Особистісно орієнтовані виховні технології в освітньому процесі сучасної початкової школи

Особистісно орієнтовані виховні технології в освітньому процесі сучасної початкової школи

 Виховні технології – група педагогічних технологій, існування яких є дискусійною проблемою, що пояснюється складністю діагностування тих якостей, розвиток яких передбачений метою технології.               Під виховними технологіями розуміють науково обґрунтовану стратегію, тактику і процедуру виховання. Розрізняють виховні технології і технології виховання. Вважається, що виховні технології – ширше поняття, ніж технології виховання. Як і будь-яку освітню технологію, виховну технологію визначають як діяльність чи сукупність дій, як проект (модель) виховного процесу, як систему, у якій результат відповідає визначеній виховній меті. У виховній технології особливо важливо вміти діагностувати відповідність результату меті; отже описувати виховну технологію необхідно у комплексі із діагностичними методиками.

 Термін «технологія» щодо виховного процесу вперше запровадив у педагогічну науку А. Макаренко. Зокрема, у «Педагогічній поемі» він писав: «Наше педагогічне виробництво ніколи не будувалося за технологічною логікою, а завжди за логікою моральної проповіді. Це особливо помітно в галузі виховання у власному розумінні цього слова, у шкільній роботі якось легше. На думку А. Макаренка, виховна технологія обов’язково має передбачати досягнення визначеного результату, отже, супроводжуватися жорстким контролем. Відсутність технології виховного процесу А. Макаренко пояснював з-поміж інших чинників недосконалістю підготовки педагогів у педагогічних навчальних закладах. Він зазначав, що в наших педвузах давно захиріла педагогічно-технічна думка, особливо в справі виховання… «В усьому нашому радянському житті нема жалюгіднішого технічного стану, ніж у галузі виховання. І тому виховна справа є справою кустарною, а з кустарних виробництв – найвідсталіша» [37].

 Отже, ще задовго до появи технологічних термінів у педагогічній науці та навчальних закладах України (а це сталося у 60-х рр. ХХ ст.) А. Макаренко відстоював необхідність упровадження виховних технологій, характерними ознаками яких є визначення мети, сукупність дій, діагностика і відповідальність педагогів за результати реалізації технології.

 Зрозуміло, не зі всіма ідеями класика педагогіки погоджуються вихователі та науковці. Зокрема, варто зауважити, що на результати виховного процесу впливає не лише вміння та бажання педагога працювати, а й особистісні якості вихованців. Зрештою, і в колонії ім. М. Горького траплялися випадки, коли безпритульних чи неповнолітніх злочинців виганяли із закладу, що практикувалося як особливий метод покарання.

 Цілком можливо, що реалізація виховного процесу на технологічній основі у майбутньому відбуватиметься успішніше за умови розроблення комп’ютерного діагностування. Сьогодні ж часто відомі виховні технології – це радше методики чи педагогічні прийоми.

 Відомими виховними технологіями є: технологія колективного творчого виховання І. П. Іванова; технологія гуманного колективного виховання В. О. Сухомлинського; технологія виховання в сучасній масовій школі (шоу-технологія); технологія виховної роботи з колективом класу; технологія організації самовиховання; технологія релігійного (конфесійного) виховання; здоров’язберігаючі технології та деякі інші. Часто до виховних технологій відносять також технології «Створення ситуації успіху», проектні технології, технологію формування творчої особистості.

 На сьогодні є дискусійною проблемою місцезнаходження у класифікаціях виховних технології особистісно-орієнтованого виховання. Її виділяють як окрему технологію або до неї відносять низку освітніх технологій, які сприяють розвитку неповторної особистості, яка здатна реалізувати особистісний потенціал та свідомо прилучається до системи цінностей, вироблених людством. До особистісно-орієнтованих технологій відносять створення ситуації успіху, колективного творчого виховання тощо. Проте вченими розглядається також особистісно-орієнтоване виховання як окрема інноваційна технологія.

 Практичне використання особистісно-орієнтованих виховних технологій свідчить не про позбавлення педагогіки елементів мистецтва та інтуїції, не про засилля шаблонів, а, навпаки, про ширше, більш вільне педагогічне варіювання на основі знання внутрішніх психологічних розвитку особистості.

 Такі виховні технології створюють максимальні можливості для життєвого самовизначення вихованців, що означає розкриття перед ними світу людських взаємин у всій їх складності й суперечливості, вирізнення тих моделей взаємодії людей, які можуть вести до успіху. Виховний вплив педагога мусить залучати дитину у виховну діяльність, точніше у самодіяльність, яка розгортається під дією впливів педагога. Призначення особистісно-орієнтованих технологій полягає в тому, щоб підтримувати та розвивати природні якості дитини, її здоров’я та індивідуальні здібності, допомагати в становленні її суб’єктивності, соціальності, культурної ідентифікації, творчої самореалізації особистості [38].

 В Україні особистісно орієнтовані технології вперше досліджував І. Д. Бех. Він вважає, що за традиційної шкільної виховної практики не тільки в молодших, а й наступних класах до учнів ставляться в більшості випадків без справжнього інтересу і поваги, в результаті в них немає ніяких підстав для прийняття самих себе серйозно. Під час реалізації особистісно-орієнтованих технологій виховання взаємодія вихователя з вихованцями має будуватися з урахуванням їхніх позицій, бажань, а не вимушеності спілкування: «…Педагог транслює свою індивідуальність, реалізовуючи свою потребу і здібність бути особистістю і, в свою чергу, формуючи відповідну потребу і здібність у вихованця».

 Основна ідея технології колективного творчого виховання – виконання суспільно значимих справ у співдружності батьків, учителів та учнів (разом знаходимо мету, разом плануємо, разом готуємо, разом проводимо, разом аналізуємо). Справи називаються творчими, позаяк на всіх етапах їх підготовки та реалізації здійснюються пошуки найоптимальніших шляхів вирішення спільних завдань.

Провідна концептуальна ідея технології полягає в тому, що спільна діяльність дітей, педагогів та батьків із покращення навколишнього життя розглядається як така, що сприяє розвитку соціально цінних якостей особистості, усуненню її недоліків, домінуванню переваг. Школа, як у найдосконаліших виховних системах, вважається не підготовкою до життя, а самим життям [13].

 Досить поширеною в освітньому процесі є технологія «Створення ситуації успіху». Автором технології вважають російського педагога А. Бєлкіна, хоча сам він не називає охарактеризовану ним ситуацію технологією. Зрештою, навіть у посібниках, у яких ситуація успіху трактується як технологія, паралельно вона називається педагогічним прийомом. Зокрема, вчені Миколаївського державного університету (О. Пєхота та інші) зазначають, що «В. О. Сухомлинський розвинув цей прийом (виділено автором) у створеній ним «Школі радості». Ще однією передумовою технології ситуації успіху є ідея А. Макаренка про завтрашню радість, якою мати жити колектив, що відкидає сіру буденність і прагне яскравих вражень.

 Технологія «Створення ситуації успіху» відрізняється від інших відомих  технологій тим, що ніякого досягнення реально може й не бути, воно імітується учителем для формування позитивної мотивації та емоційного стану піднесення.

 Реалізація технології не завжди має на меті досягнення успіху. Іноді учитель лише імітує успіх, тим самим створюючи бажання в учня просуватися вперед. Часто учні недооцінюють свої здібності, можливості. Вони просто не знають, що здатні впоратися із складними завданнями. Якщо їх переконати у наявності таких здібностей та можливостей, то іноді стрімко зростає працездатність та пошукова активність [37].

 Однією із ключових проблем педагогіки є формування колективу. Тому технологія формування колективу – одна з ключових у системі виховної роботи. Проблема колективу відображена у працях відомих педагогів С. Шацького, А. Макаренка, В. Сухомлинського, І. Іванова. Сформувати дружний класний колектив є одним із найскладніших завдань класного керівника.

 Є різні підходи щодо визначення основних етапів формування учнівського колективу. Окрім характерних дій, може бути виділення певних ступенів розвитку і притаманних їх якостей.

 Таким чином, ефективність будь-якої виховної технології залежить від того, наскільки концептуально пов’язані  між собою мета і зміст діяльності.

Зміст виховних технологій включає науково-обґрунтовані соціалізовані вимоги, передачу соціального досвіду, постановку мети і аналіз ситуації, що складалася, соціалізовану оцінку учня, організацію творчої справи, створення ситуації успіху тощо.