принцип роботи автомобільного карбюратора

Карбюратор.

Звужуючи в якому-небудь місці поперечний переріз трубки, по якій тече рідина чи газ, можна зробити в цьому місці тиск значно меншим від атмосферного. При цьому утворюється всмоктувальна сила, яка використовується в техніці при конструюванні деяких пристроїв.

Важливе застосування всмоктувальна дія струмини знаходить у карбюраторі – приладі, який призначений живити двигун внутрішнього згоряння пальною сумішшю.

Під час всмоктувальних ходів поршня зовнішнє повітря проходить знизу вгору по трубі В, яка має звужену частину – дифузор М. У дифузорі міститься трубочка С, через яку надходить бензин з поплавкової камери D у змішувальну камеру Е.

Щоб витрати бензину через розпилювальну трубку С були строго обмеженими, у трубку вміщують жиклер – деталь з малим каліброваним (дуже точного розміру) отвором. При зниженні рівня палива в

поплавковій камері D поплавок N опускається, обертаючись навколо осі О, а верхній кінець запірної голки S відходить від свого сідла. Паливо починає надходити в поплавкову камеру через канал Q. Поплавок зринає, і в певний момент запірна голка щільно закриває отвір для надходження бензину.

Бензин у поплавковій камері завжди перебуває під атмосферним тиском завдяки отвору Т в кришці камери. Поплавкова камера D і трубка С – сполучені посудини. Якщо рівень бензину в камері нижчий чи рівний висоті трубки С, то бензин не виливається. Але коли повітря проходить через дифузор, тиск коло трубки С зменшується; виникає різниця тисків повітря в поплавковій камері (там тиск дорівнює атмосферному) і в дифузорі. Під дією різниці тисків бензин виштовхується з трубки С і розпилюється в потоці повітря; утворюється робоча суміш Е, яка захоплюється через заслінку К, що регулює потік, у циліндр двигуна.

Література

1.           Е.А.Скороходов.        Общетехнический         справочник.         Москва.

Машиностроение. 1982.

2.           О.В.Пьоришкін. Курс фізики ч.2. Київ. Радянська школа. 1965.