Документ: "Роль комп’ютерних ігор у розвитку уваги юнаків"

Роль комп’ютерних ігор у розвитку уваги юнаків

Останнім часом проблема адиктивної поведінки стала надзвичайно актуальною. У сучасну психологію не так давно увійшли такі поняття, як «віртуальна реальність», «віртуальна адикція», «інтернет-залежність», «залежність від комп’ютерних ігор». Батьки, педагоги все частіше звертаються до психологів з проханням допомогти їхнім дітям подолати такий вид залежності. Комп’ютерна ігрова залежність характеризується порушенням психічного стану, а саме: зниженням настрою, самопочуття, активності, що привертає увагу батьків і стає помітним для самих дітей. Тому дана проблема є досить актуальною як для теоретичних, так і для практичних досліджень.

Віртуалістика з’явилася не так давно, проте достатньо швидко захопила спеціалістів різних напрямків: фізиків, інженерів, психологів, філософів, культурологів тощо. Лат. слово «virtus» має значення «доблесть, незвичайна якість» і в античній літературі використовується для позначення бойової доблесті. У середньовічній літературі вживається для позначення актуальної сили, могутності. Корінь «vіrt» має стародавнє походження. Як і в латинській мові, у санскриті дієслово «vіrtti» означає миттєву безперешкодну актуалізацію психічного акту в психіці йогіна, а в давньослов’янській  дієслово  «верьті»  означає  «кипіти».  Корінь «vіrt» означає подію, що твориться, породжується в даний момент чиєюсь активністю: воїна, йогіна, води [5, С. 16].

В Україні за рядом причин (мода, доступність, зацікавленість тощо) віртуальна адикція поширюється, в основному, серед дітей і підлітків, особливо чоловічої статі. Для них у формуванні комп’ютерної пристрасті велику роль відіграють гіперактивні детермінантні структури свідомості (Г. Н. Крижановський, 1990) [2]. Комп’ютер для них стає фетишем (відбувається процес фетишизації), складовою частиною того чи іншого ритуалу, замінюючи собою наркотик, азартні ігри та колекціонування водночас. Користувач комп’ютера, схильний до адикції, під час його використання перебуває у зміненому стані свідомості – психологічному трансі. Застигле обличчя, зосереджене на екрані монітора, уповільнена реакція (навіть її відсутність) на зовнішні подразники – характерний вигляд деяких користувачів, схильних до адиктивної поведінки. Реальність як осмислена частина світу переломлюється через особливий стан свідомості. Із часом виникають ознаки залежності, що характеризуються психічним та психофізичним станом дискомфорту у разі відсутності спілкування з комп’ютером і відновленням комфорту з початком роботи з ним.

У дорослих рольові комп’ютерні ігри змінюють уявлення про себе і навколишній світ, а в низці випадків сприяють посиленню тривоги й дезадаптації. А як рольові ігри, що не розраховані на дітей, можуть вплинути на формування особистості в період активної соціалізації, соціально-психологічної адаптації, засвоєння соціальних ролей, рольової ідентифікації особистості? Відповідь на це питання вимагає детального дослідження. Основною постає проблема теоретичної і практичної готовності до психологічного супроводу розвитку особистості дитини, що потрапила в психологічну залежність від перебування у віртуальній реальності.

У більшості ігрових комп’ютерних адиктів спостерігається завищений відносно нормального рівень особистісної тривожності. Користувач починає ставитися до комп’ютера, як до живої істоти, чи починає ототожнювати себе з ним. Поступово стираються межі між живим і неживим, між особистістю і комп’ютером, матеріальним і духовним, між віртуальною реальністю і справжньою реальністю. Завдяки особливостям нервової системи людини зливаються воєдино нефізичний і фізичний простір і час, що дає змогу користувачу «уникнути» ентропії як функції лінійного часу, що служить причиною виникнення тривожності (як риси особистості) чи тривоги (як продукту емоційної сфери людини) [2]. Це свідчить про дезадаптацію, неадекватне сприйняття себе і навколишнього світу. Тривога наростає з ростом свого роду дисонансу між «Я віртуальним», що може все у віртуальному світі і є безсмертним, та «Я реальним», що є простою смертною людиною. Окрім цього, тривога служить каталізатором формування залежності – зі збільшенням тривоги збільшується залежність, що, своєю чергою, збільшує тривогу тощо [4].

Поведінка, сформована в дитячому, підлітковому і юнацькому віці, у подальшому визначає стиль усього життя особистості з характерним проявом індивідуально-особистісних рис [7]. Ті чи інші характерологічні властивості, сформовані під впливом віртуальної залежності, як вже було зазначено, виявляються не одразу, тому підлітки не завжди можуть оцінити те, що відбувається. Виділяють такі психологічні симптоми: хороше самопочуття чи ейфорія за комп’ютером; неможливість зупинитися; збільшення кількості часу, що проводиться за комп’ютером; відчуття порожнечі, депресії, роздратованості поза комп’ютером; зневажання родини та друзів; проблеми з навчанням. Вирізняють також фізіологічні симптоми: сухість склери очей; перенапруження м’язів рук; головні болі; нерегулярне харчування; нехтування особистою гігієною; зміна режиму сну [1]. Формування залежності класифікується за такими стадіями: 1) стадія легкого захоплення; 2) стадія захоплення; 3) стадія залежності; 4) стадія прихильності.

Отже, вже сьогодні потрібним є комплексний інтегративний підхід до проблеми вивчення психологічних особливостей залежності підлітків від комп’ютерних ігор, з погляду як медичних психологів, практичних психологів, педагогів, так і психіатрів, для напрацювання методів профілактики і лікування комп’ютерної адикції. Можна припустити, що основним методом «лікування» такого роду залежності стане психотерапія і, зокрема, екзистенційна психотерапія. Така корекція повинна бути поетапним формуванням настанов особистості, ціннісних орієнтацій, мотивації поведінки.