Дидактичний матеріал для уроків читання

Казковий день

з  життя 3-го класу

Яка це чудова пора – босоноге дитинство! Адже поряд мама ,яка завжди знайде вільну хвилинку прочитати своїй любій донечці чи синочку цікаву повчальну казочку ,бо саме з казки починається мандрівка дитини у світ оточуючих речей , а пізніше – у світ дорослості . Адже хтось дуже мудрий сказав : « Скільки є казок на світі :

                   І веселих , і сумних .

               Хіба зможемо прожити без них?»

Дійсно ,що дитина найдужче любить ? Казку ! З чого черпає свої знання  пронавколишнє ? З казки ! Кого найшвидше наслідує? Улюблених казкових героїв ! Отож і навчання дитини швидше здійснюватиметься через казку ,її неординарні тавтології ,знайомих героїв .

   В.О. Сухомлинський звернув увагу ,що через казку дитина вчиться помічати прекрасне ,розуміти добро і зло ,вчиться бути товариською,доброзичливою ,вчиться бути Людиною. Де б не була дитина ,а казка тут поруч . Недарма О.Олесь писав :

                     « Я в казку дивную свою

                        Усю фантазію ввіллю,

                        Зроблю усе живим,чудовим ,

                         Таємності ,розкошів повним ,

                         І в казці дійсність відіб’ю…».

З власного досвіду я помічаю ,що уроки проведені у нестандартній формі ,значно швидше зацікавлюють дітей . На таких казкових уроках учні якісніше ,усвідомленіше засвоюють навчальний матеріал ,прагнуть довести свою казковому герою ,стають зібранішими ,розумнішими . Щоуроку запроваджую» Хвилинки – цікавинки »з природознавства і «Поетичні хвилинки » з читання . До добору казкового матеріалу і виготовлення атрибутів залучаю дітей . Особливо висока результативність уроків ,де є сюрпризні моменти . Це стосується і підготовки лялькових вистав на класних годинах .

    Читайте казки ,придумуйте ,творіть . Це допоможе учням цілісніше охопити навчальний матеріал ,повніше його засвоїти і зрозуміти ,що не все в школі таке погане і сумне .

                     Вчитель початкових класів: Подвиженко Л.М.

Казка про електроприлади

  Жила собі дівчинка на ім'я Маша. Було у неї вдома багато електроприладів. Але вона ніколи не доглядала їх. Телевізор постійно забувалася вимкнути, музичний центр завжди був у пилюці, а чайник ніколи не стояв на місці, не допомагала татові пилососити а мамі прасувати та багато іншого.
   І вирішили електроприлади піти від цієї дівчинки. Маша й не сумувала, бо вирішила, що без них зможе обійтись. 
   Але коли вона прийшла взимку додому і дуже змерзла, то не змогла зігрітися за допомогою обігрівача. Тоді вирішила Маша випити гарячого чаю, але й чайника не було. Дівчина засмутилася, але вирішила залізти під ковдру і подивитися телевізор. Однак телевізора теж не було. Зрозуміла тоді вона, що була не права і розплакалась. Електроприладам шкода стало дівчинку і вони повернулися. 
А Маша стала кожного дня витирати з них пил, ставити всі речі на місця, охайно з ними поводитись, почала допомагати батькам. А на день народження батьки подарували Маші комп'ютер. Дівчинка була дуже рада подарунку й обіцяла дотримуватись правил поведінки з комп'ютером і слухатись батьків.

Казка  про синичку

     Жила собі маленька синичка. Вона була дуже весела. Одного разу пташка прокинулася і побачила, що все вкрите снігом. Стало їй дуже сумно, стало холодно. Позвала вона до себе свою подружку. Пташки стали стрибати по деревах і весело співати .                                                                                                   

  Почула їхню пісеньку зима і розгнівалась. Покликала вона на допомогу вітрів і мороз. Намели вони кучугури снігу, заморозили все. Ні крихти немає у лісі. Там холодно і голодно.                                       Полетіли синички до села. А там у годівничках і пшоно і сальце. Зраділи вони, поїли і весело заспівали.

     Не думала зима, що синичка її не злякається. Вона так розізлилась, що від злості аж заплакала і розтанула.

Олівець та ручка

  Жив був простий олівець. Одного разу зустрів він красиву ручку. Вона була рожева і блискуча. Підійшов олівець до ручки і каже:
- Давай товаришувати!
- Не хочу, – відповіла ручка. Ти такий простий, а я блискуча і красива. 
  Засумував олівець і пішов своєю дорогою. Раптом він помітив, що на дорозі щось блищить. Підійшов ближче і побачив, що це калюжа рожево-блискучих чорнил, які залишила після себе красива ручка. Він осунувся в цій калюжі і теж став красивим. В цей час проходила та сама ручка. Вона побачила красеня олівця і сказала:
  - Давай товаришувати! 
  Олівець погодився. І стали вони ходити разом, гратися, веселитись. Одного разу на прогулянці вони попали під дощ. Чорнила з олівця змились, він став простим. Ручка розсердилась на олівця, і пішла від нього. Після цього їй зустрілись інші красиві олівці та ручки, але ніхто не хотів з нею товаришувати. Вони відповідали нашій Ручці, що вони красивіші за неї. Ручка засумувала. Вона побачила простого олівця, попросила у нього пробачення і запропонувала:
  - Давай будемо вірними друзями! 
   Олівець теж попросив пробачення за брехню. І стали вони жити в красивому пеналі. Так закінчилась казка.
 

Сусіди

  Жив-був добрий Їжачок. З ним по сусідству оселилася молода Миша. Їжачок цілими днями працює: збирає гриби, ягоди, утепляє свою хатинку. А Миша тільки гуляла та веселилася.

     Їжак багато разів говорив своїй сусідці, що скоро прийде люта зима і їй буде не до веселощів. Але Мишка йому не вірила, вона була надто молода і не знала, що таке зима.

     Ось прийшла зима. Мишка замерзла та зголодніла. Їжачок це побачив. Він не кинув свою сусідку напризволяще, а запросив до себе перезимувати.

     Тепер Мишка зрозуміла, що таке зима і влітку більше не байдикувала. 

Хоробрий друг

    Щоранку маленька господиня Галя приносила маленьким кроленятам великий оберемок запашної конюшини. Вона клала їжу у годівничку, а сама йшла.
    Щойно кроленята підбігали до їжі, як раптом із саду вилітала величезна бджола та починала кружляти над кроленятами. Комаха так страшно дзижчала, що налякані малюки тікали і ховалися хто де міг. Вони боялися, що крилате страховисько їх покусає. А бджола сідала спокійнісінько на конюшину і смакувала їжею, а потім летіла геть. Після цього кроленята вже не наважувалися підійти до годівнички. Вони непокоїлися, що ця страшна комаха знову прилетить.
    Увечері, приходячи до своїх маленьких кроленят, Галя дуже непокоїлася і щоразу казала: «Мабуть, наші кроленята захворіли, зовсім нічого не їдять». Вона навіть не здогадувалася, що бідолашні кожного вечора вкладалися спати голодними.
Якось із саду до кроленят завітав у гості їхній сусід - шпак, який жив у шпаківні на старій яблуні. Коли малюки розповіли своєму другові про страховисько, той почав сміятися: «Ох, які ж ви боягузи. Я її сам прожену коли вона прилетить, ось побачите».
- Ти лише хизуєшся - казали кроленята, - а потім сам тікатимеш, як злякаєшся.
Як тільки наступного дня Галя  принесла маленьким кроленятам оберемок конюшини, поклала у годівничку і пішла, як знову задзижчала страшна комаха. Прямо згори вона полетіла на годівничку.
Кроленята хотіли вже й тікати, як сміливий сусідський шпак схопив бджолу своїм дзьобом. Комаха ледь вирвалася, та зі зламаним крилом полетіла геть.
Відтоді бджола ніколи більше не прилітала до кроленят поласувати їхньою їжею, кроленята наїдалися досхочу. Та кроленята запрошували завжди свого хороброгодруга поласувати смачною їжею.