17 липня о 18:00Вебінар: Чи може наука сформувати підприємницьку компетентність?

Дипломна робота на тему "СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТАЇЛАНДУ"

Про матеріал

Матеріали з дипломної роботи можна використати для повідомлення про країну Таїланд на уроках з географії про азіатські країни, а також особистого загального розвитку

Перегляд файлу

1

 

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Географічний факультет. Кафедра економічної і соціальної географії

 

 

 

 

 

 

 

СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ

ТАЇЛАНДУ

 

Дипломна робота

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів - 2017

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………...4

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВ………………………………...…………………..9

1.1. Теоретичні основи……………………………………………………..9

1.2. Методичні основи…………………………………………………….14

РОЗДІЛ ІІ. ПЕРЕДУМОВИ І ФАКТОРИ РОЗВИТКУ КОРОЛІВСТВА ТАЇЛАНД…………………………………………………...19

2.1. Природно-географічні фактори…………………………..………....19

2.2. Політичний устрій держави………………………………………….23

2.3. Геополітичні фактори………………………………………………..26

2.3. Соціально-економічні фактори……………………………………...30

2.4. Історичні фактори……………………………………………………32

РОЗДІЛ ІІІ. ЛЮДНІСТЬ КОРОЛІВСТВА ТАЇЛАНД……….…......37

3.1. Демографічні особливості населення…………………………….....37

3.2. Національний та мовний склад населення……………………….....43

3.3. Розселення населення………………………………………………..45

РОЗДІЛ IV. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ГОСПОДАРСТВА КОРОЛІВСТВА ТАЇЛАНД…………………………………………………...48

4.1. Промисловість………………………………………………………..49

4.2. Сільське господарство……………………………………………….56

4.3. Транспорт і будівництво…………………………………………….61

4.4. Туризм як основна сфера господарства…………………………….66

РОЗДІЛ V. ПОЛІТИКО-ГЕОГРАФІЧНІ І ГЕОПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ………………………………………………………………….....77

5.1. Проблеми адміністративно-територіального устрою……………...77

5.3. Таїланд в Азійському субрегіоні……………………………………80

5.2. Таїландсько-Китайські відносини…………………………………..84

5.4. Таїландсько-Українські відносини………………………………….87

ВИСНОВКИ……………………………………………………………...92

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...97

ДОДАТКИ……………………………………………………………….105

 

 

 


ВСТУП

 

Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку світового господарства роль азіатських країн на міжнародному ринку зростає великими темпами. Збільшення економічної і політичної ваги даних країн та посилення політичного значення Азії як регіону взаємодії ключових інтересів провідних держав світу, стали чинником кардинальних змін в сучасній системі міжнародних відносин.

Наростання процесів глобалізації господарського життя поглиблюється регіоналізацією світового економічного простору, що призводить до формування інтеграційних господарських систем регіонів світу. Регіональна господарська система  країн Південно-Східної та Східної Азії демонструє своїм  великі можливості, особливо прискорення процесів індустріалізації та впровадження досягнень науково-технічного прогресу.  В Азіатсько-Тихоокеанському регіоні спостерігаються найбільш динамічні процеси економічного розвитку, на нього припадає четверта частина економічного потенціалу світу. До того ж за умови, коли домінуючими факторами розвитку і світової, і національних господарських систем стають інтелектуально-інформаційні складові, позиції країн регіону посилюються, оскільки останнє дуже співзвучне з конфуціанськими цінностями, які панували в Східній Азії протягом тисяч років. 

 Важливу роль у світовому господарстві,серед азіатських країн, відіграє Королівство Таїланд – держава, що інтенсивно розвивається та має багато перспектив для виробництва високотехнічної продукції, якісної продовольчої продукції, а також непогану мінерально-сировинну базу, займаючи при цьому одне з передових місць в світі з привабливості для прямих іноземних інвестицій. Певним чином це пов'язано з підвищенням актуальності таких факторів, як сприятливе географічне та військово-стратегічне розташування країни в південно-азійському регіоні, її багаті природні ресурси. Але ще більш посилене значення Таїланду у сучасному світі зумовлене його політичним та економічним розвитком.

За таких умов дуже актуальним є вивчення особливостей інтенсивного економічного розвитку Таїланду, що дало змогу йому відігравати помітну роль у світовій та регіональній економіці. Окрім того, вступивши до групи нових індустріальних країн у XXI столітті, Таїланд надає іншим країнам, що розвиваються, зокрема Україні, гарний приклад впровадження успішної експортно-орієнтованої стратегії та швидкого розвитку.

Обєктом нашого дослідження – є Королівство Таїланд, а предметом – геопросторова організація Королівства Таїланду, передумови і фактори його формування та функціонування.

Метою нашого дослідження є навчитись  досліджувати суспільно-географічні проблеми країни, визначати головні передумови і фактори..

Для досягнення мети були поставлені і вирішені наступні завдання:

  • вивчити теоретичні та методичні основи суспільно-географічного дослідження держави;
  • виявити головні  фактори і передумови  розвитку Таїланду;
  • дослідити особливості людності Таїланду;
  • охарактерихувати  розвиток господарства Таїланду, зокрема  структурні зрушення та сучасний етап розвитку промисловості,  особливості розвитку сільського господарства, сучасний динамічний розвиток транспортної мережі і будівництва;
  • проаналізувати основні політико-географічні і геополітичні проблеми розвитку Таїланду.

Методологічною основою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних суспільних географів, економістів та спеціалістів із міжнародних відноси, а саме: Алаева Е.Б.,  Балабанова Г.В., Безуглого В.В.,  Максаковського В.П., Мальської М.П., Масляка П.О., Машбиця Я.Г.,Нємець Л.М., Олійника Я.Б, Топчієва О.Г.,  ШабліяО.І., Яценка Б.П. та ін..

У процесі дослідження використано філософські, загальнонаукові та конкретно наукові методи. Зокрема, з філософських методів використано принципи системності, полікомпонентності, територіальності, еволюційності та перспективності.Із загальнонаукових використано методи: абстрагування та узагальнення, з метою аналізу найбільш суттєвих для країни явищ та процесів; метод прогностичного моделювання за допомогою якого передбачено як позитивні, так і негативні кількісні та якісні зміни в економічній, політичній та ін.. ситуації в країні; метод порівняння, для з’ясування місця країни в системі економічних світових відносин тощо.Конкретно-наукові методи – аналіз джерел (посібників, монографій, статтей), статистичних даних та ін.., який дає змогу отримати необхідні відомості щодо природничої та суспільно-економічної ситуації в країні, виявляти тенденції, динаміку їх змін і розвитку, та картографічний метод для ілюстрації геопросторового розвитку.

Інформаційною основою дослідження є офіцйні дані міжнародної статистики ООН, ЮНКТАД, СОТ, ФАО та аналітичні матеріали провідних міжнародних організацій, таких як Центр міжнародної торгівлі при ЮНКТАД, матеріали посольства України у Королівстві Таїланд, публікації періодичних видань, найбільш якісними і вагомими з яких є публікації Всесвітнього економічного форму щодо конкурентоспроможності країни, публікації Всесвітнього банку та ін.

Практичне значення: дана робота надалі може бути використана для підготовки семінарських та лекційних занять із соціально-економічної географії зарубіжних країн, а також як додаткова інформація до рефератів, курсових і контрольних робіт студентів географічних та економічних спеціальностей, як довідкова інформація для тих, хто цікавиться проблемами розвитку господарства Таїланду.

Структура роботи: дипломна робота складається із пяти розділів, вступу, висновків, списку використаних джерел та додатків.


КОРОЛІВСТВО ТАЇЛАНД

             Герб Таїланду                                         Прапор Таїланду

thailand_gerb       Прапор Таїланду

 

 

 

Банкноти Таїланду – тайський бат

 

Картинки по запросу тайский бат

 

Картинки по запросу тайский бат

 

 

 


РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ

 

1.1. Теоретичні основи

 

Комплексним дослідженням країн займається країнознавство, яке уже давно виокремилося як самостійна гілка географічної науки (поряд із фізичною географією, соціально-економічною географією, картографією). Економічну та соціальну географію зарубіжних країн можна трактувати як суспільно-географічне країнознавство, основними завданнями якого є дослідження природно-ресурсного потенціалу, населення, соціального комплексу, сучасного господарства країн і регіонів у їх взаємодії тощо.

 Країнознавство, як область знань, описує навколишній світ уже понад триста років.  Це є  міждисциплінарний напрям дослідження і він має всі ознаки сучасної системної науки.  Країнознавчі дослідження охоплюють такі аспекти територіальної організації життя суспільства (країн, регіонів): географічні, цивілізаційні, міжнародно-історичні, соціоетнічні, геоекономічні, геополітичні, інформаційно-комунікативні, безпекові та ін. Залежно від мети дослідження, країнознавчий аналіз може зосередитися на вивченні одного ключового аспекту життя суспільства. Зокрема, поняття «територіально-політична організація» являє собою взаємозв’язок, взаємозалежність та взаємопідпорядкованість таких передумов і чинників, що впливають на політичну чи іншу діяльність на території (акваторії) та утворюють політосферу держави.

 З розвитком суспільно-географічного країнознавства зростає потреба у створенні цілісних суспільно-географічних характеристик, що відображають особливості окремих країн і регіонів, а також загальні закономірності та типологічні властивості конкретних територій. Усвідомлене й активне використання можливостей системної методології дає змогу успішно розвивати суспільно-географічне країнознавче дослідження.

Системний підхід – напрям методології наукового пізнання і соціальної практики, основою якого є розгляд об’єктів як систем і орієнтування на розкриття цілісності об’єкта, виявлення різноманітних типів зв´язків у ньому і зведення їх в єдину теорію [3].

Системний підхід охоплює методичні прийоми, пов’язані з поділом досліджуваних явищ відповідно до цілей дослідження і обраних критеріїв на певні сукупності, які, маючи виражену спільність, водночас відрізняються одна від одної стійкими ознаками. Цей підхід налаштовує на з’ясування причин, що зумовили розвиток продуктивних сил, взаємодію суспільства і природи на різних етапах соціально-економічного розвитку. Він передбачає використання синтезу і аналізу, тобто поділ складних систем на менш складні підсистеми і виявлення механізму їх взаємодії. Особливого значення при цьому набуває аналіз взаємозв’язків як у самій системі, так і з зовнішніми системами і процессами [36, с. 181].

Використання системного підходу при вивченні економічної і соціальної географії зарубіжних країн та економічних районів започаткував М. Баранський у 20-30-ті роки XX ст. Він наголошував, що дослідження країн і районів повинне охоплювати природу, людину, господарство в їх складній взаємодії. Характеристики країни мають бути своєрідними, істотними, наголошувати на найважливіших її особливостях [27, с. 26].

Схема М. Баранського передбачає розкриття таких аспектів при створенні характеристики країни: географічне положення зі з’ясуванням особливостей економіко-географічного положення країни або району; природні умови і ресурси з їх господарською оцінкою; історико-географічні фактори формування сучасної території країни або району, їх населення і господарства; населення (склад, зміна чисельності, розміщення, розселення, особливо у містах, та урбанізація, трудові ресурси, культура); господарство (характеристика, провідні галузі, зовнішня торгівля); райони (основні економіко-географічні відмінності і провідні центри) [9, с. 31].

Особливе значення у кожній науці, у тому числі і в регіональній економічній і соціальній географії зарубіжних країн приділяється концепціям та гіпотезам, на яких базуються теоретичні основи дослідження. Особливе значення, в контексті нашого дослідження, має концепція проблемного країнознавства. Ця концепція була розроблена в 60-70 рр. XX ст. в Інституті географії РАН (Москва). Ґрунтуючись на теоретичних положеннях М.М. Баранського, Я.Г. Машбиць запропонував новий, проблемний підхід в економіко-географічному країнознавстві зарубіжного світу. Основні теми, що складають ядро такого країнознавства, були об`єднані у три широкі групи: по-перше, це проблеми, що мають важливе значення при вивченні практично всіх країн та регіонів; по-друге, проблеми, що представляють собою інтерес для країн визначеного типу і рівня розвитку; по-третє, проблеми, які специфічні для тієї або іншої країни (регіону).

У подальшому ця цікава концепція піддалася удосконаленню, при якому були посилені зв`язки «природа-суспільство», «природа-населення», «економіка–розселення» тощо. Головне в концепції проблемно-орієнтованого країнознавства полягає у відході від всебічних покомпонентних характеристик за твердо заданою схемою. Упор робиться на аналіз ключових для будь-якої території проблем. Серед яких: характер забезпеченості природними ресурсами, спеціалізація господарства і його територіальна структура, етнокультурні і етносоціальні проблеми, стан навколишнього середовища, перспективи розвитку території тощо [31, с. 13].

Згодом Я.Г. Машбиць розробив нову схему країнознавчої характеристики, яка включає 12 тематичних блоків, що сполучають підходи традиційного і проблемного країнознавства:

1) своєрідність – виокремлення найбільш генералізованої і концентрованої загальної характеристики країни або району, географія країни, її особливості;

2) територія – розкриття основних властивостей і параметрів території, максимальний аналіз географічного положення (фізико-географічного, економіко-географічного, етнокультурного тощо) і характеру суходільних і морських кордонів;

3) природа і суспільство - з’ясування цілісної картини перетворень людиною природи, природних факторів життя населення, особливостей природно-ресурсного, соціально-економічного розвитку, зокрема територіальних сполучень природних ресурсів; розкриття сутності природних передумов ведення і спеціалізації господарства, ресурсів диференціації території, приділення особливої уваги зональним особливостям ведення господарства і життя людей;

4) історія – наведення загальної історико-географічної характеристики, етапів господарського освоєння території і її природно-ресурсного потенціалу, пояснення її просторово-часової своєрідності;

5) населення – географічний аналіз демографічних параметрів та типів відтворення населення (кількісні характеристики) і якісних параметрів (характеристики стану здоров’я, освітнього рівня, організації освіти та підготовки кадрів, трудових навичок і традицій, укладу життя, ставлення до природи, адаптації до конкретних природних умов);

6) господарство – розкриття географічних особливостей спеціалізації та рівня розвитку господарства. Важливо простежити своєрідність поєднання галузевої, соціальної, організаційно-управлінської, технологічної структур господарства, що інтегровані у територіальну структуру господарства, яке створює економічний профіль (імідж) країни або району. Необхідно охарактеризувати всі значущі галузі, розкрити своєрідність взаємозв’язків і географічного «малюнка» провідних комплексів (паливно-енергетичного, машинобудівного, агропромислового, інфраструктурного тощо);

7) розселення – розгляд процесів урбанізації, типів розселення, характеристика відмінностей між міським та сільським способами життя. Особливості розселення визначаються господарством (хоча в умовах і під впливом НТР посилюються зворотні зв’язки між розселенням і виробництвом). Тому, на думку Я. Машбиця, питання розселення логічно розглядати після розділу про господарство;

8) суспільство – аналіз соціальної географії та інфраструктури з метою виявлення ознак соціальної і політичної географії у зв’язку з особливостями соціально-економічного та етнокультурного розвитку, географії населення і поселень, територіальної організації суспільства;

9) райони – характеризування природних і соціально- господарських аспектів структурних частин країни;

10) механізм районоутворення – аналіз механізму формування інтегральних, галузевих та інших районів, специфіки дробового районоутворення, а також цілей, механізму і ефективності регіональної політики. Необхідно виявити роль провідних центрів загальнодержавного та міжрайонного значення, тих, що формуються, центрів економічних районів;

11) екологія – дослідження стану і якості навколишнього середовища у взаємодії з особливостями наявних провідних технологій, природокористування і заселеності території;

12) перспективи – органічне впровадження еволюційних, генетичних («генетичний код» країни і району) та історико-географічних підходів. Необхідно розглядати прогнозні підходи тенденцій і трендів розвитку території країни [33, с. 16].

Основні методологічні підходи до даної схеми полягають у тому, щоб подібна комплексна характеристика включала взаємозалежний розгляд природних, соціально-економічних і етно-культурних територіальних систем та їх проблем; мала в центрі уваги людину, форми і географічні типи її діяльності і культури; мала історико-географічний підхід до аналізу заселення і освоєння території; виявляла внутрішні географічні розбіжності районів і їх ведучих центрів; приділяла увагу природним і соціально-економічним процесам тощо

Отже, підсумовуючи потрібно зазначити, що із суспільно-географічної точки зору країнознавчий аналіз передбачає вивчення багатоаспектних взаємозв’язків природно-екологічних, етнокультурних, соціально-економічних і політичних процесів у межах конкретної території, а також передумов, факторів, особливостей і наслідків господарської діяльності, специфіки територіальної структури економіки (райони, територіально-промислові комплекси, промислові вузли, населені пункти тощо), тобто комплексне дослідження економічної і соціальної географії країни.

 

1.2. Методичні основи

 

Важливим завданням будь-якого наукового дослідження є перш за все вибір певних методів дослідження для об’єктивного і достовірного пізнання об’єкта дослідження. Згідно визначення проф. О.І. Шаблія, «метод наукового дослідження – це система розумових і (або) практичних операцій (процедур), які націлені на розв’язання певних пізнавальних завдань з урахуванням певної пізнавальної мети» [66, с. 356]. Вчення про особливості застосування певного методу чи системи методів називають методикою. Методика конкретного дослідження повинна враховувати специфіку предмету дослідження й поставлених завдань.

Специфіка методики суспільно-географічного дослідження проблем розвитку певних країн полягає в тому, що вона мусить мати міждисциплінарний, але разом з тим і цілісний характер. Така особливість породжує велику кількість як проблем, так і позитивів. Плюси міждисциплінарності дають пряму можливість використовувати методичний потенціал не лише географії, а й інших суміжних природничих та суспільних наук – політології, соціології, історії, філософії, економіки, міжнародних відносин. З іншого боку, слід бути дуже коректним і обережним щодо використання різних методів, моделей та аналогій, які сформувалися в інших науках, оскільки є небезпека не зовсім вдалих запозичень.

При вивченні загальної сукупності методів суспільно-географічного дослідження проблем розвитку певної країни найбільш доцільною, на нашу думку, вважаємо систему методів суспільної географії, запропоновану О. І. Шаблієм. Згідно даної класифікації єдина система методів, поділяється на філософські, загальнонаукові та конкретно наукові методи.

Філософські методи – це використання у науковому дослідженні категорій, положень, принципів і законів певної філософської системи [67, с. 264]. В нашому випадку – свідоме використання принципів, категорій та законів діалектики. Провідними принципами стали – системність (комплексність), полікомпонентність, територіальність, еволюційність та перспективність [34, с. 55].

Передусім, дослідження впливу промислової діяльності на соціальний розвиток регіонів потребує комплексного (системного) підходу,який дає можливість вивчати проблеми розвитку країни як організований комплекс елементів, які складають її цілісність (див. § 1.1.).

При дослідженні проблем розвитку країни потрібно дотримуватися принципу полікомпонентності. Це пояснюється тим, що рівень розвитку залежить від багатьох чинників, кожен з яких більше чи менше впливає на його параметри [7, с. 14]. Наприклад, на параметри людності країни впливають показники природного (народжуваність, смертність, природний приріст) та механічного (прибуття, вибуття, сальдо міграції) руху населення.

Принцип територіальності, за М.М. Баранським, передбачає географічне мислення, прив’язане до території, яке всі свої судження кладе на карту [3, с. 108].

До принципів комплексності і територіальності слід ще додати принцип конкретності. Оскільки кожний пункт на території перебуває під впливом як строго детермінованих, так і «випадкових» чинників, то лише конкретний підхід може забезпечити правильність аналізу. М.М. Баранський неодноразово підкреслював значення конкретного підходу в географії, говорячи про те, що різні території мають різні характеристики [3, с. 109].

Нарешті, принцип перспективностідозволяє об’єктивно оцінити відносну цілісність, завершеність того чи іншого етапу регіонального розвитку.

Загальнонаукові методи – це такі засоби і прийоми (чи їх сукупність), які з тими чи іншими змінами застосовуються в усіх, чи майже усіх науках з урахуванням особливостей конкретних об’єктів дослідження [67, с. 264]. Серед загальнонаукових методів дослідження, значну увагу доцільно приділити методам абстрагування та узагальнення, які пропонують для аналізу використовувати показники найбільш суттєвих для регіону явищ та процесів.

Особливо актуальним є метод прогностичного моделювання. Цей метод дає можливість передбачити як позитивні, так і негативні кількісніта якісні зміни в економічній, політичній та ін. ситуації в країні.

В певній мірі доцільно використовувати метод порівняння, зокрема актуальними є виконання порівняльного аналізу для з’ясування місця країни в системі економічних світових відносин тощо.

Конкретно-наукові методи – застосовуються в окремих науках чи генетично пов’язаних або об’єднаних спільністю об’єктів дослідження. Вони поділяються на дві групи: міждисциплінарні і спеціальні [67, с. 264]. В нашому дослідженні доцільно використовувати як міждисциплінарні так і спеціальні методи.

Так, жодне дослідження не можна планувати і починати, не про аналізувавши попередньо джерела, наприклад офіційні статистичні дані, дослідження з обраної теми, матеріали книг, журнальні статті, різні звіти та ін. Такий аналіз дає змогу отримати необхідні відомості щодо природничої та суспільно-економічної ситуації, виявляти тенденції, динаміку їх змін і розвитку.

Картографічний метод широко використовується в суспільно-географічних дослідженнях для ілюстрації геопросторового розвитку. Зокрема часто використовуються серії картосхем, що характеризують рівень (ступінь) і динаміку поширення того чи іншого явища на певній території.

Дослідження проблем розвитку країни проводиться на прикладі Таїланду. При цьому виділяється декілька етапів дослідження.

1. Передумови і фактори розвитку Таїланду. З цією метою необхідно проаналізувати:

- фізико-, економіко-, демо-, соціально-, політико-, математико-географічне і геополітичне положення. Дані категорії є фундаментальними в географічній науці. Вони характеризують просторове відношення певного об'єкта, в нашому випадку, країни, до географічних об'єктів, що розміщені поза ним і впливають чи можуть на нього суттєво впливати [29, с. 42];

- природні умови та ресурси, зокрема: рельєф, корисні копалини (територіальна концентрація, запаси, економічна політика держави відносно їхнього використання, умови експлуатації тощо), водні і кліматичні ресурси (оцінка балансу вологи і тепла, агрокліматичні умови країни), гідрографічна сітка (гідроенергетичний потенціал, можливість судноплавства, можливості використання вод для зрошення та іригації, історична і сучасна роль гідрографічної сітки у формуванні територіальної структури країни), земельні ресурси (площа, якість ґрунтів, структура використання тощо),біологічні ресурси (рослинний і тваринний світ) [29, с. 50].;

- геополітичні фактори (вигідність геополітичного положення, зовнішні обставини і умови, що визначають розвиток і місце країни у світі та регіоні).

2. Людність Таїланду. Для цього необхідно проаналізувати:

- населення (чисельність населення,вікову та статеву структури населення, механічний та природний приріст, національний та релігійний склад, тип відтворення населення, зайнятість населення);

- розселення населення (середня густота населення, міське та сільське населення, основні населені пункти, структура розселення) [56].

3. Особливості розвитку господарства Таїланду. Необхідним є аналіз:

- промисловості (характеристика основних галузей промисловості - паливно-енергетичного комплексу, металургії, машинобудування, хімічної, легкої, харчової промисловостей, кустарного виробництва);

- сільського господарства (структури оброблюваних земель, співвідношення і розвитку рослинництва і тваринництва, розвиток рибальства);

- транспорту і будівництва (протяжності транспортних шляхів, структури транспорту: залізничного, автомобільного, водного – річкового і морського, авіатранспорту; передумови і розвиток будівельної галузі, перспективи будівельної галузі) [60].

4. Політико-географічні і геополітичні проблеми. З цією метою необхідно проаналізувати:

- проблеми адміністративно-територіального устрою;

- проблеми у стосунках Таїланду і Китаю;

- геополітичні проблеми Таїланду в Азійському субрегіоні;

- проблеми співпраці Таїланду і України.

