29 вересня о 18:00Вебінар: Крок уперед чи стоїмо на місці: реалії роботи вчителя початкової школи

Дистанційне навчання. За програмою: Українська мова. 5-12 класи / Г.Т. Шелехова, В.І. Тихоша, А.М. Корольчук, В.І. Новосьолова, Я.І. Остаф; за ред. Л.В. Скуратівського. – К.

Про матеріал

Програма відображає засадничі ідеї Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1392), ідеї концепції «Нова українська школа» (2016 р.).

Перегляд файлу

                                                                       8 клас (мова)

                                                                       (70 годин)

  За програмою:

Українська мова. 5-12 класи / Г.Т. Шелехова, В.І. Тихоша, А.М. Корольчук, В.І. Новосьолова,      Я.І. Остаф; за ред. Л.В. Скуратівського. – К. – Ірпінь: Перун, 2005 (зі змінами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 № 804).

   Програма відображає засадничі ідеї Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1392), ідеї концепції «Нова українська школа» (2016 р.).

 

                                        Фронтальні види контрольних робіт

Форми контролю

                 I семестр

                 II семестр

Перевірка мовної теми

                       2

                         2

Правопис. Диктант

                       1

                         1

Аудіювання

                       -

                         1

Читання мовчки

                       1

                         -

Письмо. Переказ

                       1

                         1

Твір

                       1

                         1

 

Тема 1. Повторення та узагальнення вивченого. Синтаксис. Пунктуація

  1. Вступ. Мова – найважливіший засіб спілкування, пізнання і впливу.
  2. Розвиток мовлення. Повторення відомостей про текст, стилі, жанри й типи мовлення, вимоги до мовлення, ситуацію спілкування; засоби між фразового зв’язку в тексті. Різновиди аудіювання: ознайомлювальне, вивчальне, критичне.
  3. Повторення та узагальнення вивченого. Лексикологія. Фразеологія.
  4. Морфологія й орфографія. Основні правила правопису.
  5. Синтаксис і пунктуація. Словосполучення. Будова й види словосполучень за способами вираження головного слова. Види зв’язку в словосполученні.
  6. Речення. Речення прості й складні (повторення). Зворотний порядок слів як засіб виразності мовлення.
  7. Контрольний докладний переказ розповідного тексту з елементами опису пам`яток історії й культури в публіцистичному стилі.
  8. Контрольна робота (тест) із теми «Повторення та узагальнення вивченого. Синтаксис. Пунктуація».

 

Мета:

   Учень повинен знати:

  • основні відомості про текст, стилі, жанри й типи мовлення;
  • лексику за ступенем уживання (активна і пасивна); фразеологізми (стійкі сполучення слів);
  • основні орфограми (велика буква, апостроф, подовження і подвоєння букв, спрощення, правопис м`якого знаку, префіксів, не з різними частинами мови, правопис слів разом, окремо, через дефіс);
  • різницю між словосполученням та реченням, будову та види словосполучень, види речень за будовою (прості та складні), прямий і зворотний (інверсія) зв’язки слів у реченні.

 

№ 1.

Сторінки 4-7 (за підручником Українська мова / О.В. Заболотний, В.В. Заболотний. – Київ : Генеза, 2016. – 224 ст. ).

 

Учительська консультація

  Мова – найважливіший, універсальний засіб спілкування, організації та координації всіх видів суспільної діяльності: галузі виробництва, побуту, обслуговування, культури, освіти, науки.

  В енциклопедії української мови сказано, що мова – це «характерний для людського суспільства специфічний вид знакової діяльності, який полягає у застосуванні історично усталених у певній етнічній спільноті партикулярно-звукових актів для позначення об’єктивної дійсності з метою обміну між членами спільноти інформацією».

  Мова є однією з найістотніших ознак нації і реально існує як мовна діяльність членів відповідної етнічної спільноти.

  Українська мова – єдина національна мова українського народу. Нею послуговуються також українці, які проживають за межами України: у Росії, Білорусії, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та інших країнах. Українська мова входить до найпоширеніших мов світу, нею розмовляє близько 45 мільйонів людей. Вона належить до східної групи слов`янських мов, що входять до індоєвропейської мовної сім`ї.

  Відповідно до статті 10 Конституції України, прийнятої Верховною Радою 28 червня 1996 року, українська мова є державною мовою в Україні, «державна забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».

  Державна мова – це «закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики».

 

Вправа 1. Прочитайте текст. Як ви розумієте слова Д. Луценка? Письмово поясніть, яке значення має рідна мова у вашому житті.

  … Українське слово. Ти частка тих, що вже давно померли, їх кров живуща, їх жага нетлінна, безсмертне і величне, як Говерла, багате і дзвінке, як Україна.

  Закоханим – ти лагідна, як мати, а недругам – як постріл із гармати.

  Беру тебе, як скарб, в пісенній вроді з джерел, що не міліють у народі        (Д. Луценко).

 

Вправа 2. Запишіть текст. Визначте граматичні основи. Укажіть роль цієї статті у розвитку української мови.

                                              Стаття 10 Конституції України

 Державною мовою в Україні є українська мова.

 Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

  В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

 

Запам’ятай

  «Мова – це великий дар природи, розвинутий і вдосконалений за тисячоліття з того часу, як людина стала людиною. У кожного народу своя мова. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати, не причиняючи йому ніякої шкоди» (К. Крапива).

  Сучасна українська мова є багатовіковим надбанням українського народу. Вона створена зусиллями багатьох поколінь.

  Становлення народу тісно пов’язане з формуванням його мови. Усі сторони суспільного життя, процеси пізнавальної і творчої діяльності людини, кожний момент її свідомості супроводжується мовою.

  Мова – найважливіший засіб спілкування між людьми. Вона безпосередньо зв’язана з мисленням. Мова й мислення мають глибоко суспільний характер – не лише за своєю природою, а й за своєю функцією в суспільстві. За допомогою мислення ми пізнаємо світ, закони природи й суспільства. Тільки завдяки мові все здобуте попередніми поколіннями не гине марно, а служить фундаментом для подальшого розвитку людства.

 

Увага

  Літературна мова – це мова державних, громадських, політичних установ, організацій, навчальних закладів, науки, художньої літератури, ділового спілкування, театру, кіно, преси, телебачення.

  Термін «державна мова» з`явився в часи виникнення національних держав. Звичайно, в одно національних державах немає необхідності конституційного закріплення державної мови. У багатонаціональних країнах статус державної закріплюється за мовою більшості населення.

 

Вправа 1. Запишіть речення. Визначте граматичну основу. Розбийте перше речення на словосполучення, які б вказували на красу нашої мови.

  … Українська мова в багатстві, витонченості і гнучкості форм не поступається ані жодній із сучасних літературних мов слов`янських і не бідна аж ніяк на поняття, аби нею заважко було перекладати глибину філософських думок і змальовувати високохудожні образи. Це не мова простолюду тільки, як твердять московські невігласи, а мова цілої нації, політичне майбутнє якої ще попереду… (Михайло Драгоманов).

 

Вправа 2. Складіть і запишіть твір-роздум на тему: «Мова – це форма самовираження».

 

№ 2.

У підручнику вивчити на ст. 181-184.

 

Треба знати:

  • що таке текст, його ознаки, мовні засоби зв’язку речень у тексті;
  • стилі мовлення;
  • типи мовлення;
  • жанри мовлення.

 

Учительська консультація

 

Типи мовлення

 

Назва типу

На яке питання відповідає

Про що йдеться у висловлюванні

Розповідь

Що відбулося?

Про дії особи або предмета, про події

Опис

Який? Яка? Яке? Які?

Про ознаки предмета або особи

Роздум

Чому?

Про причинно-наслідкові зв’язки між явищами, діями, ознаками

Оцінка предмета або явища

Який? Яка? Яке? Які?

Про ставлення до предмета або явища, його значення

 

    Розповідь – це висловлювання про послідовні дії особи чи предмета або ж про події, що відбулися в певній послідовності До розповіді можна поставити питання що відбулося?  «Відомим» у реченнях тексту –розповіді є назви осіб (предметів), які виконують дію. «Новим» є назви дій.

    У роздумі йдеться про причини дій, явищ, ознак. До роздуму можна поставити загальне питання – чому?  Роздум буває розгорнутий і стягнений. Розгорнутий роздум      складається з трьох частин. У першій висловлюємо основну думку, яку потрібно довести, - тезу. У другій частині наводимо докази на підтвердження тези. У третій міститься висновок.

    Опис – це висловлювання, в якому йдеться про ознаки предмета та його частин. Ці ознаки є постійними або тимчасовими. До опису можна поставити питання  -  Який?  Яка? Яке? Які?  «Відомим» у реченнях опису є назва предмета або його частини. «Новим» є назва ознаки.

 

Вправа 1. Визначте тип мовлення.

