Доповідь "Альтернативні комунікації для особливих дітей"

КЗ «Чернігівський навчально-реабілітаційний центр»  Чернігівської обласної ради

РОЗДУМ 

 НА  ТЕМУ:

«Альтернативні  комунікації

для особливих дітей»

Підготувала  вчитель 

образотворчого  мистецтва

Сила Людмила  Вікторівна

Чернігів, 2021

  Комунікація є найважливішим чинником розвитку особливих  дітей, оскільки в процесі спілкування з оточенням дитина  набуває досвіду, засвоює знання. Кожна дитина відчуває потребу в спілкуванні, але не кожна може реалізувати цю потребу. Є  категорія дітей, у яких з різних причин мовлення відсутнє, і які потребують альтернативної комунікації,  або діти, у яких  мовлення розвинуте недостатньо, і тому вони потребують підтримуючої (допоміжної ) комунікації.  Альтернативна та допоміжна комунікація може застосовуватись при порушеннях слуху, дизартрії, анартрії, апраксії, розумовій відсталості, аутизмі, синдромі Дауна, прогресуючих захворюваннях (м’язова дистрофія, множинний склероз), у разі захворювань або травм у результаті аварій або інсульту, при тимчасових обмеженнях мовлення. Навчання таких дітей за допомогою засобів альтернативної комунікації значно підвищує рівень їх соціалізації, покращує якість життя, розвиває самоповагу й надає можливість відчути себе повноцінною особистістю .                        

 Альтернативна комунікація - це форма спілкування за допомогою жестів, міміки, картинок, фотографій, піктограм, технічних засобів, яка допомагає дитині адаптуватись у соціумі. Її концепція почала формуватись в кінці 70-х на початку 80-х років ХХ століття, коли був організований великий міжнародний проект з проблем тяжких мовленнєвих порушень між Англією, Канадою, Америкою та Швецією. Це стало основою для створення всесвітньої організації, яка носить назву International Society for  Augmentative аnd Alternative Communication.

Перш за все, визначимо цілі використання альтернативної комунікації:

•  побудова функціонуючої системи комунікації;
•  розвиток навички самостійно та зрозуміло доносити до слухача нову для нього інформацію;
• розвиток здатності дитини висловлювати свої думки за допомогою символів.

Отже, альтернативна та допоміжна комунікація (AAC) використовується для допомоги дітям та дорослим, у яких, з причин вроджених або набутих розладів, відсутнє або суттєво обмежене мовлення. Вона представлена системою спеціальних методів та засобів, покликаних, з одного боку, допомогти дітям з тимчасовою затримкою мовленнєвого розвитку, а з іншого – полегшити розуміння вербальних повідомлень (тобто, усної мови) осіб з тяжкими розладами мовлення. Сучасні засоби  альтернативної та допоміжної комунікації представлені трьома основними групами:

1. Найпростіші засоби: предмети, жести, фотографічні та інші зображення, символи. Вони допомагають виражати потреби, які стосуються життєдіяльності особи, отримувати уявлення про послідовність подій протягом визначеного проміжку часу, а також оволодівати основними мовними структурами.   Спеціалістами розроблені стандартизовані набори символів: Бліссимволіка( автор Чарльз Блісс, Канада), Леб-система (Райнхольд Леб,  Германія) та інші.
2. Засоби комунікації з використанням простої техніки, засобів(селективні): що відтворюють мовні повідомлення, серед яких  іграшки, що  розмовляють, а також електронні записники, фотоальбоми, комунікатори і т. п. За їхньою допомогою, можна створювати та зберігати в пам’яті пристроїв  голосові повідомлення і у такий спосіб створювати умови для активного спілкування людей зі значними порушеннями мовлення.
3. Багатофункціональні засоби комунікації на основі складних технічних пристроїв, таких як: сенсорні екрани, синтезатори мови та інші. Вони забезпечують значне розширення словникового запасу, дозволяють задавати тему розмови та одночасно об’єднувати декілька тем, роблять можливим спілкування на відстані, спрощують спілкування в групі та по телефону.

  Наприклад, комунікаційна система обміну зображеннями або PECS - це модифікована програма прикладного поведінкового аналізу (ABA) з раннього навчання невербальної символічної комунікації. Дана програма не вчить усного мовлення безпосередньо, проте таке навчання сприяє розвитку мови у дитини з аутизмом - деякі діти після початку програми PECS починають використовувати спонтанну мову. Навчання системі PECS відбувається в природному для дитини середовищі, в класі або вдома, під час індивідуальних занять протягом дня. Навчання дитини такої комунікації відбувається з використанням позитивної поведінкової підтримки. Програма PECS починається із навчання утрьох- дитина, педагог (або мама), помічник, який допомагає дитині у виконанні дії. Педагог  на певній відстані показує дитині  бажаний предмет  або їжу. Коли дитина тягнеться до неї, помічник допомагає дитині взяти зображення бажаного предмета та віддати зображення педагогу. Педагог нічого  не говорить, поки не отримає зображення. Після необхідної дії дитини ( взяти  зображення  бажаного та дати педагогу) педагог озвучує бажання дитини і дає  те, що зображене на картинці. Метою цього етапу- домогтися біля 8-10 обмінів протягом дня. На наступному етапі  робляться спроби підвищити самостійність дитини: помічник присутній, але дитина самостійно вибирає картку. Далі  дитині для вибору надаються картинки з різних сфер, дитина починає відповідати на питання «Що ти хочеш?»  за допомогою  смужки з реченням. Зображеннями, які використовуються у цій програмі  можуть бути фотографії, кольорові або чорно-білі малюнки, невеликі предмети, символічні зображення. Вибір зображення залежить від індивідуальних особливостей. Навчання за цією програмою  може  займати значний проміжок часу- від декількох місяців до кількох років.

Леб-система. Система охоплює 60 символів (піктограм) із надрукованими під малюнками значеннями слів, може бути використана для роботи з дітьми, що мають в своєму розвитку розумові та фізичні відхилення, а також для дітей дошкільного віку. Система складається з символів, розділених на 10 груп:

- загальні знаки взаєморозуміння (я, прохання, давати, вказувати, вітати, робити, спасибі, так / добре, немає / погано, припинити);

- слова, що позначають якість (тепло, холодно, великий / багато, маленький / мало, голосно, тихо);

- повідомлення про стан здоров'я (хворий, ліки, лікар);

- посуд, продукти харчування (їсти, пити, хліб, морозиво, овочі, фрукти, солодощі, ковбаса);

- предмети домашнього вжитку (будинок, стіл, відпочивати);

- особиста гігієна (туалет, одягати, приймати душ, зачісуватися, плавати, спати, мити, чистити зуби);

- ігри та заняття (їхати на автомобілі, дивитися телевізор, йти, малювати, слухати музику, займатися музикою, дивитися, грати, говорити, займатися);

- релігія (молитися, церква, причастя);

- почуття (щасливий, я тебе люблю, сумний, переляканий);

- робота і відпочинок (святкувати, танцювати, вчитися, працювати, прибирати).

Покажчик символів служить для орієнтування вихователя. До системи можливі доповнення: книга для читання, складальна каса, гральний кубик.

Двома найважливішими словами є «Я ХОЧУ». Мета системи - навчити дитину висловлювати за допомогою символів свої бажання. Лише на другому плані стоять слова «ТИ ПОВИНЕН».

Можливості застосування.

Система застосовується відповідно до можливостей дитини:

- дитина може знайти потрібний символ і передати педагогу,

- може тільки вказати на символ,

- може зробити вибір з 2-3 запропонованих символів (грати-танцювати-їсти),

- може вказати символ за допомогою «покажчика головою».

При комунікації дитина може спиратися на наявні поняття і один символ може позначати різні бажання. Наприклад: символ «пити»

- я хочу що-небудь випити,

- я хочу свій улюблений напій,

- я попив, але хочу ще.

За допомогою заперечення можна розширити застосування системи символів: так наприклад символи «прибирати, погано» можуть означати: «Я не хочу прибирати».

Ще одна можливість використання системи - піктограма з дахом, яка служить символом місця, наприклад: символ «їсти» з дахом може позначати «їдальня».

Введення символів. Щодня повторювані ситуації, такі як їжа, питво, туалет, миття рук дають привід для введення символів. Кожен символ вводиться на основі 2-3 конкретних ситуацій. Наприклад: предмет яблуко і символ «фрукти». Потім це поняття можна розширювати (фрукти: яблуко, груша, банан, апельсин). Уточнення «Ти хочеш яблуко?» Буде слушним моментом для введення символів «так» і «ні».

- Кожен символ обов'язково супроводжується словом.

- Якщо у дітей з аутизмом проблеми з символом «я», потрібно на символ наклеїти фото дитини.

- Потрібно продумати спосіб залучення уваги до дитини (дзвінок, іграшка-пищалка).

Для нерухомої людини елементарний спосіб комунікації - показ згоди або незгоди з допомогою руху очей

- закривання очей - ТАК, відкриті очі - НІ;

- ободок з указкою, закріпленої  на лобі - рухом голови показує потрібний предмет;

- світловий покажчик для включення звукового сигналу «Підійди сюди»;

- показ згоди або незгоди з допомогою мінімальних доступних рухів;

- колірні сигнали (червоний і білий), закріплені на кінцівках: червоний колір - ТАК, білий - НІ.

Відомо, що однакових дітей із тяжкими порушеннями розвитку не існує, кожна дитина має свої власні можливості і у кожної свої особливі труднощі. Тому вибір  засобів та методів використання ААС залежить від результатів спостереження та обстеження дитини 

Принципи роботи з впровадження системи  альтернативної та

додаткової комунікації :

Принцип «Від більш реального до більш абстрактного». Фахівці у підборі засобів додаткової комунікації орієнтуються на реальний рівень розвитку дитини, а не на її біологічний вік. Роботу з використання графічних засобів комунікації починають з фотографій. Цьому передує використання реальних предметів, іграшок. Схема використання графічних стимулів має наступний вигляд: фотографії → картинки із зображенням реальних предметів →  картинки → символи → піктограми → схеми.

Принцип «Надмірності інформації» передбачає одночасне використання декількох комунікативних засобів (наприклад, жест, слово, піктограма), орієнтування на індивідуальність, можливість вибору засобу комунікації самою дитиною.

Принцип мотивації. Вибір комунікативного засобу залежить від комунікативних можливостей дитини і кола її інтересів. Основна ідея даного принципу полягає у визначенні шкали інтересів кожної дитини і вмінні дорослого включити її у процес спілкування.

Принцип функціонального використання передбачає індивідуальний підбір комунікативного засобу в залежності від функціональних можливостей дитини: слуху, зору, руху, нюху, чуттєвості. Утворення комунікативного середовища навколо дитини: рівень пред’явлення символу або засобу, поза дитини, можливість участі асистента.

Вибір підходящої системи комунікації може істотно полегшити навчання дитини, а також підштовхнути розвиток мови. Крім цього, ніхто не забороняє поєднувати і комбінувати системи комунікації. Завжди можна почати з одного типу комунікативної системи і надалі, у міру того, як дитина набуває додаткові навички, ввести інший тип

Найголовніше - це не позбавляти дитину можливості спілкуватися. У будь-якій програмі навчання повинні бути присутніми завдання, які допомагають дитині навчитися спілкуватися більш ефективно. А спосіб спілкування - це вже по можливостях і здібностях .

Використання  цих методик  потребує  спеціальної професійної підготовки  і відсутність фахівців, які вміють навчати даних навичок є суттєвою перешкодою до застосування даних систем для навчання дітей  .

Піктограми – як засіб альтернативної та додаткової комунікації.

 Мета засобів альтернативної та додаткової комунікації – допомогти дитині спілкуватися. Це широке поняття, яке включає взаємодію з іншими людьми: пояснити потреби, бажання, виразити емоції, прохання. Якщо дитина розмовляє, але має труднощі з постановкою звуків, розумінням деяких понять, побудовою речень, то вона не потребує використання піктограм для комунікації. Але їй чудово підійдуть засоби візуальної підтримки – планери, таблички, які зображують порядок дій, візуальні підказки. Це допоможе їй зрозуміти складні поняття та систематизувати знання.

З чого починати роботу з піктограмами?

   Будь-яка методика передбачає вивчення понять від найпростішого. Починати роботу з піктограмами так само слід із найлегших понять: іменники та дієслова, потім можна додати прислівники, числівники, займенники. Важливо формувати поняття, які можна поєднати між собою у словосполучення або короткі фрази з 2-3 слів. Таким чином, активний словниковий запас дитини буде поповнюватися рівномірно, а розвиток зв’язного мовлення синхронізуватиметься з новими поняттями. Перші теми можуть включати добре знайомі дитині предмети, явища та дії. Розпочати роботу можна з тем, які найбільше мотивують дитину: іграшки або їжа/смаколики. Картки із зображеннями улюбленого печива, йогурту або яблук допоможуть стимулювати дитину до висловлювання перших прохань. Таким чином, дорослі демонструють дитині необхідність і зручність комунікації: «Попроси те, що хочеш, і отримаєш це без додаткових зусиль».

    Для дітей із порушеннями емоційно-вольової сфери це особливо важливий момент. Якщо почати працювати з дитиною в молодшому дошкільному віці (приблизно в 3 роки) до шкільного віку можна сформувати повноцінну базу для розвитку усного мовлення або формування мовлення на основі систем альтернативної та додаткової комунікації (якщо дитина за певних причин не може спілкуватися вербально). Щоб у дитини сформувалося уявлення про предмет та відбулася генералізація поняття, необхідно працювати з різними предметами та однією піктограмою.

    Важливо донести до дитини, що у світі усі поняття різні, але мають певні характеристики, що їх об’єднують. Наприклад, яблуко може бути червоним, жовтим або зеленим, великим, малим або середнього розміру. Може бути з хвостиком і без нього, кислим або солодким, цілим та порізаним на шматочки. Зараз бувають навіть квадратні яблука, але вони все одно залишаються яблуками. Чому так? Бо є певні характеристики, які дають пряме визначення цьому фрукту. Усі ці характеристики ми не вивчаємо спеціально, ми виокремлюємо їх із накопиченням власного досвіду. А для цього необхідно побачити дуже і дуже багато різних яблучок. І так із кожним предметом, явищем або дією.

   Коли ми дорослішаємо, то можемо передбачати розвиток подій, засновуючи це на власному життєвому досвіді. Дитина має вкрай малий життєвий досвід, а отже, потребує постійного поповнення знань про різні предмети. Важливо пропонувати дитині різні на вигляд реальні предмети та співвідносити їх із зображенням на піктограмі

    Таким чином, можна сформувати стійке усвідомлене уявлення про предмет або явище. Вивчаючи нову дію, запам’ятовуючи її назву та співвідносячи з певною піктограмою, дитині варто пропонувати розглядати варіанти виконання цієї дії різними персонажами в різних локаціях. Згодом багато з цих предметів, явищ, дій та характеристик предметів стануть власним життєвим досвідом дитини, що дозволить їй будувати між ними зв’язки та розвивати власні мовленнєві та мисленнєві уміння.

 На перших етапах знайомства з піктограмами зовсім необов’язково просити дитину називати слова або повторювати їх за дорослим.Це не допоможе прискорити процес формування вербалізації, а лише підвищить рівень тривожності дитини щодо процесу спілкування. Не потрібно давити на дитину постійними запитаннями та повторюваннями. Краще будувати роботу у вигляді гри, знайомити з новими поняттями поступово. Дорослому важливо чітко та правильно, доволі повільно промовляти слова, які вивчаються, та концентрувати увагу дитини на зображеному символі. Через декілька занять можна спробувати інший вид роботи – запропонувати дитині давати дорослому картки, які він називає. Згодом можна сортувати картки за певним визначеним принципом залежно від тематики та вмінь дитини. Коли буде накопичено достатній обсяг вивчених понять, можна переходити до складання словосполучень і коротеньких фраз.