Доповідь на педнараду «Розвиток професійної компетентності студентів – потреб сучасного суспільства»

Розвиток професійної компетентності студентів – потреб сучасного суспільства

Характерною особливістю сучасного суспільства стає його людиноцентристська спрямованість, згідно з якою найважливішим показником прогресу є індивідуальний розвиток особистості: її здібностей, мислення, задоволення пізнавальних запитів і потреб, забезпечення прав та свобод тощо. Науково-технічна революція спричинила різке зростання обсягу інформації, яку необхідно усвідомити, засвоїти, опрацювавши у свідомості, й використовувати на практиці. Водночас велика кількість інформації - ідей, теорій, технологій - швидко змінюється, перетворюється, застаріває. У зв'язку з цим обсяг знань, набутих упродовж навчання, стає замалим уже після 3-5 років професійної діяльності. У більшості сучасних наукомістких виробництв саме з такою частотою відбувається радикальне оновлення професійних знань, конкурентоспроможні великі підприємства промисловості потребують постійного впровадження нової техніки та передових технологій і в такий спосіб вимагають постійної готовності працівників до змін характеру праці й самих професій, зростання загальноосвітнього та технічного рівнів. Отже, об'єктивно виникає потреба у всебічному гармонійному розвитку всіх людей, які беруть участь у виробництві. Відтак майбутні фахівці повинні бути налаштовані на постійне оновлення своїх знань, професійних умінь і навичок, збагачення досвіду пізнавальної та практичної діяльності, що підкріплюється відповідними ціннісними орієнтаціями.

Таким чином, процес професійної підготовки у відповідних навчально-виховних закладах має насамперед, спрямовуватися на формування готовності до такої діяльності, що базується на потребі особистості у навчанні і вдосконаленні протягом життя.

Розв'язання цієї проблеми передбачає орієнтацію системи підготовки майбутнього працівника на гуманістичну парадигму й особистісно орієнтовану освіту, що спрямовується на досягнення студентом професіоналізму у своїй діяльності.

Професіоналізм - це хороша підготовленість до виконання завдань професійної діяльності, за допомогою чого можна досягати значних якісних і кількісних результатів, зберігаючи водночас фізичні та розумові сили завдяки використанню раціональних прийомів виконання виробничих завдань. Досягнення професіоналізму потребує визначення професійно значущих якостей фахівця, з'ясування закономірностей його професійного зростання шляхом вивчення результативності його діяльності, взаємопов'язаних досліджень особистісного і професійного розвитку майбутнього фахівця. Професійний розвиток передбачає зростання, становлення професійно значущих особистісних якостей і здібностей, знань та вмінь, активне та якісне перетворення особистістю свого внутрішнього світу, що приводить до принципової перебудови і способу життєдіяльності, зокрема творчої самореалізації у професії. Професійний розвиток тісно пов'язаний з особистісним, саме особистісні якості перебуваючи під впливом професійної діяльності, забезпечують спрямованість особистості на самовдосконалення.

Сучасні вимоги до спеціаліста як середньої, так і вищої ланок виробництва передбачають визначення його професійної праці як поліструктурної, поліпредметної, поліфункціональної системи, що містить, крім безпосередньо спеціальних, ще й дослідні, проектні, менеджерські та інші види діяльності1. В умовах реального виробництва виникає потреба в розв'язанні завдань, пов'язаних з інтелектуальними труднощами та інтелектуальною ініціативою, з пошуком нових способів дій, миттєвої реакції на непередбачувані, позаштатні ситуації тощо. Саме в ході розв'язання таких завдань і формується творче мислення фахівця. Отже, майбутній спеціаліст повинен сформуватися як творча особистість ще під час навчання у професійних навчальних закладах.

Реалізація творчого потенціалу людини як суб'єкта професійної діяльності забезпечує формування її професіоналізму від кваліфікації до компетентності. Професійна компетентність дає змогу фахівцю успішно виконувати різноманітні види професійної діяльності, вона синтезує у собі широкий спектр знань та практичних дій, відображає ступінь сформованості професійної культури спеціаліста і визначає результати його роботи. Професійна компетентність є мірою і головним критерієм професійної підготовленості та здатності суб'єкта праці виконувати завдання й обов'язки відповідно до посади, яку він займає.