 

  1. Колись напали на українське село вороги. Красуня дівчина, яку схопили бусурмани, вирвалася й почала тікати. Раптом розірвалося її червоне намисто, і розсипалися по землі яскраві намистинки. Через деякий час з них попроростали пагони. З пагонів виросли калинові кущі.
  2. Ягоди калини – невеликі, овальної форми, яскраво-червоного кольору. Вони мають своєрідний гіркувато-солодкий смак. Ягоди зібрані кетягами і особливо помітні пізньої осені, коли на кущі вже немає листя.
  3. Калина люба й мила серцю українця, тому що вона є улюбленцям краси рідної землі, пам’яті  про рідну матір, її турботу й пестливі руки. Про калину створено чимало народних пісень, казок, прислів’їв, бо саме ця рослина є символом дівочої вроди, вірності, кохання.

 

№ 3.

У підручнику вивчити параграф 1, ст. 9-11.

Лексика (від гр. lexicosсловесний, словниковий) – це сукупність слів, які вживаються у мові.

Лексикологія (від гр. lexis – слово, logos – вчення) – розділ мовознавства, у якому вивчається словниковий склад мови.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стійкі сполучення слів, які за значенням дорівнюють одному слову, називаються фразеологізмами. Дерти горло – кричати.  Розділ науки про мову, який вивчає фразеологізми, їхнє значення і вживання, називається фразеологією. Фразеологією називається також сукупність фразеологізмів певної мови.

Вправа 1. Допоможіть словам знайти «свою» фразеологічну пару. Запишіть їх за поданим зразком. Зразок: кататися як сир у маслі.

     І. Бити (драти, лупцювати); сидіти (примоститися, почувати себе); ладен (готовий); попасти (потрапити); костюм (піджак, черевики); розбити; писати.

ІІ. Як Сидорову козу, як курка лапою, між двох вогнів, як сорока на тину, як з голки, в пух і прах, у вогонь і воду.

Вправа 2. Поясніть значення фразеологізмам.

   Очі розбігаються, голову дурити, гоголем ходити, маху дати, про людське око, тихо хоч мак сій, чудеса в решеті, держати язик за зубами, з горем пополам, носа задирати, держати хвіст бубликом, викинути з голови, наскрізь бачити.

№ 4.

У підручнику вивчити параграф 2, ст. 12-17.

 

Правила вживання м’якого знака

ь пишеться

ь не пишеться

1. Після м’яких [д′], [т′], [з′], [с′], [ц′], [л′], [н′]: мідь, гість, зав’язь, вісь, олівець, сіль, олень

1. Після [б], [п], [в], [м], [ф]: голуб, насип, любов, вісім, верф

2.У дієсловах на -ться: вибачається, умивається

2. Між літерами, що позначають м’які приголосні: після, старість, свята, цвях, але різьба, тьмяний

3. Після букви л, що позначає м’який приголосний, який стоїть перед іншим м’яким приголосним: їдальня, пальці

3. Між літерами, що позначають подвоєні (подовжені) приголосні: рілля, ллю, піччю, нісся

4. У буквосполученнях -льк-, -льч-,     -льц-, -ньк-, -ньч-, -ньц-: лялька –  ляльчин – ляльці, ненька – неньчин –неньці

4. Після н, л у буквосполученнях -лк-, -лч-, -лц-, -нк-, -нч-, -нц-: Наталка –Наталчин – Наталці, хустинка – хустинці

 

Правопис апострофа

Апостроф перед я, ю, є, ї

 

пишеться

 

не пишеться

 

1. Після губних б, п, в, м, ф: б’ють, п’є, кав’ярня, м’ята, Стеф’юк.
2. Після твердого р: бур’ян, пір’я, матір’ю.
3. Після префіксів і першої частини складних слів, які закінчуються на твердий приголосний: від’їхати, з’єднати, об’єм, дит’ясла, пів’яблука.
4. У слові Лук’ян і всіх похідних від нього: Лук’янівка, Лук’янченко, лук’янівський.

1. Після б, п, в, м, ф, якщо перед ними стоїть буква, що позначає приголосний, крім р, і належить до кореня: духмяний, різдвяний, морквяний, але верб’я, торф’яний, черв’як.
2. Перед буквосполученням йо: серйозний, мільйон, Воробйов.
3. Після м'якого р: буря, ряска, рюкзак.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Подвоєння приголосних

Подвоєння приголосних відбувається, якщо одна частина слова закінчується, а наступна починається на той самий приголосний.

Подвоєння відбувається, коли збігаються кінцеві і початкові літери різних частин слова

                              Приклади

1. Префікса і кореня

віддати, беззвучний, ззаду, ірраціональний

2. Кореня і суфікса

законний, сонний, годинник

3. Основи дієслова на с + ся

розрісся (розріс + ся), понісся (поніс + ся)

4. Кінця першої та початку другої частини складноскорочених слів

юннат (юний + натураліст), міськком (міський + комітет)

 

В українській мові м’які та шиплячі приголосні між двома голосними вимовляються подовжено і на письмі позначаються двома однаковими буквами.


 

Подовжуються приголосні:

1) в іменниках середнього роду на : волосся, вугілля, обличчя, узбережжя, узвишшя;
2) в іменниках жіночого роду, що закінчуються на приголосний, у формі орудного відмінка: ніччю (ніч), роллю (роль), міддю (мідь);

Але в словах, що закінчуються на два приголосні, подовження не відбувається: повість – повістю, жовч – жовчю;

3) у словах Ілля, суддя, стаття, рілля, зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню;

4) подовжується м'який приголосний у дієслові ллю та його формах.

У словах середнього роду на , що означають назви малят тварин: зайченя, порося, теля, щеня, подовження у вимові немає, і тому подвоєних букв не пишемо.


       Порівняймо написання слів: нездоланий – нездоланний, незрівняний – незрівнянний, нескінчено – нескінченно, неоцінений – неоціненний.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

№5-6.

У підручнику вивчити параграф 3, ст. 20-24.

 

Учительська консультація

 

Синтаксис – розділ граматики, який вивчає способи поєднання слів у словосполученнях та реченнях, будову і типи цих синтаксичних одиниць, їх значення й умови вживання у зв’язному мовленні.

Словосполучення – це синтаксична одиниця, що утворюється поєднанням двох або більше повнозначних слів на основі підрядного зв’язку (гарна дівчина, зелена трава, вирішувати питання).

Словосполучення поділяється на головне та залежне слово.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Розрізняють синтаксично вільні й синтаксично нерозкладні словосполучення або лексичні.

 У синтаксично вільних словосполученнях головне й залежне слово повністю зберігають своє лексичне значення. Вони утворюються в  процесі мовлення.

Синтаксично нерозкладні (нечленовані) словосполучення становлять собою граматичну єдність, яка виконує роль одного члена речення.

До нерозкладних словосполучень належать сполуки:

а) числівника як головного слова із залежним іменником (три дівчини);

б) іменника із значенням сукупності, міри, об`єму, обсягу із залежним іменником (море квітів);

в) іменника або займенника із залежним займенником або іменником, з’єднаних прийменником з, що мають значення сукупності (голка з ниткою);

г) іменника із залежним порядковим числівником (восьмого березня);

ґ) двох іменників, поєднаних за допомогою прийменників із і до, з і на, від і до (із Львова до Варшави);

д) двох іменників, із яких головний означає початок, середину, кінець (кінець дня, край неба).

 

Запам’ятай

  Не вважаються словосполученнями:

  • підмет із присудком (дитина читає);
  • складені форми майбутнього часу (буду навчатись);
  • складені форми вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників і прислівників (найменш цікавий);
  • слова, що мають між собою сурядний зв'язок (день і ніч);
  • поєднання службового слова з повнозначним (за столом).

 

 

Увага

                                                          

 

 

                                                         Словосполучення

 

                                                      Словосполучення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Речення – це найменша одиниця мовного спілкування і вираження думки.

Речення виражає закінчену думку, має інтонаційну завершеність, граматичну основу (головні члени речення).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Порядок слів у реченні виконує синтаксичну й стилістичну функцію.

Стилістична функція порядку слів полягає в тому, що переставлення членів речення викликає додаткові виразові відтінки, змінює експресивну роль того чи іншого компонента.

Розрізняють прямий (звичайний) порядок слів і зворотний.

Прямий – це коли присудок стоїть після підмета. Прямий порядок слів характерний для наукового, офіційно-ділового та публіцистичного стилів.

Зворотний порядок слів (інверсія) застосовується в художньому та розмовному стилях. При інверсії найбільша увага зосереджується на тому члені речення, який виноситься на початок чи кінець. Інверсія створює неабиякі стилістичні можливості, але використання її потребує авторської вправності.

 

Вправа 1. Прочитайте речення, визначте в них словосполучення і запишіть. Виділіть головне слово й залежне.

  1. Линуть космонавти в небі між зірками! (П. Глазовий). 2. Зійшов місяць і вдарив ясним промінням по білих хатах (М. Вовчок). 3. За життя своєї мови власним словом постою            (Д. Павличко). 4. Зелений подих теплої пшениці доносить розшум Кобзаревих слів                 (В. Симоненко). 5. Я хочу жити просто, без прикрас (Л. Забашта).

 

Вправа 2. Перепишіть, підкресліть граматичну основу. Визначте вид речення за будовою.

  1. Починалась пора золотої, чудесної осені (А. Малишко). 2. Українська держава є і буде, бо на це воля Божа (Патріарх Філарет). 3. Коли в людини є народ, тоді вона уже людина (Ліна Костенко). 4. Давайте будувати державу українського слова… (М. Слабошпицький). 5. Без культури нас немає (Лесь Танюк).

 

№ 7.

У підручнику на ст. 200-201 прочитайте 2 рази текст «Качанівська садиба». Запишіть його близько до тексту (докладно).

 

№ 8.

                                                                        Тест

 

  1. Підрядний зв'язок у сполученні слів

А  запитав про дітей

Б  співала чи танцювала

В  не лише в селі, а й у місті

Г  не дорогий, проте якісний

  1. Не є словосполученням поєднання слів

А  будемо намагатись

Б  сиди тут

В  зібрали врожай

Г  їм легко

  1. Залежне слово стоїть перед головним у словосполученні

А  у її кімнаті

Б  загубили десь

В  біліє навкруги

Г  сповнений ніжності

  1. Дієслівне словосполучення

А  найвище стрибнув

Б  звичка сперечатися

В  тренування м'язів

Г  вплив атмосфери

  1. Правильно побудоване словосполучення

А  дякуємо вас

Б  рухалися по колу

В  хворів грипом

Г  насміхалися над ним

  1. Поширене словосполучення

А  росли обабіч дороги

Б  прошив тканину впоперек

В  упродовж трьох тижнів

Г  постійно байдики бив

  1. Речення ускладнене звертанням

А Хлопці спинилися.

Б Він бачив, як вони прив’язали дві дротини до гілки старої липи, що схилилась над водою.

В Так вони за чергою поодинці гойдалися над водою (Л. Смілянський).

Г Бабусю, ми теж віримо в це.

  1. Не можна виділити словосполучення в реченні (за 7 завданням)

А  першому

Б  другому

В  п'ятому

Г  шостому

  1. Складним є речення (за 7 завданням)

А  перше

Б  друге

В  четверте

Г  шосте

  1. Простим непоширеним є речення (за 7 завданням)

А  перше

Б  третє

В  четверте

Г  п’яте

  1.  Установіть відповідність між словосполученням та морфологічним вираженням у ньому головного слова

1  іменник                      А  сьогодні відпочили

2  прикметник               Б   сьомий за списком

3  займенник                 В   комусь із нас

4  дієслово                     Г   схожий на матір

                                       Д   моя хустка

Тема 2. Просте речення

  1. Двоскладне речення. Головні й другорядні члени речення. Порядок слів у реченні, логічний наголос.
  2. Підмет і присудок. Способи вираження підмета. Способи вираження присудка. Тире між підметом і присудком. Узгодження головних членів речення.
  3. Розвиток мовлення. Контрольний твір-опис пам`яток історії й культури на основі особистих спостережень у художньому стилі.
  4. Означення, додаток і обставина як другорядні члени речення.
  5. Прикладка як різновид означення. Написання непоширених прикладок через дефіс; прикладки, що беруться в лапки.
  6. Види обставин (за значенням), способи їх вираження. Порівняльний зворот. Виділення порівняльних зворотів комами.
  7. Контрольний диктант.
  8. Контрольна робота (тест).

Розвиток мовлення. Контрольне читання мовчки.

 

Мета:

Учень повинен знати:

  • види речень за наявності головних членів речення;
  • головні члени речення та їх способи вираження;
  • види присудків, тире між підметом та присудком;
  • другорядні члени речення (означення, додаток, обставину), їх види, питання та графічне підкреслення.

 

№ 1.

У підручнику вивчити параграф 4, ст. 25-30, виконати впр. 51, 54.

 

Учительська консультація

Речення – найменша одиниця мовного спілкування й вираження думки. Речення формує, виражає та передає відносно закінчену думку про явища дійсності – реальні, бажані чи можливі.

Основні ознаки речення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Головні члени речення складають його граматичну основу.

Підмет – це головний член речення, що означає предмет, про який говориться в реченні.

Підмет відповідає на запитання хто? що? На письмі його підкреслюють однією рискою.

 

Присудок – це головний член речення, що означає дію, стан або ознаку предмета, вираженого підметом, і відповідає на  запитання що робити? що зробити?

На письмі присудок підкреслюють двома рисками.

 

                                                         Члени речення

Головні                                                                                                

 

підмет                                                             додаток

                     присудок                                                         означення         обставина 

                                                                                                                                                         місця, 

                                                                                                                                                          часу,                                                                                                                                                                                                                                                    

                                                                                                                                                      причини,

                                                                                                                                                         мети,                             

                                                                                                                                                     способу дії

 

 

 

№ 2.

У підручнику вивчити параграф 5-8, ст. 31-41, виконати впр. 65, 78, 84.

 

Підмет має просту та складену форми.

Проста форма має одне слово, може бути виражена іменником, займенником або частиною мови, що виступає у функції іменника: Троє працюють наполегливо. Палити – шкідливо. У школу завітав ветеран Великої Вітчизняної війни.

Складена форма підмета виражена нерозкладними словосполученнями кількісного значення (На порозі школи зібралась юрба учнів.); словосполученням із парним значенням (Мати з батьком приїхали до мене.); фразеологічним словосполученням (Хто-хто, а він мусить прийти.); цілим реченням (Спалахнув вогник у вікні – це знак (такі форми трапляються зрідка).

 

Простий присудок – це одне слово, виражене дієсловом у дійсному, умовному чи наказовому способі.

 

Тире між підметом і присудком ставиться:

  1. Коли присудок виражений іменником або кількісним числівником, а дієслова-зв`язки немає. Присудок у даному випадку може бути як поширеним, так і непоширеним: Береза – дерево. Харків – перша столиця України.
  2. Між підметом та присудком, коли один із цих членів речення (або обидва) є інфінітивом: Життя прожити – не поле перейти (Прислів`я).
  3. Перед це, це є, оце, то, ось, (це) значить, якщо присудок виражений іменником у називному відмінку або неозначеною формою дієслова й приєднується до підмета за допомогою цих слів: Оце твоя, поезіє, дорога (М. Зеров).

Примітка. Перед заперечним присудком, що виражений іменником у називному відмінку із заперечною часткою не, тире не ставиться: Серце не камінь.

 

Тире в неповних реченнях

  1. Тире ставиться на місці присудка: Син припав до матерньої руки, а мати – до синової голови (Панас Мирний).
  2. Якщо пропущений будь-який член речення, тире може ставитися й  не ставитися, залежно від бажання автора: У перший день археологи розбивали табір, у другий – почали працювати. Або: У перший день археологи розбивали табір, у другий почали працювати.
  3. Тире не ставиться, коли немає потреби в підкресленні паузи: Мотря вибігла з хати. Мелашка за нею (І. Нечуй-Левицький).

                                   Розрізняй типи складеного присудка

 

 

                                                                                                                               

 

 

 

 

 

 

Примітка. Іменна частина складеного присудка, яка приєднана за допомогою сполучників як, мов, ніби, комою не виділяється: Руки зробилися як лід.

 

Складений дієслівний присудок – це присудок, виражений допоміжним словом, що передає граматичне значення в  поєднанні з неозначеною формою дієслова, яка виражає основне лексичне значення.

  Допоміжними словами бувають:

а) дієслова;

б) прикметники (повинен, готовий, спроможний, рад, ладен, здатний, схильний…);

в) дієприкметники (зобов’язаний, покликаний, змушений);

г) сполуки слів (не в змозі, не в силі, мати намір, мати можливість).

Увага

  До простих дієслівних присудків належать:

а) присудки, виражені складеною формою майбутнього часу дієслова (Буду я робити домашнє завдання.);

б) присудки, виражені фразеологізмами (Він б`є байдики).

  Складені дієслівні присудки не слід плутати з простими, які мають при собі додатки або обставини мети, виражені інфінітивом (Ішов кобзар до Києва та (що зробив?) сів (з якою метою?) спочити).

  До складених дієслівних присудків слід зараховувати й головні члени односкладних речень, виражені неозначеною формою дієслова в поєднанні з допоміжним прислівником (треба, можна, потрібно, варто, доцільно, слід, неможливо, важко, гріх, сором, жаль…).

 

 

№ 3.

За підручником ст. 202-203, прочитати, написати твір-опис пам`ятки історії й культури на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі.

 

№ 4.

У підручнику вивчити параграф 10, 12, 13, ст. 47-48, 53-56, виконати впр. 102, 119, 124.

 

Означення – це другорядний член речення, що вказує на ознаку предмета й відповідає на запитання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? котрий? котра? котре? котрі?

Додаток – це другорядний член речення, що означає предмет, на котрий спрямована дія чи стан, і відповідає на запитання усіх непрямих відмінків: кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?

Обставина – це другорядний член речення, що вказує на ознаки й умови дії й відповідає на запитання де? куди? коли? з якого часу? доки? з якою метою? чому? з якої причини? як? у який спосіб? за якої умови? звідки? як довго? незважаючи на що?

Означення бувають узгоджені (ті, що стоять у формі того ж роду, числа й відмінка, що й означуване слово) та неузгоджені (вони можуть виражатись іменниками в непрямих відмінках, присвійними займенниками, неозначеною формою дієслова, прислівниками).

Додатки бувають прямі (до яких можна поставити запитання знахідного відмінка) та непрямі.

 

№ 5.

У підручнику вивчити параграф 11, ст. 50-52, виконати впр. 113, 114, 115.

 

Прикладка є різновидом означення. Прикладкою називається означення, яке виражене іменником та стоїть у тому ж числі й відмінку, що й означуване ним слово.

Написання прикладок:

  1. Прикладку й означуване нею слово пишуть окремо:

а) Прикладка означає видову (або одиничну) назву й стоїть після означуваного нею слова, яке має родове значення: річка Уди, дерево тополя.

б) прикладка стоїть перед означуваним нею словом і своїм значенням близька до прикметника: велетень дуб.

  1. Прикладку й означуване нею слово пишуть через дефіс:

а) Прикладка-власна назва або прикладка-загальна назва стоїть перед словом, що має родове значення: Уди-річка, тополя-дерево.

б) Близька своїм значенням до прикметника прикладка стоїть після означуваного нею слова: дуб-велетень.

в) Складні сполуки, що називають рослини, пишемо через дефіс: євшан-зілля, мати-й-мачуха.

  1. Прикладки, що означають назви газет, журналів, творів мистецтва, заводів, фабрик, пароплавів та ін. пишуть із великої букви й беруть у лапки: газета «Журавлик».

 

№ 6.

У підручнику вивчити параграф 13-14, ст. 57, 60-61, виконати впр. 126, 132, 143, 144.

 

Види обставин за значенням:

  • способу дії (як? яким способом?);
  • місця (де? куди? звідки?);
  • часу (коли? відколи? доки? як довго?);
  • причини (чому? через що? з якої причини?);
  • мети (з якою метою? навіщо? для чого?);
  • умови (за якої умови? у якому випадку?);
  • допустові (незважаючи на що?).

 

Виділення порівняльних зворотів:

  1. Порівняльні звороти, які починаються словами як, мов, наче, немов, ніби, як і, ніж на письмі виділяються комами: Припадаю вустами до слова, мов до стиглого ґрона калини (Кащук).

Примітка. У фразеологічних зворотах кома перед порівняльним сполучником не ставиться: Я йшов один як перст (М. Вінграновський).

Примітка. Іменна частина складеного присудка, яка приєднана за

допомогою сполучників як, мов, ніби, комою не виділяється: Руки зробилися як лід.

Примітка. Звороти, що вводяться в речення за допомогою сполучника як і мають значення «у ролі кого, чого», комою не виділяються: Розглядаємо вашу відповідь як згоду.

Примітка. Не ставиться кома перед як, ніж у виразах (не) більш як, (не) раніше ніж, (не) довше ніж та ін.: Говорив не більш як двадцять хвилин.

 

Вправа 1. Прочитайте, випишіть обставини, визначте їх вид.

  Недільним ранком по весняній сівбі, коли підростає й починає хвилюватися жито й пшениця, Корній замість до церкви йде в поле. Для нього й тут повно Бога. Стань навколішки й молися. Сонце величне й вічне, сонце поля й села, звелося з-за далеких обріїв і підноситься у височінь. Широкою твердою ходою йде Корній польовою доріжкою поміж пашнями, дивиться на повільні, ніби котячі, сіро-зелені хвилювання розлогих полів, слухає невтомні видзвони жартівливих соняшних птахів над собою, сильними мужицькими грудьми вдихає міцне, кришталево-прозоре і пахуче повітря. Нема тут кінця. Немає краю (Улас Самчук).

 

№ 7.

                                                                      Диктант

                                                             Людина і культура

    Людина створила культуру, а культура людину. Людина реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови.

     Культура – це не лише все те, що створено руками й розумом людини, а й вироблений віками спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні одне до одного, до праці, до мови.

     Мовна культура – це надійна опора у вираженні незалежної думки, розвиненості людських почуттів, у вихованні діяльного, справжнього патріотизму. Культура мови передбачає вироблення етичних норм міжнаціонального спілкування, які характеризують загальну культуру нашого сучасника.

     Знати мову своєї професії значить вільно володіти, послуговуватися лексикою свого фаху. Правильного професійного спілкування людина вчиться все життя. Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися на виробництві та в безпосередніх наукових і ділових контактах (Із журналу).

 

Шановні батьки, прочитайте цей текст дитині, яка напише під диктовку.

 

№ 8.

 

Тест

  1. Двоскладним є речення

А  Стою по коліна в снігу зачарований (І. Цюпа).

Б  Як гарно та весело літом у полі! (М. Кривенюк).

В  Світ зрадів, празникуючи своє величне свято… (Панас Мирний).

Г  Взимку та повесні курінь відчинено з ранку до вечора й цілу ніч (Григір Тютюнник).

  1. Односкладним є речення

А  Другий учень був невисокий, худий і слабосилий (В. Підмогильний).

Б  Стань навколішки й молися (Улас Самчук).

В  З-під чорних рівних брів (заздрощів дівочих) сяяли розумні променисті очі (Б. Грінченко).

Г  Поле бою простилалося перед ним мертве й пустельне (В. Собко).

  1. Неузгоджені означення є в реченні

А Тільки подекуди купчилися невеликі гайочки, низькі чагарі та поодинокі кучеряві верби    (Б. Комар).

Б   Хазяїн хутора не відзначався особливою привітністю (О. Гончар).

В З ярмаркової колотнечі повз вітряки виїхали в рожевий надвечірній сонце грай                   (М. Стельмах).

Г   Із гідністю молодого мужчини-лицаря зустрів поет її величність Костомаху… (І. Драч).

  1. Прикладка з означуваним словом пишуться через дефіс у реченні

А  А замість того мирна тиша, спокійний джміль над будяком, небоязкий політ чорної ластівки касатки, схожої на стрілу… (В. Собко).

Б  Князь Кий скликав усіх мужів на раду.

В  Учень Копильченко не почув розповіді вчителя.

Г  А на колодках посеред двору аж сяє в білій сорочці веселий чарівник дід, що наворожив нам цей золотий вечір (С. Васильченко).

  1. Обставина є в реченні

А  Водяна круговерть весняної повені утихомирилась (А. Давидов).

Б  Але одного разу на повному розгоні він зупинив косу… (Г. Тютюнник).

В  За Кандибівкою виднілися масиви картоплищ (Г. Тютюнник).

Г  Наприкінці жовтня лікарі, оглянувши Оксану, визнали її здоровою й відпустили додому    (Г. Тютюнник).

  1. Додаток, виражений інфінітивом, є в реченні

А  Час – великий майстер розрубувати усі гордієві вузли людських стосунків (О. Писемський).

Б Найдавнішим із відомих нам за писемними джерелами народів Причорномор`я були кіммерійці (В. Драчук).

В  Упродовж віків український народ творив і шліфував свою мову… (І. Вихованець).

Г  Людина опоетизовує найдорожче, увічнює його у слові (І. Вихованець).

  1. Тире між підметом і присудком ставиться

А  Стає реальністю мрія багатьох віків (О. Гончар).

Б  Та ось нарешті відкривається світові правда (О. Гончар).

В  Благословенна тиша навкруги (О. Гончар).

Г  Пісня і праця дві великі сили… (І. Франко).

  1. Тире між підметом і присудком не ставиться

А  Життя прожити не поле перейти (Нар. творчість).

Б  І один у полі воїн (Дольд-Михайлик).

В  Свирид Мірошніченко здавна любив отаку вечорову пору на полях… (М. Стельмах).

Г Сміле слово то наші гармати, смілі вчинки то наші мечі (Павло Грабовський).

  1. Порівняльний зворот у реченні виділяється

А  Дощ ллє як із відра.

Б  Він пробуде там не довше ніж три дні.

В  Піт проймав Зінька, а вітер уже не прохолоджував, бо й сам став такий гарячий мов з печі (Б. Грінченко).

Г  Руки зробилися як лід.

