Доповідь на тему "Будова слова у шкільному курсі української мови та в завданнях ЗНО. СУФІКС"

Будова слова у шкільному курсі української мови та в завданнях ЗНО. СУФІКС
 

        Працюючи з темами «Будова слова», «Словотвір» в середніх та старших класах, учитель повинен володіти інформацією про те, які знання учні вже мають з попередніх років навчання,  й опиратися на них.

         Вивчення морфеміки й словотвору має важливе значення для загальнолінгвістичної компетенції школярів, оскільки значною мірою сприяє підвищенню їхньої орфографічної грамотності, ознайомлює із основними способами номінації, із особливостями словотворення, що впливає на активний словниковий запас учнів, а вміння визначати значення словотвірних морфем орієнтує їх на засвоєння граматичної системи мови в цілому.

         Щоб правильно розбирати слово за будовою, треба знати специфіку українського слова, уміти добирати та зіставляти спільнокореневі слова, змінювати форму слова. Інколи буває так, що морфеми в слові достатньо легко визначити, але сказати точно, де закінчується одна і починається друга, складно. До них, наприклад, належать прикметники, які утворюються внаслідок накладання словотворчого суфікса -ськ- на корінь слова. Відбувається морфонологічне явище фузія (злиття морфем, що супроводжується зміною їхнього фонемного складу), яке поділяється на два різновиди: на чисте накладання (Курськ + ськ + ий = курський) і накладання, що супроводжується чергуванням (моряк + ськ + ий = моряцький) тощо.

Ознаки слова

Має певне лексичне значення.

Складається з мовних звуків, які утворюють його звукову оболонку.

Морфологічна конструкція з різних значущих частин – морфем.

Морфеми – найменші неподільні значущі елементи, що служать для побудови слів та їх форм та є найголовнішою особливістю структури слова.

Афікси – морфеми, що творять форми слова або нові слова.

До афіксів належать такі морфеми - префікси, суфікси, закінчення (флексії), постфікси, інтерфікси.

Афікси бувають словотворчі та формотворчі.

Корінь слова не є афіксом.

Корінь

       Найголовніша морфема в структурі слова, оскільки в ній міститься загальне значення слова, яке може конкретизуватися іншими морфемами, тому корінь зазвичай буває спільною частиною не одного, а багатьох слів.

Різні слова, що мають той самий корінь, близькі за значенням, називають спорідненими (спільнокореневими у шкільних підручниках).

        Споріднені слова пов’язані загальним значенням, хоча мають різні афікси, характерні для різних частин мови: МОВа, проМОВити, МОВець, виМОВити, заМОВник.

        Потрібно розрізняти слова з однозвучними (омонімічними) кореневими морфемами та  споріднені (спільнокореневі) слова.

        Корені бувають первісні (невидозмінені) й видозмінені.

СУФІКС

        Суфікс  ( з лат. Sufixus – «підставлений», «прикріплений ззаду») – морфема, що розміщується після кореня та служить як для творення нових слів, так і для творення нових форм тих самих слів.

         Розрізняють іменникові, прикметникові, дієслівні, прислівникові суфікси – тобто суфікси притаманні різним частинам мови.

        Щоб не помилитися у визначенні кореня та зрозуміти сутність суфіксального способу словотвору, учням потрібно навчитися орієнтуватися в суфіксальній системі української мови.

          Суфікси є найбільш продуктивними для творення іменників та прикметників.

 Іменникові суфікси

           Учням часто важко знайти межі кореня й суфікса, межі двох суфіксів у складних для розбору словах. Знання продуктивних суфіксів кожної частини мови допоможе впоратися з такою проблемою.

(Завдання для учнів: оберіть до кожного прикладу  по два іменники з таким самим суфіксом. Позначте корінь та суфікси у словах.)

Прикметникові суфікси

(Завдання для учнів: доберіть до кожного прикладу по одному слову з таким самим суфіксом. Позначте у дібраних словах корінь та суфікс)

Дієслівні суфікси

(Завдання для учнів: доберіть до кожного прикладу по два  слова з таким самим суфіксом. У дібраних словах позначте корінь та суфікс)

Формотворчі та словотворчі суфікси

Тренувальні вправи

1. Установіть, у якій групі слів суфікси словотворчі, а в якій формотворчі, поясніть свій вибір:

а)весел-іш-ий, тон-ш-ий, крик-ну-ти, крич-а-ти, домисл-и-ти, домисл-юва-ти, забіг-ши, загубл-е-ий

б) шах-іст, промен-ист-ий, швидк-ість, тих-о, продав-ець, ніч-н-ий

2. Розмежуйте формотворчі суфікси дієслівні та прикметникові, утворіть з ними відповідні дієслівні та прикметникові форми:

-Л-, -Н-, -УЧИ-, -Т-, -ЮЧ-, -Ш-, -ЕН-, -ІШ-, -ЮЧИ-

3. В іменників, на відміну від дієслів або прикметників, немає формотворчих суфіксів. Чому? (Тому що іменники змінюють свою форму лише за відмінками або числами, коли до основи додаються відмінкові закінчення, а не суфікси (дерев-о, дерев-а, дерев-у, дерев-ом і т. д.)

Суфікс: зв’язок із орфографією та морфологією

Основні орфограми в суфіксах:

• Правопис -НН- у наголошених суфіксах прикметників –енн-, -анн-, -янн-,  що означають перебільшену ознаку або можливість чи неможливість виконання дії, та -Н- у дієприкметниках.
• Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні Е, И в суфіксах різних частин мови.
• Знак м’якшення в прикметникових суфіксах здрібнілості.
• Зміни приголосних при творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ- та іменників за допомогою суфікса –ин-(а) від прикметників із -ськ-, -цьк-, -зьк-.
• Подвоєння букв на межі кореня та суфікса.

Завдання для учнів: запишіть слова, виділіть корені й суфікси.   Піідкресліть у суфіксах орфограми та  поясніть їх.

          Довж…лезний, гостин...ць, сухар…к, побач…ння,  непримИрен…ий, манісін…кий, велет…нь, плет…во, коза…ький, воло…ький,  непримирЕн…ий,  дал…на, вул…чка, океан…ий, сем…ро, подруж…чка, племінн…чка, комірн…к, добр…во, Донеч…ина, Німеч…ина,  Галич…ина, здІйснен…ий, леген…кий, широчен…ий, непримИрен…ий, матус…н., мереж…во, мар…во, одружен…я, буквен…ий, шален…ий, заруч…ни, вінниччан…н, туман…ий, завод…ький, товари…ький, здоровен…ий.

         Виконуючи вправу, учні по черзі повинні коментувати вголос свій вибір, щоб дослідити  залежність між суфіксом певної частини мови та його правописом.