Літературно- музична композиція

( до 210 річниці з  дня народження Великого Кобзаря Т.Г. Шевченка)

 

 Перехрестя долі Кобзаря

Мета: поглибити знання учнів про життя і творчість Т. Г. Шевченка;

          розвивати культуру зв’язного мовлення, пам'ять, увагу, допитливість;

 виховувати почуття пошани, поваги до творчості Т. Шевченка.

Ідея:  національне та духовне відродження у творчості Т.Г.Шевченка

Актуальніть заходу: Тарас Григорович Шевченко за сучасних українських реалій актуальний як ніколи. За своє коротке життя,  він вдосталь настраждався і не міг не жадати того, чого хочемо  всі ми - життя і свободи, миру і поваги, благополуччя, незалежності і перемоги.  Прозаїк, поет, письменник , пророк ,   художник , який ще ІІ століття тому пропагував усе українське.

(На сцені хата, тин, за столом  Шевченко із пером , аркушем паперу, на якому розпочато написання вірша. Звучить мелодія  «Думи мої , думи» ) Дод.1

Мати.  ( до Тараса) . Дивись, який гарний ти виріс, сину.  Гарне ми дали ім’я тобі Тарас – це бунтівник. Гарний хлопець. А що з тебе вийде - хто знає? (  зітхає)

Мати.    Як гірко , як нестерпно жаль,

              Що долі нам нема з тобою:

              Ми биті, змучені раби,

              Не знаєм радісної днини.

              Нам вік доводиться терпіть,

             Не розгинать своєї спини.

             Промовиш слово – і нагай

             Над головою люто свисне.

             І так усюди- з краю в край-

             Панує рабство ненависне.....

(Виходить дівчина Катря)

Катря . Виріс ти, брате,  швидко і дивувався красі, бо вмів її бачити.   

  Прийшов. Прийшов , приблудо!   Де ти був?

Тарас.  Ходив на залізні стовпи дивитися, що небо підпирають. А сонце заходить на ніч у золоті ворота, як корова у хлів.. Я бачив.

Батько. Ви його послухайте, так розповідає, ніби сам теє бачив.

Мати. Ой Тарасе , що з тебе буде?

Батько. Синові моєму Тарасу зі спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою. З нього вийде або щось добре, або велике ледащо.

   ( Звучить бандура, виходить малий Тарасик, роздивляється, читає.) Дод. 2

          ... Дивлюся, аж світає, .

            Край неба палає,
            Соловейко  в темнім гаї

            Сонце зустрічає.

            Тихесенько вітер віє,

           Степи, лани мріють.

           Між ярами над ставами

           Верби зеленіють...

( Родина залишає сцену. Виходять ведучі.

1 ведучий.  Щовесни  українська земля зустрічає  шевченківську пісню, думу. І линуть зорею у сонячну мрію пророчі слова Великого Кобзаря.

2 ведучий.  Такого ж березневого дня колись принесли лелеки до кріпацької хати маленького хлопчика. Його назвали Тарасом.

                                               Великий  Кобзарю!

                                              Ти живеш і в наші дні,

  Ти з нами в праці і в борні,

          Ти з нами йдеш до сонця сходу,

       Ти правди й вільності пророк.

 1 ведучий.                        Кобзарем  ми його звемо,

                                               Так від роду і роду.

                                               Кожен вірш свій і поему

Він присвячував народу.

2 ведучий                        Ось чому в сім’ї великій,

                                             Українській і великій

  У саду квіток прекрасних

                                                Буде жити він навіки.

 1 Ведучий. Народжений у березневу днину, він був  і зостався символом весняного пробудження та вічного оновлення, символом  людяності,  борця за волю , незламність - в ім’я яких, він жив.

2 ведучий. Розгорнемо знову  головну книгу, вічну зорю української поезії- Кобзар . (Виходить дівчина із «Кобзарем», та  ансамбль дівчат) 

Звучить пісня  «Не журися, Україно» -  на слова Т. Шевченка  Дод.3

1 Ведучий.    По – народному глибинне шевченківське слово – то невичерпна скарбниця мудрості й краси.  І нині викликає зачарування й подив, як у звичайному вірші Шевченка поєдналися і геніальність, ніжність і полум’яність, гірка сльоза і прометеївська сила волі.

Біографія Шевченка всім відома. Юнаком він був на чужині, там  з’явились і перші твори. Але серце поета, разом з усіма його почуттями, сподіваннями, щодня й щогодини було в Україні. Без рідного краю поетове серце не могло ні співати, ні сумувати,  а тільки поривалось і співало.

 Дічина - українка ( читає вірш)  Думи мої, думи мої,

                                       Квіти мої, діти!

                                       Виростав вас, доглядав вас,-

                                       Де ж мені вас діти?

                                       В Україну ідіть, діти,

                                       В нашу Україну,

                                       Попідтинню сиротами,

                                      А я тут- загину....

2 Ведучий.  Душа линула в Україну. У пам’яті зринали солов’їні ночі, а з – під пензля вимальовувалась « Місячна ніч на Кос- Аралі», « Крізь стрій», « Кара колодкою» - так горе і біль безправного солдата міг передати лише той, хто ніс на собі страшний тягар солдатчини.

1 Ведучий.  У вікна каземату , здавалося, стукала вишнева гілочка з далекої України. Буяла на Україні весна, торкалася серця. А він,  захований від усього світу в брутальних допитах і нестерпному очікуванні вироку, провів квітень і травень. Пливла, розмірено погойдуючись, безкрая ніч, а в камері буяла розкішна весна і пошерхлі вуста натхненно шепотіли слова.

( Виходить Тарас і читає )      То так я тепер пишу,

                                                  Папір тільки, чорнило трачу...

                                                  А перш!. Їй – Богу, не брешу!

                                                  Згадаю що чи що побачу,

                                                  То так утну, що аж заплачу

                                                  І ніби сам перелечу

                                                  Хоч на годину на Вкраїну,

                                                  На неї гляну, подивлюсь

                                                  І мов добро кому зроблю,

                                                  Так любо серце одпочине...

 ( Сідає на стілець, пише і говорить сидячи).

                                                          Люблю, як ширу, вірную дружину,

                                                  Як безталанну свою Україну!

( За сценою звучить фонова мелодія)  Дод.4

Тарас. Єсть на світі доля, а хто її знає?

           Єсть на світі воля, а хто її має? (Виходить)

Дівчина українка.  Душа поета лине в Україну. Все він пізнав: і тягар кріпаччини, і нещасливе кохання, і солдатське життя.

( Виходить дівчина в українському старовинному одязі )

 Дівчина.                       Нащо тобі застінки кам’яні,

                                       По вікнах тюрем лячно заглядати?

                                       До Бога правди криком день при дні

                                       За Україну з’юрмлену волати?!

                                       Молилась. При свічці. При сльозах.

                                       При сонці й місяці. При серця світлі

 Варвара. Шевченко зайняв місце в моєму серці.  Побачивши його раз великим, я хотіла, щоб великим він був завжди, хотіла бачити його незмінно святим і променистим, щоб він поширював істину силою свого незрівнянного таланту.

                        Вернути  б час, і я – Варвара,

                        Сумна, задумана княжна,

                        Я б утекла з Яготина

                        Аж за Урал, де , наче хмара,

                        Пісок підводивсь над тобою,

                        Де цар кривавою  рукою

                        Вершив безбожнії діла.

                        Я б у задушливу казарму,

                        Як вірна подруга, прийшла б..

                        Твоєю стала б я сестрою

                        І в придніпровський рідний край

                        Листи б од тебе одсилала,

                        Я берегла б твої пісні... ( Плаче …)

( Виходять дівчата із двох сторін)

( Звучить куплет пісні « Зоре моя вечірняя..»)  Дод. 5 

1 Ведучий.   Спадщина Кобзаря налічує  поетичних творів   понад 240, а мистецьких – олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків – майже 1200. Сама ця кількість свідчить про його глибоку закоханість у малярство. (інтерпретація картин Тараса Шевченка) Дод 6.

2 Ведучий.  Знову й знову перечитуючи сторінки «Кобзаря» та його «Заповіт», ми відновлюємо вірність ідеалам геніального поета, видатного державного мислителя, найгуманнішого Пророка України.  Його слово таке просте, доступне, сміливе, волелюбне,  живе. Його життя можна вважати справжнім подвигом у мистецтві, бо він віддав усі свої сили, щоб врятувати український народ, українську культуру та відкрив перед ними шлях у майбутнє, померши на чужині.

1 Ведучий.  Не заросте стежка до могили Тараса. Сьогодні вона стала широким трактом, по якому з усіх країн світу ідуть і ідуть сотні тисяч людей, щоб віддати шану великому Кобзарю.

                           Над широким Дніпром

                           У промінні блакить

                           І висока, і тиха могила.

                           В тій могилі співець

                           Незабутній лежить,

                           Що народу віддав свої сили...

1 Ведучий. Недаремно ! Майже у кожному місті, селі є постаменти Пророку, пам'ять про нього не згасла.Кожне нове покоління шанує Шевченкове слово. І  ці квіти сьогодні для нього( покладання квітів)

 Вірш «Доля України»

Хіба хто міг колись таке  сказати,

Що будуть в нас, у рідній стороні,

Густи, ревти  і гради, і гармати.

Я б  не повірила ніколи у житті.

Хіба хто міг колись таке сказати,

Що будуть у нас рідну землю відбирать:

Спочатку Крим,  Донецьк, Луганськ,

А завтра схочуть і Карпати.

Про це міг лиш  Шевченко написать.

Тож недарма прозвали всі його пророком,

Великим генієм і вічним Кобзарем.

Його слова живуть і будуть жити

У серці нашім , поки ми живем.

Його слова окрилюють нам душу.

В них чиста правда, віра в майбуття.

Тож слухайте, ви мудрого Тараса,

Борітеся, бо Україна  серцю мила й дорога.

Дівчина українка  (у чорній хустині0

Тихо плаче Україна сльозами і кров’ю…

Кат будує своє «завтра» на горі людському…

Гірко плаче Україна і тяжко ридає…

Своїх синів, що померли, cльозами вмиває…

Плаче ненька – Україна…

Плаче кожна мати,

Та ,що сина відпустила,

Волю здобувати…

1Ведучий. Хвилиною мовчання вшануймо пам'ять борців за волю , незалежність України. Героїв, що віддали життя за кожного із нас.

(Хвилина мовчання )

 2Ведучий.І я прошу, і всіх людей благаю:

Єднайтеся, бо ми всі сестри і брати!

Дай Боже,  сили нам  і витримки навіки,

Щоб мир і спокій був на всій землі.

( Виходять усі учасники )

1Ведучий.

Пророчий голос Кобзаря
З часів далеких і донині
Про волю вольную співа,
Про біль і щастя України.

Ім'я Тарасове святе
В молитву-пісню переллється,
Та у серцях всіх поколінь
На віки-вічні зостається.

Його пророчії слова
Одвічно совість нашу будять,
Пересторогою звучать:
"Ви схаменіться! Будьте люди..."

 2 Ведучий

Так хочеться, щоб в Україні був лиш мир,

Щоб навесні у кожного  зацвів червоний кущ калини,

Щоб кожен з нас із гордістю сказав:

«Я так пишаюсь тим, що УКРАЇНЕЦЬ»

 Пісня «Ми – українці, Україна у нас лиш одна» фінальна пісня  Додаток 7

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

https://www.youtube.com/watch?v=7abubfUGQMQ

 (додаток 1)

https://www.youtube.com/watch?v=CLmG2e5UaBY

(додаток 2)

https://www.youtube.com/watch?v=qbzNvS89urg

 (додаток 3)

https://www.youtube.com/watch?v=_-m3YhxJ8U0

 (Фонова мелодія) Додаток 4.

https://www.youtube.com/watch?v=6BggIRw0NgI

 (Зоре моя, вечірняя) Додаток 5

https://www.youtube.com/watch?v=Qi2FikHDpPc

(інтерпретація картин Тараса Шевченка) Додаток 6.

https://www.facebook.com/watch/?v=330298831026091

(фінальна пісня)  Додаток 7