Доля планети у наших руках

  

                             ВИХОВНИЙ ЗАХІД

 

 Доля планети у  наших

руках.

Мета. Сформувати уявлення про глобальні проблеми людства і про те, як вони відбиваються на території нашого району. Розвивати вміння і навички аналізувати сучасні екологічні процеси. Виховувати інтерес до природи, почуття любові до рідного краю.

Обладнання. Плакати, глобус.

   Учитель:

Ніколи раніше наш земний дім не зазнавав таких політичних і фізичних перевантажень, ніколи людина не брала від природи стільки данини і ніколи не була такою уразливою перед міццю. Яку ж і сама створила.

     Природа землі незвичайна і неповторна. Кожен її куточок гарний

по - своєму. Духмяний аромат трав дають нам лісові галявини - ці чудові комори лікарських рослин. Щедра і привітна наша земля, та в останні роки важко їй живеться.

 

Ведуча 1.  Сьогодні іскристо вирує наснага,

                    А щедрість природа дарує всякчас.

                    Тому всі сприймайте нас дуже серйозно,

                    Ми просимо, слухайте, слухайте нас!

 

 Ведуча 2.   На жаль, іржа байдужості

                     Вже роз’їдає день крилатий,

                     Природи святість

                     Мусимо всі захищати!

 

Дівчинка. ( виходить із глобусом в руках)

                    Зупиніться! Подивіться!

                    Що принесла сюди я,

                    Це ж бо наша найрідніша,

                    Найчарівніша Земля.

 

 

 

Земля.       Я мільярди літ жила,

                   А тепер поранена, вся у ранах я.

                   Людина підкоряє природу.

                  Вона створює все нові й нові хімікати,

                  Які знищують комах, тварин , отруюють воду...

                  Я вмиваюсь кислотними дощами.

                  Нові технології роздирають моє тіло.

                  Доволі, люди, схаменіться!

                  Огляніться, благаю вас!

                  Все задумано мудро в природі –

                  Жити усьому в мирі й згоді.

 

  ( Виходить  ансамбль дівчат і виконується пісня на мотив "Несе Галя воду" )

Пісня:

Топчим ми квіти, дерева ламаєм,

Так ми можемо втратити всю красу, що маєм!

Що нам скажуть діти: що душі немаєм!

 Раз усе тут трощимо, сміття розкидаєм.

Схаменіться, люди, захистіть природу.

Як не буде лісу, річки - не буде народу.

 

Ведуча 1.

 В результаті діяльності людини порушено екологічну рівновагу на Землі.

 

Господиня.

Щось не те на Україні,

Щось не все в порядку,

Сади вишневі похилились,

Хрущі давно вже не гудуть,

Лише жуки ті колорадські,

Картоплю день і ніч гризуть.

 

Господар.

Жайворонки в полі вже не так співають.

Пестициди й хімікати вітри розганяють,

На городах наших огірки не родять,

 Хмари з кислими дощами

 Дуже часто ходять.

 

Виконання жартівливої сценки:

 «Три богатирі»

Діючі особи: Ілля Муромець, Альоша Попович, Добриня

Микитович.

Ілля Муромець.  Ех, поле  Талалаївське. Ні живе, ні мертве, ти стоїш, як після побоїща.

Альоша Попович.

 Тут щось написано. "Наліво підеш - на поле з нітратами попадеш. Направо підеш - на гори міндобрив, кинутих невідомо коли, натрапиш. Прямо підеш - коня втратиш, все отрутохімікатами залито. Ну ми й заїхали.

Добриня Микитович.

Щось кінь мій спотикається. Чи не повернути нам назад?

Альоша Попович.

 Навкруги ні душі, хоч би ковалик

застрекотав чи пташка зацвірінчала.

Ілля Муромець.

Зацвірінчиш тут, якщо їсти не буде чого: ні одного жучка, черв'ячка на всю округу.

Добриня Микитович.

Дивіться, хмари над полем розстеляються. До добра це не доведе!

Невже сили темні – погані знову на нашу землю напасти жадають?

 Захистимо ж, браття, землю - матінку від ворогів!

Ілля Муромець.

Зачекай - но, не гарячись, Добриню. То не хмара чорна небо застеляє, а дим з труб Талалаївських заводів валить.

Альша Попович.

Нумо скажи, Ілля Муромцю, від чого це поле таке мертве?

Від чого трави на ньому посохли, а птахи полетіли.

Ілля Муромець.

Від того, що багато років на цьому полі йшла битва. І мала назву вона: «Битва за врожай».

 

 

   Так довго за нього билися один з одним, недбайливі, що зараз на полі навіть бур’ян не росте. Всю - то її, Землю - матінку, пестицидами й нітратами замордували.

 

      

 

Добриня Микитович. Це що ж! Даремно, значить, ми ^

богатирі, крівцю проливали? Землю від ворогів захищати?

Ілля Муромець.

Ой, браття! У тім - то й річ, що не ворожа сила до цього   довела, а самі люди землю - матінку звели.                                   

Альоша Попович. Люди добрі, схаменіться! Почуйте крик землі нашої, вимолюйте в неї пощади.

Ілля Муромець. Гайда, добрі молодці, до Києва. Як видно знову наш час настав, час богатирський.

 ( ВИХОДЯТЬ )

 

ВЕДУЧА 2.

                    Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю,

                    Що ми після себе на світі лишаєм? д

                    Ліси наші в'януть, нема більше рік.

                    Пташки покидають край рідний навік.

                   Нечисте повітря, у грунті нітрати,

                   І слово Чорнобиль нам страшно згадати.

(Жартівлива сценка  «Золота рибка»).

Діючі особи: Брехушкін, Вертушкін, Золота рибка. Брехушкін. Ех, люблю я, Брехушкін, природу, матір нашу.

Вертушкін. Так, багата вонаІСкільки не ловимо, не стріляємо, а живність все не кінчається.

Брехушкін. Не кажи ,Вертушкін,риби в річці Роменці помітно стало менше.Пам'ятаєш, бувало,жахнеш динамітом - вона ,родима,так вся і спливе! А тепер...

Вертушкін.

Таак! Тепер цього не можна, ні-ні! Нащо вона, природа ця, коли її і пальцем не чіпай?3а кожним кущем юннати, зелені патрулі, як мухомори, стоять...

Брехушкін.

А ми хто? Ми теж любителі природиЮсь я на гуртку виступав, розказував про охорону природи.Знаєш, як мене хвалили?!

Вертушкін.

 А я для економічного гуртка який реферат підготував . Вчителька похвалила. Каже: «Молодець, Вертушкін».

Брехушкін.

Так, якщо б не ми , хто б ще так природу любив?

Вертушкін.

Ой, диви, Брехушкін!  Тут риба якась, попалась.

 Брехушкін.

Оце так! Золоту рибку спіймали! Ура! Золота рибка. Відпустіть мене, хлопці! Гарний викуп дам!

Вертушкін.

Невже і справді золота, а , Брехушкін?

Брехушкін.

Скоріше проси в неї чого - небуть, доки не здохла.

Вертушкін.

Що ж такого побажати? Придумав, хочу особистий катер і сітку!

Брехушкін.

Рибко! Ти чого мовчиш? Прийом, прийом, як чуєш?

Золота рибка.

Щось у відрі погано мізкується, відпустили б мене.

Вертушкін.

 Ну, ось чого ще надумала. Зараз хвостиком махне...і згадуй лиш як звали.

Брехушкін.

Ні, рибко, ти спочатку бажання виконай.

 Золота рнбка.

Ну, тоді й отримуйте - нічого.

Вертушкін.

Ах ти , кілька виробна. Зараз я тебе на сковорідку - і кінець.

Брехушкін.

Спокійно,ми ж любителі природи, а рибка - частина природи. Випускай її.

Вертушкін.

Ну, тепер давай катер!

 

 

Золота рибка.

Звиняй, Вертушкін, але катер ніяк не можу.Від нього лиха річці багато, рибка лякається.

Вертушкін.

Так я й знав! Не рибка, а рибнагляд якийсь. Ти що халтуриш, чума болотна?

Брехушкін.

Тоді терем постав на березі!

Золота рибка.

Не можу. Адже для терема потрібно дерева рубати. І так весь гайок на березі біля ріки вирубали.

Вертушкін.

Ну,стерлядь, безталанна! Даремно її відпустили!

Брехушкін.

Ладно, тоді зроби так, щоб про нас у газеті написали: про те, як ми природу любимо.

Золота рибка. А ви її любите?

Вертушкін.

Виступаємо, лекції з охорони природи читаємо.

Золота рибка.

Але поки ви слова красиві промовляєте, ваші друзі шпаківні й годівниці роблять, джерела розчищають.

Брехушкін. Гей, рибко, ку-ку.

Вертушкін.

Та нічого не відповів рибка, тільки хвостиком

змахнула. Ну що, Брехушкін, починаємо нове життя, у школі

« Лісний патруль» організуємо.

Брехушкін.

Ага, і «Річний патруль» також. Ти ще, рибко, про нас почуєш.

(Виходять).

 

Дівчинка.     Все на землі, все треба берегти:

             І птаха, й звіра, і оту тварину.

             Не чванься тим, що цар природи ти.

             Бо, врешті, ти - лише її частина.

 

Хлопчик.     Так, частка - невелика і залежна.

                       Цю істину сприймай беззастережно.     Якщо береш, то треба й віддавати,

Коли й надалі хочеш працювати.

Вірш.            Любіть природу рідну,

                      Завжди милуйтесь нею.

                       Ранковими світанками,

                       Вечірньою зорею.

                       Любіть дерева голі,

                       Любіть дерева в шапках.

                       Вони, ніби колиска,

                       Неначе рідна мати.

                       Не спричиняйте болю,

                       Не рвіть природи коси,

                       А щоб росли густії,

                       Споліскуйте у росах.

Ведуча І.       Хто, як не ми, поможе цій землі?

                       Вона стократ віддячить нам розмаєм.                 Задумайтесь, великі і малі,

Яке багатство і красу ми маєм!

ВЕДУЧА 2. Допоки житимеш, рятуймо все.

                      Від знищення, розрухи, смерті, бруду.

                      Хай наша справа радість принесе.

                      І впевненість, що ми на світі - люди!

 

( Фінальна пісня на мелодію пісні «Верба»).

Біля млину калина, біля ставу верба,

Все живе у природі, хоч і йде боротьба.

Знов калина чарує наші сонячні дні,

Знов природа дарує всі багатства тобі.

 

Приспів:

А верба над грай - водою

  Молодіє наче доля.

Хай всіх вас завжди верба

          До природи поверта.

Учитель:

      Пам'ятайте, діти! Природа - це наша домівка.

Земля - не рабиня, а мати.

Сонце - не вітчим наш, а рідний батько. _;р|

Дощі, вітри, сніги мусять бути добрими гостями. А ми на своїй планеті, не тимчасові мешканці, а мудрі господарі