«Зупинки» до теми «Крила – символ  духовного злету».

Мета:

Отримання нового знання і нового досвіду шляхом  відкриття; підведення учнів до психологічного стану «розриву», коли їм раптово відкривається нове бачення явища, образу;

розвивати логічне мислення учнів;

виховувати почуття прекрасного, прагнення до високих ідеалів, повагу до старших, милосердя, доброту.

Обладнання:

Презентація «Крила як символ духовного злету», ілюстрації до теми, музичні твори, поезії та прозові твори відомих майстрів художнього слова.                                        

Додатковий матеріал до уроку за темою «Крила – символ  духовного злету».                      

1. Зупинка перша – «Із рук в руки»

Коли десь падає зірка, кажуть, що то летить янгол… Ніхто не знає, куди він прямує, де впаде, чиї двері позначить таємним знаком. Але той, хто побачить його, - обраний.

Згідно з давніми міфами, янголи, Божі вісники, пов’язані з небесними світилами. Можливо, в цьому виявляється давня мрія людства про духовний зв’язок космосу і Землі.

Можливо Ікар не послухав свого батька Дедала і полетів шукати той зв’язок. Але як би там не було, їхні образи стали втіленням нестримного  творчого пошуку попри небезпеки й перешкоди.

А ще, кажуть, що ці крилаті створіння відомі людям. Бо коли народжується дитина, зявляється її ангел-охоронець, який супроводжує її все життя, оберігає від усіх негараздів. Я знаю, що він, мабуть, є і у мене.

Читання поезії

Мій ангел такий маленький,

Ну просто крихітка –

Я навіть не бачу

Чи він сидить

На моєму плечі.

Мій ангел такий маленький

Ну просто пушинка –

Я навіть не чую

Як він сидить

На моєму плечі

Мій ангел такий тихенький,   

Ну просто тихіший трави –

Я навіть не знаю,

Коли він спить,

А коли прокидається

На моєму плечі.

(Виконання пісні «Ангел летить»)

2. Зупинка друга – «Не розгуби дорогою»

У поезії Ліни Костенко є такі рядки: «людина хоч не літає, а крила має».

Ці рядки перегуються з епіграфом німецького письменника Річарда Баха:

«Справжньому Джонатану-чайці, що живе в кожному з нас». Саме твір

«Чайка Джонатан Лівінгстон» вразив мене найбільше. Він багатозначний: кожен сприймає його по-своєму. Дехто вважає, що в книзі закодовані відомості про систему духовного самовдосконалення людини.

Цей твір вчить прагнути досконалості в собі і розвивати свої можливості, віддівати улюбленій справі самого себе.

«Іноді може здатися, що на шляху вдосконалення ти залишився сам, але подивись навколо – і ти обовязково знайдеш однодумців. Знайди свого Учителя і постарайся його перевершити, щоб потім самому стати Учителем, якого перевершить його учень. Оце і є справжня радість життя!»

Окрилена людина – це щаслива людина. Але люди не завжди це розуміють. Підтвердженням цього є поезія І.Драча «Крила».

Читання поезії І. Драча.

Через ліс-переліс,
через море навкіс
Новий рік для людей подарунки ніс:
Кому — шапку смушеву,
кому — люльку дешеву,
Кому — модерні кастети,
кому — фотонні ракети,
Кому солі до бараболі,
кому три снопу вітру в полі,
Кому пушок на рило,
а дядькові Кирилові — крила.
Був день як день, і раптом — непорядок,
Куфайку з-під лопаток як ножем прошило.
Пробивши вату, заряхтіли радо,
На сонці закипіли сині крила.
Голодні небом, випростались туго,
Ковтали з неба синє мерехтіння,
А в дядька в серці туга,
А в дядька в серці тіні.

(Кому — долю багряну,
кому — сонце з туману,
Кому — перса дівочі,
кому — смерть серед ночі,
Щоб тебе доля побила,
А Кирилові, прости господі,— крила).
Жінка голосила: «Люди, як люди.
Їм доля маслом губи змастила.
Кому — валянки,
кому — мед од простуди,
Кому — жом у господу,
а цьому гаспиду,
прости господи, — крила?!»
Так Кирило до тями брів,
І, щоб мати якусь свободу,
Сокиру бруском задобрив,
І крила обтяв об колоду.
Та коли захлинались сичі,
Насміхалися зорі з Кирила,
І пробивши сорочку вночі,
Знов кипіли пружинисті крила.
Та Кирило з сокирою жив,
На крилах навіть розжився —
Крилами хату вшив,
Крилами обгородився.
А ті крила розкрали поети,
Щоб їх муза була небезкрила,
На ті крила молились естети,
І снилося небо порубаним крилам.
(Кому — нові ворота,
кому — ширшого рота,
Кому сонце в кишеню,
кому — дулю дешеву.
Щоб тебе доля побила,
А Кирилові — не пощастить же
отак чоловікові! — крила).

Образ дядька Кирила – це образ реальної людини, селянина, який є уособленням українського націанального характера. Фінал поезії оптимістичний. Український поет переконує в тому, що не можна знищити в людині її високого призначення, потягу до прекрасного, морального вдосконалення, віру в перемогу краси над потворністю.

3. Зупинка третя – «Уроки життя»                                                                                       Образ крил є в оповіданнях Льва Толстого та Габріеля Гарсія Маркеса.                                Я дослідила, що ці твори мають спільну композиційну основу: янгол, що впав з неба, потрапляє до людей, і ставлення до нього визначає розвиток сюжету.

В оповіданні Л.Толстого «Що живить людей» чоботар Семен знайшов біля крамниці бідного чоловіка і привів додому жити. Жінка спочатку ледь не вигнала обох, а потім глянула на незнайомця і залишила. Чоловік зрадів і посміхнувся. Став жити з подружжям, допомагав шити черевики.

Одного разу заможний пан замовив чоботи і наказав Михайлові, щоб вони були готові вчасно. Замість чобіт він пошив босовики, в яких хоронять померлих. Семен розсердився на Михайла. Але незабаром прийшла жінка пана і повідомила про те, що той помер. І їй тепер потрібні босовики. Михайло на те посміхнувся, а Семен – здивувався.

В третій раз він посміхнувся до жінки, яка замовляла взуття дітям, яких взяла після смерті матері. В кінці оповідання Михайло розкриває таємницю: він янгол, якого Бог покарав. Бог наказав йому виконати його волю, дізнатися три речі:

- те, що є в людях;

- чого їм дано;

- що живить людей.

Ангел виконав наказ – і  виросли в нього крила, і піднявся він на небо, звідки прийшов.

В оповіданні Г.Маркеса «Стариган з крилами» - псля бурі Пелайо знайшов чоловіка, який упав у болото і все намагався піднятися, але йому заважали крила. Дивний прибулець залишився жити в Пелайо та Елісенди.

Чому ж ангели прилетіли на землю?

Я думаю, що, можливо, для того, щоб показати нам, людям, що наше життя не є досконалим. Відсутність любові, милосердя, взаєморозуміння стають нам на заваді.

Однак ангел Л.Толстого виконав свою місію: пробудив серця людей, нагадав їм про вічні істини. Але у творі Маркеса – все трагічніше: він терпить від людей знущання. Коли він відлітає, цього ніхто не помічає (Елісенда кришить цибулю).

Автор натякає на цей бездуховний світ, не проголошує моральні заповіді. Висновки ми повинні зробити самі.

Отже, я зробила висновок, що образ ангела – це людська совість, світлі ідеали, добро. Це людські прагнення до високого. Крила – символ духовного злету людини!                                                                                                                                Мені, звісно, теж дуже хочеться вдосконалювати себе. Я теж прагну високого. Але на шляху до нього не все виходить. Я часто роздумую над цим питанням…

4. «Весняний етюд».

Над селом розмахнула своїми крилами весна. Вона перелітала із садка в садок, з городу на город. Присідала на луки, поля. Жайворонки, солов’ї піднімалися високо в небо, розсипаючи свої пісні.

Людям, окриленим весною, праця в садибах здавалась легкою і приємною. Ніхто не почував утоми. Вони благославляли цю пору року, закохувались, будували плани на майбутнє.

У них  виростали крила. Крила надії на краще життя!

Звісно, це траплялось не з усіма, а тільки з мрійниками. Саме для людей з крилами я виписала такі поради:

- розправити крила та відчути себе вільними, наче птах;

- не залітати високо, бо потім буде боляче падати;

- не прагнути злетіти вище Сонця;

-держати курс по вітру.