Водночас професійна компетентність розглядається як інтегративна якість, здатність, що не може бути обмежена лише наявністю певного обсягу знань, умінь і навичок. Здебільшого вона передбачає такі особистісні якості, що забезпечують можливість знайти й відібрати необхідне знання, спосіб дії в певній ситуації. Професійна компетентність - це системне поняття, коло повноважень у сфері діяльності, коло питань, з яких суб'єкт володіє знаннями, досвідом, сукупність яких відображає статус і кваліфікацію, а також індивідуальні особливості (здібності), що забезпечують можливість реалізації певної діяльності.

Компетентність - це освітній результат, що відображає підготовленість студента до реального володіння методами і засобами професійної діяльності та вміння застосовувати їх на практиці.

Поняття компетентності містить не лише когнітивний і операційний складник, але й мотиваційний, етичний, соціальний та поведінковий, які надають йому особистісного характеру відповідно до якостей конкретної людини.

Формування особистості майбутнього працівника у навчальних закладах має відбуватися на основі особистісно орієнтованого підходу, оскільки саме він базується на смисловому складнику будь-якого виду професійної діяльності і дозволяє майбутньому фахівцю змінювати свою індивідуальну професійну діяльність відповідно до вимог ринку праці.

Аналіз навчальних планів у контексті формування професійних знань і компетенцій, індивідуальних якостей особистості, дозволяє виділити три основні етапи в професійному становленні студента (рис. 1):

•    початковий (1-2 семестри навчання);
•    накопичувальний (3-4 семестри)
•    визначальний (5-8 семестри).

Рис. 1 – Формування професійного становлення майбутніх фахівців

Принципово нове завдання у формуванні особистості майбутнього спеціаліста пов'язане з необхідністю усвідомлення самого себе як творчого професіонала. Професіоналізм таким чином поєднує достатній рівень розвитку професійної культури й самосвідомості, налаштованої на творче розв'язання професійних завдань.

Професійна культура, як основа професійної компетентності, охоплює індивідуально відпрацьовані стратегії, засоби та прийоми розв'язання різноманітних завдань професійної діяльності. Найбільш важливими її компонентами є:

1) системний світогляд і модельне мислення;

2) конкретно-предметні знання, уміння, навички;

3) праксеологічний, рефлексивний та інформаційний елементи;

4) організаційно-діяльнісна компетентність праці, спілкування і саморозвитку;

5) професійна творча діяльність.

Відтак, цілеспрямований розвиток кожного з цих компонентів повинен відбуватися під час навчання студента у навчальному закладі.

Систематичний світогляд є необхідною умовою організації та здійснення управлінської діяльності на всіх рівнях виробництва. Саме він забезпечує можливість прийняти оптимальні рішення в нестандартних, складних ситуаціях. Завдяки системним уявленням стає можливим визначити суперечності, сформулювати проблему, знайти оптимальні шляхи її розв'язання.

1. Системний світогляд конкретизується в модельному мисленні, завдяки якому створюється модель процесу чи явища, викликаного чи пов'язаного з певною суперечністю. У цій моделі відображаються найбільш вагомі, суттєві чинники, умови, що впливають на явище чи факт, який вивчається, зберігаються найважливіші зв'язки між ними, що дає змогу ретельно їх аналізувати та знаходити шляхи розв'язання проблеми.

2. Конкретно-предметні знання, уміння і навички є джерельною базою, першоосновою формування всієї професійної компетентності. Тому система підготовки в ПНВЗ насамперед повинна забезпечити їх засвоєння. Але окрім цього в системі особистісно орієнтованого навчання кожен майбутній фахівець повинен усвідомлювати ці знання і створювати свій власний освітній продукт. Чим більше цей продукт (у вигляді творів, виробів, розв'язаних задач тощо) буде відрізнятися від стандартного, про який повідомляє, показує викладач/ учитель чи різні джерела інформації, тим інтенсивіше буде розвиватися особистість студента/учня, його налаштованість на творчість.

