Заступник директора з навчально-виховної роботи

Ізюмської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 11

Ізюмської міської ради Харківської області 

Курмаз Олена Олександрівна 

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ

ВИРІШЕННЯ  

У час стрімкого розвитку інформаційних технологій найбільш актуальним стає питання про таку форму реалізації освітніх програм як дистанційне навчання.

Дистанційне навчання - це освітня діяльність викладача і здобувача освіти на відстані за допомогою сучасних засобів, методів і технологій. При такій формі навчання учню доводиться самостійно засвоювати інформацію, керуючись при цьому безпосередніми вказівками свого наставника.

До виходу на карантин під час пандемії, викликаної коронавірусною інфекцією COVID-19, дистанційне навчання (за інформацією в Вікіпедії) застосовувалося для дорослих здобувачів знань: студентів, слухачів курсів підвищення кваліфікації. Поширення небезпечного вірусу по світу спонукало піти на самоізоляцію дорослих і дітей в нашій країні, відкрити «школу в квартирі» для учнів закладів загальної середньої освіти.

Інтерактивне дистанційне навчання, інформаційні технології, інформаційно-телекомунікаційна мережа - стають провідними, тісно пов’язаними між собою поняттями під час карантину для вчителя і для учня. Неможливо здійснювати без діалогової взаємодії керівництво освітнім процесом на відстані. Дистанційне навчання глибоко проблематичне, якщо відсутні необхідні електронно-технічні засоби. Самостійне отримання і використання навчальної інформації неефективне без оволодіння інформаційними технологіями, а її передача - без ліній зв’язку.

З самого початку карантинних обмежень педагогічні працівники всієї країни об’єднались у велику міцну команду, яка керувала навчанням учнів на дому. Вчителями, дітьми та їх батьками була виконана величезна робота по засвоєнню нових форм, методів, технологій, програм, засобів навчання і навчання в екстремальних умовах.

Велику допомогу наставникам здобувачів освіти надали Міністерство освіти і науки України; всеукраїнські онлайн-проекти НУШ, «Смарт Освіта»; вебінари, конференції, розробки освітнього порталу «На Урок».

Неоціненною підтримкою в навчальному процесі з’явилися матеріали Вікіпедії, відеохостингу YouTube, продукція кіно- і телеіндустрії, скарби електронних бібліотек, медіаресурси. Величезне навантаження пережили мережі Viber, Google Meet, сервіс Zoom. У повну силу були задіяні блоги і сайти вчителів на різних платформах.

Всю необхідну інформацію про організацію та проведення дистанційного навчання на місцях дуже своєчасно можна було отримати на шкільному сайті. Так на сайті Ізюмський школи № 11, в рубриці «Дистанційне навчання», учні та їх батьки мали змогу дізнатися номер телефону вчителя в Viber, адреса його електронної пошти, познайомитися з графіком консультацій вчителів по днях тижня і годинах для кожного класу.

Конструктивна діяльність адміністрації школи, матеріали шкільного сайту на допомогу вчителю, учням та батькам допомогли подолати розгубленість в перші дні виходу на самоізоляцію, організувати послідовне керівництво процесом навчання в подальшому, успішно завершити навчальний рік. Думаю, таку плідну роботу по організації та інформування учасників дистанційного навчання здійснювали і інші шкільні сайти країни.

Досвід застосування дистанційного навчання школярів потребує узагальнення. Сучасні реалії такі, що, очевидно, організовувати «школу в квартирі» доведеться ще не раз. Для того щоб цей процес проходив менш болісно в майбутньому, необхідно проаналізувати початок, хід і результати його проведення під час пандемії за різними напрямками, зробити відповідні висновки.

Для керівництва навчальним процесом вчителю необхідно було налагодити миттєвий зв'язок з підопічними в реальному часі через Інтернет. Об'єднати класи з метою організації групових текстових чатів, обміну текстовими і голосовими повідомленнями, прийому учителем виконаних учнями робіт у вигляді фотозображень, відео та їх коментування допомогло додаток-месенджер Viber.

Реєстрація користувачів цієї системи миттєвого зв'язку здійснюється за допомогою номера телефону. Таким чином, вчитель і учні мали взаємний доступ до номерів особистих гаджетів, що сприяло поліпшенню спілкування на відстані. Єдиною перешкодою для зв'язку з месенджер була відсутність у школярів технічних пристроїв, що підтримують додаток - комп'ютера, смартфона. Адже в деяких сім'ях у дітей є тільки кнопковий телефон, який не підтримує Viber, або взагалі ніякого гаджета немає. Слід також сказати, що часто учні реєструвалися в Viber під незвичайними іменами. З'ясування особистості «зашифрованого» учасника командного спілкування приносило багато незручностей. Вчителю довго доводилося дізнаватися, хто ховається під хитромудрими іменами, втрачати час на непотрібні переговори.

Заважала конструктивному спілкуванню в чаті листування учнів, яке не стосується важливих для навчання тем. Ще один нюанс в користуванні Viber під час навчання на дому - це наполеглива відправка учнями повідомлень про виконані завдання пізно вночі. Створюється враження, що для дітей та їх батьків учитель під час дистанційного навчання - це людина, яка зобов'язана працювати 24 години на добу.  Об'єднання учнів одного класу, групи у Viber, використання мессенджера в навчальних цілях вирішило багато проблем у функціонуванні «школи в квартирі». На жаль, не всі учні, в силу різних причин, відразу ставали учасниками групи або спільноти.  

 Як організувати засвоєння знань в домашніх умовах в ізоляції, кожен учитель спочатку вирішував в індивідуальному порядку, так як ніяких вказівок вищих освітніх органів з самого початку виходу на карантин не було. Перш за все, потрібно було підготуватися до роботи, а для цього врахувати багато, тепер вже відомих, факторів:

•         наявність у самого вчителя і учнів технічних засобів: комп'ютера, ноутбука, мобільного телефону і т. д .;

•         ступінь володіння учителем і підопічними технічними засобами, інформаційними технологіями, мережами комунікації;

•         місце знаходження учня - на постійному місці проживання або у від'їзді, у віддаленій місцевості;

•         доступ в учасників дистанційного навчання до Інтернету, до комунікаційних додатків-мессенджерів;

•         забезпеченість учнів, які перебувають під час карантину поза постійним місцем проживання, необхідними навчальними приладдям: підручниками, зошитами;

•         психологічні особливості, ступінь відповідальності, готовності до самоосвіти як учнів, так і їхніх батьків.

Як вже говорилося, не у всіх учасників освітнього процесу є смартфони і доступ до комп'ютера. Простий кнопковий телефон не дає можливості приєднати, наприклад, Viber, виконати функції і завдання комп'ютера. Проте, і по такому пристрою можна отримати кваліфіковану допомогу вчителя: у формі бесіди поставити запитання наставнику за новим матеріалом, розповісти про проблеми з доступом до інформації, провести діалог на актуальну тему, отримати завдання і так далі. Тому відсутність зв'язку з учителем, пояснення невиконання завдань наявністю скромного гаджета є непереконливим.

Як з'ясувалося, майже у всіх батьків є смартфони. Тоді у зручний для сім'ї час дитина може скористатися їх гаджетом для відправки вчителю на перевірку фото або відео самостійно виконаних завдань.

Позитивний результат роботи «школи в квартирі» давало вміння використовувати неосвоєні або відмову від отриманих раніше вчителем інформаційних технологій. Довелося в екстреному порядку освоювати різноманітних послуги, такі як Viber, Zoom, графічний редактор Paint і інші, задіяти в повній мірі особисті блоги і сайти, а потім вирішувати, ефективними вони є чи ні. Значна кількість часу в процесі встановлення місця навчання школярів забирала у вчителя телефонний зв'язок з дітьми та їх батьками. З'ясувалося, що багатьох дітей на час карантину батьки відправили з міста в села, щоб виключити контакт з носіями коронавірусної інфекції. При цьому дорослими не було враховано, що учень повинен вчитися і виконувати завдання з усіх предметів, відправляти ці завдання на перевірку, що для навчання потрібно забезпечити дитину хоча б підручниками, зошитами. Аргумент «дитина в селі» не може виправдати безвідповідального ставлення батьків до забезпечення школяра всім необхідним для навчання. Єдине, що не залежить від батьків в цьому випадку - це поганий доступ в селах до Інтернету або взагалі його відсутність. В умовах самоізоляції батьки зіграли значну роль в організації або дезорганізації навчання здобувачів освіти. Багато з батьків підійшли до навчання з розумінням. Дотримання вказівок вчителя, завданням алгоритму занять, індивідуальних і групових консультацій вчителя полегшило засвоєння знань, сприяло розвитку навик ів і умінь самоосвіти, виховання вольових якостей.

Байдужість же батьків до викликів складного часу, що торкнулося освіти, посилило недисциплінованість їхніх дітей, ігнорування вимог школи, бездіяльність. Ледачі учні спрймали самоізоляцію як вільний від навчання час, канікули. На жаль, тільки наполегливі рекомендації вчителя-предметника, класного керівника спонукали таких учнів щось робити. 

Значну роль в дистанційному навчанні зіграла «Всеукраїнська школа онлайн», що надала свій розклад занять. Воно, звичайно ж, не співпало зі шкільними розкладами уроків, але його потрібно було взяти до уваги. Значить, вчителі та учні повинні були якимось чином врівноважити цей дисбаланс. Вранці учні ставали слухачами «Всеукраїнської школи онлайн», а потім учнями своєї школи. Справедливості заради слід зауважити, що тематика занять, трансльованих по телекомунікаційних каналах, не завжди збігалася з календарним планом вчителів-предметників: їхні учні на запропоновані онлайн теми уроків вже написали контрольні. Тому або з онлайн-учителем діти повторювали пройдене, або виконували завдання своїх наставників.

Корекція розкладу дистанційних занять проходила під керівництвом адміністрації школи, а інші деталі проведення занять обговорювалися з учнями та їх батьками. Остаточний варіант графіка навчання на підставі пропозицій викладачів був оприлюднений на шкільному сайті. Так школа організовувала роботу по виконанню шкільних програм і успішно з нею впоралася.

 «Школа в квартирі» - новий вид організації навчання для всіх її учасників. Перші кроки зроблені. Досвід застосування онлайн-освіти для учнів українських шкіл допоможе в майбутньому уникнути багатьох труднощів. Залишається його узагальнити та вивчити.