7 клас НУШ
Діагностувальна робота з української літератури за розділами
«Характер і доля людини. Краса людських взаємин»
А Щира турбота дівчини про малого.
Б Страх залишитися у кімнаті наодинці.
В Санька зворушила Гриня талантом оповідати й болючою правдою про себе.
Г Ставлення Гриня до наймички не змінилося.
А експозицією.
Б кульмінацією.
В зав'язкою.
Г розв'язкою.
А контраст.
Б паралелізм.
В антитеза.
Г гіпербола.
А Анатолій Дімаров.
Б Оксана Радушинська.
В Володимир Винниченко.
Г Наталка Малетич.
А розпитують про самопочуття.
Б жаліють.
В звертають на неї увагу.
Г уникають спілкування з нею.
1. Це повість-тетралогія, бо складається із чотирьох частин.
2. Повість має цілісний сюжет.
3. Сюжет повісті – це барвиста мозаїка різноманітних епізодів-пригод.
4. За жанром – це автобіографічно-пригодницька повість.
5. “Блакитна дитина” – це первісна назва повісті.
А зародження першого кохання
Б вірної дружби
В пошуку взаєморозуміння, діалогу дітей і дорослих
Г тяжкого довоєнного дитинства
А “На коні й під конем”.
Б “Климко”.
В “Віють вітри, віють буйні”.
Г “Метелики в крижаних панцирах”.
А сині очі.
Б діжурка.
В сіль.
Г босі ноги.
А фразеологізм.
Б метафору.
В антитезу.
Г іронію.
1. “Кольорові миші”.
2. “Климко”.
3. “Метелики в крижаних панцирах”.
4. “Щоденник ельфа”.
А село Вербки.
Б місто Вишгород.
В місто Слов'янськ.
Г річка Стрий.
1. Санька.
2. Наталя Миколаївна.
3. Ярина.
4. Марина.
А “І осяяла їх такими лагідними, такими рідними очима, що їм обом здалося на мить, ніби все навколо так, як і колись було…”
Б “... якась надто тиха, мовчазна, більше слухає, ніж розповідає…”
В “І їй хочеться натішитися зі своєї влади вже досхочу…”
Г “Плавчиня з неї була не надто вправна чи просто сили бракувало…”
1. “Кольорові миші”.
2. “Климко”.
3. “Метелики в крижаних панцирах”.
4. “Віють вітри, віють буйні…”.
А “Шукаймо в людях хороше, мов скарби, що давно забуті” (Микола Сингаївський).
Б “Людям здається, що вони змінюють події, проте іноді події змінюють людей” (Світлана Талан).
В “...людина ціниться по тому, /Чи вона зробила, що могла, /Скільки сил у неї вистачало, /Щоб на світі більше щастя стало” (Микола Луків).
Г “Ми – не безліч стандартних «я», /А безліч всесвітів різних” (Василь Симоненко).