Про горду качку. Народна казка Одна качка плавала на воді. Аж надбіг лис.- Добрий день, качечко! — каже лис.- Здорові були, добродію! Що там доброго скажете? -Та не маю коли, бо біжу з села,—каже лис—Чи то ви та качка, що люди кажуть, що немає кращої на ціле село?Качка аж нестямилася з радощів.— Та, може, і я, — каже горда качка.—То ходіть же за мною до села. Бо вже господиня аж гиневас побачити! Ви не знаєте, які ви на все село славні, навіть у місті за вас знають!Горда качка, недовго думаючи, — штрик на берег. А лис тоді за шийку — цуп.— Ось так, — каже. — Гордість не одному шию скрутила!
Хлопчик і Дзвіночок КонваліїПрийшла весна. Із землі виткнулась зелена стрілка. Вона швидко росла, потім розділилась на два листочки. Листочки стали великі. Між ними з'явився маленький пагін. Він піднявся, нахилився до одного листка і ось на світанку розцвів сріблястим Дзвіночком. Це був Дзвіночок Конвалії. Раненько Дзвіночка побачив хлопчик. Його зворушила краса квітки. Він не міг відвести очей від Конвалії. Хлопчик простягнув руку, щоб зірвати квітку. А квітка йому шепоче:— Хлопчику, навіщо ти хочеш мене зірвати? — А ти мені дуже подобаєшся. Ти така гарна, — каже хлопчик.— Добре, — зітхає Дзвіночок Конвалії. — Зривай. Тільки перед тим, як зірвати, скажи, який я гарний. Подивився хлопчик на Дзвіночок Конвалії. Квітка була справді чудова. Вона була схожа на ранкове небо, й на блакитну воду ставка, і ще на щось дивовижно красиве. Хлопчик усе це відчував, але висловити не міг. Він стояв біля Дзвіночка Конвалії, зачарований красою квітки.— Рости, Дзвіночку, — прошепотів хлопчик.