Отже, в даному дослідженні використано філософські методи (принципи, категорії та закони діалектики, зокрема, провідними принципами стали – системність (комплексність), полікомпонентність, територіальність, еволюційність та перспективність), загальнонаукові методи (абстрагування та узагальнення, метод прогностичного моделювання, метод порівняння) та конкретно наукові методи (аналіз географічних, картографічних та статистичних джерел, статистичний та картографічний методи). Дослідженнясуспільно-географічних проблем розвитку Таїланду включає чотири етапи:аналіз передумов і факторів розвитку Таїланду, характеристикалюдності Таїланду, аналіз особливості розвитку господарства Таїланду, специфіка політико-географічних і геополітичних проблем країни.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ПЕРЕДУМОВИ І ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ТАЇЛАНДУ

 

2.1. Природно-географічні фактори

 

Таїланд розміщений між 5°36' і 20°28' пн.ш.та 97°20' - 105°35' сх.д. Займає площу 514 тис. км², з них морська зона – 2,23 тис. км². Максимальна протяжність територіїіз заходу на схід становить 780км, із півночі на південь – 1650км. Королівство Таїланд займає центральну частину Індокитайського півострова і північну частину півострова Малакка. За розмірами території – це третя країна в субрегіоні (після Індонезії і М'янми) і 49-та в світі. На півночі і північному сході Таїланд межує з Лаосом, на сході – з Камбоджею, на півдні – з Малайзією, на заході – з М'янмою. Протяжність берегової лінії Таїланду – 2600 км. Південно-західні береги омиваються Андаманським морем, а південно-східні – Сіамською затокою Південно-Китайського моря. Найвища точка – гора Інтханон (2595 м). Найбільш освоєна в господарському відношенні центральна частина країни, особливо Менамська низовина. Гірські території вкриті лісами і мало освоєні. Ліси займають 10% території країни: на півночі тропічні листопадні, у більш вологих південних районах – вічнозелені тропічні [6, с. 60].

Завдяки центральному положенню в Південно-Східній Азії і найбільшій серед країн регіону протяжності з півночі на південь, Таїланд має найрізноманітніший в Південно-Східній Азії клімат, тому врожаї основних культур збираються кілька разів на рік, а туристичний сезон «перетікає» з одних кліматичних зон в інші, роблячи Таїланд одним з небагатьох в світі цілорічних туристичних центрів.

Загалом, фізико-географічне положення є вигідним: країна має вихід до моря, достатню кількість територій для сільськогосподарського освоєння (показники землезабезпечення є найбільшими у Південно-Східній Азії), сприятливий клімат та достатнє забезпечення водними ресурсами. Негативним є часті цунамі та повені.

За особливостями рельєфу Таїланд прийнято поділяти на п'ять географічних районів: Північне нагір'я, Центральна рівнина, Північно-Східне плато, південний схід і півострівний Південний район.

Північне нагір'я складається з субмеридіонально орієнтованих високих гірських хребтів, складених вапняками. Тут знаходиться найвища точка країни, гора Інтханон (2600 м.). На сході цього району – велике нагір'я Фіпаннам з середніми висотами 1100–1200 м. Південніше гори знижуються і поступаються місцем рівнинам.

Центральна рівнина займає велику частину країни, простягається з півночі на південь на 400 км, а із заходу на схід на 200 км. Вона складена алювіальними відкладами рік Чаупхрая, Меконґ, Бангпаконґ і ін.

Північно-Східне плато, або плато Корат, має хвилясту поверхню середньою висотою 185 м, обрамоване низькими горами Донгпхраяфай на заході, Санкампхенг і Дангрек на півдні. Плато тягнеться із заходу на схід на 400 км і дренується ріками басейну Мун, правої притоки Меконґа; по самому Меконґу проходить кордон Таїланду і Лаосу.

Південно-Східний район відділений від іншої частини країни горами Санкампхенґ на півночі і р. Бангпаконґ на заході. Тут випадає багато атмосферних осадів, і в минулому були поширені густі вологі тропічні ліси.

Південний район займає перешийок Кра до кордону з Малайзією. Центральний гірський ланцюг (хребет Пхукет), що простягається в меридіональному напрямі, розділяє дві прибережні рівнини: вузьку, переривисту на заході і ширшу на сході [4, с. 43].

Серед корисних копалин переважають руди металів, особливо олова і вольфраму, які відзначаються дуже високою якістю. За запасами олова, які оцінюються у 1200 тис. т., Таїланд займає третє місце в світі (після Малайзії й Індонезії). Найбільші його родовища зосереджені на Малаккському півострові. Вольфрам і олово залягає також на заході і північному заході країни. Серед металевих корисних копалин важливе значення мають залізні руди, свинець, цинк і марганець (див. Додаток Б.). Країна багата на нерудні корисні копалини: барит, флюорит, фосфорит, калійну і кухонну солі. Зустрічаються дорогоцінне і напівдорогоцінне каміння, сапфіри, рубіни, топази. З паливно-енергетичних копалин найбільше значення має природний газ. Ресурси нафти невеликі. Головні родовища природного газу і нафти приурочені до континентального шельфу Сіамської затоки. У субрегіоні Таїланд виділяється найбільшими запасами бурого вугілля, основні родовища якого зосереджені на півночі і на півдні країни [20, с. 471].

Клімат Таїланду субекваторіальний, мусонний. Середня температура повітря на рівнинних і передгірних районах коливається від 22 до 29 °С; на півострові Малакка середні місячні температури 27-29 °С, в горах на півночі взимку температура знижується до 10-15 °С. У Північному і Центральному Таїланді виділяються 3 сезони – теплий і сухий зимовий, жаркий і сухий весняний, жаркий і вологий влітку і восени; на півострові Малакка 2 сезони – більш вологий літній і менш вологий зимовий. Влітку і восени часті тропічні урагани (тайфуни). Опадів на Менамській низовині понад 1000 мм в рік, на плато Корат - 900 мм, в гірських районах до - 3000 мм (місцями більше).

Найбільше значення в житті країни мають багатоводна річка Менам-Чао-Прая (Менам) і її притоки, які використовуються для зрошення і судноплавства. Уздовж східного і, частково, північно-східного кордону Таїланду протікає р. Меконг (її права притока р. Мун дренує плато Корат), уздовж західного кордону на невеликому протязі - р. Салуін. Живлення річок головним чином дощове; вони несуть багато уламкового матеріалу. Режим мусонний, з паводками (висота до 5-10 м) у вересні-жовтні. В цей час на Менамськой низовині і в східній частині плато Корат бувають сильні повені. На річці Пінг і в басейні річки Мун є великі водосховища. Озер мало, найбільше - озеро Луанг на півострові Малакка [41, с. 128].

Близько 60% території Таїланду покрито лісами; на півострові Малакка і зовнішніх схилах плато Корат ростуть важкопрохідні багатоярусні (висота до 50-60 м) вологі субекваторіальні ліси на латеритних червоноземах і жовтоземах. Ліси відрізняються величезною різноманітністю видів (близько 10 тис.) з сімейства диптерокарпових, фікусів, мімоз, панданусів, пальм, бананів та ін.; численні папороті, ліани, епіфіти; зарості бамбука. На півночі великі площі зайняті тропічними лісами на червоноземах. На підвітряних схилах в північному і центральному районах, а також на плато Корат на коричневих грунтах поширені мусонні ліси (з дуба, сосни та ін.), що скидають листя в суху пору року. Південніше значної ролі набувають бамбукові ліси, а на плато Корат - високотравні савани і чагарники на червоно-бурих, місцями засолених грунтах. У долинах річок - галерейні ліси на алювіальних і лугових грунтах. Уздовж морського узбережжя - місцями мангрові ліси і насадження пальм [25, с. 11].

Таїланд входить в Індо-Малайську зоогеографічну область. З великих тварин зустрічаються слон, гібон, лемур, малайський ведмідь, тигр, леопард, тапір, кабан. У саванах живуть бики гаур і бантенг, в горах на півночі– олені і антилопи, з гризунів характерні білки. Серед птахів численні фазани, павичі, папуги, дикі кури та ін. В болотистих місцях мешкають чаплі, сіамський червонодзьобий журавель, зустрічаються кажани. Налічується близько 100 видів змій (пітон, королівська кобра та ін.), 75 видів ящірок, понад 500 видів метеликів. Річки багаті рибою (головним чином з сімейства коропових); водяться крокодили. У прибережних водах Сіамської затоки важливе промислове значення мають оселедець і скумбрія. Фауна і природні ландшафти охороняються в 111 заповідниках і національних 5 парках, що займають до 15% території країни [39, с. 309].

Країна є надзвичайно мальовничою. У прибережних водах розташовані численні скелі вигадливої форми. Унікальним є парк орхідей (Нонг Нох) на узбережжі Сіамської затоки, де зібрано велику колекцію кактусів, розміщено зоопарк, каскади штучних ставків. У Таїланді створено Національний парк Кхайяй, навколо водоспаду Ераван і найвищої гори країни Інтханон та ін.

 

 

 

2.2. Політичний устрій держави

 

До 1932 року королі в Таїланді правили безконтрольно і тільки одноосібно, і іншої влади не було. Але в результаті проведеної чиновниками і військовими революції, хоча і безкровної, абсолютну монархію змінила монархія конституційна.

У сучасному Таїланді король зберігає важливі позиції в суспільному житті, його персона вважається священною, втілюючи собою силу, що об'єднує суспільство. Король є головою держави і верховним головнокомандувачем, за рекомендацією голови Національної асамблеї призначає прем'єрміністра та затверджує список членів кабінету. Монарх має право розпускати палату представників і оголошувати в країні військовий стан. Виконавча влада входить в обов'язки уряду на чолі з прем'єр-міністром, якого з 1992 року призначали виключно з числа депутатів Національної асамблеї.

Нинішній король – Маха Вачиралонгкорн (Рама Х) – очолює королівство з 12 жовтня 2016 року.

Король, звичайно, займає важливу позицію в країні і уособлює собою королівську владу, проте виконавча влада покладена на уряд, на чолі якого стоїть прем'єр - міністр.

Найвищим законодавчим органом Таїланду є двопалатна Національна асамблея (парламент), що складається з Сенату і Палати представників.

Міністрів буває кількістю до сорока чотирьох, і їх призначає прем'єр. Уряд в Таїланді на сьогоднішній день багатопартійний.

Палата представників - це 393 депутата. На виборах кандидатами можуть виступати як представники різних партій, так і незалежні учасники, які борються за право представляти в парламенті свої інтереси. Також вони можуть проходити як по одномандатних, так і по багатомандатних округах. Вибирають депутатів строком на чотири роки.

Голова Верховної палати або сенату також є головою Національної асамблеї Таїланду. Спікер Палати представників - це його заступник, з усіма покладеними на нього відповідними функціями.

Право голосувати мають всі громадяни країни, яким виповнилося 20 років і більше. Також вони повинні володіти хоча б мінімальною грамотністю.

У сенаті - 262 члена, їх призначає прем'єр-міністр, термін їх повноваження становить чотири роки. Сенатори не повинні належати до жодної партії, і в більшості - це чини армії і поліції.

Конституція 1997 року свідчить, що обидві палати парламенту повинні бути виборними, в тому числі і 500 депутатів в Палаті представників і 200 депутатів в сенаті. Членів обох палат обирає народ Таїланду, за винятком 50% членів Сенату, які призначаються монархом.

Верховний суд - це вища судова інстанція Таїланду. Він розглядає найбільш складні справи і займається апеляціями, вирішує суперечки, які безпосередньо пов'язані з виборами [56].

Конституційний суд Таїланду трактує всі спеціальні положення Конституції.

Вся адміністративна система Таїланду централізована.

Бангкок як і раніше є центром щодо справляння всіх податків і призначень на посади.

Провінції Таїланду, а їх 72, керуються губернаторами. Губернатора призначає міністр внутрішніх справ. Чиновники, яких також направляє центр, підкоряються губернатору, він їх безпосередньо контролює, навіть якщо чиновника направляє те чи інше відомство.

Всі чиновники - муніципальні і провінційні - знаходяться в штаті центрального державного апарату.

Всі провінції, в свою чергу, діляться на округи. В округах головну адміністративну функцію виконує окружний інспектор. Він повинен контролювати дотримання законів і управляти всіма справами округу, тобто збирати податки, підтримувати громадський порядок у ввіреному йому окрузі і спостерігати, як працюють установи охорони здоров'я, освіти. В його обов'язки входить і контроль охорони громадських земель, кримінальна обстановка - також в його веденні.

Громада в Таїланді - об'єднує групу з кількох сіл. Глава громади - це безпосередній помічник окружного інспектора. Однак платня йому надходить з казни центрального уряду.

Села в Таїланді - це низові осередки управління. Там керують старости, їх вибирають з жителів села. Главу громади, до речі, вибирають з старост. Старости - також помічники окружного інспектора, і отримують вони винагороду за свою працю з державної скарбниці, як і всі.

З 1932 року, коли сталася безкровна революція, управляти країною і активно брати участь в її політичному житті стали військові. З цих пір у країні вже не раз встановлювався військовий режим і заборонялися різні політичні партії - як все, так і частина з них. Періоди ці тривали від чотирьох до п'яти років.

Партії, як правило, регіональні, і загальнонаціональну підтримку не отримують. Дозвіл на створення тієї чи іншої партії видає міністр внутрішніх справ.

У парламенті країни з 1998 року провідними партіями стали:

- Демократична, найстаріша в країні, яка заснована з 1946 року;

- Партія нової надії, створена з 1990.

Але в країні працюють і ще кілька партій, це в тому числі:

- Національна партія Таїланду;

- Партія моральної сили;

- Партія соціальної дії;

- Партія таїландського народу.

Військова служба в Таїланді триває 24 місяці, тобто два роки. Заклик поширюється на чоловіків від 21 року до30 років. У збройних силах країни налічується понад 200 тисяч чоловік, але є ще й нерегулярні сили, в яких служать до 10 тисяч чоловік.

Країна Таїланд розвивається досить швидкими темпами, спираючись на різні сфери своєї діяльності.

 

2.3. Геополітичні фактори

 

Геополітичні фактори мають зростаючий вплив на розвиток господарства Таїланду, зокрема, вони впливають на розвиток інтеграційних економічних зв'язків Таїланду з іншими країнами, на посилення її участі у міжнародному поділі праці. Під їх впливом формується модель виробничо-інвестиційних зв'язків, в якій поряд із зовнішньою торгівлею посилюється співробітництво у розвитку науково-технічної співпраці.

З 1932 р. Таїланд – конституційна монархія. Глава держави король, який вважається священною особою, що уособлює силу, яка єднає суспільство. Виконавча влада покладена на уряд на чолі з прем’єр-міністром, якого з 1992 р. призначає король, але ним стає лідер більшості в парламенті. Законодавчу владу здійснює двопалатний Таїландський парламент – Національні Збори – ділиться на Палату представників на 357 місць і Сенат на 268 місць. Членів обох палат обирає народ Таїланду, за винятком 50-ти відсотків Сенату, вони призначаються монархом. Нижня палата (Палата представників) обирається на 4 роки, Сенат – на 6 років. Сенатори мають бути безпартійними, більшість з них – армійські і поліцейські чини [9, с. 484; 29, с. 492].

В адміністративному відношенні країна поділяється на 76 провінцій (чангвади) та столичний муніципалітет. Кожний чангвад складається з декількох ампхури, які, в свою чергу, поділяються на тамбони.

Назва країни неодноразово змінювалася. В Європі вона стала відомою під назвою Сіам наприкінці XVI ст. Ця назва зберігалася до 1939 р. Сьогоднішня назва країни є перекладом тайського слова «Миангтай», що означає «країна вільних» [20, с. 471]. Назва цілком себе виправдовує: Таїланд – єдина країна Південно-Східної Азії, що зберегла незалежність, тоді як всі сусідні країни були колоніями Франції або Великобританії.

Геополітичне положення Таїланду багато в чому визначається різноманітністю національного, релігійного і соціального складу населення у Південно-Східній Азії та визначається як не дуже вигідне. Оскільки, як сам Таїланд, так і прилеглі країни (Індонезія, Філіппіни) відрізняються політичною нестабільністю. Так, за 50 років в країні змінилося понад 40 урядів і діяло 14 конституцій, відбулося більше 20 військових переворотів. Державний переворот в Таїланді у 2006 році і наставша за ним політична криза 2008-2010 років, що вилився у відкриті зіткнення, негативно позначився на розвитку країни [50].

Нинішня внутрішня і зовнішня політика Таїланду, як правило, направлена на створення сприятливих умов для прискореної модернізації господарства. Країна активно долучається до інтеграційних процесів, зокрема є членом ООН (з 1946 р.), Плану Коломбо (з 1954 р.), АСЕАН (з 1967 р.) й Азійсько-Тихоокеанської економічної конференції. Пріоритетним напрямом зовнішньої політики є розвиток співпраці у межах АСЕАН.

Геополітичні фактори розвитку Таїланду доцільно розглядати в контексті Азійсько-Тихоокеанського регіону (АТР) як середовища економічного, суспільного, політичного існування країни. В АТР співіснують кілька центрів сили глобального та регіонального рівня, сформованих окремими державами або їхніми угрупованнями. При цьому країни регіону мають різні соціально-політичні й економічні системи, що, проте, не є суттєвим дезінтегрувальним фактором регіональних відносин. Скоріше можна говорити про досить високий рівень інтеграції між окремими державами, особливо в Східній та Південно-Східній Азії [64, с. 321].

Так, у Східній та Південно-Східній Азії сформувалася регіональна економічна система з власною ієрархією регіонів та характером зв'язків між ними. Створення такої системи пов'язане з експортом японської моделі економічного розвитку шляхом використання інноваційно-інвестиційних механізмів рециркуляції порівняльних переваг національних економік країн регіону. Сучасна територіальна організація регіональної господарської системи Східної та Південно-Східної Азії передбачає тісний взаємозв'язок азійської моделі індустріалізації й геополітичних особливостей розвитку регіону у XX ст. Поширення хвилі індустріального розвитку, а далі й науково-технічної та інформаційної революцій з центрів світового зростання на периферію у Східній та Південно-Східній Азії відбувалося за рахунок трансформації економіки найрозвинутіших країн регіону. У їхніх господарських комплексах ресурсо- і працемісткі галузі змінювалися більш складними, капітало- та наукомісткими підприємствами, швидко прогресуючим третинним сектором. Трансфер технологій з розвинутих країн регіону давав країнам Східної та Південно-Східної Азії, зокрема і Таїланду, можливість «включитися» в регіональний поділ праці шляхом створення у себе менш складних підприємств [64, с. 322].

Активізація зовнішньоторговельних та інвестиційних зв'язків у межах Східної та Південно-Східної Азії стимулювала процеси формування в регіоні єдиної господарської системи, ядро якої утворюють Японія, Сінгапур, Південна Корея, китайські провінції Тайвань та Сянган, напівпериферію — Малайзія, Індонезія, Таїланд, Філіппіни, Бруней, приморські райони Китаю.

Не дивлячись на напівпериферійне положення Таїланду в субрегіоні, країна нині, за даними Міжнародного валютного фонду, за обсягом ВВП випереджає Австрію, Норвегію і Об'єднані Арабські Емірати. Але на відміну від них економіка Таїланду продовжує динамічно зростати, незважаючи на недавню світову кризу, і в даний момент є другою після лідируючої серед країн регіону Індонезії [1].Отже, визначальним геополітичним фактором розвитку Таїланду є особливості його геоекономічного розміщення в субрегіоні Південно-Східної Азії.

Ще одним фактором, який впливає на геополітичні реалії Таїланду, є зосередження в регіоні ядерної держави – Китаю, і Японії, яка має всі технічні та фінансові можливості для створення ядерної зброї, а віднедавна й засоби доправлення до цілі, а також розташування тут інших "порогових" держав (КНДР). Іде прискорена мілітаризація східно-азійських країн. З одного боку, цей процес визначається об'єктивними причинами: реальною потребою модернізації місцевих збройних сил та наявністю фінансових можливостей для цього. З іншого – є наслідком складної політичної ситуації: суперництва між потенційними лідерами Японією і Китаєм, загострення проблем субрегіональних відносин у Південно-Східній Азії, очікуваного скорочення американської військової присутності в регіоні тощо[22].

Наявність у країн регіону взаємних територіальних претензій є ще одним дестабілізувальним фактором геополітичної ситуації. Так, Таїланд і Камбоджа мають не прості відносини, обумовлені суперечкою навколо відкритих значних родовищ нафти в Сіамській затоці. Крім того, підвищений інтерес до цих енергоресурсів проявляє Китай.

Також, у Таїланді найбільшим вузлом напруги є південна частина країни – в першу чергу, провінція Паттані і прилеглі до неї райони. Ці провінції населені мусульманами, які в етномовному плані дуже близькі до малайців. Регіон цей здавна сприймався як проблемний, його жителі з підозрою ставилися до буддистського Бангкоку і час від часу організовували збройні виступи проти центральної влади. До середини 1980-х рр. комплексні заходи влади, які поєднували каральні операції з пропагандою, підкупом місцевих еліт і заходами щодо соціально-економічного розвитку неспокійного регіону, призвели до того, що сепаратистський рух майже припинився. Однак в 2001-2004 рр. ситуація в південних провінціях стала знову ускладнюватися, так як боротьбу проти влади розгорнула нова повстанська організація – «Рух ісламських моджахедів провінції Паттані». Ідеологією руху служить мусульманський фундаменталізм, який в останні роки став новою глобальною ідеологічною модою. Однак, незважаючи на зміну ідеологічної оболонки та фразеології, коріння проблем залишається незмінними: слабкий розвиток південних провінцій і непорозуміння між власне тайцями і малайцями [23].

Серед інших важливих геополітичних факторів для Таїланду є проблема виробництва і торгівлі наркоречовинами [46]. Золотий трикутник - географічна зона, розташована в гірських районах Таїланду, М'янми і Лаосу (за деякими джерелами також - північно-східного В'єтнаму і південного Китаю), де в середині XX століття виникла система виробництва і торгівлі опіумом з організованими кримінальними синдикатами, пов'язаними з місцевими та світовими елітами.

 

2.4. Соціально-економічні фактори

 

Таїланд займає вигідне економіко-географічне положення на перетині важливих торговельних шляхів, які ведуть з Європи, країн Близького Сходу й Індії до країн Малайського архіпелагу й Австралії. Вигідність економічно-географічного положення Таїланду визначається і близькістю до високорозвинених країн – Японії, і країн нової індустріалізації – Сінгапуру, Малайзії, Сянгану, що дає можливість тісно співпрацювати, залучаючи інвестиційні ресурси для розвитку. Важливе значення має близьке розташування Китаю та Індії - найбільших за чисельністю населення країн світу, великих економічних і впливових політичних держав, володіючих значними запасами корисних копалин.

Королівство Таїланд є провідною державою регіону. Його ВНП на одну особу є вищим, ніж в інших державах Південно-Східної Азії - Лаос, В'єтнам, М'янма разом взяті.

Починаючи з 1990-х років економіка Таїланду зростає великими темпами. На це впливає географічне положення, природне довкілля, соціальні умови.

Південно-Сіамська затока Південно-Китайського моря колись була головним постачальним рибної продукції, зараз це потужна нафто-газоносна територія. Це приваблює потужні іноземні інвестиції, які стимулюють розвиток економіки і сфери послуг.

Нині Таїланд є новою індустріальною державою. Його ще називають «економічним тигром», займаючи за розміром ВВП (645,6 млрд дол. США) 20 місце у світі, а за ВВП на душу населення –(9,2 тис. дол. США) 66 місце [51]. Ця індустріальна держава виробляє товари від пластикових іграшок до «японських» автомобілів [17].

Хоча Таїланд, як і кожна, відчула фінансову кризу, але зменшився обсяг експорту і продуктивність праці, відбулася низка економічних спадів, проте економіка відроджується.

В Таїланді добре розвинута інфраструктура, особливо транспортна, не лише в центрі, а й на окраїнах. Економіка країни сприяла поліпшенню шосейних доріг, портів, енергетичних систем, аеропортів, житлово-комунального господарства.

Ця дивовижна країна володіє великим туристським потенціалом і приваблює безліч туристів із усього світу. Їх насамперед приваблюють дивовижні  пляжі, тропічний клімат, культура, історія Таїланду, численні пам'ятки як історико-культурного, так і релігійного характеру. Географія міжнародного туризму в Таїланді багатолика і різноманітна, а Таїланд у свою чергу має хороший туристичний ринок в туристсько-рекреаційної індустрії світу.

Багатолике королівство Таїланд неоднозначно: в цій стародавній країні абсолютно спокійно сусідить позолота і біднота, розкіш королівського палацу і крихкість картонних будинків жебраків, первозданна природа і задушливий зміг, розмаїття традицій південно-східній Азії і посилюється європейський комфорт.

Туризм належить до провідних джерел надходжень іноземної валюти, але ця галузь має і темну сторону. Не дуже суворе ставлення тайців до сексу перетворило тутешній туризм переважно на секс-індустрію. Коли епідемія СНІДу досягла Таїланду у 1980-х роках, звички не змінилися, і до сьогодні ситуація не змінилася [17].

Теритріальна морфологія Таїланду створює як проблеми, так і можливості. До проблем належать ефективна інтеграція національної території з допомогою наземних комунікацій, які мають покривати великі відстані; приплив біженців із сусідніх країн; контроль за контрабандою наркотиків, а також торгівля у внутрішньому «Золотому трикутнику», де зустрічаються М'янма, Таїланд і Лаос. Зусилля уряду щодо прискорення розвитку сільських районів, зокрема північно-східного, з допомогою мегапроектів, таких як великі греблі, порушили місцеве життя,зруйнували екологію і поглибили розрив між містом і селом. З іншого боку, довгий перешийок Кра створює перспективні економічні можливості: тут най південніший Таїланд розміщений близько до Малайзії та Індонезії, що вселяє думку про найоптимальнішу модель розвитку трьох країн на цій території. За умови політичної стабільності майбутнє Таїланду як регіонального лідера виглядає безпечним [17].

 

2.5. Історичні фактори

 

Королівство Таїланд – єдина держава, яка не була колонізована. Найдавнішою цивілізацією Таїланду вважається цивілізація Мон в центральній частині країни, яка принесла буддистскую культуру з Індії. У 12 столітті вона зіткнулася з кхмерської культурою, що рухалася зі сходу, і з культурою Шрівіджайї з Суматри, що рухається на північ, а також з культурою тайської держави Нан Чао, що знаходився на місці нинішнього південного Китаю, мігрувавшої на південь. Тайські князі створили першу сіамську столицю в Сукхотай, яка була потім перенесена в Чіангмай, а пізніше в Аюттхая.

Бірманці завойовували Сіам і в 16 і в 18 століттях, захоплюючи Чіангмай і руйнуючи Аюттхаи. Тайці відбили нападу бірманців і перенесли столицю в Тхонбурі. У 1782 році король Рама I заснував правлячу понині династію Чакри, і столиця була перенесена до Бангкока. У 19 столітті Сіам залишався незалежним, твердо відкидаючи домагання однієї європейської держави за одною. У 1932 році шляхом мирного перевороту країна була перетворена в конституційну монархію, і в 1939 році Сіам перейменований в Таїланд. Під час Другої Світової Війни тайський уряд дозволив японським військам окупувати Таїланд. Після війни домінуючу роль у Таїланді грали військові, і країні довелося пережити більше двадцяти переворотів, в проміжках між якими відбувалися короткочасні експерименти з демократією. Після демократичних виборів в 1979 році послідував тривалий період стабільності і процвітання після того, як влада перейшла з рук військової в руки ділової еліти.

У лютому 1991 року в результаті військового перевороту було повалено уряд Чатічай, але криваві демонстрації в травні 1992 року привели до відновлення цивільного уряду з Чуан Лікпаем на чолі. Коаліційний уряд було розпущено в 1995 році після скандалу з земельною реформою, але прийшов на зміну прем'єр-міністр Банхарн не виправив положення. Прозваний пресою "ходячим банкоматом", він був змушений подати у відставку через рік після серії скандалів, пов'язаних з корупцією. Колишній генерал і заступник прем'єр-міністра Чавалітт Йонгчайюдх очолював урядову коаліцію до кінця 1997 року, коли кермо влади знову перейшли в руки Чуан Лікпай.

У 2000 році Тхаксін Шинаватра і його партія "Тайці люблять тайців" перемогли на загальних виборах у країні. Новий лідер Таїланду популярний, але він був замішаний у скандалі, пов'язаному з фальсифікацією декларації про доходи, який міг коштувати йому посади прем'єр-міністра. Такі протиріччя дають підставу тайським цинікам стверджувати, що скільки б разів не відбувалася зміна уряду, нічого не зміниться. Широко поширена купівля голосів і повсюдна корупція - це насмішка над демократією. І поки це існує, претензії Таїланду на демократичний статус і політичну стабільність залишаться примарними.

У 1997 році таїландський бат значно впав, що призвело до стрімкого розвалу економіки країни (також як і інших південно-азійських країн). У серпні Міжнародний Валютний Фонд виступив з пакетом рішучих заходів, спрямованих на відновлення економіки, які хоч і значно уповільнювали зростання виробництва і важким тягарем лягали на плечі найбідніших верств населення, здається, все ж змогли змінити становище на краще до початку 1998 року. До початку нового століття економіка Таїланду припинила вільне падіння, але процес перетворень ще тільки почався. У наявності щире прагнення викорінити корупцію, але широкі верстви населення, які живуть у злиднях, втомилися від обіцянок і агітації за нові реформи.

За останні місяці відносно молода тайська партія Тай Рак Тай (Тайці люблять тайців), очолювана Тхаксіном Шинаватра, виступила як головна сила на політичній арені Таїланду, і багато членів парламенту вступили до її лав. Під час парламентських виборів (січень 2001 р.), Тай Рак Тай витіснила демократів на чолі з прем'єр-міністром Чуан Лікпаєм і формує новий коаліційний уряд після перших виборів за новою конституцією, спрямованої на боротьбу з фальсифікацією результатів виборів. Тим не менш підозри в корупції змусили виборчу комісію призначити перевибори в шістдесяти двох виборчих округах.

Кінець XX ст. — початок XXI ст. відзначені в Таїланді низкою політичних криз. У 1997 році була прийнята конституція, яку називали народною. Конституція встановила двопалатний парламент. Вибори 2001 року були вільними й демократичними, встановлений уряд уперше в історії Таїланду відслужив свій 4-річний термін. На виборах 2005 року проголосувала найбільша кількість виборців, однак вони були відзначені купівлею голосів і сутичками між прихильниками різних політичних сил.

Наступного, 2006 року, не зустрічаючи особливого опору, військова хунта вчинила переворот. Військові скасували дію конституції, розпустили парламент та верховний суд і оголосили військовий стан. Була встановлена проміжна конституція і призначений парламент із «кабінетних генералів». Нова конституція 2007 року була затверджена на референдумі, і в грудні 2007 знову відбулися демократичні вибори.

Наступні кризи відбулися у 2008, 2011 році.

Самак Сунтхаравет був звинувачений у конфлікті інтересів у 2008 році й втратив посаду прем'єр міністра. Його наступник Сомчай Вонгсават з жовтня 2008 року не зміг виконувати свої функції, оскільки його кабінет захопили прихильники партії Народний альянс за демократію. У грудні 2008 року конституційний суд Таїланду визнав Партію народної влади винною у виборчих махінаціях, що призвело до її розпуску. Після цього представники збройних сил зустрілися з частиною більшості в парламенті й переконали їх приєднатися до опозиції. Уряд сформувала Партія демократів.

Протести прихильників Об'єднаного національного фронту за демократію проти диктатури, яких називають червоними сорочками, 10 квітня 2010 року призвели до насилля, в результаті якого загинули 87 людей, і понад тисячу отримали пошкодження. Вибори 2011 року виграла із значною перевагою партія Пхиа Тхаї на чолі з молодшою сестрою Таксина Чинавата Їнглак Чиннават, яка виконує функції прем'єр-міністра станом на жовтень 2012 року. У травні 2014 року у Таїланді відбувся військовий переворот. Владу захопила армія після невдалих спроб провести переговори з опозицією.

Монархія і релігія - це дві священні корови Таїланду. Тайці з терпимістю відносяться до будь-якої поведінки, поки воно не зачіпає ці дві святині. Панівною релігією є Буддизм, всюди можна побачити одягнених в помаранчевому одягу ченців і зроблені з золота, бронзи і мармуру фігурки Будди. Переважна форма Буддизму - школа Тхеравада, яка робить наголос на потенціал кожного індивідуума для досягнення нірвани без всякої допомоги святих або гуру. Подбайте, щоб ви були одягнені відповідним чином при відвідуванні храму, ніяких шортів і майок.

Тайське мистецтво, головним чином скульптура та архітектура, можуть бути розділені на кілька історичних стилів: стиль Мон (6 - 13 ст.), Кхмерська стиль (7 - 13 ст.), Півострівної стиль (до 14 ст.), Стиль Лань На (13 - 14 ст.), Стиль Сукхотай (13 - 15 ст.), Стиль Лопбурі (10 -13 ст.), Стиль Сапханбурі-Сангкхлабурі (13 - 15 ст.), Стиль Айютхайа А (1350-1488), стиль Айютхайя У (1488 - 1630), стиль Айютхайа З (1630 - 1767) і стиль Патанакозін (з 19 століття по наші дні). Класична тайська музика і театральний танець також популярні жанри.

Тайська кухня гостра, приправлена величезною кількістю часнику і соусу чилі і характерною сумішшю з соку лайма, листя лимона і свіжого коріандру. Корінь галанга, базилік, земляний горіх, сік тамаринду, імбир і кокосове молоко - теж звичайні інгредієнти. Рибний соус і креветочная паста входять в багато тайські страви, і, звичайно, майже в кожну страву входить рис. Основні страви - це гаряче і кисле рибне рагу, зелений і червоний каррі, різні супи і страви з макаронних виробів. Тайська їжа подається з безліччю приправ і соусів. Із закусок популярні смажені арахісові горіхи, курча, рубаний імбир, перець і шматочки лайма. У Таїланді неймовірне кількість найрізноманітніших фруктів, в натуральному вигляді або у вигляді соків. Сік з цукрової тростини або, якщо ви хочете що-небудь міцніше, рисова горілка - Це найулюбленіші місцеві напої.

 


РОЗДІЛ ІІІ. ЛЮДНІСТЬ ТАЇЛАНДУ

 

3.1. Демографічні особливості населення

 

Чисельність населення Таїланду станом на 2016 рік становила 68,355 млн осіб (21-ше місце у світі). Чисельність тайців стабільно збільшується (див. Додаток В 1.). У середині XX ст. в країні відбувся демографічний вибух (період повоєння населення тривав 23 роки). Із 80-х років XX ст. темпи приросту зменшилися внаслідок здійснення демографічної політики. В останні роки середні темпи приросту населення становили 1,8% за рік. Цей показник має тенденцію до подальшого зниження і наприкінці 2015 року становив 1,3% за рік. Нині народжуваність становить11,19 ‰ (176-те місце у світі), смертність – 7,8 ‰ (104-те місце у світі), природний приріст – 0,34 % (168-ме місце у світі) [35].Звідси можна зробити висновок: Таїланд пройшов етап розширеного відтворення населення і вступає у фазу стабілізації чисельності.

Середня тривалість життя у 2015 році становила 74,43 року (118-те місце у світі), для чоловіків – 71,24 року, для жінок - 77,78 року [73].Статево-віковий склад загалом типовий для східних країн переважання чоловіків, майже половину від усього населення становлять особи молодше 30 років (див. Додаток В 2.).

За даними Всесвітнього банку, населення Таїланду 2015 року становило 67 959 359 осіб. На основі останніх даних Організації Об'єднаних націй населення Таїланду станом на 2017 рік становить 68 581 377 осіб.

Також  інформацію можна знайти на різних сайтах соціальної мережі Інтернет. В нашому випадку, ми використаємо сайт http://countrymeters.info, де можна знайти інформацію про населення різних країн. Згідно їхньої оцінки, на кінець 2016 року населення Таїланду становило 68 355 167 осіб. За 2016 рік населення Таїланду збільшилася приблизно на 256 731 осіб. З огляду на те, що населення Таїланду на початку року оцінювалося в 68 098 436 осіб, річний приріст склав 0.38%.

Ось основні демографічні показники Таїланду за 2016 рік:

  •             народжених: 762 702 особи
  •             померлих: 526 401 особа
  •             природний приріст населення: 236 302 осіб
  •             міграційний приріст населення: 20 430 осіб
  •             чоловіків: 33 585 809 осіб (за оцінкою на 31 грудня 2016 року)
  •             жінок: 34 769 358 осіб (за оцінкою на 31 грудня 2016 року).

Також тут можна знайти прогнози щодо населення на 2017 рік.

У 2017 році чисельність населення Таїланду збільшиться на 257 699 осіб і в кінці року становитиме 68 612 866 осіб. Природний приріст населення буде позитивним і становитиме 237 192 особи. За весь рік народиться приблизно 765 578 дітей і помре 528 385 осіб. Якщо рівень зовнішньої міграції залишиться на рівні минулого року, то внаслідок міграційних причин чисельність населення зміниться на 20 507 осіб. Тобто, сумарна кількість людей, що в'їжджають в країну з метою довгострокового перебування (іммігрантів) буде більше кількості людей, які покидають країну (емігрантів).

Нижче представлені коефіцієнти зміни чисельності населення Таїланду, розраховані для 2017 року:

  •             народжуваність: в середньому 2 097 дітей в день (87.39 за год)
  •             смертність: загалом 1 448 осіб в день (60.32 за годину)
  •             міграційний приріст населення: в середньому 56 осіб на день (2.34 за год).

Також є ймовірність того, що швидкість приросту населення Таїланду в 2017 р. становитиме 706 осіб в день.

 

 

 

 

Таблиця 3.1

Динаміка людності Таїланду

Рік

Населення

Приріст населення

1960

26 998 728

2.98 %

1965

31 352 065

3.05 %

1970

36 355 859

2.97 %

1975

41 797 247

2.67 %

1980

46 898 818

2.14 %

1985

51 573 453

1.83 %

1990

56 197 809

1.49 %

1995

58 994 428

0.88 %

2000

62 333 640

1.17 %

2005

65 634 248

0.80 %

2010

66 620 111

0.18 %

2011

66 797 491

0.27 %

2012

67 033 544

0.35 %

2013

67 307 776

0.41 %

2014

67 588 701

0.42 %

2015

67 842 669

0.38 %

2016

68 098 436

0.38 %

2017

68 355 167

0.38 %

Джерело: складено автором за [35].

 

Рис. 3.1. Динаміка кількості населення Таїланду, 1951–2017  рр.

Рис. 3.2. Динаміка коефіцієнтів природного приросту населення, 1952–2017 рр.

 

Згідно розрахунків Департаменту Статистики ООН, станом на початок 2017 року, населення Таїланду мало наступний розподіл за віком:

19.9

70.9

9.2

 

 

- відсоток осіб молодше 15 років

 

- відсоток осіб у віці від 15 до 65 років

 

- відсоток осіб старше 64 років

Рис. 3.2.  Вікова структура населення Таїланду, 2016 р.

 

В абсолютных цифрах:

  •             13 571 235 осіб молодше 15 років (чоловіків: 6 945 569 / жінок: 6 624 983)
  •             48 482 953 осіб старше 14 і молодше 65 лет (чоловіків: 23 983 777 / жінок: 24 499 175)
  •             6 300 979 осіб старше 64 років (чоловіків: 2 846 309 / жінок: 3 454 670).

Департамент Статистики ООН підготував спрощену модель віково-статевої піраміди, у якій представлені лише три вікові групи, дані про які буди наведені вище:

 

 

 

65+

 

 

 

 

 

15-64

 

 

 

 

 

0-14

 

 

 

                                     чоловіки

 

    жінки

 

 

 

Рис. 3.4. Статево-вікова структура населення Таїланду, 2016 р.

 

Як ми бачимо, вікова піраміда Таїланду має стаціонарний або омолоджуючий тип. Така піраміда типова для розвинених країн, для яких характерне зниження народжуваності. Незважаючи на це, при відносно низькій смертності, населення таких країн має відносно високу очікувану тривалість життя.

D:\Таїланд\Безымянный.png

Рис. 3.5. Статево-вікова піраміда Таїланду, 2016 р.

 

Таїланд володіє дешевими трудовими ресурсами, як і навколишні країни, зокрема, Китай, що визначає невигідність демогеографічного положення, оскільки відбувається конкурентна боротьба за філії ТНК, що розміщують свої виробництва в даному регіоні, і ще більше здешевлюється праця. Не вигідним також є і недостатня кількість висококваліфікованих трудових ресурсів.

Очікувана тривалість життя – це один із найбільш важливих демографічних показників. Він показує середню кількість років майбутнього життя людини. Тобто кількість років, які теоретично може прожити людина, за умови, що поточні показники народжуваності та смертності будуть залишатися незмінними на протязі всього життя людини. Як правило, під «очікуваною тривалістю життя» розуміють очікувану тривалість життя при народженні, тобто у віці 0 років. Середня очікувана тривалість життя у 2015 році становила 74,43 року (118-те місце у світі), для чоловіків – 71,24 року, для жінок - 77,78 року [73].Статево-віковий склад загалом типовий для східних країн переважання чоловіків, майже половину від усього населення становлять особи молодше 30 років (див. Додаток В 2.). Це вище середньої очікуваної тривалості життя у світі, яка знаходиться на рівні близько 71 року (за даними відділу народонаселення Департаменту ООН за економічними та соціальними питаннями).

 

3.2. Національний та мовний склад населення

 

Корінних жителів Таїланду - етнічних тайців - в країні не більше 3/4 від усіх жителів. Основу їх складають сіамці, або тай (тай-нен, кхонтай) - народи групи тай. Потрібно визнати, що поняття «етнічний таєць» давно не має чіткого визначення. Тайці - велика етномовна спільність, яка всередині ділиться на одиниці нижчого порядку - групи, підгрупи і т.д. Найбільш численними з тайських народностей в Таїланді прийнято вважати:

  1. Тхай Кланг - Центральний Таїланд;
  2. Тхай Ниа - Північний Таїланд;
  3. Тхай Ісан - Північно-Східний Таїланд;
  4. Тхай Тай - Південний Таїланд;
  5. Тхай Кхорат - Східний і Північно-Східний Таїланд.

Другий за чисельністю народ Таїланду лао проживає в основному в північно-східних районах.

Над усіма тайськими підгрупами домінує центральна, яка проживає в найбільш густонаселеній долині біля річки Чаопхрай Таїланду.

Національні меншини становлять 20% загальної чисельності населення. Серед них переважають китайці (їх частка становить майже 14%). Основна маса китайського населення іммігрувала в країну в XIX ст. Більшість китайців проживають в містах. Серед інших народів, які проживають в Королівстві Таїланд, можна назвати малайців (3,5%, що проживають в південних провінціях держави), а також в'єтнамців, кхмерів, монів та інших, які в сукупності складають близько десятої частини населення країни (див. Додаток В 3.).

Туристи все більше цікавляться напівкочовими народами, які населяють гірську місцевість на півночі Таїланду. У гірських районах Таїланду проживають нечисленні племена, які ведуть напівкочовий спосіб життя. Вони зберегли свої етнічні традиції, тому ознайомитися з їх культурою прагнуть туристи з усіх куточків світу. До таких племен відносяться карени (відоме плем'я «жінок з довгою шиєю»), хмонг, лисицю, акха, лаху, м'єни. Здебільшого вони складаються з мігрантів з М'янми, Китаю, Тибету, що бігли в Таїланд від голоду, війни, дискримінації. У свій час ним не залишилось вибору – або переїхати до Таїланду, або голодувати та жити буквально на війні на своїй батьківщині.

Що стосується соціального складу, то населення Таїланду відносно молоде: жителі старше 65 років не перевищують 10%. При цьому середня тривалість життя тайців становить понад 73 роки, що є досить високим показником (жіноче населення живе до 75 років, а чоловіче - до 71 року). У країні є обов'язковою як початкова освіта (перші 6 років), так і частково середня (перші три роки з шести). Вища освіта передбачає можливість отримання ступеня бакалавра або магістра. В цілому ж рівень освіченості в країні високий - майже 93%.

Таїланд також вважається багатонаціональною країною з більш, ніж 30 різноманітних етнічних груп, в тому числі китайців (близько 14%, в основному мін та хакка), зайнятих у сфері бізнесу та торгівлі по всій країні, малайців, в південній частині півострова надалеко від кордону, і кхмери, які проживають вздовж камбоджського кордону. Є також багаточисленні гірські племена, що живуть в основному в горах на півночі (акха, хмонг, карен та інші), в північно-східних і центральних низовинах (Куй, пн. Та інші), а також в південній частині Таїланду (мокен, семанги та інші).

 

 

 

 

3.3. Розселення населення

 

За даними 2012 року Таїланд входить до першої двадцятки найбільш густонаселених країн земної кулі: його населення складає більше 67 млн ​​осіб (приблизно стільки ж проживає в Туреччині, Франції, Великобританії). Щільність населення досить висока - 130 осіб на км². Майже третина людей проживає в містах, причому на Бангкок припадає понад 10% від загальної чисельності населення - близько 9 млн ​​осіб з приміською зоною [29, с. 492].

У гірських районах Таїланду проживають нечисленні племена, які ведуть напівкочовий спосіб життя. Вони зберегли свої етнічні традиції, тому ознайомитися з їх культурою прагнуть туристи з усіх куточків світу. До таких племен відносяться карени (відоме плем'я «жінок з довгою шиєю»), хмонг, акха, лаху, мьєни. Здебільшого вони складаються з мігрантів з М'янми, Китаю, Тибету, що емігрували в Таїланд через голод, війни, дискримінації [16].

Офіційною релігією визнано буддизм (94% населення Таїланду буддисти). У Банкоку знаходиться штаб-квартира Всесвітнього братерства буддистів найбільшої міжнародної буддистської організації. В Таїланді буддизм запозичив безліч ритуальних звичаїв та обрядів з інших релігій анімістичних, індуїзму, конфуціанства й даосизму. Проживають в країні також мусульмани (4%), індуїсти, християни, сикхи, у північних гірських районах поширені давні традиційні вірування [9, с. 484].

Густота населення Таїланду станом на 2015 року становила 133 особи/км² (90-те місце у світі). Найбільш густо населені території столичної провінції Бангкок (понад 4000 осіб/км2), території навколо дельти Меконгу (1500 осіб/км2), провінції Центрального і Північно-Східного Таїланду. Найменша густота характерна для гірських північних земель - 20 осіб на км2.

За рівнем урбанізації Таїланд відстає від більшості азійських країн, хоча темпи зростання частки міського населення становлять 2,97 % і нині приблизно 51,4% населення мешкає у містах [73] (див. Додаток Г 1.).

Міські населені пункти Таїланду діляться на великі і середні міста та селища (малі міста), яким передані деякі функції районів та громад на території, що належить місту. Решта населених пунктів є селами. Велике місто налічує понад 50 тисяч жителів, щільність населення більше 3 тис. осіб на 1 км². Середнє місто має понад 10 тисяч жителів, щільність більше 3 тис. осіб на 1 км². Середні міста в більшості є центрами провінції. Мале місто налічує понад 5 тисяч жителів, щільність населення вище 1,5 тис. осіб на 1 км² [15].

Найбільшим містом країни є столиця – Бангкок. У його метрополітенський ареал входять, крім самої столиці, розташованої на східному березі р.Чао-Прая, місто Тхонбурі на її західному березі і кілька приміських районів. У 2016 році тут проживали 9,3 млн. осіб – понад 60% міського населення країни. Місто Чіангмай (1,5 млн. осіб) поступається за чисельністю населення лише Бангкоку і є центром політичного, економічного та культурного життя Північного Таїланду. Він є адміністративним центром однойменної провінції і в минулому був столицею стародавнього тайського королівства. Надзвичайно бурхливе зростання відчуває з кінця 1980-х років місто Чонбурі, центр чорної металургії та цукрової промисловості, що знаходиться на узбережжі Сіамської затоки в порівняльній близькості від столиці. Накхонратчасіма, відомий також під назвою Корат, - найбільший економічний і адміністративний центр сходу країни, важливий вузол залізничних і автомобільних доріг. Інше велике місто, що успішно розвивається на сході країни– Убонратчатхані. На півдні Таїланду, недалеко від кордону з Малайзією, виділяється місто Хат'яй. Воно розташоване на залізничній магістралі Бангкок - Сінгапур і є перевалочним пунктом для продукції місцевих каучукових плантацій, що експортується в Малайзію [15] (див. Додаток Г 1.).

На розселення населення значно впливає внутрішня міграція. Так, починаючи із 70-х років XX ст. Бангкок і великі міста приваблюють мігрантів із сільської місцевості (здебільшого молодь). Кількість мігрантів, що переселилися з однієї провінції в іншу збільшилася з 2,8 до 4,6 млн. Частка мігрантів у складі всього населення підвищилася до 13,5% (починаючи із 1970-х рр.). Серед них переважає молодь у віці 15-25 років, переважно чоловіки [52]. Міграція сільського населення орієнтована головним чином на Бангкок, що є причиною його гіпертрофованого зростання (приблизно 1/2 населення столиці - мігранти). Однак, незважаючи на тенденцію збільшення міського населення, ще значна кількість тайців (48,6%) мешкає у селах (із людністю від кількох сотень до кількох тисяч жителів).

 

 

 

 

 

 

 

 


РОЗДІЛ IV. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ГОСПОДАРСТВА ТАЇЛАНДУ

 

Господарство Королівства Таїланд в даний час характеризується стійким зростанням. Воно забезпечується за рахунок державної підтримки підприємництва, податкового стимулювання, розвиненої інфраструктури, сучасних засобів зв'язку, багатих природних ресурсів, а також кваліфікованої робочої сили. Все це сприяє залученню іноземних інвестицій, які сприяють подальшому розвитку економіки країни.

За даними статистики, ВВП Таїланду в 2016 році становив 645,6 млрд доларів, або 9213 доларів в розрахунку на душу населення. У структурі ВВП сільське господарство становить 12%, промисловість - 39%, сфера послуг - 49%. При цьому в сільському господарстві зайнято більше половини працездатного населення країни - 54%, у промисловості - 15%, у сфері послуг, включаючи державне управління, - 31%. Рівень інфляції трохи вище 2%, а рівень безробіття не більше 5%, що набагато менше, ніж в розвинених країнах [51].

В економіці країни накопичений великий обсяг міжнародних резервів - 175,12 млрд доларів, що робить її, на думку експертів Світового банку, досить стійкою. Спостерігається зростання промислового виробництва - понад 12%. Основними джерелами доходу є автомобільна і легка промисловість, електроніка, комп'ютери та комплектуючі до них, сільське господарство, виробництво тютюну, цементу і меблів, ювелірна справа, видобуток олова, туризм [51].

Для стимулювання інвесторів податковий департамент знизив ставки податку на доходи корпорацій з 30 до 20%, а тайський уряд спростив багато державних процедур, які супроводжують підприємницьку діяльність. Внаслідок цього, міжнародні компанії цікавляться діловими можливостями в Таїланді. А Світовий банк віддає Таїланду 17-е місце у світі за легкістю ведення бізнесу. За цим показником Таїланд займає 3-е місце серед країн Східної Азії і Тихоокеанського басейну [10].

Таїланд має тісні економічні зв'язки з країнами АСЕАН і широко використовує можливості угод про зони вільної торгівлі, підписаних з Китаєм, Кореєю, Японією та Індією, а також в рамках АСЕАН.

 

4.1. Промисловість

 

Промисловість Таїланду протягом останніх двох десятків років зазнала значних трансформаційних зрушень. Так, одночасно із традиційними (добувна, харчова, легка) виникли нові перспективні галузі (електротехніка, нафтопереробка, металургія, автомобілебудування тощо). Відбулося це за рахунок значних інвестицій, найбільшу активність серед яких виявляв японський капітал: в кінці 1994 року японські прямі інвестиції в економіку країни становили близько 5 млрд. дол. США, тобто трохи менше половини всіх ПІІ [70]. Разом з інвестиціями приходила і нова технологія, внаслідок чого на рубежі 1990-2000-х років обробна промисловість стає провідним сектором національного господарства і набагато розширюється асортимент її продукції: електротехнічні прилади, продукти нафтопереробки, чорні метали, сталь, машини, транспортне обладнання. Цьому також сприяла ринково-орієнтована політика урядів, зокрема зниження тарифних бар'єрів у зовнішній торгівлі та лібералізація інвестиційного режиму.

Лише завдяки розвитку в 90-ті роки експортних галузей промисловості Таїланд тепер менше залежить від постачань на світовий ринок своєї аграрної продукції. Важливими статтями експорту промислових товарів є комп'ютери і комплектуючі, інтегральні схеми, електричні трансформатори, автомобілі, готовий одяг, тканини, різноманітна продукція з пластика, вольфрам, олово, флюорит. Обсяг реалізованої промислової продукції складає 2370 дол. на душу населення. Для порівняння, обсяг реалізованої промислової продукції у високорозвинених країнах коливається в межах 5000-7000 дол. на душу населення [72].

Як видно з табл. 4.1., добувна промисловість не грає вирішальної ролі в спеціалізації країни. Вона складалася з великого сектору видобутку чорних та кольорових металів і з малого сектору видобутку промислових мінералів. Хоча частка її у ВВП невелика - 2,4%, Таїланд є одним з провідних постачальників олова (і побічних продуктів від його видобутку та виплавки, як наприклад ільменіту, монациту, танталу і циркону) та вольфраму на світовий ринок. Також в невеликих розмірах видобуваються деякі інші корисні копалини, серед них золото, срібло та такі коштовні каміння, як рубіни і сапфіри. Країна експортує великий відсоток свого виробництва флюориту та гіпсу (в 2015 – один з передових виробників в світі) [54].

Видобуток всіх руд металів, окрім олова і вольфраму, істотно зменшується через виснаження родовищ. Більша частина виробництва мінералів в Таїланді використовується для місцевого споживання.


Таблиця 4.1.

Обсяг реалізованої продукції основних галузей промисловості Таїланду у 2015 р.

Галузі промисловості

Обсяг реалізованої продукції, млн. дол.

Частка у структурі реалізованої продукції, %

Обсяг реалізованої продукції на душу насел.,дол.

Вся промисловість

111347

100,00

100, 00

Добувна промисловість

4576

9,00

71,50

Обробна промисловість

106773

91,00 1

668,33

Харчова промисловість

18622

17,44

290,96

Легка промисловість

12637

11 ,84

197,45

Деревообробна і лісова промисловість

3670

3,44

57,34

Паперова, поліграфічна промисловість

3860

3,62

60,32

Хімічна та нафтохімічна промисловість

16481

15,44

257,51

Промисловість будівельних матеріалів

10014

9,38

156,47

Металургія

7065

6,62

110,40

Машинобудування

34382

32,20

537 ,22

Інші галузі промисловості

43

0,04

0,67

Джерело: складено автором за [72].

 

Як зазначалося вище, обробна промисловість – галузь тайської економіки, яка найшвидше розвивається, зростаючи, в середньому, на 10% за рік. Так, у 2015 році найбільше зростання відмічене у виробництві транспортних засобів – 31,5% (в тому числі автомобілебудування – 26,6%, виробництво мотоциклів – 26,8%), електроніки і побутової техніки – 21,2% (в тому числі виробництво інтегральних мікросхем – 27,3%), металопродукції і сталі – 7,3%. Рівень завантаженості виробничих потужностей складає 65,8% (59,3% у 2010 р.). Частка обробної промисловості у структурі ВВП 34,1% [38]. Окрім зазначених галузей, значним є виробництво бензину, пластмаси та іншої хімічної продукції, виробництво харчових продуктів та тютюну, виробництво текстилю, одягу, а також будівельних матеріалів, зокрема цементу. 

Найбільша частка у структурі реалізованої промислової продукції припадає на машинобудування. Так, у 2015 р. Таїланд експортував машинобудівельної продукції на 30 млрд. дол. Серед галузей машинобудування провідними є високотехнологічні галузі (електроніка, робототехніка) та автомобілебудування

У 2015 р. Таїланд був лідером у світі з виробництва жорстких дисків, він поставляв 42% зазначеної продукції на світовий ринок загальною вартістю в 263 млн. дол. Таїланд має потужності для широкого виробництва електричних інтегральних схем та міні приладів, а також програмного забезпечення. Продукти програмного забезпечення займають 24% світового ринку. Інші найбільші долі сектору – анімація (5%), деталі до мобільних телефонів (3%) і вкладене програмне забезпечення (3 %) [71].

Загалом, високотехнологічні галузі машинобудування мають великий потенціал, і очікується, що до 2020 р. вони зростуть на 29% до 1,778 млрд. дол. в результаті розширення внутрішніх і зовнішніх ринків [72].

Автомобілебудування у Таїланді почало розвиватися з кінця 1970-х рр. ХХ ст. Початок цьому розвитку поклала японська компанія «Міцубісі», створивши спільне тайсько-японське підприємство, що виробляло електромотори. Потім з'явилися заводи з випуску електротехнічного та електронного обладнання для автоскладальної промисловості. З кінця 90-х років «Тойота» стала переводити з Японії до Таїланду підприємства з випуску пікапів. У 2000 р. японська компанія «Ізузу»довела виробництво пікапів до 200 тис., а компанія «Хонда» обмежилася випуском 100 тис. машин в 2003 р., і, тим не менш, Таїланд став головним виробником пікапів. У свою чергу, тайська компанія «Сіам Денсо» налагодила виробництво радіаторів, повітряних кондиціонерів, систем вприску із загальною паливною магістраллю для дизельних двигунів. Також близько 40% запчастин для вантажівок «Міцубісі»виробляє «Тай саміт» [40, с. 147].

Друга група потужних автомобілебудівних компаній в промисловості Таїланду представлена німецькими ТНК. Вони випускають автомобілі класу люкс для країн АСЕАН - це «Даймлер-Крайслер» і БМВ. Попередні розрахунки показали, що випуск машин такого класу може бути вигідний тільки в умовах дії АФТА (ASEAN Free TradeArea Common Effective Preferential Tariff -AFTA CEPT) - договору країн - членів АСЕАН про спільну вільну торгову зону преференційних тарифів. Згідно з цією угодою тарифи на запчастини для країн АСЕАН скоротилися на 40%, і це допомогло прискорити зростання галузі.

У Таїланді з'явилися і місцеві компанії, які виробляють високоякісні деталі та комплектуючі вироби для автотранспорту. «АПІКО» випускає автомобільні головки, які закуповує «Даймлер-Крайслер», а також різні автомобільні агрегати, які експортуються більш ніж в два десятка країн. Згідно Японської Асоціації Виробників Автомобілів (JAMA), якість автомобільних запчастин, виготовлених в Таїланді, є найвищою з усіх виробників в АСЕАН [40, с. 148].

У роки фінансової кризи попит на автомобілі різко впав, і галузь пепереживала труднощі. Однак знижений рівень процентної ставки стимулював підвищення внутрішнього попиту, і галузь швидко набрала темпи розвитку, які склали у 2004 р. 23,7%.

Зараз в країні працює 16 компаній, які збирають автомобілі та ще 7, що збирають мотоцикли. У 2015 р. було випущено 1,280 млн. транспортних засобів, а експорт авточастин був оцінений в більш ніж 4 млрд. дол.[72].

Розвитку автомобілебудування сприяє урядова підтримка, яка, мабуть, була більш відчутнішою, ніж подібна в Японії або Південній Кореї. У Таїланді автомобілебудування є однією з найважливіших стратегічних галузей. Середні і малі підприємства включаються у виробничий процес, який все ще поступається південнокорейському або тайваньському за ноу-хау, величиною підприємств, асортиментом продукції, також розвиток автомобілебудування стримується порівняно слабкою вітчизняною технологією, недостатньою розвиненістю НДДКР і відсутністю достатньої кількості кваліфікованих кадрів. Та незважаючи на зазначене, Таїланд стає головним постачальником автомобілів окремих марок не тільки в країни АСЕАН, але все більш активно входить на світовий ринок. В результаті співпраці місцевих компаній з міжнародними корпораціями і зусиль держави, в Королівстві налагоджено виробництво продукції автомобілебудування високої якості і відносно низької вартості. Як наслідок, Таїланд все більше перетворюється на «другий Детройт».

Дуже важливою для розвитку господарства Таїланду є легка промисловість, що нині є другою за величиною експортною галуззю країни, поступаючись в експорті тільки товарам високотехнологічного машинобудування. Промисловість складають 2000 підприємств з пошиву одягу, 250 текстильних і 150 прядильних фабрик, де працюють понад 1 млн. осіб [72].

Легка промисловість Таїланду заснована на дешевій робочій силі і відчуває значний конкурентний тиск з боку дешевих виробників текстильної продукції Китаю, Індонезії і Туреччини. Тайський текстиль на світовому ринку виступає як конкурентоспроможний товар за низькими цінами, але не як високоякісні тканини з унікальним традиційним дизайном, якими вони прагнуть бути. Тому майбутнє легкої промисловості Таїланду набагато залежить від модернізації галузі, переведення трудомісткого виробництва на високотехнологічне вироблення предметів одягу та текстилю [40, с. 149].

Однак, незважаючи на це, в останні роки обсяги виробництва продукції легкої промисловості зростають. Так, у 2015 р. країна експортувала тканин та одягу на 21,1% більше, ніж в 2010 р. Такі ж тенденції спостерігаються і в експорті шкіряних товарів з Таїланду, який може бути розділений на три головні категорії: експорт шкіряного взуття (50% від загального експорту шкіряних товарів), загальні шкіряні товари (сумочки, папки, гаманці - 27%), дублена шкіра для виробництва меблів, офісного обладнання і автомобільних інтер'єрів (23%). Аналітики вважають, що експорт шкіряних товарів Таїланду продовжить збільшуватися в найближчому майбутньому [72].

Сектор харчової промисловості складає 9,6% ВВП і 14,4% від загального експорту з середнім щорічним зростанням 13% [72]. Харчова промисловість представлена рисоочисними, цукровими, тютюновими, олійно-жировими, консервними та іншими підприємствами. Серед галузей харчової промисловості переважає рисоочисна. Це одна з найбільш відсталих в технічному відношенні галузь. Більшість підприємств розміщені у рисосіючих районах, а також в портах. У структурі харчової промисловості 60% припадає на продовольчі продукти, 40% - напої. Нині Таїланд є світовим лідером у експорті заморожених креветок (25% світового ринку), консервованого і свіжого ананасу (45% світового ринку) і заморожених курей (6% світового ринку). Інвестиції в харчову промисловість збільшуються, що дозволяє прогнозувати подальше зростання в цій галузі [71].

Таїланд нині є передовим світовим виробником і експортером дорогоцінного каміння і ювелірних прикрас. Ювелірна галузь – одна з головних складових економіки країни, вона має експортно-імпортну орієнтацію. У перелік ведучих товарів таїландського імпорту входять срібло в злитках, золото й алмази, необхідні для виробництва прикрас. При відсутності власної сировини Таїланд у найкоротший термін перетворився в один з ведучих світових центрів і найбільший у Південно-Східній Азії виробник діамантів. Для підвищення ефективності галузі уряд скасував увізні мита на сировинні матеріали. Експортні мита також відсутні. Для залучення іноземних покупців було прийняте рішення відшкодовувати їм ПДВ при покупці коштовностей [40, с. 150].

Серед інших важливих галузей промисловості Таїланду необхідно виділити металургію та хмічну промисловість.У структурі металургії більша частка припадає на кольорову, а саме, виплавлення олова, виготовлення мідного та алюмінієвого дроту. На о. Пхукет працює потужний оловоплавильний комбінат. Щодо хімічної промисловості, то із 70-х років почали розвиватися нафтопереробка і нафтохімія. Розвинута первинна обробка каучуку (1,7 млн. т), за виробництвом якого Таїланд посідає друге місце в світі [9, с. 486].

Проблемою промислового розвитку Таїланду, зокрема, паливно-енергетичного комплексу, є залежність від імпорту паливних ресурсів. Королівство Таїланд є найбільшим споживачем нафти, нафтопродуктів і природного газу в Південно-Східній Азії. Маючи не значні запаси нафти (підтверджені запаси складають 442 млн. барелів, 52-е місце у світі), нафтові компанії видобувають близько 213 тис. барелів нафти на добу (40-е місце у світі). Щоденне споживання нафтопродуктів становить близько 721 тис. барелів (26-е місце у світі). У зв'язку з цим Таїланд змушений закуповувати велику частину вуглеводневої сировини на зовнішніх ринках. Імпорт нафти складає 794 тис.барелів на день (15-е місце усвіті). Підтверджені запаси природного газу складають близько 300 млрд. м3 (40-е місце у світі). Щорічний видобуток 28 млрд. м3 (31-е місце усвіті) при споживанні в 47 млрд. м3 (20-е місце у світі) [37].

Виробництво електроенергії в країні становить 118,9 млрд. кВт·год. Майже все виробництво припадає на ТЕС (92%), найбільші з яких «Бангкок-Південь» і «Бангкок-Північ», функціонують ГЕС «Бхумігол» на р. Чайнат, «Сирикіт» на р. Нан. Більшість населених пунктів у Таїланді електрифіковано (крім тих, які розташовані у віддалених районах).

 

 

4.2. Сільське господарство

 

Традиційне сільське господарство протягом багатьох років було основою тайської економіки. Проте одночасно з економічним зростанням, починаючи із 1980 р., відбулися трансформаційні зміні у структурі господарства. Хоча об'єми сільськогосподарської продукції росли, внесок промисловості і сфери послуг зростав швидшими темпами, зменшуючи тим самим відносну частку сільського господарства. З 23% у 1980 р. частка сільського господарства у структурі ВВП знизилася до 12% у 2015 р.[51].

Та незважаючи на це, аграрний сектор є важливим джерелом надходження в країну іноземної валюти, оскільки аграрна сфера країни глибоко інтегрована у світове господарство. Таїланд важливий постачальник на світовий ринок рису, маніоку, натурального каучуку.

Водночас сільське господарство залишається найбільш відсталим сектором економіки. Воно характеризується низькими, у порівнянні з іншими галузями економіки, темпами виробництва, відсталою матеріально-технічною базою, низьким рівнем продуктивності праці. Рівень інтенсифікації сільського господарства в цілому невисокий. Основна тяглова сила бики і буйволи. Трактори використовуються тільки у великих господарствах. За рівнем хімізації сільського господарства Таїланд набагато відстає від інших країн Південно-Східної Азії.

У галузевій структурі сільського господарства переважає рослинництво, у якому виробляється 2/3 валової сільськогосподарської продукції. Тваринництво упродовж тривалого часу розвивалося як підсобна галузь рослинництва. Тільки у 80-х роках в країні почали створювати спеціалізовані тваринницькі ферми [20, с. 473].

Рослинництво розвивається на поливних і неполивних землях. Зрошувані землі становлять чверть оброблюваних земель і зосереджені в основному в долині р. Чао-Прая. У структурі рослинництва найбільша частка припадає на вирощування зернових культур (табл.. 4.2.)


Таблиця 4.2.

Виробництво, урожайність та забезпечення населення основними видами с/г культур і продовольства в Таїланді, 2015 р.

Назва продукції

Обсяг виробництва, тис. тон

Урожайність, кг/га

Обсяг забезпечення населення кг/особу

Норми споживання кг/особу

Зернові

33146,29

2081,66

426,13

200,00

Волокнисті

35,36

1104,43

0,56

0,50

Фрукти 

8648,26

10335,90

137,27

100,00

Олійні

9218,12

8994,02

146,32

90,00

Бобові

193,23

1012,00

3,07

4,00

Коренеплоди

22841,97

20945,10

362,57

100,00

Каучук

3156,96

1810,00

50,11

Спеції

88,01

2003,51

1,40

Кава

46,87

681,00

0,74

0,60

Чай

6,00

300,00

0,10

0,10

Цукрова тростина 

47658,10

50904,00

756,48

Тютюн

70,00

17 50,00

1, 11

Овочі та баштанні

3230,97

8614,18

51,29

100,00

Цукор 

5442,50

86,39

31,80

Олія

1062,32

16,86

15,00

Джерело: складено автором за матеріалами:[69].

 

Основна зернова культура Таїланду – рис, під яким зайнята половина посівних площ. Головний район вирощування рису – центральні провінції країни. Щорічно в Таїланді вирощують близько 30 млн.т. рису. За експортом рису країна займає друге місце в світі. Важливе місце у зерновому господарстві країни, крім південних районів, займає кукурудза. Розширення посівних площ під цією культурою дало змогу зміцнити кормову базу тваринництва. Нині вирощують близько 25 млн.т. кукурудзи. Значна частина кукурудзи експортується, найбільший її імпортер – Японія.

Нині у Таїланді спостерігається збільшення виробництва зернових, що відбулося в основному за рахунок освоєння нових земель, оскільки їх урожайність так і залишилася на рівні 20 ц/га. Та все ж тут щорічно збирають понад 33 млн. т. зерна, що становить чверть його валових зборів у країнах Південно-Східної Азії. На одного жителя в Таїланді виробляється в середньому 400-420 кг. зерна. За цим показником країна займає перше місце в субрегіоні [69].

Головна технічна культура Таїланду – гевея, друга за значенням після рису. Перші плантації гевеї з'явилися на початку XX ст. Основні райони її вирощування зосереджені на півдні країни.

Південна частина Таїланду має мусонний клімат, який дуже сприяє культивуванню каучукового дерева. Цей клімат допомагає фермерам Таїланду досягати високого рівня виробництва каучуку - приблизно 1,8 тон/га. Завдяки цьому в 1991 р. Таїланд вийшов на світовий ринок з експорту даного товару. У 2015 р., більш ніж 3 мільйони тонн природного каучуку на суму 5,41 млрд. дол. було експортовано. Це фактично, майже 90% природного гумового виробництва Таїланду [38]. За експортом натурального каучуку Таїланд займає третє місце в світі.

З інших технічних культур поширені цукрова тростина, джут, кенаф, бавовник, тютюн та ін. Валові збори цих культур забезпечують потреби внутрішнього ринку і в значних розмірах експортуються.

Серед коренеплодів найбільше вирощують маніок. Головні райони вирощування маніоку – південний схід і південь країни. Вирощують його в обсягу 20 млн. т. за рік. На світовому ринку Таїланд виступає найбільшим експортером маніоку [69].

Повсюдно в Таїланді вирощують фрукти й овочі. Головні райони товарного виробництва плодоовочевої продукції знаходяться на півдні і південному сході країни і в районах, прилеглих до Бангкока. Основну частину продукції споживають у свіжому виді на місці, переробляють на консервних заводах, а також експортують, головним чином, консервовані ананаси.

Аналізуючи показники врожайності (Додаток Д), виробництва та споживання сільськогосподарської продукції, можна зазначити, що високий потенціал для експорту мають такі зернові культури як рис та кукурудза, також, джут, з фруктів – банани, манго, ананаси та мандарини, деякі олійні культури, як кокоси, арахіс та плоди олійної пальми, в залишку виробляється маніок, приправи, цукор, каучук, м‘ясо птиці, свинина, риба та яйця. В фінансовому відношенні конкурентоздатними на світовому ринку є майже вся вищеназвана продукція.

Тваринництво в Таїланді розвинене слабо. Провідна галузь тваринництва розведення буйволів і биків, яких використовують як робочу худобу на сільськогосподарських роботах. Продуктивне тваринництво має переважно м'ясний напрям. Головні його галузі свинарство і птахівництво. Тваринництво м'ясо-молочного напряму найбільш поширене на північному сході країни, де є обширні природні пасовища [20, с. 473].

Внутрішній попит на м'ясо покривається виробництвом. Таїланд імпортує тільки незначну кількість яловичини, телятини та свинини, але в цей же час він четвертий у світі за експортом м’яса птиці. За останні 20 років значно збільшились розміри ферм та поліпшився стан пасовищ, з’явились нові годувальні технології, збільшилась частка тваринництва біля Бангкоку [69].

У Таїланді розвинене рибальство. Риба займає важливе місце в харчовому раціоні місцевого населення, а також експортується. На рибні ресурси багаті море і внутрішні водойми, крім того, рибу розводять на заливних рисових полях. Проте найбільше значення має морське рибальство.

У 2015 році вилов рибних господарств Сіамської затоки і Андаманського моря разом з рибними господарствами материка і узбережжя склав 3,6 млн. тон, тоді як в 1990 році він був лише 1,8 млн. тон. Таїланд – світовий лідер серед експортерів риби і морепродуктів [49].

Протягом останнього десятка років сільськогосподарський сектор Таїланду зазнавав значних коливань на світовому ринку. Причиною цього були повені та засухи, стихійне лихо 2004 року, епідемія пташиного грипу та ін. Епідемія і заборони основних імпортерів на імпорт м'яса птиці з Таїланду привели до скорочення виробництва у галузі тваринництва на 13,7%. Це також привело до зниження споживчої упевненості. Економічний ефект від втрат в галузі оцінюється в 0,2-0,4% від ВВП, при цьому значна утрата нанесена репутації Таїланду як експортера якісних продуктів харчування в результаті політики уряду з приховування фактів [38].

Фактично, ці перешкоди стали хорошою можливістю для тайських експортерів проводити удосконалення, наприклад, дотримуватися такої якості сільськогосподарської продукції, щоб отримати міжнародні стандарти, такі як HACCP, GMP, Halal, Kosher, BRC. Крім того, інші країни-конкуренти, як Китай, Індія, В'єтнам, також стояли перед подібними проблемами. Проте, в цих умовах, Таїланд має більше переваг через швидке управління, кращі стандарти і безпеку їжі [38].

Проблемою сільського господарства Таїланду є його екстенсивний шлях ведення. Так, збільшення виробництва відбувається за рахунок збільшення посівних площ. Часто зростання сільського господарства відбувається за рахунок знищення лісів (знищується до 0,7% лісів в рік). У сільських господарств сухих земель (де не використовуються іригація), інтенсивна культивація привела до ерозії та деградації ґрунту, що, у свою чергу, примусило фермерів використовувати більше добрив для підтримки об’єму урожаю. Значно зруйновані мангрові болота та інші екосистеми узбережжя, де будувалися рибні господарства.

4.3. Транспорт і будівництво

 

Природні умови та географічне положення Таїланду сприятливі для розвитку основних видів транспорту. Тільки в гірській північній частині країни будівництво транспортних магістралей ускладнено.  У внутрішніх перевезеннях головну роль відіграють наземний (автомобільний і залізничний) та річковий транспорт. Міжнародні перевезення забезпечує морський та авіаційний транспорт.

Важливу роль у транспортній системі країни відіграють залізниці. Перша залізнична лінія побудована у 1892 році. Залізничний транспорт займає друге місце за обсягом внутрішніх перевезень пасажирів і вантажів. Основну частину залізниць прокладено в довоєнний період. Переважають одноколійні залізниці. Вони зв'язують Бангкок з північними, північно-східними і південними районами країни, а також з Малайзією і Сінгапуром.

У Південно-Східній Азії Таїланд за довжиною залізничних шляхів поступається Індонезії, а за густотою - В'єтнаму (рис. 4.1.).

C:\Documents and Settings\Администратор\Рабочий стол\Диплом СГП Тайланду\Безымянный 5.bmp

Рис. 4.1. Протяжність і густота залізничних доріг у Південно-Східній Азії [62].

 

Довжина залізничного полотна дорівнює 4071 км (без урахування міського рейкового транспорту в Бангкоку), а густота – 7,8 км шляхів на 1000 км2. Центром основної залізничної мережі держави є Бангкок. Головною пасажирською станцією є вокзал Хуалампхонг, що є кінцевою точкою більшості маршрутів. Найбільшою вантажною станцією (при якій також розміщено локомотивне депо) є вузлова станція Бангса. Лінії, що розходяться від Бангкока, групуються в чотири «кущі» за охопленими напрямками: Північна лінія, Північно-східна лінія, Східна лінія і Південна лінія (див. Додаток Е). Багато районів Таїланду позбавлені залізничного сполучення. Протягом останнього десятиліття будівництво нових шляхів практично не ведеться. Вся мережа залізниць знаходиться під управлінням компанії Державні залізниці Таїланду.

Як зазначалося, лінії в основному одноколійні; в околицях Бангкока зосереджено більшість з 295 км двоколійних і всі 106 км трьохколійних ліній. Крім основної залізничної мережі є незв'язана з нею Мекхлонгская залізниця, лінії якої також прямують в Бангкок. У локомотивному парку в основному тепловози. У приміському та міському сполученні курсують трьохвагонні електропоїзди виробництва Siemens.

Оскільки залізничні шляхи нині не будуються, то основним напрямком розвитку тайської залізниці є: будівництво нових ліній, а також, модернізація рухомого складу, пристроїв СЦБ (сигналізація, централізація, блокування) і зв'язку, реконструкція шляхів, мостів та інших штучних споруд, електрифікація мережі [62].

Автомобільний транспорт головний вид наземного транспорту в Таїланді. На нього припадає основна частка перевезень пасажирів і вантажів. Сумарна довжина автомагістралей країни становить 180 053 км (30-е місце в світі), і включає 450 км швидкісних автомагістралей, причому всі дороги з твердим покриттям. Треба відзначити, що до 2008 р. довжина автомагістралей становила всього 57403 км, дві третини доріг були побудовані в 2007-2008 роках. У Південно-Східній Азії Таїланд поступається за довжиною доріг Індонезії і Філіппінам, але значно перевершує Індонезію за густотою автодоріг. Для Таїланду вона дорівнює 350 км на 1000 км2 (рис. 4.2.)


 

C:\Documents and Settings\Администратор\Рабочий стол\Диплом СГП Тайланду\Безымянный 8.bmp

Рис. 4.2. Протяжність і густота автомобільних доріг у Південно-Східній Азії [57].

 

Найбільшої густоти автодорожня мережа досягає в центральній частині країни. Тут же пролягають практично всі швидкісні автомагістралі Таїланду і лише одна гілка відходить в північно-східному напрямку [63].

Величезну роль в розвитку господарства Таїланду відіграє авіаційний транспорт. Країна має значну мережу аеропортів різного класу і призначення. На кінець 2015 року в Таїланді було 106 аеропортів (58-е місце в світі), 65 з них мали тверде покриття злітно-посадкової смуги, 41 – грунтове, 11 аеропортів мають міжнародні термінали. Найбільші аеропорти розташовані в Бангкоку, Паттайї, на островах Пхукет і Самуї. У Південно-Східній Азії Таїланд значно поступається за кількістю аеропортів Індонезії та Філіппінам, має приблизно однакову кількість аеропортів з Малайзією і значно перевершує своїх інших сусідів [57].

Велике значення для внутрішнього сполучення має водний річковий транспорт, який забезпечує майже 60% перевезень (здебільшого с/г вантажі). Таїланд займає 25-е місце в світі за протяжністю річкових шляхів - 4000 км. За цим показником в регіоні він поступається Індонезії, В'єтнаму, М'янмі, Малайзії і Лаосу. Наявне поромне сполучення між сотнями островів і материком, пороми курсують і судноплавними річки, такими як Мінам-Чао-Прая і Меконг. Є багато міжнародних поромів.

Зовнішньоекономічні зв’язки здійснюються насамперед морем. Власний торговий флот з понад 390 суден має тоннажність 2,26 млн. бр.-реєстр. т (2015 р.). У Таїланді 19 портів розташовується на Тихоокеанському узбережжі і 4 на узбережжі Індійського океану(Рис. 4.3.).

C:\Documents and Settings\Администратор\Рабочий стол\Диплом СГП Тайланду\Безымянный 9.bmp

Рис. 4.3. Порти Таїланду [62].

 

Головними морськими портами країни є Бангкок, Пхукет, Сонгхла, Кантанг. Більшу частину імпорту та експорту обслуговує порт Бангкока (до нього веде поглиблений фарватер, який може приймати океанські судна) [62].

Отже, головну роль у внутрішньому транспорті Таїланду відіграє автомобільний транспорт, а залізничний розвинений недостатньо добре. Також для економіки країни дуже важливою є розвинена система авіаційного та водного транспорту.

Будівельний сектор Таїланду включає промисловість будівельних матеріалів і безпосередньо будівництво. У структурі ВВП країни на будівельний сектор припадає 3%.

Промисловість будівельних матеріалів стала розвиватися з початку ХХ ст..Підприємства галузі використовують цілий ряд нерудних мінералів: азбест, барит, мармур, вапняк, піщаник, граніт, глину, гіпс та ін. Серед галузей виділяється цементна промисловість, що випускає високоякісний клінкер і цемент. Впродовж 1990-х рр. цементна промисловість розширила потужність більш ніж на 40% і нині виробляє 37 млн. тон на рік, або приблизно 500 кг на особу. Підприємства галузі повністю забезпечують внутрішній ринок. Великі цементні заводи знаходяться в Талуанге, Бансена, Такхлі і Лампанзі і належать, головним чином, китайським підприємцям. Невеликі підприємства з виробництва цегли та залізобетонні заводи розміщені в багатьох провінціях країни, орієнтуючись на споживача [37].

У головних промислових центрах створені бази будівельної індустрії, які здійснюють спорудження виробничих та житлових об'єктів. Будівельна галузь показує щорічний приріст приблизно на 6,8% і, відповідно, стабільне зростання [53]. Причиною цього в першу чергу є відносно низькі процентні ставки, зростання приватного споживання, ряд урядових заходів зі стимулювання бізнесу в сфері нерухомості (зокрема, доступний кредит), а також полегшення тягаря заборгованості для багатьох будівельних компаній.

 

4.4. Туризм як основна сфера господарства

 

Туризм є одним із основних економічних факторів у Королівстві Таїланд (див. Додатки Є 2, Є 3). Оцінки надходжень від туризму безпосередньо беруть участь в тайських ВВП 12 трлн бат і становлять від 9% (1 трлн. бат) (2013 р.) до 17,7% (2,53 трлн. бат) (2016 р.). При включенні надходжень від непрямих подорожей  і туризму, у 2014 р. за загальними оцінками становили 19,3% (2,3 трлн. бат) ВВП Таїланду. Середня глобальна оцінка для доходів від туризму становить 9% від ВВП.

Туристичне Управління Таїланду (Tourism Authority of Thailand - ТАТ) використовує гасло «Дивовижний Таїланд», щоб просувати Таїланд на міжнародному рівні. У 2005 р. це було доповнення кампанії «Discover Thainess».

ТАТ діє з 18 березня 1960 року. ТАТ стало першою організацією, яка активно займалась просуванням Таїланду на світові ринки туризму. На даний час в Таїланді працює близько 29 місцевих офісів Управління і більше 21 представництва по всьому світі. З кінця 2009 головою ТАТ є Сурапхон Саветсерані. У квітні 2008 року був відкритий Московський офіс Туристичного Управління. Його ціллю є розвиток туристичних зв'язків між Таїландом та країнами СНГ та популяризації можливостей країни на всій території минулого СССР.

Серед причин зростання туризму в 1960-ті роки була стабільна політична атмосфера та розвиток у Бангкоку перехрестя міжнародного повітряного транспорту. Готельна індустрія та роздрібна торгівля швидко розвиваються за рахунок туристичного попиту. Він був форсований присутністю військ США, які почали прибувати у 1960-ті роки для відпочинку та відновлення сил під час війни у В'єтнамі. Одночасно міжнародний масовий туризм різко збільшився за той же період у зв'язку з підвищенням рівня життя. У людей все більше з'являється вільного часу, а також вдосконалюються нові технології, що дозволяють подорожувати швидше, дешевше і в більшій кількості, які втілені у Boeing 747, який першим полетів на комерційній основі в 1970 р. – Таїланд був одним із перших гравців в Азії, хто зробив на цьому тоді новий тренд.

Кількість туристів виросли із 336, 000 іноземних відвідувачів і 54 000 військових, які відпочивали та відновлювали сили, до 32,59 млн іноземних гостей, які відвідали Таїланд у 2016 році. Управління туризму Таїланду стверджує, що туристична індустрія заробила 2,52 трлн. бат (71,4 млрд. дол. США) у 2016 році, що на 11% більше порівняно з 2015 р. Чиновники ТАТ сказали, що їх оцінки доходів для іноземних та вітчизняних туристів разом показують, що доходи від туризму для всіх у 2017 році можуть перевищити прогнози, які велися раніше, в 2,77 трлн. бат (78,5 млрд. дол. США) [50].

У 2015 р. 6,7 млн. осіб прибули з країн АСЕАН, а найбільша кількість західних туристів прибули з Росії (6,5%), Великобританії (3,7%), Австралії (3,4 %) та США (3,1%). Близько 55% туристів знову ж повертаються до Таїланду. Пік періоду припадає на час різдвяних та новорічних свят, коли західні туристи біжать від холодних умов будинку в теплі краї.

У 2014 р. 4,6 млн. китайських туристів їздили до Таїланду. У 2015 р. китайських туристів в Таїланді нараховувалося 7,9 млн., або 27% від усіх міжнародних туристських прибуттів, а у 2016 р. - 8,75 млн.

На китайських гостей на даний час припадає 27% усіх іноземних туристів Таїланду. Передбачається, що середньостатичний китайський турист, який залишається в країні протягом одного тижня, витрачає 30-40 тис бат (1,000 – 1,300 дол. США) на одну людину на одну поїздку. В середньому китайський турист витрачає на 6,400 бат (180 дол. США) в день більше, ніж в середньому простий відвідувач - 5,690 бат (160 дол. США). Відповідно до таїландського туризму, кількість китайських туристів зросла на 93% у першому кварталі 2013 р., яке було приписане популярності китайського фільму «Загублені в Таїланді», що був знятий в північній провінції в Чіанг-Маї. Китайські ЗМІ стверджують, що Таїланд витіснив Гонконг в якості першого призначення для китайських туристів під час свята Дня травня 2013 р. Величезний приплив китайських туристів також не обійшовся їхнім спадом – місцеві жителі скаржилися, що китайські відвідувачі культурно нечутливі та хамські. Це змусило тайський уряд опублікувати на мові мандарин «Етикет керівництво» для поширення серед китайських туристів.

У 2015 р. Таїланд прийняв 1,43 млн. японських туристів, це на 4,1% більше порівняно з прогнозами на 2015 р., генеруючи цим 61,4 млрд. бат.

Для розміщення іноземних гостей, тайський уряд створив окрему туристичну поліцію з офісами в основних туристичних районах і їх власні центральні телефонні номери екстрених служб.

Туризм в Таїланді зіткнувся зі зростаючою конкуренцією таких країн як Лаос, Камбоджа та В'єтнам, які відкрили власний міжнародний туризм у 1980-х та 1990-х роках. Такі напрями як Ангкор-Ват, Луангпхабанг та затока Халонг – тепер колишні монополістичні конкуренти в Таїланді в Індокитайському регіоні. Для того, щоб протистояти цьому, Таїланд зорієнтувався на нішеві ринки, такі як гольф свята, а також свята в поєднанні з лікуванням або відвідуванням військових об'єктів. Таїланд також планує стати центром буддистського туризму в регіоні.

На початку 2014 р. тайський бізнес постраждав через політичну нестабільність, яка вибухнула в жовтні 2013 р. Завершення роботи урядових офісів в Бангкоку 13 січня 2014 р. антиурядовими демонстрантами спонукало деяких туристів уникати тайської столиці. ТАТ прогнозували, що кількість прибуттів може впасти приблизно на 5% у першому кварталі 2014 р., а загальна кількість прибуттів спаде на 260,000 осіб від початкової проекції до 29,86 млн. Очікувалося, що доходи від туризму також знизяться до 1,44 трлн.

Туристи, які прибули у 2014 р. склали падіння на 6,6% порівняно з 2013. Доходи, отримані від туризму, склали 1,13 трлн. бат, що на 5,8% менше, порівняно з попереднім роком. Чиновники Управління туризму також відзначили зниження вартості російського рубля, яка зруйнувала економіку популярних російських напрямків – Пхукет та Паттайя.

На початку квітня 2015 р. у Королівстві закінчився воєнний стан. Слова «воєнний стан» токсичні для іноземних демократій, але, з точки зору туризму, ще більш токсичні для страхових іноземних мандрівників, які відмовляються надавати страховку для тих, хто відвідує народи за законами воєнного часу. Індустрія туризму дуже швидко відновилася після скасування воєнного стану.

Зокрема, для того, щоб відродити туристичну індустрію Таїланду, ТАТ приступила до нової кампанії у 2015 році під назвою «2015: Discover Thainess». Чиновники ТАТ прогнозували значне збільшення кількості туристів завдяки вище названій кампанії.

Секс-індустрія Таїланду приваблює мільйони туристів у країну. Тайський уряд не знає, чи буде непереливки, в залежності від того скільки цей вид діяльності робить свій внесок у ВВП країни. Згідно зі звітом Безпечного світу для жінок, у 2003 р. проституція в США заробила 4300 млн. дол. США, складаючи цим 3% від доходу країни.

Хоча і незаконно, проституція в Таїланді контролюється і регулюється урядом, щоб зупинити поширення венеричних захворювань та запобіганню ексцесів. Проституція, є так би мовити, харчуванням для іноземців. Вважають, що близько 20% проституції (від загальної проституції Таїланду) концентрується у містах червоних ліхтарів, таких як Паттайя, Патпонг та Патонг, а також інших туристичних напрямках.

Kobkarn Wattanavrangkul, перший названий міністр жіночого туризму Таїланду, у 2014 р. пообіцяв викорінити секс-індустрію у Королівстві. Зокрема, з 21 лютого 2017 р., прем'єр-міністр генерал Прают Чан-Оча оголосив, що він буде наказувати поліції демонтувати секс-індустрію Паттайї. «Я не підтримую проституцію», - сказав Прают.

Крім секс-індустрії, в Таїланді поширений Elephant tourism (або туризм на слонах). На початку 1900-х років у світі нараховувалось 100 000 слонів, які були одомашнені або ті, які були в неволі в Таїланді. Більшість із цих слонів працювали у лісозаготівельній промисловості, захоплюючи стовбури дерев. У 1989 р. уряд заборонив лісозаготівлю в охоронних зонах, оскільки через тотальну вирубку лісу залишилось всього 30% лісів у Таїланді. Багато погоничів були тоді не в змозі піклуватися про своїх слонів і були змушені залишити їх у дикій природі. На протязі п'яти років після заборони на лісозаготівлях, туризм на слонах  виріс на 28%. Слони повернулися в попит та були переміщені в табори низької економічної цінності. Бум туризму на слонах дав людям місце роботи та піклування про самих слонів. Це у свою чергу збільшило їх економічну цінність. За оцінками, на сьогоднішній день від 3 000 до 4 000 одомашнених слонів було залишено в Таїланді.

Також у Таїланді поширений медичний туризм. Цей вид туризму є великим і зростаючим сектором в Таїланді у сфері великого туризму та охорони здоров'я. Країна приваблива для потенційних медичних туристів і іноземних пацієнтів з ряду важливих причин: Таїланд був першою азіатською країною, яка намагалась досягти рівня акредитації  Спільної Міжнародної Комісії (Joint Commission International (JCI)) у 2002 р. Станом на квітень 2014 р. 35 лікарень були з JCI акредитацією, медичні працівники більш досвідчені, ніж на Заході, найновіша медична техніка, а також значно нижчі витрати на лікування в порівнянні з відповідними процедурами на Заході. Всі ці чинники, разом взяті, плюс репутація країни як популярного туристичного призначення, зробили Таїланд одним з найпопулярніших місць в світі медичного туризму.

Основними напрямками медичного туризму в Таїланді є Бангкок, Чіангмай, Хуа Хін, Ко Самуї, Паттайя, Чонбурі та Пхукет.

Туристів дуже цікавлять релігія і традиції тайців. Буддизм тут є державною релігією, яку сповідують до 95% усіх громадян країни. Решта віддають перевагу ісламу, християнству і конфуціанству. За століття тайці побудували тисячі храмів, присвячених Будді. Все це доповнює величезна кількість зображень Будди і ціла армія ченців. Кожен тайський буддист, починаючи з 20 років, повинен хоча б раз за життя стати ченцем терміном від двох тижнів до трьох місяців.

Європейці з цікавістю спостерігають за релігійним життям Таїланду. Їх вражає пошана, якою оточені буддистські ченці. Вони не займаються виробничою працею і тому знаходяться на утриманні всіх інших членів суспільства. Туристів приваблюють групи ченців, які обходять будинки заради подаяння. Подати ченцю за філософією буддизму вважається доброю справою, яка буде зарахована у майбутньому житті.

Об'єктами туризму для європейців є численні "хатки духів". Тайці дуже поважають і бояться духів, тому намагаються вимолити їхню прихильність. "Хатки духів" ставляться перед будинками, у садках готелів і навіть перед офіційними офісами. Тайці заманюють духів, сподіваючись, що вони охоронятимуть територію і будуть добрими до оточуючих. Із цією метою вони приносять духам їжу і питво, квіти та ароматні палички.

Тайці дуже стриманий народ, який не любить фамільярності. Говорити емоційно, плескати когось по плечу вважається некоректним і викликає у тайців почуття занепокоєння. Вони раді надати послугу, але ніколи не втрачають власної гідності. Тайці постійно посміхаються, вони життєрадісні і терпимі до туристів, тим більше, що ті приносять країні великі прибутки.

Найбільша кількість об'єктів пізнавального туризму зосереджена в столиці. Особливо приваблює туристів Гран Палас, або Великий королівський палац. Ця резиденція королів Сіаму знаходиться в центрі міста. Архітектурний комплекс включає палаци Дусит, Амаринда, Маха Прасад і Чакрі. Тут проходять пишні церемонії коронації королів країни. До ансамблю Гран Паласу входить відомий храм Смарагдового Будди, який нагадує туристам казкове місто [30].

Храм Ват По цікавий величезною фігурою Будди, який лежить. Розміри цієї скульптури справді вражають - 49 м у довжину і 12 м у висоту. Лише ступні досягають 5 м.

Не менш привабливою є Золота гора - покритий благородним металом буддійський храм, який стоїть на штучно створеному пагорбі висотою 78 м. У центральній пагоді храму поховано останки Будди.

Туристи не оминають увагою і монастир Тримитр. Він відомий статуєю Золотого Будди (висота 5 м), яка виготовлена з чистого золота і важить 5,5 т.

Бангкок у минулому називали «Венецією Сходу». Донині зберігся відомий Плавучий ринок. Річка Meнам-Чао-Праї з притоками і 140 каналами утворює цілу водну мережу. Раніше все життя місцевих жителів проходило на воді. Нині на Плавучому ринку з самого ранку йде жвава торгівля з човнів, яка із середини дня зникає: човни просто розпливаються у різні боки. Туристи дуже люблять бувати тут.

Ще один туристичний об'єкт Бангкока - відома з телевізійних передач крокодилова ферма, де відбуваються екзотичні шоу під назвою «Ловля крокодилів руками». На фермі не лише розводять 40 тис. крокодилів, а й проводять шоу з ними і зі зміями. Для диверсифікації цього туристичного об'єкта при ньому відкрили невеликий зоопарк, де є хижаки, мавпи, удави. Надаються послуги з катання на слонах.

Бангкок відрізняється від інших великих міст світу тим, що тут немає офіційних казино. Рідкісні і виступи симфонічних оркестрів та театральні постановки. Натомість ввечері туристів чекають численні ресторани, де здійснюються яскраві вистави в національному стилі. У місті величезна кількість нічних барів, дискотек, клубів і вар'єте.

Особливо приваблюють багатьох туристів екзотичні національні спортивні змагання і не менш екзотична тайська кухня.

Таїланд не випадково називають "раєм" для туристів. За власною сутністю тайці дуже веселі та сентиментальні люди. Тому, коли б ви не потрапили до Таїланду, важко розминутися у часі хоча б з одним фестивалем, святом або пам'ятним днем. Тайці завжди запрошують туристів брати участь у веселих і колоритних місцевих фестивалях. Релігійні події можуть бути дуже урочистими і церемонними. Будь-якого європейця зацікавлять не лише веселі, схожі на карнавали фестивалі, а й релігійні буддистські обряди, екзотичні ритуали або барвисті урочисті процесії.

Особливо веселим є фестиваль Сонгран - національне свято, яке присвячене традиційному тайському Новому року, яке святкується з 13 по 15 квітня. У цей час жителі країни мають декілька вихідних днів і намагаються зробити щось добре, зокрема здійснюють паломництво до святинь. Туристів особливо цікавлять святкові паради, а також бурхливі веселощі, пов'язані з традиційним взаємним обливанням водою.

Серед інших численних свят, які полюбляють туристи, виокремлюється Свято квітів у Чіангмаї за 700 км від Бангкока. Воно проходить на спеціальних плотах, прикрашених екзотичними тропічними квітами. Другий тиждень травня в місті Ясонсон на північному сході Таїланду присвячений Фестивалю ракет, під час якого місцеві жителі не лише запускають у небо ракети, а й влаштовують яскраві паради і танцювальні шоу.

Не менш екзотичними є Фестиваль вегетаріанців у Пхукеті, перегони на човнах у різних містах країни, шоу слонів, Тиждень моста через річку Квай, який відомий тим, що тут крім історичних та археологічних виставок, народних вистав, проводяться знамениті гонки паровозів.

Особливою увагою туристів користується свято Лой Кратхонг. Багато хто з європейців спеціально приїжджає до Таїланду, щоб зануритися в атмосферу цієї нічної феєрії. Свято проходить у листопаді під час повного місяця. При його світлі тайці пускають по річках кратхонги - маленькі човники, зроблені у формі квітки лотоса або бананового листя, всередину яких неодмінно ставляться запалені свічки. У воду люди кидають монети і квіти. Тайці свято вірять, що в цю ніч духи позбавляють їх від усіх накопичених за рік гріхів [30].

Бангкок іноді називають сексуальною столицею світу. Як наслідок, до Таїланду влаштовують так звані секс-тури. Центром секс-послуг у столиці вважають район навколо вулиці Падпонка. Особливою популярністю користується знаменитий тайський мильний масаж, який масажистка робить клієнту своїм намиленим тілом.

Туристів приваблює і місцева кухня. Хоча для більшості європейців вона здається надто гострою, бажаючих покуштувати тайські страви не стає менше. Особливо подобається туристам багате меню з морських страв. Найбільший у світі ресторан страв із морепродуктів знаходиться в Бангкоку, навіть потрапив до "Книги рекордів Гіннеса". Цей величезний ресторан під назвою "Королівський дракон" одночасно обслуговує 3 тис. відвідувачів, а офіціанти пересуваються на роликових ковзанах.

Найбільшим морським курортом Таїланду є Паттайя. Зараз важко повірити, що до 1961 р. це було невелике рибальське селище. З того часу Паттайя перетворилося на курорт світового значення. Він ніби спеціально створений природою для морських розваг. Чудові пляжі поєднуються із сонячною погодою. Хоча весь відпочинок зосереджений навколо моря (віндсерфінг, підводне плавання, рибалка, водні мотоцикли, польоти над водою на парапланах, прогулянки на яхтах і катерах), тут багато й інших розваг: теніс, гольф, боулінг, мандрівки на коні тощо.

Тут чудові та недорогі магазини одягу і сувенірів. У Паттайї величезний вибір морської їжі, а також страв, крім тайської, також і японської, китайської, корейської, мексиканської, індійської, французької та інших кухонь. На цьому курорті можна покуштувати навіть традиційні українські борщ і вареники. Паттайя живе бурхливим нічним життям. Курорт здатний задовольнити будь-які смаки.

У світі є лише два шоу трансвеститів, і обидва у Паттайї. Це дуже яскраве видовище, яке підкреслюється тим, що відбувається в будівлях з чудовою архітектурою.

До ідеальних місць для відпочинку, які мають світову славу, належить острів-курорт Пхукет. Тут найкращі в усій Азії пляжі, чудові незабутні краєвиди і великий вибір готелів. Це найбільший острів країни, що простягається на 48 км у довжину і 21 км у ширину. Пхукет має статус окремої провінції.

Білосніжний кораловий пісок Пхукету органічно поєднується з блакитними водами Андаманського моря. Багато туристів вважають краєвиди острова неповторними. Високі пагорби, вкриті густою тропічною рослинністю біля берега, змінюються плантаціями кокосових пальм. У зелене вбрання ідеально вмонтовані готелі, від ексклюзивних найдорожчих для знаменитостей до дешевих бунгало.

Ще менш багатолюдним є острів Самуї, який за величиною посідає в Таїланді третє місце (довжина - 25 км, ширина - 21 км). Хоча тут є декілька першокласних готелів, однак переважають сховані серед густої тропічної рослинності будиночки-бунгало. Крім традиційного морського узбережжя з білим кораловим піском, Самуї відомий своїми двома мальовничими водоспадами. Один із них, Хін Лат, спадає декількома каскадами у невелике озеро з ідеально чистою водою, в якому дуже люблять купатися туристи. Не менш привабливими для туристів є морський національний парк Анг Тхонг, який складається з цілої групи островів, що знаходяться на північному заході від Самуї.

Ті, хто цікавляться давньою історією Таїланду, можуть відвідати руїни давньої тайської столиці Аютії. Це місто в минулому було захищене 12-кілометровою стіною, яка частково збереглася до наших днів. У центрі острова, на якому знаходилася столиця, розташований парк з руїнами королівського палацу, а в північній частині міста - майже незруйнований палац принца, в якому працює музей.

 

 

 

 

 

 

 

 


РОЗДІЛ V. ПОЛІТИКО-ГЕОГРАФІЧНІ І ГЕОПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ

 

5.1. Проблеми адміністративно-територіального устрою

 

Територія сучасного Таїланду являє собою сукупність територіальних одиниць, що становлять єдину унітарну державу. Вся територія поділяється на 76 чангватів (провінцій) і 1 маханакхон (спеціальний столичний муніципалітет).

Процес формування сучасного адміністративно-територіального устрою відбувався тривалий час аж до 2002 року. До 1892 року держава взагалі не була унітарною, оскільки крім власне сіамських територій, в її склад входили також і залежні території: королівство Ланнатай (сучасна провінція Чанг-Май), королівство Луанг-Прабанг, королівство В'єнтьян, частково королівство Чампассак (останні три – нині територія Лаосу), королівство Камбоджа, малайський султанат Кедах. Ці землі перебували під протекторатом Сіаму і керувалися своїми монархами за згодою короля Сіаму. В інших же (власних) провінціях управляли князі і принци, які мали давні династії, однак, також за згодою столичної адміністрації короля. У тих провінціях, які вже багато століть входили до складу Сіаму і давно вже не мали власних династій, призначався губернатор. Платні з Бангкока глави територій не отримували, але вони мали право збирати на своїх землях власний податок. Раз на рік кожна територія виплачувала податок в загальнодержавну скарбницю [58].

У 1892 році королем Чулалонгкорн була проведена перша глибока адміністративна реформа централізації влади і управління, внаслідок чого місцева влада стала управлятися двома спеціально створеними міністерствами: Міністерством Півночі (Махатай) і міністерством Півдня (Калахом). Ці міністерства призначали в старі провінції комісарів-суперінтендантів, які виконували функції представників центральної влади і стежили за діяльністю місцевої адміністрації. У свою чергу територія таких провінцій була підрозділена на більш дрібні утвореннярайони (ампой), місцеву владу яких губернатори призначали також тільки за згодою відповідних міністерств. З 1893 набула поширення практика, коли за поданням міністерства король позбавляв влади губернатора, замінюючи його новопризначеним.

У 1915, 1926 і 1932 роках знову були проведені реформи територіального устрою, в результаті яких склався майже сучасний територіальний устрій, з тією різницею, що кількість провінцій і районів, їх офіційна назва, а також належність останніх до тієї чи іншої провінції, часом змінювалося. У 1976 році райони були поділені на субрайони [58].

Сучасний устрій країни включає 76 провінцій, одну столичну метрополію (Бангкок) (див. Додаток Ж 1.), які об'єднуються в 5 великих регіонів (Північ, Північний Схід, Центр, Схід, Південь) (див. Додаток Ж 3.).

Провінції діляться на райони (ампой), яких є 796, а ті, в свою чергу (але не всі, а тільки великі), на субрайони, яких є 80. Особливий адміністративний статус мають 50 районів самого Бангкока, які називаються кхет, а не ампой, як всі інші, і не входять в число 80 територіальних субрайонів. Райони і субрайони можуть підрозділятися на адміністративні округи (комуни, звані по-тайськи тамбон). Великі тамбон поділяються на більш дрібні (мубанс).

Всього один субрайон (Паттайя в провінції Чон Бурі) є екстериторіальним, тобто безпосередньо підпорядковується не адміністрації свого субрайону і провінції, а метропольній території - тобто безпосередньо адміністрації Бангкок-Сіті. За винятком однієї провінції (Сонгкла) у всіх інших назва столиці провінції збігається з назвою самої провінції. Спеціальний закон допускає вживання різних варіантів назви столиць деяких провінцій. Так, наприклад, провінція Накхон Ратчасіма має столицю з однойменною назвою, але закон допускає називати в газетних публікаціях, вивісках тощо, столичне місто даної провінції його історичною назвою Корад або Корат (тільки не в офіційних документах і не на дорожніх знаках) [45].

У свою чергу, муніципальні території розрізняються за статусом, який залежить від кількості жителів і щільності населення на квадратний кілометр території. Відповідно розрізняються міста (Тесабан Накхон, де проживає понад 50000 жителів), селища (Тесабан Мианг, де проживає більше 10000 жителів), і селища (Тесабан Тамбон, де проживає понад 5000 жителів). При визначенні статусу території офіційна статистика приймає до уваги тільки населення, що офіційно зареєстроване на даній території. При цьому не береться до уваги міграція населення, як кількість нелегальних трудових мігрантів, так і кількість офіційно зареєстрованих. А таких в Таїланді налічується понад 6 мільйонів і всі вони офіційно проживають на території Таїланду, маючи тимчасовий дозвіл на роботу і проживання та постійне житло. У найбільш великих містах чисельність мігрантів іноді або наближається, або навіть перевищує чисельність власного населення. Якщо додати сюди нелегальних мігрантів або тих, що тимчасово проживають в Таїланді і перебувають в пошуках роботи, то виходить, що чисельність реального населення великих міст може іноді в кілька разів перевищувати офіційну чисельність. Так, наприклад, у Паттаї реально проживає близько 400000 осіб, не рахуючи туристів. Однак, вона не має не тільки статусу міста, але навіть і статусу селища, так як офіційно в Паттайї зареєстровано менше 10000 постійних жителів-громадян Таїланду [2].Таким чином, навіть багато столиць провінцій не мають статусу міст. Таке виділення адміністративних одиниць в залежності від кількості тільки зареєстрованого населення є однією із проблем адміністративно-територіального устрою Таїланду. Однак, відсутність статусу міста ніяк не позначається на ступені розвиненості інфраструктури, господарства, торгівлі, транспорту, охорони здоров'я, освіти та ін. У багатьох столицях провінцій, які не мають статусу міст, наприклад, є госпіталі з таким рівнем оснащення і медичним персоналом, що сюди їдуть лікуватися навіть з США, Австралії, Європи. Кілька міжнародних університетів і науково-дослідних центрів також знаходяться формально в селищах або навіть селах.

Селищ в Таїланді офіційно зареєстровано 118, а сіл - 1024. Особливий статус мають острови, з яких тільки один (Пхукет) має статус провінції. Решта адміністративно відносяться до тієї чи іншої провінції [58] (див Додаток Ж 1).

Ще однією проблемою адміністративно-територіального устрою Таїланду є високий рівень роздрібненості адміністративно-територіальних одиниць. Як вважають науковці [8], середньостатистична держава світу ділиться приблизно на 18 адміністративно-територіальних одиниць першого порядку. Цей показник можна вважати історично сформованим оптимумом, що, звичайно, не означає, що всі країни світу повинні його дотримуватися. Однак сам по собі цей орієнтир цікавий, оскільки управління приблизно 15-20 одиницями нижчого рівня є досить ефективним з точки зору організації процесу.

 

5.2. Таїланд в Азійському субрегіоні

 

Королівство Таїланд розміщене в Південно-Східній Азії і відіграє значну роль в регіональних організаціях та регіональному співробітництві.

Так, найзначнішим інтеграційним об’єднанням у Південно-Східній Азії є організація АСЕАН (Асоціація країн Південно-Східної Азії), утворена 8 серпня 1967 р. Індонезією, Малайзією, Сінгапуром, Таїландом і Філіппінами. Метою АСЕАН є економічний розвиток, соціальний і культурний прогрес; розвиток співробітництва і взаємодопомоги; розширення взаємної торгівлі і підвищення життєвого рівня громадян країн-учасниць [5].

За ростом ВВП серед країн-членів АСЕАН Таїланд займає друге місце з показником 319 млрд. долл. США, поступаючись тільки Індонезії. Окрім того, у 2016 р. Таїланд визнано найбільш відкритим світовій економіці і таким, що має найбільш високий рівень економічного розвитку серед усіх країн АСЕАН. За обсягом експорту серед країн-членів АСЕАН Таїланд займає друге місце (195 млрл. дол. США), поступаючись Сінгапуру [74].

Найбільш важливим як з практичної точки зору, так і виходячи із загальних політичних і економічних інтересів Таїланду, стала Угода 1992 року, що передбачає створення Зони вільної торгівлі АСЕАН - АФТА. Наразі учасники АФТА являють собою найбільш консолідоване економічне угруповання країн Азії. Створюючи ЗВТ (зону вільної торгівлі), члени АСЕАН поставили мету - активізувати внутрірегіональну торгівлю товарами і послугами, розширити і диверсифікувати товарообіг і підвищити конкурентоспроможність своїх країн. АФТА також покликана сприяти політичній консолідації країн регіону, «підключенню» до економічної співпраці менш розвинених держав Південно-Східної Азії [33, с. 47].

Багато в чому саме апробована на практиці ефективність АФТА дозволила її учасникам приступити до вирішення дуже амбітного завдання – побудови економічного співтовариства АСЕАН. І уже31 грудня 2015 р. розпочало свою діяльність АЕС - Економічне співтовариство Південно-Східної Азії, що складається з 10 держав. Починаючи із скасування митних тарифів, АЕС покликане проводити заходи для забезпечення вільного пересування товарів, послуг, капіталу і робочої сили всередині АСЕАН. Його метою є ліквідація кордонів і об'єднання країн АСЕАН в єдиний економічний простір. Іншими словами, це означає вільне пересування людей, речей, грошей і створення активного ринку.

Серед країн-членів АЕС, Таїланд грає центральну роль в стимулюванні економічного зростання регіону, який в даний час становить 7% -10%. Цьому також сприяє і географічне розташування Таїланду в центрі АЕС. Значні потоки людей, речей і грошей концентруються в Бангкоку і інших містах Таїланду, які відрізняються зручними умовами для розвитку бізнесу. На думку багатьох, ця країна виявляється у виграші від створення АЕС. Крім того, в Таїланді проживає понад 10 тис. японських громадян, зайнятих в індустрії автомобілебудування і т.д., що демонструє високий потенціал цієї країни до партнерства і взаємодії [33, с. 48].

Бере участь Таїланд і в інших багатосторонніх регіональних інтеграційних угрупованнях. До їх числа відносяться такі як ЗВТ країн Бенгальської затоки (Bay of Bengal Initiative for Multi-Sectoral Technical Free TradeArea - BIMSTEC, членами якого є Індія, Бангладеш, Шрі-Ланка,Непал, Бутан, М'янма і Таїланд).

Також в даний час Таїланд має двосторонні Угоди про ЗВТ з КНР (2003 рік), Австралією (2005 рік), Новою Зеландією (2005 рік), Японією (2007 р.), Чилі і Перу (2012 р.). Найбільш ефективно, на думку експертів, діють Угоди з Китаєм і Японією. Зокрема, на основі взаємних надань торгових преференцій Таїланд і Японія планують до 2020 року збільшити обсяг двосторонньої торгівлі до 100 млрд. дол. США. Особливу увагу при цьому сторони мають приділити підприємствам малого і середнього бізнесу. У рамках наявної Угоди Таїланд скасував ввізне мито (ставки варіювалися від 10% до 20%) на більш ніж 140 типів автозапчастин, імпортованих з Японії, таких як осі, коробки передач, гальмівні системи, шини, бензобаки і двигуни. Такі преференції були націлені на перетворення Таїланду в регіональний центр з виробництва автомобілів [47, с. 89]. Щорічно Японія поставляє в Таїланд автозапчастин на суму близько 5 млрд. дол. США. Всього з 2003 р. по теперішній період часу Японія інвестувала в тайську автомобільну промисловість понад 40 млрд. дол. США [37].

На початку 2013 року країни АСЕАН разом з рядом діалогових партнерів (Китай, Японія, Республіка Корея, Індія, Австралія, Нова Зеландія) приступили до переговорів зі створення Регіонального всебічного економічного партнерства (РВЕП). На зазначені країни з сукупною чисельністю населення в 3,2 млрд. осіб припадає 27% світової торгівлі, їх сумарний ВВП перевищує 18 трлн. дол. США на рік. Планується, що «Партнерство» запрацює до кінця 2017 р. У разі успіху це буде найбільша у світі ЗВТ. Наразі відбулося 14 раундів переговорів, за підсумками яких було заявлено, що країни як і раніше мають намір дотримуватися рамок підписання документа. Щодо Таїланда в рамках РВЕП, то відповідно до думки деяких експертів, країна - досить приваблива для інвесторів з великим потенціалом в автомобілебудуванні, що виділяє її на фоні інших країн АСЕАН і підсилює можливі позитивні ефекти від вступу в РВЕП. Крім того, учасники РВЕП – головні торгові партнери Таїланду (56% експорту, 58% імпорту країни у 2015 р припадало на країни-учасниці РВЕП) [21, с. 3; 5].

Слід також відзначити прагнення країн регіону, включаючи Таїланд, до розширення співпраці у фінансовій сфері. Країни АСЕАН, Китай,Республіка Корея і Японія прийняли рішення подвоїти до 240 млрд. дол. США обсяг виділених фінансових коштів в рамках регіонального валютного договору, відомого як «Чіангмайська ініціатива». Кошти фонду можна буде використовувати в періоди економічної кризи, застосовуючи при цьому операції «своп» з порівняно низьким обмінним курсом. В даний час 80% коштів фонду можуть залучатися тільки на умовах, що визначаються МВФ [33, с. 49].

Отже, орієнтована на експорт модель економіки Таїланду передбачає зацікавленість країни в пошуку можливостей для збільшення обсягів і розширення номенклатури своїх товарних поставок за кордон. В умовах глобалізації, міжнародного поділу праці та зростання взаємозалежності держав подібні можливості надає лібералізація торгівлі, основним механізмом якої в даний час є участь у створення зон вільної торгівлі.

Окрім наведених вище інтеграційних утворень, Таїланд є учасником основних міжнародних і регіональних організацій економічного характеру, включаючи Світову організацію торгівлі, Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво, Асоціацію держав Південно-Східної Азії, Азіатський банк розвитку, Організацію економічного співробітництва країн Бенгальської затоки.

 

 

 

 

  1.        Таїландсько-Китайські відносини

 

У 2017 р. Таїланд і Китай відсвяткують 42-річчя встановлення дипломатичних та економічних відносин. Озираючись назад, прогресс у двосторонній взаємодії очевидний: довіра і дружба прийшли на зміну підозри і ворожнечі. Всебічне співробітництво, включаючи всезростаючий торговий та інвестиційний обороти, розширення культурних обмінів, а не тільки виключно військове співробітництво при загальних інтереса безпеки, як це було в напружені роки Камбоджійської проблеми– це те, що задає тон відносинам між Китаєм і Таїландом у XXI столітті.

Як в Пекіні, так і в Бангкоку по-справжньому високо цінують досягнутий рівень прогресу. Навіть в умовах затяжної політичної кризи в Таїланді, офіційний Пекін продовжує триматися стратегічного і далекоглядного підходу щодо своїх партнерів, головним принципом якого залишається збереження континуїтету в міждержавних відношениях з опорою на вже досягнуті результати і рівень взаємодії. Таїланд, в свою чергу, не дивлячись на часту зміну урядів за останні роки, виявляв прагматизм і послідовність у відносинах з могутнім північним сусідом. На сьогоднішній момент Китай - другий за величиною імпортер таїландських продуктів, другий в переліку головних експортерів до Таїланду і другий за загальним обсягом торговий партнер Таїланду [11, с. 287].

Отже, за минулі 42 роки після встановлення дипломатичних відносин між Китайською Народною Республікою та Королівством Таїланд, країнам вдалося досягти досить багато, що говорить про благодатну основу двосторонньої взаємодії.

В даний час, офіційний статус китайсько-таїландських відносин – це стратегічне партнерство, про що свідчить Декларація 1999 р. Таїланд став першою азійською державою, яка одержала подібний статус у відносинах з Китаєм. Згодом, одна за одною інші країни АСЕАН підписали аналогічні документи з Пекіном. Однак, на сьогоднішній день широке коло держав світу мають такий самий статус. Це означає, що «стратегічне партнерство»- це робочий формат з ключовими акторами світової арени з точки зору зовнішньополітичних інтересів і цілей КНР. Сьогодні Китай демонструє більш зріле і яснее зовнішньополітичне бачення. З року в рік азіатський дракон стає дедалі потужнішими і ставить завдання не тільки на периферійно-регіональному, а й на глобальному рівні. Зокрема, недавно ряд країн Африки та Латинської Америки отримали статус його стратегічного партнера. У зв'язку із зазначеним постає закономірне запитання - чи має стратегічне партнерство з Таїландом особливу важливість для Китаю сьогодні, коли пекінський режим більше не знаходиться в міжнародній ізоляції, а його економічна і геостратегічна міць стійко і неухильно зростає. Китай вийшов за межі Азії, поставивши таким чином регіон Південно-Східної Азії наодну дошку з іншими регіонами [24, с. 120].

На нашу думку, Таїланд безсумнівно є важливим для Китаю. Проте, варто визнати, що Таїланд більш не є якимось особливим партнером Китаю, як це було раніше, але все ж представляє ще досить великий інтерес для Пекіна. На цю думку нас наводять три основні причини. По-перше, з політичної точки зору, Таїланд – це перевірений історією друг, який доказав, що він може бути надійним і відданим партнером. Зокрема, Таїланд підтверджує принцип існування одного Китаю і відмовляється від офіційних контактів з Тайбеем, а також неухильно підтримує позицію Пекіна щодо болючого питання Тибету. Крім того, Таїланд передставляє важливість для Китаю і через те, що виступає в ролі посередника в такому проблемному питанні для Пекіна, як приналежність островів в Південно-Китайському морі. І на останок, Бангкок традиційно відігравав роль провідника в діалозі між Китаєм і АСЕАН в тих випадках, коли Пекін не міг безпосередньо входити в контакт Асоціацією [65, с. 133].

По-друге, з точки зору економіки, торгівля між Китаєм і Таїландом значно зросла з часу закінчення «холодної» війни - з 1,4 млрд. дол. у 1991 році до майже 50 млрд. у 2016 р. Таїланд – торговий партнер №3 Китаю після Сінгапуру і Малайзії серед країн АСЕАН. Навіть якщо дивитися в десятилітній ретроспективі, двостороння торгівля зросла у 8 разів з 2000 року [54].

По-третє, з точки зору геоекономіки, Китай сильно зацікавлений в Таїланді як в стратегічному партнері. Справа втому, що Таїланд має дуже вигідне географічне положення, перебуваючи в самому серці Південно-Східної Азії (див. Розділ 2.). Навіть більш того, якщо взяти макрорегіон, що охоплює Південну, Північно-Східну і Південно-Східну Азію, то Таїланд знову виявляється в самому центрі економічних зв'язків, шляхів сполучення, маршрутів. Таке географічне положення стає удвічі вигідним, з огляду на те, що вже функціонуючі зони вільної торгівлі між АСЕАН і Індією та АСЕАН і КНР відкривають прямі коридори торгівлі саме через Таїланд. Таким чином, Таїланд сьогодні – це точка перетину регіональної та міжрегіональної економічної діяльності.

Що стосується перспектив Таїланду і Китаю на майбутнє, то як вважає М. Власов [11], можна виділити чотири основні тренди подальшої співпраці. По-перше, ймовірно, не відбудеться ніяких істотних змін і потрясінь в політичній сфері двосторонньої взаємодії. Це означає,що збережеться статус-кво, який буде заснований на невтручанні у внутрішні справи, при інтенсивному проведенні регулярних зустрічей на вищому рівні.

По-друге, бізнес як в КНР, так і в Таїланді продовжить розширювати торговельну та інвестиційну співпрацю, стимулом до чого є функціонуюча зона вільної торгівлі АСЕАН-Китай. Щостосується безпосередньо інвестицій, то, очевидно, збережеться існуюча тенденція, коли китайські інвестори виявляються набагато пассивнішими своїх таїландських колег.

По-третє, з огляду на гострий інтерес Китаю мінімізувати транспортні витрати і забезпечити поставки нафти, Пекін буде докладати всіх зусиль для диверсифікації енергомаршрутів, які йдуть з Близького Сходу і Африки, щоб мати найкоротші, безпечні і швидкі шляхи доставки важливого ресурсу. Спроби диверсифікації енергомаршрутів продиктовані нині реальними загрозами, такими як морське піратство в Малаккській протоці і Південно-Китайському морі. Більш того, акваторія Південно-Китайського моря має високу конфліктогенність в силу двох факторів: територіальних суперечок і військового повернення США в регіон, зокрема розміщення військово-морської бази США в Австралії. У цих умовах мережа швидкісних залізниць, що з'єднують південний Китай і морські порти в Андаманському морі, можуть стати реальним напрямком диверсифікації нафтових маршрутів в Китай.

По-четверте, завдяки своєму географічному положенню, Таїланд займає ключові позиції між Китаєм і країнами АСЕАН - Індонезією, Малайзією і Сінгапуром. При розумному зовнішньополітичному плануванні, в Таїланду є всі шанси стати ефективним транзитером між АСЕАН і Китаєм в найближчому майбутньому, з перспективою стати великим торговим партнером всередині зони вільної торгівлі АСЕАН-КНР [11].

Загалом, стратегічне партнерство між КНР і Таїландом є не просто словами декларативного характеру, що служать даниною поваги історії двосторонніх відносин, а відображення стратегічних інтересів країн з метою забезпечення взаємної безпеки і процвітання в майбутньому.

 

5.4. Таїландсько-Українські відносини

 

Співробітництво з Таїландом було визнано керівництвом України одним з головних пріоритетів української зовнішньої політики в регіоні Південно-Східної Азії. Королівство Таїланд визнало незалежність України 26 грудня 1991 року, а дипломатичні відносини між двома державами були встановлені 6 травня 1992 року.

Інтереси Таїланду в Україні представляє Посольство Королівства Таїланд у Російській Федерації. Посол Таїланду - Кріангсак Кіттічасарі (Mr. Kriangsak Kittichaisaree). А 22 жовтня 2002 року у Бангкоку розпочало свою діяльність Посольство України, з відкриттям якого політичний діалог між двома країнами набув конкретного наповнення та прагматизму. Відбулося певне зближення поглядів на деякі важливі теми сучасних міжнародних відносин. Згодом збільшилась кількість візитів високопосадових українських делегацій, що відвідали Таїланд, та тайських делегацій, які перебували з візитами в Україні. Були встановлені контакти з представниками Королівської родини Таїланду, а також започатковані міжпарламентські обміни між Україною і Королівством [43].

Вагомим результатом активізації двосторонніх контактів різного рівня стало надання Таїландом конкретної підтримки намірам України стати членом Світової Організації Торгівлі, а також підписання двостороннього Протоколу між Україною та Королівством Таїланд щодо доступу до ринків товарів і послуг у контексті вступу України до СОТ.

Непересічне значення у контексті розвитку українсько-тайських відносин мав офіційний візит до Таїланду другого Президента України (9-11 березня 2004 року), який надав нового потужного імпульсу всьому спектру українсько-тайського співробітництва. В ході візиту Президента України відбулися його зустрічі із тогочасним Королем Таїланду Бхуміболом Адульядеєм, Прем’єр-міністром країни, а також переговори у складі офіційних делегацій. В рамках проведених переговорів сторонами було підкреслено прагнення двох держав розвивати дружні відносини, обговорювалися напрямки поглиблення двостороннього співробітництва, а також можливості реалізації взаємовигідних проектів. Президент України визначив співробітництво з Таїландом одним із головних пріоритетів української зовнішньої політики в регіоні Південно-Східної Азії. Відзначалася відсутність принципових розбіжностей між Україною і Таїландом з актуальних міжнародних проблем [43].

Водночас, доводиться констатувати, що з 2004р. не відбувалось візитів та зустрічей на рівні глав держав, урядів та МЗС двох країн. Разом з тим, наша держава зі своїм економічним, аграрним, науково-технічним та військово-технічним потенціалом, географічним положенням, практичним досвідом співпраці з країнами Євро-азійського простору і розгалуженою транспортною інфраструктурою, зокрема, морськими портами, може стати важливим перспективним партнером Таїланду для виходу на ринки СНД та ЄС.

Останні роки продемонстрували, що Україна і Таїланд мають значний потенціал для поглиблення співробітництва - річний товарообіг мав тенденцію до зростання і коливався в межах 300-600 млн.дол.США (табл. 5.1.).

Таблиця 5.1.

Торгівля товарами між Україною та Королівством Таїланд за 2010 – 2016 рр.(млн. доларів США)

Показники торгівлі 

Роки

2010

2011

2012

2013

2014

2015 

2016

Товарообіг

595,42

540,99

461,04

452,91

303,51

 450,60

608,9 

Експорт

432,60

312,82

237,90

251,96

140,65

 334,92

432,14

Імпорт

162,82

228,17

223,14

200,95

162,86

 115,68

176,77

Сальдо

269,78

  84,65

  14,76

  51,01

-22,22

 219,24

255,37

Джерело: складено автором за [19].

 

Тайський ринок є одним з найбільших у Південно-Східній Азії для українського експорту, зокрема, товарів АПК, металургійної та військово-технічної продукції.Так, у 2012 р. продовжувалась співпраця у військово-технічній галузі відповідно до контракту на 140 млн.дол.США, укладеному попереднього року щодо виробництва українським військово-промисловим комплексом для таїландської армії 121-ї одиниці броньової техніки – бронетранспортерів «БТР 3-Е1», що стало логічним продовженням успішної співпраці двох країн в цій галузі і дозволило на кілька років завантажити потужності підприємств ДК «Укроборонпром». За оцінками експертів, зазначений контракт є третім за обсягами експорту української броньотехніки та увійшов у десятку найбільших контрактів в історії вітчизняного військово-промислового комплексу [26, с. 269].

В останні роки набуло швидкого розвитку двостороннє співробітництво у сільськогосподарській галузі. Експорт вітчизняного збіжжя до Таїланду у 2016 р. сягнув позначки більш ніж 300 млн. доларів США. Тайські інвестори демонструють велику зацікавленість щодо інвестування у агропромисловий сектор української економіки [61].

Та не зважаючи на існуючий значний потенціал співпраці у деяких практичних галузях, можна констатувати, що поточний рівень економічного співробітництва між Україною і Таїландом не є задовільним. Про це свідчать досить скромні обсяги щорічного товарообігу з Таїландом. За даними Держкомстату України [19], у 2016 р. він дорівнював – 608,9 млн.дол.США (табл.. 5.1.). Для порівняння, загальний товарообіг Таїланду у 2015 р. з Китаєм – 53,2 млрд.дол., ЄС – 20,9 млрд.дол., Японією – 40,7 млрд.дол., США – 18,7 млрд.дол., з Росією – 1,5 млрд.дол. США [54]. Не обнадійливим є і стан справ в інвестиційній сфері співпраці Україна-Таїланд, оскільки наразі на офіційному веб-сайті Державної служби статистики України не зафіксовано будь яких значимих інвестицій.

Отже, значний потенціал розвитку торговельно-економічної співпраці України з Таїландом, на жаль, все ще не використовується повною мірою. Розвиток ділового співробітництва з Таїландом стримується наступними факторами:

- традиційні зв'язки Таїланду з японськими, американськими, європейськими, китайськими (в т. ч. тайванськими) компаніями, які активно діють на його ринку;

- обмеженість експортних ресурсів України, у деяких випадках недостатня якість українських машин та обладнання, відсутність можливостей проведення активної кредитної політики та ін.

Не сприяє розвитку як політичного, так і економічного діалогу між обома країнами акредитація в нашій країні посла Королівства в Москві за сумісництвом. З 2008 р. Україна порушує питання щодо акредитації в Україні за сумісництвом посла Таїланду в одній зі східноєвропейських країн, насамперед Польщі. Одним з головних аргументів є те, що Посол Таїланду в РФ акредитований за сумісництвом ще в 7 країнах і об’єктивно не має можливостей приділяти увагу розвитку співпраці з Україною [44, с. 24, 27].

Нагальними питаннями залишаються:

- налагодження ефективного функціонування існуючих механізмів двосторонньої співпраці з Таїландом (політичні консультації, міжпарламентські комісії, ділові ради) та здійснення контролю за виконанням досягнутих домовленостей;

- створення зони вільної торгівлі з Таїландом, що, у свою чергу, має сприяти зростанню обсягів торгівлі та інвестицій, а також підвищенню довіри з боку потенційних інвесторів. 

При цьому ключовими моментами відповідних угод мають стати лібералізація торгівлі, інвестиційний режим, спрощення митних процедур, сприяння конкуренції, доступ до державних закупівель, співпраця у сфері захисту інтелектуальної власності тощо [26, с. 270].

В цьому контексті проведення Першого засідання українсько-тайської Спільної комісії з співробітництва має стати ефективним механізмом взаємної координації подальшого розвитку двосторонніх відносин в найбільш перспективних сферах співпраці, зокрема, у торгівельній, інвестиційній, науковій, будівельній, агропромисловій, транспортній, туристичній сферах, енергетичному секторі, сфері охорони здоров’я, космічній галузі, авіа, судно та машинобудівельній сферах.


ВИСНОВОК

Дослідження суспільно-географічних проблем розвитку Таїланду дало змогу зробити ряд висновків:

1. Комплексним дослідженням країн займається країнознавство. Із суспільно-географічної точки зору країнознавчий аналіз передбачає вивчення багатоаспектних взаємозв’язків природно-екологічних, соціально-економічних і політичних процесів у межах конкретної території, а також передумов, факторів, особливостей і наслідків господарської діяльності, специфіки територіальної структури економіки (райони, територіально-промислові комплекси, промислові вузли, населені пункти тощо), тобто комплексне дослідження економічної і соціальної географії країни.

2. В даному дослідженні використано філософські методи (принципи, категорії та закони діалектики, зокрема, провідними принципами стали – системність (комплексність), полікомпонентність, територіальність, еволюційність та перспективність), загальнонаукові методи (абстрагування та узагальнення, метод прогностичного моделювання, метод порівняння) та конкретно наукові методи (аналіз географічних, картографічних та статистичних джерел, статистичний та картографічний методи). Дослідження суспільно-географічних проблем розвитку Таїланду включає чотири етапи: аналіз передумов і факторів розвитку Таїланду, характеристика людності Таїланду, аналіз особливостей розвитку господарства Таїланду, специфіка політико-географічних і геополітичних проблем країни.

3. Фізико-географічне положення Таїланду є вигідним: країна має вихід до моря, достатню кількість територій для сільськогосподарського освоєння, сприятливий клімат та достатнє забезпечення водними ресурсами. Негативним є часті цунамі та повені. Таїланд займає вигідне економіко-географічне положення на перетині важливих торговельних шляхів. Вигідність економічно-географічного положення Таїланду визначається і близькістю до високорозвинених країн – Японії, і країн нової індустріалізації – Сінгапуру, Малайзії, Сянгану, що дає можливість тісно співпрацювати, залучаючи інвестиційні ресурси для розвитку. Важливе значення має близьке розташування Китаю та Індії – великих економічних і впливових політичних держав, володіючих значними запасами корисних копалин. Геополітичне положення Таїланду визначається як не дуже вигідне, оскільки, як сам Таїланд, так і прилеглі країни (Індонезія, Філіппіни) відрізняються політичною нестабільністю. Таїланд володіє дешевими трудовими ресурсами, як і навколишні країни, зокрема, Китай, що визначає невигідність демогеографічного положення, оскільки відбувається конкурентна боротьба за філії ТНК, що розміщують свої виробництва в даному регіоні, і ще більше здешевлюється праця. Не вигідним також є і недостатня кількість висококваліфікованих трудових ресурсів.

4. Визначальним геополітичним фактором розвитку Таїланду є особливості його геоекономічного розміщення в субрегіоні Південно-Східної Азії. Ще одним фактором, який впливає на геополітичні реалії Таїланду, є зосередження в регіоні ядерної держави – Китаю, і Японії, яка має всі технічні та фінансові можливості для створення ядерної зброї, а також розташування тут інших «порогових» держав (КНДР). Наявність у країн регіону взаємних територіальних претензій є ще одним дестабілізувальним фактором геополітичної ситуації. Серед інших важливих геополітичних факторів для Таїланду є проблема виробництва і торгівлі наркоречовинами (територія «Золотого трикутника»). Геополітичні фактори мають зростаючий вплив на розвиток господарства Таїланду, зокрема, вони впливають на розвиток інтеграційних економічних зв'язків Таїланду з іншими країнами, на посилення її участі у міжнародному поділі праці.

5. Чисельність населення Таїланду станом на 2016 рік становила 68,355 млн осіб (21-ше місце у світі), густота населення – 133 особи/км² (90-те місце у світі). Найбільш густо населені території столичної провінції Бангкок (понад 4000 осіб/км2), території навколо дельти Меконгу (1500 осіб/км2), провінції Центрального і Північно-Східного Таїланду. Найменша густота характерна для гірських північних земель - 20 осіб на км2. За рівнем урбанізації Таїланд відстає від більшості азійських країн, хоча темпи зростання частки міського населення становлять 2,97 % і нині приблизно 51,4% населення мешкає у містах. Найбільшим містом країни є столиця – Бангкок. На розселення населення значно впливає внутрішня міграція. Так, починаючи із 70-х років XX ст. Бангкок і великі міста приваблюють мігрантів із сільської місцевості. Однак, незважаючи на тенденцію збільшення міського населення, ще значна кількість тайців (48,6%) мешкає у селах (із людністю від кількох сотень до кількох тисяч жителів).

6. Промисловість Таїланду протягом останніх двох десятків років зазнала значних трансформаційних зрушень. Так, одночасно із традиційними (добувна, харчова, легка ) виникли нові перспективні галузі (електротехніка, нафтопереробка, металургія, автомобілебудування тощо). Обробна промисловість найшвидше розвивається, зростаючи, в середньому, на 10% за рік. Добувна промисловість не грає вирішальної ролі в спеціалізації країни. Хоча частка її у ВВП невелика - 2,4%, Таїланд є одним з провідних постачальників олова та вольфраму на світовий ринок. Найбільша частка у структурі обробної промисловості припадає на машинобудування, серед галузей якого провідними є електроніка, робототехніка та автомобілебудування. Важливими для розвитку господарства Таїланду є легка та харчова промисловість, що нині є відповідно другою та третьою за величиною експортними галузями країни. Таїланд є передовим світовим виробником і експортером дорогоцінного каміння і ювелірних прикрас.

7. Традиційне сільське господарство протягом багатьох років було основою тайської економіки. Проте одночасно з економічним зростанням, відбулися трансформаційні зміні у структурі господарства і нині частка сільського господарства у структурі ВВП знизилася до 12% у 2015 р. Та незважаючи на це, аграрний сектор є важливим джерелом надходження в країну іноземної валюти, оскільки, аграрна сфера країни глибоко інтегрована у світове господарство. Таїланд важливий постачальник на світовий ринок рису, маніоку, натурального каучуку. Водночас сільське господарство залишається найбільш відсталим сектором економіки, низьким рівнем продуктивності праці.

8. Природні умови та географічне положення Таїланду сприятливі для розвитку основних видів транспорту. Тільки в гірській північній частині країни будівництво транспортних магістралей ускладнено. У внутрішніх перевезеннях головну роль відіграють наземний (автомобільний і залізничний) та річковий транспорт. Міжнародні перевезення забезпечує морський та авіаційний транспорт. Будівельний сектор Таїланду включає промисловість будівельних матеріалів і безпосередньо будівництво. У структурі ВВП країни на будівельний сектор припадає 3%. Серед галузей промисловості будівельних матеріалів виділяється цементна промисловість.

9. Територія сучасного Таїланду являє собою сукупність територіальних одиниць, що становлять єдину унітарну державу. Вся територія поділяється на 76 чангватів (провінцій) і 1 маханакхон (спеціальний столичний муніципалітет). Проблемою адміністративно-територіального устрою Таїланду є високий рівень роздрібненості адміністративно-територіальних одиниць. Ще однією проблемою є виділення адміністративних одиниць, зокрема міст, в залежності від кількості тільки зареєстрованого населення, при цьому до уваги не береться міграція і відповідно населення, яке не зареєстроване, однак проживає на території міста. Таким чином, навіть багато столиць провінцій не мають статусу міст.

10. За 42 роки після встановлення дипломатичних відносин між Китайською Народною Республікою та Королівством Таїланд, країнам вдалося досягти досить багато, що говорить про благодатну основу двосторонньої взаємодії. Так, з точки зору економіки, торгівля між Китаєм і Таїландом значно зросла – з 1,4 млрд. дол. у 1991 році до майже 50 млрд. у 2016 р. Таїланд – торговий партнер №3 Китаю після Сінгапуру і Малайзії серед країн АСЕАН. З точки зору геоекономіки, Китай сильно зацікавлений в Таїланді як в стратегічному партнері, оскільки Таїланд має дуже вигідне географічне положення, перебуваючи в центрі Південно-Східної Азії. Таким чином, Таїланд сьогодні – це точка перетину регіональної та міжрегіональної економічної діяльності. В даний час статус китайсько-таїландських відносин – стратегічне партнерство, про що свідчить Декларація 1999 р.

11. Королівство Таїланд розміщене в Південно-Східній Азії і відіграє значну роль в регіональних організаціях та регіональному співробітництві. Так, Таїланд є членом і співзасновником АСЕАН. За ростом ВВП серед країн АСЕАН Таїланд займає друге місце (319 млрд. долл. США), поступаючись тільки Індонезії. Окрім того, у 2016 р. Таїланд визнано найбільш відкритим світовій економіці і таким, що має найбільш високий рівень економічного зростання серед усіх країн АСЕАН. За обсягом експорту серед країн АСЕАН Таїланд займає друге місце (195 млрл. дол. США), поступаючись Сінгапуру. Таїланд грає центральну роль в стимулюванні економічного зростання Південно-Східної Азії, який в даний час становить 7% -10%. Цьому також сприяє і географічне розташування Таїланду в центрі субрегіону.

12. Співробітництво з Таїландом було визнано керівництвом України одним з головних пріоритетів української зовнішньої політики у Південно-Східній Азії. Тайський ринок є найбільшим у регіоні для українського експорту, зокрема, товарів АПК, металургійної та військово-технічної продукції. У свою чергу, наша держава зі своїм економічним, аграрним, науково-технічним та військово-технічним потенціалом, географічним положенням, практичним досвідом співпраці з країнами Євро-азійського простору, може стати важливим перспективним партнером Таїланду для виходу на ринки СНД та ЄС. Та не зважаючи на існуючий значний потенціал співпраці у деяких галузях, можна констатувати, що поточний рівень економічного співробітництва між Україною і Таїландом не є задовільним. Про це свідчать досить скромні обсяги щорічного товарообігу з Таїландом –608,9 млн.дол.США

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Азия: устремление ввысь // Финансы и развитие. Ежеквартальный журнал Международного валютного фонда. – 2015. – Выпуск 51. – № 2. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.imf.org/external/ russian/pubs/ft/fandd/2015/06/pdf/fd0614r.pdf

2. Административное деление Таиланда. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/ Административное _деление_Таиланда

3. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: понятийно-терминологический словарь / Э.Б. Алаев. – М.: Мысль, 1983. – 290 с.

4. Алексеева Н.Н. Современные ландшафты Зарубежной и Центральной Азии / Н.Н. Алексеева М.: ГЕОС, 2000. 403 с.

5. АСЕАН. Офіційний сайт. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.aseansec.org

6. Атлас світу // ДНВП Картографія. – К.: ТОВ «Новий Друк». – 2012. – 388 с.

7. Балабанов Г.В. Методичні засади стратегічного планування регіонального розвитку / Г.В. Балабанов, Т.Г. Гільберг // Актуальні проблеми розвитку економіко-географічної науки і освіти в Україні: Зб. тез доп. за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2003. – С. 14-19

8. Баранов Н. Административно-территориальное деление государства. Лекция 5. Курс Политическая регионалистика / Н. Баранов. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nicbar.ru/politology/study/kurs-politicheskaya-regionalistika/184-lektsiya-5-administrativno-territorialnoe-delenie-gosudarstva

9. Безуглий В.В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : навч. посіб. / В.В. Безуглий. – К. : Акад., 2007. – 704 с

10. Ведение бизнеса 2016: оценка качества и эффективности регулирования. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www5.worldbank.org/eca/russian/data/

11. Власов Н. Китайско-Таиландские отношения. Современный период / Н. Власова // Юго-Восточная Азия: актуальные проблемы развития. – 2011. – №17. – С. 287-303.

12. Географія світового господарства: навч. посібник / С.П. Кузик, О.І. Мамчур, І.В. Ванда. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2014. – 312 с.

13. Гірничий енциклопедичний словник: у 3 т. / за ред. В.С.Білецького.Д.: Східний видавничий дім, 2004. Т. 3. 752с.

14. Гладкий Ю.Н. Общая экономическая и социальная география зарубежных стран: Учеб. для студентов. / Ю.Н. Гладкий, В.Д. Сухоруков М.: Academia, 2006. – 402 с.

15. Города и Острова Тайланда [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bangkok.com.ua/info/cities/

16. Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк.Л.: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. 232 с.

17. Де Блій Г., Муллер П., Шаблій О. Географія: світи, регіони, концепти/ Пер. з анг.; Передмова та розділ «Україна» О.Шаблія. – К.: Либідь, 2004. – 740 с.; іл.

18. Департамент туризму в Таїланді [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tourism2.tourism.go.th/home/listcontent/11/221/276

19. Державна служба статистики України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua/

20. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посіб. для студ. геогр. спец. вищ. навч. закл. / О. Шаблій, С. Кузик, М. Книш. – Л.: Світ, 2002. – 672 c.

21. Кадочников П.А. Формирование Всеобъемлющего регионального экономического партнерства: перспективы и последствия / П.А. Кадочников, О.В. Пономарева // Мировая экономика. – 2014. –№10. – С. 3-10

22. Колосов В.А. Геополитика и политическая география / В.А.Колосов, Н.С. Мироненко. – М.: Аспект Пресс, 2005.

23. Колотов В.Н. Особенности развития и проблемы стабильности стран АСЕАН / В.Н. Колотов, А.Н. Ланьков. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.seinstitute.ru/Files/Oil-8p395-439.pdf

24. Крапівін О.В. Еволюція інтересів зовнішніх сил в Азіатсько-Тихоoкеанському регіоні і питання регіональної безпеки / О.В. Крапівін // Історичні записки. – 2012. – Вип. 33. – С. 116-125.

25. Куракова Л. Индокитай, Таиланд. Природные районы и ландшафты / Л. Куракова. – М., 1967. – 91 c.

26. Лоссовський І.Є. Актуальний стан і короткострокові пріоритети двосторонніх відносин України з країнами Східної Азії / І.Є. Лоссовський // Стратегія розвитку України. Економіка, соціологія, право. – 2013 – №1. – С. 262-271

27. Максаковский В.П. Географическая культура: учебное пособие для студентов вузов / В.П. Максаковский. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. – 416 с.

28. Максаковский В.П. Общая экономическая и социальная география: Лекции / В.П. Максаковский. М.: ВЛАДОС, 2008. Ч. 2.

29. Мальська М.П. Країнознавство: теорія та практика. Підручник / М.П. Мальська, Н.В.Антонюк, Ю.С.Занько, Н.М.Ганич. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 528 с.

30. Масляк П.О. Рекреаційна географія. Навчальний посібник/ О.П. Масляк. – К.: Знання, 2008. – 343 с.

31. Машбиц Я.Г. Комплексное страноведение / Я.Г. Машбиц. – Смоленск: СГУ, 1998. 238 с.

32. Машбиц Я.Г. Основы страноведения. Книга для учителя. [Текст] / Я.Г.Машбиц. – Москва: Просвещение, 1999. – 268с.

33. Навапат С. Региональные интеграции Таиланда в Азиатском регионе в XXI веке / С. Навапат // Материали за 11-а международна научна практична конференция, «Образованието и науката на XXI век». – 2015. – Том 3. Закон. Политика. История. Философия. – София: «Бял ГРАД-БГ» ООД – С. 47-49

34. Нагірна В.П. Теоретико-методологічні засади дослідження господарської діяльності в Україні з позицій соціального розвитку регіонів / В.П. Нагірна, Г.П. Підгрушний // Укр. геогр. журн. – 2004. – №3. – С. 51-57

35. Население Таиланда [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://countrymeters.info/ru/Thailand

36. Нємець Л.М. Системний підхід до суспільно-географічного дослідження регіону / Л.М. Нємець, К.Ю. Сегіда // Проблеми безперервної географічної освіти і картографії. – 2009. – Вип. 9. – С. 180-184.

37. Обзор состояния экономики и основных направлений внешнеэкономической деятельности Королевства Таиланд за 2015 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://91.206.121.217/TpApi/ Upload/46db5e3d-43f0-4130-831b-af2ab51b8dc8/Economics_Thailand_2014.pdf

38. Оперативно-аналітичний огляд основних соціально-економічних показників Таїланду за 2015 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.polpred.com/

39. Панасенко Б.Д. Фізична географія материків та океанів [Текст]: навч. посіб. Ч.II. Євразія / Б.Д. Панасенко. – Вінниця: «ГІПАНІС», 2005. – 509 с.

40. Пахомова Л.Ф. Модели процветания (Сингапур, Малайзия, Таиланд, Индонезия) / Л.Ф. Пахомова. – М.: Институт востоковедения РАН, 2007. – 256 с.

41. Пендлтон Р.Л. География Таиланда / Р.Л. Пендлтон; сокр. пер. с англ. Москва: Прогресс, 1966. – 238 с.

42. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії / М.Д. Пістун. – К., 1994. – 156 с.

43. Політичні відносини між Україною і Таїландом // Посольство України в Королівстві Таїланд [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://thailand.mfa.gov.ua/ua/ukraine-th/diplomacy

44. Пріоритетні питання політики України щодо країн Азії. Аналітична доповідь // Національний інститут стратегічних досліджень. – К., 2011. – 46 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/pyt_Azya-dbec8.pdf

45. Провинции Таиланда [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/Провинции_Таиланда

46. Пугачова Є.В. Наркобізнес в механізмі функціонування політичних рішень Таїланду / Є.В. Пугачова // Основні тенденції політичного та економічного розвитку країн сучасної Азії та Африки. Колективна монографія. / Відп. ред. В. Н. Колотов. – СПб.: СПбГУ, Східний факультет; Вид-во «Студія НП-Принт», 2011. – 368 с.

47. Рахман М.С. Развитие внешнеэкономической деятельности стран – членов интеграционного объединения АСЕАН / М.С. Рахман // Бізнес Інформ. – 2012. – № 3. – С. 87-92.

48. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія): навч. посібник / М.М. Книш, О.І. Мамчур. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. – 368 с.

49. Рыболовство в Таиланде [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.fisheries.go.th/dof/en/

50. Роль Таиланда в развитии международного туризма [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://studbooks.net/727067/turizm/rol_tailanda_v_

razvitii_mezhdunarodnogo_turizma

51. Сведения об экономике Таиланда [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://country.eiu.com/Thailand/ArticleList/Analysis/Economy

52. Світовий атлас даних. Таїланд [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://knoema.ru/atlas/Таиланд/Urban-population

53. Строительная отрасль Таиланда продолжит бить рекорды [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.jjc.ru/livestream/News/25-03-2011.434.html

54. Структура експорту та імпорту Таїланду // Міністерство торгівлі Таїланду [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.moc.go.th/

55. Таиланд [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B4

56. Таїланд, державний устрій Таїланду [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.phuket.thai-sale.com/tajland-gosudarsto-tajland/

57. Таїланд. Транспортна система. // Довідник ЦРУ з країн світу – Дороги [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.cia.gov/library /publications/the-world-factbook/geos/th.html

58. Территориальное устройство Тайланда [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.topasia.ru/thai_story/thai_political/4077/

59. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії: [навч. посіб.] / О.Г. Топчієв. – Одеса: Астропринт, 2001. – 560 с.

60. Топчієв О.Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики: [навч. посіб.] / О.Г.Топчієв – Одеса: Астропринт, 2005. – 632 с.

61. Торговельно-економічне співробітництво між Україною та Таїландом // Посольство України в Королівстві Таїланд [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://thailand.mfa.gov.ua/ua/ukraine-th/trade

62. Транспортная инфраструктура Таиланда [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://studopedia.su/17_36843_transportnaya-infrastruktura-tailanda.html

63. Транспорт Тайланда [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bibliothai.ru/vse-o-transporte-tajlanda.html

64. Трохимчук С.В. Політична географія світу. Підручник / С.В. Трохимчук, О.В. Федунь. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – 444 с.

65. Фомичева Е.А. Таиланд и новая внешнеполитическая стратегия Китая в Азиатско-Тихоокеанском регионе / Е.А. Фомичева // Юго-Восточная Азия: актуальные проблемы развития. – 2015. – Выпуск № 29. – с. 128-140

66. Шаблій О.І. Основи загальної суспільної географії: [підручник] / О.І. Шаблій. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка. – 2003. – 444 с.

67. Шаблій О.І. Основи суспільної географії / Fundamentals of Human Geography: підручник для студ. вищих навчальних закладів / О.І. Шаблій. – 2-ге видання. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка. – 2012. – 296 с.

68. Explora Luna De Miel, Tacones, ¡y mucho más! [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://es.pinterest.com/pin/360288038917721660/

69. Thailand. Agriculture. / Food and Agriculture Organization [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fao.org/countryprofiles/index/en/ ?iso3=THA&subject=4

70. Thailands Development Experience and Strategies for the Twenty First Century. Bangkok, 2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://hdr.undp.org/sites/default/files/thailand_2003_en.pdf

71. Thailand Economic Monitor Reports // World bank [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.worldbank.org/en/country/thailand/ publication/thailand-economic-monitor-reports

72. Thailand: economy statistics and industry reports [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reportlinker.com/r0755/Thailand-industry-reports.html

73. Thailand // The World Factbook.Central Intelligence Agency, 2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://www.cia.gov/library/ publications/the-world-factbook/geos/th.html

74. World Trade Organization. Report by the Secretariat [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://www.wto. org/english/tratop_e/tpr_e/s211-00_e.doc

 

 


 

 

 

 

 

 

 

Додатки


Додаток А 1.

 

Географічне положення Таїланду в Південно-Східній Азії

 

Картинки по запросу таиланд

 

Джерело: [55].


Додаток А 2.

Фізична карта Таїланду

C:\Users\wm\Downloads\scan 1.jpg

Джерело: [17].

Додаток Б

Основні корисні копалини Таїланду

Корисні копалини

Запаси

Вміст корисного компоненту в рудах, %

Частка у світі, %

Підтверджені

Загальні

Барит, тис. т

9000

14000

90 (BaSO4)

2,7

Вольфрам, тис. т

30

30

1 (WO3)

1,2

Залізні руди, млн т

48

67

47 (Fe)

 

Золото, т

 

6

2,5 г/т

 

Калійні солі в перерахунку на К2О, млн т

75

150

25 (К2О)

1

Марганцеві руди, млн т

2

7

35 (Mn)

0,1

Мідь, тис. т

 

560

 

 

Нафта, млн т

40,6

 

 

 

Пентоксид ніобію, тис. т

8

10

0,03 (Nb2O5)

0,08

Олово, тис. т

600

700

0,4

 

Плавиковий шпат, млн т

7

 

47 (CaF2)

3,7

Природний горючий газ, млрд м³

353

 

 

0,2

Свинець, тис. т

79

84

3,6 (Pb)

0,1

Стибій, тис. т

270

270

5,4

6,2

Пентоксид танталу, т

8600

9200

0,04 (Та2O5)

11,21

Вугілля, млн т

1663

2468

 

 

Цинк, тис. т

905

1270

26,6 (Zn)

0,3

Джерело: [13].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток В 1.

 

C:\Documents and Settings\Администратор\Рабочий стол\Диплом СГП Тайланду\Безымянный.bmp

Джерело: [35].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток В 2.

 

Статево-вікова піраміда населення Таїланду

C:\Documents and Settings\Администратор\Рабочий стол\Диплом СГП Тайланду\Безымянный 2.bmp

Джерело: [73].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток В 3.

 

Расово-етнічний склад населення Таїланду

C:\Documents and Settings\Администратор\Рабочий стол\Диплом СГП Тайланду\Безымянный 3.bmp

Джерело: [73].

Додаток В 4.

 

Динаміка міського населення Таїланду

 

 

Джерело: [52].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Г 1.

 

Великі міста Таїланду

 

https://pp.userapi.com/c637117/v637117159/51bbb/vsaOXqeMNvQ.jpg

Джерело: [15].

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Додаток Г 2.

Бангкок – столиця Таїланду

C:\Users\wm\Downloads\scan 3.jpg

Джерело: [17]


Додаток Д

 

Виробництво основних видів продовольчої продукції в Таїланді, 2015 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Продовження Додатку Д

 

    Джерело: [69].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Е

Залізнична мережа Таїланду

C:\Documents and Settings\Администратор\Рабочий стол\Диплом СГП Тайланду\Безымянный 7.bmp

Джерело: [63].

 


Додаток Є 1.

Схематична карта туристичних місць

tailandia immagini - Google Search

Джерело: [68]

 

 

 

 

Додаток Є 2.

Прибуття гостей в готелі у Королівстві Таїланд

 

Національність

Січень-Грудень

2015/14

 

2015  

2014  

Частка, %

Тайці

85 508 120

76 021 440

+ 12,48

Китай

12 274 811

8 000 326

+ 53,43

     Малайзія

4 100 418

3 864 272

+ 6,11

Німеччина

2 682 418

2 635 383

+ 1,78

Великобританія

2 378 835

2 048 443

+ 16,13

Японія

2 305 189

2 410 595

- 4,37

Австралія

2 069 362

1 870 437

+ 10,64

Росія

1 906 138

2 701 429

- 29,44

США

1 797 158

1 657 542

+ 8,42

Корея

1 763 858

1 357 382

+ 29,95

Франція

1 756 617

1 778 268

- 1,22

Індія

1 399 343

1 149 619

+ 21,72

     Сінгапур

1 281 242

1 177 367

+ 8,82

Середній Схід

1 178 925

1 256 888

- 6,20

Східна Європа

981 486

931 663

+ 5,35

Швеція

854 127

812 951

+ 5,07

Швейцарія

806 163

820 793

- 1,78

Нідерланди

755 277

800 644

- 5,67

Гонгконг

679 024

540 476

+ 25,63

Данія

668 222

659 498

+ 1,32

Тайвань

646 296

493 510

+ 30,96

Італія

595 758

611 198

- 2,53

Фінляндія

540 539

534 583

+ 1,11

Австрія

518 033

514 005

+ 0,78

     В'єтнам

516 801

480 347

+ 7,59

Іспанія

506 290

534 953

- 5,36

Норвегія

502 511

521 686

- 3,68

     Індонезія

474 254

424 339

+ 11,76

Нова Зеландія

473 207

511 400

- 7,47

Канада

468 899

500 796

- 6,37

Ізраїль

466 559

536 604

- 13,05

Бельгія

321 433

348 570

- 7,79

     Філіппіни

248 500

225 996

+ 9,96

Африка

176 887

161 528

+ 9,51

     М'ягма

176 694

178 191

- 0,84

     Лаос

173 229

154 294

+ 12,27

     Камбоджа

104 474

94 971

+ 10,01

     Бруней

24 070

25 330

- 4,97

Інше

1 924 884

1 976 896

- 2,63

Загальний підсумок

136 006 051

  121 324 613

+ 12,10

Тайці

85 508 120

    76 021 440

+ 12,48

Іноземці

50 497 931

    45 303 173

+ 11,47

 

Джерело: [18]

 

 

 


Додаток Є 3.

Внутрішній туризм у Королівстві Таїланд

 

Січень-Грудень

 

2015  

2014  

Частка,%

Відвідувачі

249 074 211

227 226 499

+ 9,61 

       Тайці

185 110 333

   169 903 946

+ 8,95 

       Іноземці

63 963 878

     57 322 553

+ 11,59 

Туристи

159 191 352

145 578 269

+ 9,35 

        Тайці

106 841 284

98 396 128

+ 8,58 

        Іноземці

52 350 068

     47 182 141

+ 10,95 

Екскурсанти

89 882 859

81 648 230

+ 10,09 

        Тайці

78 269 049

     71 507 818

+ 9,46 

        Іноземці

11 613 810

     10 140 412

+ 14,53 

Середня тривалість перебування

3,10

3,14

 - 0,04 

        Тайці

2,61

2,64

 - 0,03 

        Іноземці

4,10

4,18

 - 0,08 

Середні витрати (бат / чол / день).

 

 

 

   Відвідувачі

3 183,230

2 978,33

+ 6,88 

        Тайці

2 248,720

2 117,45

+ 6,20 

        Іноземці

4 658,310

4 353,70

+ 7,00 

   Туристи

3 523,780

3 290,06

+ 7,10 

        Тайці

2 534,770

2 380,07

+ 6,50 

        Іноземці

4 808,710

4 488,65

+ 7,13 

   Екскурсанти

1 313,460

1 233,64

+ 6,47 

        Тайці

1 229,580

1 163,40

+ 5,69 

        Іноземці

1 878,650

1 728,94

+ 8,66 

Доходи

 

 

 

   Відвідувачі

1 857 010,98

  1 604 241,13

+ 15,76 

        Тайці

803 073,31

     701 451,48

+ 14,49 

        Іноземці

1 053 937,67

     902 789,65

+ 16,74 

Проживання в установах

 

 

 

 Кімнати

         650 643

550 269

+ 18,24 

Заповнюваність

65,12

58,96

+ 6,16 

Кількість гостей (прибуття)

136 006 051

   121 324 613

+ 12,10 

           Тайці

85 508 120

     76 021 440

+ 12,48 

           Іноземці

50 497 931

     45 303 173

+ 11,47 

Джерело: [18]

 

 

Додаток Ж 1.

Провінції Королівства Таїландhttps://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/38/Thailand_provinces_six_regions.png/800px-Thailand_provinces_six_regions.png

Джерело: [2]

 

Продовження Додатку Ж 1.

№ на карті

Провінції

Адміністративний центр

Населення, осіб

Площа, км2

Густота, осіб/км2

Північний Таїланд

1

Кампхенгпхет

Кампхенгпхет

783 379

8 608

91,01

2

Лампанг

Лампанг

731 710

12 534

58,38

3

Лампхун

Лампхун

406 178

4 509

90,08

4

Мехонгсон

Мехонгсон

193 005

12 681

15,22

5

Накхонсаван

Накхонсаван

975 632

9 598

101,65

6

Нан

Нан

443 484

11 472

38,66

7

Пхаяу

Пхаяу

407 822

6 335

64,38

8

Пхетчабун

Пхетчабун

931 337

12 668

73,52

9

Пхітсанулок

Пхітсанулок

896 095

10 816

82,85

10

Пхичит

Пхичит

530 754

4 531

117,14

11

Пхре

Пхре

417 689

6 539

63,88

12

Сукхотхай

Сукхотхай

617 157

6 596

93,57

13

Так

Так

514 259

16 407

31,34

14

Уттарадіт

Уттарадіт

427 917

7 839

54,59

15

Утхайтхані

Утхайтхані

290 204

6 730

43,12

16

Чіангмай

Чіангмай

1 708 564

20 107

84,97

17

Чіанграй

Чіанграй

1 157 302

11 678

99,10

Північний Схід

1

Амнатчарен

Амнатчарен

278 893

3 161

88,23

2

Бурірам

Бурірам

1 265 020

10 323

122,54

 

Бингкан

Бингкан

 

4 305

 

3

Каласин

Каласин

814 768

6 947

117,28

4

Кхонкен

Кхонкен

1 735 096

10 886

159,39

5

Лей

Лей

537 226

11 425

47,02

6

Махасаракхам

Махасаракхам

817 778

5 292

154,53

7

Мукдахан

Мукдахан

356 312

4 340

82,10

8

Накхонпханом

Накхонпханом

578 363

5 513

104,91

9

Накхонратчасіма

Накхонратчасіма

2 522 251

20 494

123,07

10

Нонгбуалампху

Нонгбуалампху

479 905

3 859

124,36

11

Нонгкхай

Нонгкхай

809 431

3 027

267,40

12

Ройет

Ройет

1 074 283

8 299

129,45

13

Саконнакхон

Саконнакхон

932 315

9 606

97,06

14

Сисакет

Сисакет

1 044 965

8 840

118,21

15

Сурин

Сурин

1 112 330

8 124

136,92

16

Убонратчатхані

Убонратчатхані

1 735 803

15 745

110,24

17

Удонтхані

Удонтхані

1 280 696

11 730

109,18

18

Чайяпхум

Чайяпхум

953 124

12 778

74,59

19

Ясотхон

Ясотхон

479 453

4 162

115,20

Центральний Таїланд

1

Ангтхонг

Ангтхонг

252 828

968

261,19

2

Аюттхая

Аюттхая

869 539

2 557

340,06

3

Великий Бангкок, спеціальний округ

Бангкок

8 249 117

1 569

5257,56

4

Канчанабурі

Канчанабурі

799 655

19 483

41,04

5

Лопбурі

Лопбурі

769 213

6 200

124,07

6

Накхоннайок

Накхоннайок

244 873

2 122

115,40

7

Накхонпатхом

Накхонпатхом

942 610

2 168

434,78

8

Нонтхабурі

Нонтхабурі

1 333 623

622

2144,09

9

Патхумтхані

Патхумтхані

1 326 589

1 526

869,32

10

Прачуапкхирикхан

Прачуапкхирикхан

464 711

6 368

72,98

11

Пхетбурі

Пхетбурі

470 467

6 225

75,58

12

Ратбурі

Ратбурі

794 593

5 197

152,89

13

Самутпракан

Самутпракан

1 828 044

1 004

1820,76

14

Самутсакхон

Самутсакхон

885 564

872

1015,56

15

Самутсонгкхрам

Самутсонгкхрам

184 256

417

441,86

16

Сарабурі

Сарабурі

715 404

3 577

200,00

17

Сингбурі

Сингбурі

198 607

823

241,32

18

Супханбурі

Супханбурі

844 962

5 358

157,70

19

Чайнат

Чайнат

303 940

2 470

123,05

Схід

1

Прачинбурі

Прачинбурі

546 065

4 762

114,67

2

Районг

Районг

819 604

3 552

230,74

3

Сакеу

Сакеу

555 236

7 195

77,17

4

Трат

Трат

246 175

2 819

87,33

5

Чаченгсау

Чаченгсау

715 180

5 351

133,65

6

Чантхабурі

Чантхабурі

482 370

6 338

76,11

7

Чонбурі

Чонбурі

1 554 365

4 363

356,26

Південний Таїланд

1

Чумпхон

Чумпхон

466 030

6 009

77,56

2

Крабі

Крабі

359 368

4 709

76,32

3

Накхонситхаммарат

Накхонситхаммарат

1 449 387

9 943

145,77

4

Наратхиват

Наратхиват

668 863

4 475

149,47

5

Паттані

Паттані

605 208

1 940

311,96

6

Пхангнга

Пхангнга

255 188

4 171

61,18

7

Пхаттхалунг

Пхаттхалунг

477 853

3 425

139,52

8

Пхукет

Пхукет

525 018

543

966,88

9

Ранонг

Ранонг

247 192

3 298

74,95

10

Сатун

Сатун

272 886

2 479

110,08

11

Сонгкхла

Сонгкхла

1 480 468

7 394

200,23

12

Сураттхані

Сураттхані

1 005 475

12 892

77,99

13

Транг

Транг

596 183

4 918

121,22

14

Яла

Яла

432 245

4 521

95,61

Всього

65 479 454

513 827

127,43

Джерело: [45].

 


Додаток Ж 2.

 

Провінції та острови, що входять в склад провінції

Назва провінції

Острови, що входять в територію провінції

Чонбурі

Ко сі Чанг, Ко Крам, Ко Пай, та ін. більш дрібні

Крабі

Ко Ланта яй, Ко Ланта ной, Пі Пі дон, Пі Пі ле

Пхукет

Ко Яо яй, Ко Яо ной, Ко Сіре, Ко Кео Пітсадан

Пханг Нга

Ко Пра Тонг, Ко Кхо Као

Ранонг

Ко Пайям, Ко Чанг (1)

Сатун

Ко Тарутао, острівний архіпелаг Бутонг, острови Раві, Ладанг, Танга, Бітсі, Ко Булон лао, Ко Лаолінг, Ко Кхао яй

Сонгкла

Ко Йо, Ко Ну, Ко Мео

Сурат Тані

Ко Самуі, Ко Панган, Ко Тао, Ко Нангюан, Ко Анг Тонг

Транг

Ко Лібонг, Ко Мук

Трат

Ко Чанг (2), Ко Кут, Ко Мак

Джерело: [58].

 


Додаток Ж 3.

Райони Таїланду

 

C:\Users\wm\Documents\Безымянный круть.png

Джерело: складено автором.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Пов’язані теми
Географія, Інші матеріали
Додано
1 липня 2018
Переглядів
915
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку