Доповідь «ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ТА СПОРТ ЯК СКЛАДОВА ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ»

Доповідь на тему:

«фІЗИЧНА КУЛЬТУРА ТА СПОРТ ЯК СКЛАДОВА ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ»

Виконав: учитель фізичної культури

Ткаченко Андрій Миколайович

фІЗИЧНА КУЛЬТУРА ТА СПОРТ ЯК СКЛАДОВА ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ

 Проблема формування стійких цінностей здорового способу життя у молодого покоління української нації є надзвичайно актуальною. Зумовлене це глобальною демографічною, екологічною та економічною кризою, різким зниженням працездатності, постійним зростанням захворюваності та підвищенням рівня наркотизації та алкоголізації населення. Особливо виражене погіршення фізичного, психічного, розумового розвитку і працездатності відзначається у дітей та молоді [3], [7], [8] та ін. Саме тому особливої актуальності набуває активне залучення молодого покоління до такого загальновідомого та ефективного засобу збереження і вдосконалення фізичного здоров'я як здоровий спосіб життя (ЗСЖ).

Згідно даних МОЗ, кількість випускників шкіл, які є практично здоровими становить лише від 5 до 15%. Понад 50% школярів мають – незадовільну фізичну підготовку, майже 60% – низький рівень фізичного розвитку. При цьому, здоров’я школярів має стійку тенденцію до погіршення. Тому закономірно, що відхилення у стані здоров’я мають майже 90% студентів, близько 70% дорослого населення мають низький та нижчий, ніж середній, рівні фізичної підготовки [2], [3].

Для людини здоров’я нині розглядається як інтегративна характеристика якості її духовного, психічного та фізичного розвитку, яка забезпечує повноцінну участь у різноманітних сферах соціального життя й діяльності як суб’єкта праці, пізнання, спілкування й творчості [2]. Виділяють такі компоненти здоров’я як фізичне, психічне, розумове і духовне.

З поняттям “здоров’я”, яке визначається ВООЗ не тільки як відсутність хвороб, а й як стан соціального, культурного й духовного благополуччя людини, закономірно співвідносять поняття ЗСЖ [9]. Поняття “здоровий спосіб життя” розуміється як життєдіяльність особистості, яка ґрунтується на культурних нормах, цінностях, формах та способах діяльності, що зміцнюють здоров’я і сприяють гармонійному фізичному, духовному і соціальному розвитку [5].

Питома вага ЗСЖ в ряді інших факторів, які визначають ризик для здоров’я є найбільшою і складає 49-53% (зовнішнє середовище – 17-20%, охорона здоров’я, активна медицина – 8-10%) [12]. Отже, зважаючи на надзвичайну важливість залучення молоді до ведення ЗСЖ, важливим є аналіз сучасних наукових уявлень щодо шляхів, засобів та методів забезпечення ЗСЖ молоді, серед яких провідна роль відводиться заняттям фізичною культурою і спортом.

Слід зазначити, що проблему формування ЗСЖ без засобів фізичного виховання не розглядає жоден автор. Відзначається, що постійне тренування функцій за допомогою фізичних вправ дозволяє нарощувати резервні можливості організму і створює умови для зміцнення фізичного здоров'я. Навпаки, гіподинамія і гіпокінезія  викликають зниження цих резервів [12].

Так, і у наших дослідженнях [7], [8], що були проведені серед школярів (n = 403) та юнаків-студентів (n = 1159) було виявлено, що показник кількості занять фізичною культурою на тиждень достовірно (r = 0,17 – 0,35, p £ 0,001 - 0,01), корелює з їх навчальною успішністю та самоефективністю, стосунками з однокурсниками, стабільністю працездатності впродовж навчального дня; негативні кореляційні зв’язки (r = -0,21 – -0,41, p £ 0,001) були встановлені з показниками: частоти захворюваності, особистісною тривожністю, рівнем соціальної фрустрованості, частотою паління та вживання алкогольних напоїв.

І це природно, адже в основі корисного ефекту фізичних вправ лежать викликані заняттями зміни в структурі, обміні речовин і механізмах керування діяльністю організму: при заняттях фізичними вправами поліпшуються функціональні можливості всіх систем організму – серцево-судинної, дихальної, кровоносної, а також покращується діяльність цих систем, завдяки чому збільшуються резервні можливості організму. Формування людини на всіх етапах її еволюційного розвитку відбувалось в нерозривному зв’язку з активною м’язовою діяльністю. Організм людини розвивається в постійному русі в нерозривному зв’язку з природою. Тому порушення цього зв’язку часто призводить до негативних наслідків в здоров’ї людини [10].

Фізичне виховання у формуванні ЗСЖ молодої людини має займати провідну роль [5], [8]. Разом з тим, дослідники вказують, що до цього часу залишається не визначеним місце занять фізичними вправами в системі цінностей ЗСЖ. Здебільшого процес формування в молоді ЗСЖ не поєднано з практичними заняттями фізичними вправами.  Не сприяє формуванню цінностей ЗСЖ і зміст занять з фізичної культури в навчальних закладах. Як правило не дотримується диференціація навчання, ігноруються стан здоров’я учнів та студентів, не враховується стать, їх індивідуальні й вікові особливості [5]. До найвагоміших чинників, що стримують розвиток фізкультурного руху молоді в країні відносять: слабку матеріально-технічну базу, низьку ефективність її використання; слабку підготовку фізкультурних кадрів; нестачу науково-методичного забезпечення, відсутність якісно нових програм фізичного виховання населення, які враховували б як умови життєдіяльності людей, так і досягнення науково-технічного прогресу.  

Найвагомішими чинниками ризику для здоров’я є молоді є надмірна вага, наявність хронічних захворювань, небезпечний секс, знижена фізична активність, психологічний дискомфорт, тютюнопаління, вживання алкогольних напоїв, вживання наркотиків [1]. Таким чином, недостатня фізична активність є провідним чинником ризику для здоров’я молоді. 

Виділяють такі найбільш значущі чинники, що перешкоджають залученню студентів до занять фізичними вправами:

• особистністні особливості вольової сфери (лінь, слабка волья, байдужість);
• відсутність відповідальності за своє здоров'я;
• низький рівень знань про позитивний вплив занять фізичними вправами;
• переоцінка значення звичної рухової активності для здоров'я;
• незадоволеність професійним і культурним рівнем викладачів;
• нераціональне використання вільного часу;
• наявність шкідливих звичок;
• недостатнє матеріально-технічне забезпечення занять;
• дискомфортність місць проведення занять [6].

У найбільш загальному змісті, під руховою активністю розуміється регламентоване за інтенсивністю фізичне наванта­жен­ня, що повністю задовольняє потребу в русі, відповідає функціональним можливостям організму, сприяє зміцненню здоров’я та гармонійному роз­витку особистості. Аналіз наукової літератури за проблемою дозволяє стверджувати, що рухова активність, як провідна складова частина ЗСЖ, сприяє удосконалюванню багатьох важливих функцій організму людини. Нині доведено, що дворазові на тиждень заняття з фізичної культури у навчальних закладах є недостатніми, і належну фізичну підготовку мають лише ті молоді люди, що додатково систематично займаються двічі-тричі на тиждень в спортивних секціях.

Н.Н. Завидівською було визначено п'ять основних принципів-умов сприяння фізичного виховання формуванню ЗСЖ:

• безперервність процесу навчання;
• запровадження нових технологій навчання;
• навчання повинно приносити задоволення;
• оцінювання – це процес навчання, а не його наслідок;
• кінцева мета – уміння використовувати в майбутньому систему набутих знань і навичок [4]. 

Фізичне виховання у сучасних умовах має відповідати загальній ситуації і набуває нового змісту – вноситься завдання формування внутрішньої мотивації людини до самовдосконалення, до всебічного та гармонійного розвитку. Зокрема, в навчальному закладі на кожному занятті з фізичної культури викладачем має виділятися час на методичну підготовку, спрямовану на здобуття учнями (студентами) знань, умінь і навичок необхідних для самостійного виконання вимог ЗСЖ та виховання його цінностей. Вирішальне значення у цьому процесі відіграє поєднання роботи з формування у молодих людей знань з теорії і методики фізичного виховання та ведення ЗСЖ з практичними заняттями фізичними вправами. З цією метою їм слід надавати інформацію про взаємозв’язок спортивних занять з цінностями ЗСЖ. Для їх кращого засвоєння слід ставити завдання розробляти програм збереження і зміцнення особистого здоров’я в майбутньому; аналізували життя відомих особистостей, знайомих і друзів щодо їхнього способу життя. Це надає можливість учням (студентам)  конкретизувати теоретичні знання про цінності ЗСЖ і сприяє розвитку мотивації до його самостійного ведення [5]. 

 Величезне значення в підготовці майбутніх висококваліфікованих фахівців відіграють практичні заняття з обраних видів спорту. Для того щоб оптимально застосувати оздоровчі технології на заняттях з фізичного виховання у ВНЗ та на заняттях з самостійної підготовки, дуже важливо, щоб студенти під час навчання оволодівали не тільки теоретичними знаннями щодо їх використання, але й самі засвоювали їх на практиці [2]. Найціннішими для здоров’я вважаються заняття фізичними вправами з обтяженнями, спортивні ігри та змагання. Вони сприяють розвитку основних фізичних якостей і постави; формуванню вміння і навичок проводити самостійні оздоровчі заняття; виховують морально-вольові якості; розвивають самостійність та ініціативність; сприяють організації здорового і змістовного дозвілля; стимулюють до оздоровчих занять; пропагують ЗСЖ і його цінності [5].

Під оптимальним руховим режимом розуміють регламентоване за інтенсивністю та тривалістю фізичне навантаження, котре включає побутовий аспект рухової активності та повністю задовольняє біологічну потребу в рухах, відповідає функціональним можливостям організму, враховує специфіку навчання, а тим самим сприяє вихованню ЗСЖ та зміцненню здоров'я [4].

Оптимально по­бу­дований руховий режим є найефективнішим засобом запобігання захво­рюванням і передчасному старінню, він позитивно впливає на центральну нер­вову систему, підвищує працездатність рухових нервових центрів, покра­щує показники умовно-рефлекторної діяльності, ліквідує порушення коор­ди­нації рухів. Сприятливі зміни відбуваються і в суб’єктивному стані людини, в неї поліпшуються самопочуття, сон, настрій, зменшується відчуття втоми, яке з’являється, як правило, у другій половині дня [12]. Саме тому важливим при вихованні у молоді цінностей ЗСЖ є проведення самостійних оздоровчих занять за місцем проживання. Їх метою є самостійне впровадження молодою людиною в свій режим дня різних форм ЗСЖ, що сприяє формуванню їхньої ціннісної системи та зміцнює здоров’я. Введення в практику самостійних тренувань із загальної фізичної підготовки, ранкової гігієнічної гімнастики, прогулянок у режимі дня та дотримання вимог ЗСЖ з усіх його компонентів допомагає подальшому розвитку фізичних якостей, покращенню їх постави, зміцненню здоров’я, емоційному розвантаженню та формуванню ціннісної системи ЗСЖ [5]. 

Н.В. Маковецька узагальнила важливість фізичної культури у трьох основних положеннях-настановах:

• абсолютна необхідність формування фізичної культури кожною людиною для оптимального її розвитку, починаючи з раннього віку з подальшим підтриманням цієї культури впродовж усього життя;
• взаємозумовленість розвитку фізичної і духовної культур;
• взаємодія фізичної культури з іншими видами людської культури [11].

Проведений нами аналіз можна узагальнити у таких висновках:

У формуванні ЗСЖ молоді провідну роль мають відігравати заняття фізичною культурою і спортом, оскільки рухова активність забезпечує удосконалювання та тренування багатьох важливих функцій організму людини. Однак, нині процес формування в молоді ЗСЖ здебільшого не поєднано з практичними заняттями фізичними вправами і стримується багатьма чинниками.

Робота з формування ЗСЖ має складатися із двох взаємопов’язаних складових: 1) прийняття молоддю цінностей здорового способу життя (пропагувальна складова); 2) здобуття молоддю знань, умінь і навичок, необхідних для самостійного виконання його вимог (змістовно-інформаційна та практична складові). Найбільш цінними для здоров’я є заняття фізичними вправами з обтяженнями, спортивні ігри та змагання. Важливим при вихованні у молоді цінностей ЗСЖ є проведення самостійних оздоровчих занять.

Робота з формування ЗСЖ в молоді конче потребує узгоджених дій на всіх ланках державного управління, залучення всіх державних закладів та громадських організацій, робота яких пов’язана із молоддю (середніх навчальних закладів всіх типів, ВНЗ, медичних установ, міністерств, держадміністрацій тощо). Тобто, створення цілісної державної системи, спрямованої на вирішення вказаного завдання.

Література:

1.     Воронін Д.Є., Окса М.М. Загальнопедагогічний і психологічний аналіз сутності і компонентів здорового способу життя студентів економічних спеціальностей // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. - 2005. - № 6. - С. 3-21.

2.     Горащук В.П. Теоретичні і методологічні засади формування культури здоров'я школярів: Автореф. дис... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. - Х., 2004. - 40 с.

3.     Жабокрицька О.В. Гуманізація освіти і виховання основ здорового способу життя підлітків // Збірник “Наукові записки”. - Випуск 38. - Кіровоград, РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001. - С. 66-69.

4.     Завидівська Н.Н. Професійно-прикладні основи формування здорового способу життя студентів вищих навчальних закладів економічного профілю: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. - К., 2002. - 20 с.

5.     Закопайло С.А. Формування здорового способу життя і його цінностей у старшокласників: Метод. рек. - Переяслав-Хмельн.: “Буклет”, 2001. - 58 с.

6.     Захарина Е.А. Анализ факторов здорового образа жизни, определяющих эффективность процесса физического воспитания студентов // Дні науки: Міжн. наук.-прак. конф. - Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2005. - Т. 3. - С. 294-295.

7.     Кокун О.М. Оптимізація адаптаційних можливостей людини: психо­фізіо­ло­гі­ч­ний аспект забезпечення діяльності: Моногр. - К.: Міленіум, 2004. - 265 с.

8.     Кокун О.М. Здоровий спосіб життя та навчальна успішність студентів // Практична психологія та соціальна робота. - 2008.  -  № 6. - С. 74 - 75.

9.     Леонтьєва О.І. Формування здорового способу життя підлітків засобами культурно- просвітньої діяльності: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.06 / Київський національний ун-т культури і мистецтв. - К., 2005. - 20 с.

10. Литовченко Г.О., Довгопол М.В., Буланов О.М., Кузьменко М.Г., Соломко О.А. Підвищення рівня освіченості - один з шляхів залучення молоді до ведення здорового способу життя // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. - 2006. - № 2. - С. 74-77.

11. Маковецька Н.В. Формування фізичної культури і здорового образу життя особистості: Теоретичний аспект проблеми // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. - 2006. - № 10. - С. 117-121

12. Севрюк М.П., Ціпов'яз А.Т., Лошицька Т.І., Саньков С.В. Залучення студентів технічних ВНЗ до занять фізичною культурою і спортом з метою формування здорового способу життя // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. - 2005. - № 21. – С. 15-23.