Диктатура Юлія Цезаря

Диктатура Юлія Цезаря

Мета уроку: ознайомити учнів зі змінами в житті Римської держави; розглянути основні напрямки внутрішньої та зовнішньої політики Юлія Цезаря; розвивати навички роботи з історичною картою та історичними джерелами, вміння висловлювати власні судження, аналізувати, критично мислити, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; виховувати толерантність, пошану до історії інших народів, інтерес до вивчення античної історії.

План: Криза республіки. Перейти Рубікон Правління Юлія Цезаря. Гибель Юлія Цезаря.

Успішні завойовницькі війни Риму збагатили Римську державу. Завоювання супроводжувалися продажем у рабство місцевого населення. Це збагачувало римських рабовласників, але мало і зворотний бік. Криза республіки

У 74 р. до н. е. розпочалося найбільше в Стародавньому світі повстання рабів-гладіаторів, яке очолив Спартак, фракієць за походженням. Він служив у римському війську, але потім утік, був схоплений і відданий у гладіатори. Спарта́к (бл. 109 — 71 р. до н. е.) — гладіатор, вождь і лідер великого повстання рабів проти Римської республіки. Мало що відомо про Спартака поза подіями війни. Спартак був досвідченим воєначальником: його армія складалася лише з утікачів-гладіаторів і рабів, і розбила в ряді битв кілька досвідчених римських легіонів.

Зазвичай гладіаторами ставали найдужчі й найхоробріші раби. У спеціальних школах їх навчали володіти зброєю, майстерно фехтувати. Школи були схожі на в'язниці, де гладіаторів суворо охороняли, а за найменшу провину заковували в кайдани, саджали на ланцюг. Гладіаторські бої влаштовували в цирках (спорудах, схожих на сучасні цирки), де гладіатори повинні були битися один з одним або з дикими звірами на потіху римлянам.

У 74 р. до н.е. гладіатори підняли найбільше у Стародавньому Римі по­встання. Його очолив Спартак який разом із 70 товаришами утік з гладіаторської школи й сховався на горі Везувій.

Повсталі неодноразово перемагали римське військо. Зрештою Спартак повів повсталих на північ Італії, щоб перейти Альпи і вивести рабів у провінцію Галлію, де вони будуть вільні. Перебуваючи за крок до бажаної свободи, Спартак повернув назад. Учені й дотепер намагаються пояснити чому. У 71 р. до н.е. повсталих було розбито.

Після повстання Спартака в Римі розпочалися нові громадянські чвари. Боротьба за владу, в якій активну участь брала армія, придушення повстань рабів сприяли зростанню впливу полководців. Одним з них був Гай Юлій Цезар. У 59 р. до н. е. його було обрано консулом. Через рік він був призначений намісником у приєднану до Риму провінцію Галлію. Установивши римське панування, Цезар став майже одноосібним правителем на підкорених землях. Перейти Рубікон

Гай Юлій Цезар. Близько 100 – 44 р. до н. е. Давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Римський консул , диктатор  великий понтифік (з 63 до н. е.). Один із найвидатніших полководців античності.

Зростання популярності Цезаря непокоїло Помпея — державного діяча й полководця Риму. Помпеєві вдалося переконати сенат щоб той скасував повноваження Цезаря в Галлії і зобов'язав його розпустити військо. Цезар відмовився виконувати це рішення. На чолі одного зі своїх легіонів він підійшов до річки Рубікон. Цезар довго вагався. Нарешті Цезар прийняв рішення та зі словами «Жереб кинуто!» розпочав переправу на італійський берег, розв’язавши війну з Помпеєм. Це сталося 10 січня 49 р. до н.е.

Помпей виявився не готовим протистояти Цезареві, який без перешкод увійшов до столиці. Сила зброї вірних йому легіонів змусила сенат проголосити його диктатором. Цезар, вступивши в Рим, нікого не переслідував, не чинив розправ над своїми супротивниками, чим збільшив кількість своїх прихильників.

Гней Помпей(29 вересня 106 до н. е. — 28 вересня 48 до н. е.)видатний давньоримський державний діяч і полководець, консул Римської республіки, командувач військами в громадянській війні 49-45 років до н. е.

Громадянські війни в Римі в І ст. до н.е. Диктатура Юлія Цезаря.

Плутарх про Цезаря. Він користувався такою повагою та відданістю своїх воїнів, що навіть ті люди, які в інших війнах нічим не вирізнялися, з непереборною відвагою йшли у бій заради Цезаря. Мужність і любов до слави Цезар виховав у своїх воїнах перш за все тим, що щедро роздавав почесті і подарунки…Іншим засобом виховання військ було те, що він сам добровільно кидався назустріч будь-якій небезпеці і не відмовлявся від будь-яких труднощів.

  Після повернення в Рим Цезар відсвяткував чотири тріумфи на честь перемог над Галлією, Єгиптом, Понтом і Африкою. Цезаря проголосили диктатором. Він здобув почесний титул імператора, що означало «володар». Цезареві була доручена цензорська влада, і він одержав право контролювати особисте життя громадян. Імператор суворо стежив за дотриманням законів. Цезар роздавав жителям Риму гроші, усіх своїх солдатів-ветеранів наділив землею — 80 тис. осіб були розселені в заморських колоніях Риму. Було видано закони, спрямовані на впорядкування життя в провінціях, на обмеження розкоші. Правління Юлія Цезаря

За наказом Цезаря вперше було викарбувано золоту монету, яка із часом стала єдиною грошовою одиницею в Римі. Цезар провів і реформу календаря. У багатьох мовах світу один із літніх місяців носить його ім'я — July.

Карбував монети з власним зображенням. Запроваджений 1 січня 45 р. до н. е. В основу покладено сонячний календар, в якому тривалість року становила 365 діб. Тобто три роки прийнято рахувати по 365 діб, а кожний четвертий рік – 366 діб. Юліанський календар

Гибель Юлія Цезаря Цезар не приховував, що вважає республіканський лад застарілим. Він прямо заявляв: «Республіка — ніщо, порожнє ім’я без тіла й вигляду». Утім, незабаром проти Цезаря виникла змова. Вороги диктатора поширювали чутки, що він домагається проголошення себе царем. Серед сенаторів були люди, не задоволені правлінням Цезаря. Вони розробили план його убивства. У змові взяли участь понад 60 осіб. Особлива роль відводилася Маркові Юнію Бруту, якому Цезар безмежно довіряв і вважав своїм спадкоємцем, не здатним на зраду. 15 березня 44 р. до н.е. Цезар прибув на засідання сенату, змовники кинулися з мечами на Цезаря й нанесли йому 23 рани, від яких він помер. Розповідають, що спочатку Цезар спробував захищатися, але по­бачивши серед змовників Брута, до якого ставився як до сина, зі словами: «І ти, Бруте?!» — закрив обличчя краєм одягу і впав мертвий перед статуєю Помпея. Так на 55-му році скінчилося життя цієї видатної людини.

Так на 55-му році скінчилося життя цієї видатної людини. Цезареві не вдалося завершити реформи й закріпити створений ним у Римі імператорський режим. Сенатори, які вбили Цезаря, намагалися переконати народ, що своїм вчинком вони хотіли врятувати республіку від небезпеки відновлення царської влади. Проте змовники не спромоглися відновити Республіку. В Римі знову почалася боротьба за владу.

Цікаво знати. Напередодні загибелі Цезаря нібито відбувалися дивні речі, які римляни вважали знаменням наближення смерті правителя: табуни коней, які він присвятив богам і відпустив під час переходу через Рубікон, відмовлялися від їжі і проливали сльози; до приміщення, де відбувалося засідання Сенату, влетіла невелика пташка із лавровою гілочкою в дзьобі, а за нею – зграя птахів, які, наздогнавши її, роздерли на шматки.

Терміни і поняття. Гладіатори – у Римі так називали рабів, які виступали в боях для розваги римських громадян. Диктатор – у Давньому Римі посадова особа, яку призначав сенат на 6 місяців у випадку внутрішньої або зовнішньої небезпеки, що загрожувала державі. Диктатора було наділено необмеженою цивільною та військовою владою. Тріумф — урочистий вступ у столицю полководця та його війська після переможного закінчення війни.