3. Праксеологічна, рефлексивна та інформаційна культура. Праксеологічна культура передбачає володіння сукупністю методів, засобів, стратегій, які забезпечують перехід від постановки проблеми, мети діяльності до конкретних дій щодо її розв'язання або до досягнення поставленої мети. При цьому найбільш вагомими діями мають бути вміння визначити мету, прийняти рішення, здійснити планування щодо її досягнення з урахуванням останніх здобутків науки і техніки, а також історичного досвіду діяльності. Для досягнення професійної компетентності майбутньому фахівцю особливу увагу слід приділяти психологічним аспектам визначення мети діяльності, оволодінню засобами прийняття рішень та планування. В аспекті формування особистості майбутнього фахівця слід враховувати, що саме праксеологічна культура впливає на формування індивідуального стилю діяльності.

Рефлексивна культура є системотвірним чинником усієї професійної культури в цілому. Професійна рефлексія передбачає самопізнання, самоаналіз, осмислення перебігу подій, умов власної професійної діяльності. Рефлексивна культура передбачає вміння правильно оцінювати свої потреби, мотиви, поведінку і співвідносити це з думками інших людей. Професійна рефлексія дає змогу оцінювати також систему своїх цінностей, моральні й соціальні якості, міркування особистості про себе як про професіонала. Рефлексивна культура також необхідна для розв'язання нестандартних (творчих) задач. У процесі підготовки майбутнього фахівця саме вона стає пусковим механізмом, який налаштовує молоду людину на професійне зростання і творчість.

Інформаційна культура забезпечує студенту/учню можливість творчо працювати з інформацією: знаходити її, аналізувати, використовувати. Висококваліфікований фахівець повинен самостійно здобувати й ефективно опрацьовувати інформацію, володіти відповідними сучасними (зокрема комп'ютерними) технологіями, а також уміти організовувати й спрямовувати інформаційний потік у реальну ситуацію виробництва1. Саме володіння інформацією дає можливості знаходити правильне рішення серед великої кількості можливих. В умовах особистісно орієнтованого навчання навчальна інформація використовується як засіб професійної діяльності та її спосіб регуляції. Отже, прийоми пошуку інформації, засвоєння методів і засобів її опрацювання стають важливим чинником формування особистості студента/учня, оскільки налаштовують його на постійний пошук інформації щодо вдосконалення професійної діяльності.

4. Організаційно-діяльнісна компетентність праці, спілкування, саморозвитку базується на здатності не лише виконувати, але й кваліфікувати свою діяльність і потребує сформованості сукупності об'єктивно необхідних знань широкого профілю про довкілля та внутрішній світ; умінь і навичок, необхідних для виконання професійної діяльності, налаштованість суб'єкта праці на встановлення ділових демократичних професійних стосунків з колегами, підлеглими та адміністрацією, а також уміння реалізувати їх у професійній повсякденній діяльності.

Саморозвиток - це процес, що складається з усвідомлення і прийняття індивідом власного досвіду і власної особистості. Організаційно-діяльнісна компетентність у саморозвитку передбачає уміння людини активно конструювати свій внутрішній світ, здатність знаходити нові способи професійного зростання, опановувати нові знання, способи дій, технології, нарешті це уміння знаходити шляхи для досягнення особистісних змін через саморозкриття і самосприйняття.

5. Професійна творча діяльність - спеціальна діяльність, що має професійну спрямованість на пошук нових, нестандартних, оптимальних рішень у роботі фахівця, принципово новий підхід до розв'язання проблемних завдань виробничої теорії та практики.

Творча професійна діяльність завжди здійснюється в умовах реальної (чи квазіреальної) проблемної ситуації. Водночас наявність проблемної ситуації створює лише потенційні можливості для професійної творчої діяльності. Професійна діяльність набуває ознак творчої, якщо суб'єкт праці усвідомлює наявність проблеми і приймає її до розв'язання, розуміючи необхідність пошуку принципово нового розв'язку творчих задач, докладає інтелектуальні та вольові зусилля для реалізації такого підходу і впровадження його результатів у практику. Професійна творча діяльність характеризується насамперед наявністю спрямованості на професійно-творчу діяльність, яка виникає за умов вибірково-позитивного ставлення людини до професії.

Саме професійна спрямованість визначає коло потреб, мотивів пов'язаних з перевагами професій. Професійно-творча спрямованість розвивається шляхом постійного збагачення та розширення кола потреб і мотивів. На думку дослідників, ці мотиви мають певну ієрархію. Перша група мотивів пов'язана з потребами щодо головного змісту професій, її об'єктивним призначенням. Друга група - відображає деякі особливості професії в суспільній свідомості (мотиви престижу, суспільної значущості професії). У цьому випадку суб'єкта більше приваблює зовнішній аспект діяльності. Третя група мотивів пов'язана з можливістю особистості реалізувати свої усталені потреби (матеріальні потреби, мотиви самоствердження, можливості розкриття особливостей характеру, звичок тощо). Четверта група мотивів відображає особливості самосвідомості особистості в умовах зіткнення з професією (впевненість у своїх здібностях, у своєму покликанні, творчому потенціалі тощо). Мотиви п'ятої групи базуються на зацікавленості особистості суто зовнішніми, несуттєвими атрибутами професії без усвідомлення її складності та професійних труднощів. Саме на підставі цих мотивів виникає прагнення стати фотомоделлю, актором, винахідником, космонавтом, спортсменом тощо.

У процесі формування особистості майбутнього фахівця в ПНВЗ особливу увагу слід приділяти розвитку мотивів саме першої групи, що пов'язані безпосередньо зі змістом обраної професійної діяльності. Адже високий рівень професійно-творчої спрямованості залежить від того, наскільки для людини близьким і необхідним є об'єктивний зміст професії. Показником цього рівня стає зміст та глибина професійного інтересу, без якого неможливим стає оптимальна відповідність фахівця його професії. Розвиток творчих сил особистості у професійній діяльності забезпечується високим рівнем професійно-творчої спрямованості, що відображає єдність інтересів і творчого потенціалу майбутнього працівника.

Розвиток професійної творчості відбувається поступово і має таку послідовність: професійно-вибіркове пізнавання, осмислення та усвідомлення проблемної ситуації, виокремлення головної проблеми і постановка проблеми в заданих параметрах, пошук підходів до розв'язання проблеми, вибір стратегії розв'язання, розробка ідеальної моделі реалізації стратегій, логічне обґрунтування прийнятої ідеальної моделі, розв'язання проблеми шляхом реалізації творчої моделі на практиці. Загалом можна стверджувати, що процес формування особистості майбутнього фахівця в ПНВЗ у сучасних умовах своєю кінцевою метою має залучення його до творчої діяльності, внаслідок чого й особистість стає творчою.

Професійно-особистісний розвиток фахівця детермінується внутрішніми умовами - свідомістю й індивідуальною позицією. Найважливіша умова становлення професіонала - майстра своєї справи полягає у зростанні рівня професійної самосвідомості. Рушійною силою цього процесу можуть бути такі внутрішні суперечності, які спрямовують особистість на їх подолання шляхом професійного самовдосконалення. Велику роль при цьому відіграють також моральні якості людини, які забезпечують конструктивний, позитивний напрям саморозвитку.

Здобуття професійної освіти в руслі особистісно орієнтованої парадигми набуває двостороннього характеру: зовнішній бік визначається опануванням знань, умінь, навичок, а внутрішній передбачає велику роботу особистості над своїм духовним світом, самовдосконалення; у цьому аспекті формування особистості майбутнього робітника потребує оволодіння ним культурними надбаннями свого народу, людства в цілому через усвідомлення найголовніших культурних цінностей.

На думку В.О. Сластьоніна, професійний саморозвиток, як основа самовдосконалення, складається з двох компонентів: зовнішніх умов, що створюються певними обставинами, позиціями і внутрішніх здібностей, які передбачають наявність потреби до оновлення, розвитку, самопізнання, розуміння своїх дій, цілей, засобів. Важливою умовою професійно-особистісного зростання вважається система ставлення людини до себе як до професіонала, до своєї праці, до змін у процесі професійної діяльності, до світу загалом1.

Найбільш значущим для професійно-особистісного розвитку при цьому є досвід самовдосконалення, що виявляється у зростанні творчого потенціалу особистості.

Системотвірним фактором професійного зростання і творчої активності людини стає самосвідомість, у центрі якої перебуває її позитивна Я-концепція, що об'єднує в єдину систему уявлення людини про себе саму: "Я-реальне", "Я-ідеальне", "Я-антиідеальне" та

"Я-професійне". Інші елементи самосвідомості забезпечують при цьому регулятивний функціональний зв'язок між ними і взаємодію з інтегрованим "Я-образом" особистості. Отже, проблема формування особистості майбутнього робітника під час навчання у професійних закладах освіти пов'язана з усвідомлення студентом себе творчим професіоналом.

Творчість розглядають як продуктивну форму активності й самостійності, як діяльність, на підставі якої внаслідок переосмислення наявного досвіду та здобутих знань створюється щось нове, оригінальне. Результатом творчості стають наукові відкриття, винаходи, художні й літературні твори, різноманітні технології виробництва, що радикально відрізняються від наявних, тощо. Для формування творчої особистості професіонала, на думку A.M. Матюшкіна2, необхідно виокремлювати творчу активність особистості як таку, що спрямовується на зміну діючого порядку, на створення нового. Велику роль у цьому процесі відіграє цілепокладання, як особистісна передумова творчості (за O.K. Тихомировим).

Отже, педагогічна підтримка формування особистості майбутнього фахівця, спрямована на прилучення його до творчої діяльності, полягає в розвитку його цілеспрямованості при розв'язанні творчих завдань.

За результатами аналізу методів активізації мислення науковцями лабораторії Г. Альтшуллера було зроблено висновок про те, що людину можна і потрібно вчити розв'язувати творчі завдання. Теорія розв'язання винахідницьких завдань (TPB3) стала основою технології розвитку творчої особистості. Важливою проблемою при цьому стає необхідність подолання стереотипів мислення, так званої психологічної інерції, внаслідок якої виникають труднощі в ході створення чи застосування нового. Для усунення таких стереотипів необхідна допомога педагогів у стимулюванні творчої активності. Насамперед слід сформувати в майбутнього фахівця впевненість у собі, своїх силах і в можливості вирішення поставленої задачі. Необхідно також всіляко підтримувати схильність до творчості, схвалювати будь-які творчі наміри та спроби. Педагогічна підтримка виявляється також у толерантності до нестандартних, неординарних пропозицій, до так званих божевільних ідей.

У процесі професійної діяльності творчість людини пропонує суспільно й економічно значущий результат. Розвиток професійної творчості у практичній діяльності базується на засвоєнні системних спеціальних знань, навичок, умінь, здобутому досвіді, майстерності, її результатом є щось нове, що має нову структуру, нове застосування, новий спосіб реалізації.

Розвиток професійної творчості майбутнього працівника починається у процесі навчання з його залучення до розв'язання нестандартних, творчих завдань, які певним чином ієрархізовані й поступово ускладнюються.

Згідно з теорією ТРВЗ, такі творчі завдання можна поділити на п'ять рівнів:

1. Завдання в межах однієї спеціальності. Для їх розв'язання необхідно обрати одне рішення серед кількох загальноприйнятих варіантів. Сам об'єкт при цьому не змінюється. Такі завдання застосовуються найчастіше в процесі професійного навчання.

2. Завдання, які потребують видозміни об'єкта внаслідок вибору оптимального варіанта розв'язання серед десятків пропонованих. Стосуються такі завдання найчастіше однієї галузі техніки.

3. Завдання, пов'язані з необхідністю проведення значної зміни об'єкта. Розв'язання цих завдань потрібно відшукати серед сотень неправильних, хибних. Пошук рішення таких завдань потребує знань у різних галузях техніки.

4. Завдання, пов'язані з повною зміною об'єкта, який необхідно вдосконалити. Пошук необхідного рішення передбачає аналіз тисяч варіантів і найчастіше відбувається в науковій сфері.

5. Завдання цього рівня потребують зміни всієї технічної системи, до якої належить об'єкт, що вдосконалюється. Пошук шляхів розв'язання цієї проблеми потребує аналізу сотень тисяч варіантів і знаходиться інколи поза межами сучасного стану науки та техніки. Розв'язання таких винахідницьких завдань потребує наукового відкриття1.

Звісно, що для майбутніх фахівців у період навчання в ПНВЗ доречно використовувати завдання першого і другого рівнів, проте і вони потребують використання спеціальних методів, які широко застосовувались у роботах наукової школи Г.С. Альтшуллера. Ці методи є сукупністю принципів і правил, які задають найбільш вірогідні стратегії й тактики дій того, хто розв'язує проблему, стимулюють його інтуїтивне мислення, сприяють генеруванню нових ідей. До таких методів розв'язання творчих задач, тобто до евристичних методів, належать методи мозкового штурму, синектики, вільних асоціацій, організованих стратегій, багатовимірних матриць, інверсії, евристичних питань та емпатії (або особистої аналогії). Саме вони повинні широко застосовуватись викладачами у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців. Це сприятиме максимальній концентрації духовних та інтелектуальних сил студентів для власних відкриттів нового, розвитку їхніх творчих здібностей. Такі підходи можуть бути закладені в основу принципово нової технології професійної освіти, що має спрямовуватися на розвиток творчої індивідуальності фахівця як вищої характеристики його професійної творчості. Творча індивідуальність фахівця передбачає сформованість у нього творчих здібностей, розвиток яких зумовлюється наявністю творчого потенціалу. Пусковими механізмами реалізації останнього є потреба у творчій діяльності для саморозвитку, самовдосконалення, а також наявність ієрархії мотивів, серед яких, як зазначалося раніше, на першому місці мають перебувати мотиви, безпосередньо пов'язані зі змістом своєї професії (серед них мотиви творчого самовдосконалення та самоствердження теж займають провідне місце). Творча індивідуальність характеризується також індивідуальним неповторним творчим стилем діяльності й певним рівнем творчих досягнень людини у конкретній професійній діяльності.

Формування особистості майбутнього працівника як творчої індивідуальності у процесі навчання відбувається тоді, коли освітній процес у ПНВЗ, що вибудовується на основі особистісно орієнтованої професійної освіти, створює умови для творчого оволодіння цілісним досвідом професійної діяльності, а кожний майбутній фахівець у процесі навчання індивідуально, творчо поєднує основні складники минулого досвіду, привласнює культуру, творчий досвід професійної діяльності минулого.

Науково-технічний прогрес, глобальна технологізація провідних країн визначає пріоритетність розвитку вищої освіти.

Вихідна пружина розвитку світового співтовариства - безприкладні успіхи науки, комп’ютеризація всіх сфер життя, поширення енергозберігаючих технологій, завдяки чому поняття «науково-технічна революція» стає архаїзмом. Темпи розвитку науки перетворили технічну революцію у природний процес, вона стала перманентною.

Нові технології відзначаються різким підвищенням складності реалізації, жорсткими вимогами до технологічної дисципліни. Перебудова економічної основи світового співтовариства вимагає перехід до нової стратегії розвитку на основі нового рівня знань. Розвиток сучасних технологій визначається не тільки зміцненням матеріальнї бази, але й рівнем інтелектуалізації суспільства, його спроможністю виробляти, засвоювати та застосовувати нові знання.

В умовах ринкової економіки людина виступає активним суб’єктом на ринку праці, що вільно розпоряджається своїм головним капіталом - кваліфікацією. Через високий рівень кон’юнктури людині трапляється не тільки змінювати роботу, але й професію. Людина має одержувати таку базову фахову освіту, що дозволяє опановувати нові професії в майбутньому. Професійна вища освіта стає конвертованою.

Кожна особа повинна мати можливість одержати фахову освіту для забезпечення гідного існування, додаткову освіту за своїм бажанням у будь який період життя.

Означені завдання об’єднуються ключовими проблемами впровадження «безперервної» та «перспективної» освіти.

Професіоналізм чи освіченість та компетентність? Професіоналізм - мірка володіння людиною технологіями.

Компетентність включає крім технологічної підготовки інші компоненти надпрофесійного характеру, абсолютно необхідних сьогодні кожному фахівцю. Це такі якості особистості, як спроможність самостійно приймати відповідальні рішення, використовувати творчі підхід до будь-якої справи, уміння доводити її до кінця, постійно вчитися, а також - гнучкість, абстрактність і системність мислення, уміння вести діалог, співробітництво. Над власне технологічною підготовкою виростає позапрофесійна надбудова вимог до фахівця.