Доповідь до презентації Психологічні аспекти компетентнісного підходу у навчанні іноземної мови»

«Психологічні аспекти компетентнісного підходу у навчанні іноземної мови»

Підготувала вчителька  німецької  мови Манвелівської СЗШ

Волобуєва Надія Миколаївна

В умовах становлення і розвитку високотехнологічного інформаційного суспільства в Україні виникає необхідність підвищення якості шкільної освіти в цілому та іншомовної зокрема, адже основним результатом сучасної освіти має стати не система знань, умінь і навичок, а здатність випускника школи діяти в конкретній життєвій ситуації, уміння застосовувати свої знання в незнайомих ситуаціях та вибудовувати комунікацію з іншими людьми. У цьому зв’язку реалізація компетентнісного підходу в навчанні іноземних мов набуває особливої актуальності.

У Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти зазначено, що компетентнісний підхід – це спрямованість навчально- виховного процесу на досягнення результатів, якими є підпорядковані ключова, загально-предметна і предметна компетентності. Мета навчання іноземної мови: формування в учнів комунікативної компетентності – умінь і навичок здійснювати спілкування в усній і письмовій формах у межах сфер і тематики, визначених навчальною програмою.

Українські педагоги визначили такий перелік семи ключових компетентностей: уміння вчитися, загальнокультурна, громадянська, підприємницька, соціальна, компетентності з ІКТ (інформаційно- комунікаційних технологій), здоров’язберігаюча і чотирьох предметних компетенцій: знання, уміння, навички, ставлення. У той же час у Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти, окрім названих вище семи компетентностей, зазначено ще такі, як: спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами, математична і базові компетентності в галузі природознавства і техніки.

Сьогодні навчальним закладам потрібні творчі вчителі, які вміють працювати з людьми, колективом, глибоко усвідомлюють і знають свою роль у суспільстві, уміють використовувати набуті знання, вміння та навички в практиці, тобто професійно-компетентні. З огляду на це, основна мета освіти – підготовка особистості учня відповідного рівня конкурентоздатного на ринку праці, компетентного, який вільно володіє професією та орієнтується в суміжних галузях діяльності, готового до постійного професійного росту, соціальної та професійної мобільності.

Компетентнісний підхід до вивчення іноземної мови розглядають як такий засіб організації навчально-пізнавальної діяльності школярів, який забезпечує засвоєння ними змісту навчання та досягнення мети навчання під час розв’язання певних проблемних завдань.

Відповідно до рішень Європейської Ради основною компетентністю на заняттях іноземної мови і є комунікативна компетентність, тому що вона забезпечує набуття учнями вміння обговорювати проблеми, доводити власну позицію, формувати власний погляд, розвивати критичне та креативне мислення й адаптуватися у мовному середовищі.

Аналіз вітчизняних і зарубіжних психолого-педагогічних досліджень у галузі розроблення компетентності дав мені підставу переконатися в тому, що психологічні аспекти компетентністного підходу до вивчення іноземної мови можна трактувати як:

• характеристику особистості – здатності, якості, властивості;
• процедуру розв’язання конкретної ситуації;
• якості педагога, потрібні для ефективної професійної діяльності.

Сьогодні бути компетентним – це означає вміти мобілізувати в певній ситуації здобуті знання і досвід. Щодо психологічних аспектів у компетентністному підході у визначеній галузі – це поєднання відповідних знань і здібностей, що дають змогу обґрунтовано судити про цю сферу й ефективно діяти в ній.

Отже, компетентність людини – це певним чином структуровані набори знань, умінь, навичок і стосунків, які набуваються у процесі навчання. Нові акценти в діяльності вчителя пов’язані з перерозподілом пріоритетів його функцій – від інформаційної до організаторської, консультативної, управлінської. Переконана, що викладач має бути організатором спрямованої на розв’язання навчальних завдань діяльності учнів.

Закономірна зміна акцентів і в учнівській діяльності – вона має бути активною, передбачати самостійну й самоосвітню роботу. Із численного арсеналу методів навчання адекватними завданнями компетентнісного підходу ми називаємо  метод проектів, портфоліо, освітні технології «Дебати», «Розвиток критичного мислення через читання та письмо», частково-пошукові та дослідницькі методи навчання, які передбачають самостійну активну діяльність школярів задіяння та розвиток їх творчого потенціалу, уміння самостійного опрацювання додаткових джерел, комунікативні (особливо за умови роботи у групі) та організаційні вміння. Саме групова робота найбільш узгоджена з реаліями освітньої діяльності. Отже, визначаючи форми організації навчальної діяльності школярів в контексті компетентнісного підходу, бачимо пріоритетність групової та індивідуальної форм організації навчальної діяльності.

Іншомовна компетентність – це комплекс знань, умінь та навичок, що забезпечують ефективне спілкування іноземною мовою, а саме:

• уміння розуміти мовлення,
• чітко висловлюватись;
• адекватно й спонтанно реагувати на запит спілкування;
• змінювати коло спілкування;
• успішно використовувати іноземну мову і в навчальній діяльності, і для самоосвіти особистості.

І зрештою, іншомовна комунікативна компетентність визначається як складне ціле, що забезпечує компетентне спілкування в умовах міжкультурної комунікації. Вона передбачає сформованість комунікативних умінь у чотирьох основних видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо), наявність мовних знань (фонетичних, граматичних, лексичних) і навичок оперування ними.

 Найбільш ефективними технологіями формування іншомовної освітньої комунікативної компетентності в навчанні іноземної мови вважаю інтерактивні види діяльності. Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов організації постійної, активної, навчально-пізнавальної взаємодії учнів. Мета застосування інтерактивних методів і технологій у навчанні іноземної мови полягає у:

– залученні всіх учнів до активного спілкування на уроках;

– формування позитивної міжособистісної взаємодії в колективі;

– розвитку умінь і навичок виконання різних видів діяльності в стандартних і нестереотипних ситуаціях;

•    умінні критичного і творчого мислення під час розв’язання поставлених завдань, навичках роботи в команді.

Плануючи застосування інтерактивних технологій, необхідно  ознайомитися з психологічними принципами інтерактивного навчання.

Принцип активності сприяє залученні всіх учнів в освітній процес. Дотримуючись  принципу активності, забезпечувати активну участь усіх школярів класу у процесі спілкування.

Сутність принципу відкритого зворотного зв’язку полягає в залученні всіх учнів класу обмінюватись думками, погоджуватись з ідеями інших або заперечувати їх. Характерні риси цього принципу: прозорість, доступність, готовність оперативно реагувати.

Принцип експериментування передбачає активний пошук нових ідей і шляхів вирішення поставлених завдань.

Принцип відкритості, відвертості та довіри в спілкуванні визначає надійність спілкування, прихильність та симпатію учасників один до одного й, до того ж, збільшує імовірність успішного проведення аналізу та виправлення помилок. Цей принцип має забезпечити потрібну релаксацію, психологічну розрядку, зменшить втомлюваність та підвищити зацікавленість учнів.

Принцип рівності позицій означає, що викладач не прагне нав’язати учням свою думку, а діє разом із ними. У свою чергою, кожен учень має змогу побувати в ролі організатора, лідера.

Принцип емоційності передбачає формування в школярів інтересу до знань. Він спрямований на формування емоційного,  зацікавленого ставлення до процесу та способів здобуття знань, формування в учнів вміння контролювати свої емоції.

Дотримуючись психологічних  принципів інтерактивного навчання, вчитель  забезпечить:

– розвиток у школярів умінь та навичок творчо підходити до вивчення навчального матеріалу й тому зробить засвоєння знань більш доступним;

– навчить формулювати власну думку, правильно її висловлювати, доводити власний погляд, аргументувати й дискутувати;

– навчить слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;

– збагачувати власний досвід через включення в різні життєві та соціальні ситуації;

– вчитись будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, шукати компроміси;

– розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, творчість тощо.

То ж до технологій, які сприяють формуванню іншомовної комунікативної компетентності й активізують вивчення іноземної мови, можна віднести  рольові ігри, проектні та  інтерактивні технології, диспути, ІКТ, технологію  критичного  мислення.

У навчанні школярів перевага надається використанню рольової гри, яка має забезпечити  розвиток особистості, допомагаючи формувати такі важливі якості, як комунікативність, уміння працювати парами й в групах, проявити мовленнєву самостійність, організаторські та лідерські навички. Виконуючи різноманітні ролі, діти  мають розв’язати певну проблемну ситуацію, адже проблемні завдання спонукають до використання іноземної мови для повсякденного спілкування. Ефективним інтерактивним методом у навчанні учнів старших класів вважається різновид рольової гри – ділова гра. Ділова гра –  це форма відтворення предметного й соціального змісту професійної діяльності фахівця, моделювання відносин, характерних для цієї діяльності як цілого. Вона дає змогу створювати нові моделі практики, що відповідає цілям актуалізації майбутнього професіоналізму в сучасних умовах.

Отже, безперечним є той факт, що інтерактивні технології допомагають підвищити ефективність занять, викликати інтерес учнів до інтенсивного вивчення іноземної мови. А ще, завдяки психологічним аспектам в компетентнісному підході, які впроваджуються у процес вивчення іноземної мови, активно розвиваються комунікативні навички та вміння, здатність ефективно працювати індивідуально й у команді; формуються аналітичні здібності, відповідальне ставлення до власних вчинків, навички самоконтролю та самооцінки; розвивається творчий пошук, усвідомленість потреби й здатності до навчання впродовж усього життя.

Таким чином, реалізація компетентнісного підходу з використанням  психологічних  аспектів дозволить:

•       здійснювати навчання іноземної мови з урахуванням реальних потреб суспільства і практики соціальної міжкультурної взаємодії;
•       забезпечити вищий рівень знань, умінь і навичок учнів з іноземної мови;
•       задовольнити їхні індивідуальні освітні інтереси, потреби і нахили;
•       сприяти активному самовизначенню старшокласників щодо подальшої навчальної або професійної діяльності.

Реалізація компетентнісного підходу у навчанні іноземної мови з використанням психологічних аспектів має сприятливий вплив на саме освітнє середовище, оскільки посилюється мотивація учнів до навчання, підвищується зацікавленість у його результатах, стимулюється ставлення до знань як до особистісно значущих. Адже, головне завдання освіти сьогодні – навчити учнів творчо і плідно взаємодіяти із суспільством і в такий спосіб досягати статусу повноправних та компетентних громадян.