Дитячий фольклор. Народні дитячі ігри, хороводи Бородянщини
Відділ освіти Немішаївської селищної ради
Немішаївськиц ліцей №1
Народні дитячі ігри, хороводи Бородянщини
З досвіду роботи
Різник Таїси Григорівни
Із прадавніх часів донесла до нас людська пам’ять невичерпні скарби народної культурної спадщини: обряди і звичаї, легенди і казки, ігри, пісенний і музичний фольклор.
У дитячому віці народна творчість – це не лише одна з форм розваги чи задоволення естетичних потреб. Вона відіграє і своєрідні соціальні функції, виконуючи сотні років роль регулятора моральної поведінки дитини в колективі, допомагає їй знайти вихід із складних етичних ситуацій, акумулюючи досвід поколінь.
Усі ті зразки народної поетичної творчості, що відповідають дитячій психології і побутують серед дітей, належать до дитячого фольклору. Вони створювалися або спеціально для дітей, або перейшли в дитячий репертуар з фольклору дорослих.
Дитячий фольклор представлений такими жанрами, як колискові пісні, пестушки, утішки, різні заклики, пов’язані з явищами природи, тваринним і рослинним світам, календарна поезія, жартівливі пісні, небилиці, скоромовки, дражнилки, лічилки, ігри, казки, загадки.
Фольклорні твори для дітей мають велике виховне значення. Вони вчать дитину поважать працю, людей праці, знайомлять її з навколишнім світом, дають дитині перше уявлення про казку, пісню, танок, гру, організоване дозвілля.
Залучення дітей до дійової участі у традиціях і звичаях рідного народу дає їм змогу практично пізнавати його культурно-історичний досвід, бути продовжувачем справи батьків і дідів.
Шляхи виникнення і розвитку дитячого фольклору різноманітні. Колискові пісні, пестушки, утішки були створені з метою приспати або потішити дитину. Виникли десь у порівняно пізній час осілого землеробства, можливо, самими матерями, а можливо і нянями, серед яких були також діти (старші сестри). Жартівливі ж пісні з цікавим сюжетом, заклички, промовки, загадки, казки, ігри, які у свій час мали й обрядовий характер, перейшли в дитячий репертуар з фольклору дорослих. Окремі скоромовки, лічилки та дражнилки, хоч і створювалися самими дітьми, але часто з допомогою дорослих.
Чітко визначити межі дитячого фольклору дуже важко, оскільки процес засвоєння дітьми народно-поетичних творів з репертуару дорослих відбувається безперервно.
Значне місце в українському дитячому фольклорі займають велику естетичну, пізнавальну та виховну цінність.
У багатьох колискових піснях яскраво виявлені соціальні мотиви – це свідчить, що їх творці прості люди-трударі.
Народні колискові пісні кожного, хто їх чує, зачаровують ніжністю, безпосередністю, простотою, художньою досконалістю. У них - уся материнська любов, світ добра, краси і справедливості, який кожна мати, кожен народ прагне виплекати в юних душах.
Українським колисковим пісням властива тематична й сюжетна різноманітність, барвистість образів і думок. Серед них - твори про саму дитину, її сон, годування. Є чимало пісень, де основний емоційний акцент зроблено на думках і почуттях матері. А ще є пісні, які розповідають маленькому слухачеві про пригоди й витівки тварин і птахів, а також про найближчих людей, які його оточують.
Ось приклад колискової пісні, записаної на Бородянщині.
с. Микуличі від Кравченко Надії Федорівни, 1937 р.н.
Люлі, люлі, люлечка,
Шовковії вервечки,
Мальовані бильця –
Заколишу чорнобривця,
Заколишу, залюляю,
Сама піду погуляю.
Немішаєве від Смовженко Надії, 1940 р.н.
Льон збирала
Тонкі нитки пряла
Тонкі нитки пряла
Повиточки ткала.
Ой біленькі ткала
Доленьку прохала,
Щоб було дитя вродливе,
Щоб було дитя щасливе.
Цікава дитяча календарна поезія, зокрема твори весняного та літнього циклу, різноманітні співанки, заклички звернені до навколишньої природи. Серед них слід особливо відзначити по-народному мудрі і по-дитячому наївні заклички про дощик, який діти просять то йти, то припустити, то перестати.
А. Максимович відзначив, що пісеньки про дощик – це своєрідні дитячі веснянки, які виконуються протягом всього літа.
Пісню « Дощику, дощику, полини» записано в с. Поташня Бородянського р-ну від Овдій Валентини 1945 р.н.
Пісню « Дощику, дощику» записано в с. Загальці Бородянського р-ну в 1928 р.
Пісню « Дощику, дощику, припусти» записано від вчительки Немішаївської ЗОШ №1 Саух Н.М. 1950 р.н.
Іди, іди дощику
Зварю тобі борщику
В полив’янім горщику
Тобі каша, а нам борщ,
Щоб густіший ішов дощ
Дощику, дощику припусти
Та на наші капусти.
З усіх жанрів дитячого фольклору найбільш цікавими, такими що відповідають віковим особливостям є прозивалки.
У прозивалках, цій своєрідній формі самовираження, яскраво виявилися особливості дитячої естетики, безпосередність дитячої реакції в момент сварки чи суперечки на слова образи, жести, гримаси, а то й дії.
Приклад прозивалок-перегуків записано в с. Микуличі від Титенко Тетяни
Назар, Назар пішов на базар,
Купить порося – воно вирвалося.
Хима, Хима-Химуза наварила гарбуза,
Сама їсть, сама п’є, а мені не дає.
Юрко-бурко розлив молоко,
Його мати ложкою, а він дрига ножкою.
А марія-Кукурія зарізала півня,
Всім дівчатам лусочки, а хлопчикам пір’я.
У житті дитини гра, як основний і найбільш доступний для дитини вид діяльності і як важливий засіб духовного й фізичного виховання завжди займає значне місце.
Ігри зародилися у прадавні часи, змінювались, але зберегли ознаки свого давнього походження. Найдавнішими є драматичні хороводні ігри, що колись були частиною весняного календарного обряду. Це ігри на теми землеробської праці, в яких відтворювалися сівба, зростання, обробка різних рослин. Наприклад: «А ми просо сіяли», «Ой на горі мак», «Чижику», «Льон».
Пісні в хороводних іграх прості, легкі для запам’ятовування, виконуються всіма учасниками гри, що стають колом, а зміст пісні передають відповідними рухами.
Такі ігри, як «А ми просо сіяли», «Мак», «Зайчик», «Горобейко», «Чижик», «Соловеєчку-сватику», «Шум», давні за походженням у них грають по всій Україні, але існують різні варіанти.
У Бородянському р-ні записані дві пісні-гри «Льон», «Ой я сіяла, сіяла льон»
І варіант
На полях широких я сіяла льон
Ой сіяла, сіяла льон
Я сіяла приговорювала
Чоботами я приступувала
Ой удайся, удайся мій льон
Ой удайся, удайся мій синьоокий
Ой вернися ти додомоньку
Слобони мою головоньку
Льон, мій льон.
На полях широких ой я брала льон
Ой сіяла, сіяла льон
Я сіяла приговорювала
Чоботами я приступувала
Ой удайся, удайся мій льон
Ой удайся, удайся мій синьоокий
Ой вернися ти додомоньку
Слобони мою головоньку
Льон, мій льон.
На полях широких я тіпала льон
Ой сіяла, сіяла льон
Я сіяла приговорювала
Чоботами я приступувала
Ой удайся, удайся мій льон
Ой удайся, удайся мій синьоокий
Ой вернися ти додомоньку
Слобони мою головоньку
Льон, мій льон.
На полях широких ой я пряла льон
Ой сіяла, сіяла льон
Я сіяла приговорювала
Чоботами я приступувала
Ой удайся, удайся мій льон
Ой удайся, удайся мій синьоокий
Ой вернися ти додомоньку
Слобони мою головоньку
Льон, мій льон.
ІІ варіант
Ой сіяла, сіяла льон
Ой сіяла, сіяла свій синенький
Я сіяла приговорювала
Чоботами я приступувала
Ти удайся, удайся мій льон
Ти удайся мій синенький
Ти удайся мій синенький
Ой вернися мій чорнобривенький
Дитячий фольклор, як невід’ємна частина практичної педагогіки народу, протягом століть формував естетичні смаки дитини, становлячи морально-етичну основу розвитку особистості. В традиції народного виховання його твори сприяли фізичному і моральному здоров’ю дитини, розвитку її розумових здібностей, підготовки до суспільно-корисної діяльності. Художнє слово, водночас із живими спостереженнями, збагачувало знання про навколишній світ, вчило доброти й співчуття, допомагало самоствердженню.
І переживши віки, ці твори як безцінне багатство передаються новим і новим поколінням.
Вивчаючи та ознайомлюючи дітей з кращими зразками дитячої народної творчості рідного краю, фольклористи вважають своїм завданням – виховувати в дітях потребу берегти, продовжувати та примножувати народні традиції свого краю, прищеплювати дітям любов до рідного краю, збагатити дітей необхідним багажем традиційного фольклорного репертуару, навчити дітей розпізнавати красу і неповторність предметів народно-прикладного мистецтва.
ЛІТЕРАТУРА
- Дитячий фольклор. – К.: Дніпро, 1986.
- Дитячі пісні та речитативи. – К.: Наукова думка, 1991.
- Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості: - Веселка, 1989.
- Звичаї, обряди і традиції нашого краю: Методичні рекомендації. – Біла Церква, 2006.
- Смоляк О. Український дитячий музичний фольклор: Підручник – хрестоматія для викладачів та учнів. – Тернопіль: Лілея, 1998.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку