопочуття, стимулювання прояву творчих здібностей, пошуку прихованих ресурсів.

 

Зміст проведеної роботи:

 

Методика

Мета методики

Результати

 

 

 

 

1

 

 

 

 

Тест «Шляхи саморозвитку»

 

 

 

Визначення співвідношення готовності до самопізнання та готовності самовдосконалюватися

Одержані значення «готовності знати себе» (ГЗС) та «можу вдосконалюватися» (МЗ)

 

 

2

 

Анкета «Психологічна  культура

вчителя»

 

Визначення психологічної обізнаності для актуалізації професійних якостей

 

 

 

 

Нечасті сумніви щодо правильності власних психолого-педагогічних дій; використання в професійній діяльності різноманітних психологічних методів; використання різних джерел для отримання психологічних знань.

 

 

 

Методика

Мета методики

Результати

3

Методика «Вивчення задоволеності вчителя своєю роботою та професією»                           (за Журіним Н. В., Ільїним А. В.)

Виявлення рівня задоволеності своєю професією та різними сторонами професійної діяльності

14 балів за всім тестом. Негативні вибори за сторонами професії, що зумовлені чинниками, що не залежать від особистості досліджуваного та його професійної підготовки

4

Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса

Визначення рівня мотивації до успіху у професійній діяльності

19 балів

5

Тест «Ваш творчий потенціал»

Визначення рівня творчого потенціалу

42 бали

 

 

6

 

Методика «Індивідуальний стиль педагогічної діяльності» (за Марковою А. К., Ніконовою А. Я)

 

Визначення провідного стилю діяльності педагога, його змістовних та динамічних характеристик

 

 

 

 

 

Стилі педагогічної діяльності

Бали

Емоційно-імпровізаційний

10

Емоційно-методичний

25

Міркувально-імпровізаційний

18

Міркувально-методичний стиль

20

7

 

 

 

 

 

 

 

Методика діагностики рівня емоційного вигорання В. Бойка

 

 

 

 

 

 

 

Виявлення домінуючих симптомів емоційного вигорання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фази та симптоми вигорання

Бали

  1. Фаза напруження

36

- переживання психотравмуючих обставин

13

- незадоволення сами собою

10

- загнаність в кут

0

- тривога та депресія

13

  1. Фаза резистенції

39

- неадекватне емоційне реагування

14

- емоційно-моральна дезорієнтація

0

- розширення сфери економії емоцій

5

- редукція професійних обов’язків

20

  1. Фаза виснаження

28

- емоційний дефіцит

0

- емоційне відчуження

3

- особисте відчуження

5

- психосоматичні та психовегетативні порушення

20

Висновки:

  1. Високий рівень готовності до самопізнання та самовдосконалення.
  2. Нечасті сумніви щодо правильності власних психолого-педагогічних дій, використання різних джерел для отримання психологічних знань свідчать про відсутність професійного застою, постійне прагнення вдосконалювати свою психологічну культуру.
  3. Високий рівень задоволеності роботою. Виявлення незадоволення сторонами професійної діяльності, що не залежать від особистості досліджуваного та його професійної підготовки.
  4. Висока мотивація до успіху, що вказує на схильність опиратися на власні сили, наполегливо досягати поставлених цілей у професійній діяльності.
  5. Володіння якостями, що дозволяють проявляти творчість у професійній діяльності. 
  6. Провідний стиль педагогічної діяльності – емоційно-методичний. Даний стиль характеризується ви­соким рівнем знань, контактністю, проникливістю, високою методичністю, вимогливістю, умінням цікаво подати матеріал, умінням активізувати учнів і викликати у них інтерес до особливостей предмета, уміле варіювання форм і методів навчання.
  7. Домінуючі симптоми – редукція професійних обов’язків (фаза резистенції), психосоматичні та психовегетативні порушення (фаза виснаження). Фаза напруження – не сформувалася. Фаза резистенції – в стадії формування. Фаза виснаження – не сформувалася.

 

 

Рекомендації:

Психологу:

  1. Розробка рекомендації для педагога з приводу профілактики професійного вигоряння.
  2. Створення психологічного середовища для розкриття внутрішніх ресурсів вчителя, посилення творчого потенціалу.
  3. Розробка рекомендації стосовно різних питань, що стосуються психології навчання та виховання учнів.
  4. Розробка рекомендацій для адміністрації навчального закладу щодо створення умов для творчого самовираження вчителя.

 Педагогу:

  1. Застосування індивідуальних методів профілактики професійного вигорання.
  2. Використання методів самодіагностики у процесі професійної діяльності з метою постійного педагогічного самовдосконалення.
  3. Опрацювання матеріалів програми психологічної просвіти педагогів в атестаційний період «Шлях до себе».

Адміністрації:

  1. Створення сприятливих умов для творчого самовираження педагога, позитивного соціально-психологічного клімату в освітньому середовищі.

 

 

  З висновками і рекомендаціями ознайомлений

        Петрова Марія Василівна                                                                              _________________        

 

 

        Практичний психолог

        Лалакулич Марина Михайлівна                                                                      _________________

 

 

 


ПРОТОКОЛ

індивідуальної консультації

Лавківська ЗОШ І-ІІ ступенів

Дата: 19.02.2017 р.

ПІБ вчителя: Іванова Марія Василівна, вчитель зарубіжної літератури.

Хто звернувся: вчитель зарубіжної літератури, Іванова Марія Василівна.

Тематика звернення (запит): психологічний супровід педагога в атестаційний період.

Короткий опис звернення: ознайомлення педагога з результатами вивчення різних психологічних аспектів професійно-педагогічної діяльності, надання рекомендацій відповідно до результатів психологічної діагностики.

Зміст проведеної роботи:

  1. Ознайомлення  з результатами вивчення різних психологічних аспекті професійно-педагогічної діяльності

  Повідомлено вчителя, що згідно результатів дослідження психологічних аспектів педагогічної діяльності не виявлено професійного застою; вчитель зорієнтований на вдосконалення своєї психологічної культури. Виявлено високу готовність до самопізнання та достатні можливості до професійного самовдосконалення. Вчитель задоволений своєю роботою. Вказано на те, що педагог володіє середнім рівнем мотивації до успіху та середнім рівнем творчого потенціалу. Описано основні характеристики, які притаманні для провідного стилю в педагогічній діяльності (емоційно-методичного), а саме: високий рівень професійних знань, контактність, вміння цікаво подати навчальний матеріал, активізувати та викликати цікавість в учнів. Поряд з позитивними професійними властивостями, звернено увагу педагога на недоліках, таких як деяка демонстративність, підвищена чутливість, що обумовлює зайву залежність від ситуації на уроці, настрою і підготовленості учнів Також вчителя повідомлено, що домінуючим симптомом в емоційній сфері є редукція професійних обов’язків, що проявляється в прагненні якомога менше часу витрачати на вико­нання професійних обов’язків; вчитель перебуває в стадіях формування фаз резистенції та професійного виснаження, що потребує профілактичних заходів.

 

  1. Надано рекомендації стосовно виявлених особливостей  психологічних аспектів професійно-педагогічної діяльності та емоційного стану педагога в період атестації.

Порекомендовано застосовувати індивідуальні методи профілактики професійного вигорання. Ознайомлено з особливостями застосування психолого-педагогічної діагностики в процесі професійної діяльності, а також специфіки опрацювання матеріалів програми психологічної просвіти педагогів в атестаційний період «Шлях до себе».

 

Висновки:

Виявлені особливості різних психологічних аспектів діяльності вчителя показують на достатній рівень готовності ефективно здійснювати професійно-педагогічну діяльність, застосовувати психолого-педагогічні методи самопізнання та вдосконалення.

Дослідження емоційного стану показують на необхідність застосування методів профілактики та корекції симптомів професійного вигорання.

Рекомендації:

  1. Застосування індивідуальних методів профілактики та корекції симптомів професійного вигорання.
  2. Використання методів самодіагностики в процесі професійної діяльності з метою постійного педагогічного самовдосконалення.
  3. Опрацювання матеріалів програми психологічної просвіти педагогів в атестаційний період «Шлях до себе».

 

З висновками і рекомендаціями ознайомлений:

П.І.Б.                                                                      

           (підпис)

Практичний психолог                       

Лалакулич М. М.                                                                                                                 

           (підпис)

ДОДАТКИ

Методики діагностики педагогів

Тест «Шляхи саморозвитку»

Джерело: О. Хухлаева Школьная психологическая служба. Работа с педагогами.М.: Генезис, 2008. — 192 с.

Психологічно змістовною, цікавою для вчителів та необхідною для адміністрації школи є методика «Шляхи саморозвитку». Дана методика спрямована на дослідження професійного спілкування, готовності до самопізнання та саморозвитку. За результатами тесту в методичну роботу можуть бути внесені корективи щодо стимулювання потреб пізнати себе і самовдосконалюватись, очевидним є стимул для адміністрації школи пропонувати перспективні та інноваційні технології навчання. Особливо доцільним є використання такого психодіагностичного обстеження у професійно близькому для вчителя середовищі – методичному об’єднанні.

Інструкція. Поставте «+» або «-».

1. У мене часто з’являється бажання більше знати про себе.

2. Я вважаю, що я не маю потреби у чомусь змінюватися.

3. Я впевнений у своїх силах.

4. Я вірю: те, що мною заплановано - здійсниться.

5. У мене немає бажання знати свої плюси та мінуси.

6. У моїх планах найчастіше сподіваюся на удачу, ніж на себе.

7. Я хочу краще та ефективніше працювати.

8. Я вмію примусити себе  змінитися, коли це потрібно.

9. Мої невдачі частіше пов’язані з невмінням це робити.

10. Я цікавлюся думкою інших про мої якості та можливості.

11. Мені важко самостійно домогтися того, що задумано, і виховати себе.

12. У будь-якій справі я  не боюся невдач та помилок.

13. Мої якості та вміння відповідають вимогам моєї професії.

14. Обставини сильніші за мене, навіть якщо  я дуже бажаю що-небудь змінити.

Обробка результатів  проводиться за таким  ключем:

1+,2-,3+, 4+, 5-,6-,7+,8+,9+,10+,11-,12+,13-,14-.

Аналіз результатів: для визначення величини готовності «хочу знати себе» слід підрахувати кількість збігів тільки за  твердженнями з номерами: 1,2,5,7,9,10,13.  Максимальне значення «готовності знати себе» (ГЗС) може дорівнювати 7 балів.  Так само  для готовності «можу самовдосконалюватися» (МС) підраховується кількість збігів за твердженнями за номерами 3,4,6,8,11,12,14. Максимальне значення дорівнює 7 балів (по одному балу за збіг). Одержані значення ГЗС та МС переносимо  на координатну площину, де ставимо точку перетину значень.

Площина А. «Можу, але не хочу» – Ви маєте великі можливості до саморозвитку, вони більші за ваші бажання.

Площина Б.  «Хочу знати себе і можу самовдосконалюватися».

Площина В.  «Не хочу ні знати, ні мінятися».

Площина Г.  «Хочу знати, але не можу себе змінити».

Анкета «Психологічна культура вчителя»

Джерело: Співак С. Скринінг шкільного життя. Методика комплексного психодіагностичного вивчення стану навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2001 . – 72 с.

Актуальним є питання психологічної культури, обізнаності для актуалізації професійних якостей вчителя. Найбільш простою за конструктивними особливостями є анкета «Психологічна культура вчителя», що може бути використана як в груповому, так і в індивідуальному опитуванні педагогів. За зовнішньою простотою тексту анкети прихована важка для вчителя професійна проблема: рефлексія з приводу власної професійної спроможності та адекватне оцінювання власних професійних якостей, серед яких психологічні знання мають бути базовими професійними характеристиками.

Як показує практика, 20-30% опитаних почуваються повністю задоволеними власними педагогічними знаннями. Більша кількість таких учителів є ознакою професійного застою. Ситуація може погіршуватись при переважному обиранні варіанта 1 у відповіді на запитання 2 і відмові на запитання 5. Відповіді на запитання 4 можуть бути контролюючими до запитань 1 та 2. Найчастіше, відповідаючи на запитання 4, вчитель обирає спостереження та бесіду. Хоча практика свідчить, що такий вибір – це данина традиції, а не справжнє володіння правильно організованим спостереженням та бесідою.

Інструкція: Дайте відповідь на запропроновані питання анкети

  1. Чи задоволені ви як шкільний учитель своєю психологічною підготовкою?

  1. Повністю.
  2. Частково
  3. Дуже мало
  4. Зовсім незадоволений.
  5. Інші відповіді

 2. Як часто у вас виникають сумніви щодо правильності власних психолого-педагогічних дій та вчинків?

               1. Ніколи не виникають 2. Майже ніколи.  3. Іноді

               4. Часто.    5. Постійно.

  1. З ким вам легше спілкуватись? (Вкажіть пріоритетність за допомогою цифр)
  • З учнями та їхніми батьками (  ).
  • З колегами і адміністрацією (  ).
  • Із своїми дітьми, близькими людьми (  ).
  • З малознайомими людьми (  ).
  1. Якими психологічними методами ви часто користуєтесь у своїй педагогічній діяльності?

               1. Самооцінка    2. Спостереження.

               3. Бесіда     4. Експеримент.

               5. Анкетування.   6. Тестування

               7. Соціометрія.   8. Тренінг.

               9. Інше.

  1. Недостатність яких психологічних знань ви гостро відчували після закінчення ВНЗ і не змогли компенсувати під час роботи у школі?
  2. Яким чином ви намагаєтесь  отримувати психологічні знання?
  3. Що з прочитаних творів на психологічну тему вам особливо запам’яталося (назва книги чи статті, автор).

 

 

 

 

 

Методика  «Вивчення задоволеності вчителя своєю професією та роботою»

Джерело: Туріщева Л.В. Психологія управління. Мушинський В.П. Психологічний портрет учителя – Х. : Вид. група «Основа»», 2005. – 160 с. – (Б-ка журн. «Управління школою» ; Вип. 9 (33)).

Мотивація діяльності педагога тісно та прямо пропорційно пов’язана із задоволеністю професійною діяльністю. Високий рівень задоволеності працею підвищує мотивацію до творчості, професійного зростання та удосконалення.

Методику розроблено Н. Журіним та Є. Ільїним для виявлення задоволеності вчителів своєю про­фесією і різними сторонами професійної діяль­ності. Ця методика є оперативною в застосуванні, може використовуватись в практиці роботи шкільного психолога, як в індивідуальній, так і в груповій діагностиці, дозволяє визначити задоволеність учителя вибраною професією на основі підрахунку індексу задоволеності, а також для надання рекомендацій адміністрації школи по оптимізації навчально-виховного процесу у закладі. Методика може застосовуватись в індивідуальній психодіагностиці також з молодими спеціалістами.

Інструкція. Просимо Вас ознайомитися з анке­тою (опитувальником) і відповісти на запитання. Ви­беріть один із варіантів відповіді («так», «не знаю», «ні»), що відповідає вашій думці, й поставте під ним знак «+».

Опитувальник

Чи задоволені Ви…

      Так

Не знаю

Ні

  1.  

вашою професією

 

 

 

  1.  

досягнутими результатами

 

 

 

  1.  

взаєминами з адміністрацією школи

 

 

 

  1.  

взаєминами з колегами

 

 

 

  1.  

взаєминами з учнями

 

 

 

  1.  

взаєминами з батьками учнів

 

 

 

  1.  

ставленням учнів До Вашого предмета

 

 

 

  1.  

ставленням  до Вашого предмета педагогічного колективу

 

 

 

  1.  

ставленням  батьків учнів до Вашого предмета

 

 

 

  1.  

своєю  професійною підготовкою загалом

 

 

 

  1.  

своєю методичною підготовкою

 

 

 

  1.  

своєю теоретичною підготовкою

 

 

 

  1.  

своєю організаційною підготовкою

 

 

 

  1.  

навчальною програмою

 

 

 

  1.  

матеріальною базою школи

 

 

 

  1.  

місцем роботи

 

 

 

  1.  

заробітною платнею

 

 

 

Обробка результатів.

За відповідь «так» нараховується 1 бал, «не знаю» — 0 балів, «ні» — 1 бал. Потім усі бали додаються з урахуванням їхнього знака.

Висновки.

Ступінь задоволеності роботою (за всіма 17 по­зиціями) оцінюється як високий, якщо обстежуваний набирає 11 балів і вище, середній — якщо набирає від 6 до 10 балів, низький – від 1 до 5 балів. Ступінь незадоволеності роботою оцінюється як низький, якщо обстежуваний набирає від 1 до 5 балів, серед­ній— від 6до10 балів і високий – при 11 балах і більше.

Існує немало причин, що перешкоджають педагогу здійснювати свої наміри і цілі. Для вивчення психологічних бар’єрів, з якими зустрічаються вчителі можна використати діагностичну методику «Чинники, що впливають на саморозвиток педагогів».


Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса

 

Мета:виявлення  провідних мотивів налаштування  на успіх.

Інформаційні інструкція: Вам запропонована 41  обставина, на кожну з яких дайте відповідь «ТАК» чи «НІ».

 

Бланк опитувальника

 

1. Коли є вибір між двома варіантами, то краще, не відкладаючи, зробити вибір.

2. Я нервую, коли помічаю, що не можу виконати завдання на 100 відсотків.

3. Коли я працюю, то так виглядає, ніби я ставлю усе для здобуття успіху.

4. Якщо виникає проблемна ситуація, я здебільшого приймаю рішення один з останніх.

5. Коли в мене два дні підряд немає чим зайнятися, то я втрачаю спокій.

6. У певні дні мої успіхи є нижчими за «норму».

7. Стосовно себе я є більш вимогливий, ніж щодо інших людей.

8. Я є більш привітний, ніж інші.

9. Коли я відмовляюся від важкого завдання, то згодом собі дорікаю, бо переконаний, що зміг би впоратися з завданням.

10. Під час виконання роботи я потребую невеликих перепочинків.

11. Старанність – головна риса моєї вдачі.

12. Мої досягнення не завжди однаково успішні.

13. Мені до душі інша праця, ніж та, якою я тепер займаюся.

14. Зауваження більше сприяють моїй активності, ніж похвала.

15. Я переконаний в тому, що колеги сприймають мене добрим спеціалістом.

16. Перешкоди допомагають мені приймати більш тверді рішення.

17. Іншим не важко зачепити почуття моєї гідності.

18. Коли я працюю без особливого бажання, це легко помітити.

19. Під час виконання роботи я не розраховую на допомогу інших.

20. Деколи я відкладаю на потім роботу, яку повинен виконати тепер.

21. Слід покладатися лише на власні сили.

22. У житті мало речей, які більш важливі за гроші.

23. Завжди, коли я маю виконати важливе доручення я не відволікаюся на інші проблеми.

24. Почуття мого честолюбства є меншим, ніж в інших.

25. Наприкінці відпустки я переважно з радістю повертаюся до роботи.

26. Коли робота мені до вподоби, я виконую її більш якісно, ніж іншу працю.

27. Мені приємніше мати справу з людьми, які здатні інтенсивно працювати.

28. Коли у мене немає заняття, я відчуваю дискомфорт.

29. Мені доводиться виконувати відповідальну роботу частіше за інших.

30. Коли мені доводиться приймати рішення, то я стараюся знайти найкращий спосіб вирішення завдання.

31. Мої товариші деколи вважають мене ледачим.

32. Мої успіхи певною мірою залежать від моїх колег.

33. Немає сенсу йти всупереч волі керівника.

34. Деколи я не знаю яку роботу доведеться виконувати.

35. Коли щось не вдається зробити, то я втрачаю терпіння.

36. Я переважно не надаю значення своїм досягненням.

37. Коли я працюю разом з іншими, то результати моєї праці є вищими, ніж результати інших людей.

38. Багато за що я брався я не доводив до завершення.

39. Я заздрю людям, які є менш завантаженими за мене.

40. Я не рівняюся на тих, хто прагне влади і посад.

41. Коли я переконаний у вірності власної позиції, я здатний зробити все, щоб довести власну правоту.

 

Обробка результатів:

Щоб отримати результати по цій методиці, слід оцінити отримані Вами відповіді згідно КЛЮЧА. Відповіді на питання 1, 11, 12, 19, 23, 33, 34, 35, 40 не враховуються.

 

КЛЮЧ

Номери запитань з відповіддю «ТАК» (+)

Оцінка

Номери запитань з відповіддю «НІ» (-)

Оцінка

2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 14, 15, 16, 17, 21, 22, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 32, 37, 41

1

6, 13, 18, 20, 24, 31, 36, 38, 39

1

Отримані оцінки слід підсумувати. Кількісні результати по цій методиці означають:

1 – 10 балів: мотивація до успіху низька, педагог не прагне досягти перемоги, не схильна докладати власних сил у працю, апатична, пасивно ставиться до життя.

11 – 16 балів: середня мотивація до успіху. При такій мотивації людина не боїться ризикувати, вона не є скованою у своїх діях, бо можлива невдача не надто хвилює її.

17 – 20 балів: висока мотивація до успіху. Такі педагоги здатні йти на середнього рівня ризик для досягнення бажаного, схильні орієнтуватися на власні сили, гнучко і наполегливо добиватися поставленої мети.

Вище від 21 балу: мотивація до успіху надто висока. Це може спричиняти надмірну самокритичність до власних можливостей. При цьому педагог може зазнавати надмірного хвилювання та страху зазнати невдачі. Підсвідома зневіра у власні сили викликає в людини меншу готовність до ризику, особистісну скованість. У результаті при надмірній мотивації до успіху людина може втрачати віру в те, що вона доб’ється бажаного.

Дослідження показали, що люди з помірно високою орієнтацією на успіх нада­ють переваги середньому рівню ризику. Ті ж, хто побоюються невдач, надають переваги малому чи, навпаки, надто завеликому рівню ризику.

Чим вища мотивація людини до успіху — досягнення мети, тим нижчий по­казник готовності до ризику. При цьому мотивація до успіху впливає і на спо­дівання на успіх: при сильній мотивації до успіху надії на успіх зазвичай більш, ніж при слабкій. До того ж людям, мотивованим па успіх і тим, що мають великі на нього, притаманно уникати великого ризику.

Ті, хто сильно мотивований на успіх і має високу готовність до ризику, рідше потрапляють в незручні ситуації, ніж ті люди, що мають високу готовність до ри­зику, але високу мотивацію до уникнення невдач (захист). І навпаки, коли у лю­дини є висока мотивація до уникнення невдач (захист), це є перешкодою мотиву до успіху — досягнення мети.

 

 

 

Тест «Ваш творчий потенціал».

1. Чи вважаєте Ви, що оточуючий Вас світ може бути покращений?


а) так;

б) ні, він і так достатньо хороший;

в) так, але лише де в чому.


2. Чи думаєте Ви, що можете самі приймати участь в значних змінах оточуючого світу?


а) так, у більшості випадків;

б) ні;

в) так, в окремих випадках.


3. Чи вважаєте Ви, що деякі з Ваших ідей принесли б значний прогрес у тій сфері діяльності, в якій Ви працюєте?


а) так;

б) так, за сприятливих обставин;

в) лише в деякій мірі.


4. Чи вважаєте Ви, що в майбутньому будете відігравати настільки важливу роль, що зможете щось принципово змінити?


а) так, напевне;

б) це малоймовірно;

в) можливо.


5. Коли Ви вирішили щось зробити, то чи переконані, що реалізуєте задумане?


а) так;

б) часто думаю, що не зумію;

в) так, часто.


6. Чи відчуваєте Ви бажання зайнятись справою, яку абсолютно не знаєте?


а) так, невідоме притягує мене;

б) невідоме мене не цікавить;

в) все залежатиме від характеру цієї   

справи.


7. Вам доводиться займатися невідомою справою. Чи відчуваєте Ви бажання досягнути в ній досконалості.

а)  так;

б) обмежитесь тим, чого встигли досягти;

в) так, але тільки, якщо це Вам подобається.

8. Якщо справа, яку Ви не знаєте, Вам подобається, чи хотіли б Ви дізнатися про неї все?

а) так;

б) ні, Ви хочете навчитися лише головному;

в) ні, Ви хочете лише задовольнити свою цікавість.

9. Коли Ви потерпіли невдачу, то:

а) деякий час опираєтесь, наперекір здоровому глузду;

б) махнете рукою, оскільки розумієте, що справа нереальна;

в) продовжуєте робити свою справу, навіть коли очевидно, що перешкоди нездоланні.

10.  На Вашу думку,  професію слід  обирати виходячи з:

а) своїх можливостей, подальших перспектив для себе;

б) стабільності, значимості, потреби в професії;

в) переваг, які вона забезпечує.

11. Подорожуючи, чи могли б Ви легко зорієнтуватись на маршруті, який вже пройшли?

а) так;

б) ні, оскільки Вас лякатиме можливість збитися з шляху;

в) так, але лише там, де місцевість Вам сподобалась.

12. Відразу ж після будь-якої бесіди Ви можете згадати її зміст:

а) так, без труднощів;

б) все згадати не можете;

в) запам’ятаєте лише те, що Вас цікавить.

13. Коли Ви чуєте слово на незнайомій вам мові, то зможете повторити його по складах, без помилки, навіть не розуміючи його значення:

а) так, без труднощів;

б) так, якщо це слово легко запам’ятати;

в) повторите, але не зовсім правильно.

14. У вільний час Ви надаєте перевагу:

а) залишитися наодинці, подумати;

б) бути в компанії;

в) Вам без різниці, будете Ви один чи в компанії.

15. Ви займаєтесь якоюсь справою. Вирішуєте припинити це заняття лише тоді, коли:

а) справа завершена і здається Вам виконаною на відмінно;

б) Ви більш чи менш задоволені;

в) Вам ще не все вдалося зробити.

16. Коли Ви наодинці:

а) любите мріяти про якісь, навіть абстрактні речі;

б) за будь-яку ціну пробуєте знайти для себе конкретну справу;

в) інколи любите помріяти, але про речі, які пов’язані з Вашою роботою.

17. Коли яка-небудь ідея захоплює Вас, то Ви будете думати про неї:

а) незалежно від того, де і з ким Ви перебуваєте;

б) Ви можете робити це лише на самоті;

в) лише там, де не буде занадто шумно.

18. Коли Ви відстоюєте яку-небудь ідею:

а) можете відмовитись від неї, якщо вислухаєте переконливі аргументи опонентів;

б) залишитесь при своїй думці, які б аргументи не вислухали;

в) зміните свою думку, якщо опір виявиться занадто сильний.

Підрахуйте бали, які Ви набрали, наступним чином:

за „а“ - 3 бали; за „б“ - 1 бал; за „в“ - 2 бали.

Питання 1,6,7,8 визначають межі Вашої допитливості; питання 2,3,4,5 -  віру в себе; питання 9 і 15 - постійність; питання 10 - амбіційність; питання 11 - зорову пам’ять; питання 12 і 13 - слухову пам’ять; питання 14 - Ваше прагнення бути незалежним; питання 16 і 17 - здатність абстрагуватися; питання 18 - здатність зосереджуватися.

Дані здібності складатимуть основні якості творчого потенціалу. Загальна сума набраних балів демонструватиме рівень Вашого творчого потенціалу.

45 і більше балів.  В Вас закладено значний творчий потенціал, який надає Вам великий вибір творчих можливостей. Якщо Ви зможете в конкретних справах реалізувати  Ваші здібності, то Вам під силу різноманітні форми  творчості.

Від 24 до 44 балів. Ви володієте цілком нормальним творчим потенціалом., тими якостями, які дозволяють Вам творити, але у вас є й проблеми, які гальмують процес творчості. У будь-якому разі, Ваш потенціал дозволить Вам творчо проявити себе, якщо Ви, звичайно, цього забажаєте.

23 і менше балів.  Ваш творчий потенціал, нажаль, невеликий. Але, може бути, Ви просто недооцінюєте себе, свої здібності? Відсутність віри в свої сили може привести  Вас до думки, що Ви  взагалі не здатні до творчості. Позбудьтеся цього і таким чином розв’яжете проблему.

 

 

 

 

Методика діагностики рівня емоційного вигорання В.Бойка

Джерело: Хоменко З.І. Вплив учителя на емоційний стан учнів / Зінаїда Хоменко. – К.: Редакція загальнопед. газет, 2012. – 128 с. (бібліотека «Шкільного світу»).

В основу цієї методики покладена модель вигорання як ди­намічного процесу. Ґрунтуючись на класичній теорії Г. Сальє, В. Бойко виділяє три стадії вигорання, кожна з яких складається з чотирьох характерних симптомів.

Термін burnout (емоційне вигорання) введений американ­ським психіатром X. Дж. Фрейденбергером у 1974 році для ха­рактеристики психічного стану здорових людей, які перебувають в інтенсивному та тісному спілкуванні з клієнтами, пацієнтами в емоційно напруженій атмосфері під час надання професійної допомоги. Спочатку цей термін визначався як стан безсилля, виснаження з відчуттям власної безпорадності. Р. Шваб (1982 р.) розширює групу людей професійного ризику. Це передусім учителі, поліцейські, тюремний персонал, політики, юристи, менеджери всіх рівнів.   С. Маслач — одна з провідних спеціаліс­тів із вивчення емоційного вигорання — деталізує прояви цього синдрому: відчуття емоційного виснаження, безсилля (людина відчуває неможливість працювати з такою інтенсивністю, як це було раніше); дегуманізація, деперсоналізація (тенденція роз­вивати негативне ставлення до клієнтів); негативне самосприймання в професійному плані (недостатнє відчуття професійної майстерності). Е. Махер (1983 р.) у своєму огляді узагальнює перелік симптомів емоційного вигорання: втома, виснаження, психосоматичні проблеми, негативне ставлення до клієнтів, негативне ставлення до самої роботи, бідність репертуару робо­чих дій, зловживання хімічними реагентами: тютюном, кавою, алкоголем, наркотиками; відсутність апетиту або навпаки, пере­їдання; негативна «Я-концепція; агресивні почуття (роздратова­ність, напруження, тривожність, гнів); песимістичний настрій та пов'язані з ним емоції.

Методика В. Бойка дає змогу визначити домінуючі симпто­ми вигорання як негативного емоційного самопочуття особис­тості. Важливо відмітити, до якої фази формування вигорання відносять домінуючі симптоми та в якій фазі їх найбільша кількість.

Перша фаза емоційного вигораннянапруження — характе­ризується відчуттям емоційної виснаженості, втоми, викликаної власною професійною діяльністю. Вона знаходить вияв у таких симптомах:

  1. переживання психотравмуючих обставин — людина сприй­має умови роботи та професійні міжособистісні взаємини як психотравмуючі;
  2. незадоволення самою собою — незадоволення власною професійною діяльністю і самою собою як професіоналом;
  3. «загнаність у кут» — відчуття безвихідності ситуації, бажання змінити роботу чи професійну діяльність взагалі;
  4. тривога і депресія — розвиток тривожності в професійній діяльності, підвищення нервовості, депресивні настрої.

Друга фазарезистенція — характеризується надмірним емоційним виснаженням, що провокує виникнення та розви­ток захисних реакцій, які роблять людину емоційно закритою, відстороненою, байдужою. На такому тлі будь-яке емоційне залучення до професійних справ та комунікації викликає у людини відчуття надмірної перевтоми. Це знаходить вияв у таких симптомах:

  1. неадекватне вибіркове емоційне реагування — неконтрольований вплив настрою на професійні стосунки;
  2. емоційно-моральна дезорієнтація — розвиток байдужості у професійних стосунках;
  3. розширення сфери економії емоцій — емоційна замкне­ність, відчуження, бажання згорнути будь-які комунікації;
  4. редукція професійних обов'язків — згортання професійної діяльності, прагнення якомога менше часу витрачати на вико­нання професійних обов'язків.

Третя фазависнаження — характеризується психофі­зичною перевтомою людини, спустошеністю, нівелюванням власних професійних досягнень, порушенням професійних комунікацій, розвитком цинічного ставлення до тих, з ким доводиться спілкуватися з робочих питань, розвитком психо­соматичних порушень. Тут виявляються такі симптоми:

  1. емоційний дефіцит — розвиток емоційної нечуттєвості на тлі перевиснаження, мінімізація емоційного внеску в роботу, автоматизм і спустошення людини під час виконання профе­сійних обов'язків;
  2. емоційне відчуження — створення захисного бар'єру в професійних комунікаціях;
  1. особистісне відчуження (деперсоналізація) — пору­шення професійних стосунків, розвиток цинічного став­лення до тих, із ким доводиться спілкуватися під час вико­нання професійних обов'язків, і до професійної діяльності взагалі;
  2. психосоматичні та психовегетативні порушення — погір­шення фізичного самопочуття, розвиток таких психосоматичних та психовегетативних порушень, як розлад сну, головні болі, проблеми з артеріальним тиском, шлункові розлади, загострення хронічних хвороб тощо.

Отже, за В. Бойко, кожен компонент синдрому емоційного вигорання — напруження, резистенція та виснаження — скла­дається з чотирьох симптомів. За кількісними показниками можна говорити про те, наскільки кожна фаза сформована, яка фаза сформувалася більшою чи меншою мірою. Пропонована методика дає детальну картину емоційного вигорання. Ми застосували цю методику в нашому дослідженні, оскільки вона показує, якою мірою особистість має негативне само­почуття.

Опрацювання результатів

Відповідно до ключа робимо такі підрахунки:

  1.    підраховуємо суму балів окремо для кожного з 12 симп­томів вигорання;
  2.    підраховуємо суму балів окремо для кожної фази емоцій­ного вигорання;
  3.  знаходимо результативний показник синдрому емоційного вигорання — суму показників усіх 12 симптомів.

Фаза напруження

1. Переживання психотравмуючих обставин:

+ 1(2), +13(3), +25(2), -37(3), +49(1), +61(5), -73(5).

2. Незадоволення самим собою:

-2(3), +14(2), +26(2), -38(10), -50(5), +62(5), +74(5).

3. Загнаність у кут:

+3(10), +15(5), +27(2), +39(2), +51(5), +63(1), -75(5).

4. Тривога та депресія:

+4(2), +16(3), +28(5), +40(5), +52(10), +64(2), +76(3).

 

Фаза резистенції

1. Неадекватне вибіркове емоційне реагування:

+5(5), -17(3), +29(10), +41(2), +53(2), +65(3), +77(5).

2. Емоційно-моральна дезорієнтація:

+6(10), -18(3), +30(3), +42(2), +54(2), +66(2), -78(5).

3. Розширення сфери економії емоцій:

+7(2), +19(10), -31(2), +43(5), +55(3), +67(3), -79(5).

4. Редукція професійних обов'язків:

+8(5), +20(5), +32(2), -44(2), +56(3), +68(3), +80(10).

Фаза виснаження

1. Емоційний дефіцит:

+9(3), +21(2), +33(5), -45(5), +57(3), -69(10), +81(2).

2. Емоційне відчуження:

+ 10(2), +22(3), -34(2), +46(3), +58(5), +70(5), +82(10).

3. Особистісне відчуження (деперсоналізація):

+ 11(5), +23(3), +35(3), +47(5), +59(5), +71(2), +83(10).

4. Психосоматичні та психовегетативні порушення:

+ 12(3), +24(2), +36(5), +48(3), +60(2), +72(10), +84(5).

 Пропонована методика дає детальну картину синдрому емо­ційного вигорання. Перш за все потрібно звернути увагу на окремі симптоми. Показник вираження кожного симптому коливається в межах від 0 до 30 балів:

  • 9 і менше балів — симптом не склався;
  • 10—15 балів симптом складається;
  • 16 і більше балів — симптом склався.

 Симптом із показником 20 і більше балів належить до до­мінуючих у фазі чи в синдромі емоційного вигорання в цілому.

 Методика дозволяє встановити основні симптоми емоційного вигорання. Важливо зазначити, до якої фази формування стресу належать домінуючі симптоми та в якій саме фазі їх більшість.

 Наступним кроком інтерпретації результатів методики є осмислення показників фаз розвитку стресу — напруження, резистенції, виснаження. У кожній із них можлива оцінка в межах від 0 до 120 балів. Варто зазначити, що порівнювання балів, отриманих для фаз, не є правомірним, бо не свідчить про їх відносну роль чи вклад у розвиток синдрому. Річ у тім, що вимірювані в них явища суттєво різні — реакція на внутрішні чи зовнішні фактори, прийоми психологічного захисту, стану нервової системи. За кількісними показниками доречно давати оцінку лише про те, наскільки кожна фаза є сформованою, яка фаза сформувалася меншою чи більшою мірою.

  • 36 і менше балів — фаза не сформувалася;
  • 37-60 балів — фаза в стадії формування;
  • 61 і більше балів — фаза сформувалася.

 

 

 

 

 

Текст опитувальника В. Бойко

(варіант для вчителів)

Інструкція. Шановний колего! Просимо дати чесні відпо­віді на запитання анкети. Візьміть до уваги: якщо в запитаннях ідеться про «партнерів», то це — учні, колеги-вчителі, батьки учнів, з якими ви працюєте.

Якщо ви згодні з твердженнями, поставте «+», якщо не згодні — «-».

Опитувальник

  1. Організаційні недоліки на роботі постійно примушують нервувати, переживати, напружуватися.
  2. Сьогодні я задоволений своєю професією не менше, ніж на початку кар'єри.
  3. Я помилився у виборі професії або профілю діяльності (займаю не своє місце).
  4. Мене турбує те, що я став гірше працювати (менш про­дуктивно, менш якісно, повільніше).
  5. Теплота взаємодії з партнерами дуже залежить від мого настрою — хорошого чи поганого.
  6. Від мене, як професіонала, мало залежить благополуччя партнерів.
  7. Коли я приходжу з роботи додому, то якийсь час (години 2-3) мені хочеться побути на самоті, щоб зі мною ніхто не спілкувався.
  8. Коли я відчуваю втому або напругу, то прагну скоріше вирішити питання (згорнути взаємодію).
  9. Мені здається, що емоційно я не можу дати учням того, чого вимагає професійний обов'язок.
  10. Моя робота притупляє емоції.
  11. Я відверто втомився від людських проблем, з якими до­водиться мати справу на роботі.
  12. Буває, що я погано засинаю (сплю) через переживання, пов'язані з роботою.
  13. Взаємодія з учнями вимагає від мене великого напру­ження.
  14. Робота з людьми приносить усе менше задоволення.
  15. Я б змінив місце роботи, якби була така нагода.
  16. Мене часто турбує те, що я не можу належним чином надати дитині професійну підтримку, допомогу.
  17. Мені завжди вдається запобігти впливу поганого настрою на ділові контакти.
  18. Мене дуже засмучує, якщо щось негаразд у ділових сто­сунках.
  19. Я настільки втомлююся на роботі, що вдома прагну спіл­куватися якомога менше.
  20. Через брак часу, втомленість або напруженість часто при­діляю учням менше уваги, ніж це потрібно.
  21. Іноді звичайні ситуації спілкування на роботі викликають роздратування.
  22. Я спокійно сприймаю обґрунтовані претензії учнів.
  23. Спілкування в школі спонукає мене уникати людей.
  24. Одна згадка про деяких колег або учнів псує мені настрій.
  25. Конфлікти чи непорозуміння з колегами віднімають ба­гато сил і емоцій.
  26. Мені все важче встановлювати або підтримувати контакти з учнями та їхніми батьками.
  27. Атмосфера на роботі мені здається дуже важкою, склад­ною.
  28. У мене часто виникають тривожні очікування, пов'язані з роботою: щось має трапитися, як би не припуститися помилки, чи зможу зробити все, як треба, чи не осудять мене тощо.
  29. Якщо партнер мені неприємний, я прагну обмежити час спілкування з ним або менше приділяти йому уваги.
  30. У спілкуванні на роботі я дотримуюся принципу не «роби людям добра, не отримаєш зла».
  31. Я охоче розказую домашнім про свою роботу.
  32. Бувають дні, коли мій емоційний стан погано познача­ється на результатах роботи (менше роблю, знижується якість, трапляються конфлікти).
  33. Інколи я відчуваю, що треба проявити до партнера емо­ційну чуйність, але не можу.
  34. Я дуже переживаю за свою роботу.
  35. Людям, з якими працюєш, віддаєш уваги й турботи біль­ше, ніж одержуєш від них вдячності.
  36. При думці про роботу мені зазвичай стає ніяково: по­чинає колоти в серці, підвищується тиск, з'являється головний біль.
  37. У мене хороші (цілком задовільні) стосунки з безпосеред­нім керівником.
  38. Я часто радію, коли бачу, що моя робота приносить ко­ристь людям.
  39. Останнім часом (або як завжди) мене переслідують не­вдачі в роботі.
  40. Деякі сторони (факти) моєї роботи розчаровують і за­смучують мене.
  41. Бувають дні, коли контакти з учнями складаються гірше, ніж зазвичай.
  42. Я розділяю ділових партнерів (суб'єктів діяльності) на «хороших» і «поганих».
  43. Втомленість від роботи призводить до того, що я прагну скоротити спілкування з друзями та знайомими.
  44. Зазвичай я виявляю цікавість до особистості партнера, не обмежуючись суто діловими стосунками.
  45. Як правило, я приходжу на роботу зі свіжими силами, з хорошим настроєм.
  46. Іноді я ловлю себе на тому, що працюю з партнерами автоматично, без душі.
  47. На роботі зустрічаються настільки неприємні люди, що мимовільно бажаєш їм чого-небудь поганого.
  48. Після спілкування з неприємними партнерами в мене буває погіршення фізичного або психічного самопочуття.
  49. На роботі я постійно відчуваю фізичне або психологічне перевантаження
  50. Успіхи в роботі надихають мене.
  51. Ситуація, що склалася в мене на роботі, здається безви­хідною (майже безвихідною).
  52. Я втратив спокій через роботу.
  53. Упродовж останнього року траплялося, що деякі люди були незадоволені моєю роботою.
  54. Мені вдається берегти нерви завдяки тому, що проблеми тих, із ким я спілкуюсь, не беру близько до серця.
  55. Я часто з роботи приношу додому негативні емоції.
  56. Я часто працюю більше, ніж треба.
  57. Раніше я був більш чуйним і уважним до партнерів, ніж тепер.
  58. У роботі з людьми керуюся принципом: не витрачай нер­ви, бережи здоров'я.
  59. Іноді йду на роботу з тяжким почуттям: як усе набридло, нікого б не бачити і не чути.
  60. Після напруженого робочого дня я відчуваю втому.
  61. Контингент партнерів, з якими я працюю, дуже важкий.
  62. Іноді мені здається, що результати моєї роботи не варті тих зусиль, які я докладаю.
  63. Якби мені поталанило з роботою, я був би щасливішим.
  64. Я у відчаї через ті проблеми, що маю на роботі.
  65. Іноді я поводжуся зі своїми партнерами так, як не хотів би, щоб хтось поводився зі мною.
  66. Мене обурюють партнери, які претендують на особливу увагу та поблажливість.
  67. Найчастіше після робочого дня в мене немає сил займа­тися домашніми справами.
  68. Зазвичай я кваплю час: швидше б закінчився робочий день.
  69. Я щиро переймаюся проблемами моїх партнерів: їхніми станами, проханнями, потребами.
  70. Працюючи з людьми, я навчився ставити «захисний екран», що береже мене від чужих страждань і негативних емоцій.
  71. Робота з людьми (учнями) дуже розчарувала мене.
  72. Щоб відновити сили, я часто приймаю ліки.
  73. Як правило, мій робочий день минає спокійно і легко.
  74. Обставини не дають мені досягти такої якості роботи, якої я прагну.
  75. Моя кар'єра склалася вдало.
  76. Я дуже нервую через усе, що пов'язано з роботою.
  77. Деяких зі своїх постійних партнерів я не хотів би бачити і чути.
  78. Я схвалюю колег, які повністю присвячують себе людям (учням), забуваючи про власні інтереси.
  79. Моя втомленість на роботі мало позначається (ніяк не позначається) на спілкуванні з домашніми та друзями.
  80. Якщо обставини сприяють, я з радістю приділю партнерам менше уваги, але так, щоб ніхто не постраждав.
  81. Мене часто підводять нерви у спілкуванні з людьми на роботі.
  82. До всього (майже до всього), що відбувається на роботі, я втратив інтерес, гостроту відчуттів.
  83. Робота з людьми погано вплинула на мене як на фахівця: розлютила, зробила нервовим, притупила емоції.
  84. Робота з людьми явно підриває моє здоров'я.

 

 

 

Характеристика стилів педагогічної діяльності вчителя за А.К.Марковою та А. Я. Ніконовою. Методика «Індивідуальний стиль педагогічної діяльності»

В основу розрізнення стилю в праці вчителя були покладені такі підстави: змістовні характеристики стилю, динамічні характеристики стилю результативність. На основі цього був виділений ряд індивідуальних стилів описаних нижче.

Емоційно-імпровізаційний стиль (ЕІС). Учителя з ЕІС відрізняє переважна орієнтація на процес навчання. Пояснення нового матеріалу таки учитель будує логічно, цікаво, однак у процесі пояснення в нього часто відсутній зворотний зв'язок з учнями. Під час опитування вчитель з ЕІС звертається до великого числа учнів, в основному сильних, які цікавлять .його, опитує їх у швидкому темпі, ставить неформальні питання, але дає обмаль часу для їх виступів, не чекає, коли вони сформулюють відповідь самостійно. Для вчителя з ЕІС характерно недостатньо адекватне планування навчально-виховного процесу. Для відпрацьовування на уроці в вибирає найбільш цікавий матеріал; менш цікавий матеріал, хоча й важливий, він залишає для самостійного розбору учнями.  Учителя з ЕІС відрізняють  використання великого арсеналу різноманітних методів навчання. Він часто практикує колективні обговорення, стимулює спонтанні висловлення учнів. Для вчителя з ЕІС характерна інтуїтивність, що виражається в частому невмінні проаналізувати особливості і результати  своєї діяльності на уроці.

Емоційно-методичний стиль (ЕМС). Для вчителя з ЕМС характерна орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально- виховного процесу, висока оперативність, деяке переважання інтуїтивності над рефлексивністю. Орієнтуючись як на процес, так і на результати навчання, такий вчитель адекватно планує навчально-виховний процес, поетапно відпрацьовує весь навчальний матеріал, уважно стежить за рівнем знань всіх учнів (як сильних, так і слабких), у його діяльності постійно представлені закріплення і повторення навчального матеріалу, контроль знань учнів. Такого учителя відрізняє висока оперативність, він часто  практикує колективне обговорення. Використовуючи настільки ж багатий арсенал методичних прийомів при відпрацьовуванні навчального матеріалу, що і вчитель з ЕІС, на відміну від останнього, прагне активізувати дітей не зовнішньою розважальністю, а зацікавити особливостями самого предмета.

Міркувально-імпровізаційний стиль (МІС). Для вчителя з МІС характерна орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процесу. Порівняно з учителями емоційних стилів, вчитель з МІС виявляє меншу винахідливість у підборі і варіюванні методи навчання, не завжди здатний забезпечити високий темп роботи, рідко практикує колективні обговорення, відносний час спонтанної мови учнів під час уроку в нього менший, ніж у вчителя з емоційним стилем. Учитель з МІС менше говорить сам, особливо під час опитування, віддаючи перевагу впливати на учнів непрямим шляхом (за допомогою підказок, уточнень і т. ін.), даючи можливість тим, хто відповідає, детально оформити відповідь.

Міркувально-методичний стиль (ММС). Орієнтуючись переважно на  результати навчання й адекватно плануючи навчально-виховний процес, вчитель із ММС виявляє консервативність у використанні засобів і способів педагогічної діяльності. Висока методичність (систематичність, повторення навчального матеріалу, контролю знань учнів) поєднується з малим, стандартним набором використовуваних методів навчання, переважанням репродуктивної діяльності учнів.

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИКА «ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

Інструкція. Відповіді на наведені нижче питання допоможуть вам виявити свій індивідуальний стиль роботи. Для цього на бланку обведіть варіанти відповідей для кожного питання, що підходять для вас (якщо об­рана вами відповідь наводиться в декількох колонках, обведіть її в кож­ному стовпчику).

Питання

Варіанти відповідей

 

 

ЕІС

ЕМС

МІС

ММС

1. Ви складаєте докладний план уроку?

Ні

Так

Ні

Так

2. Ви плануєте урок лише загалом?

Так

Ні

Так

Ні

3. Чи часто ви відхиляєтеся від плану уроку?

Так

Так

Так

Ні

4. Чи відхиляєтеся ви від плану, помітивши прога­лину у знаннях учнів або труднощі в засвоєнні ма­теріалу?

Ні

Так

Так

Так

5. Ви відводите велику частину уроку для пояс­нення нового матеріалу?

Так

Так

Ні

Ні

6. Ви постійно стежите за тим, як засвоюється но­вий матеріал у процесі пояснення?

Ні

Так

Так

Так

7. Чи часто ви звертаєтеся до учнів з питаннями в процесі пояснення?

Ні

Так

Так

Так

8. У процесі опитування чи багато часу ви відво­дите відповіді кожного учня?

Ні

Ні

Так

Так

9. Ви завжди домагаєтеся абсолютно правильних відповідей?

Ні

Так

Так

Так

 

10. Ви завжди домагаєтеся, щоб опитуваний самостійно виправив свою відповідь?

Ні

Ні

Так

Так

11. Чи часто ви використовуєте додатковий навчальний матеріал при поясненні?

Так

Так

Так

Ні

12. Ви часто змінюєте теми роботи на уроці?

Так

Так

Ні

Ні

13. Чи допускаєте ви, щоб опитування учнів спонтанно перейшло у колективне обговорення  або пояснення нового навчального матеріалу?

Так

Ні

Ні

Ні

14. Ви відразу відповідаєте на несподівані питання учнів?

Так

Ні

Ні

Ні

15. Ви постійно стежите за активністю всіх учнів і. під час опитування?

Ні

Так

Ні

Ні

16. Чи може непідготовленість або настрій учнів під час уроку вивести вас з рівноваги?

Так

Так

Ні

Ні

17. Ви завжди самі виправляєте помилки учнів?

Так

Так

Ні

Ні

18. Ви завжди укладаєтеся в рамки уроку?

Ні

Ні

Так

Так

19. Ви суворо стежите за тим, щоб учні виконували перевірочні роботи самостійно: без підказок, не підглядаючи в підручник?

Ні

Так

Ні

Так

20. Ви завжди докладно оцінюєте кожну відповідь?

Ні

Так

Так

Так

21. Чи різко розрізняються ваші вимоги до сильних і слабких учнів?

Так

Ні

Ні

Ні

22. Чи часто ви заохочуєте за гарні відповіді?

Так

Так

Так

Ні

23. Чи часто ви висловлюєте догану учням за погані відповіді?

Ні

Так

Ні

Так

24. Чи часто ви контролюєте знання учнів?

Ні

Так

Ні

Тік

25. Чи часто ви перевіряєте пройдений матеріал?

Ні

Так

Так

Так

26. Ви можете перейти до вивчення наступної геми, не будучи упевненим, що попередній мате­ріал засвоєний усіма учнями?

Так

 Ні

Так

Ні

27. Як ви думаєте, учням звичайно цікаво у вас на уроках?

Так

Так

Так

Ні

28. Як видумаєте, учням звичайно приємно у вас на уроках?

Так

Так

Так

Ні

29. Ви постійно підтримуєте високий темп уроку?

Так

Так

Ні

Ні

З0. Ви сильно переживаєте, якщо учні не викона­ли домашнього завдання?

Ні

Так

Ні

Ні

31. Ви завжди вимагаєте чіткого дотримання дис­ципліни на уроці?

Ні

Так

Ні

Так

32. Чи відволікає вас «робочий шум» на уроці?

Ні

Так

Ні

Так

33. Ви часто аналізуєте свою діяльність на уроці?

Ні

Так

Ні

Так

Сума

 

 

 

 

Обробка результатів. Після відповідей на всі питання, підрахуйте, скільки обведених відповідей («так» і «ні») у кожному з чотирьох стовпчиків і запишіть результати підрахунку в графі «сума». Тепер подивіться, у якому стовпчику у вас вийшла найбільша сума,— це ваш провідний стиль педагогічної діяльності. Якщо у двох або більше колонках вийшли однакові суми,— у вас немає яскраво вираженого провідного стилю, у своїй роботі  ви, залежно від ситуації, використовуєте елементи декількох стилів.

Інтерпретація

Після того як ви визначили свій стиль викладання, пропонуємо ваш ознайомитися із загальною характеристикою кожного стилю. Потім зіставте, будь ласка, виділені особливості зі специфікою процесу і результативністю вашої діяльності. У випадку збігу на основі пропонованих рекомендацій складіть індивідуальний план удосконалення свого стилю ви­кладання і приступайте до його виконання. Після закінчення декількох місяців (наприкінці навчального року) оцініть, наскільки успішною ви­явилася ваша робота. У разі потреби зверніться по допомогу до своїх колег. Отже, залежно від виявленого стилю, пропонуємо вам наступні рекомендації.

Емоційно-імпровізаційний стиль. Ви маєте багато переваг: високий рівень знань, артистизм, контактність, проникливість, уміння цікаво викладати навчальний матеріал, зацікавити учнів предметом, що викладається керувати колективною роботою, варіювати різноманітні форми і методи навчання. Ваші уроки відрізняє сприятливий психологічний клімат.

Однак вашу діяльність характеризують і певні недоліки: відсутність методичності (недостатньо представлено у вашій діяльності закріпленні навчального матеріалу, контроль знань учнів). Можливі недостатня увага до рівня знань слабких учнів, недостатня вимогливість, завищена саме оцінка, демонстративність, підвищена чутливість, що обумовлює вашу залежність від ситуації на уроці.

У результаті у ваших учнів стійкий інтерес до досліджуваного предмету  і висока активність поєднуються з неміцними знаннями, недостатня сформованими навичками навчання.

Подолати ці недоліки вам під силу. Рекомендуємо вам трохи зменшити кількість часу, що відводиться поясненню нового матеріалу; у процесі пояснення ретельно контролювати, чи засвоюється матеріал (для цього через визначені проміжки часу можна звертатися до учнів із проханням повторити сказане або відповісти на питання). Ніколи не переходьте до вивчення нового матеріалу, не будучи упевненим, що попередній засвоєний усіма учнями. Уважно ставтеся до рівня знань слабких учнів. Ретельно відпрацьовуйте весь навчальний матеріал, приділяючи велику увагу закріпленню і повторенню. Не бійтеся і не уникайте «нудних»  видів роботи — відпрацьовування правил, повторення.

Намагайтеся активізувати учнів не зовнішньою розважальністю, а викликати в них інтерес до особливостей самого предмета.

Під час опитування більше часу відводьте відповіді кожного учня, домагайтеся правильної відповіді, ніколи не виправляйте відразу помилки: нехай той, хто припустився помилки, сам чітко сформулює і виправить свою відповідь, а ви допоможіть йому уточненнями і доповненнями. Завжди давайте докладну й об'єктивну оцінку кожній відповіді. Підвищуйте вимогливість. Стежте, щоб учні відповідали і виконували  перевірочні роботи самостійно, без підказок і підглядання. Намагайтеся докладно планувати урок, виконувати намічений план та аналізувати свою діяльність на уроці.

Емоційно- методичний стиль. Вас відрізняють дуже багато переваг: ви­сокий рівень знань, контактність, проникливість, висока методичність, вимогливість, уміння цікаво подати матеріал, уміння активізувати учнів, і викликавши у них інтерес до особливостей предмета, уміле варіювання форм і методів навчання.

У результаті у ваших учнів міцні знання поєднуються з високою пізна­вальною активністю і сформованими навичками навчання.

Однак вам властиві і деякі недоліки: трохи завищена самооцінка, деяка демонстративність, підвищена чутливість, що обумовлює вашу зайву залежність від ситуації на уроці, настрою і підготовленості учнів.

Рекомендуємо вам намагатися менше говорити на уроці, даючи повною мірою висловитися вашим учням, не виправляти відразу неправильних відповідей, а шляхом численних уточнень, доповнень, підказок домагатися, щоб опитуваний сам виправив і оформив свою відповідь. Власні  формулювання пропонуйте лише тоді, коли це дійсно необхідно. По можливості намагайтеся виявляти більше стриманості.

 Міркувально-імпровізаційний стиль. Ви маєте дуже багато переваг: високий рівень знань, контактність, проникливість, вимогливість, уміння ясно і чітко подати навчальний матеріал, уважне ставлення до рівня знань всіх учнів, об'єктивна самооцінка, стриманість.

У ваших учнів інтерес до досліджуваного предмета поєднується з міцними знаннями і сформованими навичками навчання. Однак вашу діяльність характеризуюсь і певні недоліки: недостатньо широке варіювання форм і методів навчання, недостатня увага до постійної підтримки дис­ципліни на уроці. Ви багато часу відводите відповіді кожного учня, до­магаючись, щоб він детально сформулював свій виступ, об'єктивно оцінюєте його, що підвищує ефективність вашої діяльності. У той же час подібна манера ведення опитування обумовлює деяке уповільнення темпу уроку, цей недолік можна компенсувати, ширше використовувати різноманітні методи роботи. Рекомендуємо вам частіше практикувати колективні обговорення, і являти більше винахідливості в підборі тем, що цікавлять учнів.

Рекомендуємо виявляти більше нетерпимості до порушень дисципліни на уроці. Відразу і суворо вимагайте тиші на кожному уроці, і, зрештою вам не доведеться робити такої кількості дисциплінарних зауважень.

Міркувально-методичний стиль. Ви маєте різноманітні переваги як-от: висока методичність, уважне ставлення до рівня знань всіх учні висока вимогливість.

Однак вашу діяльність характеризують певні недоліки: невміння постійно підтримувати в учнів інтерес до досліджуваного предмета, використання стандартного набору форм і методів навчання, переважання ре продуктивної, а не продуктивної діяльності учнів, нестабільне емоційне ставлення до учнів.

У результаті у ваших учнів сформовані навички навчання і міцні знання поєднуються з відсутністю інтересу до досліджуваного предмета Перебування на ваших уроках для багатьох з них є нудним і не завжди ці­кавим. На ваших уроках нерідко відсутній сприятливий психологічний клімат. Подолати ці недоліки ви цілком здатні.

Рекомендуємо вам ширше застосовувати заохочення гарних відповідей, менш різко висловлювати догану за погані виступи. Адже від емоцій­ного стану ваших учнів залежать і результати навчання. Спробуйте розширити свій арсенал методичних прийомів, ширше ва­ріювати різноманітні форми занять. Якщо ви викладаєте іноземну мову, не обмежуйтеся лише репродуктивними видами роботи: заучуванням на­пам'ять текстів, зазубрюванням правил. Якщо ви будете використовува­ти тільки їх, то ваші учні втратять інтерес до предмета, а головне — їх відрізнятиме слабка орієнтація в мові. Намагайтеся використовувати різні вправи для активізації навичок мови: ситуативні діалоги, мовленнєві ігри, пісні, вірші, тощо. Якщо ви викладаєте гуманітарні предмети, частіше практикуйте ко­лективні обговорення, вибирайте для них теми, що можуть зацікавити  учнів.

 

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Гобова Людмила Юріївна
    Дякую за кропітку роботу.
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
13 січня 2018
Переглядів
4011
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку