З ІСТОРІЇ1863 року міністр внутрішніх справ Російської імперії Петро Валуєв видав секретне розпорядження назавжди заборонити видання книг українською мовою, оскільки її нібито не існує. Насправді російська влада боялася, що поневолене нею населення українських земель воскресне духом і знову захоче створити свою незалежну державу. Однак у другій половині XIX століття Західна частина України перебувала під контролем Польщі і зрештою Австро-Угорщини, тож книжки українською мовою продовжили вільно видавати там. Згодом їх завозили до Російської імперії як контрабанду. Мабуть, звідси і бере своє коріння міф про те, що українську мову нібито вигадали у Польщі та Австро-Угорщині. Хоча насправді її в цих країнах просто не забороняли.
Нестор Літописець. Київський літописець, послідовник творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія. З 1173 року – чернець Києво-Печерського монастиря. Автор житій святих Бориса і Гліба та Феодосія Печерського, Повісті минулих літ. Перший професійний історик Русі. Батько усієї нашої історії. Дослідники вважають, що саме з його творчості й починається писемна українська мова.
Тернистий шлях української мовиІз сивої давнини бере початок наша мова. Шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби. Багато, дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова. Перетерпіла вона і укази Петра І, Катерини ІІ, Миколи І, дикунський циркуляр царського міністра Валуєва, який заборонив книги українською мовою, окрім творів художніх, і найганебніший Емський указ 1876 року, який зовсім заборонив друкування книг українською мовою. Тисячі найкращих українців пройшли через сталінські репресії, беріївські концтабори. Особливо тяжко каральний меч тоталітарного режиму вдарив по інтелігенції. Письменники, вчені, художники переслідувались за вільнодумство й любов до рідної землі та її мови.