Доповідь на педраду "Формування комунікативної компетенції дітей дошкільного віку: методи інтерактивної взаємодії"

 

 

 

 

 

 

Формування комунікативної компетенції дітей дошкільного віку: методи інтерактивної взаємодії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                      

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Мовленнєве спілкування є одним з перших видів діяльності, яким дитина оволодіває під час онтогенезу. Воно є універсальною умовою розвитку особистості в період дошкільного дитинства. У процесі різнобічного спілкування дитина пізнає природний, предметний і соціальний світ у його цілісності й різноманітності, формує та розкриває власний внутрішній світ, свій образ Я, засвоює та створює культурні цінності, є при цьому активним суб’єктом взаємодії.

     Мовлення дитини є головним інструментом, за допомогою якого вона встановлює контакт із довкіллям і завдяки якому відбувається соціалізація дитини. Сучасне трактування мовленнєвого спілкування здійснюється у контексті теорії мовленнєвої діяльності. Вчені розуміють мовленнєве спілкування як специфічну форму взаємодії людей у процесі їх пізнавально-трудової діяльності, що складається з комунікативних актів, у яких беруть участь комуніканти – різні люди, що продукують висловлювання (тексти) та інтерпретують їх.

     У дітей дошкільного віку існують паралельно дві сфери мовленнєвого спілкування:

· ​спілкування з дорослими – педагогами, членами сім’ї, знайомими та незнайомими людьми;

·​ спілкування з дітьми – однолітками, меншими за віком, старшими за віком дошкільниками та дітьми шкільного віку, як знайомими, так і незнайомими.

 

Завдання та показники комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей

     Потреба в мовленнєвому спілкуванні розвивається впродовж усього періоду дошкільного віку. Успіх взаєморозуміння у мовленнєвому спілкуванні залежить від того, наскільки сформовані в дітей комунікативно-мовленнєві здібності, мовна, мовленнєва та комунікативна компетенції.

     Мовна компетенція – це засвоєння та усвідомлення мовних норм, які історично склалися у фонетиці, лексиці, граматиці, орфоепії, семантиці, стилістиці, та адекватне їх застосування в будь-якій людській діяльності у процесі використання певної мови.

     Під мовленнєвою компетенцією учені, зокрема доктор педагогічних наук Алла Богуш, розуміють уміння адекватно, доречно й практично користуватися мовою в конкретних ситуаціях – висловлювати свою думку, бажання, наміри, прохання тощо, застосовуючи для цього мовні, немовні (міміка, жести, рухи), інтонаційні засоби виразності мовлення. Результатом сформованості як мовної, так і мовленнєвої компетенцій є комунікативна компетенція, під якою розуміють, за визначенням Алли Богуш, комплексне застосування мовних і немовних засобів з метою комунікації, спілкування у конкретних соціально-побутових ситуаціях, уміння орієнтуватись у ситуації спілкування, ініціативність у спілкуванні.

     У Базовому компоненті дошкільної освіти окреслено мету сучасної лінгво дидактики на етапі дошкільного дитинства. Це – формування комунікативно-мовленнєвої компетентності дитини дошкільного віку, зокрема здатності дитини виражати свої бажання, наміри, а також давати пояснення своїм діям та їх змісту за допомогою мовних і немовних засобів. Показником компетентності є здатність дитини будувати своє мовне спілкування з іншими людьми в різних життєвих ситуаціях

     У практиці дошкільної освіти існує суперечність між розумінням важливості спілкування для психічного розвитку особистості дитини та нерозв’язаністю проблем формування самого спілкування як діяльності. В умовах дитячого садка становлення спілкування підміняють проблемою розвитку компонентів мовлення, а це обмежує можливості гармонійного розвитку особистості через формування широкого кола комунікативних умінь: уміння аналізувати ситуацію спілкування, сприймати та відтворювати не лише змістову, а й емоційну інформацію.

     Завдання комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини:

·​ забезпечити цілісність і життєздатність різних спільнот людей – «дитина – дорослий», «діти – дорослі», «дитина – дитина», «діти – однолітки й малюки»;

· ​розвивати усі форми (емоційно-особистісне, ситуативно-ділове, позаситуативне) і засоби (невербальні, мовні) спілкування вихованців дошкільного віку;

· ​навчати диференціювати емоції (моральні, інтелектуальні, естетичні);

·​ формувати інтелект і дослідницьку діяльність, способи пізнання навколишнього світу;

·​ формувати творче (продуктивне) ставлення до організації діяльності й спілкування;

·​ розвивати комунікативно-мовленнєві здібності.

     Спілкування надає дитині змогу не лише одержувати, засвоювати досвід, а й створює умови для реалізації власної індивідуальності в загальній справі і, що не менш важливо, спонукає дитину ділитися власним досвідом, віддавати людям увагу, пошану, інтерес, здібності.

     Тому запропонована сучасна система методів мовленнєвого спілкування описана не з погляду їх дидактичної характеристики (наочні, словесні, практичні, інтелектуальні), а з погляду реальної взаємодії педагога з вихованцями.

Методи мовленнєвого спілкування

· ​створення мотиваційної діяльності;

·​організація пізнавальної діяльності, спрямованої на одержання нової інформації;

·​ репродукція знань, формування вмінь і навичок;

·​ систематизація й узагальнення одержаних знань;

·​ організація творчої діяльності для використання знань, умінь і навичок у нових умовах на творчому рівні;

·​ інтерактивне навчання.

Методи інтерактивної взаємодії

     Як відомо, жодну освітню новацію не можна перенести в чистому вигляді з однієї реальності в іншу, оскільки важливе значення мають такі чинники, як філософія навчального закладу, рівень професійної підготовки вихователів. Вітчизняна наука не дає готових методів інтерактивного навчання дошкільників. Але у практичній діяльності можна деякі з них адаптувати для роботи з дітьми старшого дошкільного віку. Зокрема, такі методи, як:

·​ багатоканальна діяльність;

·​ активне моделювання;

·​ розв’язання проблеми, або «дерево цілей»;

·​ мікрофон;

·​ карусель;

·​ неперервні думки, або «нескінчений ланцюжок»;

·​ відкриття законів життя;

·​ інтелектуальні хвилинки;

·​ «чарівні» перевтілення;

·​ творча діяльність.

Багатоканальна діяльність

     Відомо, що діти добре засвоюють ті знання, які торкаються їхніх почуттів. Тому головне – викликати подив, інтерес кожної дитини до проблеми й обов’язково провести роботу, щоб задіяти різні аналізатори.

     Модель творчого розвитку – «подив – інтерес – проблема – дії – пізнання – творчість».

Активне моделювання

     Це практична модель побудови освітнього процесу за допомогою гри, казки, театральної діяльності, що покликана реалізувати, окрім головної дидактичної мети, ще й комплекс таких цілей:

· ​надати дітям змогу самовизначатися;

·​ спонукати розвиток творчої уяви;

·​ створити умови для вдосконалення навичок співпраці в соціальному аспекті;

·​ стимулювати дітей до висловлення своїх думок.

Метод розв’язання проблеми, або «дерево цілей»

     Обирають проблему, що не має однозначного рішення, - наприклад, ситуації життя, епізоди казки, художнього твору. Дітям пропонують розглянути «дерево цілей» у вигляді схеми та ставлять завдання доповнити або домалювати його. Із запропонованою схемою може працювати кілька груп дітей, у кожній з яких діти, спілкуючись, розв’язують проблему разом. Кожна група пропонує своє рішення. Обговорюючи запропоновану проблему, вихователь разом з дітьми створює образне «дерево цілей».

     Для прикладу пропонуємо варіант бесіди педагога з дітьми на мотиваційному етапі проекту «Сюрпризи краплинки».

     Модель трьох запитань:

· Що знаємо про воду?

· Про що хотіли б дізнатися

· Що слід зробити, аби дізнатися?

· Про що хочуть дізнатися діти?

· Кому потрібна вода?

· Звідки у нас удома вода?

· Скільки рідини вживає людина?

· Куди дівається брудна вода з квартири?

· Чому морська вода солона?

· Які річки течуть в Україні?

· Звідки береться дощ?

     Діти висувають пропозиції щодо вигляду «дерева цілей»: хмаринка з краплинками, Капітошка з краплинками, акваріум з рибками тощо. Спільно з педагогом вирішують, що «дерево цілей» створюватимуть у вигляді Капітошки з паперовими краплинками.

     «Дерево цілей» є образним записом плану роботи, способів реалізації задумів. Так, скажімо, під час реалізації проекту «Чарівний світ звуків» діти вигадали «дерево цілей» у вигляді хлопчика, який чує різні звуки навколо себе: гримить грім, плаче дитина, грає музика тощо.

Мікрофон

     Цей різновид групового обговорення, що дає змогу кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку.

     Умови його використання:

· надавати слово лише тому, хто отримує уявний мікрофон;

· ​говорити швидко й стисло;

· ​не оцінювати відповіді;

· ​можливе поєднання з дидактичними іграми на кшталт «Закінчи слово або речення», «Ланцюжок» тощо.

Карусель

     Цей варіант інтерактивної діяльності є найефективнішим для одночасного включення всіх дітей в активну взаємодію з іншими дітьми, дорослими, казковими героями для обговорення різних дискусійних питань.

     Цей метод успішно застосовують:

· ​для обговорення результатів дослідів;

· ​під час роботи з «дослідницьким фартухом» для збирання інформації з будь-якої теми;

· ​для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань, правил поведінки.

     Організація цієї роботи передбачає розміщення стільців для дітей у два кола: внутрішнє – нерухоме, а зовнішнє – рухоме.

Неперервні думки, або «нескінченний ланцюжок»

     Це одна з форм обговорення питань, за якої діти приймають власне рішення за обмежений час, утворюючи єдиний «ланцюжок» думок. Метод має варіанти: прийняття й висловлення самостійного рішення або добирання картинок до теми.

     За предметними картинками діти утворюють ланцюжок думок: виделка – тарілка (щоб снідати) – ваза (виготовлена з фарфору, як і тарілка) – вода (наливають у вазу) – річка (там тече вода) – літо (добре влітку на річці) тощо.

Відкриття законів життя

     У практиці роботи ЗДО набули широкого використання авторські методи інтерактивного навчання. Метод відкриття законів життя – один з них. У його основу покладено проблемно-ситуативне спілкування дітей з навколишнім світом. Це одна з найактуальніших, найефективніших форм роботи, умовою якої є розвиток пізнавальної активності, піднесення її на вищий щабель практичних досліджень, дій самих дітей.

     Важливою умовою цього методу є:

· ​визначення проблеми або її пошук;

· ​організація різних видів спілкування з навколишнім світом – замилування, спостереження, гра, досліди;

· ​обмін враженнями, думками;

· ​фіксування результатів – схеми, позначки.

     Перевага цього методу в тому, що кожна дитина щодня відкриває для себе закони життя й природи через власну творчу діяльність.

Інтелектуальні хвилинки

     Це інтерактивний метод колективного обговорення. Застосування інтелектуальних хвилинок у процес і розв’язання проблеми спонукає дітей виявляти увагу, уяву, творчість, вільно висловлювати свої думки.

     Результативність інтелектуальних хвилинок полягає в тому, що цей метод дає змогу зібрати якнайбільше ідей щодо проблеми від усіх дітей протягом обмеженого часу.

     Під час проведення інтелектуальних хвилинок дотримуються таких правил:

-         не обговорюються і не критикуються висловлювання інших;

-         не забороняють повторювати ідеї, запропоновані іншими;

-         заохочують розширення ідей;

-         спонукають дітей розвивати або змінювати ідеї інших.

Метод «чарівних» перевтілень

     Цей метод передбачає дії, які відтворюють будь-які явища, об’єкти навколишньої дійсності, дають змогу дітям уявити себе в іншому образі. Перевтілення в образах характеризує внутрішній стан дитини, її потреби у певний проміжок часу.

     Дуже важливо обговорити з кожною дитиною відчуття образу. Використання цього методу передбачає низку умов:

· ​створення мотивації, ситуації, що потребує перевтілення;

· ​проведення відповідної підготовчої роботи щодо внутрішнього настрою дітей;

· ​забезпечення комфортного середовища, атмосфери довіри, розкутості.

Творча діяльність

     Метод творчої діяльності полягає в залученні дітей до самостійної дії у творчому процесі й дає змогу кожному самореалізуватися.

     Організація методу потребує:

· створення умов, натхнення, творчого піднесення для різних видів діяльності;

· ​визначення значущості дитячого творіння, створення ситуації успіху;

· ​практичне використання результатів творчого процесу, оформлення виставок, проведення конкурсів, виготовлення сувенірів.

 

     Складовими інтерактивних методів є прийоми інтерактивного навчання. За потреби їх можна комбінувати у різних методах.

     Прийоми інтерактивного навчання: дослідницький фартух, логічний ланцюжок, про те саме по-різному, добре – погано, «малювання» словами, інсценізація віршів, танок листка, що падає, поетична майстерня, мовленнєвий етикет, відгадай героя, хвилинки осяяння (створення ситуації емоційного сплеску, використання ситуації успіху), пошук добрих слів, «дерево пізнання».

     Використання вихователем інтерактивних методів під час освітнього процесу дає змогу організовувати спілкування як діяльність, створює оптимальні умови для ефективного розвитку у дітей навичок комунікації завдяки набутому досвіду мовленнєвої взаємодії як з однолітками, так і з дорослими.