Доповідь "Інноваційність у сучасному освітньому просторі"

Інноваційність у сучасному освітньому просторі

                                                   На сучасному етапі розвитку освітнього

                                                середовища очевидним стає те,що традиційна

                                                     школа,  орієнтована  на   передавання   знань, 

                                                     умінь  і  нави­чок,  не  встигає  за  темпами  їх 

                                                      нарощування,   недостатньо       розвиває 

                                                        здібності, необхідні її випускникам для того, щоб самовизначитись у світі, самостійно приймати обґрунтовані рішення щодо свого майбутнього, бути ак­тивними і мобільними суб'єктами на ринку праці. Основ­ними недоліками традиційної системи освіти є породже­ні нею невміння і небажання дітей учитися, несформованість цілісного ставлення до власного розвитку та освіти. Подолання кризи сучасної освіти можливе завдяки фор­муванню принципово нової системи загальної освіти, чого можна досягти завдяки впровадженню інновацій.

Педагогічна інновація (англ. іппоvatіоп — нововведення) — про­цес створення, поширення та використання нових засобів і мето­дів (нововведень) для розв'язання педагогічних проблем.

Створення та поширення новацій у системі загальної освіти зумовлені низкою об'єктивних чинників:

• новими державними стандартами освіти;
• концепцією національного виховання дітей та молоді;
• авторськими навчальними програмами, підруч­никами, посібниками, виховними та управлінськими системами і технологіями;
• варіативними системами навчання (розвивальна, модульно-розвивальна, диференційована тощо);
• методами проектування та моделювання життєтворчості особистості, діалоговою формою спілкування суб'єктів навчально-виховного процесу;
• рейтинговою системою оцінювання навчальних досягнень учнів;
• модернізацією змісту, форм і методів управлінсь­кої діяльності керівників закладів освіти;

Об'єктами інновацій найчастіше є такі проблеми: як підвищити мотивацію навчально-виховної діяльності; збільшити обсяг навчального матеріалу, засвоюваного за урок; прискорити темпи навчання; максимально плідно використовувати час на уроці тощо.

Основу і зміст інноваційних освітніх процесів стано­вить інноваційна діяльність, сутність якої полягає в оновленні педагогічного процесу, запровадженні ново­введень у традиційну систему, що передбачає найви­щий ступінь педагогічної творчості. Суб'єктом, носієм інноваційного процесу є насамперед педагог-новатор.

Інноваційні методики створюють прекрасні умови для реалізації креативного потенціалу дитини. Вони дозволяють виявляти, розвивати здібності кожного учня, стимулювати самостійну творчу діяльність, а отже, дають змогу повніше використовувати потенціал особистості.

Рушійною силою розвитку сучасного суспільства є інформатизація. Процес інформатизації швидко поширюється і в освітянському просторі, залучаючи всі навчальні ланки та спричиняє не тільки появу нових термінів, а й зміну формату навчального процесу, який зорієнтований на максимальну оптимізацію навчання до потреб його учасників.

Нині ми є свідками й учасниками процесів, що безпосередньо пов’язані з реформуванням змісту освіти, - упровадженням нових Державних стандартів початкової та базової повної середньої освіти, розробленням і реалізацією концепції «Нової української школи»,змін законодавчої освітньої бази. Усі ці широкомасштабні інновації обумовлені вимогами часу, формуванням нової

моделі конкурентоздатного випускника, адже інформаційна цивілізація потребує людину,яка не лише добре обізнана,  а й спроможна оптимально орієнтуватися в потоці нової інформації, вибрати з неї потрібну й оперативно застосувати її на практиці, адаптивну, здатну творчо розв’язувати будь-які життєві проблеми.

Сьогодні, зважаючи на сучасні реалії, учитель повинен вносити в навчальний процес нові методи подавання інформації. Навіщо це потрібно? Мозок дитини, налаштований на здобуття знань  у формі  розважальних програм, тому значно легше прийме запропоновану на уроці інформацію за допомогою медіа-засобів.

Початкова школа - фундамент, від якості якого залежить подальше навчання дитини, і це накладає особливу відповідальність на вчителя початкової школи.    Довгий час початкова школа в системі освіти була «школою досвіду», тобто розглядалася як ступінь освіти, де учень повинен освоїти такі основні навички, як читання, письмо, рахунок для подальшої освіти. Сьогодні початкова школа представляється інакше. Вона повинна стати першим досвідом дитини в освітній системі - місцем проби своїх освітніх сил. На цьому етапі важливо розвинути активність, самостійність, зберегти пізнавальну активність і створити умови для гармонійного входження дитини в освітній світ, підтримати його здоров'я та емоційне благополуччя. Саме ці якості учнів і розвиваються з впровадженням ІКТ в освітній процес.

Використання цифрових технологій відкривають доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної

роботи, надають абсолютно нові можливості для творчості, дозволяють реалізовувати принципово нові форми і методи навчання.

Інформаційно-комп’ютерні технології здійснюють вплив на емоційну сферу молодшого школяра, сприяючи підвищенню пізнавальної активності, підвищенню інтересу до предмета та навчання взагалі, активізації навчальної діяльності учнів.Поява цифрових технологій і поширення цифрових засобів породило нові моделі поведінки та життєві практики. Але в основному, воно створило новий тип людей. Нове покоління позиціонує себе як вимогливе, нетерпляче, пов'язане з нелінійними способами споживання інформації.Це покоління людей використовує нові моделі поведінки, нові методи і способи навчання за професією. Воно характеризується високою швидкістю обміну інформацією в реальному масштабі часу. Кордон між реальним і віртуальним світом для нього вже зірваний назавжди. І це - справжній виклик сектору навчання.

Отже, сьогодні сфера навчання зазнає глибоких змін і повинна адаптуватися до нової екосистеми. Зіткнувшись із цифровою революцією, наша поведінка, наш спосіб споживання інформації, навчання, формування нових навичок знаходяться у стані перманентного розвитку. Створення інноваційних концепцій, таких як штучний інтелект, віртуальна реальність, цифрове перетворення реальності виглядає як реальна вартість і можливість їх впровадження в методи навчання. Ми поступово входимо в нову еру навчання, де інноваційні комп’ютерні технології є невід'ємними і інтегральними її складовими частинами.

Вимоги до ІК-компетентностей вчителів початкової школи

Сучасний стан розвитку освіти вимагає від учителів початкових класів, постійного підвищення їхнього професіоналізму, однією зі складових якого є інформаційно-коммунікаційна (ІК) компетентність. Вона є однією з восьми категорій ключових компетентностей, необхідних для навчання впродовж життя, визначених у рекомендаціях Європейського парламенту та ЄС.

                                                 З появою новітніх засобів навчання,що

                                                відкривають нові можливості в освіті, в

                                                тому  числі   початкової,   з’являється 

                                                необхідність  в  упевненому  володінні 

                                                 вчителями    початкових     класів

                                                             електронними засобами навчання

                                                              (нетбуками, планшетами тощо), розвитку їхнього вміння користуватися необхідним програмним забезпеченням (ПЗ), їхній обізнаності щодо основних принципів функціонування ПЗ, а також основних способів та методів їх розробки. Це дасть можливість наповнити освітньо-інформаційне середовище більш якісними ресурсами та збільшити ефективність процесу навчання молодших школярів за допомогою ЕОР.

Отже, сучасний стан розвитку освіти вимагає постійного росту рівня ІК-компетентності вчителів.

Виходячи зі сказаного вище, можна виділити наступні рівні ІК-компетентності вчителів молодшої школи та вимоги до них:

Початковий рівень – коли вчитель вміє самостійно встановлювати ПЗ на певний електронний засіб (планшет, нетбук тощо) та згідно інструкції і методичних вказівок використовувати його у навчальному процесі.

Середній рівень – учитель може не тільки встановлювати ПЗ та користуватися ним, але й розуміє основні принципи функціонування системи. В цьому випадку вчитель зможе надавати учням відповідні пояснення, а крім того, у разі необхідності – зрозуміти та усунути проблеми, що можуть виникнути при використанні ПЗ, або виявити його недоліки та вказати на них розробникам.

Високий рівень ІК-компетентності має вчитель, який не лише впевнено користується програмним забезпеченням та розуміє принципи його функціонування, але й володіє основами алгоритмізації та програмування. Такий рівень ІК-компетентності дозволить вчителеві спілкуватися із розробниками ПЗ на одному рівні, а розробникам краще зрозуміти освітні цілі і задачі. При цьому вчитель може стати співавтором електронних освітніх ресурсів, що є особливо важливим для учнів молодшого шкільного віку.

 Оскільки ІКТ швидко розвиваються та впроваджуються в сферу освіти, професійне вдосконалення вчителів має супроводжуватися постійним ростом їхньої ІК-компетентності. Плани усіх форм підвищення кваліфікації вчителів повинні містити певні основи інформатики (алгоритмізації, програмування), що забезпечать зростання ІК-компетентності вчителів початкових класів згідно з вищезазначеними вимогами та рівнями. В цілому, це сприятиме наповненню інформаційно-освітнього середовища якісними електронними освітніми ресурсами та зробить навчальний процес з їх використанням більш ефективним.