Дієприслівник як особлива форма дієслова

Урок-казка з української мови в 6 класі на тему:

“Дієприслівник як особлива форма дієслова”.

Дидактичний матеріал - “Казка про нечарівну золоту рибку, Білого Оленя та ковток живої води”.

Навчальна мета уроку: дати учням поняття про дієприслівник, охарактеризувати його дієслівні і прислівникові ознаки, розкрити синтаксичну роль у реченні.

Виховна мета: вчити дітей любити і шанувати природу, формувати правильне розуміння взаємин людини й природи.

Розвиваюча мета:спонукати кожного учня до роздумів над його ставленням до природи.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання:оформлена дошка, підручник.

Хід уроку:

I. Організаційний момент. II. Нова тема.

Урок розпочинається читанням казки:

   - Пролунав дзвінок з уроку. Дочекавшись поки кабінет біології спорожнів, Толик замкнувся в ньому. Кинувшись до акваріума, хлопець заходився виловлювати декоративну золоту рибку...

   Читання казки переривається і вчитель пропонує шестикласникам з подальшого її тексту виписати у два стовпчики слова, що означають головну і додаткову дію.

     Бідолашна рибка метнулася вбік, тріпнувши пишним хвостом. Боязливо озираючись на двері, Толик продовжував дивне полювання. Тікаючи, рибка сполохано кружляла у воді. Та ось, вихоплена з води, вона у Толиковій руці, хапаючи ротом повітря.

III. Робота над текстом:

Далі шестикласники відповідають на запитання:

1.   Якою частиною мови є слова, виписані у перший стовпчик?

2.   Які ознаки дієслова мають слова другого стовпчика? (Вони означають дію,мають вид. Отже, це певні дієслівні форми).

3.   Яка з цих форм означає додаткову дію?

  Потім за текстом казки проводиться вибірковий диктант із завданням: виписати дієслівні форми, що означають додаткову дію.

    Толик грізно звернувся рибки:

-   Ти мені звичайною рибкою не прикидайся. Ти рибка золота! Чула? Золота! Аотже, чарівна!

    Беззахисна рибка мовчала, пручаючись у Толиковій руці.

-   Прикидаючись, ти нічогісінько не доб’єшся, - погрожував Толик. - Тількивиконавши моє бажання, повернешся у воду!     Рибка, трохи оговтавшись, затихла у руці.

-   Отак краще, - заявив Толик, перекладаючи її в іншу руку. - А бажання маєтаке: виправ двійку, яку сьогодні поставили на уроці. Востаннє тріпнувшись, золотисте тільце знесилило, Толик схаменувся, але пізно: рибка була нежива.

    Вибірковий диктант написано, і вчитель читає далі:

-   Розгублений і приголомшений стояв Толик біля акваріума, тримаючи в руцімертву рибку.

   Якусь мить тому це моторне граціозне створіння милувало око, та через його, Толикову впертість і бездушність, загинуло. Яка легковажність! Яка біда!

   За Толиковою спиною хтось заворушився. Хлопчик злякано озирнувся і побачив сумні каро-рожеві очі.  Перед ним стояв стрункий Білий Олень. Докірливо похитуючи високою короною розкішних рогів, він ледь чутно промовив:  - Ти знищив живу істоту через лінощі. Ти вбив маленьке диво-житя заради власного байдикування.   - Як? Як? - прошепотів Толик.

-   Це була справді маленька чарівна рибка, - продовжував Білий олень.- Алечарівна не тому, що могла виконувати чиїсь забаганки. Її чари були в тім, що вона, безпомічна і мала, робила людей добрими. Кожен, хто бачив її, думав: “Я мушу берегти її і доглядати. Вона загине без мене...

-   Я...я не хотів , - спробував пояснити Толик.

-   Щоб виправити двійку, варто було лише розкрити підручник, - сказав БілийОлень. - Про що на уроці йшлося?

-   Про дієприслівник, - несміливо відповів Толик.

-   Замість того, щоб мучити рибку, вивчив би краще параграф 76.

   Шестикласники записують тему уроку “Дієприслівник як особлива форма дієслова”.

IV. Робота над темою:

  Учні читають за підручником визначення дієприслівника, самостійно опрацьовують вид цієї форми дієслова. За завданням учителя визначають вид дієприслівника із вибіркового диктанту.

    Зробивши, розмірковуючи, запросивши, поглиблюючи, витріщаючись, придивившись.

       Вчитель загадує дітям з тексту казки, яку вона продовжує читати, виписати у два стовпчики дієприслівники доконаного і недоконаного виду.

-   Що ж робити? - похнюпившись, запитав Толик. - Як урятувати рибку?

-   ЇЇ вже не врятуєш, - відповів Білий Олень. Блиснувши каро-рожевими очима,він додав: - Тепер слід поміркувати, як врятувати тебе... Серце людини байдужої й  жорстокої до всього живого, до природи — це кам’яне серце...

    Затинаючись від хвилювання, Толик вигукнув:

-   Що ж мені робити? Як спокутувати свій злочин? Я не можу жити,пам’ятаючи це...

    І, тремтячи, він глянув на золоту луску мертвої рибки.

    Учні читають виписані дієприслівники доконаного і недоконаного виду.  - Немає нічого страшнішого за жорстокість і байдужість, - промовив Білий Олень. - Але й від цього лиха помагає жива вода...

   Толик не стямився, як опинився на спині Білого Оленя. Той помчав його звичним маршрутом: навпростець через двори, через вулицю у такий знайомий ліс.

   Замиготіли стовбури сосен, струнких білокорих беріз. Олень зупинився на галявині. Але де жива вода? Ні струмка, ні річки...

  У Толиковій пам’яті зринули слова, прочитані колись у книжці (текст записаний заздалегідь на переносній дошці):

      Спілкування з природою — ніби ковток живої води для людської душі.

Воно бадьорить розум, даруючи єднання з прекрасним і вічним.

        Звеличуючи людину, природа робить її чистішою і добрішою.

                                                                                                             ( М.Іваненко).

     Один з учнів виразно читає текст і знаходить у ньому дієприслівники. З допомогою вчителя шестикласники з’ясовують синтаксичну роль дієприслівників у реченнях, пригадують, як утворюється вищий і найвищий ступінь якісних прикметників, визначають прикметники вищого ступеня в тексті.

      Учитель продовжує читати казку:

-                     Толик на повні груди вдихнув чисте лісове повітря, обернувся до БілогоОленя, але його поруч не було.

-                     Хлопець щодуху помчав до школи. Швидше, швидше! Сходи, коридор,біокабінет...Толик припав до акваріумного скла: за ним, грайливо метляючи хвостиком, розтинала воду та сама рибка.

-                     Ти жива, жива! - радісно вигукнув Толик. - Яке щастя! Невже мені все цепривиділося?.. (робота над текстом).

V.      Домашнє завдання: параграф 76, вправа 437.

VI.   Підведення підсумків уроку.