«Єдина справжня розкіш – це розкіш людського спілкування»

«Єдина справжня розкіш – це розкіш людського спілкування»

Мета: нагадати учням про вплив, значення і силу слова в житті людини, формувати мовну культуру, активізувати увагу на позитивному спілкуванні.

Рада вітати вас на нашому занятті. Візьміть з собою активність, позитивний настрій. Нас чекає сьогодні незвичайний матеріал... Адже ми звернемося до теми, яка стосується кожного з нас.

Таємничо-чарівна хвилинка                                                                                                               Під муз. композицію демонструємо чарівну скриньку.                                                                           -              У мене в руках чарівна скринька, у ній – найцінніший скарб планети Земля. Хто з вас хоче його побачити, може зазирнути, але не розповідайте іншим, що ви там побачили до того часу, поки всі допитливі та найсміливіші не зазирнуть до скриньки.                                             Діти по черзі заглядають у скриньку і посміхаються.                                                                                         -              То кого ви побачили в скриньці? (Діти називають своє ім'я, бо на дні скриньки – дзеркало.) У чарівному дзеркалі ви побачили кожен себе. Людина – найцінніший скарб. Кожен із вас особистість, і саме такої людини, як ви, більше  на цій землі немає і не буде. Кожна людина неповторна. Ми вже з вами знайомі, але я пропоную спробувати дізнатися одне про одного краще.

Вправа «Моя буква» Кожен учасник вибирає собі будь-яку букву алфавіту .  Протягом декількох  хвилин учасники підбирають якомога більше слів, які описують їх і починаються на обрану літеру.   Кожен учасник ділиться своїми словами з групою  Наприклад: мене звуть Вікторія й моя буква П. Я практична, пунктуальна і прямолінійна.

Під час сьогоднішньої нашої зустрічі ми поговоримо про важливу частини нашого життя. Про те, без чого жити дуже складно, а часом неможливо. Це те, для чого ми потрібні одне одному. Ви здогадалися, що це таке? Це спілкування, культура спілкування. Важко уявити життя без спілкування. — Скажіть, чи завжди ваше спілкування з іншими людьми буває успішним та викликає позитивні емоції?                                                                                                         — Чи потрібно вчитися спілкуванню? Як ви вважаєте, навіщо і кому це потрібно?                          Для того щоб наше заняття принесло користь  і радість, та нам було цікаво, необхідно дотримуватисьдеяких правил.   Які правила, на ваш погляд, можуть нам допомогти?

Правила роботи групи:                                                                                                                                  1. Говорить по одному.                                                                                                                                       2. Усі уважно слухають того, хто говорить, не перебиваючи.                                                                     3. Для вступу в розмову позачергово необхідно підняти руку.                                                                4. Говорити відверто: що ти відчуваєш і думаєш зараз.                                                                          5. Говоримо тільки від себе та про себе. («Я вважаю…», «Я думаю…», а не «Деякі говорять…», «Мої друзі вважають …»).                                                                                           6. Неприпустимість глузувань.                                                                                                                      7. Нікого не ображати: оцінювати лише вчинок, а не людину.                                                     

Вправа «Собачка»                                                                                                                                Пропоную вам намалювати собачку та потім  презентувати свій малюнок, представити.   Як ви думаєте з якою метою я дала вам це завдання? Так показати вам те що завдання у вас було одне, аркуші були теж однакові, але собачки в усіх різні ( у когось собачка з дитинства спогад, у когось велика, у іншого собачка із змійки…….у кожного своя собачка в уяві) а сприйняли ви його по різному тобто кожний з вас вклав в це завдання свій зміст, своє розуміння, кожен з вас побачив  щось своє. Та ж сама проблема  зявляється і з передачею інформації. Тому що кожний  з нас любе слово чи фразу, чи речення  пропускає через свій життєвий досвід.  Ну наприклад у вас мабуть бували такі ситуації коли ви розповідали про щось, надавали інформацію, а зрозуміли вас зовсім інакше. І в що це могло перерости? Сварки, непорозуміння ….  А слова мають велику силу.

Есть слова пострашнее, чем порох,                                                                                                             Чем снаряд над окопными рвами.                                                                                                                         Я советую людям при ссорах                                                                                                                Осторожнее быть со словами.                                                                                                                         Мир устроен на этой основе,                                                                                                                                    И достаточно, в общем, серьёзно:                                                                                                                  О любом опрометчивом слове                                                                                                            Пожалеете рано иль поздно.                                                                                                                Вы к словам проявляйте терпение,                                                                                                                  Не берите в расчёт кривотолков.                                                                                                              Ведь от них остаются раненья,                                                                                                                         Как от мелких, но острых осколков. М. Матусовский

Культура спілкування ніколи не втрачала актуальності.  Фізичний стан людини ми можемо визначити за її зовнішністю. Про духовність людини говорять її вчинки. А ступінь моральної чистоти миттєво можна визначити за мовою. Давньогрецький філософ Сократ писав: «Заговори, щоб я тебе побачив». Слова – то «одяг» наших думок.                                                  Словами можна підбадьорювати, очищати чи облагороджувати людей, прищеплювати їм віру, радість і надію. І навпаки - кепськими словами можна вбивати і отруювати душу, можна заражати усіма видами пристрастей (гніву, агресії). В історії багато прикладів того, що словом можна глибоко ранити. Ось один із прикладів: молодій дівчині дали стакан із водою. Після того, як вона її випила, їй сказали: «Ти випила отруту». Дівчина втратила свідомість, хоча вода була чистою. Тобто її вразило слово.                                                                               Зі слів складається мова.  Мова – це найважливіший фактор соціалізації особистості.            Українська мова надзвичайно багата. Мелодійна, красива, солов’їна. Про мову складено багато прислів’їв і приказок.

Вправа «Мудрість народу»                                                                                              Учасники поділяються на групи, кожна група отримує набір фрагментів прислів’їв.                              Завдання – скласти прислів’я із фрагментів і пояснити її сенс.                                                 Людей не суди, на себя дивись.          Слово не горобець — вилетить не зловиш.                                                                                         Краще недоговорити, аніж переговорити.                  Добре слово та кішці приємно.                                                                                                                                                                                               Кінь впізнають у їзді, людину у спілкуванні.           Людей не суди, на себя дивись.                                                                                     Зі старою людиною спілкуйся, як із батьком.              Язик мій ворог мій.                                                                                    З ким поведешся, від того й наберешся                        Мовою медок, а на серці льодок.                                                                                                                                                                           Добре слово будинок збудує, а зле зруйнує.           Вертить язиком, що корова хвостом.                                                                                                                                                                                                                                                           Добре мовчання краще за худе бурчання.                Слово — серебро, мовчання — золото.                                                                                                                                                                                           Хто свариться, у того кінь спотикається.       Поранений мечем вилікується, словом ніколи.                                                                                                                                                                                      

На превеликий жаль нашу мову все більше засмічують брудні слова, лихослів’я                                     Свого часу турецькому мандрівникові Елії Челебі, який у XVIII столітті подорожував Україною, вдалося почути серед українців і записати лайливі слова: «дідько», «чорт», « свиня»,  «собако». Без сумніву, якби той турецький мандрівник потрапив у наші краї у теперішні часи, то був би вражений не лише кількістю і «якістю» нецензурної лайки,  яку вживають українці , а й тим, що багато хто використовує її, мов артиклі для «зв’язування слів». Останніми роками лихослів’я охоплює все більш широке коло населення.

 «Історія лихослів'я» 

Історія виникнення лихослів’я сягає своїм корінням в глиб віків. В часи язичництва такі слова-закляття міг казати лише жрець на святах, коли імітував події в темному боці світу. Потім ці слова стали закляттям проти нечистої сили. Всі знали, що сварити дітей нецензурними словами  не можна, бо дитину будуть мучити біси. Вживати такі слова в домі також не можна, бо нечисті сили будуть жити в ньому.

Також лаятися не можна в лісі: лісовик образиться, на березі річки чи озера – водяник образиться. Залишалося лише поле, тому і виникло словосполучення поле брані, тобто місце де можна лаятись.

У часи царя Олексія Михайловича Романова почути на вулиці грубі слова було просто неможливо. За вживання таких слів накладалося жорстоке покарання — аж до смертної кари.  При Петрі І була випущена книга «Юності чесне дзеркало», де писалося, що  пристойною поведінка вважається лише тоді, коли людина ніколи не вживає нецензурних слів. Потім прийшов інший час.

    В ХІХ сторіччі лихослів’я стає мовою фабричних робітників, офіційною мовою в’язниці. За часів демократії нецензурна лексика стає дуже популярною та вживається повсемісно. Те, що відбувається зараз.

В Україні,  завжди вірили в магічну силу слова. Наприклад, під час будівництва хати та господарських приміщень дуже пильно стежили аби хтось з майстрів часом не сказав поганого слова – це може накликати лихо на тих, хто там житиме (а згадаймо собі «висловлювання» сучасних майстрів і підмайстрів!)

Що робити з тими, хто лихословить?

Не можна виправити все суспільство, але зупинити лихослів'я всередині сім'ї, класу, групи можна. І розпочинати слід із себе, беручи приклад із людей, які не лаються. Навіть у найгіршому середови­щі є люди, до яких бруд ніби не пристає. Тому завжди є на кого спертися і чинити опір злу. Цих людей називають моральними і такими, що володіють нормами етикету. Це  доброта, великодушність, гідність, скромність, милосердя.  А етикет — дотри­мання регламентованих норм у стосунках між людьми. Ось таких орієнтирів слід дотримуватися, вдосконалюючи себе. Впливати на тих, хто лихословить, слід власним прикладом високої мовної культури. Наведу для прикладу притчу: «Жила одна людина. У дитинстві вона хотіла переробити світ, в юності — країну, у зрілості — сім'ю, у старості — себе. На її смертному одрі рідні почули дивне зізнання: «Якби я в дитинстві почав із себе, то зараз переробив би світ».

Вправа «Чистий аркуш»  Кожному дається чистий аркуш паперу. Пропонується зімяти його, можна потоптати, а потім розправити.                                                                                                                                         Чи став він таким, яким ви його отримали? І щоб ви не намагалися  з ним зробити, щоб  він став таким як був, нічого не вийшло. Так із словами, якщо ви з кимось сваритеся й говорите щось неприємне, то залишаєте після себе рани. І рани зостаються, незважаючи на те, скільки б разів ви потім  не вибачалися.  Тож не раньте один одного словом.

Вправа «Відійди, ти заважаєш»  Пропоную виконати вправу «Відійди, ти заважаєш». Ми пропонуємо вам нейтральну фразу-прохання (наприклад: «Відійди. Ти заважа­єш») і просимо вимовити її в різних варіантах:

•        образливий тон із грубими словами;
•        весело по товариськи;
•        презирливий тон із образливими словами;
•        голосно, категорично;
•        без емоційно;
•        злим тоном, із насмішкою;
•        промовити запропоновану фразу таким чином, щоб людина не образилася.

Отже, можна одну і ту ж саму фразу сказати по-різному: і образливо, і жартівливо, і  існує безліч способів вимовити цю фразу у при­йнятній формі.                                                        -  Усі слова – і добрі, й лихі –  не розчиняються, а проростають.   Добрі, теплі слова і побажання залишають в душах людей прекрасний відбиток, вони пам'ятаються роками, привносять гармонію і спокій у людську душу. А ще пом’якшують,  втішають, зцілюють серце того, хто їх чує! Як було б добре, якби люди не соромилися і не забували дякувати один одному, говорити красиві компліменти, теплі слова побажань.  Якщо людина духовно багата, вихована, порядна, добра, вона не дозволить собі ображати інших, принижувати, лицемірити. Всі вчинки, її дії залежать від самої людини.    

   Перегляд відео «Два вовки» 

- Тож вирішуйте самі, якого вовка вам приємніше годувати, якою людиною ви хочете бути.