Доповідь на тему: "Активізація пізнавальної діяльності учнів, як шлях до успішного оволодіння іноземною мовою"

« Повноцінними є тільки ті знання, які дитина здобула власною активністю.»     Йоганн Песталоцці

Важливою проблемою вивчення англійської мови залишається питання урізноманітнення навчального процесу, активізації пізнавальної діяльності учнів, розширення сфери їх інтересів. Сучасним учням доступні різноманітні джерела інформації, але саме наявність готової інформації сприяє розвитку пасивності. Зникає прагнення до пошуку, пізнання, творчості, тобто до діяльності. Навчальний матеріал може здаватися учням “сухим” і нецікавим, тому завдання вчителя – зацікавити їх. Це можна зробити за допомогою інформаційних технологій: презентації засобами SMART-BOARD, Інтернету, а також за допомогою дидактичних ігор.

Значним вкладом в педагогічну і психологічну науку є дослідження М.Кларіна, Є.Полата, Г.Китайгородської, М.Аріяна, М.Бухаркіна, що виявили можливості значного підвищення активності школярів у навчально-пізнавальній діяльності. А саме, великий інтерес викликають наступні методи навчання : *дискусійний (М. Кларін, Г. Китайгородська); *метод дидактичних ігор (Г.Китайгородська, М. Аріян); *метод проектів (Є.Полат, М.Бухаркіна); *використання ігрових технологій * проведення нестандартних уроків *використання мультимедійних технологій

Застосування цих методів дозволяє формувати, поряд із комунікативною компетенцією, окремі комунікативні та інтелектуальні вміння, які в сукупності складають уміння критичного мислення. Джава Н. у своїй статті дає таке визначення поняттю дискусія: «дискусія (лат. discussion – від discutio – розглядаю, досліджую) – широке обговорення якогось спірного питання для з’ясування різних точок зору».

Дискусія дає можливість: активізувати пізнавальну діяльність учнів; сформувати певну культуру мови, вміння вислухати співрозмовника до кінця, не перебиваючи; формувати свідоме ставлення до розгляду проблеми, активність в обговоренні проблеми, яка назріла, націленість на з’ясування причин її виникнення, а також на її вирішення. Мова, таким чином, є одночасно і метою, і засобом навчання.

Одним із важливих методів активізації пізнавальної діяльності учнів є метод проектів. Метою проектної роботи є автономне вивчення окремим учнем того чи іншого матеріалу, який є часткою одного великого розділу. Сутність проектної методики полягає в тому, що ціль занять і способи її досягнення повинні визначатися власне учнем на основі його інтересів, індивідуальних особливостей, потреб, мотивів, здібностей. Внаслідок цього, особисто-орієнтоване навчання, що лежить в основі проектної методики, передбачає зміну традиційної схеми взаємодії учитель-учень, суб’єкт-об’єкт на схему партнерства суб’єкт-суб’єкт.

Основна ціль навчання іноземної мови – мовленнєва діяльність, в якій мовленнєва система виступає тільки як засіб її реалізації. Найважливішими факторами, що сприяють формуванню внутрішнього мотиву мовленнєвої діяльності при проектному навчанні, є: зв’язок ідей проекту з реальним життям; наявність інтересу до виконання проекту з боку всіх його учасників; ведуча роль консультативно-координуючої функції вчителя. Звертаючись до власного педагогічного досвіду, можу з впевненістю сказати, що такий вид роботи цікавий як старшокласникам так і найменшим учням школи, хоч він вимагає більшої затрати часу ніж виконання, скажімо, звичного домашнього завдання, але викликає великий емоційний відгук та створює ситуацію успіху при його захисті, становленню особистості учня.

Доцільність використання дидактичних ігор та їх ефективність неодноразово підтверджувалась. Дослідниця Р. Осадчук стверджує, що «найсприятливіші умови гармонійного розвитку мотиваційної, змістової та операційної сторін пізнавальної діяльності учнів, створюються у процесі проведення дидактичних ігор, де самостійна діяльність учнів і навчальні завдання вчителя є основним засобом засвоєння знань». Проведення рольових ігор вимагає від учнів певного рівня розвитку їхньої пізнавальної діяльності.

Система освіти, на думку багатьох дослідників, не може бути незалежною від суспільного й політичного устрою держави. Саме тому, необхідність впровадження  інформаційних технологій в школи є нагальною потребою часу. Сучасна методика пропонує широкий вибір технологій і методів навчання англійської мови. В своїй роботі, я використовую нові інформаційні технології, які дають змогу мотивувати учнів до навчання та опановувати великий об’єм інформації з його подальшим аналізом і сортуванням. На уроках англійської мови, я використовую мультимедійні засоби, як наочний матеріал і як засіб для відтворення аудіо і відео матеріалів. Як показує практика, з усіх існуючих засобів навчання мультимедійні засоби щонайкраще вписуються у структуру навчального процесу, найбільш повно відповідають дидактичним вимогам і максимально наближають процес навчання англійській мові до реальних умов.

Застосування мультимедійних засобів на уроках англійської мови, значно підвищує інтенсивність навчального процесу. «При комп’ютерному навчанні засвоюється набагато більша кількість матеріалу, чим це робилося за той самий час в умовах традиційного навчання», засвідчує Р.І. Осадчук . Також ці засоби забезпечують всебічний (поточний, рубіжний, підсумковий) контроль навчального процесу. Крім того, це дозволяє значно заощадити навчальний час, тому що здійснюється одночасна перевірка знань всіх учнів. Це дає можливість вчителю приділити більше уваги творчим аспектам роботи з учнями.

Одним із компонентів підвищення мотивації, і як наслідок активізації пізнавальної діяльності учнів є використання Інтернет-ресурсів. Передовий педагогічний досвід засвідчує, що кожне заняття з використанням Інтернет-сайтів викликає емоційний підйом; навіть учні, що відстають від інших, з радістю спілкуються з комп’ютером, а, наприклад поганий результат тестування чи спілкування on-line, внаслідок прогалин у знаннях, спонукає звернутися по допомогу до вчителя або самостійно здобути ці знання. На думку Н. Овсяної, цікавим є те, що у процесі сумісної комп’ютерно-навчально-ігрової діяльності виникає «кооперуючий ефект» − учні у навчальній грі проти комп’ютера, несвідомо допомагають один одному, передають знання менш навченим. Тож утворюється такий безцінний зв’язок як «учень-учень.

За словами Я. Коменського “учитель – помічник природи, а не її володар, її будівничий, а не реформатор”, тому він сам вибирає форми, методи та прийоми, які сприяють розвитку природних нахилів учнів.

Отже, пізнавальна активність школяра представляє собою складне психолого-педагогічне утворення, що синтезує в собі низку компонентів, про які згадано вище. Особливий зв’язок спостерігаємо між пізнавальною активністю і пізнавальним інтересом учнів, іншими словами, якщо урок не є цікавим, прийоми та методи викладання не приваблюють, не стимулюють до пошуку нової інформації, то дійсно чекати на високу пізнавальну активність вихованців не доводиться. Тому дієвим чинником вирішення окресленої проблеми, слугують інноваційні засоби й методи викладання задля формування та розвитку особистісних якостей дітей.