Додаткові відомості про роботу двигуна

Види з’єднань обмоток статора в електродвигуні.

На вивідному щитку двигуна є шість затискачів. До них приєднують три початкові і три кінцеві проводи від трьох фаз обмоток статора так, щоб кінець кожної фази припадав не навпроти її початку, а зміщувався від нього вбік на один затискач (клеми С₁, С₂, С₃, С₄, С₅,. С₆), як показано на малюнку 1 (а). Це роблять для зручності перемикання двигуна із зірки на трикутник, яке здійснюють простим переведенням трьох металевих планок-перемичок з горизонтального положення (Мал.1(б)) в вертикальне (Мал.1(в)). Таке перемикання необхідне, наприклад, для івмикання того самого двигуна як у трифазну сітку з напругою 380/220 В. Так і в сітку з напругою 220/127 В.

Приєднання обмоток статора трифазного двигуна до затискачів вивідного щитка (Мал.1):

С₁, С₂, С₃ – початкові виводи,

С₄, С₅, С₆ – кінцеві виводи,

а) – схема вмикання обмоток,

б) – сполучення обмоток зіркою,

в) – сполучення обмоток трикутником.

Мал.1

При живленні двигуна від сітки 380/220 В обмотки двигуна сполучають зіркою. Тоді до

кожної обмотки буде підведена фазна напруга цієї сітки, а саме – 220 В. Навпаки, у сітці з напругою 220/127 В двигун перемикають на трикутник. Тоді кожна його обмотка буде ввімкнена між двома лінійними проводами сітки й дістане вже лінійну напругу, яка в цій сітці теж дорівнює 220 В.

         Схема розміщення виводів трьохфазних статорних обмоток двигуна (Мал.2):

    а) - при з’єднанні зіркою,

    б) – при з’єднанні зіркою з нулевою точкою,

                                             Мал.2                                           в) – при з’єднанні трикутником.

На малюнку 3 (Мал.3) приведена схема розміщення затискачів асинхронних двигунів і з’єднання обмоток на трикутник

(а) і на зірку (б).

                                      Мал.3                               

Напрям обертання ротора асинхронного двигуна залежить від напряму руху обертового магнітного поля статора. Щоб змінити напрям руху обертового магнітного поля статора (від чого зміниться і напрям обертання ротора), потрібно поміняти місцями два будь-які лінійні проводи, що підходять до обмотки статора двигуна.

На малюнку 4 а) і б) (Мал.4) схематично зображено спосіб зміни напряму обертання асинхронного двигуна. Зворотнього ходу (реверсування) двигуна досягають переставлянням двох лінійних проводів (3 і 2 або 1 і 2 чи 1 і 3).

                                        Мал.4                         

Коли є потреба в частих змінах напряму

обертання двигуна (наприклад, у токарних верстатах) то встановлюють спеціальний барабанний перемикач або реверсивний магнітний пускач з трьома кнопками: “Вперед”, “Стоп”, “Назад”.

Знаходження “перекинутої” фази.

Якщо початки і кінці фаз двигуна не позначено (просто є шість виводів) то потрібно перед ввімкненням визначити кінці обмоток і позначити їх початки і кінці.

                                                          Мал.5.

Спочатку потрібно з допомогою омметра (або лампочки і джерела струму) визначити приналежність виводів до обмоток (“продзвонити”) і дати обмоткам умовні позначення, наприклад 1,2 і 3. Потім з’єднати дві обмотки послідовно, а до третьої під’єднати вольтметр змінного струму з відповідною шкалою (в залежності від напруги використовуваного джерела) Мал.3 (а). Стрілка вольтметра відхилиться (після ввімкнення до джерела) якщо в точці О буде знаходитися початок одної (Н2) і кінець іншої (К1) обмоток

(Мал.3(а)). Питання про те, який вивід вважати початком, а який кінцем, - вирішується довільно. Відповідно даються найменування протилежним виводам цих двох обмоток. Стрілка вольтметра не відхилиться, якщо в точці

О з’єднані однойменні виводи обмоток (Мал.5(б)), які також довільно можна назвати початками і кінцями. Для визначення початку і кінця виводів третьої обмотки складають схему за малюнком 5 (в). Знаючи позначення виводів 2-ї обмотки і керуючись показами вольтметра, визначають, який вивід є початком, а який кінцем в цій обмотці.

Фізична суть цього методу полягає ось у чому. При виготовленні обмотки проводи намотують у певному напрямку, наприклад за годинниковою стрілкою. Якщо фази 1 і 2 (Мал.5а) з’єднані так, щоб збігалися напрями намотування їх витків, то при проходженні змінного струму по фазах 1,2 ЕРС, що індукується в фазі 3 дорівнює сумі ЕРС створюваних фазами 1 і 2 – вольтметр покаже наявність напруги в фазі 3. Якщо ж фази з’єднані так, що напрями намотування їх витків протилежні (Мал. 5б), то сумарна ЕРС в 3-й фазі буде рівна нулю (ЕРС створювані фазами 1 і 2 будуть протидіяти одна одній)