Дипломна Робота "ЗМІСТ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЯК ФАКТОР ЗБЕРЕЖЕННЯ ЇХНЬОГО ЗДОРОВ’Я (на прикладі рухливих ігор)"

Про матеріал
ЗМІСТ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЯК ФАКТОР ЗБЕРЕЖЕННЯ ЇХНЬОГО ЗДОРОВ’Я (на прикладі рухливих ігор)
Перегляд файлу

1

 

Міністерство освіти і наукиУкраїни

Департамент науки і освіти

Харківської обласної державної адміністрації

Комунальний заклад

«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної ради

 

 

 

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

7.01020101 Спеціаліст

 

 

на тему: ЗМІСТ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЯК ФАКТОР ЗБЕРЕЖЕННЯ ЇХНЬОГО ЗДОРОВЯ

(на прикладі рухливих ігор)

 

 

Виконала: студентка 5 курсу, групи 511-ф

напряму підготовки (спеціальності)

7.01020101  ̶  Фізичне виховання*         

Стельмах К.І.

 

Керівник: Школа О.М., к.пед. н., доцент, завідувач кафедри фізичного виховання

Рецензент: Васьков Ю.В., д.пед.н., доцент, завідувач кафедри теорії та методики фізичного виховання

 

 

 Харків  – 2015 

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………..…………………........ 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ РУХЛИВОЇ ГРИ ЯК ЗАСОБУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ………………………………………………….…….. 6

1.1. Фізкультурно-оздоровча робота в дошкільному закладі………………  6

1.2. Роль фізичних вправ в повсякденному житті дітей дошкільного віку...  9

1.3. Рухливі ігри у фізичному вихованні та оздоровленні дітей дошкільного віку………………………………………………………………………………. 13

1.4. Класифікація рухливих ігор…………………………………………..…. 15

1.5. Методика проведення рухливих ігор з дітьми дошкільного віку……..... 17

Висновки до першого розділу………………………………………………...   21

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ…………………   23

2.1. Методи дослідження……………………………………………………... 23

2.2. Організація дослідження………………………………………………...   28

2.3. Вивчення педагогічних умов підвищення ефективності рухливих ігор у фізичному вихованні старших дошкільників………………………….........  30

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………………………………….……...  35

3.1. Контрольна діагностика рухових якостей дошкільників на початку дослідження…………………………………………………………………….. 35

3.2. Визначення експериментально комплексу рухливих ігор для дітей дошкільного віку………………………………………………………………  36

3.3. Вплив рухливих ігор на показники рухових якостей дошкільників наприкінці експерименту……………………………………………………… 37

Висновки до третього розділу……………………………………………..…. 40

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ……………………………………………….   42

ВИСНОВКИ………………………………….………………………………… 50

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….….…  52

ДОДАТКИ……………………………………………………………………..  55

ВСТУП

 

Актуальність. Дошкільне дитинство – період у житті людини, коли формується здоров'я, здійснюється розвиток особистості. У той же час у цей період дитина перебуває в повній залежності від навколишніх його батьків і педагогів. Проблема ефективності розвитку й виховання дитини в період дошкільного дитинства відноситься до однієї з актуальних проблему галузі фізичного виховання.

Згідно із Законом України «Про освіту» та Типового положення по дошкільній освітній установі однією з основних завдань, що стоять перед дитячим садом, є «взаємодія із сім’єю для забезпечення повноцінного розвитку дитини». Тому необхідний активний курс на створення єдиного простору для розвитку дитини як у дошкільному навчальному закладі (ДНЗ), так і в сім’ї.

У дитячому віці формуються життєво важливі базові, локомоторні навички та вміння, створюється фундамент рухового досвіду, освоюється азбука руху, з елементів якої в подальшому формується вся рухова діяльність людини. Одним з визначальних факторів формування здорового покоління, здатного до активної діяльності, навчанню, праці, було й залишається фізичне виховання. Здорове, гарне тіло, красиві рухи – результат правильного фізичного розвитку. Маленька дитина не може сама себе розвинути – це завдання дорослих. Рухлива гра є умовою формування рухової активності дітей, а також стимулюючим чинником розвитку інтелектуальної, емоційної та інших сфер дитини, стає суттєвою необхідність інтенсивної наукової і практичної розробки питань фізичного виховання дітей дошкільного віку засобами рухливої гри.

Аналіз літературних джерел свідчить, що традиції фізичного виховання в сучасній сім’ї вивчені слабо, не розглядається також питання про їх вплив на формування у дитини потреби в систематичних заняттях фізичними вправами. Окрім того, відкритим залишається питання про її роль та місце в цілісній системі фізкультурно-оздоровчої роботи. Однак, родина як багатогранна система у своєму впливі на формування основ фізичної культури дитини має величезний вплив, що доводиться вітчизняними й зарубіжними дослідниками.

Саме тому, проблема взаємодії ДНЗ з батьками, пошук ефективних форм і методів була, є актуальною. Особливо актуальною вона стає, коли говориться про оздоровчу діяльність в сім’ї.

Мета дослідження – вивчити форми взаємодії інструктора фізичного виховання і сім’ї у навчанні дітей старшого дошкільного віку рухливим іграм.

Об'єкт дослідження – навчально-виховний процес дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження – форми взаємодії інструктора фізичного виховання ДНЗ і сім’ї з організації роботи з навчання дітей старшого дошкільного віку рухливим іграм.

Для вирішення поставленої мети і перевірки висунутої гіпотези поставлені наступні завдання:

1. Виявити місце й роль фізичної культури в загальній системі виховання дітей дошкільного віку.

2. Охарактеризувати рухливу гру як засіб фізичного виховання дітей дошкільного віку.

3. Вивчити та описати форми взаємодії інструктора фізичного виховання ДНЗ і сім’ї з навчання дітей старшого дошкільного віку рухливим іграм.

4. Організувати експериментальну роботу щодо виявлення ефективних форм взаємодії інструктора фізичного виховання і сім’ї з навчання дітей старшого дошкільного віку рухливим іграм.

В роботі застосовувалися наступні методи дослідження: аналіз та узагальнення наукової і науково-методичної літератури; вивчення й узагальнення досвіду роботи ДНЗ із сім’єю; анкетування, опитування; педагогічне спостереження; педагогічний експеримент; методи математичної статистики.

Теоретичною та методологічною основою з’явилися праці вітчизняних вчених з проблеми даної роботи. Дослідження проводилося на базі дошкільного закладу №338 міста Харкова.

Гіпотеза дослідження – припускаємо, що активна взаємодія сім’ї та інструктора з фізичного виховання ДНЗ з навчання дітей старшого дошкільного віку рухливим іграм сприяє процесу правильного фізичного розвитку дитини.

Практична значущість: результати дослідження можуть бути використані вихователями дошкільних установ в процесі співпраці з батьками вихованців в цілях зміцнення їх здоров’я.

Структура роботи: складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до першого та третього розділів, загальних висновків, списку використаної літератури та додатків. Загальний обсяг роботи становить 68 сторінок. Список використаної літератури включає 33 джерела.

Апробація. Результати роботи були оприлюднені у тезах доповіді на науково-практичних конференціях «Компетентісно-орієнтований підхід до освіти» (05 грудня 2014 року, м. Харків), ІV Відкритої науково-практичної конференції факультету фізичного виховання Комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради «Проблеми формування здорового способу життя дітей і молоді та шляхи їх вирішення» (25-26 квітня 2015 року) та використані під час переддипломної практики.

 


РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ РУХЛИВОЇ ГРИ ЯК ЗАСОБУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

  1.  Фізкультурно-оздоровча робота в дошкільному закладі

 

Рух – природний стимул життєдіяльності організму, тренування всіх його систем і органів. Завдяки руху підвищується загальний життєвий тонус, зростає працездатність, витривалість, стійкість до хвороб. У перші сім років життя у дітей формуються найважливіші рухові навички, закладаються основи здоров'я, довголіття всебічної рухової підготовленості, створюються вирішальні передумови всебічного розвитку особистості.

Рух робить істотний вплив і на розвиток інтелекту дитини. Стомлюючись, дитина відстає у фізичному розвитку, у нього нестійка увага, пам’ять. Саме в цей період здійснюються найбільш інтенсивний ріст і розвиток найважливіших систем організму та їх функцій, закладається база для всебічного розвитку фізичних і духовних здібностей.

Аналіз науково-методичної літератури, численні педагогічні спостереження показують, що фізичне виховання – перша ступінь комплексної системи виховання дошкільників. Тому вкрай важливо організовувати заняття фізичною культурою саме в дитинстві, що дозволить організму накопичити сили і забезпечити надалі всебічний гармонійний розвиток особистості.

Правильне фізичне виховання дітей – одне з провідних завдань дошкільних установ, в процесі якого відбувається знайомство з найбільш раціональними способами виконання рухів, позитивно впливають на роботу всіх органів і систем.

Теорія фізичного виховання дітей дошкільного віку, маючи єдиний зміст і предмет вивчення із загальною теорією фізичного виховання, спеціально вивчає закономірності управління розвитком дитини в процесі його виховання і навчання, враховуючи можливості працездатності організму, виникаючі інтереси і потреби, форми наочно-дієвого, наочно-образного і логічного мислення, своєрідності переважаючого виду діяльності, у зв’язку з розвитком якої відбуваються найголовніші зміни в психіці дитини і готує перехід дитини до нового вищого ступеня його розвитку. У відповідності з цим розробляється зміст всіх форм організації фізичного виховання і оптимальні педагогічні умови його реалізації.
Пізнаючи і враховуючи закономірності потенційних можливостей дитини кожного вікового періоду, теорія фізичного виховання передбачає вимоги науково обґрунтованої програми всього виховно-освітнього комплексу фізичного виховання (рухові вміння і навички, фізичні якості, деякі елементарні знання), засвоєння якої забезпечує дітям необхідний рівень фізичної підготовленості для вступу до школи.

Фізичне виховання дошкільників – складний процес. Засвоєння техніки виконання фізичних вправ спочатку здійснюється на спеціально організованих фізкультурних заняттях, але надалі дитина використовує ці рухи в повсякденному житті, у самостійній діяльності. Тому звичка діяти певним чином успішно складається тільки при тісній взаємодії інструктора фізичної культури і вихователя групи з сім’єю [13]. Для того, щоб ця робота була ефективною, необхідно ясно уявляти, якого роду віддача очікується від кожного з них. При цьому роль інструктора фізичної культури є досить складною і різноманітною. Передбачається дотримання строгої послідовності при засвоєнні дітьми програми з урахуванням вікових особливостей і можливості дитини кожного періоду його життя, стану нервової системи та всього організму в цілому. Перевищення вимог, прискорення темпу навчання дітей, минаючи проміжні ланки програми, слід вважати неприпустимим, так як це викликає непосильну напругу організму, що завдає шкоди здоров’ю і нервово-психічному розвитку дітей. У той же час фізичне виховання комплексно вирішує завдання розумового, морального, естетичного і трудового виховання. У всіх формах організації фізичного виховання дітей (заняття, рухливі ігри, самостійна рухова активність, тощо) увага інструктора фізичної культури спрямовується на виховання свідомо діючої, в міру своїх вікових можливостей дитини, успішно володіючого руховими навичками, вміє орієнтуватися в навколишньому середовищі, активно долати труднощі, проявляє прагнення до творчих пошуків. Теорія фізичного виховання дітей дошкільного віку безперервно розвивається і збагачується новими знаннями, отриманими в результаті досліджень, що охоплюють різноманітні сторони виховання дитини. Дані проведених раніше наукових досліджень перевірені в масовій практиці дитячих установ, а також вводяться в програми, навчальні посібники, підручники та в практичну роботу з дітьми, сприяючи прогресу всього виховно-освітнього процесу. Здійснювати фізичне виховання дітей, це означає [31]:

1. Вміти аналізувати та оцінювати ступінь фізичного здоров’я і рухового розвитку дітей;

2. Формулювати завдання фізичного виховання на певний період (наприклад, на навчальний рік) і визначати першорядні з них з урахуванням особливостей кожної дитини;

3. Організувати процес виховання в певній системі, обираючи найбільш доцільні засоби, форми і методи роботи в конкретних умовах;

4. Проектувати бажаний рівень кінцевого результату, передбачаючи труднощі на шляху до досягнення цілей;

4. Порівнювати досягнуті результати з вихідними даними і поставленими завданнями;

5. Володіти самооцінкою професійної майстерності, постійно удосконалюючи його.

Таким чином, гарне здоров’я, отримане в дошкільному віці, є фундаментом загального розвитку людини. Фізкультурно-оздоровча робота в дошкільному закладі повинна бути націлена на пошук резервів повноцінного фізичного розвитку дітей і формування основ здорового способу життя.

  1.       Роль фізичних вправ в повсякденному житті дітей дошкільного віку

 

Система фізичного виховання в дошкільних установах являє собою єдність мети, завдань, засобів, форм і методів роботи, спрямованих на зміцнення здоров’я та всебічний фізичний розвиток дітей [10]. Одночасно вона є підсистемою, частиною загальнодержавної системи фізичного виховання, яка крім зазначених компонентів включає установи та організації, які здійснюють і контролюють фізичне виховання.

Фізичне виховання як система заходів, спрямованих на розвиток зростаючого організму дитини, його функцій, є приорітетною для всієї виховної роботи з дітьми в ДНЗ. Кожна установа в залежності від його специфіки має свої конкретні напрями роботи. Одним з напрямків вдосконалення системи фізичного виховання дітей дошкільного віку є включення фізичної культури в спеціально організований педагогічний процес, який повинен здійснюватися висококваліфікованими фахівцями – інструкторами фізичної культури.

Метою фізичного виховання дітей дошкільного віку є формування у них основ здорового способу життя. Організовані фізкультурні заняття (як у дитячих садках, так і сім'ї), вільна рухова діяльність, коли дитина під час прогулянок грає, стрибає, бігає і т.п., покращують діяльність серцево-судинної, дихальної і нервової систем, зміцнюють опорно-руховий апарат, покращують обмін речовин, підвищують стійкість дитини до захворювань, мобілізують захисні сили організму. Через рухову діяльність дитина пізнає світ, розвиваються його психічні процеси, воля, самостійність. Чим більшою кількістю різноманітних рухів опанує дитина, тим ширші можливості для розвитку відчуття, сприйняття й інших психічних процесів, тим повноцінніше здійснюється його розвиток. Тому, якщо цей період буде втрачено в плані грамотного фізичного виховання, то в подальшому усунути допущені помилки буде надзвичайно важко. У процесі фізичного виховання здійснюються наступні завдання [8].

Оздоровчі завдання.

  1. Підвищення опіру організму до впливів зовнішнього середовища шляхом його загартовування. За допомогою розумно дозованих оздоровчих факторів природи (сонячні, водяні, повітряні процедури) слабкі захисні сили дитячого організму істотно зростають. При цьому підвищується опір до простудних захворювань (ГРЗ, нежить, кашель та ін.) і небезпечних інфекційних хвороб (ангіна, кір, краснуха, грип та ін.).
  2. Зміцнення опорно-рухового апарату й формування правильної постави (тобто утримування раціональної пози під час усіх видів діяльності). Важливо звертати увагу на зміцнення м’язів стопи і гомілки з метою попередження плоскостопості, так як воно може суттєво обмежити рухову активність дитини. Для гармонійного розвитку всіх основних м’язових груп необхідно передбачати вправи на обидві сторони тіла, вправляти ті групи м’язів, які в меншій мірі тренуються в повсякденному житті, вправляти слабкі групи м’язів. Необхідно також з ранніх років створювати у дитини уявлення про правильну поставу. Дієвим засобом попередження порушень постави: сутулості, асиметрії плечей і лопаток, а також сколіозів (захворювань хребта, викликаних слабкістю м’язів спини і тривалим перебуванням тіла в фізіологічно незручних положеннях) – є фізичні вправи.
  3. Сприяння підвищенню функціональних можливостей вегетативних органів. Активна рухова діяльність дитини сприяє зміцненню серцево-судинної і дихальної систем, поліпшенню обмінних процесів у організмі, оптимізації травлення і теплорегуляції, попередження застійних явищ і т.д. Фізична культура, надаючи природньому процесу становлення форм і функцій організму, що росте оптимальний характер, створюючи сприятливі для цього умови, сприяє тим самим нормальному функціонуванню всіх систем дитячого організму.
  4. Виховання фізичних здібностей (координаційних, швидкісних й витривалості). У дошкільному віці процес виховання фізичних здібностей не повинний бути спеціально спрямованим по відношенню до кожного з них. Навпаки, на основі принципу гармонійного розвитку слід підбирати засоби, міняти діяльність за змістом і характером, регулювати спрямованість рухової активності, щоб забезпечувалося комплексне виховання всіх фізичних здібностей.

Освітні завдання.

  1. Формування основних життєво важливих рухових умінь і навичок. У дошкільному віці внаслідок високої пластичності нервової системи досить легко і швидко засвоюють нові форми рухів. Формування рухових умінь здійснюється паралельно з фізичним розвитком.
  2. Формування стійкого інтересу до занять фізичною культурою. Дитячий вік є найбільш сприятливим для формування стійкого інтересу до занять фізичними вправами. Але при цьому необхідно дотримувати ряд умов. Перш за все необхідно забезпечити посильність завдань, успішне виконання яких стимулюватиме дітей на більш високу активність. Постійна оцінка виконаних завдань, увага і заохочення сприятимуть виробленню позитивної мотивації до систематичних занять фізичними вправами. В процесі занять необхідно повідомляти дітям елементарні фізкультурні знання, розвиваючи їх інтелектуальні здібності, що дозволить розширити їхні пізнавальні можливості і розумовий кругозір.

Виховні завдання.

  1. Виховання морально-вольових якостей (чесності, рішучості, сміливості, наполегливості та ін.).
  2. Сприяння розумовому, моральному, естетичному і трудовому вихованню.

Оздоровчі, освітні і виховні завдання, хоча і є відносно самостійними, насправді найтіснішим чином взаємоповязані, а тому й вирішуватися повинні в обовязковому єдності, в комплексі. Тільки в цьому випадку дитина набуває необхідну базу для подальшого всебічного, не лише фізичного, але й духовного розвитку.

Перші сім років життя дитини характеризуються інтенсивним розвитком всіх органів і систем. Дитина народжується з певними успадкованими біологічними властивостями, в тому числі й типологічними особливостями основних нервових процесів (сила, врівноваженість і рухливість). Але ці особливості складають лише основу для подальшого фізичного і психічного розвитку, а визначальним фактором з перших місяців життя є навколишнє середовище і виховання дитини. Тому дуже важливо створити такі умови й так організувати виховання, щоб було забезпечено бадьорий, позитивно емоційний стан дитини, повноцінний фізичний і психічний розвиток.

Фізичне виховання і сприяє здійсненню естетичного виховання. В процесі виконання фізичних вправ слід розвивати здатність сприймати, відчувати естетичне задоволення, розуміти і правильно оцінювати красу, витонченість, виразність рухів. Діти також опановують трудовими навичками, пов’язаними з устаткуванням приміщення (певні пристрої, ями з піском для стрибків у довжину, заливання ковзанки, тощо). Для вирішення завдань фізичного виховання дітей дошкільного віку використовуються: гігієнічні фактори, оздоровчі сили природи, фізичні вправи та інші методи. Повноцінне фізичне виховання досягається при комплексному застосуванні всіх засобів, так як кожне з них по-різному впливає на організм дитини.

Гігієнічні фактори (режим занять, відпочинку, харчування, сну, тощо) складає обов’язкова умова для вирішення завдань фізичного виховання. Вони підвищують ефективність впливу фізичних вправ на організм дитини. Наприклад, заняття фізичними вправами краще сприяє розвитку кісткової й м’язової системи. Чистота приміщень, фізкультурного інвентарю, іграшок, одягу, взуття служать профілактикою захворювань.  Гігієнічні фактори мають і самостійне значення: вони сприяють нормальній роботі всіх органів й систем. Дотримання режиму дня привчає до організованості, дисциплінованості, тощо.

Оздоровчі сили природи (сонце, повітря, вода) підсилює позитивний вплив фізичних вправ на організм і підвищують працездатність людини. В процесі занять фізичними вправами на повітрі при сонячних випромінюваннях або у воді (плавання) виникають позитивні емоції, підвищуються функціональні можливості окремих органів і систем організму (більше споживається кисню, посилюється обмін речовин, тощо).

Окрім того, оздоровчі сили природи можуть використовуватися і як самостійний засіб. Вода застосовується для очищення шкіри, механічної дії на тіло людини. Повітря у лісі, саду, парку містить особливі речовини-фітонциди, що сприяють знищенню мікробів, збагачує кров киснем, благотворно впливає на організм дитини. Сонячні промені сприяють відкладенню вітаміну D під шкірою, вбиває різні мікроби і охороняє дитину від захворювання на рахіт. Для різнобічного впливу на організм слід приймати, доцільно поєднуючи всі оздоровчі сили природи [25].

Отже, фізичні вправи використовуються для вирішення завдань фізичного виховання, тобто значно підвищать рівень й темп розвитку дітей.

 

1.3. Рухливі ігри у фізичному вихованні та оздоровленні дітей дошкільного віку

 

Рухливі ігри різної спрямованості є дуже ефективним засобом комплексного удосконалення рухових якостей. Вони найбільшою мірою дозволяють удосконалювати такі якості, як: спритність, швидкість, сила, координація та інші. При раціональному використанні гра стає ефективним методом фізичного виховання. Використання рухливих ігор передбачає не тільки застосування яких-небудь конкретних засобів, але може здійснюватися шляхом включення методичних особливостей гри в будь-які фізичні вправи [7; 20;26; 27].

За визначенням П.Ф. Лесгафта, рухлива гра є вправою, за допомогою якої дитина готується до життя. На думку М.Н. Жукова, рухлива гра – відносно самостійна діяльність дітей, яка задовольняє потребу у відпочинку, розвагах, пізнанні, у розвитку духовних і фізичних сил [7]. А В.Л. Страковська вважає, що рухлива гра – це засіб поповнення дитиною знань і уявлень про навколишній світ, розвитку мислення, цінних морально-вольових якостей [27].

Таким чином, рухлива гра – це свідома, активна діяльність дитини, що характеризується точним і своєчасним виконанням завдань, пов’язаних з обов’язковими для всіх граючих правилами.

Рухливим іграм найважливіше місце в формуванні різнобічно розвиненої особистості дитини. Вони розглядаються як основний засіб і метод фізичного виховання. Захоплюючий зміст, емоційна насиченість гри спонукає дитину до певних розумових і фізичних зусиль. Специфіка рухливої гри полягає в реакції дитини на сигнал типу: «Лови!», «Біжи!», «Стій!»

Будучи важливим засобом фізичного виховання, рухлива гра одночасно надає оздоровчий вплив на організм дитини. Гра є незамінним засобом вдосконалення рухів; розвиваючи їх, сприяє формуванню швидкості, витривалості, координації рухів. Велику кількість рухів, що активізує дихання, кровообіг й обмінні процеси. Це, в свою чергу, благотворно впливає на психічну діяльність дітей.

Велика роль рухливої гри  в розумовому вихованні дитини: діти вчаться діяти у відповідності з правилами, опановувати термінологію, усвідомлено діяти в мінливій ігровій ситуації і пізнавати навколишній світ. У процесі гри активізуються пам’ять, уявлення, розвиваються мислення, уява. Діти засвоюють сенс гри, запам’ятовують правила, вчаться діяти у відповідності з обраною роллю, творчо застосовують наявні рухові навички, вчаться аналізувати свої дії й дії друзів. Рухливі ігри нерідко супроводжуються піснями, віршами, лічилками, ігровими зачинами. Такі ігри поповнюють словниковий запас, збагачують мову дітей.

Велике значення мають рухливі ігри й для морального виховання. Діти вчаться діяти в колективі, підкорятися загальним вимогам. Правила гри діти сприймають як закон, і свідоме виконання їх формує волю, розвиває самовладання, витримку, вміння контролювати свої вчинки, свою поведінку. У грі формується чесність, дисциплінованість, справедливість. Рухлива гра вчить щирості, товариству.

Також у рухливих іграх вдосконалюється естетичне сприйняття світу. Діти пізнають красу рухів, їх образність, у них розвивається почуття ритму. Вони оволодівають поетичною образною мовою.

Рухлива гра готує дитину до праці: діти виготовляють ігрові атрибути, мають і прибирають їх у певній послідовності, вдосконалюють свої рухові навички, необхідні для майбутньої трудової діяльності. У процесі гри відбувається не тільки вправа у вже наявних навичок, їх закріплення і вдосконалення, але і формування нових психічних процесів, нових якостей особистості дитини.

Таким чином, рухлива гра – незамінний засіб поповнення дитиною знань і уявлень про навколишній світ, розвитку мислення, цінних морально-вольових та фізичних якостей.

 

1.4. Класифікація рухливих ігор

 

Рухливі ігри класифікуються за різними параметрами [26]: за віком, за ступенем рухливості дитини в грі (ігри з малою, середньою, великою рухливістю), за видами рухів (ігри з бігом, метанням, тощо). Виділяється ще один вид ігор – ігри-забави, в яких відбувається виконання знайомих рухів у незвичайних умовах (біг у великих валянках, стрибки зі зв’язаними ногами, біг в мішках, тощо). Вони вимагають прояву спритності і доставляють багато веселощів і радості.

У теорії і методиці фізичного виховання прийнята класифікація ігор за змістом: рухливі ігри з правилами та спортивні ігри.

До спортивних ігор відносяться: баскетбол, городки, настільний теніс, хокей, футбол, волейбол та інші. Спортивні ігри, за даними М.П. Голощьокіної, Є.І. Адашкявичене та інших, доцільно використовувати в старшій групі дошкільного закладу.

До рухливих ігор з правилами відносяться: сюжетні та несюжетні ігри. Несюжетні рухливі ігри містять цікаві дітям ігрові рухові завдання, які ведуть до досягнення мети. Ці ігри поділяються на ігри типу: перебіжок, ловіння; ігри з елементами змагання («Хто швидше добіжить до свого прапорця?», тощо); ігри-естафети («Хто скоріше передасть м'яч?»); ігри з предметами (м'ячі, обручі, кеглі, тощо). Сюжетні рухливі ігри відбивають в умовній формі, життєвий або казковий епізод. Діти захоплюють ігрові образи. Вони творчо втілюється в них, зображуючи кішку, горобчика, автомобіль, вовка, гусака, мавпу і т.д.

Зміст рухливо їгри складають її сюжет (тема, ідея), правила і рухові дії.

Сюжет гри визначає мету дій граючих, характер розвитку ігрового конфлікту. Він запозичується з навколишньої дійсності і образно відображає її дії (наприклад, мисливські, трудові, військові, побутові) або спеціально створюється, виходячи із завдань фізичного виховання, у вигляді схеми протиборства при різних взаємодіях граючих. Сюжет гри не тільки пожвавлює цілісні дії гравців, але і надає окремим прийомам техніки та елементами тактики цілеспрямованість, робить гру захоплюючою.

Правила – обов'язкові вимоги для учасників гри. Вони зумовлюють розташування і переміщення гравців, уточнюють характер поведінки, права та обов'язки гравців, визначають способи ведення гри, прийоми і умови обліку її результатів. При цьому не виключаються прояв творчої активності, а також ініціатива грають в рамках правил гри.

Рухові дії в рухливих іграх дуже різноманітні. Вони можуть бути, наприклад, образно-творчими, ритмічними; виконуватися у вигляді рухових завдань, що вимагають прояву спритності, швидкості, сили та інших фізичних якостей. Всі рухові дії можуть виконуватися в самих різних комбінаціях і поєднаннях [7].

 

1.5. Методика проведення рухливих ігор з дітьми дошкільного віку

 

Методика проведення рухливої гри включає необмежені можливості комплексного використання різноманітних прийомів, спрямованих на формування особистості дитини, вміле педагогічне керівництво нею. Особливе значення має професійна підготовка інструктора фізичної культури та вихователя, педагогічна спостережливість і передбачення. Освітні й виховні функції рухливої гри можуть бути успішно здійснені тільки при вмілому керівництві нею, яке передбачає управління руховим і моральним поведінкою дітей.

Методика проведення рухливої гри включає в себе: збір дітей на гру, створення інтересу, пояснення правил гри, розподіл ролей, керівництво ходом гри, підбиття підсумків.

Під час проведення рухливої гри слід пам'ятати, що збирати дітей необхідно в тому місці на майданчику, звідки будуть розпочаті ігрові дії, збір повинен проходити швидко і цікаво. Пояснення гри – це інструкція, вона повинна бути короткою, зрозумілою, цікавою і емоційною. Ролі визначають поведінку дітей в грі, вибір на головну роль повинен сприйматися як заохочення, як довіра. У рухливих іграх дітей старшого дошкільного віку використовуються більш складні рухи. Перед дітьми ставиться завдання миттєво реагувати на зміну ігрової ситуації, виявляти сміливість, кмітливість, витримку, вправність. Рухливі ігри ускладнюються за змістом, правилами, кількістю ролей (до 3-4), ролі розподіляються між усіма дітьми; використовуються ігри-естафети.

1.5.1. Підбір ігор. Для вирішення поступово ускладнюються завдань щодо вдосконалення рухів слід підбирати ігри, засновані на виконанні вже засвоєних дітьми рухів, доведених до рухового навику. У старшому дошкільному віці з’являється можливість вибирати ігри зі стрибками в довжину з місця, метанням і лазінням. Можливостями старших дошкільників відповідають безсюжетні ігри, але як і раніше доставляють велике задоволення сюжетні рухливі ігри. Ігри з елементами змагання побудовані на різних рухах і їх поєднаннях, вони можуть містити як індивідуальні, так і командні змагання. З п'ятирічного віку можна використовувати різноманітні ігри-естафети, які передбачають взаємодію між гравцями. Стають доступними ігри з елементами спортивних ігор: городки, баскетбол, футбол, волейбол і т.д. В старших групах до складання варіантів ігор можна залучати самих дітей.

1.5.2. Збір дітей на гру. Старші дошкільники люблять і вміють грати. Для збору дітей на гру й створення інтересу можна домовитися про місце і про сигнал збору задовго до початку гри, зібрати за допомогою зазивалок (Раз, два, три, чотири, п'ять всіх я кличу зіграть); доручити окремим дітям зібрати решту у встановлений обмежений строк (наприклад, доки звучить мелодія); використовувати звукові і зорові орієнтири; використовувати сюрпризи-завдання: наприклад, грати буде той, хто зуміє пробігти під скакалкою, що обертається.

Знайомство з новою грою, пояснення правил. Попереднє пояснення правил гри відбувається з урахуванням вікових психологічних можливостей дітей. Це учить їх планувати свої дії. Діти 4-6 років здатні зрозуміти і запам'ятати зміст і правила гри через їх пояснення до початку дій, якщо воно чітке, коротке, виразне. Для уточнення сигналів, за яким гравцям належить діяти, відразу ж після розповіді про зміст гри слід задати кілька питань. Наприклад, у грі «Кольорові автомобілі»: «Коли можна виїжджати з гаража? А за яким словом повертатися в гараж? Пам'ятайте: якщо автомобілі зіткнуться, то їх потрібно направляти в майстерню для ремонту. Їхати далі не можна». Якщо гра включає вимовляння тексту, особливо у вигляді діалогу, його краще вивчити заздалегідь; чотири вірш запам'ятовується швидко при спільному проговорені під час гри.

Принципово важливою є послідовність пояснень: назвати ігру і її задум, стисло викласти її зміст, підкреслити правила, нагадати рухи (якщо потрібно), розподілити ролі, роздати атрибути, розмістити гравців на майданчику,  почати ігрові дії. Якщо гра знайома дітям, то замість пояснення потрібно згадати разом з дітьми правила. Якщо гра складна, то не рекомендується одразу ж давати детальне пояснення, а краще спочатку пояснити головне, а потім по ходу гри всі деталі.

Створення умов при проведенні гри з дітьми середнього і старшого віку умови для гри можуть створювати самі діти. Вихователь пропонує поставити лавку, розкласти обручі, накреслити межі перебіжки і т.д. В подальшому ці вміння можуть стати в нагоді в самостійної діяльності.

1.5.3. Розподіл ролей. Найчастіше в грі можна виділити три ролі: ведучий, який подає сигнали, керує грою; ведучий, який ловить, наздоганяє граючих; масова роль, яку виконують всі інші; як правило, їх завдання – не попастися ведучому.

Вибір на головну роль діти повинні сприймати як заохочення. Існує кілька способів вибору ведучого: призначає вихователь, обов'язково аргументуючи свій вибір; з допомогою лічилки (попереджають конфлікти); за допомогою «чарівної палички»; з допомогою жеребкування; ведучий може вибрати собі заміну. Усі названі прийоми використовуються, як правило, на початку гри. Для призначення нового ведучого основним критерієм є якість виконання рухів і правил. Ведучий повинний володіти основними рухами, добре знати ігрові правила і строго їх виконувати.

У старшому дошкільному віці при виборі ведучого можна запитати дітей: «Кого ми вибираємо? Найшвидшого? Найспритнішого? Або того, хто вміє правильно ловити, хто жодного разу не попався?», і т.д. Щоб показати дітям різні вдалі дії ведучого, вихователь бере цю роль на себе. Слід зазначити, що виконання ролі ведучого дорослим значно пожвавлює гру, підсилює її емоційний вплив.

1.5.4. Керівництво грою.  Вихователь керує грою, спостерігаючи за нею з боку. Але іноді вихователь бере участь у грі, якщо, наприклад, за умовами гри потрібно відповідне число граючих. Робить зауваження порушивши правила, підказує дії розгубленому, що подає сигнали, допомагає змінити ведучих, заохочує дітей, стежить за діями дітей і не допускає статичних поз (сидіння на корточках, стояння на одній нозі), регулює фізичне навантаження, яке повинно збільшуватися поступово. Зауваження про неправильне виконання правил негативно позначаються на настрої дітей. Тому робити зауваження треба в доброзичливій формі.

1.5.5. Підведення підсумку. При підбитті підсумку гри інструктор фізичної культури відзначає тих, хто проявив спритність, швидкість, дотримувався правил; з'ясовує причини успішних дій, відзначає різні варіанти, що дозволяють досягти позитивних результатів при вирішенні рухової задачі. Інструктор аналізує, як вдалося досягти успіху в грі. Підведення підсумків гри повинно проходити в цікавій формі. До обговорення проведеної гри треба залучати усіх дітей, це привчає їх до аналізу своїх вчинків, викликає більш свідоме ставлення до виконання правил гри.

У міру накопичення дітьми рухового досвіду ігри потрібно ускладнювати, але послідовність дій і епізодів залишається при цьому постійною. Зміни повинні бути завжди обґрунтовані. Окрім того, ускладнення роблять для дітей цікавими добре знайомі ігри.

Варіюючи гру не можна змінювати задум і композицію, але можна:

- збільшувати дозування (повторність і загальну тривалість гри);

- ускладнити руховий зміст; змінити розстановку гравців на майданчику (ловушку поставити не збоку, а на середині);

- змінити сигнал (замість словесного-звуковий або зоровий);

- провести гру в нестандартних умовах (на березі річки, на лісовій галявині, в парку);

- ускладнити правила (у старшій групі спійманих можна виручати).

Висновки до першого розділу

 

В даний час турбота про здоров'я дітей стала займати у всьому світі пріоритетні позиції. І це зрозуміло: сучасному суспільству потрібні творчі особистості, гармонійно розвинуті, активні і здорові. Здоров'я, придбане в ранній і дошкільний період дитинства, служить фундаментом для загального розвитку і зберігає свою значимість в наступні роки. Сьогодні в основі взаємодії сім'ї та дошкільного закладу лежить ідея про те, що за виховання дітей несуть відповідальність батьки, а всі інші соціальні інститути покликані допомогти, підтримати, направити, доповнити їх виховну діяльність. Визнання пріоритету сімейного виховання вимагає нових ліній відносин сім'ї і дошкільного закладу. Новизна цих відносин визначається поняттями «співробітництво» і «взаємодія».

У Законі України «Про освіту» говориться, що батьки є першими педагогами і зобов'язані закласти в дитину основи фізичного, психічного та інтелектуального розвитку особистості в ранньому дитячому віці [1]. Сім'я для дитини – це перша і іноді майже єдине середовище, що формує його образ життя. Сучасні діти мало рухаються, менше, ніж раніше грають в рухливі ігри з-за прив'язаності до телевізору і комп'ютерних ігор. Зменшується і кількість відкритих місць для ігор. Батьки і педагоги все більше і більше занепокоєні тим, як, де і коли можна надати дітям можливість активно і творчо пограти. А щоб підтримати інтерес дітей до таких ігор, вони повинні їх знати, і завдання педагога допомогти їм в цьому.

Таким чином, у загальній системі освітньої роботи ДНЗ фізичне виховання дітей дошкільного віку займає особливе місце. Саме в дошкільному дитинстві в результаті цілеспрямованого педагогічного впливу зміцнюється здоров'я дитини, відбувається тренування фізіологічних функцій організму, інтенсивно розвиваються рухи, рухові навички і фізичні якості, необхідні для всебічного гармонійного розвитку особистості. В цьому аспекті, рухливі ігри виступають як ефективний засіб фізичної підготовленості.

Рухливі ігри – найбільш доступний і ефективний метод впливу на дитину при його активній допомозі. Гра – природний супутник життя дитини і тому відповідає законам, закладених самою природою, розвивається в організмі дитини – невгамовної потреби його в життєрадісних рухах. Перевага рухливих ігор перед строго дозованими вправами в тому, що гра завжди пов’язана з ініціативою, фантазією, творчістю, протікає емоційно, стимулює рухову активність. Цілеспрямоване, методично-продумане керівництво рухливою грою значно удосконалює, активізує діяльність дітей. Розвиток рухової творчості формує допитливий розум дитини, заряджає його веселощами, радістю, формує прагнення бути здоровим і міцним, готовим до вирішення складних завдань.

 


РОЗДІЛ 2

МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

 

2.1. Методи дослідження

 

Методи, що використовувалися в нашому дослідженні, були наступні:

  1. Аналіз та узагальнення даних літературних джерел.
  2. Анкетування, опитування.
  3. Педагогічне спостереження.
  4. Педагогічний експеримент.
  5. Методи математичної статистики.

 

2.1.1. Аналіз та узагальнення даних літературних джерел. За даними аналізу та узагальнення даних літературних джерел виявилося, що в даний час у дітей часто відчувається руховий дефіцит, тобто кількість рухів, що проводяться ними протягом дня, нижче вікової норми, у результаті затримується віковий розвиток швидкості, спритності, координації рухів, витривалості, гнучкості та сили. Діти мають зайву вагу, порушення постави. І однією з основних причин таких результатів є необізнаність батьків у питаннях фізичного виховання дітей. Батьки часто оберігають своїх малюків від фізичних зусиль (не бігай, не стрибай, не лізь, а то впадеш, посидь), навіть від здорового суперництва в рухливих іграх. Така батьківська любов ризикує перетворитися у свою протилежність і принести тільки одну шкоду. Адже доведено, що рухливі ігри і фізичні вправи значно впливають на нормальний ріст і розвиток дитини, на розвиток всіх органів і тканин, а якщо ці заняття проводяться на свіжому повітрі, то і гартують організм. Своєчасний розвиток основних рухових навичок, так само важливі, як і своєчасний інтелектуальний розвиток дитини – наприклад, розвиток мови.

2.1.2. Анкетування, опитування. Анкетування є однією з цікавих форм роботи з батьками (Додаток А). Воно допомагає краще пізнати дітей, інтереси їхніх батьків, зібрати думки і побажання про свою роботу. За результатами аналізу анкетних даних в кожній групі нами була створена картотека сімей вихованців, куди заносилися відомості про склад сім'ї, соціальне становище, взаємини батьків з дитиною, інтереси та хобі.

2.1.3. Педагогічне спостереження. Спостереження проводилося за формами взаємодії ДНЗ із сім’єю з навчання рухливих ігор.

В якості взаємодії дошкільного закладу з батьками дітей використовувалися відвідування сімей з метою з'ясування стану умов для ігрової діяльності дитини, наявність іграшок та виявлення їх місця в житті малюка. Відвідування родини дитини багато дало для її вивчення, встановлення контакту з дитиною, її батьками, з'ясування умов виховання. Вже з першого відвідування сім'ї ми побачили, які взаємовідносини панують між її членами, який психологічний клімат, в умовах якої відбувається розвиток дитини. Поведінка та настрій дитини (радісний, розкутий, притихлий, збентежений, привітний) також допоможуть зрозуміти психологічний клімат сім'ї. При кожному наступному відвідуванні сім'ї ми визначили конкретні цілі і завдання, пов'язані з особливостями розвитку і виховання дитини, з типом сім'ї (метод бесіди). Щоб відвідування на дому було ефективніше, ми інформували батьків не тільки про час відвідування, але і про його основну мету.

Було проведено день відкритих дверей, шо дало можливість познайомити батьків з дошкільним закладом, його традиціями, правилами, особливостями виховно-освітньої роботи, зацікавити нею й залучити до участі. Проводилася екскурсія по дошкільній установі з відвідуванням групи, де виховуються діти. Показувалися фрагменти роботи дошкільної установи (колективна праця дітей, збори на прогулянку й ін.). Батьки отримали можливість спостерігати за своїми дітьми у ситуації, відмінній від сімейної, порівняти його поведінку та вміння з поведінкою і вміннями інших дітей, перейняти у педагога прийоми навчання та виховних впливів.

Поряд з відкритими днями проводилися чергування батьківта членів батьківського комітету. В якості найбільш ефективних форм взаємодії з батьками є батьківські збори. Батьківські збори – дієва форма спілкування вихователя з батьками. Саме на зборах у вихователя є можливість організовано ознайомити батьків із змістом і методами гри в умовах сім'ї і дитячого садка. Роль вихователя – організувати зустріч, спланувати її хід, грамотно розставити акценти на найбільш важливих питаннях, допомогти у вирішенні труднощів, підготувати роздатковий матеріал, пам'ятки, продумати практичну частину, підвести підсумки роботи, подякувати батькам за активність, бажання працювати разом. Можна проводити тематичні батьківські збори з питань освоєння рухливої гри. Але відкриті перегляди батьки не дуже люблять, тому їх можуть замінити сучасні технічні можливості, наприклад, використання фотоальбомів, стінгазет, записи занять, ігор з дітьми або інших видів діяльності на відеоплівку. По-перше, це хороша пам'ять для батьків. А по-друге, відеозапис занять та ігор з дітьми можна показати на батьківських зборах, яка допоможе переконливо підкріпити розповідь вихователя.

Було організовано сімейний клуб, який будує відносини з сім'єю на принципах добровільності, особистої зацікавленості. В такому клубі людей поєднує загальна проблема і спільні пошуки оптимальних форм допомоги дитині. Тематика зустрічей формулювалася батьками. З метою виявлення запиту учасників та отримання додаткової інформації перед початком кожного засідання клубу проводилося анкетування. Батьки, особливо молоді, потребують і придбання практичних навичок виховання дітей. Їх доцільно запрошувати на семінари-практикуми. Ця форма роботи дає можливість розповісти про способи і прийоми навчання гри і показати їх.

Велике значення надавалося також оформленню спільних тематичних стендів і виставок.

В даний час  у зв'язку з перебудовою системи дошкільного виховання, практичні працівники ДНЗ шукають нові, нетрадиційні форми роботи з батьками, засновані на співпраці та взаємодії педагогів і батьків. Прикладом цього стали вечори запитань і відповідей, що містять концентровану педагогічну інформацію з найрізноманітніших питань та часто носять дискусійний характер, а відповіді на них нерідко переходять в гаряче, зацікавлене обговорення. Використовувалася також ще одна динамічна форма педагогічної пропаганди як папки-пересування. Вони допомагають при індивідуальному підході в роботі з сім'єю. Теми папок можуть бути різноманітними, наприклад, в папці на тему «Гра як засіб виховання»:

  1. висловлювання класиків педагогіки про призначення гри для розвитку і виховання дітей дошкільного віку;
  2. які іграшки потрібні дитині того чи іншого віку, перелік іграшок та фотографій;
  3. як організувати ігровий куточок будинку;
  4. коротка характеристика видів ігрової діяльності в різному віці, її роль у моральному вихованні, приклади сюжетно-рольових ігор;
  5. рекомендації щодо керівництва дитячою грою в сім'ї.

Враховуючи зайнятість батьків, використовуються і такі нетрадиційні форми спілкування з сім'єю: «Батьківська пошта» та «Телефон довіри». Будь-який член родини має можливість у короткій записці висловити сумніви з приводу методів виховання своєї дитини, звернутися за допомогою до конкретного фахівця і т.п. Телефон довіри допомагає батькам анонімно з'ясувати які-небудь значущі для них проблеми, попередити педагогів про помічені незвичайних проявах дітей. Нетрадиційною формою взаємодії з сім'єю є і бібліотека ігор. Оскільки ігри вимагають участі дорослого, це змушує батьків спілкуватися з дитиною. Якщо традиція спільних домашніх ігор прищеплюється, в бібліотеці з'являються нові ігри, придумані дорослими разом з дітьми.

  1.  Педагогічний експеримент. Дослідження проводилося в період з 2014 по 2015 навчальний рік. Організація експерименту проходила за такою схемою: попереднє тестування – проведення експериментальних занять – контрольне тестування.

Обстеження розвитку рухових якостей у дітей дошкільного віку проводилося за наступними видами рухів: ходьба, біг, стрибки та метання. Для оцінки результатів тестування застосовується оціночна шкала фізичної підготовки (Додаток Д).

При оцінці розвитку рухових якостей відзначаються як якісні, так і кількісні показники.

Якісні показники.

1. Гнучкість. Нахил вперед стоячи на гімнастичній лаві.

2. Біг на 30 м. Корпус і голова трохи відхилені назад, але не закинуті; рухи рук і ніг узгоджені, біг з відривом від підлоги, рухи ніг рівномірні, не дрібочуть.

3. Стрибок в довжину з місця. Чіткий поштовх при відриві від підлоги і м'яке приземлення на напівзігнуті ноги.

4. Метання мішечків з піском на дальність. Правильне вихідне положенняпри метанні правою рукою ліва нога виставлена вперед, вага тіла переноситься на праву ногу; під час метання корпус повертається вліво, вага тіла переноситься на ліву ногу (при метанні лівою рукою положення ніг протилежне). При метанні враховується хороший замах, дотримання зазначеного напряму.

Кількісні показники.

  1. Гнучкість. Враховується час (у секундах) ходьби на відстань 10 м.
  2. Біг на 30 м. Враховується час (у секундах) бігу на відстань 30 м.
  3. Стрибок в довжину з місця. На підлогу кладуть шнур. Дитина стоїть біля шнура, торкаючись його шкарпетками. Йому пропонують стрибнути якомога далі, перестрибуючи через шнур. Враховується відстань від шнура до п'яток у момент приземлення. Стрибок повторюють 2-3 рази.

4. Метання мішечків з піском на дальність. Проводиться метання мішечків з піском вагою 150 г для молодшої і 200 г для середньої та старшої груп. Дитина, стоячи біля лінії, кидає мішечки кожною рукою по 2-3 рази. Враховується відстань від межі до місця падіння мішечка (в метрах). Записується максимальна відстань.

2.1.5. Методи математичної статистики. Результати дослідження оброблялися загальновідомими методами математичної статистики [2].

 

2.2. Організація дослідження

 

Для того, щоб виявити найбільш ефективні форми взаємодії сім'ї та інструктора фізичного виховання ДНЗ з навчання дітей дошкільного віку рухливим іграм було організовано і проведено дослідження на базі ДНЗ  338 міста Харкова. У ньому взяли участь 38 дітей старшого дошкільного віку, з яких були сформовані дві групи дітей: одна група експериментальна, друга контрольна. В них було по 19 дітей: 10 хлопчиків і 9 дівчаток (дітей розподіляли в групи без особового додаткового відбору).

Перший етап роботи забезпечив виявлення базових умов для його успішності.

Мета – виявити можливості взаємодії сім'ї та інструктора фізичного виховання з навчання дітей дошкільного віку рухливим іграм.

Тільки за умови позитивних результатів всієї фізкультурно-оздоровчої роботи з дошкільниками, батьки почнуть довіряти рекомендаціям вихователів і охоче підуть з ними на контакт. Завдання педагога знайти підхід до членів сім'ї дитини, створити загальну атмосферу довіри, виявити мікроклімат в родині, традиції проведення та організації дозвілля дитини та ін.

На даному етапі були проведені індивідуальні бесіди та анкетування батьків (Додаток А), розроблені завдання роботи, проведене педагогічне спостереження.

Анкетування показало, що батьки мало знають про те, як зміцнити здоров'я дитини з допомогою фізичних вправ і рухливих ігор. Батьки відчувають труднощі через нестачу досвіду, недооцінки важливості даного виду діяльності, незнання способів організації, прийомів керівництва, вікових особливостей дітей, ігнорування бажань та інтересів своєї дитини.

Анкетування також засвідчило, що батьки потребують інформації з навчання дітей рухливим іграм в умовах сім'ї. Це і визначило напрямок пошуку оптимальної моделі взаємодії сім'ї та інструктора з фізичного виховання. А для того, щоб побачити ефективність цієї взаємодії у розвитку дитини, ми провели тестування рівня фізичної підготовленості по контрольних випробувань, передбачених програмою фізичного виховання для старших дошкільнят.

Також були проведені контрольні випробування щодо визначення початкового рівня фізичної підготовленості дітей обох груп.

На другому етапі роботи було виконати завдання, яке б дозволило батькам дати необхідний обсяг знань про рухливій грі, пояснити своєрідність, різноманіття видів, розвиваючий потенціал; розвинути вміння і здібності у взаємодії з дитиною в рухливій грі в умовах сім'ї; допомогти батькам створити умови для організації проведення ігор.

В ході даного етапу, у спільній роботі інструктора фізичного виховання і батьків широко використовувалися консультації, батьківські збори, бесіди, тематичні виставки, конкурси. Батьки також мали можливість переглянути відеоматеріали з організації рухливих ігор в умовах сім'ї і дитячого садка. Широко використовувалася інформація в батьківських куточках, в папках-передвижках тощо.

Проведена робота не тільки дозволила познайомити батьків дошкільників з різноманіттям рухливих ігор, але і показати їм сам освітній процес, педагогічну технологію керівництва грою.

Рухливі ігри різної спрямованості були застосовані в процесі фізичних занять дітьми експериментальної групи в умовах сім'ї. У контрольній групі дана методика не проводилася.

У додатках Ж та К пропонуються опис і методика проведення деяких рухливих ігор, в яких можуть брати активну участь діти 4-5 років.

На третьому (формувальному) етапі  наприкінці експерименту дітям експериментальної і контрольної груп знову були запропоновані контрольні випробування щодо визначення рівня їх фізичної підготовленості – було проведено повторне прийняття контрольних випробувань для обох груп дітей. Отримані повторні результати ми порівняли з тими, що були на початку експерименту.

За результатами дослідження були сформульовані висновки, написана кваліфікаційна робота.

 

  1.       Вивчення педагогічних умов підвищення ефективності рухливих ігор у фізичному вихованні старших дошкільників

 

Освіта батьків та її підвищення у питаннях фізичного виховання та зміцнення здоров'я дошкільньків може здійснюватися в різноманітних формах. Дошкільні установи різноманітні, що працюють за різними програмами і методиками, тому різноманітні форми і методи взаємодії дошкільних установ із сім'ями – як вже утвердилися в цій області, так і новаторські, нетрадиційні. У цих цілях широко використовуються:

- інформація в батьківських куточках, у папках-передвижках, у бібліотеці дитячого садка;

- різні консультації, усні журнали та дискусії за участю психолога, медиків, фахівців з фізичного освіти, а також батьків з досвідом сімейного виховання;

- семінари-практикуми, ділові ігри та тренінги з прослуховуванням магнітофонних записів бесід з дітьми;

- відкриті дні батьків з переглядом і проведенням різноманітних занять у фізкультурному залі, на стадіоні, загартовуючих і лікувальних процедур;

- спільні фізкультурні дозвілля, свята;

- анкетування і тестування батьків щодо виховання здорової дитини.

Жодна, навіть найкраща фізкультурно-оздоровча програма не зможе дати повноцінних результатів, якщо вона не реалізується спільно із сім'єю, якщо в дошкільному закладі не створено дитячо-доросле суспільство (дітей-батьків-педагогів), для якого характерно сприяння один одному, облік можливостей та інтересів кожного, його прав і обов'язків. Отже, дану проблему дошкільника можна вирішити тільки при підтримці, бажання і тісній співпраці з сім'єю. Виховання, зокрема фізичне, дітей в дитячому саду тісно пов'язані з цілями і прагненнями батьків і залежать від них. А так як більша частина життя дитини проходить в сім'ї, розвиток дитини тісно пов'язаний із способом життя сім'ї, і батьки повинні піклуватися про правильний фізичний розвиток дитини, займаючись фізкультурою регулярно, долучаючись до здорового способу життя.

Фахівці дитячого садка повинні дати необхідні педагогічні та практичні знання – вправи та рухливі ігри, які сприяють розвитку у дитини рухових навичок, а так само освоїти методи навчання цим вправам, щоб в домашніх умовах батьки могли закріпити набуті навички.

Один із шляхів вирішення цих завдань – спільна діяльність дітей і дорослих як у дитячому закладі, так і в сім'ї (рис. 1).

Організовуючи співпрацю із сім'єю інструктор фізичної культури, розуміючи тісний взаємозв'язок даної роботи із змістом всієї фізкультурно-оздоровчої програми дитячого саду, особливу увагу повинен приділяти пошуку нових підходів до фізичного розвитку дітей, в тому числі організації навчання батьків рухливим іграм з метою використання їх в умовах сім'ї.

 

 

 

 

 

 

 

Активний відпочинок

 

Фізкультурні розваги дитини та дорослих

Фізкультурні заняття разом з дорослими

Фізкультурні свята з батьками

Елементарний туризм з дорослими

 

 Домашній відпочинок

 

Ранкова гімнастика разом з батьками

Ігри, ігрові вправи з батьками

Комплекси вправ з корекції постави та плоскостопості в дітей

 

Рис. 1. Спільна спортивна діяльність дітей і дорослих

 

Спільна робота інструктора фізичної культури із сім'єю повинна будуватися на таких основних положеннях, що визначають її зміст, організацію і методику:

  1. Єдність, яка досягається в тому випадку, якщо цілі і завдання виховання здорової дитини добре зрозумілі не тільки вчителю, але й батькам, коли сім'я знайома з основним змістом, методами і прийомами фізкультурно-оздоровчою роботою в дитячому саду, а педагоги використовують кращий досвід сімейного виховання.
  2. Систематичність і послідовність роботи (згідно з планом) протягом усього року і всього періоду перебування дитини в дитячому саду.
  3. Індивідуальний підхід до кожної дитини і до кожної сім'ї на основі врахування їх інтересів та здібностей.
  4. Взаємна довіра і взаєморозуміння педагогів і батьків на основі доброзичливої критики і самокритики. Зміцнення авторитету педагога в сім'ї, а батьків у дитячому садку.

У відповідності з цими основними положеннями система роботи з сім'єю включає:

- ознайомлення батьків з результатами діагностики фізичного розвитку дитини;

- ознайомлення батьків з рухливими іграми, в цих цілях використовуються інформація в батьківських куточках, у папках передвижках, у бібліотеці дитячого садка;

- допомога в складанні індивідуальних занять з рухливими іграми в умовах сім'ї з урахуванням фізичного розвитку дітей;

- навчання конкретним рухливим іграм, прийомам і методам ігрових вправ;

- різні консультації, усні журнали та дискусії за участю психолога, медиків, фахівців з фізичного освіти, а також батьків з досвідом організації ігор з дітьми;

- семінари-практикуми, ділові ігри та тренінги з переглядом відеоуроків;

- відкриті дні батьків з переглядом і проведенням різноманітних занять у фізкультурному залі, на стадіоні тощо;

- спільні фізкультурні дозвілля, свята;

- анкетування батьків з даного питання.

Спостереження показують, що використання різних форм роботи з батьками ефективні, в результаті чого: підвищується відповідальність батьків за виховання дітей у сім'ї; постійно вдосконалюються знання батьків; створюється атмосфера взаєморозуміння і довірчих відносин між батьками, педагогами і дітьми; відбувається обмін досвідом між батьками; забезпечується спільний успіх у справі навчання дітей рухливим іграм в умовах сім'ї.

Таким чином, з упевненістю можна сказати, що жодна, навіть найкраща фізкультурно-оздоровча програма не зможе дати повноцінних результатів, якщо вона не реалізується в співдружності з сім'єю.

Щоб дитина росла здоровою і фізично різнобічно розвинена, свідоме ставлення до фізичної культури слід формувати, насамперед, у батьків. Кращим способом організувати взаємодію ДНЗ з батьками є створення ефективної системи співробітництва.

 


РОЗДІЛ 3

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

3.1. Контрольна діагностика рухових якостей дошкільників на початку дослідження

 

Для того, щоб виявити найбільш ефективні форми взаємодії сім'ї та інструктора фізичного виховання ДНЗ з навчання дітей дошкільного віку рухливим іграм було організовано і проведено дослідження на базі ДНЗ  338 міста Харкова.  Результати констатуючого експерименту наведені в таблиці 1 та 2.

Таблиця 1

Показники тестування рухових якостей дошкільників експериментальної групи до експерименту (n=19)

№ п/п

Стать дитини

 

Стрибок у довжину з місця, см

Біг 30 м, с

Метання на дальність, м

Нахил вперед, см

1

Х

99,5

8,1

6,2

4,5

2

Х

95,4

8,2

7,8

4,5

3

Д

90,8

8,1

5,7

7,0

4

Д

75,8

7,9

5,3

7,1

5

Х

80,3

7,8

7,2

4,6

6

Х

98,3

7,6

6,8

4,7

7

Д

93,5

8,8

5,3

7,2

8

Д

91,7

8,9

5,2

7,3

9

Х

92,6

6,9

7,9

5,7

10

Х

90,8

6,5

7,3

4,8

11

Д

93,7

7,6

5,4

7,5

12

Д

95,4

7,5

5,2

7,6

13

Х

89,3

8,5

6,9

6,0

14

Х

88,6

8,4

7,1

5,1

15

Д

84,4

7,4

5,3

8,1

16

Д

78,8

8,1

4,9

7,6

17

Х

79,6

6,7

6,7

5,4

18

Х

87,4

7,4

7,1

6,5

19

Д

87,7

8,2

5,5

7,8

Середнє значення

89

7, 8

6, 2

6, 3

 

Таблиця 2

Показники тестування рухових якостей дошкільників контрольної групи до експерименту (n=19)

№ п/п

Стать дитини

 

Стрибок у довжину з місця, см

Біг 30 м, с

Метання на дальність, м

Нахил вперед, см

1

Х

85,8

8,4

5,8

5,6

2

Х

91,6

9,5

6,1

4,6

3

Д

90,8

8,5

5,6

7,1

4

Д

93,5

8,4

4,5

7,2

5

Х

92,8

9,1

6,2

4,7

6

Х

93,4

7,9

6,3

4,8

7

Д

95,5

8,9

4,7

7,3

8

Д

90,3

8,1

5,9

7,5

9

Х

80,9

8,2

6,5

6,8

10

Х

98,6

7,7

6,7

4,9

11

Д

93,5

7,8

5,1

7,7

12

Д

89,6

8,9

5,1

7,8

13

Х

98,7

7,7

5,9

5,2

14

Х

80,4

7,8

7,1

5,3

15

Д

81,3

8,3

5,2

8,2

16

Д

88,6

7,4

5,3

8,8

17

Х

90,7

8,5

7,5

5,6

18

Х

92,8

9,6

7,9

7,7

19

Д

80,6

7,5

5,5

8,9

Середнє значення

90

8, 3

5, 9

6, 6

 

3.2. Визначення експериментального комплексу рухливих ігор для дітей дошкільного віку

 

На підставі вивчення особливостей розвитку та визначення рівня фізичної підготовленості дитини був підібраний комплекс рухливих ігор різної спрямованості для використання в домашніх умовах (Додаток Ж та К).

Конкретні види рухливих ігор були відібрані і згруповані по переважному впливу на ті чи інші рухові якості дитини дошкільного віку (табл. 3).

 

 

Таблиця 3

Рухливі ігри для розвитку фізичних якостей дошкільників

№п/п

Назва гри

Фізичні якості

Швидкість

Координація рухів

Сила

 

Гнучкість

 

1

Побудуй  міст

-

+

-

+

2

М'яч над головою

-

+

-

+

3

Перекоти поле

+

+

-

+

4

Хвиля

+

+

+

+

5

Жолобок

+

+

+

+

6

Хто швидше

+

+

-

-

7

Скороходи

+

+

+

-

8

Швидко по місцях

. +

+

-

-

9

Космонавти

. +

+

-

-

10

Совушка

-

+

-

-

11

Відгадай, чий голосок

-

+

-

-

12

Хто підходив

-

+

-

-

13

М'яч на підлозі

+

+

-

-

14

Тягнемо кільце

+

+

+

+

15

Естафети з лазіння і перелізанням

+ 

+

+

+

16

Комбінована естафета з набивним м'ячем

+ 

+

+

+

17

Передача набивного м'яча

+

-

-

+

18

Веслярі

+

+

-

+

19

Передача м'яча зігнувшись і прогнувшись

+

-

-

+

20

Дерев'яний чоловічок

+

+

-

+

 

3.3. Вплив експериментального комплексу рухливих ігор на показники рухових якостей дошкільників наприкінці експерименту

 

За підсумками контрольної діагностики рухових якостей наприкінці експерименту виявилися відмінності за всіма застосованими тестами в обох групах (табл. 4 та 5).

 

 

 

Таблиця 4

Показники контрольної діагностики рухових якостей дошкільників експериментальної групи наприкінці експерименту (n=19)

№ п/п

 

Стать

дитини

Стрибок у довжину з місця, см

Біг 30 м, с

 

Метання на дальність, м

Нахил вперед, см

1

Х

110

8,8

6,9

6,5

2

Х

101

8,9

8,0

6,6

3

Д

100

7,0

6,2

9,0

4

Д

90,8

8,5

5,9

9,0

5

Х

99,7

7,8

8,0

6,2

6

Х

109

8,9

7,4

6,5

7

Д

112

9,2

5,9

9,0

8

Д

115

8,4

6,0

9,6

9

Х

99,8

7,8

8,4

7,8

10

Х

114

7,0

8,8

6,3

11

Д

121

8,1

6,0

8,8

12

Д

101

8,1

5,9

8,5

13

Х

95,3

8,2

7,8

8,9

14

Х

97,5

9,0

7,9

6,8

15

Д

96,4

8,4

6,1

9,4

16

Д

99,2

8,9

5,8

8,7

17

Х

108

7,8

7,3

6,9

18

Х

90,3

8,5

7,9

7,7

19

Д

97,3

9,2

6,2

9,0

Середнє значення

103

 

8, 3

 

7

8

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 5

Показники контрольної діагностики рухових якостей дошкільників контрольної групи наприкінці експерименту(n=19)

№ п/п

 

Стать

дитини

Стрибок у довжину з місця, см

Біг 30 м, с

 

Метання на дальність, м

Нахил вперед, см

1

Х

87,6

7,5

6,3

6,5

2

Х

92,7

7,6

6,9

5,7

3

Д

89,5

6,7

4,8

7,8

4

Д

95,0

7,4

5,7

8,0

5

Х

94,7

6,9

6,4

6,8

6

Х

96,5

6,0

6,5

4,8

7

Д

97,1

6,7

4,9

8,3

8

Д

92,8

7,4

5,1

7,7

9

Х

97,6

6,5

6,7

5,9

10

Х

104

6,4

6,9

6,0

11

Д

95,7

7,0

5,2

8,3

12

Д

91,5

7,1

5,3

8,5

13

Х

100

6,1

6,1

7,2

14

Х

103

7,0

7,2

5,5

15

Д

100

6,9

5,4

8,4

16

Д

105

6,6

5,5

7,4

17

Х

106

7,4

7,7

6,6

18

Х

104

6,3

7,9

5,7

19

Д

104

6,7

5,8

7,4

Середнє значення

98

6, 9

6, 1

7

 

Також за результатами тестувань видно, що збільшилася кількість дітей з високим рівнем фізичного розвитку (табл. 6).

 

 

 

 

 

 

Таблиця 6

Порівняння діагностичних показників фізичних якостей і рухових навичок дітей обох груп, %

Рівні освоєння стандартів

Контрольна група

(19 осіб)

Експериментальна група 

(19 осіб)

 

Початок дослідження

Кінець дослідження

Початок дослідження

Кінець дослідження

Високий

0

10

0

60

Середній

98

90

98

40

Низький

2

0

2

0

 

Повторне анкетування батьків за підсумками експерименту, виявило позитивну динаміку зростання зацікавленості батьків і їх дітей у спільних заняттях рухливими іграми (Додаток Б).

Найбільш ефективними формами взаємодії батьків і інструктора з фізичного виховання були визнані тренінги, практикуми, де батьки активно навчаються, освоюють практичні навички.

Крім того, було проведено додаткове опитування з якого видно, що практично всі батьки протягом усього року відвідували всі заняття і оцінили проведену роботу як «добре» (Додаток В).

 

Висновки до третього розділу

 

Таким чином, проведене дослідження показало ефективність побудови системи взаємодії інструктора фізичного виховання і сім'ї прилучення дошкільників до фізичної культури шляхом навчання рухливим іграм та організації з дітьми занять з їх застосуванням.

Навчання батьків навичкам спільного заняття з дітьми рухливими іграми є хорошим засобом їх успішної взаємодії. Спільні ігри батьків з дітьми значно зміцнюють їх взаєморозуміння, урізноманітнюють спілкування.

В результаті дослідження була підтверджена гіпотеза про те, що активна взаємодія сім'ї та інструктора фізичного виховання ДНЗ з навчання дітей старшого дошкільного віку рухливим іграм сприяє процесу правильного фізичного розвитку дитини.

 


РОЗДІЛ 4

ОХОРОНА ПРАЦІ

 

4.1. Правила безпеки на уроках фізичної культури

 

4.1. Вимоги безпеки під час проведення занять із гімнастики

4.1.1. Спортивний зал має бути підготовлений відповідно до вимог навчальної програми.

4.1.2. Обладнання необхідно розміщувати так, щоб навколо кожного гімнастичного снаряда була безпечна зона.

4.1.4. Перед кожним заняттям потрібно перевіряти стан снарядів:

  • міцність кріплення;
  • міцність розтяжок та ланцюгів;
  • кріплення канатів, жердин, гімнастичних стінок тощо.

4.1.4. Для запобігання травматизму під час занять з гімнастики слід дотримуватись таких вимог:

  • виконувати гімнастичні вправи на снарядах тільки в присутності вчителя або фахівця з фізичної культури і спорту;
  • укладати гімнастичні мати таким чином, щоб їх поверхня була рівною;
  • перевозити важкі гімнастичні снаряди за допомогою спеціальних візків і пристроїв;
  • виконувати складні елементи і вправи під наглядом учителя або фахівця з фізичної культури і спорту, застосовуючи методи і способи страхування відповідно до вправи;
  • змінюючи висоту брусів, обидва кінці жердини піднімати одночасно;
  • висовувати ніжки в стрибкових снарядах по черзі з кожного боку, піднявши снаряд;
  • для змащення рук треба використовувати магнезію, яка зберігається в спеціальних ящиках, що виключають розпилювання.

4.1.5. Під час виконання учнями гімнастичних вправ поточним способом (один за одним) слід дотримуватися необхідних інтервалів, які визначає вчитель або фахівець з фізичної культури і спорту.

4.2. Вимоги безпеки під час проведення занять із легкої атлетики

4.2.1. Взуття учнів має бути на підошві, що унеможливлює ковзання; воно повинно щільно облягати ногу і не заважати кровообігу. На підошві спортивного взуття дозволяється мати шипи.

4.2.2. Вправи з метання дозволяється виконувати тільки за командою вчителя фізичної культури. Кидки снарядів слід виконувати в напрямку розміченого сектору. Зустрічні кидки та кидки у напрямку бігової доріжки не дозволяються.

Перебуваючи поблизу зони метання, не можна повертатися спиною до напряму польоту об'єкта метання.

4.2.4. При виконанні вправ фронтальним методом учні повинні розташовуватися в одну шеренгу на відстані не менше ніж 2 м один від одного.

Під час поточного виконання вправ з метання учні, які мають взяти снаряди в секторі, повинні переміщуватися за вчителем або фахівцем з фізичної культури і спорту безпечним маршрутом (як правило, з лівого боку на безпечній відстані від сектору).

4.2.4. Брати снаряди в руки, іти за снарядами можна тільки з дозволу вчителя або фахівця з фізичної культури і спорту. Не дозволяється виконувати довільні кидання, залишати без нагляду спортивний інвентар для метання, зокрема інвентар, який не використовується в цей час.

4.2.5. Спортивний снаряд назад до кола або місця метання слід переносити, ні в якому разі не кидати. Зберігати і переносити спортивний інвентар для метання треба в спеціальних укладках або ящиках.

4.3. Вимоги безпеки під час занять із спортивних ігор (футбол, волейбол, баскетбол, гандбол)

4.3.1. Під час занять із спортивних ігор учні мають виконувати вказівки вчителя фізичної культури або фахівця з фізичної культури і спорту, дотримуватись послідовності проведення занять - поступово давати навантаження на м'язи з метою запобігання травматизму.

4.3.2. Перед початком гри учні проводять розминку: відпрацьовують техніку ударів і ловіння м'яча, правильну стійку і падіння під час приймання м'яча, персональний захист.

4.3.4. Одяг учнів, які займаються спортивними іграми, має бути легкий, не утруднювати рухів, взуття у гравців - баскетболістів, волейболістів, гандболістів - на гнучкій підошві типу кедів, кросівок, у футболістів - на жорсткій підошві.

Гравцям не слід носити на собі будь-які предмети, небезпечні для себе та інших гравців (сережки, ланцюжки, браслети, амулети тощо).

Під час проведення занять на відкритому повітрі у сонячну спекотну погоду учням необхідно мати легкі головні убори, по периметру поля для ігрових видів спорту необхідно розставити пляшки з водою.

4.3.4. Учням, які грають у футбол, слід мати індивідуальні захисні пристрої: наколінники, захисні щитки під гетри; воротарям - рукавички.

 

4.2. Гігієна праці й санітарія під час занять фізичними вправами

 

Гігієна (hydicinos - гр. та яка дає здоров’я) - наука про здоров’я вивчає зв’язок та взаємодії з навколишнім середовищем, а також вплив різних внутрішніх і зовнішніх факторів на здоров’я людини, нерозривно пов’язана із фізичним вихованням її, з фізичною культурою суспільства тому, що метою фізичного виховання є створення здорового працездатного і потрібного по своїх морально-психологічних якостях і фізичних як члена людського суспільства.

Саме вимоги для повноцінного фізичного виховання людини є вимогами гігієни.

Саме поєднання фізичного виховання із гігієною складає поняття «фізична культура».

Санітарія (лат. sanitas - здоров’я) складова поняття «гігієни», розуміють методологію гігієни, тобто ті засоби, заходи, способи і методи розроблені гігієною для практичного втілення в життя людини і суспільства.

З перших хвилин життя людини він відчуває вплив гігієнічних норм і санітарних заходів, які засвоюються лікарями, батьками і родичами.

Вимоги до виконання санітарно-гігієнічних норм і заходів в повсякденному житті кожним чином людської спільноти (роду, сім’ї, племені, виробничих і інших колективах, народу, держави, нації) виховуються першими у вихованні моралі - сукупності норм і вимог до його поведінки в суспільстві і норм задоволення його потреб відповідного його місця в ієрархії суспільства.

Що до гігієнічних норм і вимог то вони відбиваються у звичаях і традиціях народів, в релігійних і державних постановах. Відповідно що і їх невиконання карається громадським осудом, релігійними покараннями, адміністративними і судовими органами.

Саме в сфері фізичного виховання і спортивної діяльності формується і засвоюється санітарні норми, гігієнічні змагання і вміння у підростаючого покоління. Кожний працівник фізичної культури, кожний спортсмен повинний тільки сам знати і повсякденно виконувати санітарні вимоги, бути прикладом для оточуючих, а і з перших кроків вчили своїх учнів здоровому способу життя.

Сучасні основи гігієни і санітарії фізичних вправ і спорту розроблені П.Ф. Лесгафтом на початку ХХ сторіття. В своїх роботах «Основи природної гімнастики», «Про відносини анатомії до фізичного виховання», «Керівництво з фізичного виховання дітей шкільного віку» він визначає ряд конкретних гігієнічних нормативів для процесу фізичного виховання і спорту.

Його учнями і послідовниками В.В. Горіневським, Л.І. Чуліцькою, В.А. Волшанською видається першим навчальний посібник «Гигиєна физических управлений и спорта» у 1939 році. В цьому посібнику сформульовані основні завдання гігієни фізичної культури та спорту:

1. Визначення гігієнічних особливостей професійної діяльності різних колективів і розробка відповідних норм і вказівок для викладачів фізичної культури і спорту;

2. Вивчення впливу різних факторів зовнішнього середовища на здоров’я займаючихся і розробка відповідних гігієнічних норм і санітарних вимог і заходів;

3. Визначення гігієнічних норм і санітарних вимог будівництва їх експлуатації спортивних споруд і обладнання;

4. Розробка норм харчування спортсменів;

5. Складання науково обґрунтованих вказівок по тренуванню, загартуванню, режиму індивідуальної гігієни фізкультурників і спортсменів.

Виховуючи необхідні фізичні і психічні якості в своїх учнів тренер повинен знати які і як різні вправи та інші фактори впливають на їх здоров’я і рівень тренованості, повинний вміти враховувати і передбачити їх вплив плануванні навчально-тренувального процесу і змагальної діяльності. Відповідно з гігієнічними нормами він повинний вміти облаштовувати місця змагань і занять, вимагають від обслуговуючого персоналу і спортсменів в підтримці санітарних вимог, організовувати режим дня і харчування.

Боротьба, бокс, групова акробатика, плавання за гігієнічними нормативами займають особливе місце серед інших видів спорту висовуючи підвищені вимоги до гігієни тіла спортсменів, що відображено і в “Правилах змагань” цих видів спорту.

Основні гігієнічні вимоги до спортсменів: і їх спортивної діяльності:

1. Поєднання загальної фізичної і спеціально-фізичною підготовкою;

2. Поступовість в збільшенні тренувального навантаження;

3. Раціональне чергування праці і відпочинку;

4. Повноцінне, збалансоване по складу харчування.

Зазначаємо, що три з указаних гігієнічних вимог співпадають з основними принципами фізичного виховання.

До цих 4-х основних загально-спортивних вимог, щодо спортивних єдиноборств можна додати ще одну вимогу - прискіплива увага єдиноборця до чистоти і здоров’я шкірного покрову тіла і волосся, бо за правилами змагань при шкірних захворюваннях атлет не допускається до змагань лікарем вже на зважуванні при якому він проводить зовнішній огляд повністю роздягнутих атлетів.

Основний принцип гігієни – «чистота –  основа здоров’я» – чистота тіла, чистота душі, чистота їжі, одягу, місць заняття втілюється повсякденно в житті спортсмена, фізкультурника.

 

4.3. Пожежна безпека у спортивних залах

 

У спортивних залах висотою до нижнього поясу несучих конструкцій покриття 12 м і більш при використанні великорозмірного декоративного оформлення (на всю висоту залу) необхідно передбачити додаткові заходи щодо захисту цього оформлення (монтаж тимчасових водяних завіс, швидкоз’ємні кріплення і т. п.).

У неробочий час ключі від приміщень повинні знаходитися у чергового (сторожа).

Комплект ключів від технічних поверхів і приміщень, міжфермових просторів і в'їзних доріг повинен постійно знаходитися в черговому (диспетчерському) приміщенні з постійним перебуванням людей.

На випадок виникнення пожежі повинна бути забезпечена можливість безпечної евакуації людей, що знаходяться в будівлі (споруді).

Проходи, виходи, коридори, вестибюлі, фойє, тамбури, драбини не дозволяється захаращувати різними предметами і устаткуванням. Всі двері евакуаційних виходів повинні вільно відкриватися у напрямі виходу з приміщень, будівель і споруд; закривати двері на замки і важковідчиняємі замки при проведенні змагань, тренувань, репетицій і культурно-видовищних заходів забороняється.

У коридорах, на сходових майданчиках і на дверях, що ведуть до евакуаційних виходів або безпосередньо назовні, повинні бути встановлені приписуючи знаки «Вихід» згідно ГОСТ 12.4.026.76* «Кольори сигнальні і знаки безпеки»тимчасові місця для глядачів (висувні, знімні, збірно-розбірні і т. п.), а також сидіння на трибунах критих і відкритих спортивних споруд не допускається виконувати з синтетичних матеріалів, що виділяють при горінні високо небезпечні речовини. Під тимчасовими місцями забороняється зберігання яких-небудь горючих матеріалів і устаткування, а також стоянка техніки. Простір під тимчасовими трибунами перед початком кожного змагання повинен очищатися від горючого сміття і висохлої трави.

Установка приставних сидінь на шляхах евакуації забороняється.

Тимчасові сидіння в евакуаційних люках, призначені для розміщення фону на трибунах при проведенні спортивно-художніх свят, відкриття і закриття міжнародних змагань або інших міжнародних заходів, а також культурно-видовищних заходів, повинні бути знімними. Для їх швидкого демонтажу повинні бути передбачені спеціальні пристосування і виділено відповідну кількість осіб для виробництва цих робіт.

Приміщення будівель і споруд повинні бути обладнані системою сповіщення про пожежу і управління евакуацією.

Система оповіщення про пожежу і управління евакуацією повинна забезпечувати реалізацію розроблених планів евакуації людей.

У сходових клітках будівель і споруд забороняється: влаштовувати робочі, складські і іншого призначення приміщення, прокладати трубопроводи з легкозаймистими (ЛВЖ) і горючими (ГЖ) рідинами, зберігати горючі матеріали, а також встановлювати устаткування і різні предмети, що перешкоджають пересуванню людей.

Двері в протипожежних стінах і перегородках будівель і споруд, скління віконних і дверних отворів у внутрішніх стінах і перегородках на шляхах евакуації, а також в перегородках, що розділяють вестибюлі і фойє, пристрої для самозакривання дверей, що ущільнюють прокладки в притворах дверей повинні постійно знаходитися в справному стані.

Розстановку крісел для глядачів в спортивних залах слід передбачати так, щоб не створювалися стрічні або пересічні потоки глядачів з постійних і тимчасових трибун.

При розстановці крісел на площі залу слід дотримувати вимоги правил пожежної безпеки для театрально-видовищних підприємств і культурно-освітніх установ.

Пристосування для кріплення тимчасових конструкцій для сидіння глядачів в критих спортивних спорудах, а також кріплення помостів, естрад, рингів і т.п. повинні міститися в справному стані. Установка таких конструкцій з несправними кріпленнями забороняється.

Забороняється установка ґрат на вікнах приміщень будівель і споруд, за винятком приміщень для зберігання зброї і боєприпасів в тирах і стрільбищах.

Зберігання спортивного інвентарю і інших матеріалів на стелажах слід проводити так, щоб вони не виступали за габарити стелажів.

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

1. На основі вивчення спеціальної літератури у теоретичній частині роботи були розглянуті, виявленіта охарактеризовані: місце і роль фізичної культури в загальній системі виховання дітей дошкільного віку; систему фізичного виховання: цілі, завдання, засоби фізичного виховання в дошкільних установах; характеристику рухливої гри як засобу фізичного виховання дітей дошкільного віку; спільні підходи до встановлення взаємодії дошкільного навчального закладу з сім'єю дитини; форми взаємодії інструктора фізичного виховання і сім'ї з навчання дітей старшого дошкільного віку рухливим іграм.

Формування здоров'я дітей, повноцінний розвиток їх організму – одна з основних проблем у сучасному суспільстві. У період дошкільного дитинства у дитині закладаються основи здоров'я, всебічної фізичної підготовленості і гармонійного фізичного розвитку.

Величезну потребу в русі діти зазвичай прагнуть задовольнити в іграх. Рухливі ігри – це свідома активна діяльність дитини, що характеризується точним і своєчасним виконанням завданням пов'язаних з обов'язковою для всіх правилом.

2. У загальній системі освітньої роботи ДНЗ фізичне виховання дітей дошкільного віку займає особливе місце. Саме в дошкільному дитинстві в результаті цілеспрямованого педагогічного впливу зміцнюється здоров'я дитини, відбувається тренування фізіологічних функцій організму, інтенсивно розвиваються рухи, рухові навички і фізичні якості, необхідні для всебічного гармонійного розвитку особистості. Цілеспрямоване, методично-продумане керівництво рухливою грою значно удосконалює, активізує діяльність дітей. Розвиток рухового творчості формує допитливий розум дитини, заряджає його веселощами, радістю, формує прагнення бути здоровим і міцним, готовим до вирішення складних завдань.

В розвитку активності в процесі рухливої гри дітей важливе місце відводиться методиці керівництва грою дорослими. Однак гра приносить користь тільки тоді, коли присутні відносини дошкільного закладу з сім'єю, які повинні бути засновані на співпрацю і взаємодію. Взаємодія ДНЗ з сім'єю в інтересах розвитку ігрової діяльності у дітей в даний час є однією з найбільш актуальних тем. Тому використання різних форм роботи з ДНЗ з батьками необхідні, оскільки в результаті: підвищується відповідальність батьків за виховання дітей у сім'ї; постійно вдосконалюються знання батьків; створюється атмосфера взаєморозуміння і довірчих відносин між батьками, педагогами та дітьми; відбувається обмін досвідом між батьками; забезпечується спільний успіх у справі навчання дітей рухливим іграм.

Проведене дослідження показало ефективність побудови системи взаємодії інструктора з фізичного виховання і сім'ї прилучення дошкільнят до фізичної культури шляхом навчання їх рухливим іграм та організації з ними занять з застосуванням рухливих ігор. Навчання батьків навичкам спільного заняття з дітьми рухливими іграми є хорошим засобом їх успішної взаємодії. Спільні ігри батьків з дітьми значно зміцнюють їх взаєморозуміння, урізноманітнюють спілкування.

3. За результатами проведеної експериментальної роботи виявлено, що значення рухливої гри в тому, що завдяки неї розвивається увага, орієнтування в просторі, удосконалюються такі фізичні якості як: швидкість, координація рухів і спритність. Під час рухливих ігор з бігом у дітей удосконалюються рухи та розвиваються такі якості як: ініціатива і самостійність, впевненість та наполегливість.

4. Таким чином, результати наших досліджень підтверджують висунуту на початку дослідження гіпотезу про те, що активна взаємодія сім'ї та інструктора фізичного виховання ДНЗ з навчання дітей старшого дошкільного віку рухливим іграм сприяє процесу правильного фізичного розвитку дитини. Рухливі ігри виступають як ефективний засіб фізичної підготовленості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

  1. Закон України «Про освіту».–М: ТЦ Сфера, 2006. – 46 с.
  2. Биленко А. Г. Основы спортивной метрологии: Учебное пособие  ∕ Л.П. Говорков; СПбГУФК им. П.Ф. Лесгафта. – СПб., 2005. – 138 с.
  3. Богина Т.Л. Охорона здоров'я дітей у дошкільних установах. Метод. посібник / Т.Л. Богина. – М.: Мозаїка. ̶  Синтез, 2005. – 112 с.
  4. Глазиріна Л.Д. Фізична культура дошкільнятам: Програма і програмні вимоги / Л.Д. Глазырина. – М.: Гуманит. изд. Центр ВЛАДОС, 2001.
  5. Давидова О.І. Робота з батьками в дитячому садку / О.І. Давидова, Л.Г. Богославец, А.А. Майєр. М: ТЦ Сфера, 2005. 144 с.
  6. Доронова Т.Н. Основні напрямки роботи ДНЗ з підвищення психолого-педагогічної культури батьків / Т.Н. Доронова // Дошкільне виховання. – 2004. – №1. – С.63.
  7. Євдокимова О.С. Педагогічна підтримка сім'ї у вихованні дошкільника / О.С.Евдокимова. – М: ТЦ Сфера, 2005. – 96 с.
  8. Жуков М.М. Рухливі ігри: Навч. посіб. для студ. пед. ВНЗ / М.М. Жуков. – М.: ВЦ «Академія», 2002. – 160 с.
  9. Зайцев А.А. Фізичне виховання дошкільнят: Навч. посібник / А.А. Зайцев, Е.В. Конеева, Н.К. Полещук та ін. / Калінінград, 1997. – 71 с.
  10.     Звєрєва О.Л. Спілкування педагога з батьками в ДНЗ: Методичний аспект / О.Л. Зверева, Т.В. Кротова. – М: ТЦ Сфера, 2005. – 80 с.
  11.     Здоровий дошкільник: Соціально-оздоровча технологія XXI століття. / Авт. упоряд. Ю.Є. Антонов, М.Н. Кузнецова, Т.Ф. Саулина. – М.: АРКТИ, 2001. – 80 с.
  12.     Каштанова Г.В. Медичний контроль за фізичним розвитком дошкільників і молодших школярів // Практичний посібник / Г.В. Каштанова, Є.Г. Мамаева. – М.: АРКТИ, 2006. – 64 с.
  13.     Квашук П.В Технології визначення рухової підготовленості та фізичного стану дітей і підлітків. Метод. посібник / П.В. Квашук, Г.Н. Семаева. – М.: Де-Ново, 2004. – 35 с.
  14.     Кожухова М.М. Вихователь з фізичної культури в дошкільних установах: Навч. посібник / Н.Н. Кожухова, Л.А. Рыжкова, М.М. Самодурова; під ред. С.А. Козловой. – М: Видавничий центр «Академія», 2002. – 320 с.
  15.     Коровіна Л.М. Вдосконалення рухових навичок у дітей у вправах і іграх з використанням елементів змагання і творчих завдань / Л.М. Коровіна; під ред. А.В. Кенеман, М.Ю. Кистякової, Т.І. Осокіної. – М: Наука, 1999. – 176 с.
  16.     Кузнєцова М. Сучасні шляхи оздоровлення дошкільнят / М. Кузнецова // Дошкільне виховання. – 2002. – №11. – С.45-48.
  17.     Куликова Т.А. Сімейна педагогіка і домашнє виховання / Т.А. Куликова. – М: Академія, 1999. – 232 с.
  18.          Максаков А. Навчайте граючись / А. Максаков, Т. Тумакова. – М: Просвещение, 2005. – 144 с.
  19.          Маханева М. Здорова дитина: Рекомендації щодо роботи в дитячому садку і початковій школі / М. Маханева. – М.: АРКТИ, 2004. – 263 с.
  20.          Оцінка фізичного та нервово-психічного розвитку дітей раннього і дошкільного віку / Упоряд. М.О. Ноткина, Л.І. Казьміна, Н.Н. Бойнович. – СПб: Акцидент, 1998. – 32 с.
  21.          Пензулаева Л.І. Рухливі ігри та ігрові вправи для дітей 5-7 років / Л.І. Пензулаева. – М.: Гуманит. изд. ЦентрВЛАДОС, 2002. – 157 с.
  22.          Робота дошкільного навчального закладу з сім'єю / Авт.-упоряд. І.А. Дядюнова. – М.: АПК і ПРО, 2004. – 32 с.
  23.          Рукова М. Особливості організації занять з фізкультури / М. Рукова // Дошкільне виховання. – 2002. – №9. – С. 14-19.
  24.          Сучасні програми з фізичного виховання дітей дошкільного віку / Упоряд. С.С. Бичкова. – М.: АРКТИ, 2002. – 64 с.
  25.          Супутник керівника фізичного виховання дошкільного закладу: Методичний посібник для керівників фізичного виховання дошкільних закладів / під ред. С.О. Филипповой. – СПб: Дитинство-Прес, 2005. – 416 с.
  26.          Степаненкова О.Я. Теорія і методика фізичного виховання і розвитку дошкільнят / О.Я. Степаненкова. – М: Видавничий центр «Академія», 2001. – 368 с.
  27.          Степаненкова О.Я. Рухливі ігри як наслідок гармонійного розвитку дошкільнят / О.Я. Степаненкова // Дошкільне виховання. – 1995.–№ 12. – С. 23-25.
  28.          Страковская  В.Л. 300 рухливих ігор для оздоровлення дітей від 1 року до 14 років / В.Л. Страковская. – М.: Нова школа, 1994. – 288 с.
  29.          Утробіна К. Цікава фізкультура в дитячому садку для дітей 3-5 років / К. Утробіна. – М.: ГНОМ, 2004. – 103 с.
  30.          Фізичне виховання та розвиток дошкільнят: Навч. посіб. для студ. середовищ. пед. навч. закладів / під ред. С.О. Филипповой. – М: Академія, 2007.– 224 с.
  31.          Шарманова С.Б. Физичне виховання дітей дошкільного віку: теорія і практика / С.Б. Шарманова. – Челябінськ, 2001. – С. 113-122.
  32.          Шебеко В.М. Фізичне виховання дошкільників: Навч. посібник / В.М. Шебеко, М.М. Єрмак, В.В. Шишкіна. –М: Академія, 2000. – 176 с.
  33.          Шилкова І.К. Здоровье формирующее физическое розвитие: Розвиваючі рухові програми для дітей 5-6 років / І.К. Шилкова, А.С. Большев. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС,2001. – 336 с.

 


ДОДАТКИ

Додаток А

Анкетування «Яке місце займає фізкультура у вашій родині»

(на початок експерименту)

 

  1. Хто з батьків займається або займався спортом?

ТАК – 45% НІ – 55%

2. Чи є в будинку спортивний снаряд?

ТАК – 15% НІ – 85%

3.Встановлений для Вашої дитини режим дня?

ТАК - 70% НІ – 30 %

4.Чи дотримується дитина цей режим?

ТАК – 60% НІ – 40%

5.Чи робите ви з дитиною вдома ранкову гімнастику?

а) ТАК – 30% НІ – 70%

б) регулярно чи нерегулярно

ТАК 5% НІ – 95%

6.Чи дотримується Ваша дитина вдома правила особистої гігієни (миє руки перед їжею, після туалету, вмивається, чистить зуби, миє ноги і т. д.)?

ТАК – 100%

7.Гуляєте Ви з дитиною після дитячого садка?

ТАК – 60% НІ – 5% ІНКОЛИ – 35%

8. Види діяльності дитини після приходу з дитячого саду і у вихідні дні:

а) Рухливі ігри - ТАК – 5%

б) Спортивні ігри - ТАК – 0%

в) Настольні ігри - ТАК – 80%

г) Сюжетно - рольові ігри - ТАК – 65%

д) Музично - ритмічна діяльність - ТАК – 0%

е)Перегляд телепередачТАК – 60%

ж)  Конструювання -ТАК – 40%

з) Читання книгТАК – 5%


Додаток Б

Анкетування «Яке місце займає фізкультура у вашій родині»

(на кінець експерименту)

 

1. Хто з батьків займається або займався спортом?

ТАК– 70% НІ – 30%

2. Чи є в будинку спортивний снаряд?

ТАК – 65% НІ – 35%

3. Встановлений для Вашої дитини режим дня?

ТАК - 90% НІ – 5 %

4. Чи дотримується дитина цей режим?

ТАК – 75% НІ – 35%

5. Чи робите ви з дитиною вдома ранкову гімнастику?

а) ТАК – 60% НІ – 40%

б) регулярно чи нерегулярно ТАК 30% НІ – 70%

6. Чи дотримується Ваша дитина вдома правила особистої гігієни (миє руки перед їжею, після туалету, вмивається, чистить зуби, миє ноги і т. д.)?

ТАК – 100%

7. Гуляєте Ви з дитиною після дитячого садка?

ТАК – 85% НІ – 5% ІНКОЛИ – 10%

8. Види діяльності дитини після приходу з дитячого саду і у вихідні дні:

а) Рухливі ігри - ТАК – 85%

б) Спортивні ігри - ТАК – 30%

в) Настольні ігри - ТАК – 80%

г) Сюжетно - рольові ігри - ТАК – 65%

д) Музично - ритмічна діяльність- ТАК – 15%

е) Перегляд телепередач – ТАК – 60%

ж) Конструювання - ТАК– 40%

з) Читання книг – ТАК – 25%

 


Додаток В

АНКЕТУВАННЯ 2

(на кінець експерименту)

 

1.Скільки разів Ви відвідали заняття, спільні зустрічі, тренінги?
а) ВСІ - 80%

б) 3 заняття - 20%

2. Що Вам сподобалося найбільше?

а) Сподобалося все - 80%

б) Практичні заняття - 20%

3. Що, на Ваш погляд, не вистачає в заняттях?

Все влаштовує - 100%

4. Чи виконуєте Ви з дитиною ті вправи та рухливі ігри, яким навчилися?

а) ТАК - 60%

б) ІНОДІ - 40%

5.Ваші пропозиції.

Більше проводити змагальних заходів - 40 %

6.На яку оцінку Ви б оцінили роботу клубу?

а) Добре-90%

б) Задовільно - 10%

 

 


Додаток Д

НОРМАТИВНІ ПОКАЗНИКИ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ

ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

п\п

Фізичні здібності

Контрольні вправи

(тест)

Вік

Результати

хлопчики

дівчатка

1

Швидкісні

Біг 30 м, с

4

9.8-7.9

10.2-7.9

5

8.5-8.1

8.5-8.2

6

8.0-6.5

8.1-6.5

7

7.3-6.2

7.5-6.4

2

Координаційні

Човниковий біг 4х9м, с

4

12.8-11.1

12.9-11.1

5

11.2-9.9

11.3-10.0

6

10.8-10.3

11.3-10.6

7

10.0-9.5

10.7-10.1

3

Швидкісно-силові

Стрибок у довжину з місця, см 

4

64.0-91.5

60.0-88.0

5

85.0-130

85.0-125

6

100-135

90.0-130

7

115-140

110-135

4

Витривалість

 

Тривалість бігу, хв.

4-5

3-5

6

5-10

7

6

Дистанція, м

4-5

500-750

500-750

6

750-1.500

750-1.500

7

750-900

600-800

5

Гнучкість

Нахил вперед, см

4-6 роківстоячи на гімнастичній лаві;

4-5

3-6

6-9

6

4-7

7-10

7 років – з положення стоячи на підлозі;

7

3-5

6-9

6

Силові

4-6 років – метання мішечка (150-200гр),м

 

4

4.1

3.4

5

5.7

4.4

6

7.9

5.4

7-10 років підтягування на високів перекладині з вису,  раз:

Хлопчики: на низькій перекладині;

Дівчатка: з вису лежачи;

7

2-3

4-8

 


Додаток Ж

КОМПЛЕКС РУХЛИВИХ ІГОР ДЛЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

«ВІЗЬМИ ХУСТОЧКУ!» Діти стоять у колоні парами, взявшись за руки. Перед ними на відстані 5-6 м стоїть ведучий з хустинкою в руці. Він говорить слова: « Хто встигне добігти і хусточку забрати. Раз, два, три - біжи!». Після слова: «Біжи!» діти, які стоять останніми в колоні, опускають руки і біжать, щоб взяти хустинку. Той, хто перший взяв хустку, стає ведучим. Нова пара стає попереду колони.

 

«МИШОЛОВКА». Граючі діляться на дві групи. Діти однієї групи утворюють коло - «мишоловку», інші зображують мишей і знаходяться поза колом. Діти, що зображають мишоловку, беруться за руки і починають ходити по колу то вліво, то вправо зі словами.

«Ах, як миші набридли! Стережіться ж, шахрайки,

Розвелося їх - просто пристрасть, Доберемося ми до вас.

Всі погризли, все поїли, Ось поставимо мишоловки

Всюди лізуть - от напасть! Переловим всіх зараз!»

По закінченні вірша діти зупиняються і піднімают зчеплені руки вгору. Миші вбігають і вибігають з «мишоловки». За сигналом вихователя «Хлоп!», діти, що стоять у колі,;! опускають руки і присідають - мишоловка зачинені. Миші, які не встигли вибігти з кола, вважаються спійманими. Вони сідають на лавку. Потім діти міняються місцями.

 

«ХИТРА ЛИСИЦЯ». Діти стають у коло. Вибирається ведучий, у нього в руках маленька гумова іграшка - лисиця. У дітей руки заховані за спину, очі закриті. Ведучий йде за колом, кладе кому-небудь в руки іграшку і встає разом з дітьми у коло. Діти відкривають очі і питають 3 рази (спочатку тихо, а потім голосніше): «Хитра лисиця, де ти?». Дитина, у якого в руці іграшка, виходить у центр кола, піднімаєіграшку вгору і каже: «Я тут!». Діти розбігаються, а лисиця їх ловить, доторкаючись іграшкою. Ті, кого лисиця торкнулася, сідають на лаву. Після того, як лисиця зловить 2-3 дітей, вихователь вимовляє: «Раз, два, три - в коло скоріше біжи!», і гра починається знову.

 

«ВУДКА». Гравці стають у велике коло, в центрі - вихователь з мотузкою, на кінці якої пришитий мішечок з носком. Він обертає мотузку так, щоб мішечок торкався підлоги, а діти підстрибують на двох ногах, намагаючись не зачепити мішечок. Описавши мішечком 2-3 кола, вихователь робить паузу, під час якої підраховує кількість дітей, які зачепили мішечок - «спійманих на вудку» і дає необхідні вказівки з виконання стрибків.

 

«ЛОВИШКИ З СТРІЧКОЮ». Грають прикріплюють ззаду кольорові стрічки. Вибирається ведучий. Діти хором говорять: «Раз, два, три - лови!» і розбігаються, а ведучий, бігаючи за дітьми, намагається витягнути у кого-небудь стрічку. Той, хто позбувся стрічки, відходить убік. «Раз, два, три, в коло швидше біжи!» -вимовляє педагог, всі гравці повинні швидко встати в коло. Ведучий підраховує стрічки і повертає дітям. Гра повторюється з іншим ведучим.

 

«МОРОЗ-ЧЕРВОНИЙ НІС». Гравці стоять у колі. Вибирається ведучий - «Мороз-Червоний ніс». Він стає в центр кола і вимовляє слова:

«Я - Мороз-Червоний ніс.

Хто з вас наважиться

В путь-доріженьку пуститися?»

Гравці хором відповідають:

«Не боїмося ми загроз,

І не страшний нам мороз».

Після слова «мороз» діти розбігаються по залу, а ведучий наздоганяє їх, намагаючись торкнутися рукою-«заморозити». «Заморожені» зупиняються на тому місці, де до них доторкнувся ведучий, і до закінчення гри стоять, не рухаючись.

 

«ВИШИБАЛИ». Вибирається ведучий - «вибивала». Він стоїть у центрі залу на певної позначки (наприклад, на плоскому кільці), на якій він повинен обов'язково знаходитися під час кидка м'яча. Діти стоять вільно по залу. За сигналом ведучого: «Раз, два, три - біжи!», діти розбігаються по залу, ведучий намагається потрапити в них м'ячем (по ногах). Ті, в кого влучили м'ячем, сідають на лаву. При розучуванні правил цієїгри краще, якщо ведучим буде вихователь. Діти добре засвоюють правила, у них з'являється стійкий інтерес до гри.

 

«УДВОХ В ОДНОМУ ОБРУЧІ» (проводиться з музичним супроводом). Обручі лежать на підлозі по колу. У кожному обручі - двоє дітей. Вихователь дає завдання: легкий біг (або підскоки, або боковий галоп тощо) і включає музику. Діти виконують рухи близько обручів по великому колу до тих пір, поки грає музика. Як тільки музика перестає грати, діти повинні бігом зайняти будь обруч попарно. Той, хто не встиг, стає переможеним. Гра повторюється 2-3 рази.

 

Гра-естафета «ПО МІСЦЯХ!» Діти шикуються в дві шеренги навпроти один одного. Завдання: запам'ятати свої місця. За сигналом «Відійдіть!», діти бігають, стрибають по всьому залу. По команді «По місцях!», діти повинні зайняти свої місця в шерензі. Перемагає команда, усі члени якої швидше займуть свої місця.

 

Гра-естафета «КЛАСИКИ». Діти будуються в 2 колони. Перед ними розкладені обручі у вигляді класиків: два, один, два, один, два. За сигналом педагога, діти стрибають через обручі туди і назад, передають естафету наступному зі своєї команди легким бавовною по руці і встають в кінець колони.

 

«М'ЯЧ КАПІТАНУ». Гравці стають в 3-4 колони. На відстані 1,5 м від перших гравців у колонах - ведучі з м'ячами великого діаметру. Для ведучих і гравців колони позначається лінія (шнур, риса), за яку не можна заступати. За сигналом педагога, ведучі кидають м'ячі першим гравцям колони, а ті повертають їх назад і перебігають в кінець своєї колони. Наступний в колоні пересувається до вихідної лінії. Коли першим в колоні виявиться гравець, який почав виконувати завдання, він піднімає руку вгору. Визначається команда-переможець. Ігрове завдання повторюється.

 

«М'ЯЧ СУСІДОВІ!» Гравці стають у коло на відстані витягнутих рук один від одного. Один з гравців тримає м'яч, ведучий займає місце поза кола, за гравцем з м'ячем. За сигналом педагога діти починають перекидати м'яч один одному, а ведучий, бігає за колом, намагається торкнутися м'яча на льоту. Якщо це йому вдається, то він стає новим ведучим. Якщо ведучому довго не вдається торкнутися м'яча або зловити його, то призначається інший ведучий.

 

«КАРУСЕЛЬ». Діти утворюють коло, тримаючись однією рукою за мотузку, на кінці якої пов'язані. Йдуть по колу спочатку повільно, потім швидше. Рухи виконуються у відповідності з текстом:

Ледве-ледве, ледве-ледве тихіше, тихіше, не поспішайте!

Закружляли каруселі, карусель зупиніть!

А потім колом, колом, раз-два, раз-два.

Все бігом, бігом, бігом. Ось і скінчилася гра!

 

«ШВИДКО ВІЗЬМИ». З кубиків утворюють коло, але кубиків на два менше кількості граючих. Діти стоять по колу. Педагог дає завдання: біг (стрибки галопом, підскоки, біг спиною, і стрибки на одній нозі або ін.) Педагог говорить: « Швидко візьми!» Кожен з гравців повинен взяти один кубик. Той, хто залишився без предмета, вважається переможеним.

 

«СНІГОВА КОРОЛЕВА». З числа гравців вибирається ведучий - Снігова королева. Діти розбігаються по майданчику, Снігова королева намагається доторкнутися до них. Той, кого вона торкнулася, перетворюється на крижинку і повинен піти в її царство (сісти на лавку).

 

«ВСТИГЛА ВИБІГТИ». Діти утворюють коло. В середині кола одна половина гравців. Стоять у колі, взявшись за руки йдуть (або біжать). Стоять у центрі кола плескають у долоні, в такт ходьби (або бігу). За сигналом педагога «Стій!», йдуть по колу зупиняються і піднімають вгору зчеплені руки. Педагог рахує до трьох. За цей час стоять всередині повинні вибігти з кола. Після рахунку «три» діти швидко опускають руки. Не встигли вибігти вважаються переможеними.

 

«ЗБЕРИ М'ЯЧІ». У центрі залу велика корзина з м'ячем. Близько кошика стоять діти. За сигналом вихователь викидає м'ячі з корзини, а діти - збирають. Гра триває 1 хв. Але за сигналом «Стоп!» гра припиняється. Якщо у кошику 7-8 м'ячів, то виграли діти.

 

«ВЛУЧНИЙ СТРІЛЕЦЬ». Гравці утворюють коло, стоячи один від одного на відстані витягнутих рук. Ведучий стає в центрі кола. Біля ніг його лежать 3-4 м'ячі. Ведучий виконує вправи з м'ячем (відбиває рукою об підлогу, підкидає вгору, обертає пальцями рук, катає ногою та ін), що грають виконують ці рухи без м'яча. Після слів ведучого «Раз, два, три - біжи!», діти починають бігти по колу. Ведучий, не сходячи з місця, кидає в які грають м'ячі один за іншим. Потім, за сигналом вихователя «Раз, два, три - в коло скоріше біжи!», діти знову утворюють коло. Вихователь оголошує кількість дітей, у яких потрапив ведучий. Вибирається новий ведучий, і гра поновлюється.

 

«ВУДКА»: Гравці утворюють коло. Ведучий, стоячи в центрі, обертає мотузку з прив'язаним на кінці мішечком з піском (вудочку). Грають,  перестрибують через мотузку, коли вона проходить під ногами, намагаючись не зачепити її. Торкнувся мотузки стає ведучим.

 

«ПЕРЕТЯГУВАННЯ ЧЕРЕЗ ЛІНІЮ»: Учасники гри стають обличчям одне до одного на відстані 1 метра. Кожен гравець захоплює зап'ястя суперника навпроти, між ними проводиться лінія. За сигналом гравці починають перетягувати один одного. Переможеним вважається той, хто переступить лінію обома ногами. Тривалість ігри для однієї пари грають 3-5 хвилин.

 

«ВИШТОВХНИ З КОЛА»: У коло діаметром 3-4 метри встають учасники гри. За сигналом суперники (що стоять навпроти) починають виштовхувати один одного з кола. Виштовхувати можна руками і тулубом.

Перемагає той, хто залишиться в колі. Повторити 3-4 рази, змінюючи гравців місцями.

 

ПІДНІМИ СУПЕРНИКА»: Діти сідають один проти одного, впираючись ступнями і тримаючись за спортивну палицю прямими руками. По команді починають тягнути палицю до себе, намагаючись підняти суперника. Перемагає той, кому це вдається. Палицю слід тягнути тільки на себе, не роблячи ривків вгору і в сторони. Повторити 4-5 разів.

 


«КВАЧА»: Ведучий піднімає руку і говорить: «Я - квача!». Після цього він намагається догнати когось із гравців і доторкнутись рукою. Тікаючі намагаються ухилитися від ведучого. Гравець, якого ведучий торкнувся, стає квачем.

 

«МИ - ВЕСЕЛІ ХЛОПЦІ»: Гравці стоять за рискою на одній стороні майданчика. Сказавши; «Ми веселі хлопці, любимо бігати і грати, ну спробуй нас наздогнати!», гравці біжать на іншу сторону майданчика за межу. Ведучий, який знаходиться в середині майданчику, між двома рисами, повинен наздогнати і торкнутися рукою. Застуканий гравець допомагає ведучому. Переможцем вважається останній застуканий гравець.

 

«ХТО ОБЖЕНЕ?»: За сигналом гравці стрибають на одній нозі до лінії фінішу (8-12 метрів), намагаючись обігнати один одного.

 

«ВОВК У РОВІ»: На майданчику креслять дві паралельні лінії (рівні) шириною 55-60 см. Грають (козенята) знаходяться на одній стороні рову, а в рові (між лініями) 2-3 ведучих (вовка). За сигналом «козенята» стрибають через рів, а «вовки» намагаються їх зловити. Спіймані «козенята» виходять із гри. Коли число не спійманих «козенят» зрівняється з числом «вовків» гра закінчується. «Вовки» й не спіймані «козенята» міняються ролями.

 

«МИСЛИВЦІ І КАЧКИ»: На майданчику на відстані 10-15 метрів проводяться дві паралельні лінії. Всі гравці діляться порівну на «мисливців» і «качок». «Мисливці» стають зовні лінії, а «качки» між лініями. «Мисливці» кидаючи м'яч, прагнуть потрапити у «качок». Вибиті «качки» вибувають з гри. Коли всі «качки» вибиті, команди міняються ролями. Виграє команда, яка за менший час вибила всіх «качок».

«БІЙ ПІВНІВ»: Креслиться коло діаметром 1,5-2,0 метра, в який заходять два учасника гри і розташовуються на відстані кроку один від одного. Обидва згинають одну ногу, притримуючи її рукою ззаду за стопу, друга рука за спиною. Суть гри полягає в тому, що, стрибаючи на одній нозі і, штовхаючи суперника плечем, вивести його з рівноваги і виштовхнути з кола.


Додаток К

РУХЛИВІ ІГРИ РАЗОМ З БАТЬКАМИ

 

«ЧАРІВНИЙ М'ЯЧ»

1. Сидячи на стільці, прокочувати м'яч (діаметр 10 - 15 см.) стопами ніг по черзі вперед - назад, вправо - вліво, по колу. Катання босими ногами дерев'яних або шипованих м'ячів (діаметр 4 - 6 см.) протягом 3 хвилин.

2. Лежачи на спині або сидячи на стільці, піднімати і опускати ноги з затиснутим між ступнями м'ячем (діаметр 15 - 20 см.) (5 - 6 разів)

3. Сидячи на стільці, перекочувати м'ячі (діаметр 6 - 8 і 10 - 15 см.) правою і лівою ногою від дитини до батьків і навпаки.

4. Ходьба і стрибки з просуванням вперед, затиснувши м'яч між колінами.

 

«ГРАЄМО ЗІ СКАКАЛКОЮ»

1. Перестрибнути вперед через опущену скакалку

2. Обертати скакалку, складену вдвічі, тільки руками (тримаючи поперемінно в правій і лівій руці). Підстрибувати невисоко на двох випрямлених ногах при ударі скакалки об підлогу.

 

РУХЛИВІ ІГРИ З ДИХАЛЬНИМИ ВПРАВАМИ

 

«ЖУКИ»

Дитина сидяи на підлозі по турецьки, батько вимовляє: « Ж-Ж-Ж,- сказав крилатий жук, - посиж - ж - ж - у ».

Дитина обіймають себе за плечі, вимовляє: « Встану, полечу; голосно, голосно зажуж - ж - ж - ж - у ».Дитина і батько розводять руки в сторони і переміщаються по залу з вимовлянням звуків « ж - ж - ж - ж» (2-3 хв).

 

 

«ВЕДМЕЖА»

Дитина лягає на спину, руки під головою; виконує глибокий вдих через ніс, видих «похропує». Батько коментує: «Ведмедики сплять у барлозі»Ведмедик» прокинувся, потягнувся, перекинувся». Дитина виконує рухи, потягується, згинає ноги в колінах до живота, виконуючи при цьому глибокий видих через ніс; перевертається і ....знову «засинає, похропуючи».

 

«ХОМ'ЯЧКИ»

Дитина і батько сильно надувають щоки, «як у тварин» ( дихають через ніс) і ходять по кімнаті. За сигналом кулачками натискають на щоки, випускаючи при цьому повітря через рот «щоки, як у дітей». Гра повторюється 5-6 разів.

 

«ЧИЙЛІТАК ПОЛЕТИТЬ ДАЛІ»

Дитина і батьки розташовуються на одній лінії; у кожного в руках паперовий літачок. По команді «запускають» літаки як можна далі ( можна піддувати на літак не даючи йому опускатися).

 

« МАМА ОБІЙМАЄ МЕНЕ»

Вдих носом, руки розвести в сторони, затримуємо дихання 3 секунди, видих обійняти себе так міцно, як мама обіймає вас.

 

 

1

 

docx
Додано
16 жовтня
Переглядів
223
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку