Доповідь "КОЛЕКТИВ ЯК ФАКТОР МОРАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УЧНЯ"

Про матеріал
Проблема формування нової людини – набуває винятково важливого значення на сучасному етапі розвитку нашого суспільства. Важлива роль у розв’язанні цієї проблеми належить педагогічній психології. Серед численних факторів, що визначають формування особистості учня, одне з головних місць посідають стосунки в колективі. Ставлення учня до навчання та громадських справ, до своїх ровесників, до себе самого значною мірою залежить від характеру його стосунків з членами колективу. Вони впливають на мотиви поведінки та навчання дітей, формування морально-психологічних якостей.
Перегляд файлу

Трум Мирослава Борисівна

Практичний психолог

Державний професійно-технічний навчальний заклад

«Дубровицький професійний ліцей»

 

КОЛЕКТИВ ЯК ФАКТОР МОРАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УЧНЯ

Проблема формування нової людини набуває винятково важливого значення на сучасному етапі розвитку нашого суспільства. Важлива роль у розв’язанні цієї проблеми належить педагогічній психології.

Поряд з вивченням закономірностей і умов успішного засвоєння знань учнем, розвитку її мислення і здібностей важливе значення має дослідження процесу формування моральних властивостей особистості, її переконань, волі, характеру, питання активного засвоєння учнем досвіду спілкування в колективній діяльності.

Серед численних факторів, що визначають формування особистості учня, одне з головних місць  посідають стосунки в колективі. Ставлення учня до навчання та громадських справ, до своїх ровесників, до себе самого значною мірою залежить від характеру його стосунків з членами колективу. Вони впливають на мотиви поведінки та навчання дітей, формування морально-психологічних якостей.

Важко назвати щось важливіше для людини, ніж її стосунки з іншими  людьми. Від характеру їх багато що залежить у нашому житті: настрій, моральне самопочуття, працездатність. Стосунки з навколишніми дають можливість усвідомлювати сенс свого існування, усвідомлювати себе як частку суспільства. Людина, як суспільна істота, немислима поза відносинами з іншими людьми. Саме завдяки спілкуванню і певним відносинам, що складаються в процесі цього спілкування, людський індивід поступово стає особистістю, яка здатна усвідомлювати не лише інших, а й себе саму, свідомо й активно регулювати діяльність та поведінку, впливати на навколишніх, виховувати їх прагнення, інтереси.

У стосунках виявляється позитивне ставлення  людей одне до одного, повага, довір’я, доброзичливість, готовність допомогти. У них також виявляється оцінне ставлення людей, що конче  необхідне для самоствердження особистості, для розвитку її самосвідомості й діяльності з метою самовдосконалення.

Вирішальна роль у моральному розвитку особистості належить взаєминам, що виникають у процесі спілкування спочатку в родинному колі, потім – з ровесниками дитячому садку, а  згодом – з членами учнівського та педагогічного колективу закладу.

«Тільки в колективі, зазначав К. Маркс, індивід дістає засоби, що дають йому можливість всебічно розвивати свої задатки» 

Одна з головних  умов нормального функціонування учнівського колективу, його належного й ефективного впливу на формування особистості кожного учня, члена колективу – постійне керівництво з боку педагога. Виховуючий колектив є органічною єдністю двох колективів – педагогічного і дитячого. Учнівський колектив  не може нормально розвиватися і функціонувати без цілеспрямованих впливів педагогів. Разом з тим однією з найважливіших функцій педагогічного колективу є організація  учнів  та безпосереднє керівництво ними  з метою використання учнівського колективу. Це керівництво здійснюється в різних напрямках. Педагогічний колектив, по-перше, формує структуру учнівського колективу, до-друге, він організовує відповідним чином його діяльність і в процесі цієї діяльності цілеспрямовано впливає на характер стосунків, що складаються між учнями, та проектує наступний розвиток цих стосунків. Мабуть, найскладнішою є функція, пов’язана з регулюванням стосунків між учнями. Ми не помилимось, сказавши, що від цього великою мірою залежить усе життя учнівського колективу в цілому і кожного учня зокрема.

Визначення особистості, які мають значні вади в моральному розвитку, зокрема в моральній свідомості, свідчить про те, що причиною цих вад найчастіше бувають якраз розлади у стосунках.

Від становища учня в колективі ровесників залежить його самопочуття. Тому дуже важливо, щоб педагог знав основу  тих чи інших стосунків дітей, емоційні переживання, які породжуються стосунками між учнями.

Але для людини важливе не лише становище, яке вона займає серед інших, а й те, чи задовольняє воно її. В учнівських колективах часом можна зустріти дітей, які, скажімо не користуються авторитетом у ровесників, не мають у своїй групі  товаришів, проте таке становище їх чомусь мало турбує. Інші учні в таких випадках, навпаки, глибоко переживають, докладають усіх зусиль, щоб налагодити стосунки з ровесниками. Тому класний керівник повинен знати, як кожен учень суб’єктивно ставиться до свого реального становища в колективі ровесників, тобто якою є його внутрішня позиція. Трапляється, що хороший учень, на думку класного керівника, староста класу чи ініціативний активіст користується мізерним авторитетом серед  своїх ровесників або навіть відчуває антипатію з боку одногрупників. Буває й протилежне: відстаючий у навчанні, недисциплінований учень  може здобути велику популярність серед значної частини ровесників, які тягнуться до нього, прагнуть дружити з ним, а в певних справах навіть вважають його своїм  ватажком. Вчитель має точно визначити  ставлення до учня в учнівському колективі й врахувати його в організації внутрішньо колективних стосунків. Нехтування цим фактором приводить  до виникнення  суперечностей і конфліктів між окремими членами учнівського колективу. В такому випадку може  знижуватися результативність впливу  колективних відносин та формування особистості. Тому  одним з найскладніших і найважливіших завдань учителя в справі формування  особистості  учня є виховання в дітей вимогливості й відповідальності, поваги до інших, співробітництва і допомоги один одному. Першорядне значення в реалізації цих завдань має включення учнів у різноманітні колективні стосунки в процесі спільної діяльності й нагромадження в них досвіду колективної поведінки.

Колективна діяльність  доступна учням будь-якого віку, і вона благотворно впливає на стосунки між ними та на формування особистості. Стосунки між людьми, норми їх поведінки, поняття «справедливість», «чесність» посідають чи не найголовніше  місце  в свідомості підлітка. З цього приводу в учня з’являються вже власні міркування, погляди, оцінки. Вони виникають не тільки як результат виховних впливів дорослих, а й у процесі спілкування підлітка зі своїми одногрупниками. Ніхто не чутливий так до питання товаришування, до свого становища в колі ровесників, як підліток. Визнання товаришів надає йому впевненості, створює в нього життєрадісний, бадьорий настрій, і навпаки, невизнання нерідко буває причиною апатії, а то й відчаю.

Різноманітні між особові стосунки учнів у колективі можна виявити за допомогою експериментів, спостережень, бесід. Таким чином, становище учня в колективі ровесників і відповідні стосунки з ними є важливим фактором, що може значною мірою впливати на поведінку підлітка. Справа в тому, що серед підлітків іноді зустрічаються такі, які намагаються  будь-що виділитися з-поміж ровесників своєю активністю. Їх думки, позиції мотивуються не стільки інтересами колективу, скільки їх власними егоїстичними цілями. Тому дуже важливо аналізувати громадську активність учня, враховуючи характер його стосунків з ровесниками.

Найголовніше у роботі педагога – бути вмілим і доброзичливим організатором учбової діяльності учнів, вести їх до вершин знань і своєю ерудицією, і особистим життєвим прикладом, виховувати повагу до оточуючих,  а також пробуджувати в них прагнення до самовдосконалення.

 

docx
Пов’язані теми
Психологія, Інші матеріали
Інкл
Додано
29 жовтня
Переглядів
27
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку