Дисперсія світла. Кольори.

 9  клас                          

Тема уроку:  Захист навчального проекту з теми “Дисперсія світла.  

                        Кольори”.

 Мета:  визначити рівень оволодіння учнями знаннями за темою, обраною для

             навчального проекту в межах теми “Світлові явища”;

               показати  єдність матеріального світу, роль спостережень і експерименту;    

               розвивати пізнавальну активність, логічне мислення учнів,

              формувати вміння та навички знаходити необхідну інформацію в  довідкових

              виданнях з  природничих наук, перетворювати і творчо   реконструювати

              навчальний матеріал, застосовувати природничо-наукову лексику в 

              самостійних усних повідомленнях, готувати повідомлення відповідно до заданих

              критеріїв, сприяти розвитку інтерактивних  умінь учнів, самоосвітньої

              діяльності, інтересу  до проектної технології, виготовляти різноманітні

              презентаційні матеріали для супроводу  виступу, сприяти набуттю досвіду

              публічного виступу, організації групової    роботи, предметні та освітні

              компетентності: (комунікативну, інформаційну, соціальну,  самоосвітню,

              полікультурну);

              виховувати  почуття відповідальності, впевненості у власних силах,

              взаємодопомогу, толерантність, творчу особистість, спроможну реалізуватися в

              подальшому житті,  мотивувати інтерес до вивчення фізики,  як   елемента 

              загальнолюдської      культури.

Тип уроку: урок контролю та корекції знань, умінь, навичок  (урок-захист навчального

                проекту).

Обладнання: скляна призма, електрична лампа, ТЗН (комп’ютер, мультимедійний 

             проектор, екран, ноутбуки) презентація  Power  Point, відеоматеріали з Інтернет-

             ресурсів.

 

“ У щастя людського є рівних два крила:

                                                                                                     троянди й виноград,

красиве і корисне.”

(М. Рильський)

 

Структура уроку

Організаційний момент.

Звучить музика. Слово вчителя про чарівний світ природи.

Сьогодні вітаємо всіх, хто мріє здійснити цікаву подорож у загадковий, чарівний світ природи, збагатити свій життєвий досвід, відчути злет душі й творчої думки.

Який чарівний світ навколо нас! Природа  дарує нам розмаїття кольорів. То вона огортає землю ніжною білизною снігу, то обсипає яскравими барвами весняних і літніх квітів, то обдаровує її осіннім червоним золотом. Кожен день приносить щось нове у світ, який нас оточує. Щаслива та людина, яка вміє помічати красоту природи, яка вабить нас розмаїттям кольорів. 

Що ж таке колір? Чому різні тіла відрізняються забарвленням?

Сьогодні ми спробуємо дати відповідь на це питання з точки зору фізики, психології, живопису, історії та літератури.
 

Мотивація пізнавальної діяльності учнів.

Урок цей буде незвичайний. Це урок – свято, урок захисту учнівських проектів.

Девізом нашого уроку нехай стануть слова видатного українського поета М. Рильського;

“ У щастя людського є рівних два крила:

   троянди й виноград, красиве і корисне.”

 

Сьогодні ви не тільки станете учителями для своїх однокласників, ви відчуєте значущість своєї роботи, впевнитесь, що навчання — це цікаво.

 

Ви закінчили роботу над створенням навчального проекту, захист якого відбудеться на уроці. Давайте згадаємо етапи роботи над даним проектом.

(Вчительська презентація

Додаток 1)

Тип проекту:

• за змістом: міжпредметний;
• за кількістю учасників: груповий;
• за тривалістю: короткостроковий;
• за ступенем самостійності: творчо-пошуковий;
• за характером контактів: внутрішньо-класний;
• за кінцевим результатом: практико-орієнтований.

 

 Очікувані результати: учні

• навчаться співпрацювати в межах одного проекту в творчих групах з різних навчальних предметів (фізика, українська література, інформатика, художнє мистецтво, етика);
• набудуть досвіду пошуково-дослідницької діяльності, розвинуть  навички самостійної роботи, координації власної діяльності в групах;
• відчують значущість своєї роботи в навчальному процесі, виявляти творчі здібності в роботі над проектом, у презентації результатів діяльності в межах проекту.

Ключове питання проекту:

• чи можна поєднати науку та мистецтво?

 

Форма захисту проекту:

• усне повідомлення у  супроводі презентації.

 

Продукт  проекту:

• презентація.

 

Параметри оцінювання проекту:

• навчальні предметні компетентності;
• залучення знань із інших предметів;
• активність учасників проекту;
• творчий підхід;
• емоційно - естетичний вплив під час презентації роботи групи .

 

Сьогодні ми знаходимося на 4 етапі роботи над проектом, захист якого відбудеться за кілька хвилин.

 

Готуючись до сьогоднішнього уроку, за два тижні, клас було поділено на 5 груп, кожна з яких отримала окреме завдання.

Демонстрація та захист учнівських проектів

(Демонстрація відбувається за вчительським комп’ютером за допомогою мультимедійного проектора та програми Microsoft Power Point)

 

1. Група  Істориків  демонструє  роботу з історії вивчення явища дисперсії.

    (Додаток 2)

2. Група  Фізиків розповість нам   чому  світ такий різнокольоровий та які причин появи  

   надзвичайно красивого явища веселки.

    (Додаток 3)

3. Група   Ліриків  вивчала в яких творах мистецтва  є образ природного явища веселки.

       (Додаток 4)

4. Група   Психологів пропонує всім присутнім ознайомитися з   впливом  кольору  на 

   емоційний стан і здоров’я людини.

       (Додаток 5)

5. Група   Практиків познайомить нас з практичним використання  впливу кольору на людину.

    (Додаток 6)

Обговорення результатів діяльності

 

Оцінювання роботи учнів у межах проекту.

Підсумкове оцінювання за участь у проекті містить в собі:

 оцінку  групи + самооцінку діяльності + результати оцінювання вчителя.

 

Домашнє завдання  повт. §13.

 

Підсумок  уроку.   

                              прийом “ Мікрофон”

Чи дали ми відповіді на ключові питання проекту?

Чи знадобляться вам в житті отриманні знання?

Які завдання вам хотілося ще виконати?

 

Століттями  ведуться суперечки з приводу того, що важ­ливіше: практичне чи красиве? Матеріальне чи духовне? Або, якщо ми звернемося до метафори: троянди чи вино­град? Троянда виступає символом краси, тоді як виноград розуміється не у-буквальному сенсі, а як посилання до анти­чної культури. Вино і маслинова олія були одними з найваж­ливіших продуктів цивілізації давніх греків. Тоді вино озна­чало результат людської праці, символ перемоги людини над природою. Виноград, що увібрав у себе силу землі і теп­ло працьовитих рук, уособлює місце земного, матеріально­го, відчутного і тілесного, на відміну від скороминучої краси квітів.

 

Красиве не виключає корисне і навпаки. По­няття красивого і корисного — рівні. Це ті два крила, які підносять людину до духовних вершин, і лише їх гармоніч­не поєднання може сприяти розвитку і кожної окремої осо­бистості, і прогресу людства в цілому. Суперечка “фізиків” та “ліриків” одвічна, нескінченна і, власне,— беззмістовна. Тому що насправді людству потрібні і троянди, і виноград.

 

На сьогоднішньому занятті ми ознайомилися лише з невеликою частиною фізичних явищ-світлових. Але багато таємниць природи ще не відкрито, процес пізнання безмежний, тому ви, вивчаючи природні явища, відкриєте нові закони і застосуєте їх на благо людства.

 

Дякую всім за роботу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

Об’єктом нашого дослідження була історія науки фізики, зокрема,

                    історія відкриття і дослідження явища дисперсії світла.

Мета нашого проекту – дослідити як пояснювали явище кольоровості тіл у природі  філософи, містики,  вчені.  

“Якщо я бачив далі, то тільки тому,

що стояв на плечах  гігантів”

(І.Ньютон)

 Без світла неможливе життя на землі. Тому питання про те, що таке світло, виникло  одразу, щойно людина почала замислюватися про навколишній світ.

Світ навколо нас являється різнобарвним. Веселка, розмаїття барвів квітів на луках — все це ми бачимо дякуючи світлу, котре посилає нам Сонце.

Сонячне світло не являється різноколірним. З'являються питання: як здійснюється його перетворення? Звідки ж береться подібне безмежне багатство кольорів?  Як виникає веселка?

Є безліч свідчень про вивчення кольору в стародавні часи (від часів фараонів до середньовічних алхіміків). Пояснення цьому явищу намагалися дати філософи, містики,  вчені.  

      1.Давньогрецький вчений  і  філософ  Аристотель (IV ст. до н. Е..). стверджував, що різниця в кольорі  тіл визначається різницею в кількості темноти,  що “домішується” до сонячного (білого) світла. Фіолетовий колір, за Арістотелем, виникає при найбільшому додаванні темноти до світла, а червоний - при найменшому. Таким чином, кольори веселки - це складні кольори, а основним є білий колір. Як  і Арістотель,  давньоримський філософ  Сенека  помилково вважав, що виникнення веселки обумовлено відбиттям сонячного світла від передніх поверхонь водяних крапель.

     2.Природу світла вивчав  англійський вчений математик і астроном Томас Харріот (1560-1621), саме він ввів знаки ">" і "<" в алгебраїчну  науку . В 1605г. вивчаючи заломлення світла в рідинах, Харріот виявив, що показник заломлення речовини для червоних променів один, а для зелених променів інший.  На жаль, він так і не опублікував отримані ним результати, і вони були відомими лише вузькому колу  його друзів. Причин що він не опублікував свої спостереження може бути декілька, одна з яких, Харріот -  був ученим, дуже щедро підтримуваний великим і багатим дворянином і йому  не доводилося постійно думати про підтримання власної кар'єри та  про прожиток

      3. У 1611р. аналогічне явище, тільки не в рідинах, а в склі, виявив італійський вчений архієпископ Марк Антоній де Домініс (1560-1624), який   викладав протягом двадцяти років філософію і природничі науки в Падуанському університеті, був зведений у сан єпископа, а потім і архієпископа в Спліті. Свої погляди і висновки Домініс доводив і перевіряв на досвіді. Для цього він використовував скляні кулі, наповнені водою, які він підвішував і висвітлював сонячним світлом. Вчений  прийшов до висновку про те, що веселка виникає в результаті відображення світла від задніх поверхонь крапель. Тобто, він вважав, що сонячні промені, падаючи на поверхню верхньої частини краплі, спочатку, випробувавши переломлення, входять в краплю, і лише потім відбиваються від її задній поверхні. Далі відбиті промені знову потрапляють на передню поверхню тепер уже нижній частині краплі і, вийшовши після повторного заломлення назовні, направляються до спостерігача.

Результатом теоретичного та експериментального розгляду стало пояснення дугоподібної форми веселки, яке зберегло свою силу до теперішнього часу

 І хоча його результати були опубліковані, широкого поширення вони не отримали. Він першим  спробував пояснити веселку як природне явище, але його пояснення суперечило біблійному, тому він був відлучений від церкви, його рукописи були спалені, а сам Домініс через 13 років помер у в'язниці інквізиції.

Для початку XVII століття таке пояснення було значним прогресом у розумінні фізичних механізмів формування веселки, про що, зокрема, свідчить детальний виклад поглядів де Домініс І. Ньютоном в його праці “Оптика”, де він називає де Домініс “знаменитим”.

        4.Наукове пояснення веселки вперше спробував  дати Рене Декарт у 1637 році.  Але він пояснив веселку на підставі законів віддзеркалення сонячного світла в краплях падаючого дощу.   Тому  веселка Декарта була білою.

        5. У 1648р. дисперсія світла була “перевідкрита” Яном  Маркусом Марци (1595-1667), який працював у Празькому університеті (з 1630 - професором, з 1662 - ректором). Однак і цього разу ніхто не звернув на це уваги.

         6. І лише коли відповідні досліди були зроблені в 1666г. Ісааком Ньютоном, 

світ нарешті дізнався про нове явище.

Своє відкриття Ньютон пояснив так:  “ Білий колір є сукупність простих кольорів”.

Великий англійський  вчений пояснив природу веселки, через 30 років доповнивши теорію Декарта, та  пояснивши, як заломлюються  кольорові  промені в краплі дощу.

Американський вчений А.Фразер, який вивчав веселку в наш час, сказав про дослідження Декарта и Ньютона так: "Декарт повісив веселку в потрібному місці на небосхилі, а Ньютон розфарбував її всіма фарбами спектра."

         Надгробний пам'ятник,  що поставлений в 1731 році,  прикрашений фігурами юнаків, які тримають в руках емблеми його найголовніших відкриттів, одна фігура тримає призму, а в напису на пам'ятнику є такі слова: “Він досліджував відмінність світлових променів і різні властивості,що  при цьому проявляються які  раніше ніхто не підозрював… Нехай смертні радіють, що існує така прикраса роду людського“.

Ньютон  відкрив, що білий світ - це “чудова суміш квітів”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3

Об’єктом нашого дослідження було явище дисперсії

Мета– вивчити як  Ньютон визначив, що  сонячне світло

         складне, повторити цей дослід, пояснити причини появи на небі веселки.

“Дослід цінніший, ніж тисячі думок,

народжених  уявою”. (М.Ломоносов )

       1.До Ньютона спостереження не піддавалися досить серйозному аналізу, а ті що  робили ся на їх основі висновки не перевірялися додатковими експеримен тами. В своїй праці "Оптика" він описав свої дослідження так : "Я помістив в дуже темній кімнаті у круглого отвору близько третини дюйма шириною у віконниці вікна скляну призму, завдяки чому пучок сонячного світла, що входить в цей отвір, міг заломлюватися вгору до протилеж ної стіни кімнати і утворював там кольорове зображення сонця ... видовище живих і яскравих фарб, що вийшло при цьому, доставляло мені дуже приємне задоволення. "

Різнокольорову смужку, яка утворилася після проходження світла через призму

вчений назвав спектром (від лат. - spectrum, що означає "світло"), а явище  розкладання

світла призмою - дисперсією (від лат. - dispersion, що означає "розсіяння").

Спектр - різнокольорова смужка, яка утворюється після проходження світла через

 прозоре середовище.

Дисперсіія - явище розкладання світла у спектр, зумовлене залежністю показника

заломлення середовища від кольору світла.

              2.Ми виконали такий дослід.

   (Демонстрація  досліду : скляна призма, електрична лампа, яка знаходиться в ящику із

    щілиною )

А вдома можна виконати такий  міні-проект.

Обладнання: аркуш картону, склянка з водою, білий папір.

1.Прорізати в картоні довгу вузьку щілину.

2.На освітленому сонцем місті поставити на білий папір склянку, а між

   нею і Сонцем  - картон зі щілиною.

Коли сонячні промені проходять крізь щілину, через воду в склянці вони

розкладаються на   різні кольори і на папері з’являються кілька кольорових

смуг.

             3.За  допомогою іншої призми І. Ньютон зібрав кольорові промені і одержав біле світло на екрані.

Цим дослідом вчений Ньютон довів, те що світло Сонця складається із значної кількості різноманітних кольорів, що, змішуючись, створюють біле світло. 

Цей експеримент Ньютона служить чудовим прикладом того, як різні люди, спостері гаючи одне і те ж явище, пояснюють його по-різному і лише ті, хто ставить під сумнів свою свої роздуми  і ставлять додаткові досліди, приходять до правильних висновків.

 В 2008 році в газеті "The New York Times" була опублікована стаття Роберта Кріза і Стогни Буку, які провели опитування серед американських фізиків, щоб визначити 10 найкрасивіших експериментів за всю історію цієї науки. І даний дослід І. Ньютона ввійшов в цю десятку найкрасивіших дослідів.

   При вивченні дисперсії було виявлено, що всі складові білого світла мають у повітрі (вакуумі) однакову швидкість, у той час як в інших середовищах їхні швидкості різні. Внаслідок того, що під час проходження світлом межі двох середовищ змінюється його швидкість, воно відхиляється від свого початкового напрямку.

 Отже, явище дисперсії світла виникає внаслідок того, що швидкість поширення світла різних кольорів у даному середовищі є різною.

          4.А чи розкладається на кольори світло, що має забарвлення?

Ні, тому що світло одного кольору – це просте світло, яке не розкладається на

складові.

       5.Як ми бачимо кольори тіл

Знаючи, що біле світло є складним, можна пояснити, чому навколишній світ, освітлений лише одним джерелом білого світла — Сонцем, ми бачимо різноколірним.

 Ми вже знаємо, що  світло частково відбивається від фізичних тіл, частково заломлюється і частково поглинається ними, причому ці процеси залежать від оптичних властивостей матеріалу, з якого складаються тіла, і від кольору світлового пучка.

Біла поверхня відбиває однаково промені всіх кольорів. Тому альбомний аркуш, освітлений джерелом білого світла, здається нам білим. Зелена трава, освітлена тим самим джерелом, відбиває переважно промені зеленого кольору, а решту поглинає. Червоні пелюстки тюльпанів відбивають в основному промені червоного кольору, жовті пелюстки соняшників — жовтого.

Синє світло, спрямоване на зелене листя рослин, майже цілком поглинеться листям, бо таке листя відбиває переважно зелені промені, а інші — поглинає. Отже, листя, яке освітлене синім кольором, здаватиметься нам практично чорним  Якщо ж, наприклад, освітити синім світлом білий папір, то він здасться нам синім, тому що білий папір відбиває промені всіх кольорів, у тому числі й сині. А от чорна шерсть кота поглинає промені всіх кольорів, тому, хоч яким світлом ми його освітимо, кіт однаково здаватиметься чорним.

6.Уранці, після сходу сонця, коли східні вітри підганяють дощові хмари на схід, після або під час дощу на небі з боку, протилежного сонцю, можна спостерігати різнокольоро­ву дугу—веселку. Вона забарвлена так, що концентрич­ними смутами кольори переходять від одного до іншого: червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий. Суміжні кольори утворюють багату палітру. В давнину вважали, що веселка — це вияв волі Божої. Колись на Україні говорили, що “веселка — тру­ба, якою пророк Ілля бере воду з річок і озер”.

А якже насправді   утворюється веселка?

  (відео)

У веселці на небі відбувається явище, подібне тому, яке спостерігається під час проходження променів через призму. Появу веселки пояснюють так: сонячний промінь входить у кожну краплину, заломлюючись у ній; а на протилежному внутрішньому боці краплини промінь відбивається від межі краплина-повітря всередину неї. Дійшовши до нової точки на внутрішній поверхні краплі, промінь виходить на зовні, знову заломлюючись. На цьому шляху «колишній білий»  виходить із кожної краплини вже як сніп різнокольорових променів, бо промені різних кольорів заломлюються під різними кутами. Тому від кожної краплини, що зависла в повітрі, в око спостерігача потрапляє тільки один кольоровий промінь: кожна краплина здається забарвленою в якийсь один колір веселки. Решта променів від тієї самої краплини пройде нижче або вище ока спостерігача. Зате інші краплини, що висять нижче або вище від попередньої, посилатимуть до ока спостерігача промені інших кольорів. Звичайно, краплі змінюють одна одну, перебуваючи у безперервному русі. Величина краплин приблизно однакова, отже, кути падіння та відбивання  (в краплинах) променів різних кольорів однакові, тому веселка здається нерухомою.

Умови виникнення веселки:

1. Веселка з'являється, тільки коли виглянуло з-за хмар сонце і тільки в стороні,

протилежної сонця.

 2. Веселка виникає, коли сонце освітлює завісу дощу.

 3. Веселка з'являється за умови, що кутова висота сонця над горизонтом не

     перевищує 42 градуси.

 Побачити веселку можна і в бризках водоспаду, фонтану, на росі і т.д.

Веселка буває і вночі (після нічного дощу, коли з-за хмар з'являється Місяць).

Але нічна веселка завжди слабше і спостерігати її можна досить рідко.

А скільки кольорів ви бачите? Яких?

    Видатний Аристотель бачив в райдузі всього три кольори: червоний, зелений та фіолетовий. Вважалось, що всі інші кольори є сумішшю цих трьох.  У Київській Русі вас запевняли би, що райдуга має тільки чотири кольори. У 1073 році в київському ізборнику  писали, що “В райдузі властивості суть червоне, і синє, і зелене, і багрянее”.Аборигени Австралії бачили в Райдужному змії шість кольорів, а деякі племена Африки навіть в наш час вважають, що райдуга має тільки два кольори – темний і світлий.

Те, що у веселці сім кольорів - це загальне оману, всіма повторюване і звичайно не перевіряється. Подивіться уважніше на веселку і розгляньте її неупереджено. Скільки ви бачите квітів? (5: червоний, жовтий, зелений, блакитний і фіолетовий)

Вони не мають різких кордонів, а переходять один в іншій поступово, так що, крім перерахованих основних кольорів, розрізняються проміжні відтінки: червоно - жовтий (помаранчевий), жовто-зелений, зелено-блакитний, фіолетово-блакитний (синій). Значить, в сонячному спектрі або 5 кольорів, або 9 (якщо вважати проміжні). Звідки ж узялася число 7?

Ньютон спочатку теж розрізняв тільки п'ять кольорів. Прагнучи створити відповідність між числом кольорів спектру і числом основних тонів музичної гами, Ньютон додав до 5 перерахованим квітам спектра ще два. (7 чудес світу, 7 днів тижня, на 7 небі ,сім нот,сім смертних гріхів, сім кругів пекла, сім днів створення світу,) Що ж стосується веселки, то тут не вдається помітити навіть і 5 відтінків. Зазвичай ми бачимо 3 кольори (червоний, зелений, фіолетовий), іноді різниться жовтий.

Але так як Ісаак Ньютон вирішив, що в спектрі 7 кольорів, то ми змушені теж так вважати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4

Уявіть собі літній сонячний день. І раптом на небі з'явилась хмаринка, пішов дощик, який начебто не помічає, що сонце продовжує світити. Такий дощик в народі називають “сліпим”. Дощик іще не встиг закінчитись, а на небі вже засяяла різнобарвна веселка - це і було  об’єктом нашого дослідження .

     Метою нашого проекту стало дослідження образу цього  надзвичайно красивого  явища  природи в мистецтві.

 “Наука і мистецтво так же тісно пов’язані між собою,

як легені  і  серце”

                                                                                                                                      (Л.М.Толстой)

   1.У народі веселка має багато назв. Майже всі вони вказують на незвичність сприйняття людиною цього явища. Це і райдуга (райська дуга), і Божий лук, і Богородичний пояс.

Є легенда, що веселка — це шлях до неба, велетенський міст, по якому сходять на землю янголи. Про це свідчить і її друга назва "райдуга" — райська дуга.

В християнстві веселка символізувала прощення. За біблійною легендою, веселка — це знак угоди між Богом та людьми. Після потопу Бог пообіцяв праведному Ною, який урятувався з родиною, що більше ніколи не насилатиме на землю такої страшної нищівної зливи. На згадку про це Він створив веселку.

 В стародавні  часи, коли люди ще дуже мало знали про навколишній світ, веселку вважали “небесним знаменням”. Так, стародавні греки думали, що веселка - це усмішка богині Іриди

У багатьох слов'янських народів є легенда про те, що веселка —це пояс Пресвятої Богородиці, який вона ткала від самого народження Христа. Після розп'яття Христос зійшов до пекла, щоб вивести звідти всіх праведників. Але в пеклі залишилося ще дуже багато грішних людей. Тоді Діва Марія пожаліла їх і випросила у свого Сина дозвіл вивести звідти стільки людей, скільки зможе сховатися під її одягом. Вона розгорнула свій пояс і вивела всіх, хто ще залишався в пеклі. І тепер Богородиця продовжує ткати на небі свій пояс, щоб у день Другого пришестя Христа врятувати ще більше грішних душ.

          Природа, яку оспівували Шевченко, Франко, Леся Українка та інші митці - це не тільки навколишнє середовище, а й величезна лабораторія, де відбуваються різноманітні фізичні процеси й явища. Опис веселки  можна знайти у творах багатьох письменників і поетів.

В народі здав­на вважалося, що воду з річок до неба подає веселка-райдуга (цим шляхом ангели сходять з неба на­бирати воду з річок)

Вірування в веселку, що п'є воду, відбилося і в віршах Тараса Шевченка

(поема  “Княжна”) 

Зоре моя вечірняя,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає
Як у Дніпра, веселочка

Воду позичає.

Темна хмара, а веселка ясна.

Що ти робиш, дівчино нещасна?

Ореш тугу, сієш на ній смуток,

схаменися, який з того скуток!

      писала  Леся Українка

Веселку описує Михайло Коцюбинський. 

“Небесні води густо злетіли на ниви в тінях сизої хмари, але сонце зараз десь близько засвітило веселку, і дощ перестав .”

           В поезії Максима Рильського людина і природа — це одне ціле, яке неможливо роз’єднати:

Минулася буря — і сонце засяло,

Веселка всміхнулась в ясних небесах,

Проміння у краплях прозорих заграло

І хмари у шати блискучі убрало,

І світ стрепенувся мов збуджений птах.

 

Веселка привертає увагу і українських художників.

       На одній із  картин  Віктора Цимбала — українського графіка  і художника книги ХХ ст. величезна веселка  над Києвом  -  символ минулої  й  будучої слави столиці  України.

       Провідною темою   творчості Заслуженого художника України Бориса Михайловича  Вінтенка  був образ рідної степової України. 

Його картина “Веселка” (1988 – 1990), виконана  в манері власного  неповторного   мерехтливого живопису, яку автор назвав серпанковою. 

      Художник Айвазовський в картині “Райдуга” зобразив перемогу моряків в смертної сутичці з природною стихією. А веселку він використовує як світлого символу спасіння, так званого останнього промінчика надії. Можна її розглядати і як біблійний символ спасіння всього людства.

 

  Образ веселки є і в музиці. 

В пісні Андрія Малишка “Ми підем, де трави похилі”  є такі слова:

За річкою голубою 

Дві чайки у хмару зліта. 

В краю придніпровськім 

Ми стрілись з тобою, 

Веселко моя золота. 

(відео)

 

А цю поезію  про веселку  написала учениця нашого класу Анастасія Давидова

В небі сяє райдуга                                                              
Різнобарвним цвітом
Ніби посміхається
І дорослий й дітям.

Є червоний дивний колір,
А оранжевий за ним, 
Жовтий - наче стигле поле
Обрамляє рідний дім.

А зелений мов травичка, 

що стелилась по землі

Голубий – неначе стрічка

В синім небі – голуби.

Наостанок – фіолетовий
Колір райдужний веселки,
Якщо в небі сяє райдуга,
Значить буде день веселим !

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 5

Об’єктом нашого дослідження був  емоційний стан людини.

Мета – дослідити особливості використання кольору як засобу впливу на 

            емоційний стан і здоров’я людини.

“Доти здоров’я  служить,

людина не тужить”

(Укр. прислів’я)

Додаток 6

Об’єктом нашого дослідження є вплив кольору інтер'єру на емоційний стан

                  людини.

Мета – дослідити особливості використання кольору інтер'єру як засобу впливу

             на психічний  стан людини. 

                                          “В усіх науках і мистецтвах плодом є вірна практика.”     (Григорій Сковорода)

Не так часто люди надають значення кольорам , якими себе оточують. Однак насправді колір здатний впливати на сприйняття навколишнього світу, на настрій, а часом і на самопочуття. Саме з цих причин і варто вибрати оптимальний, відповідний саме вам колір інтер'єру.

Кольорове рішення обстановки має настільки важливе значення, оскільки більшу частину часу багато хто з нас проводять саме в приміщенні.

Особливо серйозно слід поставитися до обробки власного житла, адже саме в своєму будинку ми хочемо відчувати себе найбільш комфортно.

При виборі слід враховувати, що сприйняття певного кольору у кожної людини своє, а значить остаточне рішення, безумовно, залишається за вами.

Колір – має  потужний вплив на психіку людини. Від нього залежать самопочуття і настрій, працездатність і навіть особисте життя. За допомогою одного лише кольору можна створити в приміщенні атмосферу затишку чи дискомфорту, візуально зменшити чи збільшити простір, внести динаміку або спокій. Психологи знають, як важливо відчувати радість від перебування вдома, а це можливо лише в гармонійному інтер'єрі, що відповідає саме Вашим потребам та емоційному стану.

 Кольорове сприйняття людей залежить не тільки від власних емоційних характеристик кожного кольору, але і від наших суб'єктивних здібностей переживати той чи інший колір. Важливу роль відіграє і традиційна національна символіка, іноді схожа, а іноді зовсім протилежна в різних культурах

              Червоний колір

У багатьох людей цей колір викликає асоціації з розкішшю, багатством і красою. Червоний колір має властивість збуджувати, а також піднімати настрій.

Використовуючи грамотно підібрані відтінки, можна чудово оформити кухню, хол або вітальню, проте слід бути обережними при оформленні цим кольором дитячої та спальні, так як він не може дати того спокою, який має панувати в цих кімнатах.

Якщо в інтер'єрі переважають холодні тони, трохи червоного кольору додасть кімнаті більшого затишку.Слід бути акуратними з червоним кольором при оформленні кімнати для похилого людини, оскільки цьому кольору приписується властивість підвищувати артеріальний тиск.

Червоний колір - зухвалий і чуттєвий, з енергетики - другого за силою колір після чорного. Він стимулює, надає дуже сильну, але дещо агресивну енергію, сприяє

активності і впевненості. У великих кількостях може провокувати лють, гнів.

            Жовтий колір

Жовтий є самим "теплим" кольором, у більшості людей він асоціюється з сонцем. Цей колір прекрасно буде виглядати в кімнаті, вікна якої виходять на північ.

Жовтий колір чудово підійде тим, хто веде активне життя; він ніби випромінює бадьорість і оптимізм.

За словами психологів, теплі відтінки жовтого здатні покращувати апетит, це робить його відповідним кольором в оформленні кухні. Особливо це може стати актуальним, якщо ви не є майстерним кухарем.

Жовтий колір стимулює процес отримання знань і розвиває інтелект, що робить його оптимальним для обробки дитячої кімнати. На стіні жовтого кольору відмінно виглядає розпис, виконаний за трафаретом. Зроблені подібним чином малюнки, як правило, радують малюків.

Жовтий - самий світлий і "щасливий" колір спектра. Це колір сонця, світла, тепла і радості, мудрості і шляхетності. В українській символіці жовтий колір означав божественне сонячне світло, часто використовувався у весільному вбранні нареченої. Починаючи з 17 ст. у жовтого кольору формується і негативна символіка (обман, зрада), що збереглося і до наших днів (наприклад, прикмета не дарувати коханим жовті квіти). І все ж таки жовтий колір майже в усіх культурах має те ж значення, що і золотий, і це говорить про його однозначне позитивне значення.

              Оранжевий колір

 Цей  колір може розкріпачувати у фізичному та емоційному відношенні. Він має в своєму розпорядженні присутніх у кімнаті людей до спілкування, створюючи довірчу атмосферу і сприяючи гармонізації відносин.

Кращі місця для оранжевого кольору - вітальня і їдальня, оскільки саме там найчастіше збирається вся родина. Цей колір, як і жовтий, благотворно впливає на розумову діяльність. Тому йому також буде саме місце в кімнаті школяра або студента.

Однак не слід робити його основним, так як велика його кількість в інтер'єрі може провокувати спалахи агресії. І взагалі така кімната не сприяє відпочинку і розслабленню.

Оранжевий колір - один з кращих кольорів для інтер'єру, тому що він несе в собі поєднання позитивних характеристик червоного та жовтого: оптимізм, енергію, відкритість, теплоту і дружелюбність.  В цей колір були одягнені грецькі музи і римський бог виноробства Бахус. У сучасному світі саме оранжевий став символом творчих і креативних людей.

                 Синій колір

На думку психологів, ніжні синій і блакитний краще всього використовувати в оформленні спальні, оскільки ці відтінки розслабляють і створюють відчуття спокою.

Світлі відтінки синього кольору можуть візуально зробити приміщення більше, тому дизайнери нерідко воліють їх використовувати в оформленні маленьких приміщень.

На кухні краще обійтися без цього кольору, так як він має властивість знижувати апетит. З іншого боку, цю особливість можуть використовувати ті, хто бажає скинути зайву вагу.

Занадто темний відтінок синього здатний втягувати в смуток.

Синій колір - холодний і спокійний. Це колір ночі, надійності та сталості, довіри, класичності і консерватизму. Він допомагає сконцентруватись на самому головному і є джерелом натхнення і духовного заспокоєння. У Візантії темно-синій вважався символом трансцендентного світу, незбагненних таємниць.

                  Блакитний колір

- це колір неба, холоду, льоду, чистоти і щирості. В давнину на Сході блакитний любили і шанували, тому що він був символом всьго небесного і Божественного. Блакитними були куполи церков і колір плаща Богоматері. Пізніше блакитний стає символом романтичної поезії.

                  Фіолетовий колір

Фіолетовий колір вважається самим загадковим. Комусь він подобається, комусь ні. На деяких людей фіолетовий колір діє гнітюче.

Так як цей колір має в своєму розпорядженні до споглядання і роздумів, йому віддають перевагу люди, що мають філософський склад розуму.

Не варто робити його основним в інтер'єрі.

При оформленні житлового приміщення краще зупинити свій вибір на світлих відтінках фіолетового кольору, оскільки занадто темні його тону втомлюють.

Фіолетовий - це самий складний, містичний колір веселки. Він пов'язаний з артистизмом, великими ідеями, інтуїцією і містикою, сприяє натхненню, співчуттю, чутливості.

 Символіка фіолетового: мудрість, духовність, містика, натхнення, артистизм, благородство, закон, влада, фанатизм, відчуження.

                 Зелений колір

Зелений колір найбільш близький до природних відтінкам, саме тому вважається, що він благотворно впливає на зір і душевний стан.

Часто цей колір використовують у лікувальних установах і в громадських закладах, так як він заспокоює і пригнічує агресивні емоції.

Хорош зелений колір в обробці великих світлих приміщень.

Зелений колір допомагає зосередитися, тому нерідко його використовують для оформлення робочого кабінету. З цієї ж причини його можна використовувати в обробці приміщення, де займається дитина.

На думку деяких дизайнерів, салатовий і фісташковий кольори є кращими для спальні.

Зелений - це колір самої природи, свободи, символ оновлення, відродження, вічного життя. Це колір урівноважений і гармонійний, символ оновлення, відродження і вічного життя, він  заспокоює, розслаблює, знімає втому.