Доповідь на конференцію «ДОМАШНІ ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ»

Доповідь на конференцію

«ДОМАШНІ ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ»

Доповідач вчитель фізичного виховання

Молодіжненської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Цуркан Надія Петрівна

Відповідно до «Положення про фізичне виховання в загальноосвітній школі» одним із важливих засобів реалізації цілей фізичного виховання є домашні завдання.

Домашня робота — це самостійне виконання шкільних завдань учителя після уроків, яке характеризується відсутністю безпосередньої допомоги й керівництва педагога. Готування домашніх завдань є одним із видів самостійної діяльності. Будь-яка діяльність складається з декількох компонентів. Мета — кінцевий результат, якого необхідно досягти в процесі занять фізичною культурою (це можуть бути зміцнення здоров'я, розвиток окремих рухових якостей і рухової підготовленості, загартовування, поліпшення статури тощо). Ефективність роботи вчителя багато в чому залежить від правильної постановки цілей, адекватних віковим можливостям і особливостям школярів, їхньому фізичному стану. Однак одне лише знання мети не забезпечує її реалізації. Для цього слід визначити необхідні засоби й способи її досягнення: у даному випадку це певні фізичні вправи, кліматичні фактори, гігієнічні умови проведення занять.

Основні принципи організації самостійних занять учнів

Для того щоб окремі дії приводили до потрібного результату, обов'язковим є постійний контроль за точністю, правильністю використання обраних засобів і способів виконання вправ, застосування тих чи інших процедур (водних, повітряних, сонячних).

Пов'язані з проведенням самостійних занять навички й уміння, передбачені шкільною програмою, відповідають віковим можливостям учнів. Іншою важливою умовою є приступність, посильність конкретних завдань для кожного школяра. Особливого значення в самостійній роботі набуває принцип свідомого ставлення до її виконання. Підготовка учнів до самостійних занять повинна починатися з небагатослівного інструктування школярів про мету й завдання конкретних самостійних занять, формування необхідних технічних та організаційних навичок. На всіх етапах навчання завдання повинні бути такого рівня складності, щоб до їх виконання школярі докладали визначених зусиль. З перших же занять

потрібно впроваджувати дозування часу роботи й навантаження. Іншим важливим компонентом фізичного виховання є вироблення в школярів найпростіших навичок самоконтролю за реакцією свого організму на навантаження. Формування вмінь і навичок, пов'язаних із проведенням самостійних занять, вимагає індивідуального підходу до учнів у процесі організації самостійної роботи. Варто також враховувати,, що будь-яке завдання, поставлене перед школярем, має набувати для нього особистісного значення. Він повинен бути зацікавлений у результатах своєї праці і, що найголовніше, бачити їх не у віддаленому майбутньому, а зараз, сьогодні.

Самостійність — це завжди якоюсь мірою творчість. З огляду на це озрізняють кілька типів самостійної діяльності за рівнем творчого підходу. Є види самостійної діяльності, які передбачають відтворення учнем того, що йому показав чи про що розповів учитель, — це найбільш простий, нижчий рівень. Другий рівень самостійної діяльності — коли відоме, добре знайоме й освоєне учень застосовує в інших ситуаціях, відмінних від звичайних, в іншій

обстановці. І третій (вищий) рівень творчого підходу полягає в тому, що на основі своїх знань, набутого досвіду учень знаходить інші способи й засоби виконання завдання, творчо підходить до організації своєї діяльності, до використання снарядів тощо, що сприяє в кінцевому підсумку досягненню тієї самої мети найкоротшим шляхом. Сьогодні, наприклад, великої популярності набувають так звані траси здоров'я. їхня довжина — 1000 м, на дистанції встановлюються 10-12 перешкод (звичайно для цього використовують спортивні снаряди, що є на шкільних майданчиках, і природні перешкоди). Ці траси використовуються в старших класах. Така форма роботи передбачає реалізацію принципу різнобічного впливу на організм учнів з метою його розвитку.

До методів, що сприяють набуттю школярами звички регулярно займатися фізичними вправами, належать, зокрема, методи переконання — бесіди, лекції, інформація, пояснення тощо. В учнів формується звичка до занять фізичною культурою, розвивається до них інтерес, вони озброюються необхідними теоретичними знаннями в галузі фізичної культури і спорту, анатомії людини.

Поряд із методами переконання важливу роль у формуванні звички до занять фізичною культурою відіграють практичні методи — показ, демонстрація, інструктаж щодо дозування навантаження, темпу, ритму виконання завдань.

Способи рекомендування завдань

Домашні завдання поділяються на дві групи. До І групи належать вправи, спрямовані на підвищення рівня фізичної підготовленості школярів, розвиток основних м'язових груп. Вправи II групи підібрані таким чином, що оволодіння певною навичкою чи технікою здійснюється в результаті виконання комплексу підготовчих вправ, спрямованих на опанування компонентів цієї навички чи техніки.

Наведений перелік домашніх завдань не є строго регламентованим. Учитель може залежно від матеріальної бази, місцевих умов і рівня підготовки учнів, власних знань змінювати вправи чи їхню кількість. Один із найважливіших принципів — індивідуалізація домашніх завдань, хоча вони можуть бути і загальними для всього класу, і груповими (диференційований підхід до учнів).

Методика повідомлення домашніх завдань повинна бути спрямована на формування в учнів чіткого уявлення про зміст вправ, дозування навантаження, умови безпечного виконання завдань, способи контролю й оцінювання пропонованих вправ з погляду дотримання правильної техніки, послідовність повторювання вправ, прийоми раціональної організації місця занять тощо.

Для досягнення цієї мети вчитель повинен дотримуватись таких рекомендацій. Якщо вправи домашніх завдань порівняно нескладні, можна обмежитися поясненням і демонстрацією. У тому разі, коли вправи більш складні, бажано заздалегідь підготувати картки з описом завдань, за наявності навчального посібника послатися на відповідну сторінку й номер завдання або проробити вправи в класі та вказати на типові помилки.

Пропонувати учням різні домашні завдання можна залежно від складності конкретного уроку, віку учнів тощо в будь-якій частині уроку.

Наприклад, комплекси ранкової гімнастики доцільніше задавати у вступній частині уроку; вправи, пов'язані з розвитком рухових навичок і якостей, — в основній частині, коли учні працюють саме над цим; вправи, спрямовані на оволодіння технікою рухових навичок, — у заключній частині, що сприятиме зосередженню уваги учнів, а також кращому запам'ятовуванню завдань школярами. Даючи вправи додому, потрібно уважно поставитися до питання дозування домашніх завдань.

Особливу увагу слід звернути на учнів, які перенесли захворювання. Відповідно до висновку лікаря варто тимчасово звільняти їх від виконання домашніх завдань.

Особливості проведення учнями самостійних занять

Учителі фізичної культури радять учням для самостійних занять складати й виконувати комплекси фізичних вправ, у яких з огляду на індивідуальні особливості рухової підготовленості школярів представлені вправи, що різнобічно впливають на їхній розвиток.

Під час самостійного виконання комплексів школярі повинні будувати заняття за такою схемою: на початку — підготовка до виконання комплексу (загальнорозвивальні вправи типу розминки: вправи для постави, рухи рук з поступово збільшуваною амплітудою, нахили голови, нахили і кругові рухи тулуба, присідання і почергові змахи ногами вперед, у сторони, назад, повільний біг, підскоки на місці, ходьба на місці). Якщо в комплексі є особливо складні вправи, треба спеціально до них підготуватися. В основній частині заняття (під час повторення вправ комплексу) бажано дотримуватися такої їх черговості: вправи для розвитку швидкості, гнучкості, спритності, сили й витривалості. Це стосується комплексів, що включають завдання для розвитку всіх основних рухових якостей. Для учнів початкової школи домашніми завданнями є комплекси загальнорозвивальних вправ імітаційного характеру: «Вирости великим», «Маятник», «Велосипедист», «Кішка вигинає спину» тощо. Починаючи з 5-х класів у завданнях виділяються окремі вправи для зміцнення основних м'язових груп, розвитку окремих рухових якостей.

Орієнтуючи школярів на самостійні заняття фізичною культурою, потрібно рекомендувати їм займатися не рідше одного разу на день. Тривалість залежить від змісту й інтенсивності тренування (але не більш 1,5—2-х годин). Поступово переходячи від конкретних домашніх вправ до більш загальних завдань, учителю варто створювати для учнів такі умови, щоб труднощі не зменшували їхнього прагнення займатися. Варіантів може бути кілька. Наприклад, учитель дає учням можливість у визначений час використовувати для своїх цілей спортивний зал. У такому разі він може консультувати школярів, допомагаючи їм вирішити виниклі проблеми, виправляти помилки. Можливо також об'єднувати учнів у невеликі групи, очолювані лідером — кваліфікованим спортсменом, інструктором — громадським працівником.

Загальні для всіх вправи учні виконують щодня, включаючи їх до зарядки, фізкультурних пауз між готуванням домашніх завдань з інших предметів, самостійних тренувальних занять. Учням пропонується перелік вправ, з яких вони на свій розсуд вибирають 3—5 вправ на кожний день.

Індивідуальні завдання спрямовані, як правило, на підготовку до складання навчальних нормативів, ліквідацію відставання в розвитку рухових якостей. Тому в кожному конкретному випадку їх планують окремо, орієнтуючись на визначені проміжки часу.

Загальні завдання (серії вправ) розраховані на місяць. Після повторення їх протягом цього часу навантаження змінюється. Наприкінці кожної чверті визначається ефективність самостійних занять — показники рухової підготовленості кожного учня порівнюють зі спеціально розробленими вимогами до учнів певної школи, що відображені в таблицях, тестах.

Щоразу перед впровадженням нової серії (виду) занять повідомляються відповідні теоретичні завдання, уточнюється методика роботи.

Контроль за фізичною підготовкою учнів

Перевірка домашніх завдань — це істотний і діючий «канал», що пов'язує домашню роботу та роботу на уроці, допомагає об'єднати їх у єдиний навчально-виховний процес.

На практиці використовуються різні способи перевірки домашніх завдань:

— фронтальна перевірка (нескладні вправи ранкової гімнастики, деякі акробатичні елементи, вправи І групи домашніх завдань);

• вибіркова перевірка виконання домашніх завдань окремими учнями, яку можна проводити в процесі уроку, не зупиняючи навчального процесу, чи спеціально звернути увагу всіх на помилки й досягнення у виконанні вправ окремими школярами;
• перевірка в парах, за якої кожен учень оцінює виконання домашнього завдання своїм товаришем;
• перевірка домашніх завдань відповідальним школярем, наприклад фізоргом чи старшим у відділенні.

Значно полегшує роботу як учителям, так і школярам ведення учнями зошита (щоденника самоконтролю), у якому вони записують зміст домашніх завдань, відзначаючи кількість і якість виконаних вправ, наводять спостереження за самопочуттям, настроєм, працездатністю, ступенем стомлення після занять і швидкістю відновлення функціонального стану організму, фіксують оцінку результатів, що дозволяє спостерігати за фізичним розвитком організму школяра. Вчитель і батьки здійснюють систематичний контроль, перевіряючи щоденник і оцінюючи на визначених етапах рівень опанування техніки виконання вправ. Це допомагає викладачеві, проаналізувавши запис, зрозуміти причини відставання учня і вказати шляхи їхнього усунення разом із медпрацівниками школи.

Оволодіння цим достатньо великим колом перерахованих навичок і умінь дасть можливість учням грамотно й осмислено займатися фізичними вправами. Разом з тим, досягти цієї мети учні можуть лише в разі поступового й планомірного навчання.