Диктант для 9 класу "Ранок у лісі"

Ранок у лісі

Ліс ще дрімає в передранішній тиші. Непорушно стоять дерева, загорнуті в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво. Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. Ліс ще дрімає, а із синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів.

Небо міниться, небо грає всякими барвами й блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу. Стрепенувся врешті ліс і собі заграв. Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилася в травиці комашня, розітнулося в гущавині голосне щебетання й полинуло туди, де небо мі­ниться, де небо грає всякими барвами.

На галяву вискакує з гущини сарна й, зачарована чудовим концертом, зупиняється. Полохливий заєць, причаївшись під кущем, пригинає вуха, витріщає очі й немов поринає весь у море лісових звуків.

Аж ось ринуло від сходу ясне проміння, мов руки, простяг­лося до лісу, обняло його, засипало самоцвітами, золотими смугами впало на синю від роси траву на галяві, де гостро на тлі золотого світла випинається струнка постать сарни.