Добірка віршів. "Вірші про осінь для дітей молодшого шкільного віку".

Вірші про осінь для дітей

Літо тихо відцвітає,

В школі дзвоник вже лунає,

Стане холодно вже зовсім,

Бо іде на землю осінь.

КОРОЛЕВА ОСІНЬ  Н. Замрія

Королева Осінь

Всіх до столу просить.

Всіх без винятку частує

Й для Зими запас готує.

 

ОСІНЬ Б. Чалий

Ніби притомилося сонечко привітне:

У траві пожовклій молочай не квітне.

Облетіло літо листячком із клена,

Лиш ялинка в лісі сонячно зелена.

Журавлі курличуть: летимо у вирій.

Пропливає осінь на хмарині синій.

ОСІНЬ. М. Трохим

Осінь, ліс зашелестів,

Опадає листя.

Ліс накинув кожушок

Золотистий.

Відлітають вже птахи,

І пісень не чути

Забуваються стежки

В ліс забутий.

 

ЗОЛОТА ОСІНЬ. О. Бродський

Ще недавно в небі синім

Пролітали журавлі,

А сьогодні в безгомінні

Ходить осінь по землі.

І від краю і до краю,

Від двора і до двора

Золотого урожаю

Знов до нас прийшла пора.

Зажурилась квітка. Павличко Дмитро

Небеса прозорі,

Як глибінь ріки.

Падають, як зорі,

З явора листки.

А над полем нитка

Дзвонить як струна,

Зажурилась квітка —

Чує сніг вона.

ЖОВТЕНЬ Н. Приходько

Тихо осінь ходить гаєм.

Ліс довкола аж горить.

Ясен листя осипає,

Дуб нахмурений стоїть.

І берізка над потоком

Стала наче молода.

Вітер, мовби ненароком,

Їй косиці розпліта…

ОСІНЬ Л. Новикова

Сіла осінь на порозі,

Довгі коси розплела,

Спілі яблука на возі

До бабусі привезла.

Вітром  двері відчинила:

– Дари з воза забирайте!

Павутинкою злетіла:

– Через рік мене чекайте!

 

Восени. Віталій Березінський

Що казати, восени радісно людині!

та вминає кавуни,

ця куштує дині.

Мова мамина палка

лине з відучора:

— З’їв би, синку, огірка,

спробуй помідора.

Голос тата чую теж у кімнатній тиші:

— Що ж ти яблуко жуєш,

грушку не скінчивши?

З’їв сливок я рівно сім,

персик в роті тане…

Доки я усе не з’їм,

зима не настане!

 

Осінь. Володимир Сосюра

Облітають квіти, обриває вітер

пелюстки печальні в синій тишині.

По садах пустинних їде гордовито

осінь жовтокоса на баскім коні.

В далечінь холодну без жалю за літом

синьоока осінь їде навмання.

В’яне все навколо, де пройдуть копита,

золоті копита чорного коня.

Облітають квіти, обриває вітер

пелюстки печальні й розкида кругом.

Скрізь якась покора в тишині розлита,

і берізка гола мерзне за вікном.

 

Дощова осінь. Анатолій Качан

Водить осінь хороводи,

Під мелодію дощів

На прогулянку виходять

Парасолі і плащі.

Там розмову парасолі

Із плащами завели:

«Ах, як довго у неволі,

У темниці ми були.

Та вернулися тумани, задощило в небесах, —

І ми знову у пошані,

Знов нас носять на руках…»

І прийшли тоді до згоди парасолі і плащі,

Що найбільша насолода —

Це коли ідуть дощі.

 

 

 

ОСІННІЙ ПАРК. О. Війтик-Ющук

Вже побагряніло

Листячко на клені,

Але на вербиці

Ще воно зелене.

На каштані листя

З жовтою каймою.

Йду осіннім парком

Тихою ходою.

Таких фарб немає

Влітку, ні зимою.

Недаремно осінь

Зветься золотою.

 

Осінні поля. Качан Анатолій

Охололи води і земля,

Сон бере натруджені поля.

На горбах у висохлий кулак

Заховав зернята дикий мак.

А поміж горбами в теплий край

Покотився колесом курай.

Ні душі в полях, лише димок

Лащиться, згортається в клубок.

То в село за синій горизонт

Поспішає трактор на ремонт.

Тихо-тихо трактор вуркотить,

Щоб свої поля не розбудить.

 

КАШТАНОПАД. Г. Маніва

 

Ось червоний

Впав листок,

А за ним

Каштанчик – скок!

Жовтий лист

На землю ліг,

Слідом знов

Каштанчик – плиг!

День за днем

Таке підряд –

Падолист,

Каштанопад.

 

ОСІНЬ. П. Осадчук

… Осінь на узліссі

Фарби розбавляла,

Пензликом легенько

Листя фарбувала.

Вже руда ліщина,

Пожовтіли клени.

В пурпурі осіннім

Тільки дуб зелений.

Утішає ясен:

– Не сумуй за літом!

Геть усі діброви

В золото одіто.

ШЕПІТ, ШЕЛЕСТ, ШЕРЕХ ЛИСТЯ Т. Корольова

Шепіт, шелест, шерех листя…

Ходить осінь золотиста,

Жовтокоса, багряниста,

З тихим шумом падолисту.

Шелест, шурхіт по діброві…

Стиха осінь колискові

Шепче нам про неба просинь.

Шепче осінь. Шепче осінь…

ДАРИ  ОСЕНІ. Г. Шевчук

 

Восени врожай збирають

На городах і в садках.

Груші, яблука звисають

На тонесеньких гілках.

В лісі білочка руденька

Під пеньком знайшла грибок.

Ухопила — та хутенько

Заховала в теремок.

ЩО НА СПИНЦІ В ЇЖАЧКА? . Г. Усач

Що несе на спинці

Спритний їжачок?

Він несе на спинці

Золотий листок.

 

Що несе на спинці

В дощик і сльоту?

Він несе на спинці

Осінь золоту.

ВОВК ОСІННЬОЮ ПОРОЮ. М.  Тарасич

Вовк осінньою порою

Примостився під сосною –

Шиє валянки вовчисько,

Бурмотить: «Зима вже близько.

Шубу теплу власну маю,

Лапи в валянки сховаю.

Ще пошию рукавиці

Вовченятам і вовчиці».

ЛИСТОПАД. А. Житкевич

Осінь, осінь, листопад,

Жовте листя стелить сад,

За моря в краї далекі

Відлетіли вже лелеки.

Хмари небо затягли,

Вітер віє з-за гори,

Ходить осінь листопадом,

Жовте листя стелить садом.

ХИТРИЙ ЛИС ФАРБУЄ ЛІС. В. Лучук

Хитрий лис на верховині

Носить фарби у майстрині

Лис, покуль зима настане

Ліс фарбує у багряне.

На дива дивитись скорі

Звірі збіглися у дворі:

– Лис фарбує ліс! – Дивиться!

Не торка ялиць одних:

Хитрий він, тому й боїться

Поколотися об них.

ОСІННІ КЛОПОТИ

На городі осінь мила

Нам гостинці залишила.

Зажурилась баба Ната:

— Як же вчасно все зібрати?!

Зберемося разом, друзі, —

Допоможемо бабусі!

Баранець з ягням удвох

Обмолочують горох.

Свинка й козлик залюбки

В льох складають бурячки.

 

ЯК ГАРНО В ЛІСІ ВОСЕНИ! Н. Стефурак

Як гарно в лісі восени!

Кленову гілочку торкни –

Вона здригається, бринить,

Немов струни сталева нить.

Жовтіють граби і дуби,

Вкривають листячком гриби,

Кущі, галявини, плаї,

Сліди малесенькі твої.

Навкруг завія золота –

Багряне листя обліта.

Сміється сіверко: “Лови!”,

Зірвавши шапку з голови.

І ти за шапкою біжиш

У цей малюночок, у вірш,

В дитинства сонячного світ,

А мама дивиться услід.

КЛЕНОВІ ЛИСТКИ. І. Блажкевич

Осінь, осінь… Лист жовтіє.

З неба часом дощик сіє.

Червонясте, золотисте

Опадає з кленів листя.

Діти ті листки збирають,

У книжки їх закладають.

Наче човники, рікою

Їх пускають за водою.

З них плетуть вінки барвисті —

Червонясті, золотисті.

ОСІНЬ. К. Перелісна

Листячко дубове,

Листячко кленове

Жовкне і спадає

Тихо із гілок.

Вітер позіхає,

В купу їх згортає

Попід білу хату

Та на моріжок.

Айстри похилились,

Ніби потомились —

Сонечка немає,

Спатоньки пора!

А красольки в’ялі

До землі припали.

Наче під листочком

Вітер догоря.

Осінні вірші від Ліни Костенко

Березовий листочок

Іще не сніг і навіть ще не іній,

ще чути в полі голос череди.

Здригнувся заєць — ліс такий осінній,

куди не ступиш, все щось шарудить!

Чи, може, це спинається грибочок?

Чи, може, це скрадається хижак?

То пролетить березовий листочок,

То пробіжить невидимий їжак…

Красива осінь вишиває клени…

Красива осінь вишиває клени

Червоним, жовтим, срібним, золотим.

А листя просить: – Виший нас зеленим!

Ми ще побудем, ще не облетим.

А листя просить: – Дай нам тої втіхи!

Сади прекрасні, роси – як вино.

Ворони п’ють надкльовані горіхи.

А що їм, чорним? Чорним все одно.

Вже брами літа замикає осінь…

Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп.

Цвіркуни й перепілочки припинили концерт.

Чорногуз поклонився лугам і садам.

Відлітаючи в Африку, пакував чемодан.

Де ти, літо, поділось, куди подалось?

Осінь, ось вона, осінь! Осінь, ось вона, ось!

Осінь брами твої замикала вночі,

погубила у небі журавлині ключі.

Сю ніч зорі чомусь колючі

Сю ніч зорі чомусь колючі,

як налякані їжачки.

Сю ніч сойка кричала з кручі,

сю ніч ворон сказав: «Апчхи!»

Сю ніч квітка питала квітку:

— Що ж це робиться, поясни?

Тільки вчора було ще влітку,

а сьогодні вже восени!

БІЛОЧКА ВОСЕНИ

На гіллячках, на тоненьких,

Поки день ще не погас,

Сироїжки та опеньки

Білка сушить про запас.

 

Так нашпилює охайно,

Так їх тулить на сосні

І міркує: а нехай-но

Ще побудуть тут мені!

Поки дні іще хороші,

Поки є іще тепло,

А як випадуть пороші,

Заберу їх у дупло.

Буде холодно на дворі,

Сніг посиплеться з дубів,

Буде в мене у коморі

Ціла в’язочка грибів!

Але білочці не спиться.

Дятел стукає: тук-тук!

Щоб не вкрала їх лисиця

Або хитрий бурундук.

Осінь така мила. Тичина Павло

Осінь така мила,

Осінь

Славна.

Осінь матусі їсти несе:

борщик у горщику,

кашка у жменьці,

скибка у пазусі,

грушки в фартушку.

Осінь така мила,

Осінь

Славна.