  1.  Другорядних членів речення немає в реченні

А  Сьогодні гарний день.

Б  Були падіння, злети, поразки та перемоги (В. Шевчук).

В  Діти працюють.

Г  Якось раз над містечком стояла тиша, місячна, літня ніч (І. Нечуй-Левицький).

  1.  Речення з порівняльним зворотом

А  Він скинув чумарку, щоб не було так душно, і зостався в самій гарно й рясно вишиваній сорочці з тонкого полотна (Б. Грінченко).

Б  Золоті дрібні хвильки дрижать, переливаються, мов живе срібло (І. Нечуй-Левицький).

В  І перед моїми очима темною смугою ніби вирізується на небі півкруг із гір од Андріївської гори до Кирилівського монастиря… (І. Нечуй-Левицький).

Г  За Вишгородом стоїть на Дніпрі сиза, але з жовтим сутінком імла (І. Нечуй-Левицький).

  1.  У реченні обставина виражена дієприслівником

А  Вгамувавшись, лось лизнув припорошену снігом землю (Є. Гуцало).

Б  Рідна мова глибоко просякає наше духовне життя… (І. Огієнко).

В І чим більше вчувалася в людей, чим більше їх розуміла, тим більше прощала їм                  (Б. Лепкий).

Г  До заходу сонця ще далеко… (В. Собко).

 

Виконати поданий тест, а за підручником на ст. 195- 197 прочитати  раз текст «Цвіте груша», далі за цим текстом виконати тест на ст. 197-198.

 

Тема 3. Односкладне речення. Просте ускладнене речення

  1. Односкладні прості речення з головним членом у формі присудка.
  2. Односкладні прості речення з головним членом у формі підмета.
  3. Розвиток мовлення. Ділові папери. Протокол. Витяг із протоколу.
  4. Повні й неповні речення. Незакінчені речення, їх стилістичні функції. Тире в неповних реченнях.
  5. Розвиток мовлення. Діалог, складений на основі телепередач.
  6. Речення з однорідними членами. Розділові знаки при них.
  7. Однорідні й неоднорідні означення.
  8. Розвиток мовлення. Контрольний стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі.
  9. Контрольна робота (тест).

Розвиток мовлення. Контрольне аудіювання.

 

Мета:

Учень повинен знати:

  • види односкладних простих речень (особові: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові), безособові, називні;
  • повні й неповні речення та розділові знаки в них;
  • що таке діалог та вміти його складати;
  • однорідні члени речення, розділові знаки при них.

 

№ 1.

У підручнику вивчити параграф 16-18, ст. 71-84, виконати впр. 153, 163, 181.

 

Учительська консультація

Односкладним називається речення, у якому наявний лише один із головних членів і за змістом не передбачає відсутнього, наприклад:  А над Дніпром уже помітно світало (О. Гончар).

 В узагальнено-особових реченнях присудок виражений зазвичай дієсловом  другої  або третьої особи множини (дія властива будь-якій особі): Лежачого не бють (Нар.творч.).

У неозначено-особових реченнях дію виконує невизначена особа, а присудок виражений дієсловом третьої особи множини: На другий день тільки про повінь й говорили (О. Довженко).

Називні речення  стверджують існування предмета, а підмет виражений іменником у формі називного відмінка: Океан чистоти й сяйва (О. Гончар).

                                              Алгоритм «Односкладне речення»

 

 

 

 

 

 

Вправа

 

                  Способи вираження головного члена означено-особових речень

 

 

                

  Способи вираження головного члена безособових речень

 

 

 

Увага

Односкладні речення можуть бути частиною складного речення:  Надворі світало, й життя в селі поступово оживало.

 

№ 2.

У підручнику вивчити параграф 19, ст. 85-86, виконати впр. 193.

 

Запам’ятай

  За значенням та стилістичною функцією називні речення поділяються на такі види:

  1. Констатуючі, наприклад: Море. Вітер і хвилі.
  2. Описові (ремарки до п’єс, лібрето, кіносценаріїв), наприклад: Сад. Посередині водограй         (К. Буревій).
  3. Вказівні, що супроводжуються вказівними частками: Ось і свято.

 

№ 3.

У підручнику на ст. 206-208 прочитати і запам`ятати етапи складання протоколу, записати свій зразок. Прочитати і запам`ятати написання витягу з протоколу на ст. 209.

 

№ 4.

У підручнику вивчити параграф 20, ст. 89-92, виконати впр. 203, 208.

 

Учительська консультація

За наявністю чи відсутністю необхідних членів речення  речення поділяються на повні та неповні.

Неповним називається речення, у  яких пропущено, тобто не представлено словом, один із структурно-необхідних синтаксичних членів.

У неповних реченнях одна з ланок його будови не вимовляється, однак фіксується свідомістю (її відновлюють із ситуації мовлення чи з контексту): 1. Над містом розмовляють голуби. Про що,(розмовляють) не знаю (Л. Костенко). 2. А довкола -  млисто-бузкова далеч (О. Гончар).

У другому реченні присудок домислюється зі змісту обставини місця довкола; тут присудком можуть бути слова: є, розляглася, видніється.

На місці пропущеного члена речення ставиться тире.

Неповними можуть бути різні типи речень – як двоскладні, так і односкладні: Бо тут треба було певної вже кваліфікації, а найголовніше – поважності (Остап Вишня) – неповне односкладне безособове речення з пропущеним присудком треба було.

Неповне речення – це речення, у яких пропущений один або кілька членів речення, що їх можна відтворити за змістом, із контексту або з ситуації (З одного берега у ставок сосни заглядають, а з другого, протилежного – дуби).

Повне речення – це речення, у якому є всі потрібні члени речення для розуміння змісту (Кожен живе своїм розумом, на чужий не зважає).

 

Запамятай  

Якщо перед присудком є заперечна частка не, тире між підметом та

присудком не ставиться:  Моя душа не килим-корабель, вона стихії більше не поборе (В. Осадчий).

Увага

Від неповних слід відрізняти обірвані речення: Я купив англійську книгу, а   ти ...  У цьому випадку думка залишилася незакінченою, структура речення незавершеною, установити відсутні члени неможливо.

 

№ 5.

У підручнику вивчити параграф 22, ст. 102-103, виконати впр. 224,226.

 

№ 6.

У підручнику прочитати ст. 186-188, виконати впр. 414 усно (одну із поданих тем).

 

Учительська консультація

 У реченні слова можуть поєднуватися як підрядним зв'язком, так і сурядним. Члени речення, які виконують ту саму синтаксичну функцію й поєднуються сурядним зв'язком, називаються однорідними. Це рівноправні, незалежні один від одного компоненти.

Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення: Минали роки, віки, тисячоліття; Сонце росло, росло, падало й тихо спускалось додолу (М. Коцюбинський).

Однорідні члени речення можуть поєднуватися безсполучниковим зв'язком.

При сполучниковому зв'язку використовуються єднальні, протиставні, розділові, градаційні, приєднувальні сполучники. У мовленні однорідність виділяється, як правило, інтонацією переліку.

При однорідних членах можуть використовуватися узагальнювальні  слова. Найчастіше в цій ролі є:

  • займенники   ніхто, ніщо, все, всі, наприклад: Радість життя, сум, кохання - все це здавалося йому зараз незнайомим (Г. Тютюнник).
  • прислівники скрізь, всюди, наприклад:  І нагорі, і в кімнаті - всюди було темно                      (В. Нестайко).

 

Обставини однорідні лише тоді, коли вони являють собою перелік: Тепла липнева ніч пролітає садками, посадками, скир­тами в полях      (О. Гончар).

Якщо обставини по-різному характеризують дію, то вони неоднорідні. Наприклад, у реченні  Дід і баба у неділю на призьбі вдвох собі сиділи  (Т. Шевченко) обставина часу – у неділю, обставина місця – на призьбі, обставина способу дії – вдвох; отже, вони неоднорідні.

Неоднорідні також обставини, які хоч і відповідають на те саме запитання, проте доповнюють одна одну, залежать одна від одної. Наприклад, у реченні Шумлять сади над берегами в моєї юності краю (В. Сосюра) обставини місця над берега­ми і в моєї юності краю хоч і відповідають на те саме запитання де?, проте неоднорідні: остання група слів, крім обста­винного значення має ще й означальний відтінок (над бе­регами (якими?) в моєї юності краю). Так само в реченні Гострим полиском хвилі спалахують після бурі у місячну ніч (Леся Українка) обставини часу після бурі й у місячну ніч не в одному плані стосуються присудка спалахують. Тут можна поставити запитання у зворотному порядку: у місячну ніч (а коли саме?) після бурі. Можна слова після бурі розглядати й як додаток: спалахують (після ч о г о?) після бурі (коли?) у місячну ніч.

 

Запам´ятай

  1. При узагальнювальних словах вживаються такі розділові знаки:

двокрапка після узагальнювального слова, якщо воно стоїть перед однорідними членами;

тире перед узагальнювальним словом, якщо воно стоїть після однорідних членів; якщо однорідні члени, що йдуть після узагальнювального слова, не закінчують речення й воно продовжується, то після них ставиться тире.

2. Ознаки однорідності

  Однорідними називаються такі члени речення, які є рівноправними між собою, залежать від одного й того самого слова в реченні, відповідають на одне й те саме запитання, виконують однакову синтаксичну функцію.
Однорідні члени речення виражаються переважно однією частиною мови; бувають непоширені (не мають при собі залежних слів) і поширені (мають при собі залежні слова).

  1. Типи зв'язку

 

ТИПИ ЗВ'ЯЗКУ МІЖ ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ

Сполучниковий (сурядні сполучники + інтонація)

Безсполучниковий (лише інтонація)

Змішаний (сполучниковий і безсполучниковий)

Відшелестіли лебеді і трави (Л. Овдієнко).

Повітря було чисте, прозоре (Панас Мирний).

Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки              (Л. Костенко).

 

3. Інтонація

Однорідні члени речення вимовляються з інтонацією перелічування або протиставлення, на кожний із них падає логічнийнаголос.

Увага

Не є однорідними членами:

а) повторювані слова, які вживаються в реченні для підкреслення великої кількості предметів, тривалості дії, вираження емоційності, –  це єдиний член речення:
Плавай, плавай, лебедонько, по синьому морю, рости, рости, тополенько, все вгору та вгору (Т. Шевченко). Плив-плив, плив-плив, що аж обридло (І. Котляревський);
між такими словами ставиться кома або дефіс.

б)  Дві власні або просторові, часові чи кількісні назви на зразок формула ПетроградськогоГаусса, автобус КиївОдеса, протягом березнятравня, вісімдесять днів тощо; між такими словами ставиться тире.

в) Два однакові або подібні слова, між якими вжито заперечну частку не, якщо вони становлять смислову єдність: Дивиться вона не надивиться на свого сина: вті­шається не навтішається своїм Івасем (І. Нечуй-Левицький.

г) Два однакові за формою дієслова, що означають дію та її мету: Кохана спить, кохана спить, піди збуди, цілуй їй очі (П. Тичина).

ґ) Два повторювані слова, з'єднані порівняльним сполуч­ником як: Тепер молодиця як молодиця: коси на все село (М. Стельмах); тут частина як молодиця є присудком.

д) Фразеологічні словосполучення з двічі повторюваним сполучником / або ні на зразок /сяк і так, і сміх і гріх,  ні світ ні зоря, ні сіло ні впало тощо.

Якшо при означуваному слові є два або більше означень, то вони можуть бути однорідними й неоднорідними. Навіть ті самі означення в різному контексті виступають то як однорідні: Сіре, кошлате небо нависло над задимле­ним Петроградом (1. Цюпа), то як неоднорідні: Балтики дув холодний вітер, гнав сірі кошлаті хмари (І. Цюпа).

 

 Просте речення буває ускладнене однорідними членами речення, звертаннями, вставними словами та словосполученнями, порівняльним зворотом та дієприкметниковим, дієприслівниковим. Також ускладнюється уточненням. Схематично це показано в наступній схемі.                        

                                                      Ускладнення простого речення

  

 

 

 

               

 

 

 

 

Однорідними називаємо такі члени речення, які виконують однакові синтаксичні функції та мають однакові синтаксичні відношення з одним і тим самим членом речення (Раділи і садок, і поле, і долина).

                                                                             Алгоритм

 Розділові знаки в реченнях з узагальнювальними словами при однорідних членах речення

 

 

 

 

 

 

 

 

                                       Сполучники при однорідних членах речення

                                                         

Єднальні                                                          Протиставні                             Розділові                                                   

 

 

 

 

Вправа 1. Прочитайте речення й визначте, у яких випадках виділені слова й словосполучення виступають узагальнювальними, а в яких – іменною частиною складеного присудка.

 

   1.  У синтаксисі вивчаються такі члени речення: підмет, присудок, додаток, означення,  обставина.  2. Підмет, присудок, додаток, означення,  обставина – члени речення. 3.  На уроках мови використовуються такі  технічні засоби навчання: магнітофон, комп’ютер, мультимедійна дошка, програвач. 4. Магнітофон, комп’ютер, мультимедійна дошка, програвач – технічні засоби навчання. 5. Архітектура, образотворче мистецтво, художня література, хореографія, театр, кіно – види мистецтва.  

 

№ 7.

У підручнику вивчити параграф 23, ст. 107, виконати впр. 238, 241.

 

Означення однорідні, якщо:

а) Вони являють собою перелік ознак: За шкільними партами схилились чорняві, біляві, русяві голівки (І. Цюпа).

б) Вони характеризують предмет в одному плані (їх можна замінити одним словом): У полі зацвітуть пахучі, ніжні, голубі фіалки (О. Гончар); тут однорідні означення можна замінити словом привабливі.

 в) Вони стоять після означуваного слова (тоді вони сприймаються переважно як перелік ознак): Люблю я бистрину життя прозору, поривну, глибоку (Д. Павличко). Йому жаль стало Жука — здорового, чорного, мордатого (Панас Мирний); але не завжди такі означення однорідні: Минаючи убогі села понаддніпрянські невеселі, я думав...(Т. Шевченко).

 г) Першим стоїть непоширене означення, другимпоширене: Рівний, залитий сонцем степ одразу принишк (О. Гончар); але якщо навпаки, то такі означення будуть неоднорідні: Залитий сонцем рівний степ одразу принишк.

Якщо означення в різних планах характеризують предмет (їх не можна замінити одним словом), то вони неоднорідні. Наприклад, у реченні У густім зеленім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки (І. Франко) кожне з означень по-різному пояснює предмет, причому перше з них (густий) стосується словосполучення зелений березовий гай, друге (зелений) – словосполучення березовий гай.

Завжди неоднорідними є означення, виражені сполучен­ням займенника й прикметника (мій найкращий друг), якісно­го й відносного (високий дніпровський берег), якісного й при­свійного прикметників (улюблена мамина пісня).

 

№ 8.

У підручнику прочитати двічі текст «Дівчина в степу» на ст. 194-195, потім переказати його  детально і записати.

 

№ 9.

Тест

  1. Неповне речення написано в рядку

        А   Перед тобою світ – великий том розкритий.

        Б    Життя – спокута не своїх гріхів.

        В    Співають соловї – співці весни й любові.

        Г     Я маю спокій – істинного друга.

  1. У якому з  неповних речень варто поставити тире

   А  У тітки Василини рушники на стінах.

   Б  І калина, і м`ята коло  білої  хати.

   В   За чорним полем ще чорніший ліс .

   Г  Птиця створена для літання, а людина для праці .

  1. Неповним є речення

         А  Лиш боротись – значить жить.

         Б  У нього очі – наче волошки в житі.

          В  У городі тиша й мовчазний передзвін сердець.

          Г  Напевне, у кожному з нас дрімає щось від Піфагора.

  1.  Визначте неповне речення, у якому випущено другорядний член

     А  У степу й трава інша.

            Б Спочатку майбутній композитор  навчався в гімназії, згодом – в   училищі.

     В  Праця чоловіка годує, а лінь – марнує.

            Г  У серці Тараса невсипуща туга.

  1. Визначте рядок із складним реченням, яке потребує редагування (розділові знаки пропущено)

    А  Лагідні слова роблять приятелів, а наклепи  ворогів.

    Б  Спочатку бачимо пологі округлі пагорби, а ще нижче бачимо гори.

         В  Бджола жалить жалом, а людина  словом.

         Г  Один розум добре, два  краще.

  1. Позначте рядки, у яких уживається тире в неповних реченнях на місці пропущених членів речення

    А  Вишивка – це своєрідний літопис життя.

    Б  Вірші, звичайно, не писалися, оскільки на плечах – погони.

         В  Друга дочка Ярослава Мудрого – королева Франції Анна.

         Г   У християнстві дуб – символ гордості й пихатості.

  1.  Серед поданих речень визначте неповне узагальнено-особове речення

   А  Більше знати будеш – легше жити буде.

   Б  Із полови хліба не спечеш.

   В  Не вчи орла літати.

   Г  Слався, наша Україно!

8. Спонукальним односкладним  є речення

   А  Червоне сонце пірнуло в пітьму й закотилося за обрій.

   Б   Завертай добро  в кожний дім.

   В  Снігопади припинилися, і над селом розпогодилося.

   Г   Все на світі можна вибирати, сину.

9.  Прочитайте текст, виконайте після нього завдання 10-11. Виберіть правильні відповіді (їх може бути декілька) і  позначте в таблиці знаком х.

(1) Другої неділі заплітає Тетяна задумливо чорне волосся й, як тиждень тому, заквітчується знов червоними маками й іде до Маври. (2) Надворі поночіло,  й розкішні верби здавалися химерами. (3)  Не хотілося думати їй про погане. (4) Але на шляху було небезпечно. (5)  Тетяна заплакала гарячими сльозами….

10. Позначте односкладні речення.

1

2

3

4

5

 

 

 

 

 

 

11. Позначте складні речення, які містять прості односкладні.

1

2

3

4

5

 

 

 

 

 

 

Контрольне аудіювання (батьки повинні прочитати дитині текст «Володимирський собор» на ст. 205-206 у підручнику, потім продиктувати тест до цього тексту).

 

                                                                         Тест

  1.  Храм задумано звести за подобою

А руського собору

Б візантійського собору

В англійського собору

Г київського собору

  1. Храм будували

А одне десятиріччя

Б три десятиріччя

В чотири десятиріччя

Г два десятиріччя

  1. У Володимирському соборі хрестився князь

А Ярослав Мудрий

Б Святослав

В Володимир

Г Ігор

  1. Над проектом працювало

А кілька архітекторів

Б два архітектора

В п`ять архітекторів

Г десять архітекторів

  1. На соборі було бань

А 7

Б 4

В 3

Г 5

  1. Володимирський собор знаходиться

А у Львові

Б у Харкові

В у Києві

Г у Вінниці

  1. Завершував проектування

А В. Васнецов

Б М. Врубель

В М. Пимоненко

Г О. Беретті

  1. Внутрішнім оздобленням керував

А А. Прахов

Б В.  Васнецов

Б М. Врубель

В М. Пимоненко

  1. Андріан Прахов був

А доцентом

Б патріархом

В професором

Г художником

  1. Робота над фресками тривала

А більше 6 років

Б більше 10 років

В більше 4 років

Г більше 15 років

  1. Сам Прахов проектував

А зовнішній вигляд

Б бані на соборі

В іконостас

Г внутрішні оздоблення

  1. Будучи у соборі, на душі стає

А радісно  і світло

Б радісно і щасливо

В гарно і світло

Г гарно і дивно

 

Тема 4. Речення із звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями)

1. Звертання  поширені й непоширені. Риторичне звертання. Розділові знаки при звертанні.

2. Розвиток мовлення. Жанри мовлення: конспект прочитаного науково-навчального тексту; тематичні виписки. Особливості їх будови.

3. Вставні слова (словосполучення). Групи вставних слів і словосполучень за значенням.

4. Вставні речення. Розділові знаки при вставних словах.

5. Розвиток мовлення. Контрольний твір-опис місцевості (вулиці, села, міста) на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі.

6. Контрольний диктант.

7. Контрольна робота (тест).

 

Мета:

Учень повинен знати:

  • поширені й непоширені звертання та розділові знаки при них;
  • вставні слова (словосполучення), їх групи за значенням; вставні речення та розділові знаки при них;
  • використання звертань і вставних слів для передачі ставлення до адресата.

 

№ 1.

У підручнику вивчити параграф 27, ст. 128-130, виконати впр. 283, 286.

 

Запам’ятай

Звертання – це слово або словосполучення, що називає особу чи предмет, до яких звертається мовець. Звертання бувають поширені й непоширені.

Звертання виражається кличним відмінком або називним відмінком у значенні кличного й вимовляється з кличною інтонацією: О, мамо, як тут цікаво!

Звертання може бути поширеним (складається з кількох слів): О краю мій, я так люблю тебе!

Якщо звертання стоїть на початку речення, то після нього ставиться кома або знак оклику: Боже, допоможи нам! Якщо звертання міститься  в кінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього – той знак, якого потребує речення від його змісту: Я вас слухаю, учителю.

У середині речення звертання з обох боків виділяється комами (Я не дуже добре, батько, вас зрозумів).

 

 Увага

Звертання та вставні слова не відповідають на питання, не є членами речення, а на письмі завжди виділяються комами.

Вправа 1.  Запишіть речення, визначте звертання. Розставте й поясніть розділові знаки.

  1. Живи Україно живи для краси для сили для правди для волі! (Олександр Олесь). 2. Моя любове Я перед тобою  Бери мене в свої блаженні сни (Ліна Костенко). 3. П’янить мене стиглий весняний день садів облога стоглава Якими словами яких пісень тебе оспівать Полтаво (Леонід Первомайський). 4. Від шкільного порога ми йдемо у далекі світи ти світи нам в дорогу наша школо як зірка світи (Любов Забашта). 5. Ой роде ж мій роде не цурайся мене… (Дмитро Білоус).

 

№ 2.

У підручнику вивчити на ст. 209-212, виконати впр. 444.

 

№ 3-4.

У підручнику вивчити параграф 28-29, ст. 132-137, виконати впр. 295, 302. Виконати тест на ст. 140-141.

 

  Вставні слова й словосполучення – це ставлення до джерела повідомлення. Вони можуть виражати достовірність, упевненість і невпевненість, емоційну оцінку повідомлюваного, привернення уваги, логічне значення.

Вставними називаються такі слова або сполучення слів, за допомогою яких виражається ставлення розповідача до висловленої ним думки. Вставні компоненти граматично не пов'язані з іншими словами в реченні й тому не є членами речення.

 

 

За значенням вставні слова й сполучення слів можуть виражати:

  • джерело повідомлення (на мою думку, по-моєму, повідомляють, як кажуть, на думку…);
  • достовірність повідомлення, упевненість (без сумніву, як відомо, безумовно, звичайно, ніде правди діти);
  • невпевненість, припущення (можливо, здається, як видно, мабуть, може, певно,може бути);
  • виділення головного,  підкресленість висновку (зокрема, отже, до речі, значить, по-перше, в усякому разі, таким чином);
  • емоційну оцінку повідомлюваного факту (на щастя, на диво, на лихо, на жаль, як на зло, хвалити Бога).

 

джерело повідомлення                На мою думку, так робити не треба.

 

достовірність інформації             Без сумніву, так і було.

 

невпевненість                         Це, напевно, було позавчора.

 

виділення головного                  До речі, хто тут головний?

 

емоційну оцінку                            На щастя, все вийшло так, як хотілося.

 

 

 

Вставленими називаються такі конструкції, які вживаються для доповнення, роз’яснення чи уточнення предметного змісту речення: І живуть собі щасливо в коханні та миру. Ще й нікому (от що диво!) не завидують в миру.

 

 

Вставлені конструкції передають додаткові відомості до змісту речення чи окремого його члена. Вони виділяються комами, тире або дужками. Найменшу відокремлювальну  силу мають подвійні коми, потім – подвійне тире й найбільш сильний відокремлювальний знак – дужки: Улітку під вербою біля хати (як добре, що скінчилася зима!) княгиня почала дітей навчати. Невеликі вставлені конструкції, які стоять переважно в середині основного речення й мають із ним тісніший змістовий зв’язок, виділяються з обох боків тире: Не було ще такого літнього ранку, – хіба вже каміння з неба, –  щоб дід Арсен, прозваний Бушлею, всидів дома.

 

                                                                       Вставні конструкції, що означають

Виділяються комою

Не виділяються комою

Оцінку вірогідності повідомлюваного: мабуть, може, видно, здається, безперечно, очевидно, звичайно:

Із  вами, мабуть, траплялося щось подібне.

Слова, що не є вставними:

Якщо ви не покладаєтеся на свою пам’ять, робіть записи: коротко занотовуйте цікаві події, новини, пригоди чи навіть дотепи.

Зв’язок думок, послідовність викладу: по-перше, по-друге, з одного боку, нарешті, між іншим, зокрема, наприклад:

Навпаки, зі справжніми приятелями можна ділитися й радощами, і прикрощами.

Слова, що не належать до наведених категорій за значенням:

Мені здається, що існує велика різниця в запам’ятовуванні матеріалу залежно від його викладу.

Джерело повідомлення: говорять, кажуть, по-моєму, за свідченням, з погляду, з вашого боку, за відомостями:

Одним із видів доказу, кажуть, є посилання на авторитет.

 

Почуття мовця: на жаль, на щастя, грішним ділом, дивна річ, чого доброго, на нещастя, як на біду:

На жаль, коли знайомлять людей, не завжди про етикет пам’ятають.

 

Способи оформлення думок або характер висловлювання: взагалі, як кажуть, чесно кажучи, точніше, так би мовити, з дозволу сказати, коротше:

Оці, з дозволу сказати, поради тільки шкодять справі.

 

 

Звернення до співбесідника або до читача, щоб привернути увагу: бачиш, розумієш, уявіть, вірите, пробачте, дозвольте, знаєте:

Я маю розповісти, уявіть, про методи навчання.

 

                        

                                   РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ВСТАВЛЕНИХ КОНСТРУКЦІЯХ

Дужки

Кома

Тире

Якщо вставлені конструкції вимовляються таким само тоном, як основне речення:

Для того, щоб навчитися гарно говорити у вузькому колі (про це вже йшлося в першій частині книги), треба вміти бачити, слухати й запам’ятовувати все нове й цікаве.

Якщо вставлені конструкції вимовляються пониженим тоном порівняно з основним реченням:

Іноді хтось у товаристві почне розповідати пригоду, яка, ви в цьому переконані, може образити когось із присутніх.

Якщо вставлені конструкції вимовляються підвищеним тоном порівняно з основним реченням:

Радимо не лишати поза увагою позитивні риси та якості – хай навіть не яскраво виражені – людей, що нас оточують, і висловлювати схвалення й визнання, де це доречно.

 

Запам´ятай

 

На письмі вставні слова й сполучення виділяються комами.

 

Вставленими називаються такі сполуки слів,  які містять у собі додаткові повідомлення, побіжні зауваження до основної думки. На відміну від вставних компонентів, вставлені сполуки не можуть бути кваліфіковані за якимись загальними ознаками, оскільки виникають незаплановано, у процесі мовлення.

У  ролі вставлених компонентів виступають переважно речення: А так

 взагалі жилося й працювалося Іванові Івановичу, ще раз кажемо, непогано (Остап Вишня).

 

                                               ВСТАВНІ ТА ВСТАВЛЕНІ КОНСТРУКЦІЇ

Завжди є вставними:

мабуть, по-моєму, крім того, щоправда, по-перше, а втім, отже, однак, одначе, між іншим, власне.

Залежно від контексту є вставними:

звичайно, здається, нарешті, взагалі, безперечно, видно, правда, навпаки.

Не є вставними:

ніби, нібито, мовби, немовби, наче, неначе, все-таки, адже, от, навіть, між тим, у кінцевому підсумку, буквально, майже, за традицією, при цьому, якраз, як не як, тим часом, водночас та ін.

 

 

№ 5.

Написати контрольний твір-опис місцевості (вулиці, села, міста) на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі (у підручнику на ст. 192-193 за зразком виконати впр. 426).

 

№ 6.

                                                                       Диктант

 

                                                        Щастя Григорія Сковороди

 

    «Хто прагне істини, тому не личить повзати!» - говорив Григорій Сковорода. Йому найкраще думалося на природі, він не покидав усе життя обраний шлях мандрівного філософа, не відмовлявся від вічних пошуків істини. У цьому шуканні, постійному накопиченні знань, прагненні до мудрості вбачав щастя. Але ж чи був Сковорода щасливим? Часом – ні, бо народ, серед якого він жив, яким пишався, страждав.

     Щастя Сковорода шукав на землі, у самовдосконаленні, у соціальних перетвореннях, а не в очікуванні раю. Погляди Григорія Савича були близькими до шевченківських, хоча життя його більше нагадувало буття ченця.

     Не спіймав світ вічного мандрівника тенетами слави, достатку, багатства. Залишився сам собою, таким його любили і шанували сучасники. Представники передової інтелігенції запрошували в гості. Він переконав слобожанське дворянство, що щастя – у науці та мистецтві, у пошуках істини. Тож Україна може з певним правом пишатися своїм чудовим сином.

                                                                     Із підручника «Українська література», 9 клас. 137 слів

 

№ 7.

 

Тест

  1. Звертання – це  

А слово, яке виражає ставлення мовця до  висловленого ним повідомлення

Б слово, що називає особу або предмет, до якого звертаються з мовленням

В чуже мовлення, передане  дослівно, без змін

Г правильне інтонування речень

2. Вставні речення виділяються

А лапками

Б дужками або тире

В двокрапкою та тире

Г комами

3.Не є вставним виділене слово в реченні (розділові знаки пропущено)

А Відчиняли люди широко ворота поливали на щастя дорогу.

Б Поки працювали в полі дощу на щастя не було.

В На щастя злива вже вщухала а крізь хмари пробивалося сонце.

Г На щастя потяг було затримано через технічні проблеми.

  1.  Ніколи не буває вставним словом

А наприклад

Б бач

В мовляв

Г адже

  1. Правильно поставлено розділові знаки в реченні

А Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце либонь вже почалось.

Б Вже почалось, мабуть майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

В Вже почалось мабуть майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

Г Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

  1. Вставлену конструкцію вжито в реченні (розділові знаки пропущено)

А Чисте небо не налягало на море а навпаки своєю високою легкою синявою довершувало гармонійно доповнювало їх.

Б За вікном згори було видно шуміло вирувало залите сонцем місто.

В Цвітуть каштани все життя одним і тим же цвітом а ми і в цьому зміст життя пишніше кожним літом.

Г Свист з неймовірною швидкістю наближався летів як здавалося Чернишеві прямо на нього.

  1. Не ускладнено звертанням речення

А Зоре моя вечірняя, зійди над горою.

Б Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

В Я не спатиму до світу, буду думати й писати.

Г Тебе я, земле, всю сходив до краю.

  1. Поширеним звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)

А Ось тут Михайле будеш сидіти.

Б Ой братику снився мені дивний сон.

В Де ти живеш тепер Климку?

Г Сонечко яснеє ти сіло в рожевий туман?

  1. Знак оклику при звертанні вживається в реченні
    A Мій рідний сину бійся нічиїх, вони завжди безликі і холодні (В. Крищенко).
    Б Ти наше диво калинове кохана материнська мово (Д. Білоус).
    B О слово рідне Орле скутий Чужинцям кинуте на сміх! (О. Олесь).
    Г Не вам в мережаній лівреї донощики і фарисеї за правду пресвятую стать (Тарас Шевченко).
  2. Установіть відповідність між реченням і словом (словосполученням), яким воно ускладнене.
    1 звертання
    2 вставне слово
    3 вставне словосполучення

 

А Воно мені мабуть так мало бути (М. Вінграновський).
Б Боявся єси Тарасе що вмреш на чужині між чужими людьми (П. Куліш)
В Стежина неначе лоза виноградна пнеться по білій стіні гори (Д. Павличко).
Г Була то правду кажучи звичайна крамарська буда яких безліч в Італії (Леся Українка).

  1. Установіть відповідність між реченням і вставним словом (словосполученням) за указаним у дужках значенням
    1 Погода зіпсувалась, (відтінок припущення) буде штормове попередження.
    2 Сонце сховалось за хмари, (відтінок незадоволення) буде дощ.
    3 Десь на обрії блиснуло, (відтінок упевненості) буде гроза.

 

А як на зло
Б принаймні
В мабуть
Г безперечно

 

  1. Установіть відповідність між реченням та розділовими знаками при вставному реченні, які в ньому пропущено
    1 кома
    2 тире
    3 дужки

 

А Віктор глянув на батька, на його довгі вуса, на примружені очі /їх так мружив тільки тато/, і серце огорнули тепло і ніжність (О.Цонченко).
Б Нарешті настав той день /мусив же він колись настати! /коли Порфира переводять у вищий ранг (О. Гончар).
В І /все-таки / до тебе думка лине, мій назапащений, нещасний краю… (Леся Українка)
Г Малишко /як мені здається/ зумів осягнути саму душу народної поезії, внутрішні закони її розвитку (О. Гончар).

 

Тема 5. Речення з відокремленими членами. Повторення в кінці року відомостей про словосполучення й просте речення

  1. Поняття про відокремлення. Відокремлені додатки. Відокремлені означення. Відокремлені обставини.
  2. Відокремлені уточнювальні члени речення. Інтонація речень із відокремленими й уточнювальними членами. Відокремлені прикладки.
  3. Розвиток мовлення. Інтерв`ю в публіцистичному стилі.
  4. Повторення в кінці року відомостей про словосполучення й просте речення.

 

Учень повинен знати:

  • поняття про відокремлені члени речення (додатки, означення, обставини);
  • правильну будову речень із дієприкметниковим зворотом;
  • правильну будову речень із дієприслівниковим зворотом;
  • інтонацію речень із відокремленими й уточнювальними членами;
  • синонімічність простих речень із відокремленими членами й складних речень;
  • поняття про інтерв`ю, уміти його складати.

 

№ 1.

У підручнику вивчити параграф 31-32, 34-35, ст. 143-147, 156-163, виконати впр. 320, 328, 348, 365, 368.

 

№ 2.

У підручнику вивчити параграф 36, ст. 163-166, виконати впр. 373, 377. Виконати тест на ст. 169-171.

 

№ 3.

У підручнику ст. 212-213, прочитати, за зразком скласти інтерв`ю в публіцистичному стилі на вільну тему.

 

№ 4.

У підручнику повторити на ст. 174-180, виконати впр. 392, 400, 401.

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Керча Лариса Василівна
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
doc
До підручника
Українська мова 8 клас (Ющук І.П.)
Додано
26 грудня 2018
Переглядів
1160
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку