Добірка історичних джерел - Масові департації в 1944-1947 роках

Добірка історичних джерел

до уроку з теми

«Масові депортації у 1944 – 1947 роках»

(історія України, 11 клас)

Автор: Пирожнікова Тетяна Дмитрівна,

Змістова частина роботи

Масові депортації у 1944 – 1947 роках, 11 клас.

Джерело 1. Фото-документи.

Джерело 2. Відео-ролик «Вкрадена Вітчизна».

Джерело 3. Архівний документ.

Джерело 4. Карта Закерзоння.

Джерело 5. Контурна карта.

Джерело 6. Додаткова інформація.

В процесі опрацювання та виконання завдань учні:

• аналізують фото-джерела (пам’ятка роботи з візуальними джерелами!);
• формують мету та завдання;
• висловлюють власну думку стосовно поставленої мети, процесу переселення (депортації);
• пропонують варіанти досягнення поставленої мети та вирішення задач;
• роблять висновки та узагальнення;
• розвивають логічне та критичного мислення удосконалюють навички: спостерігають, описують, порівнюють, асоціюють, узагальнюють, прогнозують, застосовують, аналізують, систематизують;
• удосконалюють навички: роботи з візуальними джерелами, документами, картами;
• виконують практичні завдання контурних карт;
• створюють схеми та заповнюють узагальнюючи таблиці.

Джерело 1. Фото-документи.

Фото № 1  

 URL: https://lemko-ool.com/?p=2301&lang=uk

Фото № 2  

URL: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/metodychni-rekomendaciyi/pamyataymo-pro-deportaciyi-1944-1951-rokiv

Фото № 3    

URL: https://artefact.org.ua/history/istorik-mikola-litvin-viselennya-ukrayintsiv-iz-zakerzonnya-tse-zlochin-proti-lyudstva.html

Фото № 4    

URL: https://www.5.ua/suspilstvo/rokovyny-naimasovishoi-deportatsii-ukraintsiv-do-sybiru-10-malovidomykh-faktiv-128710.html

Робота з візуальними джерела.

Завдання:

1. Розгляньте запропоновані фото-документи.
2. Дайте відповідь на питання: Як ви гадаєте, над якою темою ми будемо сьогодні працювати? (припущення учнів: підписання договору, переселення чи депортація, з використанням силових методів – війська, запалені хати)
3. Спробуємо сформувати мету та завдання нашого уроку.

 (припущення учнів) + допомога вчителя

Працюємо зі схемою.

Джерело 2.

 Відео-ролик «Вкрадена Вітчизна»

Перегляд частини відео-ролиак «Вкрадена Вітчизна» та обговорення (відео-ролик використовується періодично на протязі усього уроку)

URL:https://www.youtube.com/watch?time_continue=68&v=pHYrRXUd2qA&feature=emb_logo

В процесі відповіді учні записують в тезисній формі особливості підписання Люблінської угоди 1944 року.

Питання та завдання:

1. Яка подія відбулася 9 вересня 1944 р.?
2. Назвіть причини депортації українців у 1944 – 1947 рр. Запишіть у зошит вигляді схеми.

3. Чи можна сказати, що процес переселення – це депортація? На основі чого ми можемо зробити такий висновок?
4. Чи необхідно нам шукати ще факти, які підтвердили або спростували факт депортації українського населення у 1944 - 1947 рр.?
5. Назвіть території, які стали епіцентром депортації українців?

Джерело 3.

Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР

URL: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/metodychni-rekomendaciyi/pamyataymo-pro-deportaciyi-1944-1951-rokiv

Робота з документом.

Аналіз документа:

1. Автор, дата, місце створення документа.
2. Які події зображені у документі.
3. Чиї інтереси висвітленні у документі.
4. Об’єктивність та суб’єктивність документу.
5. Значення документа для розкриття історичної події.
6. Власне ставлення до документу.

Джерело 4.

Карта Закерзоння.

URL: https://mtt.in.ua/slovnyk_zakerzonnya/

Карта Закерзоння.

URL:https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%B5%D1%80%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D1%8F

Працюємо з картами.

+ Працюємо з терміном (формуємо колективно)

Завдання та запитання:

* Як ви розумієте термін «Закерзоння»?

 * Назвіть на покажіть на карті територію Закерзоння?

* Які етнічні території України сюди входять?

(відповіді учнів: Закерзоння – це смуга українських етнічних земель, що знаходяться за межами західного державного кордону України. Назва пов’язана з т. зв. лінією Керзона. Закерзоння складають такі українські землі:

• Підляшшя (Південне – українське, Північне – українсько-білоруське);
• Холмщина;
• Надсяння (інколи окремо розрізняють Північне Надсяння – Посяння довкола м. Любачів);
• Західна Бойківщина;
• польська Лемківщина).

Джерело 5.

Контурна карта «Західна Україна у період відбудови»

URL:https://www.slideshare.net/pidruchnyk111/1-172625168

Робота з контурною карті

Завдання:

1. Позначте радянсько-польський кордон станом на 1944 р.
2. Позначте радянсько-польський кордон станом на 1945 р.
3. Позначте радянсько-польський кордон станом на 1944 р.
4. Позначте різними колярами територію:

• Підляшшя
• Холмщини
• Надсяння
• Західної Бойківщини
• польської Лемківщини.

Джерело 6.

Хронологічні особливості процесу депортації українців Закерзоння.

Робота в групах з додатковою інформацією.

Завдання:

1. Опрацювати додатковий матеріал.
2. Визначити особливості етапів переселення.
3. Заповнити таблицю

І група.

І етап: 15 жовтня – грудень 1944 року.

Відносно добровільний період. Акція розпочалася зі створення апарату з питань переселення. Головне представництво з польського боку розмістилося в  Любліні, а з радянського – в Луцьку. Головним уповноваженим уряду УРСР призначили заступника наркома хімічної промисловості Михайла Підгорного, а Польщі – Юзефа Беднажа. На допомогу їм укомплектували штати районних представників.

Виселяли переважно мешканців Холмського, Грубешівського, Томашівського і Замостівського повітів. Ті терени навесні і влітку 1944-го сплюндрували й спалили загони Армії Крайової, батальйони хлопські та інші польські підпільні формування.

Довідково: Перший ешелон з переселенцями було відправлено із села Стрільці Грубешівського повіту. Він складався з 28 вагонів, в яких виїздили 290 осіб – власники 78 господарств. Потяг рушив зі станції Володимир-Волинський з призначенням на станцію Ново-Хортиця Запорізької області.

Умови переїзду були жахливими. Від дому до залізниці людей супроводжував військовий конвой. Проживали вони до відправлення поїзда на залізничних станціях просто неба, без належних санітарних умов, харчування та медичної допомоги. При тому очікування формування ешелонів тривало від кількох тижнів до кількох місяців. Перевозили депортованих переважно у товарних потягах – часом в одному вагоні з худобою. Дорога до місця призначення могла затягнутися на місяць.

Початковий етап був відносно добровільним. Люди самі зголошувалися виїжджати. Одні з них через те, що піддавалися на пропаганду про щасливе радянське життя. а інші, втікаючи від польських погромів (як, наприклад, українці Холмщини після весни 1944 року) або від утисків за національною та релігійною ознаками. Разом з тим, виїзд поляків із УРСР до Польщі затягувався, що зривало плани заселення українських сімей. Варшава пояснювала таку ситуацію невизначеністю побутових умов для польських переселенців і відсутністю територій, де їх мали б розселити. Польська влада планувала заселити їх на північні та північно-західні “земі одзисканє”, обіцяні та передані Польщі трохи згодом – у лютому 1945 року. Зі свого боку, Микита Хрущов був зацікавлений у швидкому розв’язанні питання, тож намагався прискорити виселення поляків. Але транспортна та житлова проблеми гальмували процес.

ІІ група.

ІІ етап: січень–серпень 1945 року

Після вигнання нацистів і їхніх союзників із західної Лемківщини почався масовий виїзд із зруйнованих війною сіл (Дуклянський і Лупківський перевали). Це була остання умовно добровільна переселенська група. Усі інші втікали від терору польського підпілля.

Часто майбутніх утікачів вводили в оману щодо умов розселення на нових місцях. Траплялося, що прибулі з Польщі у східні області УРСР селяни Грубешівського і Білопідляського повітів вимагали наділення індивідуальними господарствами, бо їм таке обіцяли районні уповноважені.

13 лютого 1945 року Рада міністрів Тимчасового уряду ПР прийняла рішення про безумовне стягнення із тих, хто зареєструвався, але ухиляється від виїзду до УРСР, натуральних поставок за 1944–1945 роки. Польська влада ініціювала прикликання до війська й включення до штрафних батальйонів усіх чоловіків–українців призовного віку, які не записалися на виїзд.

У лютому–березні 1945-го польське підпілля й частини Корпусу внутрішньої безпеки почали антиукраїнські збройні акції під гаслами “Українці за Сян”. Польська комуністична влада не чинила протидії цим злочинним акціям. Вбивства українців у Березівському, Холмському, Грубешівському, Любачівському, Перемиському, Сяноцькому й Томашівському повітах сприяли збільшенню охочих виїхати.

Від січня до кінця серпня 1945 року переселили 229 685 осіб (59 644 родини). Попри централізоване розселення прибулих, незначний відсоток потрапляв до  області “не свого призначення” через проблеми із залізничним транспортом. Нерідко вагони з депортованими зупиняли, людей виганяли. Пояснювали реквізицією поїздів на інші потреби.

Від літа 1945 року плани переселенської акції почали зазнавали краху – почалася зворотна самовільна масова міграція переселенців у західному напрямі через невлаштованість на місцях переселення. У південних і східних областях закріпилося лише 20 тисяч прибулих.

22 серпня 1945 року міністр громадської адміністрації Владислав Кєрнік скликав надзвичайну нараду за участю шефа Генерального штабу Війська Польського генерала Владислава Корчица, командирів 3-ої, 8-ої й 9-ої дивізії піхоти, шефів воєводських управлінь громадської безпеки в Любліні й Ряшеві. Вони вирішили спрямувати в район Перемишля, Ліська й Любачева згадані піхотні дивізії із завданням переселити українців до УРСР.

ІІІ група.

ІІІ етап: вересень–грудень 1945 року.

На цьому етапі депортація впроваджувалася силами трьох дивізій піхоти Війська Польського. Тоді насильно виселили українців із Ліського, Любачівського, Перемишльського та Сяноцького повітів. А з теренів Західної України депортували польське населення. Основним регіоном розселення в цей період був західний, оскільки, по-перше, звільнився житловий фонд, а по-друге,  у віддалені регіони не могли перевозити через транспортну проблему.

УПА, як єдина сила, що могла протидіяти переселенню, розпочала палити села в тій місцевості, звідки виселяли українців. Ті відплатні акції  погіршили ситуацію. Комуністична влада отримала додатковий аргумент для депортацій, а військові – для репресій проти цивільних, які сприяли повстанцям.

ІV група.

ІV етап: січень–15 червня 1946 року.

Тоді депортували найбільшу кількість жителів Закерзоння – понад 250 тисяч – у західний регіон розселення, де зосереджувалися родини, які самовільно виїхали із інших областей. Тепер виконавці діяли особливо жорстоко, нищили українські села. У січні–березні проти селян, котрі не бажали лишати домівку, провели пацифікацію. Наприклад, у селі Завадці Морохівській Сяноцького повіту, де 25 січня 1946 року солдати 2-го батальйону 34-го піхотного полку ВП вбили 56 мешканців.

5 квітня створено Оперативну групу “Ряшів” під командуванням генерала бригади Яна Роткевича, яка підпорядкувала всі військові частини і всебічно допомагала переселенським комісіям. 26 квітня начальник Генштабу ВП генерал Стефан Моссор наказав командирам ОГ “Ряшів”, Люблінського і Краківського округів до 15 червня 1946 року виселити 14 045 українських родин (понад 60 000 осіб), які ще лишалися в зоні депортацій. Для досягнення мети збільшили число родин для виселення протягом однієї доби – зі 100 до мінімум 500 на одну дивізію.

  Через застосування війська в період від 1 січня до 15 червня 1946 року вдалося депортувати 252 422 українців. Довідково: До Білоруської РСР переселили майже 36 тисяч осіб, відмовилося виїхати понад 100 тисяч. Щодо білорусів не застосовували примусового військового виселення. Найменше з Польщі переселили литовців – 14 осіб. Водночас до Польщі з Білоруської РСР переселили 231 тисячу поляків, ще майже 170 тисяч з Литовської РСР.

У цій фазі акції Військо Польське випробувало насильницьку схему виселення, яку повторили під час акції “Вісла”.

Вже після припинення дії угоди поляки продовжували складати списки українців, які залишилися в Польщі, щоб повністю зачистити територію.

URL: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/metodychni-rekomendaciyi/pamyataymo-pro-deportaciyi-1944-1951-rokiv

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1.  «Вкрадена Вітчизна» - відео-ролик

URL:https://www.youtube.com/watch?time_continue=68&v=pHYrRXUd2qA&feature=emb_logo

2. Гісем О.В. Історія України. Підручник.  – Харків: Вид-во «Ранок», 2019.
3. Карта Закерзоння. URL: https://mtt.in.ua/slovnyk_zakerzonnya/
4. Карта Закерзоння. URL:https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%B5%D1%80%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D1%8F
5. Контурна карта «Західна Україна у період відбудови». URL: https://www.slideshare.net/pidruchnyk111/1-172625168
6. Пам'ятаймо про депортації 1944–1951 років. Український інститут національної пам’яти. - URL: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/metodychni-rekomendaciyi/pamyataymo-pro-deportaciyi-1944-1951-rokiv
7. Пометун Е. І. Історія України. Підручник. – Київ: «Основа», 2011.
8. Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР. URL: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/metodychni-rekomendaciyi/pamyataymo-pro-deportaciyi-1944-1951-rokiv