Дипломна робота:ЕКОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СИНАНТРОПНОЇ ФЛОРИ СМІЛЯНСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

 

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

 

                   

 

 

 

Царь Катерина Павлівна

 

 

 

ЕКОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СИНАНТРОПНОЇ ФЛОРИ СМІЛЯНСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

 

 

Дипломна робота

Спеціальність 7.04010201 – Біологія

1 курсу ОКР «Спеціаліст»,  денна форма навчання, ННІ природничих наук

                                                       

 

 

 

Науковий керівник: доцент кафедри біології та біохімії кандидат біологічних наук Осипенко В. В

                                                                                                                                                                                                                                                                                            

 

 

м. Черкаси ‒ 2016 рік

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

Розділ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..5

1.1.  Історія формування флори України………………………………………...5

1.2.  Рослинність Лісостепової зони……………………………………………..8

1.3.  Явище синантропізації флори……………………………………………..12

1.4.  Життєві форми рослин  за К. Раункієром та І. Г. Серебряковим………..14

1.5.  Екологічні групи рослин по відношенню до основних абіотичних факторів…………………………………………………………………………..16

РОЗДІЛ 2. УМОВИ, ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ…………...21

2.1.  Характеристика природних умов району дослідження ………………...21

2.2.  Природно – заповідні фонди  Смілянського району……………………23

2.3.  Методика флористичних досліджень……………………………………..24

2.3.1.  Маршрутний метод…………………………………………………..25

2.3.2.  Лабораторний метод…………………………………………………25

      2.3.2.1.  План морфологічного аналізу рослин…………………………….25

      2.3.2.2.  Методика визначення рослин……………………………………...29

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ…………31

3.1.  Флористичний список синантропної флори Смілянського району……..31

3.2.  Систематичний аналіз синантропної флори Смілянського району……..45

3.3.  Біоморфологічний аналіз флористичного списку………………………..48

3.4.  Екологічний аналіз флористичного списку………………………………54

3.4.1.  Класифікація життєвих форм рослин за К. Раункієром та І. Г. Серебряковим ……………………………………………………………………54

3.4.2.  Екологічний аналіз  синантропної флори по відношенню до основних абіотичних факторів………………………………………………….63

3.5.  Оптимізація синантропної флори Смілянського району………………...78

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...81

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….83

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….86

ВСТУП

     Важливе значення рослин  в житті людини, оскільки вони забезпечують всі її біологічні потреби: вони є джерелом продуктів харчування; рослинну сировину використовують для виробництва тканин, фарб, лаків; рослини є цінним джерелом для одержання ліків, вітамінів, прянощів, ефірних олій.

     Надзвичайно важливе водорегулююче значення має рослинний покрив. Рослинність захищає схили від вітрової та водної ерозії, забезпечує рівномірний і тривалий розподіл та насиченість кореневмісного шару вологою, регулює швидкість водостоку, захищає поля, завдяки мережі лісосмуг, від суховіїв та пильових бурь.

     Рослинний покрив відіграє важливе значення в збалансуванні співвідношення природної рослинності до культивованої. Рослинність є основною умовою збереження і примноження біологічного різноманіття, його екосистем і агроландшафтів, а в цілому і підтримання екологічної рівноваги в біосфері та регіонах.

     Також рослини є прикрасою міст і сіл, дають людині естетичну насолоду. Навколо великих міст та індустріальних районів завдяки використанню культурних і дикорослих рослин створюються техногенні ландшафти, які очищують повітря і збагачують його на кисень.

Актуальність теми.

     Вплив народно – господарської діяльності людини змінив якісний і кількісний склад флори, без знання чого неможливо проводити моніторинг стану оточуючого середовища та природоохоронну роботу.

 Зв'язок роботи із науковою тематикою кафедри. Тема дослідження є складовою міжкафедральної наукової теми – «Екологічні основи раціонального природокористування та збереження біорізноманіття в контексті сталого розвитку» (номер держреєстрації 0116U003852).

Мета дослідження:  дослідити різноманітність синантропної флори Смілянського району і провести її біоморфологічний та екологічний аналіз.

 

Завдання дослідження:

1) скласти флористичний список синантропної флори Смілянського району;

2) провести систематичний аналіз  синантропної флори Смілянського району;

3) прокласифікувати життєві форми рослин (за К. Раункієром та І.Г. Серебряковим);

4) проаналізувати флористичний список за  біоморфологією,  відношенням до вологи,  світла, грунту;

5) запропонувати заходи по оптимізації синантропної флори дослідженого району.

Об’єкт дослідження: синантропна флора Смілянського району Черкаської області.

Предмет дослідження: різноманітність синантропної флори Смілянського району,  її таксономічний та екологічний аналіз.

Методи дослідження: маршрутний, лабораторний, математичний.

Наукова новизна роботи: вперше на даній території проведено дослідження синантропної флори та здійснено її біоморфологічний та екологічний аналіз.

Практичне значення одержаних результатів: отримані дані можуть бути використані в системі моніторингу стану довкілля, в природоохоронній та гуртковій роботі з біології.

Структура роботи. Робота складається із вступу, 3 – розділів, висновків, списку використаних джерел та 3 додатків. Викладена на 82 сторінках машинописного тексту, містить 8 таблиць, 9 рисунків, флористичний список, 36 літературних джерел.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на ХVIII Всеукраїнській науковій конференції молодих учених «Актуальні проблеми природничих і гуманітарних наук у дослідженнях молодих учених» «Родзинка – 2016» [27:34,35].

 

 

РОЗДІЛ 1

Огляд літературних джерел

1.1.  Історія формування флори України

     Флора України характеризується значною різноманітністю видового складу. На території України нараховується до 16 тис. видів рослин, в тому числі понад 4 тис. видів вищих дикорослих рослин. Із покритонасінних найбільше зустрічаються у нас рослини родини складноцвітих (700 видів) та бобових (близько 300 видів) [8:23].

      Сучасна флора України сформувалася в кінці антропогену, після материкового зледеніння. Впродовж попередніх періодів вона зазнавала значних змін. Сучасних рис рослинний покрив нашої країни почав набувати з другої половини мезозойської ери, після виникнення покритонасінних. Флора палеогену була тропічною. До її складу входили пальми, миртові, лаврові, були поширені види секвої, болотяного кипарису.

     З початку неогену рослинний світ поступово набуває рис широколистяної зони. Серед видів починають панувати буки, дуби, каштани, горіхові. У другій половині цього геологічного періоду лісова рослинність була поширена майже на всій території України. У видовому складі її переважали: з листяних — береза, дуб, граб, бук, клен, горіх, а з хвойних — ялина, ялиця, болотяний кипарис.

      В антропогені, внаслідок материкових зледенінь на півночі Європи відбувалися значні зміни у складі рослинності. Під час похолодань поширювалися сосново-березові ліси, а широколистяні породи дерев збереглися лише у окремих сприятливих місцях. На півдні України протягом антропогену панувала степова рослинність) [11:86].

      Деякі рослини (тис ягідний, рододендрон жовтий, сосна кедрова) збереглися без змін протягом кількох геологічних епох і зараз зустрічаються на теренах України. Такі рослини, які живуть зараз у деякій невідповідності із сучасними умовами існування, називають реліктовими.

      Під впливом господарської діяльності людини сучасний рослинний покрив зазнав значних змін. Скоротилася площа лісів і майже зникла степова рослинність, змінився видовий склад флори. Зараз у межах України росте понад 400 видів культурних рослин, а також декоративних, завезених з інших країн (тополя пірамідальна, біла акація, дуб канадський. бузок

 садовий тощо).

      Основними типами рослинності в Україні є лісова, степова, лучна і болотна.

      Лісова рослинність. Загальна площа лісів в Україні – близько 10 млн. гектарів, що становить приблизно 14 % її території. Найбільшою є лісистість в Українських Карпатах (40,5 %) і Кримських горах (32 %) [36:115].

      Лісистість природних зон рівнинної частини закономірно зменшується з півночі на південь від 26,1% (зона мішаних лісів) до 12,5% (Лісостеп) і 3,8% (Степ). У лісах переважають молоді та середньовікові дерева, поширені такі породи, як сосна, ялина, бук, дуб. Вони займають близько 90 % лісопокритої площі. Крім того, є насадження граба, липи, клена, берези, тополі, вільхи тощо. Соснові (борові) ліси займають великі площі на Поліссі, а також у долинах річок Лісостепу і Степу. Вони ростуть на дерново-підзолистих піщаних ґрунтах, бідних на гумус та поживні речовини. На кращих грунтах поширені дубово-соснові ліси. У поширенні степової рослинності простежується певна закономірність: в лісостеповій зоні на безлісих територіях у минулому розвивались лучні степи на глибоких чорноземах. У типовій степовій зоні на півночі була поширена різнотравно-типчаково-ковилова рослинність на звичайних чорноземах, на півдні — типчаково-ковилова на чорноземах південних і темно-каштанових грунтах, вздовж Азово-Чорноморського узбережжя – полиново-злакова рослинність на каштанових солонцюватих грунтах [5:23].

      Лучні степи поділяються на рівнинні та гірські (кримські). В їх травостої переважають злаки – ковила, типчак, тонконіг вузьколистий; з різнотрав’я — конюшина, гадючник, маренка, шавлія лучна тощо; з ефемерів та ефемероїдів — незабудка, переломник, крупка [30:42].

      Різнотравно-типчаково-ковилові степи мають густий трав’яний покрив, що складається з ковили, тонконога, стоколосу, вики конюшної, горицвіту весняного, молочаю степового, шавлії, астрагалу, в минулому займали простори Причорноморської низовини. У трав’яному покриві типчаково-ковилових степів переважають посухостійкі злаки; типчак, ковила українська, келерія, з різнотрав’я — кахрис, ферула, будяк, пижмо тощо. У травостоях полиново-злакових степів переважають посухостійкі (ксерофітні) дернинці злаки (типчак, ковила, житняк), полини, кермек та ін.

      На Донецькому кряжі і сході України у минулому були поширені чагарникові степи. В них представлені зарості карагани — кам’янисто-степового чагарника.

      Невеликими ділянками в Кримських горах трапляються напівсаванні степи. В цих степах до злаків домішуються субтропічні види, поширені також люцерна, пирій повзучий, горошок та ін.

      Луки залежно від умов розміщення поділяються на заплавні, суходільні, низинні, гірські. На заплавних луках поширені зарості лози, трави з вівсяниці, мітлиці, келерії, а також конюшина, жовтець, щавель, деревій тощо. На суходільних луках ростуть мітлиця, пахучий колосок, костриця,

кульбаба, волошки. Низинні луки приурочені до знижень на вододілах, терасах, долинах, тому вони тривалий час обводнені. В їх трав’яному покриві переважають вівсяниця червона, тимофіївка лучна, осока звичайна, конюшина лучна і біла. Луки використовуються як сіножаті. Гірські луки поширені в Українських Карпатах. У травостої гірських луків поширені вівсяниця, білоус, конюшина, лядвенець. В субальпійському поясі сформувались луки з білоуса, тимофіївки, осоки вічнозеленої, вівсяниці [6:213].

     Болотна рослинність розвивається у зниженнях з надмірним зволоженням. Болота займають близько 2% території України. Найбільше поширення вони дістали на Поліссі. Болота мають значні запаси торфу. За розміщенням розрізняють болота заплавні, низинні, долинні, притерасні, старих річищ.

      Найбільш поширені низинні болота. В їх рослинному покриві переважають трав’яні і трав’яно-мохові угруповання. Поширені осока, очерет, рогіз, тростяниця, хвощ, лепеха та ін. З дерев – вільха чорна, менше – сосна, береза, верба, чагарники з верби і берези [10:98].    

      Багато боліт осушено. Меліоровані болота використовуються як сіножаті, на них вирощують технічні, кормові та зернові культури.

1.2.  Рослинність Лісостепової зони

Лісостепова зона простягається на схід від широколистяної лісової зони на заході. Її північна мережа звивиста, але добре простежується за суцільним поширенням північно- лісостепових ландшафтів, індикаторами яких служать сірі лісові ґрунти, чорноземи опідзолені, сформовані на лесових породах. У північну частину лісостепу по долинах річок, давніх улоговинах стоку проникають мішані лісові ландшафти.

Південна межа лісостепу проходить по лінії таких населених пунктів: на північ від Великої Михайлівки, Ширяєвого, через Першотравневе, на північ від Новоукраїнки, Кіровограда, через Знам'янку, Онуфрієвку, вздовж р. Ворскла на Кобеляки, Нові Санжари, на північ від Краснограда, через Балаклію. У цих межах знаходяться Вінницька, Черкаська, Полтавська і Харківська області, південна частина Львівської, Волинської. Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської, більша частина Сумської, північ Одеської і Кіровоградської областей.

Це зона інтенсивного сільськогосподарського виробництва, урбанізації на базі промисловості, великих територіально-виробничих комплексів, переважного розвитку літніх видів оздоровчого і пізнавального відпочинку.

Формування і розвиток лісостепових ландшафтів зумовлені оптимальним балансом тепла і вологи, виявляються в тому, що випаровування вологи за вегетаційний період рослин майже дорівнює кількості атмосферних опадів, що випали, практично повсюдно поширені лесові відклади.

Своєрідність природи  лісостепової зони — у поєднанні в її межах різних типів ландшафтів, розвинутих в однакових кліматичних умовах:

1) широколистяно - лісових із сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами, що утворилися на її підвищеннях, високих схилах лівих приток Дніпра;

2) власне лісостепових з чорноземами опідзоленими і реградованими, які представлені фрагментарне збереженими широколистяними лісами, що виділяються на тлі сільськогосподарських угідь;

3) лучно-степових з чорноземами типовими (глибокими, лучно-чорноземними ґрунтами, цілком перетвореними в орні угіддя). У річкових долинах поширені лучні й болотні ландшафти, які займають порівняно з попередніми меншу площу [3:47].

Первинні ліси і лучні степи збереглися мало. Залісненість зони становить у середньому 12,5 %. Орні землі займають близько 70-80 % площі сільськогосподарських угідь, де переважають посіви озимої пшениці й цукрового буряку. Лісостепові ландшафти сформувались на повсюдно поширених лесових породах, що легко піддаються розмиву дощовими і талими водами. Тому характерною рисою лісових ландшафтів є широкий розвиток балок і ярів, особливо на підвищеннях і крутих берегах річок.

Зі значними розмірами лісостепової зони пов'язана різноманітність властивостей природних компонентів ландшафтів, регіональні відміни в їх структурі, характері господарського використання [6:112].

Клімат неоднорідний: на заході середньорічна температура повітря становить 7 – 8⁰ С, середньорічна сума опадів близько 700 мм, на сході, відповідно, 6⁰ С і 350 – 450 мм. Грунти чорноземні та сірі опідзолені, що сформувалися на карбонатному лесі і лесовидних породах. У південному напрямку потужні чорноземні та вилугувані чорноземні грунти пересіченого рельєфу зазнають водної та вітрової ерозії. На цих грунтах та їх численних відмінах розвивається багата і різноманітна рослинність. Цьому сприяють фізико – географічні та грунтово – кліматичні умови зони. В лісостепу континентальний клімат виявився оптимальним для проникнення південних степових рослинних угруповань на північ, а лісо утворюючих порід та їх світи супровідних рослин з ксеноморфними ознаками просочення – в степові угруповання [8:48].

Характерне для лісостепової зони чергування розчленованих підвищених, низовинних і долинних ландшафтів, лісових і орних угідь зумовлює значні контрасти в тепло -  і вологозабезпеченості, вітровій діяльності та ін. Господарське використання лісостепових ландшафтів може утруднюватись внаслідок нестійкого зволоження, чергування вологих і засушливих років, бездощових періодів тривалістю 50-60 днів у східній частині зони [22:40].

Лісова рослинність Лісостепу представлена широколистяними, мішаними і хвойними лісами, в складі яких чимало лісових порід.

Діброви в Лісостепу займають провідне місце в структурі лісової рослинності. На них припадає до 25% лісо покритої площі. Саме тут зосереджено до 70 % дібров України, які є основною базою постачання деревини дуба, що має винятково важливе значення для економіки країни.

Діброви є найбагатшими лісами за складом лісо утворюючих порід із чагарниковим ярусом, що пояснюється не лише результатом  поєднання у їх складі лісових і степових видів рослин, але й сприятливими грунтово – кліматичними і екологічними факторами та ценотичними умовами [31].

У деревостанах найбільше поширені дуб (43 % лісопокритої площі), граб (10 %), бук (5 %), сосна (23 %), вільшняк (3,3 %), березняки (2,6 %) та ін.

Найбільші площі в лісостепу зайняті дібровами, які мають складну багатоярусну структуру. Деревний ярус складається з дуба черешчатого, граба звичайного, клена гостролистого, ясена звичайного, в'яза, береста, липи серцелистої, груші звичайної, яблуні дикої. У чагарниковому ярусі зустрічаються горіх звичайний, бересклет європейський і бородавчастий, шипшина та ін. У трав'яному ярусі ростуть грястиця звичайна, осока волокниста, конвалія, копитняк європейський, дріоптеріс.

Лучна і болотна рослинність поширена, головним чином, у долинах рік. Природні луки поширені в долині Дніпра, значну частину заплави затоплено Кременчуцьким і Канівським водосховищами [31].

Відповідно до рельєфу, умов водного режиму в заплаві виділяються сухі, вологі й заболочені луки. Сухі луки розвинені на підвищених елементах прируслової заплави і покриваються водою на дуже короткий час. Завдяки цьому в їх травостої переважають степові елементи: костриця борозниста, стоколос безостий, конюшина гірська, деревій звичайний, перстач сріблястий. Свіжі луки займають більш знижені місця. На них ростуть тонконіг луговий, лядвенець рогатий, підмаренник звичайний та ін. У травостої вологих луків значний відсоток становлять цінні кормові злаки і бобові: тонконіг луговий і болотний, лихохвіст луговий, костриця лугова, пирій повзучий, конюшина лугова і повзуча, мишачий горошок та ін. Заболочені луки утворились біля стариць, проток і вздовж підтоплених узбереж водосховищ. Тут ростуть: лепешняк водяний, схеноплектус озерний, лепешняк плавучий, осока витончена, калюжниця болотна та ін. На Придніпровській низовині поширені галофітні луки, які використовують як пасовищні та сінокісні угіддя.

Болотна рослинність зосереджена, головним чином, у Придніпровській низовині та в долинах Трубежу, Удая, Супою, Сули і Псла. У лівобережній частині лісостепу площа заболочених земель становить більше 3 %, тоді як на правобережжі площа боліт менша 1 %. Переважають осокові, осоково-очеретяні та очеретяні болота. Меліоративне освоєні болота використовують для вирощування багаторічних трав, як сінокоси і пасовища, сіяні луки, під городні культури [22: 55].

1.3. Явище синантропізації флори

Сучасний рослинний покрив, у формуванні якого вирішальну роль відіграла людина, переважно не відображає природних закономірностей формування флори, а лише ступінь її освоєності і змін. Традиційно так склалося, що синантропізацію прийнято розглядати виключно як негативне явище: «... Негативні наслідки синантропізації настільки очевидні, що її визнано другою (подекуди і першою), після знищення місцезростань, загрозою біологічному різноманіттю». Проте, останнім часом формуються й інші погляди на це питання:              « є підстави розглядати антропогенний вплив як один із факторів динаміки та еволюції живих систем, а відтак, необхідним є аналіз його значення для формування біотичної різноманітності загалом з метою оцінки можливих наслідків.» [27:34,35]. Проте, у будь-якому випадку процес синантропізації вимагає всебічного вивчення для пізнання шляхів і наслідків трансформації флори.

Синантропізація рослинного покриву - частина загальних змін, що відбуваються на Земній кулі в результаті діяльності людини і призводять до заміщення ендемічних компонентів космополітичними (космополітизації), аухтохтонних - алохтонними (аллохтонізація), стенотопних-евритопними (еврітопізація). У кінцевому рахунку, відбувається постійна заміна первинних екосистем, обумовлених взаємодією ендо-та екзогенних факторів, вторинними, зумовленими, головним чином, екзогенними факторами. У ході синантропізації відбуваються початкові стадії сукцесії на оголеному субстраті, збільшується міграція видів, з'являється можливість утворення гібридів між географічно віддаленими таксонами. Сукупність видів синантропних рослин, по суті, не є флорою, так як не має єдиної території, не є історично сформованим цілісним об'єктом [26:5].

До еволюційних наслідків процесу синантропізації відносять:

• зменшення генетичної різнорідності окремих видів;
• роздроблення популяцій рослин та їх зростаюча ізоляція;
• інтрогрессивна гібридизація між раніше роз'єднаними таксонами;
• поява ендеміків техногенних субстратів і забруднених місць.

Наслідками процесу синантропизації є також заміна корінних рослинних угруповань похідними і синантропними, заміщення ендемічних рослин космополітичними, стенотопних-евритопними, а так само конвергенція рослинних угруповань. Все це призводить, в кінцевому рахунку, до загального збідніння та уніфікації рослинного світу, зменшення стабільності та продуктивності рослинного покриву [26:7].

Антропогенний вплив на флору призводить до того, що адвентивні види всюди приходять на зміну аборигенним, а  синантропні рослин замінюють дикорослі природні.

Серед природно-кліматичних зон України особливе місце належить Українським Карпатам. Оскільки гірські регіони більше захищені від антропогенного впливу, тут існують сприятливіші умови для збереження біологічного різноманіття. На сьогодні проблема фітоінвазій в Україні, де види адвентивних рослин становлять 16 % від загальної флори, набуває глобальних масштабів. Процеси синантропізації флори в різних регіонах країни відбуваються з різною інтенсивністю. Питанням антропогенних змін флори приділяли увагу не лише в Україні, але і за її межами. Найбільше негативний вплив інвазійних видів на біорізноманіття відбувається в регіонах, де природний рослинний покрив дуже фрагментований.

Останнім часом питанню синантропізації флор на різних територій приділяють значну увагу (огляди, статті, розділи в монографіях, дисертаціях тощо). Проте зведених даних про вплив синантропних, і зокрема адвентивних видів, на рослинний покрив наразі мало [33:220].

Засмічення флори адвентивними видами відбувається внаслідок того, що вони концентруються і розмножуються в окремих антропогенних екотопах і потім поширюються у природні та напівприродні. Основними осередками поширення синантропних та адвентивних видів є ділянки біля кордонів, стежки, городи, господарські подвір'я тощо. Активно поширюються адвентивні рослини долинами річок, дорогами. Однак переважна більшість їх зростає на антропогенних місцях зростання і тільки незначна кількість вкорінюється у природні фітоценози [31].

1.4. Життєві форми за К. Раункієром

Життєвою формою, біоморфоз  (грец. bios – життя, morphe – форма ), екобіоморфою називають зовнішній вигляд (габітус) певної групи рослин, який виникає в онтогенезі в результаті росту і розвитку в певних умовах середовища і відображає сукупність основних пристосувальних ознак.

Серед різних класифікацій життєвих форм вирізняється своєю універсальністю класифікація, запропонована датським ботаніком К. Раункієром у 1905 році. В основу її покладена висота розміщення бруньок відновлення щодо рівня субстрату і снігового покриву. За цією ознакою К. Раункієр виділив п’ять головних типів життєвих форм [21:99]:

• Фанерофіти
• Хамефіти
• Гемікриптофіти
• Криптофіти
• Терофіти

Фанерофіти (Ph) – (грец. phaneros – відкритий, явний) – життєві форми рослин, у яких бруньки відновлення розміщено над поверхнею ґрунту не нижче 25 см і по – різному захищені взимку. Це дерева, чагарники, деревні ліани, епіфіти, напівпаразит омела біла (Viscum album). Епіфіти – рослини, що поселяються на інших видах, використовуючи їх як субстрат, а не як джерело живлення.

Хамефіти (Ch) – ( грец. chamai – на землі, приземистий) – життєва форма трав’яних рослин, у яких нездерев’яніле стебло, а бруньки відновлення знаходяться невисоко над поверхнею ґрунту. Хамефіти домінують у відкритих угрупованнях пустель, степів, скель, боліт, високогір’я. Більшість з них має гігро – і мезоморфну структуру. В сухих місцях – це злаки з численними жорсткими вузькими листками. Листкові пластинки часто згорнуті у трубочку для зменшення випаровування. До хамефітів відносять чагарники, напівчагарники, рослини – подушки.

Гемікриптофіти (HK) – (грец. hemi – наполовину) – багаторічні трав’яні і деревні рослини, у яких бруньки відновлення закладаються на рівні поверхні ґрунту або в підстилці. Вони дуже характерні для відкритих місцезростань степів, лук, узлісь, саван, прерій. Сюди належать злаки і осоки, що утворюють дернину. Часто вони утворюють пагони з бруньками, що прикриваються підстилкою, а взимку снігом.

Криптофіти (K) – (грец. kryptos – схований, скритий) – збірна життєва форма рослин, у яких бруньки відновлення закладаються на певній глибині від поверхні ґрунту. Ця група рослин періодично на період екстремальних умов скидає надземну частину, (або вона відмирає), а бруньки відновлення заглиблюються в ґрунт. Місцем закладання бруньок відновлення є кореневища, цибулини, кореневі бульби.

Терофіти (Th) – (грец. theros – літо) – життєва форма рослин, у яких цикл розвитку протікає протягом одного року і бруньки відновлення не закладаються. Вони характерні для азидних областей степів, пустель і напівпустель, а також відкритих територій інших зон.

Російським ботаніком І. Г. Серебряковим була запропонована інша класифікація життєвих форм в основу якої покладені форма росту і тривалість життя вегетативних органів рослини. Життєва форма  - це зовнішній вигляд певної групи рослин, який формується під впливом різних чинників і в певних умовах середовища [9:422].

Найбільшою класифікаційною одиницею в системі Серебрякова є відділ, який поділяється на типи. Виділення відділів базується в першу чергу на надземній структурі особин (дерев’янисті, напівдерев’янисті і трав’янисті).

Відділи і типи життєвих форм виділяються за структурою і тривалістю життя надземних скелетних осей:

Дерева – стовбур живе від кількох десятків років до кількох сотень і навіть тисяч років.

Кущі – спочатку теж ростуть як дерево, але вже з третього – десятого років життя зі сплячих бруньок утворюють нові стебла – скелетні осі. Ці осі живуть 20 – 30 років поступово змінюючи одна одну.

Кущики – це мініатюрні чагарники заввишки не більше 50 см. Тривалість життя не перевищує 5 – 10 років.

Трави – надземні пагони живуть один вегетаційний період і після цвітіння і плодоношення відмирають повністю; лише щільно притиснуті до ґрунту надземні пагони деяких багаторічників можуть жити кілька років.

1.5. Екологічні групи рослин по відношенню до основних абіотичних факторів

     В житті рослин вода відіграє дуже важливу роль. Для водних рослин — це середовище існування. У наземних рослин вода здійснює обмін речовин з навколишнім середовищем шляхом транспірації і поглинання грунтового розчину. Вода необхідна для перенесення гамет, плодів і насіння багатьох рослин. В наземних рослин виробилися пристосування до різних режимів зволоження, що позначилося на їхній внутрішній та зовнішній будові. В мохоподібних, лишайників, деяких плауноподібних обводненість клітин залежить безпосередньо від режиму зволоження середовища. Якщо навколишньої вологи мало, ці організми збезводнюються і впадають в анабіоз. їх називають пойкілогідричними (грец. poikilos — різний, hydor — вода). Друга група організмів — гомойогідричні (грец. homois— подібний). Це — хвощі, більшість плауноподібних, папороті, голонасінні, покритонасінні. Всі вони активно регулюють обводненість своїх клітин, а в разі збезводнення гинуть.

     За вимогами до води серед рослин розрізняють різні екологічні групи. Основні з них — гідатофіти, аерогідатофіти, гідрофіти, гігрофіти, мезофіти, ксерофіти. Між цими групами є проміжні, наприклад мезоіссерофіти, ксеромезофіти тощо [1:271].

     Гідатофіти (грец. hydor, род. відмінок hydatos — вода, phyton — рослина) — це водні рослини, цілком або майже цілком занурені у воду: елодея (Elodea canadensis), кушир (CeratophyJJum), валіснерія (Vallisneria spiralis) тощо. Листки в них тонкі, часто розсічені, з хлорофілом, без кутикули. Коренева система дуже редукована або відсутня. Характерною особливістю рослин є аеренхіма з численними міжклітинниками, заповненими повітрям.' Механічна і провідна тканини розвинені слабко. Вода з мінеральними солями поглинається всією поверхнею рослин. Гідатофіти добре розмножуються вегетативним шляхом.

     Аерогідатофіти (грец. аег— повітря) — це гідатофіти, в яких частина або всі листки плавають на поверхні води: глечики жовті (Nuphar luteum), латаття (Nymphaea), ряска мала (Lemna minor) тощо. За особливостями бу­дови вони схожі на гідатофіти. Відмітною ознакою їх є плаваючі листки з добре розвинутою, як у світлових лист­ків взагалі, стовпчастою паренхімою. Так само добре виражена система міжклітинників, продихи розміщуються на верхньому боці листків. У глечиків жовтих на 1 мм² поверхні листка нараховується до 650 продихів.

     Гідрофіти (грец. hydor — вода, phyton — рослина) — наземно – водні рослини, частково занурені у воду, поширені по берегах водойм та на болотах. Це очерет (Phragmites australis), рогіз (Typha), стрілолист (Sagittaria sagittifolia) тощо. В них є аеренхіма, добре розвинуті механічні та провідні тканини. В багатьох з них (стрілолист стрілолистий Sagittaria sagittifolia) добре виражена гетерофілія. В епідермісі гідрофітів чимало продихів, тому в них дуже висока транспірація.

     Гігрофіти (грец. hygros — вологий) — наземні рослини, що ростуть в умовах підвищеної вологості повітря та на вологих грунтах. Це росичка (Drosera), рис (Oryza sativa), розрив-трава (Impatiens) тощо. Листки в них часто тонкі, зі слабо розвинутою кутикулою, з гідатодами (водяними продихами) та міжклітинниками. Обводненість тканин може досягати 80%. Гігрофіти дуже чутливі до зниження вологості, і навіть невелика засуха спричиняється до в’янення й загибелі рослин [24:46].

     Мезофіти (грец. mesos—середній) — рослини помірно зволожених місцезростань. До них можна віднести види широколистяних лісів, заплавних лук, більшість культурних рослин городів, садів, полів тощо. Типовими мезофітами є конюшина лучна (Trifolium pratense), тонконіг лучний (Poa pratensis), липа серцелиста (Tilia cordata), граб звичайний (Carpinus betulus) тощо. Клітини мезофілу листка в них невеликі, продихів і жилок небагато, осмотичний тиск у межах 20-25 атм [24:49].

Класифікація рослин по відношенню до вологи наведена в таблиці 3.6.

Світло – це екологічний фактор і навіть умова для існування рослин, винятково важливе його значення в житті рослин.. З його участю відбувається фотосинтез і, як зазначав російський вчений К. А. Тімірязєв, завдяки хлорофілу здійснюється зв'язок між Землею і Сонцем і в цьому полягає космічна роль рослин на нашій планеті. Світло необхідне для пересування поживних речовин у рослині, здійснення транспірації та різних біохімічних перетворень.

На всі життєві процеси рослин суттєво впливають інтенсивність і якість світла, тривалість освітлення протягом дня. За вимогами до освітлення розрізняють три екологічні групи [9:387]:

• Геліофіти;
• Факультативні (тіневитривалі) геліофіти;
• Сціофіти.

Геліофіти (грец. helios – сонце) – світлолюбні рослини, найкраще розвиваються при повному освтленні і не витримують тривалого затінення. До них відносяться степові, лучні, польові рослини. До геліофітів також відносяться ефемери та ефемероїди. Світло є основним лімітуючим фактором для лісових ефемероїдів, котрі розвиваються, вегетують і цвітуть ще до появи листків на деревах.

Факультативні (ті невитривалі) геліофіти – види, які можуть жити при повному сонячному освітленні, але витримують і невелике затінення. До них відносяться деякі лучні й лісові рослини. Часто у більшості з них добре виражена мозаїчність листків, у деяких – гетерофілія та анізофілія. Залежно від умов освітлення всі ці рослини можуть бути то сціофітами з тіньовими листками, то геліофітами зі світловими листками.

Сціофіти, або скіофіти (грец. skia – тінь) – тіньові рослини, що ростуть в умовах великого затінення, при розсіяному світлі і ніколи не займають відкриті місця. Вони зустрічаються в печерах, глибоких водоймах, у нижніх ярусах тінистих лісів. Вони можуть рости при мінімальному освітленні: мохи і плауни при 0,1 – 0,2 % повного денного світла; плауни і папороті – при 0,25 – 0,5 %; покритонасінні – при 0,5 – 1,0 %.

Грунт — це особливе органо-мінеральне природньо-історичне ут­ворення, що виникло внаслідок впливу живих організмів на мінеральний субстрат та розкладу мертвих організмів, впливу природних вод і атмо­сферного повітря на поверхневі горизонти гірських порід у різно­манітних умовах клімату та рельефу в гравітаційному полі Землі. Грунт характеризується родючістю [1:285].

За визначенням В.І. Вернадського, грунт є біокосним тілом біос­фери: в ньому 93% складають мінеральні частини і лише 7% — органічні. Грунт як природно-історичне тіло являє собою поверхневу родючу час­тину земної кори. Середня товщина цієї частини — 18-20 см, хоча в різ­них районах земної кулі вона може дорівнювати від кількох сантиметрів до 1,5-2,0 м. Для утворення родючого шару грунту потрібні були тися­чоліття взаємодії світла, води, тепла, повітря, рослинних і тваринних ор­ганізмів (особливо мікроорганізмів) з грунтотвірною гірською породою.

Для розвитку рослин едафічні умови винятково важливі, оскільки грунт є субстратом для закріплення рослин і середовищем, звідки вони одержують необхідну воду, мінеральні солі, елементи біосу [1:289].

Для розвитку рослин дуже важливе значення має повний хімічний склад ґрунту, особливо наявність азоту, калію, фосфору, кальцію, магнію та інших макро – і мікроелементів, без яких неможливі нормальні фізіологічні процеси рослин. Залежно від  потреби в трофних елементах грунту рослини поділяються на [16:73]:

• Оліготрофні;
• Мезотрофні;
• Еутрофні.

Оліготрофи, або оліготрофні рослини (грец. oligos – незначний, trophe – їжа) – ростуть на бідних на мінеральні солі субстратах, здебільшого кислих. Вони поширені в сухих соснових лісах, на пустищах і сфагнових болотах.

Мезотрофи, або мезотроні рослини (грец. mesos – середній) – мають помірні вимоги до вмісту поживних речовин у грунті. Вони займають проміжне положення між оліго – та еутрофами. Це – види хвойних лісів, лук, полів.

Еутрофи, або еутрофні рослини (грец. eutrophia – добре живлення) – потребують родючих ґрунтів. Вони добре ростуть на багатих на гумус і мінеральні солі ґрунтах. Це рослини евтрофних боліт, чорноземних степів, широколистяних лісів і майже всі культурні рослини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

Умови, об’єкти та методика досліджень

2.1. Характеристика природних умов району дослідження

     Сміля́нський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця Черкаської області. Площа — 974 км² (4,47% від площі області). Районний центр — місто Сміла.

     Район розташований у центральній частині лісостепової зони України в південно-східній частині Черкаської області. Межує з Городищенським, Черкаським, Кам'янським, Шполянським районами області та Новомиргородським районом Кіровоградської області.

     Смілянський район (площа 974 км2) розташований у Городищенсько — Смілянському фізико-географічному районі, Центральнопридніпровській височинній області Подільсько-Придніпровського краю. Поверхня району являє собою широкохвилясту лесову рівнину, що має загальний похил на південний схід, і розчленована долинами річок, балками та ярами, прохідними долинами. Висота над рівнем моря 85 — 110 м, найвища точка над рівнем моря (212 м) знаходиться поблизу с. Буда-Макіївка. На території Смілянського району репрезентовані різноманітні корисні копалини, зокрема граніти, лабрадорит, габро, сієніти, діабази, гіпс, глини, пісок, графіт, каолін, торф, титано — цирконієві руди, буре вугілля.

     На північно-західній околиці с. Носачеве розвідано родовище (площею 5 км²) уранових руд. Родовище приурочене до Смілянського масиву. Корсунь — Новомиргородського комплексу палеопротерозойського віку. За підрахунками, це родовище займатиме близько 4% світового ринку сировини для виробництва діоксиду титану.

     На території Смілянського району виділяють ґрунтоутворюючі породи: льодовикові, делювіальні, алювіальні відклади, леси і лесовидні суглинки. Їх багатий мінеральний склад, наявність карбонатів кальцію, сприятливі водно-фізичні і фізико-хімічні властивості сприяють формуванню на них родючих ґрунтів.

     Різноманітність в ґрунтоутворюючих породах в співвідношенні з різною рослинністю зумовлює і формування різних типів ґрунтів на території Смілянщини, зокрема чорноземи типові малогумусні, чорноземи опідзолені, ясно — сірі і сірі опідзолені, темно — сірі опідзолені, лучно — чорноземні, лучні, торф'яно —  болотні [17:255].

     Земельний фонд Смілянського району станом на 0.1.01. 2012 р. становить 93,4 тис. га, з них 60,9 тис. га, або 65,2% займають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про високий рівень сільськогосподарської освоєності регіону. У структурі сільгоспугідь рілля становить 86,1%, багаторічні насадження — 2,4%, сіножаті — 5,4%, пасовища — 6,1%

     Клімат Смілянського району відзначається помірною континентальністю, з помірно холодною зимою і досить теплим літом, з достатнім коефіцієнтом зволоження. Найтеплішим місяцем року вважається липень із середньою температурою + 20,2°С, а найхолоднішим — січень із середньою температурою −5,8°С. Середня річна температура повітря становить 7,4°С.   Абсолютний мінімум температури повітря зафіксували у 1963 р. у Смілі, і він склав — 33,6°С. Абсолютний максимум температури був зафіксований у 1975 році у Смілі на позначці + 39,6°С. Середньорічна кількість опадів у Смілянському районі становить 450–550 мм. Найбільша кількість опадів випадає  влітку, причому максимум в червні 64 мм, а найменше у березні 23 мм. Восени кількість опадів однакова, протягом усіх трьох місяців: 37 мм.

     Початком нестійкого снігового покриву вважається кінець листопада, а з середини грудня починається стійкий сніговий період. Він триває трохи більше ста днів, потім в кінці березня починається процес танення, і в квітні сніг зникає зовсім. Висота снігового покриву у середньому 20 см, але залежно від зим (теплих чи морозних) може коливатися від 10 до 50 см [15:12].

     На території переважають такі напрями вітрів: пн, пд і пн-зх. — це свідчить про значну повторюваність теплих, вологих атлантичних повітряних мас. Середньорічна швидкість вітру коливається від 2 до 6 м/с. Вітер зі швидкістю 0-2 м/с найчастіше повторюється влітку, зі швидкістю 3-4 м/с протягом року, зі швидкістю 5-6 м/с — взимку. Останні кілька років спостерігається посилення швидкості вітру у весняно — осінній період, що пов'язано з активною зміною пануючих сезонних повітряних мас [22:60].

2.2. Природно – заповідні фонди Смілянського району

     Системою підтримання необхідного рівня самовідновлення та збереження ландшафтів є природно-заповідний фонд Смілянщини, який станом на 01.01.2012 р. включає 20 заповідних об'єктів, загальною площею 2237,55 га, або 2,3% від загальної площі району — низький показник серед районів Черкащини. Найбільшою питомою вагою у природно-заповідному фонді району характеризуються заказники (87,9% від загальної площі заповідних територій) та заповідні урочища (10,2%). Природно-заповідний фонд району репрезентує різноманітність флори і фауни лісостепових ландшафтних геокомплексів (особливо яружно-балкових, горбистих, схилових місцевостей) із широколистяно-лісовою (соснові, дубово-соснові, грабово-дубові, ясеневі) та лучно-степовою рослинністю, зокрема: ландшафтні заказники — Сунківський-1, «Теклінська дача», заповідні урочища — «Юрова гора», «Шаєва гора», Макіївське «Городище», «Іванькове», «Шарпіно». Заплавні природні комплекси (лісові (вільшнякові), болотні (трав'янисті та лісові), прибережно-водні, водні, лучні (різнотравні) екосистеми охороняються на території заказників, зокрема: ботанічному — Орхідеї; гідрологічних — Сунківський, «Ірдинське болото». Ботанічну цінність являє собою горбиста місцевість зі схилами 35°- 40° із фрагментами степової рослинності, котра охороняється у заповідному урочищі «Шаєва гора». Колекція дендрофлори представлена у парку-пам'ятці садово-паркового мистецтва «Міський парк» (зростає 60 видів дерев та чагарників).  За результатами еколого-географічних досліджень запропоновано створити у межах Смілянського району 17 об'єктів ПЗФ, зокрема: ландшафтний заказник («Загребля»); пам'ятки природи — гідрологічні («Макіївський ставок», «Тамарине», «Графське джерело», «Козацьке», «Сім вершників», «Кришталеве»); — ботанічні (вікові дерева горіха чорного, робінії звичайної, в'яза гладенького, дуба звичайного, бархату амурського); — геологічна (Малосмілянський кар'єр); — комплексні (Гнилоташлицький каньйон, Сріблянський); заповідні урочища («Довжик», «Холоднянське»). Раритетний фонд ПЗФ району включає 36 видів вищих судинних рослин (23 занесено до Червоної книги України, 13 — до Регіонального обласного списку), серед яких представлені лісові (16), лучно-болотні (13), степові (5), водні (2).   Виявлено 10 рослинних угруповань, які віднесено до Зеленої книги України, зокрема звичайно дубовий ліс дереново – волосистоосоковий, ясенево-дубовий ліс скумпієво-ланцетовиднозірочниковий, формації глечиків жовтих, латаття білого, ковили пірчастої та інші. У районі поширено 30 видів рідкісних та зникаючих видів тварин, серед яких 3 — із Європейського червоного списку, 30- із Червоної книги України, 10 — із Світового червоного списку, 22 — із Додатку 2 Бернської конвенції [28].

2.3.  Методика флористичних досліджень

     Флора - це сукупність всіх видів рослин, що ростуть на певній території. За обсягом ця територія різна: вона може визначатися фізико-географічними особливостями або ж адміністратив­ним поділом.

     При флористичних дослідженнях проводяться багаточисельні екскурсії по досліджуваній території, з використанням карти даного району, на якій помічають маршрути і ділянки, цікаві з точки зору рослинного покриву та визначається зібраний матеріал. Отримані таким чином матеріали і власні спостереження доповнюються літературними даними. В результаті виявляється група видів, типових для досліджуваної території, описуються нові види, які вперше зустрічаються, і по можливості, встановлюються причини їх появи [32:10].

     Крім складання флористичного списку важливою роботою на маршрутах являється збір рослин для визначення.

2.3.1. Маршрутний метод

     Застосовується при широкомасштабних до­слідженнях на обширних територіях і при необхідності їх проведення в стислі строки. Цей метод забезпечує одержання об'єктивних масових даних без застосування скільки-небудь складних технічних приладів та апаратури. Подібні дослідження проводяться при обстеженні природ­них кормових угідь, при виявленні та обліку рослинних ресурсів, при проведенні інвентаризації флори, виявленні рідкісних і зникаючих видів рослин, при заселенні відкритих площ, поширенні синантропних видів, при орієнтовному визначенні продуктивності угідь тощо. Це, головним чином, описовий метод [32:15].

     Польові дослідження тривали 2 вегетаційні періоди 2013 – 2014 рр. Було здійснено 20 виїздів по території Смілянського району.

2.3.2. Лабораторний метод

     Цей метод є одним з найбільш доступних і часто застосовується на лабораторно-практичних заняттях, під час робо­ти в гербаріях, музеях, ботанічних садах, заповідниках.

І.  Загальна характеристика рослини.

1.  Структурно-соматичний тип (трава, напівкущ, кущ, дерево).

2.  Довговічність рослин (однорічні, дворічні, багаторічні).

3.  Еколого-біологічний тип: а) наземні, водні, болотні, лісові, лу­чні, степові, піщаних і засолених місцезростань; б) однодомні, дво­домні; в) паразити, сапрофіти тощо.

4.  Опушення - голі, опушені: опушення - м’яке, жорстке, повс­тисте, бархатисте; розсіяне, густе, притиснуте, відстовбурчене; з во­лосків простих, кущистих, зірчастих, залозистих. Відмічається опу­шеність рослини та окремих її органів.

5.  Висота в сантиметрах.

6.  Час цвітіння.

ІІ.  Підземна частина рослини.

1. Коренева система - стрижнева, мичкувата, змішана; доміну­ють типи коренів - головний, бічний, додатковий.

2.  Кореневище - коротке, довге, тонке, товсте, нерозгалужене, галузисте, поверхневе, заглиблене, вертикальне, горизонтальне.

3.  Наявність цибулин, бульб, кореневих «шишок», інших підзем­них видозмін кореня чи пагона.

 ІІІ. Стебло.

1.  За характером росту - пряме, піднесене, сланке, витке, чіпке, лежаче, з укоріненням у вузлах та ін.

 2. За характером галуження і розвитком міжвузлів - нерозгалуже­не, розгалужене від основи або тільки у верхній частині; з укороченими меживузлями, нормальними, видовженими.

3.  За формою і характером поперечного зрізу - кругле, тригранне, чотиригранне, сплющене, крилате, борозенчасте; суцільне (виповнене)

або порожнисте (соломинка).

4. Листкорозміщення - чергове, супротивне, кільчасте (мутовчас- те), листки в прикореневій розетці.

IV.  Листки.

 1. За структурою та розмірами: а) прості, складні; б) великі, малі, середньої величини.

 2. Листкорозміщення - почергове, супротивне, кільчасте.

 3. За складом і способом прикріплення до стебла - сидячі, череш­кові; з прилистками, з піхвами, з розтрубом; стеблообгортні, низхідні; з язичками, з вушками тощо.

4.  За формою листкової пластинки - лускоподібні, голчасті, лі­нійні, ланцетні, еліптичні, овальні, округлі, яйцевидні, оберненояйце­видні, ниркоподібні, серцевидні тощо.

5.  За формою основи, верхівки і краю: листкові пластинки; а) клиноподібні, ниркоподібні, серцевидні, стріловидні, списовидні, округлі; б) тут загострені і гостролисті, гострокінцеві, з вістрям; в) цілокраї, пильчасті, зубчасті, городчасті, виїмчасті.

6.  За ступенем розсічення листкової пластинки - цілісні, трійчас­то-, пальчасто- або перистолопатеві, трійчасто-пальчасті або перисто- роздільні, трійчасто-, пальчасто-, перисторозсічені.

7.  Жилкування - перисте, пальчасте, дуго- і паралельне.

 8. Видозміни листків - колючки, вусики тощо.

 V. Квіткорозміщення і суцвіття.

1. Квітки - сидячі або на квітконіжках: поодинокі, зібрані по 2-3 або в суцвіттях.

2.  Приквітки - є або відсутні: форма, розміри та характер їх.

3.  Квітки, зібрані в суцвіття: невизначені - китиця, колос, поча­ток, сережка, зонтик, щиток, кошик, головка, окладний колос, складна китиця тощо; б) визначені - розвилина, завійка, звивина, плейохазій.

VІ. Квітка.

1. Типи квіток: трубчасті, язичкові, несправжньоязичкові, лійкопо­дібні, колосовидні, губоцвіті, дзвоникоподібні.

2.  Двостатеві, одностатеві, безстатеві, правильні, неправильні, над- ма-точкові, підматочкові, приматочкові.

3.  Оцвітина - проста, подвійна; проста чашечкоподібна або віночко­подібна. Для злаків - особливості будови квіткових і колоскових лусок (число, форма, наявність жилок, остюків і місце їх прикріплення на ни­жніх колоскових і квіткових лусках).

 4. Чашечка - правильна або неправильна, форма її: вільна або зрослолиста (зубчаста, лопатева, роздільна). Число чашолистків або часток, ко­лір, опушення та інші особливості чашечки.

5. Віночок - правильний, неправильний, зрослопелюстковий, віль­но-пелюстковий; форма віночка. Число пелюсток або форма віночка. Місце прикріплення (до квітконіжки, зав'язі, чашечки). Колір, опу­шення та інші особливості віночка.

 6. Тичинки - зрослі, вільні; характер зростання (одна з одною, з тру­бочкою віночка тощо). Число тичинок. Місце прикріплення. Тичинки всі однакові, різні за довжиною.

7.  Маточка - кількість маточок у квітці: вільні, зрослі з квітколожем або одна з одною; наявність стовпчика, приймочки; кількість стовпчиків та приймочок; форма приймочки (головчаста, зірчаста тощо); місцепо­ложення зав’язі - зав’язь верхня, нижня, напівнижня; зав’язь цілісна, лопатева; гола, опушена. Число гнізд у зав’язі. Кількість плодолисти­ків. Інші особливості будови маточки.

VІІ.  Плоди. Супліддя.

 1. Розмір, форма, колір, покриті волосками, колючками, причіп­ками.

2.  За походженням - справжні, несправжні, прості, складні, дрі­бні.

 3. За кількістю частин (насінин) - однонасінні, багатонасінні.

4. Тип плодів - сухі нерозкривні (зернівка, сім'янка, горіх тощо), сухі розкривні (листянка, біб, стручок, стручечок, коробочка тощо), соковиті (ягода, кістянка та ін.)

 VІІІ. Насінина.

 1. Розміри, форма, колір.

 2. Інші особливості.

ІХ.  Наслідки визначення.

 1. Хід визначення (номер ступенів за визначником).

 2. Назва родини: латинська, українська.

3.  Назва роду: латинська, українська.

4.  Назва виду: латинська, українська.

Х.  Місцезростання.

Вказується, наприклад, сухий сосновий ліс, схил балки, тальвег бал­ки, суходільні луки, прируслова заплава, культури сосни, виноградник, посіви пшениці тощо.

ХІ. Місцезнаходження.

Відмічається географічний пункт за адміністративним поділом: об­ласть, район, населений пункт, господарство (КСП, кооператив, агрофір­ма), лісництво, урочище тощо.

ХІІ.  Дата збору рослин.

У чорновій та чистовій етикетках обов'язково вказується дата збору рослини [18:65].

2.3.2.2. Методика визначення рослин

Зробивши морфологічний аналіз рослини, приступають до її визна­чення. Визначити рослину - це значить з’ясувати, що це за рослина, як вона називається, яке її систематичне положення: до якої родини, роду і виду вона належить. Під час визначення рослин користуються спеціа­льними визначниками.

Для того, щоб правильно визначити рослини, необхідно знати мор­фологічні особливості будови кореня, стебла, листка, квітки: оцвітини, чашечки, віночка, маточок і тичинок, їх числових співвідношень, типів зав’язей, плодолистиків, плода, насінини, життєвих форм тощо.

Визначати рослину можна як за свіжими, так і за гербарними зраз­ками, але для цього квітку або суцвіття рослини спочатку розпарюють. Після розварювання або розпарювання квіти стають м’якими, еластич­ними і легко піддаються морфологічному аналізу за допомогою препа­рувальної голки.

Визначення родини, роду і виду рослин проводиться за так зва­ними дихотомічними таблицями, що вміщені у визначнику. В одній з таких таблиць з’ясовується належність рослини до тієї чи іншої роди­ни, а в межах кожної з них - роду (за таблицями визначення роду), а в останньому - виду (за таблицями визначення виду). Кожна дихотомі­чна таблиця складається з ряду запитань. Запитання в таблицях пода­но як положення протилежних за змістом - тез і антитез. У тезі даєть­ся позитивна оцінка рослини, в антитезі-дана сума ознак протилеж­ного від'ємного значення. Теза і антитеза разом - це ступені дихото­мічних таблиць. Всі ступені цих таблиць у визначниках з лівого боку позначаються порядковими номерами (1, 2, 3, 4, 5 ...); антитези сту­пенів нумерації не мають, вони позначаються знаком «-» або 0. Кож­на теза і антитеза закінчується (з правого боку) номером або назвою родини, роду, виду. Номер у правій частині тези або антитези вказує на подальший хід визначення; він показує номер ступеня, до якого слід перейти далі за визначником. Назва родини, роду, виду в кінці тези чи антитези свідчить про наслідки визначення родини, роду, ви­ду [24:21].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

Результати досліджень та їх обговорення

3.1. Флористичний список синантропної флори

Смілянського району

I. Відділ ХВОЩЕПОДІБНІ (EQUISETOPHYTA)

1. Клас ХВОЩЕВИДНІ (EQUISETOPSIDA)

1. Порядок Хвощові (Equisetales)

1. Родина Хвощові (Equisetaceae)

1. Рід: Хвощ (Equisetum L. )

1. Вид: Х. польовий (E. arvense L.) -  на зволожених ділянках прибережної частини міста, покинутих городах.

IІ. Відділ ПАПОРОТЕПОДІБНІ (POLYPODIOPHYTA)

 2. Клас ПАПОРОТЕВИДНІ (POLYPODIOPSIDA)

1.  Підклас ПОЛІПОДІЇДИ (POLYPODIIDAE)

 2. Порядок Багатоніжкові, або Поліподієві (Polypodiales)

 2. Родина Деннштедтієві, або Гіполепісові

(Dennstaedtiaceae, або Hypolepidaoeae)

2. Рід: Орляк (Pteridium L.)

2. Вид: О. звичайний (P. aguilinum L.) – росте в соснових лісах та серед чагарників.

 ІІІ. Відділ  ГОЛОНАСІННІ, або ПІНОФІТИ (PINOPHYTA)

 3. Клас ХВОЙНІ, АБО ПІНОПСИДИ (PINOPSIDA)

2. Підклас ХВОЙНІ, або ПІНІДИ (PINIDAE)

 3. Порядок Соснові (Pinаles)

 3. Родина  Соснові (Pinaceae)

3. Рід: Сосна (Pinus L.)

3. Вид: С. звичайна (P. sylvestris L.) – росте в соснових і сосново – мішаних лісах.

IV. Відділ  МАГНОЛІОФІТИ (МАGNOLIOPHYTA)

4. Клас МАГНОЛІОПСИДИ, або ДВОДОЛЬНІ (MAGNOLIOPSIDA, або DICOTYLEDONES)

3. Підклас МАГНОЛІЇДИ (MAGNOLIIDAE)

4. Порядок Хвилівникоцвіті (Aristolochiales)

4. Родина Хвилівникові (Aristolochiaceae)

4. Рід: Копитняк (Asarum L.)

4. Вид: К. європейський (A. europaeum L.) – росте в лісових масивах.

5. Порядок Кушироцвіті (Ceratophyllales)

 5. Родина Куширові (Ceratophyllaceae)

5. Рід: Кушир (Ceratophyllum L.)

5. Вид:  К. занурений (C. demersum L.) – в повільно текучих водоймах.

 4. Підклас РАНУНКУЛІДИ (RANUNCULIDAE)

 6. Порядок Жовтецевоцвіті (Ranunculales)

6. Родина Жовтецеві (Ranunculaceae)

1. Підродина Жовтецеві (Ranunculoideaе)

6. Рід: Жовтець (Ranunculus L.)

6. Вид: Ж. повзучий (R. repens L.) – на перезволожених ділянках прибережної частини міста, біля ставків в сільській місцевості.

7. Вид: Ж. їдкий (R.  acris L.) – на схилах і узліссі.

 2. Підродина Дельфінієві (Delphinioideae)

7. Рід: Сокирки (Consolida L.)

8. Вид: С. польові (C.  regalis L.) – на околицях міста, як бур’ян вздовж доріг.

 7. Порядок Макоцвіті (Papaverales)

 7. Родина Макові (Рараveraceae)

 3. Підродина Макові (Papaveroideaе)

8. Рід: Мак (Papaver L.)

9. Вид: М. дикий (P. rhoeas L.) – росте на полях.

 4. Підродина Чистотілові (Chelidonioideaе)

9. Рід:  Чистотіл (Chelidonium L.)

10. Вид: Ч. великий (C. majus L.) ‒ росте, як бур'ян поблизу житла, в лісах, на узліссях, у чагарниках, на пустирях, в затінених місцях.

 7. Родина Руткові (Fumariaceae)

10. Рід: Рутка  (Fumaria L.)

11. Вид: Р. лікарська (F. officinalis L.) – росте вдовж доріг, на полях і городах.

5. Підклас КАРІОФІЛІДИ, або ГВОЗДИКОВИДНІ (CARYOPHYLLIDAE)

8. Порядок Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)

 9. Родина Портулакові (Portulaceae)

11. Рід: Портулак (Portulaca L.)

12. Вид: П. городній (P. oleracea L.) – росте як бур'ян на городах.

13. Вид: П. великоквітковий (P. grandiflora Hook.) – декоративний.

 10. Родина Гвоздичні (Caryophyllaceae)

 5. Підродина Мокричні (Alsinoideaе)

12. Рід: Зірочник (Stellaria L.)

14. Вид: З. ланцетовидний  (S. holostea L.) – росте в лісі, серед чагарників.

15. Вид: З. середній (S. media L.) – як бур’ян на засмічених місцях.

 6. Підродина Гвоздичні (Caryophylloideae)

13. Рід: Смілка (Silene L.)

16. Вид: С. звичайна (S. vulgaris L.) – росте серед чагарників.

14. Рід: Сапонарія (Saponaria L.)

17. Вид: М. лікарська (S. officinalis L.) – росте на узліссях, ріках, по берегах річок.

 11. Родина Щирицеві (Amaranthасеaе)

15. Рід: Щириця (Amaranthus L.)

18. Вид: Щ. біла (A. albus L.) – є злісним бур'яном.

19. Вид: Щ. звичайна (A. retroflexus L.) – є злісним бур'яном.

12. Родина Лободові (Chenopodiaceae)

16. Рід: Лобода (Chenopodium L.)

20. Вид: Л. сиза (C. glaucum L.) –  росте біля озер та ставків.

21. Вид: Л. біла (C. album L.)  –  росте на забруднених і засмічених місцях, біля житла, на городах, у посівах, уздовж доріг.

17. Рід Лутига (Atriplex L.)

22. Вид: Л. блискуча (A. nitens L.) – напівчагарник, росте на засмічених місцях.

23. Вид: Л. садова (A. hortensis L.) – росте як овочева і декоративна рослина.

 9. Порядок Гречкоцвіті (Polygonales)

 13. Родина: Гречкові (Polygonaceae)

18. Рід: Гірчак (Polygonum L.)

24. Вид: Г. звичайний (P. aviculare L.) – придорожня рослина, росте на засмічених відкритих місцях, вигонах, пасовищах.

 6. Підклас ГАМАМЕЛІДИ (HAMAMELIDIDAE)

 10. Порядок Букоцвіті (Fagales)

 14. Родина Букові (Fagaceaе)

 7. Підродина Дубові (Quercoideaе)

19. Рід: Дуб (Quercus L.)

25. Вид: Д. звичайний  (Q. robur L.) – зустрічається в широколистяних і мішаних лісах.

11. Порядок Березоцвіті (Betulales)

 15. Родина Березові (Betulaceae)

20. Рід:  Береза (Betula L.)

26. Вид: Б. повисла (B. pendula L.) -  росте в садово – паркових зонах, при дорогах, біля житлових будинків.

21. Рід: Вільха (Alnus L.)

27. Вид: В. чорна (A. glutinosa L.) – по берегах річок, озер.

 8. Підродина Ліщинові (Coryloideae)

22. Рід: Ліщина (Corylus L.)

28. Вид: Л. звичайна (C. avellana L.) – росте, як підлісок у широколистяних лісах.

 12. Порядок Горіхоцвіті (Juglandales)

16. Родина Горіхові (Juglandaceae)

23. Рід: Горіх (Junglas L.)

29. Вид: Г. чорний (J. nigra L.) – росте в садах і парках, як декоративна рослина.

30. Вид: Г. грецький (J. regia L.) – росте на присадибних ділянках, уздовж шляхів.

 7. Підклас ДІЛЕНІЇДИ (DILLENIIDAE)

 13. Порядок Чаєцвіті (Theales)

17. Родина Звіробійні (Clusiaceae)

24. Рід: Звіробій (Hypericum L.)

31. Вид: З. звичайний (H. perforatum L.) – росте на луках поміж чагарників.

14. Порядок Вербоцвіті (Salicales)

 18. Родина Вербові (Salicaceae)

25. Рід: Тополя (Populus L.)

32. Вид: Т. біла (P. alba L.) – росте на засмічених місцях, біля доріг.

33. Вид: Т. чорна, або осокір (P. nigra L.) – росте на заплавах річок.

26. Рід: Верба (Salix L.)

34. Вид: В. вавілонська (S. babylonica L.) – росте як декоративна рослина біля будинків.

35. Вид: В. козяча  (S. caprea L.) – росте в соснових і мішаних лісах.

36. Вид: В. біла (S. alba L.) – росте в заплавах річок і по берегах водойм.

37. Вид: В. ламка (S. fragilis L.) – росте на пісках утворюючи місцями суцільні зарості.

15. Порядок Каперцецвіті (Сapparales)

19. Родина Капустяні (Brassicaceae)

27. Рід: Хрін (Armoracia L.)

38. Вид: Х. звичайний (A. rusticana G. Gaertn) – росте, як бур’ян, і вирощується в культурі.

28. Рід: Грицики (Capsella L.)

39. Вид: Г. звичайні (C. bursa-pastoris L.) – росте, як бур'ян.

29. Рід: Хрінниця (Lepidium L.)

40. Вид:  Х. смердюча (L. ruderale L.) – росте на засмічених місцях, біля доріг, є бур’яном у посівах.

29. Рід: Талабан (Thlaspi L.)

41. Вид: Т. польовий (T. arvense L.) – бур'ян.

16. Порядок Мальвоцвіті (Malvales)

 20. Родина Липові  (Tiliaceae)

31. Рід: Липа (Tilia L.)

42. Вид: Л. серцелиста (T. cordata Mill.) – росте в листяно – мішаних лісах, в садово  ‒ парковій зоні, поблизу житлових будинків.

17. Порядок Кропивоцвіті (Urticales)

 21. Родина Коноплеві (Cannabaceae)

32. Рід: Хміль (Humulus L.)
43. Вид: Х. звичайний (H. lupulus L.) ‒  росте, як бур’ян,  в лісі, біля житлових приміщень.

 22. Родина Кропивові (Urticaceae)

33. Рід: Кропива (Urtica L.)

44. Вид: К. жалка (U. urens L.) – бур’ян, росте в занедбаних садах, на городах, біля садиб.

45. Вид: К. дводомна (U. dioica L.) – зустрічається як бур'ян біля селищ і в засмічених гаях, використовується як кормова рослина.

8. Підклас РОЗИДИ (ROSIDAE)

18. Порядок Ломикаменевоцвіті (Saxijragales)

 23. Родина Товстолисті (Crassulaceae)

34. Рід: Очиток (Sedum L.)

46. Вид: О. їдкий ( S. acre L.) – на піщаних і кам’янистих місцях. 

19. Порядок Розоцвіті (Rosales)

 24. Родина Розові (Rosaceae)

9. Підродина Таволгові ( Spiraeoideae)

35. Рід: Таволга (Spiraea L.)

47. Вид: Т. середня (S.media L.) – вирощується як декоративна рослина.

48. Вид: Т. верболиста (S. salicifolia L.) – росте в садово – паркових зонах, на узліссях.

 10. Підродина Розові (Rosoideae)

36. Рід: Гравілат (Geum L.)

49. Вид: Г. міський (G. urbanum L.) – в лісопарковій зоні, по чагарниках, на зарослих схилах.

37. Рід: Перстач (Potentilla L.)

50. Вид: П. сріблястий (P. argentea L.) – по берегах річок, на вологих долинах, в лісопарковій зоні міста.

51. Вид: П. гусячий, або гусячі лапки (P. anserine L.) – поширений по берегах водойм, на вологих місцях.

38. Рід: Троянда (Rosa L.)

52. Вид: Ш. собача (R. canina L.) – росте повсюди на узліссях, схилах і серед кущів.

39. Рід: Суниця (Fragaria L.)

53. Вид:  С. лісові (F. vesca L.) – в лісах і чагарниках.

40. Рід: Гадючник (Filipendula L.)

54. Вид: Г. звичайний (F. vulgaris L.) – на узліссях, сухі місцевості.

 11. Підродина Яблуневі (Maloideae)

41. Рід: Глід (Crataegus L.)

55. Вид: Г. український (C. ucrainica L.) – в лісах.

56. Вид: Г. колючий (C. oxyacantha L.) ‒ в лісах.

42. Рід: Горобина (Sorbus L.)

57. Вид: Г. звичайна (S.  aucuparia L.) – в парках , садах, біля житлових будинків.

 12. Підродина Сливові (Prunoideae)

 43. Рід: Слива (Prunus L.)

 58. Вид: Черемха звичайна (P.padus L.) – росте на узліссях.

 20. Порядок Миртоцвіті (Myrtales)

25. Родина Онагрові (Onagraceae)

44. Рід: Енотера (Oenothera L.)

59. Вид: Е. дворічна (O. biennis L.) – росте на полях, у садах.

 21. Порядок Бобовоцвіті (Fabales)

 26. Родина Бобові (Fabaceae)

 13. Підродина Цезальпінієві (Caesalpinioideae)

45. Рід: Гледичія (Gleditsia L.)

60. Вид: Г. колюча (G. triacanthos L.) – культивована рослина, часом росте в лісосмугах.

14. Підродина Бобові (Faboideae)

46. Рід: Робінія (Robinia L.)

61. Вид: Р. звичайна (R. pseudoacacia L.) – вздовж шляхів.

47. Рід: Конюшина (Trifolium L.)

62. Вид: К. повзуча (T. repens L.) ‒  росте на відкритій місцевості, на закинутих місцях, вздовж доріг.

63. Вид: К. лучна (T.pratense L.) ‒ росте на луках, використовується як кормова рослина.

48. Рід: Астрагал (Astragalus L.)

64. Вид: А. піщаний (A. arenarius L.) ‒ на сухих луках, в чагарниках.

49. Рід: Горошок (Vicia L.)

65. Вид: Г. мишачий  (V. cracca L.) – росте, як бур’ян серед чагарників.

 22. Порядок Сапіндоцвіті (Sapindales)

27. Родина Кленові (Асеrасеае)

50. Рід: Клен (Acer L.)

66. Вид: К. звичайний (A. platanoides L.) – в широколистяних лісах, поблизу житлових приміщень.

67. Вид: К. ясенелистий (A. negundo L.) ‒ росте як окультурений вид.

68. Вид: К. татарський (A. tataricum L.) ‒ в широколистяних лісах.

69. Вид: К. несправжньоплатановий, або явір (A. pseudoplatanus L.)‒ поширений в широколистяних і мішаних лісах.

 28. Родина Гіркокаштанові (Hippocastanaceae)

51. Рід: Гіркокаштан (Aesculus L.)

70. Вид:   Г. звичайний (A. hippocastanum L.) – росте біля будинків.

 23. Порядок Санталоцвіті (Santalales)

 29. Родина Ремнецвітникові, або Омелові (Loranthaceaе)

52. Рід: Омела (Viscum L.)

71. Вид: О. біла (V. album L.) – на листяних породах.

 24. Порядок Селероцвіті, або Аралієцвіті (Apiales або Araliales)

30. Родина Селерові (Аріасеае)

 15. Підродина Селерові (Apioideae)

53. Рід: Морква (Daucus L.)

72. Вид:М. дика (D. carota L.) – росте як бур'ян на засмічених місцях.

54. Рід: Болиголов (Conium L.)

73. Вид: Б. плями́стий (C. maculatum L.) – росте на засмічених місцях.

 25. Порядок Черсакоцвіті (Dipsacales)

31. Родина Калинові ( Viburnaсеaе)

55. Рід: Калина (Viburnum L.)

74. Вид: К. звичайна (V. opulus L.) – чагарник, поширена в лісах, на узліссях.

32. Родина Бузинові (Sambucaceaе)

56. Рід: Бузина (Sambucus L.)

75. Вид: Б. чорна (S. nigra  L.) ‒  росте на узліссях.

9. Підклас ЛАМІЇДИ (LAMIIDAE)

26. Порядок Тирличецвіті (Gentianales)

 33. Родина Барвінкові (Аросупасеае)

57. Рід: Барвінок (Vinca L.)

76. Вид: Б. великий (V. major L.) – росте в садах, парках.

77. Вид: Б. малий (V. minor L.) – росте в листяних лісах.

 27. Порядок Маслиноцвіті (Oleales)

34. Родина: Маслинові (Oleaceae)

58. Рід: Бузок (Syringa L.)

78. Вид: Б. звичайний (S. vulgaris L.) – росте, як окультурена форма.

 28. Порядок Пасльоноцвіті (Solanales)

35. Родина Пасльонові (Solanaceae)

59. Рід: Блекота́ (Hyoscyamus L.)

79. Вид: Б. чорна (H. niger L.) – росте як бур'ян.

60. Рід: Паслін (Solanum L.)

80. Вид: П.  чорний (S.  nigrum L.) – городній бур'ян.

61. Рід: Дурман (Datura L.)

81. Вид: Д. звича́йний (D. stramonium L.) – росте поблизу житла.

29. Порядок Березкоцвіті (Convolvulales)

36. Родина Березкові (Convolvulaceae)

62. Рід: Березка (Convolvulus L.)

82. Вид: Б. польова (С. arvensis L.) -   злісний бур'ян, росте на орних землях.

30. Порядок Шорстколистоцвіті (Boraginales)

37. Родина Шорстколисті (Boraginaceae)

16. Підродина Шорстколисті (Boraginoideaе)

63. Рід: Живокі́ст (Symphytum L.) 

83. Вид: Ж. лікарський (S.officinale L.) – на вологих луках по берегах річок.

64. Рід: Синяк (Echium L.)

84. Вид: С. звичайний (Е. vulgare L.) – на території лісопаркової зони, на клумбах як бур’ян.

31. Порядок Ранникоцвіті (Scrophulariales)

38. Родина Ранникові (Scrophulariaceae)

17. Підродина Ранникові (Scrophularioideaе)

65. Рід: Дивина (Verbascum L.)

85. Вид: Д. густоквіткова (V. thapsiforme L.) – на чагарниках.

66. Рід: Льонок (Linaria L.)

86. Вид: Л. звичайний (L. vulgaris Mill.) – росте, як бур’ян, поблизу доріг, в чагарниках.

39. Родина Подорожникові (Plantaginaceae)

67. Рід: Подорожник (Plantago L.)

87. Вид: П. великий (P. major L.) – росте вздовж доріг, на засмічених місцях, у посівах.

88. Вид: П. ланцетний (P. lanceolata L.) – росте вздовж доріг, на засмічених місцях, у посівах.

89. Вид: П. середній (P.media L.) – росте на луках, у розріджених лісах, на трав’янистих схилах, вздовж доріг.

32. Порядок Губоцвіті (Lamiales)

40. Родина Губоцвіті (Lamiaceae)

18. Підродина Глухокропивні (Lamioideae)

68. Рід: Чебрець (Thymus L.)

90. Вид: Ч. звичайний (Th. serpyllum L.) – на сухих відкритих місцях.

69. Рід: Розхідник (Glechoma L.)

91. Вид: Р. звичайний (G. hederacea L.) – на пасовищах, біля чагарників.

70. Рід: Глуха кропива (Lamium L.)

92. Вид: Г. к. біла (L. album L.) – росте по чагарниках.

71. Рід: М’ята (Mentha L.)

93. Вид: М. польова (M. arvensis L.) – росте вздовж водойм і канав.

10. Підклас АЙСТЕРИДИ (ASTERIDAE)

33. Порядок Айстроцвіті (Asterales)

41. Родина Айстрові (Asteraceae)

72. Рід:Амброзія (Ambrosia L.)

94. Вид: А. полиноли́ста (A. artemisiifolia L.) – росте вздовж доріг, трас, на смітниках.

19. Підродина Латукові (Lactucoіdeaé)

1. Триба Латукові (Lactuceae)

73. Рід: Нечуйвітер (Hieracium L.)

95. Вид: Н. волохатенький (H. pilosella L.) – росте на відкритій місцевості.

74. Рід: Цикорій (Cichorium L.)

96. Вид: Ц. звичайний (C. intybus L.) – поблизу оселі, пасовищах, на території лісопаркової зони.

75. Рід: Кульбаба (Taraxacum L.)

97. Вид: К. лікарська (T. officinale Wigg) – росте на луках, забур’янених місцях, у садах, поблизу житла.

2. Триба Будякові (Cardueae)

1. Підтриба Будякові (Carduinaе)

76. Рід: Лопух (Arctium L.)

98. Вид: Л. звичайний (A. lappa L.) – на смітниках, як бур’янові рослини.

77. Рід: Осот (Cirsium L.)

99. Вид:  О. польовий (C. arvense L.) – на засмічених місцинах, як бур’ян вздовж доріг.

2. Підтриба Волошкові (Centaureinae)

78. Рід: Волошка (Centaurea L.)

100. Вид: В. синя (C. cyanus L.) ‒ росте серед бур'янів, на засіяних полях.

20. Підродина Айстрові (Asteroideae)

3. Триба Жовтозіллєві (Senecioneaе)

79. Рід: Підбіл, Мати – й – мачуха (Tussilago L.)

101. Вид: П. звичайний, мати – й – мачуха (T. farfara L.) – на відкритих луках, на смітниках.

4. Триба Соняшникові (Heliantheae)

80. Рід: Череда (Bidens L.)

102. Вид: Ч. трироздільна (B. tripartita L.) – на березі річки, біля ставка «Холодного».

5. Триба Романові (Antbemideae)

81. Рід: Деревій (Achillea L.)

103. Вид: Д. звичайний (A. millefolium L.) – на околицях міста.

82. Рід: Полин (Artemisia L.)

104. Вид: П. гірки́й (A. absinthium L.) – як бур’ян, серед чагарників, на околицях міста.

105. Вид: П. австрійський (A. аustriaca L.) – росте на сухих місцях.

83. Рід: Ромашка (Matricaria L.)

106. Вид: Р. лікарська (M. recutita L.) – на пасовищах, в чагарниках.

5. Клас ЛІЛІОПСИДИ (LILIOPSIDA)

11. Підклас ЛІЛІЇДИ (LILIIDAE)

34. Порядок Холодкоцвіті (Asparagales)

42. Родина Конвалієві (Convallariaceaе)

84. Рід: Конвалія (Convallaria L.)

107. Вид: К. звичайна (С. majalis L.) – росте повсюду.

35. Порядок Тонконогоцвіті (Poales)

43. Родина Тонконогові (Роасеае)

21. Підродина Тонконогові (Pooideaе)

6. Триба Пшеницеві (Triticeaе)

85. Рід: Пирій (Elytrigia L.)

108. Вид: П. повзучий (E. repens L.)  - росте як бур'ян на орних землях.

7. Триба Стоколосові (Bromeae)

86. Рід: Анізанта (Anisantha L.)

109. Вид: А. покрівельна (A. tectorumi L.) – росте біля доріг, в посівах, на вибитих пасовищах.

 8. Триба Тонконогові (Poeae)

87. Рід: Тонконіг (Poa L.)

110. Вид: Т. стиснутий (Р. compressa L.) – росте як бур'ян.

111. Вид: Т. болотний (P. palustris L.) – росте на вологих місцях.

88. Рід: Овес (Avena L.)

112. Вид: О. звичайний, або вівсюг (A. fatua L.) – засмічує посіви вівса і інших ярих культур.

9. Триба Просові (Paniceae)

89. Рід: Плоскуха (Echinochloa L.)

113. Вид: П. звичайна, півняче просо (E. crusgalli L.) – зустрічається у посівах проса, а також як поживний бур'ян на городах і в садах.

90. Рід: Мишій (Setaria L.)

114. Вид: М. зелений (S.viridis L.) – росте переважно, як бур'ян на полях хлібних злаків, а також просапних культур, на городах і в садах.

Під час дослідження синантропної флори Смілянського району Черкаської області було зібрано і визначено 114 – видів вищих рослин, які відносяться до 90 родів, 9 триб, 21 підродини, 43 родин, 35 порядків, 11 підкласів та 5 класів із 4 х відділів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Систематичний аналіз синантропної флори Смілянського району

     Систематичним аналізом флори називають флористичні пропорції, а також співвідношення середньої кількості видів у роді, родині та середньої кількості родів у родині. Такий аналіз дає уяву про ступінь видової та родової різноманітності досліджуваної флори, динаміку структур при дії різних факторів [34:2].

Таблиця 3.1

Систематичний аналіз синантропно флори Смілянського району

№ п/п	Родина	Кількість видів		Кількість родів
		шт	%	шт	%
1.	Хвощові (Equisetaceae)	1	0,87	1	1,11
2.	Деннштедтієві (Dennstaedtiaceae)	1	0,87	1	1,11
3.	Соснові (Pinaceae)	1	0,87	1	1,11
4.	Хвилівникові (Aristolochiaceae)	1	0,87	1	1,11
5.	Куширові (Ceratophyllaceae)	1	0,87	1	1,11
6.	Жовтецеві (Ranunculaceae)	3	2,63	2	2,23
7.	Макові (Рараveraceae)	2	1,77	2	2,23
8.	Руткові (Fumariaceae)	1	0,87	1	1,11
9.	Портулакові (Portulaceae)	2	1,77	1	1,11
10.	Гвоздичні (Caryophyllaceae)	4	3,51	3	3,33
11.	Щирицеві (Amaranthасеaе)	2	1,77	1	1,11
12.	Лободові (Chenopodiaceae)	4	3,51	2	2,23
13.	Гречкові (Polygonaceae)	1	0,87	1	1,11
14.	Букові (Fagaceaе)	1	0,87	1	1,11
15.	Березові (Betulaceae)	3	2,63	3	3,33
16.	Горіхові (Juglandaceae)	2	1,77	1	1,11
17.	Звіробійні (Clusiaceae)	1	0,87	1	1,11
18.	Вербові (Salicaceae)	6	5,27	2	2,23
19.	Капустяні (Brassicaceae)	4	3,51	4	4,44
20.	Липові  (Tiliaceae)	1	0,87	1	1,11
21.	Коноплеві (Cannabaceae)	1	0,87	1	1,11
22.	Кропивові (Urticaceae)	2	1,77	1	1,11
23.	Товстолисті (Crassulaceae)	1	0,87	1	1,11
24.	Розові (Rosaceae)	12	10,52	9	10,00
25.	Онагрові (Onagraceae)	1	0,87	1	1,11
26.	Бобові (Fabaceae)	6	5,27	5	5,55
27.	Кленові (Асеrасеае)	4	3,51	1	1,11
28.	Гіркокаштанові (Hippocastanaceaе)	1	0,87	1	1,11
29.	Ремнецвітникові (Loranthaceaè)	1	0,87	1	1,11
30.	Селерові (Аріасеае)	2	1,77	2	2,23
31.	Калинові ( Viburnaсеaè)	1	0,87	1	1,11
32.	Бузинові (Sambucaceaè)	1	0,87	1	1,11
33.	Барвінкові (Аросупасеае)	2	1,77	1	1,11
34.	Маслинові (Oleaceae)	1	0,87	1	1,11
35.	Пасльонові (Solanaceae)	3	2,63	3	3,33
36.	Березкові (Convolvulaceae)	1	0,87	1	1,11
37.	Шорстколисті (Boraginaceae)	2	1,77	2	2,23
38.	Ранникові (Scrophulariaceae)	2	1,77	2	2,23
39.	Подорожникові (Plantaginaceae)	3	2,63	1	1,11
40.	Губоцвіті (Lamiaceae)	4	3,51	4	4,44
41.	Айстрові (Asteraceae)	13	11,40	12	13,34
42.	Конвалієві (Convallariaceaе)	1	0,87	1	1,11
43.	Тонконогові (Роасеае)	7	6,14	6	6,66
	Всього	114	100	90	100

 

 

 

За  даними таблиці 3.1  найбільш представленими є родини:

Айстрові (Asteraceae) – 11,50% видів та 13,48 % родів; Розові (Rosaceae) – 10,62 % видів та 10,11% родів; Тонконогові (Роасеае) -6,19 % видів та 6,74 % родів; Бобові (Fabaceae) – 5,31% видів та 5,62 % родів; Капустяні (Brassicaceae) – 3,54 % видів та 4,5 % родів; Губоцвіті (Lamiaceae) – 3,54 % видів та 4,5 % родів; Гвоздичні (Caryophyllaceae) – 3,54 % видів та 3,37 % родів; Березові (Betulaceae) – 2,65 % видів та 3,37 % родів; Пасльонові (Solanaceae) – 2,65 % видів та 3,37 % родів; Жовтецеві (Ranunculaceae)– 2,65 % види та 2,25 % родів.

Таблиця 3.2

Кількісні показники провідних родин синантропної флори Смілянського району

№ п/п	Родина	Кількість видів		Кількість родів
		шт.	%	шт.	%
1.	Айстрові (Asteraceae)	13	22,03	12	23,53
2.	Розові (Rosaceae)	12	20,33	9	17,65
3.	Тонконогові (Роасеае)	7	11,86	6	11,76
4.	Бобові (Fabaceae)	6	10,17	5	9,82
5.	Капустяні (Brassicaceae)	4	6,78	4	7,84
6.	Губоцвіті (Lamiaceae)	4	6,78	4	7,84
7.	Гвоздичні (Caryophyllaceae)	4	6,78	3	5,88
8.	Березові (Betulaceae)	3	5,09	3	5,88
9.	Пасльонові (Solanaceae)	3	5,09	3	5,88
10.	Жовтецеві (Ranunculaceae)	3	5,09	2	3,92
	Всього	59	100	51	100

 

     За кількісними показниками провідних родин у синантропній  флорі  Смілянського району перше і друге місце належить родинам Айстрові (Asteraceae) – 22,03% видів та 23,53 % родів і Розові (Rosaceae) – 20,33 % видів та 17,65 % родів. Тонконогові (Роасеае) та  Бобові (Fabaceae) нараховують відповідно [11,86 % видів та 11,76 % родів] та  [10,17 % видів та 9,80 % родів]. Приблизно однакові показники у родин Капустяні (Brassicaceae) – 6,78 % видів та 7,84 % родів; Губоцвіті (Lamiaceae) – 6,78 % видів та 7,84 % родів; Гвоздичні (Caryophyllaceae) – 6,78 % видів та 5,88 % родів. Найменші серед 10 провідних родин показники у родини  Березові (Betulaceae) – 5,08 % видів та 5,88 % родів; Пасльонові (Solanaceae) – 5,08 % видів та 5,88 % родів; Жовтецеві (Ranunculaceae) – 5,08 % видів та 3,92 % родів.

Дані таблиці 3.2 ілюструє діаграми (рис. Б.1, Б.2 ).

3.3. Біоморфологічний аналіз флористичного списку

За біоморфологічним аналізом рослини поділяються на:

• Однорічні;
• Дворічні;
• Багаторічні.

     Однорічні рослини – це рослини життєвий цикл, яких протікає протягом одного року, тобто в один вегетаційний період. За цей період відбувається проростання, дозрівання  пагонів, цвітіння, дозрівання насіння та відмирання рослини. Розмножуються однорічні рослини насінням.

      Дворічні рослини  -  рослини, зазвичай трав'янисті, повний життєвий цикл яких становить від 12 до 24 місяців. У перший рік у рослини формують листки , стебла і коріння, після чого рослина впадає в стан спокою на зимові місяці. Зазвичай в цей час стебло залишається дуже коротким, а листки опускаються до землі, утворюючи розетку. Для багатьох дворічних рослин потрібна дія низьких температур для того, щоб вони змогли заквітувати. У наступний сезон стебло дворічної рослини сильно подовжується та рослина формує квітки, плоди і насіння, після чого гине. В порівнянні з однорічними і багаторічними рослинами, видів дворічних рослин значно менше. Як однорічні рослини, дворічні рослини зазвичай є одноплідними [7:55].

     Багаторічні рослини - рослини, що живуть більше двох років. Багаторічні рослини можуть бути як трав'янистими, так і дерев'янистими. Трав'янистими багаторічними рослинами називають багаторічні рослини, наземні частини яких не дерев'яніють, як це відбувається у дерев.

     Переважна більшість багаторічних рослин — полікарпні рослини (багатоплідні), тобто квітнуть і плодоносять регулярно (зазвичай щороку).

За умовами теплішого і м'якшого клімату, трав'янисті багаторічні рослини ростуть безперервно, а при помірнішому кліматі їх зростання обмежене теплою порою року. Якщо в холодну пору року листки багаторічних рослин відмирають, то такі рослини називають листопадними. У випадку, якщо листки багаторічної рослини не опадають круглий рік, рослина називається вічнозеленою. Завдяки добре розвиненій кореневій системі, трав'янисті багаторічні рослини стійкіші до лісових пожеж. Вони також легше переносять низькі температури і менш чутливі до інших несприятливих умов, ніж дерева і кущі.

Багаторічні рослини в порівнянні з однорічними легше пристосовуються до ґрунтів, бідних ресурсів. Це відбувається через краще розвинену кореневу систему, яка глибше проникає в ґрунт, щоб дістати доступ до води і поживних речовин, і ранішу появу весною [7:64].

Таблиця 3.3

Біоморфологічний аналіз синантропної флори Смілянського району

 

№ п/п	Вид	Однорічники	Дворічники	Багаторічники
1.	Хвощ польовий (E. arvense L.)
2.	Орляк звичайний (P.aguilinum L.)
3.	Сосна звичайна (P. sylvestris L.)
4.	Копитняк європейський (A. europaeum L.)
5.	Кушир занурений  (C. demersum L.)
6.	Жовтець повзучий (R. repens L.)
7.	Жовтець їдкий (R.  acris L.)
8.	Сокирки польові  (C.  regalis L.)
9.	Мак дикий (P. rhoeas L.)
10.	Чистотіл великий  (C. majus L.)
11.	Рутка лікарська (F. officinalis L.)
12.	Портулак городній (P. oleracea L.)
13.	Портулак великоквітковий  (P. grandiflora Hook.)
14.	Зірочник ланцетовидний  (S. holostea L.)
15.	Зірочник середній (S. media L.)
16.	Смілка звичайна  (S. vulgaris L.)
17.	Мильнянка лікарська (S. officinalis L.)
18.	Щириця біла (A. albus L.)
19.	Щириця звичайна (A. retroflexus L.)
20.	Лобода сиза (C. glaucum L.)
21.	Лобода  біла (C. album L.)
22.	Лутига блискуча (A. nitens L.)
23.	Лутига  садова (A. hortensis L.)
24.	Гірчак звичайний (P. aviculare L.)
25.	Дуб звичайний  (Q. robur L.)
26.	Береза повисла (B. pendula L.)
27.	Вільха чорна (A. glutinosa L.)
28.	Ліщина звичайна (C. avellana L.)
29.	Горіх чорний (J. nigra L.)
30.	Горіх грецький (J. regia L.)
31.	Звіробій звичайний  (H. perforatum L.)
32.	Тополя біла (P. alba L.)
33.	Тополя чорна, або осокір  (P. nigra L.)
34.	Верба вавілонська (S. babylonica L.)
35.	Верба козяча  (S. caprea L.)
36.	Верба біла (S. alba L.)
37.	Верба ламка (S. fragilis L.)
38.	Хрін звичайний  (A. rusticana G. Gaertn)
39.	Грицики звичайні  (C. bursa-pastoris L.)
40.	Хрінниця смердюча (L. ruderale L.)
41.	Талабан  польовий (T. arvense L.)
42.	Липа серцелиста (T. cordata Mill.)
43.	Хміль звичайний (H. lupulus L.)‒
44.	Кропива жалка (U. urens L.)
45.	Кропива дводомна (U. dioica L.)
46.	Очиток їдкий ( S. acre L.)
47.	Таволга середня (S.media L.)
48.	Таволга верболиста (S. salicifolia L.)
49.	Гравілат міський  (G. urbanum L.)
50.	Перстач сріблястий  (P. argentea L.)
51.	Перстач гусячий, або гусячі лапки (P. anserine L.)
52.	Шипшина собача (R. canina L.)
53.	Суниці лісові  (F. vesca L.)
54.	Гадючник звичайний  (F. vulgaris L.)
55.	Глід український (C. ucrainica L.)
56.	Глід колючий (C. oxyacantha L.)
57.	Горобина звичайна (S.  aucuparia L.)
58.	Черемха звичайна (P.padus L.)
59.	Енотера дворічна (O. biennis L.)
60.	Гледичія колюча (G. triacanthos L.)
61.	Робінія звичайна (R. pseudoacacia L.)
62.	Конюшина повзуча (T. repens L.)
63.	Конюшина лучна (T.pratense L.)
64.	Астрагал піщаний (A. arenarius L.)
65.	Горошок  мишачий  (V. cracca L.)
66.	Клен звичайний (A. platanoides L.)
67.	Клен ясенелистий (A. negundo L.)
68.	Клен татарський (A. tataricum L.)
69.	Клен несправжньоплатановий, або явір (A. pseudoplatanus L.)
70.	Гіркокаштан звичайний (A. hippocastanum L.)
71.	Омела біла (V. album L.)
72.	Морква дика (D. carota L.)
73.	Болиголов плями́стий (C. maculatum L.)
74.	Калина звичайна (V. opulus L.)
75.	Бузина чорна (S. nigra  L.)
76.	Барвінок великий (V. major L.)
77.	Барвінок малий (V. minor L.)
78.	Бузок  звичайний (S. vulgaris L.)
79.	Блекота чорна (H. niger L.)
80.	Паслін  чорний (S.  nigrum L.)
81.	Дурман звича́йний (D. stramonium L.)
82.	Березка польова (С. arvensis L.)
83.	Живокіст лікарський (S.officinale L.)
84.	Синяк звичайний (Е. vulgare L.)
85.	Дивина густо квіткова  (V. thapsiforme L.)
86.	Льонок звичайний (L. vulgaris Mill.)
87.	Подорожник великий (P. major L.)
88.	Подорожник ланцетний (P. lanceolata L.)
89.	Подорожник середній (P.media L.)
90.	Чебрець звичайний (Th. serpyllum L.)
91.	Розхідник звичайний (G. hederacea L.)
92.	Глуха кропива біла (L. album L.)
93.	Мята  польова (M. arvensis L.)
94.	Амброзія полиноли́ста  (A. artemisiifolia L.)
95.	Нечуйвітер волохатенький  (H. pilosella L.)
96.	Цикорій звичайний (C. intybus L.)
97.	Кульбаба лікарська  (T. officinale Wigg)
98.	Лопух звичайний (A. lappa L.)
99.	Осот польовий (C. arvense L.)
100.	Волошка синя (C. cyanus L.)
101.	Підбіл звичайний, мати – й – мачуха (T. farfara L.)
102.	Череда трироздільна (B. tripartita L.)
103.	Деревій звичайний (A. millefolium L.)
104.	Полин гірки́й (A. absinthium L.)
105.	Полин австрійський  (A. аustriaca L.)
106.	Ромашка лікарська (M. recutita L.)
107.	Конвалія звичайна (С. majalis L.)
108.	Пирій повзучий (E. repens L.)
109.	Анізанта покрівельна (A. tectorumi L.)
110.	Тонконіг стиснутий  (Р. compressa L.)
111.	Тонконіг болотний (P. palustris L.)
112.	Овес звичайний, або вівсюг (A. fatua L.)
113.	Плоскуха звичайна, півняче просо (E. crusgalli L.)
114.	Мишій зелений (S.viridis L.)
	Всього	23	7	84

 

Як свідчить таблиця 3.3,    на дослідженій території переважає група багаторічників – 84 види; значно меншою є група однорічників – 23 види; найменше представлені дворічники – 7 видів. Співвідношення між різними біоморфологічними групами ілюструє діаграма (рис. В.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.4. Екологічний аналіз флористичного списку

Під впливом екологічних факторів рослини зазнають істотних морфолого – анатомічних змін і набувають певної життєвої форми. Всі ці життєві форми формувались напротязі тривалого часу відповідно до генетичної природи організму і дії фізико – географічних умов місцезростань. Розподіл життєвих форм за класифікацією К. Раункієра наведена в таблиці 3.4, за І. Г. Серебряковим –  таблиця 3.5. 

Таблиця 3.4

3.4.1. Класифікація життєвих форм синантропних рослин у флорі Смілянського району за К. Раункієром.

№ п/п	Вид	Фанеро - фіти (Ph)	Хамефіти (Ch)	Гемі - криптофіти (HK)	Крипто - фіти (K)	Терофіти (Th)
1.	Хвощ польовий  (E. arvense L.)
2.	Орляк звичайний (P.aguilinum L.)
3.	Сосна звичайна (P. sylvestris L.)
4.	Копитняк європейський  (A. europaeum L.)
5.	Кушир занурений (C. demersum L.)
6.	Жовтець повзучий (R. repens L.)
7.	Жовтець їдкий (R.  acris L.)
8.	Сокирки польові (C.  regalis L.)
9.	Мак дикий (P. rhoeas L.)
10.	Чистотіл великий (C. majus L.)
11.	Рутка лікарська (F. officinalis L.)
12.	Портулак городній (P. oleracea L.)
13.	Портулак великоквітковий (P. grandiflora Hook.)
14.	Зірочник ланцетовидний  (S. holostea L.)
15.	Зірочник середній (S. media L.)
16.	Смілка звичайна  (S. vulgaris L.)
17.	Мильнянка лікарська (S. officinalis L.)
18.	Щириця біла  (A. albus L.)
19.	Щириця звичайна (A. retroflexus L.)
20.	Лобода сиза (C. glaucum L.)
21.	Лобода  біла  (C. album L.)
22.	Лутига блискуча (A. nitens L.)
23.	Лутига  садова (A. hortensis L.)
24.	Гірчак звичайний (P. aviculare L.)
25.	Дуб звичайний  (Q. robur L.)
26.	Береза повисла (B. pendula L.)
27.	Вільха чорна (A. glutinosa L.)
28.	Ліщина звичайна (C. avellana L.)
29.	Горіх чорний  (J. nigra L.)
30.	Горіх грецький (J. regia L.)
31.	Звіробій звичайний (H. perforatum L.)
32.	Тополя біла (P. alba L.)
33.	Тополя чорна, або осокір (P. nigra L.)
34.	Верба вавілонська (S. babylonica L.)
35.	Верба козяча  (S. caprea L.)
36.	Верба біла (S. alba L.)
37.	Верба ламка (S. fragilis L.)
38.	Хрін звичайний (A. rusticana G. Gaertn)
39.	Грицики звичайні (C. bursa-pastoris L.)
40.	Хрінниця смердюча (L. ruderale L.)
41.	Талабан  польовий (T. arvense L.)
42.	Липа серце листа  (T. cordata Mill.)
43.	Хміль звичайний  (H. lupulus L.)‒
44.	Кропива жалка (U. urens L.)
45.	Кропива дводомна (U. dioica L.)
46.	Очиток їдкий ( S. acre L.)
47.	Таволга середня (S.media L.)
48.	Таволга верболиста (S. salicifolia L.)
49.	Гравілат міський (G. urbanum L.)
50.	Перстач сріблястий (P. argentea L.)
51.	Перстач гусячий, або гусячі лапки (P. anserine L.)
52.	Шипшина собача (R. canina L.)
53.	Суниці лісові (F. vesca L.)
54.	Гадючник звичайний (F. vulgaris L.)
55.	Глід український (C. ucrainica L.)
56.	Глід колючий (C. oxyacantha L.)
57.	Горобина звичайна (S.  aucuparia L.)
58.	Черемха звичайна (P.padus L.)
59.	Енотера дворічна (O. biennis L.)
60.	Гледичія колюча (G. triacanthos L.)
61.	Робінія звичайна (R. pseudoacacia L.)
62.	Конюшина повзуча (T. repens L.)
63.	Конюшина лучна (T.pratense L.)
64.	Астрагал піщаний (A. arenarius L.)
65.	Горошок  мишачий  (V. cracca L.)
66.	Клен звичайний (A. platanoides L.)
67.	Клен ясенелистий (A. negundo L.)
68.	Клен татарський (A. tataricum L.)
69.	Клен несправжньоплатановий, або явір (A. pseudoplatanus L.)
70.	Гіркокаштан звичайний (A. hippocastanum L.)
71.	Омела біла  (V. album L.)
72.	Морква дика (D. carota L.)
73.	Болиголов плями́стий (C. maculatum L.)
74.	Калина звичайна  (V. opulus L.)
75.	Бузина чорна (S. nigra  L.)
76.	Барвінок великий (V. major L.)
77.	Барвінок малий (V. minor L.)
78.	Бузок  звичайний (S. vulgaris L.)
79.	Блекота чорна (H. niger L.)
80.	Паслін  чорний (S.  nigrum L.)
81.	Дурман звича́йний (D. stramonium L.)
82.	Березка польова (С. arvensis L.)
83.	Живокіст лікарський (S.officinale L.)
84.	Синяк звичайний  (Е. vulgare L.)
85.	Дивина густоквіткова (V. thapsiforme L.)
86.	Льонок звичайний (L. vulgaris Mill.)
87.	Подорожник великий (P. major L.)
88.	Подорожник ланцетний (P. lanceolata L.)
89.	Подорожник середній (P.media L.)
90.	Чебрець звичайний (Th. serpyllum L.)
91.	Розхідник звичайний (G. hederacea L.)
92.	Глуха кропива біла (L. album L.)
93.	М’ята  польова (M. arvensis L.)
94.	Амброзія полиноли́ста  (A. artemisiifolia L.)
95.	Нечуйвітер волохатенький (H. pilosella L.)
96.	Цикорій звичайний (C. intybus L.)
97.	Кульбаба лікарська (T. officinale Wigg)
98.	Лопух звичайний (A. lappa L.)
99.	Осот польовий (C. arvense L.)
100.	Волошка синя (C. cyanus L.)
101.	Підбіл звичайний, мати – й – мачуха (T. farfara L.)
102.	Череда трироздільна (B. tripartita L.)
103.	Деревій звичайний (A. millefolium L.)
104.	Полин гірки́й  (A. absinthium L.)
105.	Полин австрійський (A. Austriaca L.)
106.	Ромашка лікарська (M. recutita L.)
107.	Конвалія звичайна (С. majalis L.)
108.	Пирій повзучий (E. repens L.)
109.	Анізанта покрівельна (A. tectorumi L.)
110.	Тонконіг стиснутий (Р. compressa L.)
111.	Тонконіг болотний (P. palustris L.)
112.	Овес звичайний, або вівсюг (A. fatua L.)
113.	Плоскуха звичайна, півняче просо (E. crusgalli L.)
114.	Мишій зелений (S.viridis L.)
	Всього	32	3	30	22	27

 

Аналіз флористичного списку синантропної флори Смілянського району за життєвими формами (за К. Раункієром) показав, що у складі досліджуваної флори переважають фанерофіти -  32 види і гемікриптофіти – 30 видів, терофіти нараховують 27 видів, криптофіти – 22 види, хамефіти представлені 3 видами. Співвідношення життєвих форм за К. Раункієром ілюструє діаграма (рис. В.2).

 Класифікація життєвих форм синантропної флори Смілянського району (за І. Г. Серебряковим).

Таблиця 3.5

Морфологічний аналіз життєвих форм

№ п/п	Вид	Дерева	Кущі	Кущики	Трави
1.	Хвощ  польовий (E. arvense L.)
2.	Орляк звичайний (P.aguilinum L.)
3.	Сосна звичайна (P. sylvestris L.)
4.	Копитняк європейський (A. europaeum L.)
5.	Кушир занурений (C. demersum L.)
6.	Жовтець повзучий (R. repens L.)
7.	Жовтець їдкий (R.  acris L.)
8.	Сокирки польові (C.  regalis L.)
9.	Мак дикий (P. rhoeas L.)
10.	Чистотіл великий (C. majus L.)
11.	Рутка лікарська (F. officinalis L.)
12.	Портулак городній (P. oleracea L.)
13.	Портулак великоквітковий (P. grandiflora Hook.)
14.	Зірочник ланцетовидний  (S. holostea L.)
15.	Зірочник середній (S. media L.)
16.	Смілка звичайна (S. vulgaris L.)
17.	Мильнянка лікарська (S. officinalis L.)
18.	Щириця біла (A. albus L.)
19.	Щириця звичайна (A. retroflexus L.)
20.	Лобода сиза (C. glaucum L.)
21.	Лобода  біла (C. album L.)
22.	Лутига блискуча (A. nitens L.)
23.	Лутига  садова (A. hortensis L.)
24.	Гірчак звичайний (P. aviculare L.)
25.	Дуб звичайний  (Q. robur L.)
26.	Береза повисла (B. pendula L.)
27.	Вільха чорна (A. glutinosa L.)
28.	Ліщина звичайна (C. avellana L.)
29.	Горіх чорний (J. nigra L.)
30.	Горіх грецький (J. regia L.)
31.	Звіробій звичайний (H. perforatum L.)
32.	Тополя біла (P. alba L.)
33.	Тополя чорна, або осокір (P. nigra L.)
34.	Верба вавілонська (S. babylonica L.)
35.	Верба козяча  (S. caprea L.)
36.	Верба біла (S. alba L.)
37.	Верба ламка (S. fragilis L.)
38.	Хрін звичайний (A. rusticana G. Gaertn)
39.	Грицики звичайні (C. bursa-pastoris L.)
40.	Хрінниця смердюча (L. ruderale L.)
41.	Талабан  польовий (T. arvense L.)
42.	Липа серцелиста (T. cordata Mill.)
43.	Хміль звичайний (H. lupulus L.)‒
44.	Кропива жалка (U. urens L.)
45.	Кропива дводомна (U. dioica L.)
46.	Очиток їдкий ( S. acre L.)
47.	Таволга середня (S.media L.)
48.	Таволга верболиста (S. salicifolia L.)
49.	Гравілат міський (G. urbanum L.)
50.	Перстач сріблястий (P. argentea L.)
51.	Перстач гусячий, або гусячі лапки (P. anserine L.)
52.	Шипшина собача (R. canina L.)
53.	Суниці лісові (F. vesca L.)
54.	Гадючник звичайний (F. vulgaris L.)
55.	Глід український (C. ucrainica L.)
56.	Глід колючий (C. oxyacantha L.)
57.	Горобина звичайна (S.  aucuparia L.)
58.	Черемха звичайна (P.padus L.)
59.	Енотера дворічна (O. biennis L.)
60.	Гледичія колюча (G. triacanthos L.)
61.	Робінія звичайна (R. pseudoacacia L.)
62.	Конюшина повзуча (T. repens L.)
63.	Конюшина лучна (T.pratense L.)
64.	Астрагал піщаний (A. arenarius L.)
65.	Горошок  мишачий  (V. cracca L.)
66.	Клен звичайний (A. platanoides L.)
67.	Клен ясенелистий (A. negundo L.)
68.	Клен татарський (A. tataricum L.)
69.	Клен несправжньоплатановий, або явір (A. pseudoplatanus L.)
70.	Гіркокаштан звичайний  (A. hippocastanum L.)
71.	Омела біла (V. album L.)
72.	Морква дика (D. carota L.)
73.	Болиголов плями́стий (C. maculatum L.)
74.	Калина звичайна (V. opulus L.)
75.	Бузина чорна (S. nigra  L.)
76.	Барвінок великий (V. major L.)
77.	Барвінок малий (V. minor L.)
78.	Бузок  звичайний (S. vulgaris L.)
79.	Блекота чорна (H. niger L.)
80.	Паслін  чорний (S.  nigrum L.)
81.	Дурман звича́йний (D. stramonium L.)
82.	Березка польова (С. arvensis L.)
83.	Живокіст лікарський (S.officinale L.)
84.	Синяк звичайний (Е. vulgare L.)
85.	Дивина густоквіткова (V. thapsiforme L.)
86.	Льонок звичайний (L. vulgaris Mill.)
87.	Подорожник великий (P. major L.)
88.	Подорожник ланцетний (P. lanceolata L.)
89.	Подорожник середній (P.media L.)
90.	Чебрець звичайний (Th. serpyllum L.)
91.	Розхідник звичайний (G. hederacea L.)
92.	Глуха кропива біла (L. album L.)
93.	Мята  польова (M. arvensis L.)
94.	Амброзія полиноли́ста  (A. artemisiifolia L.)
95.	Нечуйвітер волохатенький (H. pilosella L.)
96.	Цикорій звичайний (Cichorium intybus L.)
97.	Кульбаба лікарська (T. officinale Wigg)
98.	Лопух звичайний (A. lappa L.)
99.	Осот польовий (C. arvense L.)
100.	Волошка синя (C. cyanus L.)
101.	Підбіл звичайний, мати – й – мачуха (T. farfara L.)
102.	Череда трироздільна (B. tripartita L.)
103.	Деревій звичайний (A. millefolium L.)
104.	Полин гірки́й (A. absinthium L.)
105.	Полин австрійський (A. аustriaca L.)
106.	Ромашка  лікарська (M. recutita L.)
107.	Конвалія звичайна (С. majalis L.)
108.	Пирій повзучий (E. repens L.)
109.	Анізанта покрівельна (A. tectorumi L.)
110.	Тонконіг стиснутий (Р. compressa L.)
111.	Тонконіг болотний (P. palustris L.)
112.	Овес звичайний, або вівсюг (A. fatua L.)
113.	Плоскуха звичайна, півняче просо (E. crusgalli L.)
114.	Мишій зелений (S.viridis L.)
	Всього	21	15	34	44

 

Морфологічний аналіз синантропної флори Смілянського району  показав, що значну частину рослин становлять трави – 44 види,  меншу групу складають кущики – 34 види, серед дерев – 21 вид,   найменше   кущів 15 видів. Співвідношення між різним життєвими формами ілюструє діаграма в (рис. В.3).

3.4.2. Екологічний аналіз синантропної флори по відношенню до основних абіотичних факторів

Таблиця 3.6 

Екологічний аналіз синантропної  флори за вимогами до вологи

№ п/п	Вид	Гідатофіти	Гідрофіти	Гігрофіти	Мезофіти
1.	Хвощ  польовий (E. arvense L.)
2.	Орляк звичайний (P.aguilinum L.)
3.	Сосна звичайна  (P. sylvestris L.)
4.	Копитняк європейський (A. europaeum L.)
5.	Кушир занурений (C. demersum L.)
6.	Жовтець повзучий (R. repens L.)
7.	Жовтець їдкий  (R.  acris L.)
8.	Сокирки польові (C.  regalis L.)
9.	Мак дикий (P. rhoeas L.)
10.	Чистотіл великий (C. majus L.)
11.	Рутка лікарська (F. officinalis L.)
12.	Портулак городній (P. oleracea L.)
13.	Портулак великоквітковий (P. grandiflora Hook.)
14.	Зірочник ланцетовидний  (S. holostea L.)
15.	Зірочник середній  (S. media L.)
16.	Смілка звичайна (S. vulgaris L.)
17.	Мильнянка лікарська (S. officinalis L.)
18.	Щириця біла  (A. albus L.)
19.	Щириця звичайна (A. retroflexus L.)
20.	Лобода сиза (C. glaucum L.)
21.	Лобода  біла (C. album L.)
22.	Лутига блискуча (A. nitens L.)
23.	Лутига  садова (A. hortensis L.)
24.	Гірчак звичайний (P. aviculare L.)
25.	Дуб звичайний  (Q. robur L.)
26.	Береза повисла (B. pendula L.)
27.	Вільха чорна (A. glutinosa L.)
28.	Ліщина звичайна (C. avellana L.)
29.	Горіх чорний (J. nigra L.)
30.	Горіх грецький (J. regia L.)
31.	Звіробій звичайний (H. perforatum L.)
32.	Тополя біла (P. alba L.)
33.	Тополя чорна, або осокір (P. nigra L.)
34.	Верба вавілонська (S. babylonica L.)
35.	Верба козяча  (S. caprea L.)
36.	Верба біла (S. alba L.)
37.	Верба ламка (S. fragilis L.)
38.	Хрін звичайний (A. rusticana G. Gaertn)
39.	Грицики звичайні (C. bursa-pastoris L.)
40.	Хрінниця смердюча (L. ruderale L.)
41.	Талабан  польовий (T. arvense L.)
42.	Липа серцелиста (T. cordata Mill.)
43.	Хміль звичайний (H. lupulus L.)
44.	Кропива жалка (U. urens L.)
45.	Кропива дводомна (U. dioica L.)
46.	Очиток їдкий ( S. acre L.)
47.	Таволга середня (S.media L.)
48.	Таволга верболиста (S. salicifolia L.)
49.	Гравілат міський (G. urbanum L.)
50.	Перстач сріблястий (P. argentea L.)
51.	Перстач гусячий, або гусячі лапки (P. anserine L.)
52.	Шипшина собача  (R. canina L.)
53.	Суниці лісові (F. vesca L.)
54.	Гадючник звичайний (F. vulgaris L.)
55.	Глід український (C. ucrainica L.)
56.	Глід колючий (C. oxyacantha L.)
57.	Горобина звичайна (S.  aucuparia L.)
58.	Черемха звичайна (P.padus L.)
59.	Енотера дворічна (O. biennis L.)
60.	Гледичія колюча (G. triacanthos L.)
61.	Робінія звичайна (R. pseudoacacia L.)
62.	Конюшина повзуча (T. repens L.)
63.	Конюшина лучна (T.pratense L.)
64.	Астрагал піщаний (A. arenarius L.)
65.	Горошок  мишачий  (V. cracca L.)
66.	Клен звичайний (A. platanoides L.)
67.	Клен ясенелистий (A. negundo L.)
68.	Клен татарський (A. tataricum L.)
69.	Клен несправжньоплатановий, або явір (A. pseudoplatanus L.)
70.	Гіркокаштан звичайний (A. hippocastanum L.)
71.	Омела біла (V. album L.)
72.	Морква дика (D. carota L.)
73.	Болиголов плями́стий (C. maculatum L.)
74.	Калина звичайна  (V. opulus L.)
75.	Бузина чорна (S. nigra  L.)
76.	Барвінок великий (V. major L.)
77.	Барвінок малий (V. minor L.)
78.	Бузок  звичайний (S. vulgaris L.)
79.	Блекота чорна (H. niger L.)
80.	Паслін  чорний (S.  nigrum L.)
81.	Дурман звича́йний (D. stramonium L.)
82.	Березка польова (С. arvensis L.)
83.	Живокіст лікарський (S.officinale L.)
84.	Синяк звичайний  (Е. vulgare L.)
85.	Дивина густоквіткова (V. thapsiforme L.)
86.	Льонок звичайний (L. vulgaris Mill.)
87.	Подорожник великий (P. major L.)
88.	Подорожник ланцетний  (P. lanceolata L.)
89.	Подорожник середній (P.media L.)
90.	Чебрець звичайний (Th. serpyllum L.)
91.	Розхідник звичайний (G. hederacea L.)
92.	Глуха кропива біла (L. album L.)
93.	Мята  польова (M. arvensis L.)
94.	Амброзія полиноли́ста  (A. artemisiifolia L.)
95.	Нечуйвітер волохатенький (H. pilosella L.)
96.	Цикорій звичайний (Cichorium intybus L.)
97.	Кульбаба лікарська (T. officinale Wigg)
98.	Лопух звичайний (A. lappa L.)
99.	Осот польовий (C. arvense L.)
100.	Волошка синя (C. cyanus L.)
101.	Підбіл звичайний, мати – й – мачуха (T. farfara L.)
102.	Череда трироздільна (B. tripartita L.)
103.	Деревій звичайний (A. millefolium L.)
104.	Полин гірки́й  (A. absinthium L.)
105.	Полин австрійський (A. аustriaca L.)
106.	Ромашка  лікарська (M. recutita L.)
107.	Конвалія звичайна (С. majalis L.)
108.	Пирій повзучий (E. repens L.)
109.	Анізанта покрівельна  (A. tectorumi L.)
110.	Тонконіг стиснутий (Р. compressa L.)
111.	Тонконіг болотний (P. palustris L.)
112.	Овес звичайний, або вівсюг (A. fatua L.)
113.	Плоскуха звичайна, півняче просо (E. crusgalli L.)
114.	Мишій зелений (S.viridis L.)
	Всього	1	1	16	96

 

Як свідчить таблиця 3.6,  на території дослідження переважає екологічна група мезофітів - 96 видів; значно меншу групу складають гігрофіти - 16 видів); гідатофіти, гідрофіти відмічені поодиноко, аерогідатофіти не відмічені.

     Співвідношення між різними екологічними групами за відношенням до вологи ілюструє діаграма (рис. В. 4).

Таблиця 3.7

Екологічний аналіз синантропної флори за вимогами до світла

№ п/п	Вид	Геліофіти	Тіневитривалі	Сціофіти
1.	Хвощ польовий (E. arvense L.)
2.	Орляк звичайний (P.aguilinum L.)
3.	Сосна звичайна (P. sylvestris L.)
4.	Копитняк європейський (A. europaeum L.)
5.	Кушир занурений  (C. demersum L.)
6.	Жовтець повзучий (R. repens L.)
7.	Жовтець їдкий (R.  acris L.)
8.	Сокирки польові  (C.  regalis L.)
9.	Мак дикий (P. rhoeas L.)
10.	Чистотіл великий  (C. majus L.)
11.	Рутка лікарська (F. officinalis L.)
12.	Портулак городній (P. oleracea L.)
13.	Портулак великоквітковий  (P. grandiflora Hook.)
14.	Зірочник ланцетовидний  (S. holostea L.)
15.	Зірочник середній (S. media L.)
16.	Смілка звичайна  (S. vulgaris L.)
17.	Мильнянка лікарська (S. officinalis L.)
18.	Щириця біла (A. albus L.)
19.	Щириця звичайна (A. retroflexus L.)
20.	Лобода сиза (C. glaucum L.)
21.	Лобода  біла (C. album L.)
22.	Лутига блискуча (A. nitens L.)
23.	Лутига  садова (A. hortensis L.)
24.	Гірчак звичайний (P. aviculare L.)
25.	Дуб звичайний  (Q. robur L.)
26.	Береза повисла (B. pendula L.)
27.	Вільха чорна (A. glutinosa L.)
28.	Ліщина звичайна (C. avellana L.)
29.	Горіх чорний (J. nigra L.)
30.	Горіх грецький (J. regia L.)
31.	Звіробій звичайний (H. perforatum L.)
32.	Тополя біла (P. alba L.)
33.	Тополя чорна, або осокір (P. nigra L.)
34.	Верба вавілонська (S. babylonica L.)
35.	Верба козяча  (S. caprea L.)
36.	Верба біла (S. alba L.)
37.	Верба ламка (S. fragilis L.)
38.	Хрін звичайний (A. rusticana G. Gaertn)
39.	Грицики звичайні  (C. bursa-pastoris L.)
40.	Хрінниця смердюча (L. ruderale L.)
41.	Талабан  польовий (T. arvense L.)
42.	Липа серцелиста (T. cordata Mill.)
43.	Хміль звичайний (H. lupulus L.
44.	Кропива жалка (U. urens L.)
45.	Кропива дводомна (U. dioica L.)
46.	Очиток їдкий ( S. acre L.)
47.	Таволга середня (S.media L.)
48.	Таволга верболиста (S. salicifolia L.)
49.	Гравілат міський (G. urbanum L.)
50.	Перстач сріблястий (P. argentea L.)
51.	Перстач гусячий, або гусячі лапки (P. anserine L.)
52.	Шипшина собача (R. canina L.)
53.	Суниці лісові  (F. vesca L.)
54.	Гадючник звичайний  (F. vulgaris L.)
55.	Глід український (C. ucrainica L.)
56.	Глід колючий (C. oxyacantha L.)
57.	Горобина звичайна (S.  aucuparia L.)
58.	Черемха звичайна (P.padus L.)
59.	Енотера дворічна (O. biennis L.)
60.	Гледичія колюча (G. triacanthos L.)
61.	Робінія звичайна (R. pseudoacacia L.)
62.	Конюшина повзуча (T. repens L.)
63.	Конюшина лучна (T.pratense L.)
64.	Астрагал піщаний (A. arenarius L.)
65.	Горошок  мишачий  (V. cracca L.)
66.	Клен звичайний (A. platanoides L.)
67.	Клен ясенелистий (A. negundo L.)
68.	Клен татарський (A. tataricum L.)
69.	Клен несправжньоплатановий, або явір (A. pseudoplatanus L.)
70.	Гіркокаштан звичайний (A. hippocastanum L.)
71.	Омела біла (V. album L.)
72.	Морква дика (D. carota L.)
73.	Болиголов плями́стий (C. maculatum L.)
74.	Калина звичайна (V. opulus L.)
75.	Бузина чорна (S. nigra  L.)
76.	Барвінок великий (V. major L.)
77.	Барвінок малий (V. Minor L.)
78.	Бузок  звичайний (S. vulgaris L.)
79.	Блекота чорна (H. niger L.)
80.	Паслін  чорний (S.  nigrum L.)
81.	Дурман звича́йний (D. stramonium L.)
82.	Березка польова (С. arvensis L.)
83.	Живокіст лікарський (S.officinale L.)
84.	Синяк звичайний (Е. vulgare L.)
85.	Дивина густо квіткова  (V. thapsiforme L.)
86.	Льонок звичайний (L. vulgaris Mill.)
87.	Подорожник великий (P. major L.)
88.	Подорожник ланцетний (P. lanceolata L.)
89.	Подорожник середній (P.media L.)
90.	Чебрець звичайний (Th. serpyllum L.)
91.	Розхідник звичайний  (G. hederacea L.)
92.	Глуха кропива біла (L. album L.)
93.	Мята  польова (M. arvensis L.)
94.	Амброзія полиноли́ста  (A. artemisiifolia L.)
95.	Нечуйвітер волохатенький  (H. pilosella L.)
96.	Цикорій звичайний (C. intybus L.)
97.	Кульбаба лікарська (T. officinale Wigg)
98.	Лопух звичайний (A. lappa L.)
99.	Осот польовий (C. arvense L.)
100.	Волошка синя (C. cyanus L.)
101.	Підбіл звичайний, мати – й – мачуха (T. farfara L.)
102.	Череда трироздільна (B. tripartita L.)
103.	Деревій звичайний (A. millefolium L.)
104.	Полин гірки́й (A. absinthium L.)
105.	Полин австрійський (A. Austriaca L.)
106.	Ромашка  лікарська (M. recutita L.)
107.	Конвалія звичайна (С. majalis L.)
108.	Пирій повзучий (E. repens L.)
109.	Анізанта покрівельна (A. tectorumi L.)
110.	Тонконіг стиснутий (Р. compressa L.)
111.	Тонконіг болотний (P. palustris L.)
112.	Овес звичайний, або вівсюг (A. fatua L.)
113.	Плоскуха звичайна, півняче просо (E. crusgalli L.)
114.	Мишій зелений (S.viridis L.)
	Всього	67	45	2

 

Як свідчить таблиця 3.7,  на досліджуваній території переважає група геліофітів – 67 видів рослин, до групи тіневитривалих належить – 46 видів рослин, найменше становить група сціофітів – 2 види. Співвідношення різних груп рослин по відношенню до світла ілюструє  діаграма (рис. В. 5 ).

Таблиця 3.8

Екологічний аналіз синантропної флори за вимогами до грунту

№ п/п	Вид	Оліготрофи	Мезотрофи	Еутрофи
1.	Хвощ польовий (E. arvense L.)
2.	Орляк звичайний (P.aguilinum L.)
3.	Сосна звичайна (P. sylvestris L.)
4.	Копитняк європейський (A. europaeum L.)
5.	Кушир занурений  (C. demersum L.)
6.	Жовтець повзучий (R. repens L.)
7.	Жовтець їдкий (R.  acris L.)
8.	Сокирки польові  (C.  regalis L.)
9.	Мак дикий (P. rhoeas L.)
10.	Чистотіл великий  (C. majus L.)
11.	Рутка лікарська (F. officinalis L.)
12.	Портулак городній (P. oleracea L.)
13.	Портулак великоквітковий  (P. grandiflora Hook.)
14.	Зірочник ланцетовидний  (S. holostea L.)
15.	Зірочник середній (S. media L.)
16.	Смілка звичайна  (S. vulgaris L.)
17.	Мильнянка лікарська (S. officinalis L.)
18.	Щириця біла (A. albus L.)
19.	Щириця звичайна (A. retroflexus L.)
20.	Лобода сиза (C. glaucum L.)
21.	Лобода  біла (C. album L.)
22.	Лутига блискуча (A. nitens L.)
23.	Лутига  садова (A. hortensis L.)
24.	Гірчак звичайний (P. aviculare L.)
25.	Дуб звичайний  (Q. robur L.)
26.	Береза повисла (B. pendula L.)
27.	Вільха чорна (A. glutinosa L.)
28.	Ліщина звичайна (C. avellana L.)
29.	Горіх чорний (J. nigra L.)
30.	Горіх грецький (J. regia L.)
31.	Звіробій звичайний (H. perforatum L.)
32.	Тополя біла (P. alba L.)
33.	Тополя чорна, або осокір (P. nigra L.)
34.	Верба вавілонська (S. babylonica L.)
35.	Верба козяча  (S. caprea L.)
36.	Верба біла (S. alba L.)
37.	Верба ламка (S. fragilis L.)
38.	Хрін звичайний (A. rusticana G. Gaertn)
39.	Грицики звичайні (C. bursa-pastoris L.)
40.	Хрінниця смердюча (L. ruderale L.)
41.	Талабан  польовий (T. arvense L.)
42.	Липа серцелиста (T. cordata Mill.)
43.	Хміль звичайний (H. lupulus L.)
44.	Кропива жалка (U. urens L.)
45.	Кропива дводомна (U. dioica L.)
46.	Очиток їдкий ( S. acre L.)
47.	Таволга середня (S.media L.)
48.	Таволга верболиста (S. salicifolia L.)
49.	Гравілат міський  (G. urbanum L.)
50.	Перстач сріблястий  (P. argentea L.)
51.	Перстач гусячий, або гусячі лапки (P. anserine L.)
52.	Шипшина собача (R. canina L.)
53.	Суниці лісові  (F. vesca L.)
54.	Гадючник звичайний  (F. vulgaris L.)
55.	Глід український (C. ucrainica L.)
56.	Глід колючий (C. oxyacantha L.)
57.	Горобина звичайна (S.  aucuparia L.)
58.	Черемха звичайна (P.padus L.)
59.	Енотера дворічна (O. biennis L.)
60.	Гледичія колюча (G. triacanthos L.)
61.	Робінія звичайна (R. pseudoacacia L.)
62.	Конюшина повзуча (T. repens L.)
63.	Конюшина лучна (T.pratense L.)
64.	Астрагал піщаний (A. arenarius L.)
65.	Горошок  мишачий  (V. cracca L.)
66.	Клен звичайний (A. platanoides L.)
67.	Клен ясенелистий (A. negundo L.)
68.	Клен татарський (A. tataricum L.)
69.	Клен несправжньоплатановий, або явір (A. pseudoplatanus L.)
70.	Гіркокаштан звичайний (A. hippocastanum L.)
71.	Омела біла (V. album L.)
72.	Морква дика (D. carota L.)
73.	Болиголов плями́стий (C. maculatum L.)
74.	Калина звичайна (V. opulus L.)
75.	Бузина чорна (S. nigra  L.)
76.	Барвінок великий (V. major L.)
77.	Барвінок малий (V. Minor L.)
78.	Бузок  звичайний (S. vulgaris L.)
79.	Блекота чорна (H. niger L.)
80.	Паслін  чорний (S.  nigrum L.)
81.	Дурман звича́йний (D. stramonium L.)
82.	Березка польова (С. arvensis L.)
83.	Живокіст лікарський (S.officinale L.)
84.	Синяк звичайний (Е. vulgare L.)
85.	Дивина густо квіткова  (V. thapsiforme L.)
86.	Льонок звичайний (L. vulgaris Mill.)
87.	Подорожник великий (P. major L.)
88.	Подорожник ланцетний (P. lanceolata L.)
89.	Подорожник середній (P.media L.)
90.	Чебрець звичайний (Th. serpyllum L.)
91.	Розхідник звичайний (G. hederacea L.)
92.	Глуха кропива біла (L. album L.)
93.	Мята  польова (M. arvensis L.)
94.	Амброзія полиноли́ста  (A. artemisiifolia L.)
95.	Нечуйвітер волохатенький  (H. pilosella L.)
96.	Цикорій звичайний (C. intybus L.)
97.	Кульбаба лікарська  (T. officinale Wigg)
98.	Лопух звичайний (A. lappa L.)
99.	Осот польовий (C. arvense L.)
100.	Волошка синя (C. cyanus L.)
101.	Підбіл звичайний, мати – й – мачуха (T. farfara L.)
102.	Череда трироздільна (B. tripartita L.)
103.	Деревій звичайний (A. millefolium L.)
104.	Полин гірки́й (A. absinthium L.)
105.	Полин австрійський (A. Austriaca L.)
106.	Ромашка лікарська (M. recutita L.)
107.	Конвалія звичайна (С. majalis L.)
108.	Пирій повзучий (E. repens L.)
109.	Анізанта покрівельна (A. tectorumi L.)
110.	Тонконіг стиснутий (Р. compressa L.)
111.	Тонконіг болотний (P. palustris L.)
112.	Овес звичайний, або вівсюг (A. fatua L.)
113.	Плоскуха звичайна, півняче просо (E. crusgalli L.)
114.	Мишій зелений (S.viridis L.)
	Всього	16	58	40

 

Як свідчить таблиця 3.8,  на досліджуваній території переважає група мезотрофів -  58 видів,  до групи еутрофів  належать 40 видів, оліготрофи представлені 16  видами. Співвідношення між різними групами по відношенню до трофності  грунту ілюструє діаграма (рис. В. 6).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.5.  Оптимізація синантропної флори Смілянського району

Великі масштаби неконтрольованої діяльності людини протягом певного часу в Смілянському районі, а також за умов різних екологічних факторів призвели до змін складу синантропної флори. Велика кількість промислових підприємств, густа мережа комунікацій, оснащеність сільського господарства різноманітною технікою – це є ті фактори і вони далеко не всі, що істотно впливають на розвиток і поширення даної флори. Ще однією проблемою постає велика площа розораних земель, яка складає більшу частину на території Смілянського району. Площі природних екосистем скорочуються, а разом з тим і  різноманітність синантропної флори [35:3].

Для відновлення і формування високотравних справжніх травостоїв на різних грунтах потрібно запровадити наступні еталонні рослинні угруповання. Дані фітоценози вважаються найпродуктивнішими.

а) на чорноземах типових дво- або трикомпонентні:

1) Грястиця збірна (Dactylis glomerata L), Стоколос безостий (Bromopsis inermis L);

2) Тимофіївка лучна (Phleum pratense L), Стоколос безостий (Bromopsis inermis L), Люцерна посівна (Medicago sativa L);

б) на чорноземах типових слабко - змитих - 4-5 компонентні зі злаково-бобових видів:

1) Стоколос безостий (Bromopsis inermis  L), Пажитниця багаторічна (Lolium perenne L), Тимофіївка лучна (Phleum pratense L), Люцерна посівна (Medicago sativa L);

2) Стоколос безостий (Bromopsis inermis L), Пажитниця багаторічна (Lolium perenne L), Грястиця збірна (Dactylis glomerata L), Тимофіївка лучна (Phleum pretense L), Люцерна посівна (Medicago sativa L);

3) Стоколос безостий (Bromopsis inermis L), Тимофіївка лучна (Phleum pratensis L), Еспарцет піщаний (Onobrychis arenaria L);

в) на лучно - чорноземних ґрунтах:

1) Костриця лучна (Festuca pratensis L), Тимофіївка лучна (Phleum pra­tense L);

2) Грястиця збірна (Dactylis glomerata L), Тимофіївка лучна (Phleum pretense L);

3) Тимофіївка лучна (Phleum pretense L), Люцерна посівна (Medicago sativa L);

4) Тимофіївка лучна (Phleum pretense L), Стоколос безостий (Bromopsis inermis L), Люцерна посівна (Medicago sativa L);

г) на сірих опідзолених середньо -  змитих ґрунтах:

1) Костриця лучна (Festuca praten­sis L), Люцерна посівна (Medicago sativa L);

2) Грястиця збірна (Dactylis glomerata L), Костриця лучна (Festuca pratensis L), Тимофіївка лучна (Phleum pra­tense L), Люцерна посівна (Medicago sativa L);

3) Грястиця збірна (Dactylis glomerata L), Стоколос безостий (Bromopsis inermis L), Еспарцет піщаний (Onobrychis arenaria L), Люцерна посівна (Medicago sativa L);

4) Стоколос безостий (Bromopsis inermis L), Пажитниця багаторічна (Lolium perenne L), Грястиця збірна (Dactylis glomerata L), Еспарцет піщаний (Onobrychis arenaria L), Люцерна посівна (Medicago sativa L);

д) на сірих опідзолених слабко - змитих ґрунтах:

1) Стоколос безостий (Bromopsis iner­mis L), Грястиця збірна (Dactylis glomerata L), Люцерна посівна (Medicago sativa L);

2) Стоколос безостий (Bromopsis inermis L), Райграс високий (Arrhenatherum elatius L), Люцерна посівна (Medicago sativa L);

3) Костриця лучна (Festuca pratensis L), Тимофіївка лучна (Phleum pratensis L),Тонконіг лучний (Poa pratensis L), Конюшина лучна (Trifolium pratense L);

4) Костриця східна (Festuca orientalis L), Костриця тонколиста (Festuca tenuifolia L), Костриця червона (Festuca rubra L), Костриця лучна (Festuca pratensis L), Лядвенець рогатий (Lotus corniculatus L).

З метою поліпшення флористичної насиченості рослинних угруповань доцільним заходом оптимізації синантропної флори є збільшення  фіторізноманіття природних кормових угідь. Рекомендується підсів комових трав, який збагачує видовий склад флори і завдяки бобовим і злаковим, які є цінними продуктами у кормовому відношенні, поліпшує якісний склад та енергетичну цінність сіна і зеленого корму для тварин.

Важливим моментом оптимізації є охорона рідкісних видів рослин і рослинних угруповань. Потрібно виявити еталонні і рідкісні рослинні угруповання для включення в мережу природоохоронних об’єктів різних категорій [23:167].

Не менш важливим заходом оптимізації є зони збалансування співвідношення площ природних і штучних екосистем.  Важливою умовою є також ґрунтозахисні і водорегулюючі заходи. 

На державному рівні проводиться реструктуризація земельного фонду, еродовані  і малопродуктивні землі вилучаються, за рахунок них можна збільшити природні комплекси і поліпшити екологічну ситуацію і ліквідувати існуючий дисбаланс між природними і штучними екосистемами.

Вважаємо, що на території Смілянського району з метою збереження синантропної флори необхідно: зберегти всі прияружні лісові, чагарникові і травянисті природні і антропогенні фітоценози; провести підсів ґрунтозахисних видів цінних в господарському плані фітомеліорантів; створити штучні багатокомпонентні агрофітоценози, які за своєю природою близькі до стійких ґрунтозахисних і водорегулюючих  природних шляхом реконструювання існуючих.

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

1. Під час вивчення  синантропної флори Смілянського району Черкаської області зібрано і визначено 114  видів вищих рослин, які відносяться до 90 родів, 9 триб, 21 підродини, 43 родин, 35 порядків, 11 підкласів та 5 класів із 4 х відділів.

2. За даними систематичного аналізу провідними родинами у синантропній флорі Смілянського району є: Айстрові (Asteraceae) – 22,03% видів та 23,53 % родів і Розові (Rosaceae) – 20,33 % видів та 17,65 % родів. Тонконогові (Роасеае) та  Бобові (Fabaceae) нараховують відповідно 11,86 % видів та 11,76 % родів та  10,17 % видів та 9,80 % родів. Приблизно однакові показники у родин Капустяні (Brassicaceae), Губоцвіті (Lamiaceae)  – 6,78 % видів та 7,84 % родів та Гвоздичні (Caryophyllaceae) – 6,78 % видів та 5,88 % родів. Найменші серед 10 провідних родин показники у родин  Березові (Betulaceae) – 5,08 % видів та 5,88 % родів; Пасльонові (Solanaceae) – 5,08 % видів та 5,88 % родів; Жовтецеві (Ranunculaceae) – 5,08 % видів та 3,92 % родів.

3.  Аналіз флористичного списку синантропної флори Смілянського району за життєвими формами (за К. Раункієром) показав, що у складі досліджуваної флори переважають фанерофіти -  32 види і гемікриптофіти – 30 видів, терофіти нараховують 27 видів, криптофіти – 22 види, хамефіти представлені 3 видами. Морфологічний аналіз синантропної флори Смілянського району за класифікацією І. Г. Серебрякова  показав, що значну частину рослин становлять трави – 44 види,  меншою групою є кущики – 34 види, дерева представлені  21 видом,   найменше –  кущі (15 видів).

4. Біоморфологічний аналіз показав переважання групи багаторічників – 84 види; значно меншою є група однорічників – 23 види; найменш представлені дворічники – 7 видів.

5. Екологічний аналіз синантропної флори по відношенню до вологи  свідчить про переважання  екологічної групи мезофітів – 96 видів; значно меншу групу складають гігрофіти – 16 видів; гідатофіти, гідрофіти відмічені поодиноко, аерогідатофіти не відмічені. По  відношенню  до світла переважає група геліофітів – 67 видів рослин, до групи тіневитривалих належить – 46 видів рослин,  найменшою є група сціофітів – 2 види. За відношенням до трофності грунту на досліджуваній території переважає група мезотрофів -  58 видів,  до групи еутрофів  належать 40 видів, оліготрофи представлені 16  видами.

6. Доцільними заходами оптимізації синантропної флори Смілянського району вважаємо збереження всіх прияружно – лісових, чагарникових і травянистих природних і антропогенних фітоценозів; підсів ґрунтозахисних, цінних в господарському плані, фітомеліорантів; створення штучних багатокомпонентних агрофітоценозів, які за своєю природою близькі до стійких ґрунтозахисних і водорегулюючих природних, шляхом реконструювання існуючих.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдулоєва О. С. Фітоценологія / О. С. Абдулоєва, В. А. Соломаха. – Київ: Фітосоціоцентр, 2011. – 450 с.

2. Александрова В. Д. Классификация растительности / В. Д. Александрова. – Львів: Наука, 1962. – 274 с.

3. Великий О. А. Грунти Черкаської області / О. А. Великий, М. І. Делеменчук, В. А. Ільченко. – Київ: Вища школа, 1967. – 124 с.

4. Веселовський І. В. Атлас - визначник / І. В. Веселовський, А. К. Лисенко, Ю. П. Манько. – Київ: Урожай, 1988. – 128 с.

5. Генсірук С. А. Зелені скарби України / С. А. Генсірук. – Київ: Урожай, 1991. – 191 с.

6. Генсірук С. А. Ліси України / С. А. Генсірук. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2002. – 495 с.

7. Голованьова К. Є. Супутники культурних рослин / К. Є. Голованьова. – Київ: Наукова думка, 1987. – 160 с.

8. Григора І. М. Рослинність України (еколого - ценотичний, флористичний та географічний нарис) / І. М. Григора, В. А. Соломаха. – Київ: Фітосоціоцентр, 2005. – 452 с.

9. Григора І. М. Ботаніка. Підручник для аграрних університетів / І. М. Григора, С. І. Шабарова, І. М. Алейнікова. – Київ: Фітосоціоцентр, 2009. – 504 с.

10. Дари лісів / Ю. Я.Єлін, М. Я. Зерова, В. І. Лушпа, С. І. Шаброва. – Київ: Урожай, 1983. – 352 с.

11. Дідух Я. П. Еволюція фітоценосистем і роль антропогенного фактора в її процесах / Я. П. Дідух. // Український ботанічний журнал. – 1987. – №2. – С. 86–93.

12. Заверуха Б. В. Флора высших и низших растений Украины // Природа Украинской ССР.Растительный мир  / Б. В. Заверуха. – Київ: Наукова думка, 1985. – 191 с.

13. Заверуха Б. В. У світі рослин. 2-ге видання доповнене і перероблене / Б. В. Заверуха. – Київ: Урожай, 1991. – 253 с.

14. Костильов О. В. Рудеральна рослинність України / О. В. Костильов. // Український ботанічний журнал. – 1990. – №1. – С. 70–73.

15. Княжев В. С. Смілянщина / В. С. Княжев. – Тясмин, 1998. – 22 с.

16. Лаптєв О. О. Екологія рослин з основами біогеоценології / О. О. Лаптєв. – Київ: Фітосоціоцентр, 2001. – 144 с.

17. Макрачов О. Я. Черкаський район // Географічна енциклопедія України / О. Я. Макрачов. – Київ: Українська Радянська Енциклопедія, 1989. – 414 с.

18. Морозюк С. С. Польова практика з ботаніки. Програма і методичні рекомендації / С. С. Морозюк, І. Б. Чорний, А. В. Кустовська. – Київ: НПУ ім. Драгоманова, 2004. – 92 с.

19. Морозюк С. С. Систематика рослин: Лабораторні заняття / С. С. Морозюк, Л. Г. Оляніцька. – Київ: Вища школа, 1988. – 195 с.

20. Мусієнко М. М. Екологія рослин: Підручник / М. М. Мусієнко. – Київ: Либідь, 2006. – 432 с.

21. Нечитайло В. А. Ботаніка. Вищі рослини / В. А. Нечитайло, Л. Ф. Кучерява. – Київ: Фітосоціоцентр, 2005. – 432 с.

22. Новікова В. І. Географія Черкаської області / В. І. Новікова. – Черкаси: Вибір, 2000. – 65 с.

23. Оптимізація ландшафтної рослинності України / О. П.Рябоконь, В. А. Головашкін, В. А. Ігнатенко, В. П. Самодай. // Львів. – 2006. – №32. – С. 165–173.

24. Потульницький П. М. Польовий практикум з ботаніки / П. М. Потульницький. – Київ: Вища школа, 1972. – 293 с.

25. Рандушка Д. Цветовой атлас растений / Д. Рандушка, Л. Шомшак, И. Габерова. – Братислава: Обзор, 1990. – 416 с.

26. Синантропізація рослинності [Електронний ресурс]. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: http://referat-vuz.ucoz.ru/news/kursovaja_rabota_sinantropizacija_roslinnosti/2012-01-03-4513.

27. Синантропна флора Смілянського району Черкаської області. // Родзинка 2016 / – Черкаси: Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, 2016. – (Наукове). – (Природничо - математичні та компютерні науки; кн. 6040). – С. 34 – 35.

28. Смілянський район [Електронний ресурс]. – 2016. – Режим доступу до ресурсу:http://library.kiwix.org/wikipedia_uk_all/A/Смілянський%20район.html

29. Соломаха В. А. Синтаксономія рослинності України // Укр. фітоцен. зб / В. А. Соломаха. – Київ: Фітосоціоцентр, 1996. – 120 с.

30. Стойко С. М. Карпатський заповідник / С. М. Стойко, Д. С. Саїк, К. А. Татаринов. – Ужгород: Карпати, 1982. – 128 с.

31. Флора УРСР – Київ: АН УРСР, 1936 - 1935. I-XII.

32. Шелегеда О. Р. Методи ботанічних та геоботанічних досліджень. Навчально - методичний посібник / О. Р. Шелегеда. – Запоріжжя: "ЗОЦТКУМ" ЗОР, 2011. – 32 с.

33. Чопик В. И. Дикорастущие полезные растения Украины / Справочник / В. И. Чопик, И. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. – Київ: Наукова думка, 1983. – 400 с.

34. Цахуева Ф. П. Систематичний аналіз [Електронний ресурс] / Ф. П. Цахуева. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: http://cyberleninka.ru/article/n/sistematicheskiy-analiz-flory..

35. Якубенко Б. Є. Оптимізація лучної рослинності засобом запровадження еталонних модельних травосумішей на різних грунтових відмінах / Б. Є. Якубенко, І. П. Григорюк, Н. Б. Якубенко. // Науковий вісник НУБіП України. – 2012. – №158. – С. 3.

36.  Яришева Н. Ф. Основи природознавства.Природа України. / Навчальний посібник / Н. Ф. Яришева. – Київ: Вища школа, 1995. – 335 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

 

 

 

ДОДАТОК А

Географічне розташування Смілянського району Черкаської області

 

А. 1. Карта території досліджень

 

 

 

 

 

ДОДАТОК Б

Систематичний аналіз синантропної флори Смілянського району

 

Рис. Б. 1. Співвідношення кількісних показників провідних родин синантропної флори Смілянського району (кількість видів)

 

Рис. Б. 2. Співвідношення кількісних показників провідних родин синантропної флори Смілянського району (кількість родів)

 

 

 

ДОДАТОК В

Екологічний аналіз синантропної флори Смілянського району

 

Рис. В. 1. Біоморфологічний аналіз синантропної флори Смілянського району

 

Рис. В. 2. Співвідношення життєвих форм у синантропній флорі Смілянського району (за К. Раункієром)

 

 

 

 

 

 

Рис. В. 3. Співвідношення життєвих форм у синантропній флорі Смілянського району (за І. Г. Серебряковим)

 

Рис. В. 4. Екологічні групи синантропної флори по відношенню до вологи

 

 

 

 

 

 

Рис. В. 5. Екологічні групи синантропної флори по відношенню до світла

 

 

Рис. В. 6. Екологічні групи  синантропної флори по відношенню до трофності грунту