Дидактичні ігри на уроках у початковій школі

Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

ім. М.В. Остроградського

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Дидактичні ігри на уроках у початковій школі»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: Щербак Валентина Володимирівна

Кобеляцький НВК №1

вчитель початкових класів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Полтава

2018

 

 

Реформа школи націлює на використання всіх можливостей, усіх ресурсів для підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Далеко не всі педагогічні ресурси використовуються у сфері виховання. До таких не часто використовуваних засобів навчання і виховання належить гра.

Гра належить до традиційних визначних методів навчання і виховання школярів. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функції діють у тісному взаємозв’язку. Гра , як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні можливості, виховує особистість.

Разом із спостереженнями для розширення представлень дітей про доступні явища і предмети природи широко використовують різноманітні ігри: дидактичні, рухливі і творчі. У них діти накопичують досвід, творчо освоюють придбані знання.

 Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовних, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Отже, система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра. Все, що допомагає успішному виконанню ролі, має для учня особливе значення і якісно ним усвідомлюється.

Г. Макаренко писав: “... Треба зазначити, що між грою і роботою немає такої великої різниці, як дехто думає...  В кожній гарній грі є насамперед робоче зусилля та зусилля думки. Дехто гадає, що робота відрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її немає. Це неправильно: у грі є така ж велика відповідальність, як і в роботі, - звичайно, у грі гарній, правильній ”.

Мета дидактичних ігор – формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями, уміннями і навичками учень зможе лише тоді, коли він сам виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зуміє зацікавити учнів.

Дидактичні ігри розвивають сенсорні (чуттєві) орієнтації  дітей (на форму, розміри, колір, розташування предметів у просторі тощо), спостережливість, увагу, пам’ять, мислення, мову, уміння рахувати. Вони мають також важливе значення для морального виховання, сприяючи розвиткові цілеспрямованості, витримки, самостійності, виробляють вміння діяти згідно з певними нормами.

У дидактичних іграх діти уточнюють, закріплюють, розширюють наявні уявлення про предмети і явища природи, рослини і тварин. Багато ігор підводять дітей до узагальнення і класифікації. Дидактичні ігри сприяють розвитку пам'яті, уваги, спостережливості, навчають застосовувати наявні знання в нових умовах, активізують різноманітні розумові процеси, збагачують словник, сприяють вихованню у дітей уміння грати разом. При ознайомленні дітей з природою використовують дидактичні ігри з предметами, настільні-друкарські і словесні. Наочні ігри – ігри з листям, насінням, квітами, фруктами, овочами: «Чудовий мішечок», «Вершки і корінці», «Чиї дітки на цій вітці».

В цих іграх уточнюються, конкретизуються і збагачуються уявлення про властивості і якості предметів, формуються уміння обстежувати їх, діти опановують сенсорними еталонами. Наочні ігри особливо широко використовуються в молодшій і середній групах. Вони дають можливість дітям оперувати предметами природи, порівнювати їх, відзначати зміни окремих зовнішніх ознак. Такі ігри можна проводити як зі всією групою, так і індивідуально, ускладнюючи зміст з урахуванням віку. Ускладнення включає розширення знань і розвиток розумових операцій і дій.

Настільні-друкарські ігри – «Зоологічне лото», «Ботанічне лото», «Чотири пори року», «Малюки», «Ягоди і фрукти», «Рослини», «Підбери листя», парні картинки і ін. Вони дають можливість систематизувати знання дітей про рослини, тварин, явища неживої природи, формувати уміння по слову відновлювати образ предмету. Ігри супроводжують словом (слово або передує сприйняттю картинки, або поєднується з ним). Подібні ігри використовують повсякденно в роботі з невеликою кількістю дітей.

Словесні ігри («Хто літає, бігає, стрибає», «У воді, в повітрі, на землі», «Потрібне – не потрібно» і ін.) не вимагають ніякого устаткування. Проводяться вони з метою закріплення знань про функції і дії тих або інших предметів, узагальнення і систематизації знань. Ці ігри розвивають увагу, кмітливість, швидкість реакції, зв'язну мову. Розучування природознавчої словесної гри здійснюється за правилами, загальними для всіх дидактичних ігор. У молодших групах на першому етапі вихователь програє гру разом з дітьми. По ходу гри він повідомляє одне правило і тут же його реалізує. При повторній грі повідомляє додаткові правила. На другому етапі вихователь вимикається з активної участі в грі, керує з боку, направляє гру. На третьому етапі діти грають самостійно. Починаючи з середньої групи шлях навчання грі інший. Спочатку вихователь розповідає зміст гри, заздалегідь вичленує – два важливих правила, по ходу гри ще раз підкреслює ці правила, показує ігрові дії, дає додаткові правила. На наступному етапі діти грають самостійно, вихователь спостерігає за грою, виправляє помилки, вирішує конфлікти. Коли інтерес до гри спадає, вихователь пропонує новий її варіант.

Рухові ігри. Рухові ігри природознавчого характеру пов'язані з наслідуванням звичкам тварин, їх способу життя, в деяких відбиваються явища неживої природи. Це такі ігри, як «Квочка і курчата», «Миші і кіт», «Сонечко і дощик», «Вовки і вівці» і т.д.

Творчі ігри. У грі діти відображають враження, одержані в процесі занять, екскурсій, повсякденного життя, засвоюють знання про працю, дорослих в природі (робота в теплиці), при цьому у них формується позитивне відношення до праці, вони усвідомлюють значення праці дорослих в природі. Самостійний характер творчих ігор не дає можливості вчителеві використовувати їх як метод навчання дітей новим знанням, навикам і умінням.

Проте він повинен уважно придивлятися до творчих ігор, щоб врахувати, які знання достатньо засвоєні дітьми, достатньо повні, які ще слід уточнити, розширити. Збагачуючи творчі сюжетно-ролеві ігри природознавчого змісту, вчитель розширює і заглиблює знання дітей про працю дорослих на екскурсіях, прогулянках, показуючи діафільми, читаючи книги.

Одним з видів творчих ігор є будівельні ігри з природним матеріалом: піском, снігом, глиною, дрібними камінчиками, шишками і т.д. В них діти, творить, пізнають властивості і якості матеріалів. Це гумові фігурки людей і тварин, фанерні силуети будинків, дерев, шишки, гілочки, жолуді. Вчитель допомагає дітям в підборі і використанні природного матеріалу в іграх, показує способи його використання.

Отже, одні і ті самі ігри, що розігруються дітьми, можуть бути різними за змістом в залежності від використаних матеріалів та мети.

У грі дитина щиро передає свої почуття, переживання. У зв'язку з розвитком ігрового задуму дитячі почуття стають більш усвідомленими, складними. Ефективність впливу ігрової діяльності на формування дитячої особистості прямо залежить від педагогічного керівництва нею. Педагогічне керівництво грою розуміють, як свідомий вплив педагога на ігрову діяльність дітей, у процесі якої цілеспрямовано здійснюються завдання їх навчання, виховання та розвитку.

У процесі педагогічного керівництва творчими іграми перевага надається опосередкованим способам впливу на дітей (через рольове перевтілення, ігрові ситуації, ігрове матеріальне середовище, рольову міжособистісну взаємодію, прийоми невербальної комунікації, емпатійної педагогічної дії тощо). У керівництві іграми за готовими правилами переважають методи та прийоми прямої дії (ознайомлення з ходом і правилами гри, вправляння у способах ігрових дій, зауваження щодо порушення правил тощо).

Дидактичні ігри з ознайомлення з навколишнім світом згруповані в двох напрямах: ігри для ознайомлення з суспільним життям та ігри для ознайомлення з природою.

Окремою ланкою існують ігри на розвиток відчуття ритму, музичної пам'яті і слуху, вокально-хорових навиків і дитячої творчості.

Підготовчі ігри до образотворчої діяльності представлені трьома групами. В процесі проведення вправ і ігор першої групи закріплюються знання про специфіку візерунків декоративно-ужиткового мистецтва, про кольори і їх відтінки, про холодні і теплі тони, про особливості композиції візерунків.

В другій групі – ігри і вправи на закріплення знань, умінь і навичок, необхідних для передачі форми, побудови, розміру, характерних зовнішніх ознак предмету.

До третьої групи увійшли ігри і вправи на закріплення просторового орієнтування і створення нескладних сюжетних композицій.

Ігровий елемент може бути використаний у формі слова, фрази, запису, особливих рухів (нахили, заплющування очей, оплески). В одній грі буває й кілька дидактичних елементів.

У методиці викладання кожного навчального предмета виділяють специфічні дидактичні ігри, що відбивають його структуру й особливості.

Правильно побудована цікава дидактична гра збагачує процес мислення, розвиває саморегуляцію, тренує польові якості дитини. Цінність гри полягає у тому, що вона виконує роль емоційної розрядки, запобігає втомі дітей, знижує гіподинамію. У навчальному процесі ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи.

Отже, дидактичні ігри – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовних, що відтворюють реальну обстановку. Система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра. Метою дидактичних ігор є формування в молодших школярів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Дидактичні ігри сприяють розвитку пам'яті, уваги, спостережливості, навчають застосовувати наявні знання в нових умовах, активізують пізнавальний інтерес молодших школярів, збагачують словник, сприяють вихованню у дітей уміння грати разом.