Доповідь на тему: «Дидактичні ігри на уроках основ здоров’я в початкових класах»

 

 

 

Доповідь на тему:

«Дидактичні ігри

на уроках основ здоров’я

в початкових класах»

 

Вчитель: Деркач М. Г.

 

 

Гра не є пустою забавою, це зміст жит­тя дитини, її творча діяльність, потрібна для її розвитку. У грі дитина живе, і сліди цього життя глибше залишаються в ній, ніж сліди дійсного життя.

К.Ушинський

Дитинство — важливий період у розвитку дитини. Характерною його особливістю є прагнення до гри. В ігровій ситуації дитина здійснює свої бажання, задо­вольняє свої потреби, інтереси. Гра є важливим засо­бом навчання дитини, пізнання навколишнього світу і людських взаємин. У грі її учасники вчаться дума­ти, працювати, творити і радіти успіхам, набуваючи досвіду в різних ігрових ситуаціях. Ігри мають осо­бливе значення як для кожної дитини зокрема, так, і для організованої групи дітей. В.О.Сухомлинський писав: «Дитина має справжнє емоційне й інтелекту­альне життя тільки тоді, коли вона живе у світі ігор, музики, фантазії, творчості. Без цього вона не краща за зів'ялу квітку».

У період молодшого шкільного віку зростає потре­ба в нових враженнях, знаннях. Учень хоче не просто знати щось нове, а й уміти пояснити, використати це, застосувати в житті. А досягається це лише у грі, яка є провідним видом діяльності дитини цього віку.

У грі діти пізнають нове, переживають його у своїх почуттях, мріях, у тій чи іншій ролі, навчаються пова­жати себе і тих, хто їх оточує — друзів, однокласників, знайомих, цінувати працю. У грі формується почуття відповідальності, щедрість, доброта, душевність, ми­лосердя та інші позитивні людські якості.

Ігри мають без­перечний успіх у педагогічному процесі: вихователь залучає учнів до гри з метою повторення і закріплен­ня вивченого, а діти завжди налаштовані на нову гру, завжди готові гратися.

 

               ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Основний принцип теорії ігор полягає в тому, що будь-яке спілкування корисне і вигідне людям. Фізичний контакт сприятливо впливає не тільки на фізичний і емоційний розвиток, але й на біохімію мозку. «Погладжу­вання» — не тільки фізичний, але й будь-який акт, що припускає визнання присутності іншої людини.

Як Д. Б. Ельконін відзначає у своїй книзі «Психологія гри», слова «гра», «грати», наприклад, у російській мові багатозначні. Слово «гра» вживається в значенні розваги, у переносному значенні — «гра з вогнем», «гра на нервах», когось незвичайного — «гра природи», «гра долі» і «гра на музичному інструменті» тощо.

Деякі вихідні дані про ігри містяться в етнографічних джерелах. Початок розробки теорії гри зазвичай пов'язують з іменами таких ми­слителів XIX ст. як

Ф. Шіллер, М. Спенсер, В. Вундт. Розробляючи свої філософські, психологічні і — головним чином — естетичні погляди, вони розглядали і гру як одне із найпоширеніших явищ життя, пов'язуючи походження гри з походженням мистецтва. Для Ф. Шіллера гра є природ­ною діяльністю, а ось надлишок сил, вільних від зовнішніх потреб, є для нього лише передумовою виникнення естетичної насолоди, яку приносить гра. М. Спенсер вважає, що діяльності, які називають іграми, поєднані з естетичними діяльностями однією спільною рисою: жодні з них не можуть безпосередньо бути процесами, які служать життю. Ближче за всіх до розуміння виникнення гри підійшов свого часу В. Вундт. Він схильний вважати джерелом гри насолоду.

«Гра — це дитя праці,— писав він.— Немає жодної гри, що не мала б собі прототипу в одній з форм серйозної праці, що завжди передує їй і за часом, і за самою сутністю».

Інтерес до гри як першої діяльності дитини, виявили ще в 30-ті ро-ки ХХ ст. відомі вітчизняні психологи Л. С. Виготський і  Д. Б. Ельконін.

Гра — самостійна діяльність, у якій діти вперше починають спілкуватися з однолітками: їх поєднують спільна мета, спільні зусилля для її досягнення, спільні інтереси та переживання.

          Ігрова діяльність школярів характеризується :

• новизною,
• незвичністю,
• несподіваністю,
• не відповідністю звичним уявленням.

        Задача, здається, проста: граючи навчати й навчатися граючи...

Навчальна гра є цінним засобом виховання розумової активності дітей, вона активізує психічні процеси, даючи можливість несміливим, не впевненим у собі дітям здолати свої комплекси й нерішучість, викликає жвавий інтерес до процесу пізнання. Під час гри діти охоче долають значні труднощі, тренують свої сили, розвивають здібності і вміння. Вона допомагає зробити будь-який навчальний матеріал захоплюючим, викликає в учнів глибоке задоволення, створює позитивний робочий настрій, полегшує процес засвоєння знань.

Серед розмаїття дидактичних ігор —

• академічних,
• навчальних,
• образотворчих,
• виховних і педагогічних

— навчальні ігри посідають перше місце.

Навчальна гра — це гра, де ігровий процес супроводжується засвоєнням гравцями змісту навчання.

Це — гра за змістом, навчання за формою. Проте вона завжди має лишатися грою. Зв'язок із змістом шкільного навчання досягається в ній не в результаті механічного введення навчального матеріалу в канву вже готової гри, а шляхом спеціального проектування змісту власне навчальної гри.

Типологія навчальних ігор розрізняє :

• ігри-змагання,
• проблемні,
• імітаційні,
• рольові ігри.

Ситуаційні ігри утворюють самостійний тип навчальних ігор. Вони характеризуються як власним змістом, так і власною формою, основу якої складає принцип індивідуального навчання. Будь-яку ситуаційну гру можна назвати проблемною ситуацією.

Ігри-змагання є однією з форм організації процесу ігрового навчання. Цей процес можливий, якщо організоване командне змагання і всі команди змагаються у виконанні конкретного виду практичної діяльності, що завершується одержанням одного певного результату; якщо всі учасники змагаються у виконанні дій, що передбачає ця діяльність; якщо змагання організовано у вигляді взаємного поопераційного контролю правильності виконання дій кожним учнем з боку інших учасників змагання; якщо у ході гри та по її завершенні проводиться підрахунок результатів і виявлення переможців.

Імітаційні ігри — це ігри, в яких імітується предметний зміст людської праці, її проблемний характер. На виході імітаційного процесу одержуємо не гру взагалі, а навчальну гру.

Суть рольової гри полягає в тому, що гравці перебирають на себе виконання певних ролей.

Навчальна спрямованість та ігрова форма дозволяють стимулювати оволодіння у невимушеній формі конкретним навчальним матеріалом.

Навчальна гра має свою стійку структуру, що відрізняє її від будь-якої іншої діяльності.

Основними структурними компонентами

навчальної гри є :

• ігровий задум,
• правила, ігрові дії,
• пізнавальний зміст,
• обладнання,
• результат гри.

На відміну від ігор взагалі, навчальна гра наділена істотною ознакою — наявністю чітко визначеної мети навчання і педагогічного результату, який їй відповідає.

Ігровий задум — перший структурний компонент гри — зазвичай виражений в її назві. Його закладено в ту навчальну задачу, яку слід розв'язати в навчальному процесі. Ігровий задум може виступати у вигляді питання, що проектує хід гри, або у вигляді загадки. У будь-якому випадку він надає грі пізнавального характеру, висуває учасникам гри певні вимоги стосовно знань.

Крім того, кожна навчальна гра має правила, що визначають порядок цій і поведінку учнів у процесі гри, сприяють створенню на уроці робочого клімату.

Тому правила навчальних ігор слід розробляти, враховуючи цілі уроку та індивідуальні можливості учнів. Це сприяє створенню умов для проявів самостійності, наполегливості, розумової активності, можливості появи у кожного учня почуття задоволеності, успіху. Крім того, правила виробляють вміння керувати своєю поведінкою, виконувати вимоги колективу.

Суттєвою стороною навчальної гри є ігрові дії, які регламентуються правилами гри, сприяють пізнавальній активності учнів, дають їм можливість проявити свої здібності, застосувати знання, вміння й навички для досягнення цілей гри.

Основою навчальної гри, що пронизує її структурні елементи, є пізнавальний зміст, що полягає у засвоєнні тих знань і вмінь, які застосовуються під час розв'язання навчальної проблеми, поставленої грою.

 Обладнання навчальної гри значною мірою включає в

себе обладнання уроку.

Навчальна гра має певний результат, що є фіналом гри, який надає грі завершеності. Він виступає перш за все у формі розв'язання поставленої навчальної задачі і приносить школярам моральне і розумове задоволення. Для вчителів результат гри завжди є показником рівня досягнень учнів у засвоєнні знань або в їх застосуванні.

Усі структурні елементи навчальної гри пов'язані між собою, і відсутність основних з них руйнує гру. Без ігрового задуму та ігрових дій, без правил, що організують гру, навчальна гра або стає неможливою, або втрачає свою специфічну форму, перетворюється на виконання вказівок, вправ, задач.

Тому в ході підготовки до уроку, який містить навчальну гру, необхідно скласти коротку характеристику ходу гри (сценарій), вказати час, на неї відведений, врахувати рівень знань і вікові особливості учнів, реалізувати міжпредметні зв'язки тощо.

Поєднання всіх цих елементів гри та їх взаємодія підвищують організованість гри, її ефективність, призводять до бажаного результату.

Цінність навчальних ігор полягає в тому, що в процесі гри діти переважно самостійно набувають нових знань, активно допомагають одне одному в цьому.             

При застосуванні навчальних ігор важливо стежити за збереженням інтересу школярів до гри. За відсутності інтересу або його згасанні в жодному разі не слід примусово нав'язувати гру дітям, бо така гра втрачає своє дидактичне, розвиваюче значення; крім того, у такому випадку ігрова діяльність втрачає найцінніше — емоційний початок. Якщо інтерес до гри зникає, вчителеві треба своєчасно застосувати дії, що ведуть до зміни ситуації, у пригоді може стати емоційна мова, більш привітне ставлення, підтримка відстаючих.

За наявності зацікавленості діти навчаються і грають з більшим задоволенням, що позитивно впливає на засвоєння ними знань.

Дуже важливо проводити гру виразно. Якщо вчитель розмовляє з учнями сухо, монотонно, діти ставляться до цього виду діяльності байдуже, починають відволікатися. У таких випадках буває важко підтримувати зацікавленість, зберігати бажання слухати, дивитися, брати участь у грі. Часто це зовсім не вдається, і тоді діти не отримують від гри жодної користі, вона лише викликає у них втому, отже, виникає негативне ставлення до навчання. Вчитель має сам певною мірою залучатися до гри, інакше його керівні дії і вплив матимуть не досить природний вигляд. Вміння залучатися до гри — теж один з показників педагогічної майстерності. Цікава гра, що принесла учням задоволення, позитивно вплине, і на проведення ігор у майбутньому.

При проведенні навчальних ігор цікавість, дотепність і навчання треба узгоджувати так, щоб вони не заважали, а, навпаки, допомагали одне одному. Засоби і способи, що підвищують емоційне ставлення дітей до гри, слід розглядати не як самоціль, а як шлях, що веде до виконання дидактичних задач.

Доцільність застосування дидактичних ігор на різних етапах уроку різна. Наприклад, при застосуванні нових знань навчальні ігри за своїми можливостями значно поступаються більш традиційним формам навчання. Тому ігрові форми частіше застосовують під час перевірки результатів навчання, формування вмінь або тоді, коли необхідно виробити певні навички. У ході гри, як вже зазначалося, в учнів формується наполегливість, організованість, позитивне ставлення до навчання.

Визначення місця навчальної гри у структурі уроку та поєднання елементів гри і навчання значною мірою залежить від розуміння вчителем функцій навчальних ігор та їх класифікації. Насамперед колективні ігри в класі слід поділити за дидактичними задачами уроку. Це перш за все ігри навчально-пізнавальні, контролюючі, узагальнюючі.

Навчально-пізнавальною є гра, беручи участь у якій, учні набувають нових знань, умінь і навичок або змушені набувати їх у процесі підготовки до гри. Причому результат засвоєння знань буде кращий, якщо мотив пізнавальної діяльності чітко виражений не лише у грі, а й у самому змісті математичного матеріалу.

Контролюючою є гра, дидактична мета якої полягає у повторенні, закріпленні, перевірці раніше здобутих знань. Для участі у ній кожному учневі необхідна певна математична підготовка.

Узагальнюючі ігри потребують інтеграції знань. Вони сприяють встановленню міжпредметних зв'язків, спрямованих на вироблення вмінь діяти у різних навчальних ситуаціях.

Характерною особливістю уроку з навчальною грою є включення в його конструкцію ігор як одного зі структурних елементів уроку.

Крім усього вище зазначеного, слід зауважити, що навчальні ігри стають ефективним засобом активізації навчальної діяльності школярів лише за умови їх систематичного застосування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гра «Світлофор». Викладач уголос висловлює 12 тверджень, частина з яких містить помилки. Після кожного речення учні під­німають зелені (погоджуюся), червоні (не погоджуюся), жовті (можу доповнити) жетони. Учні, які підняли правильний жетон, ставлять собі І бал. За 12 набра­них балів — оцінка «12».

Громадський огляд знань. Такі уроки відображають праг­нення до відкритості, гласності, співпереживання, співтворчос­ті. Вони є своєрідною перевір­кою знань учнів з пройдених тем чи розділів. Особливістю таких уроків є перевірка, яка організо­вується з метою показати учням, учителям, батькам, чого досягли школярі, як вони засвоїли знання, передбачені програмою, і настільки цей Інтелектуальний і практичний вантаж пов'язаний з життям.

 

 

Гра-подорож — ігрова фор­ма проведення уроку, що полягає в змаганні учнів на швидкість про­ходження маршруту, подоланні перешкод та досягненні мети (пе­решкодами є різні запитання з те­ми чи розділу; продовжити рух за маршрутом можна лише після правильної відповіді на запропо­новані запитання).

 

 

 

 

Гра «Доміно». Доміно склада­ється з прямокутників, розділених на дві частини, схожих на кісточ­ки доміно. На одній половині мо­же бути написана частина форму­ли, слова, значення, поняття. На другій половині решта формули, назва фізичної величини, слова, поняття, значення.

Грати в доміно можуть 2, 3, 4 учні. Прямокутники діляться між ними порівну. Починає гру той учень, у кого є прямокутник зі словом «Початок». На другій по­ловині є запитання. Всі інші шу­кають серед своїх прямокутників правильну відповідь на запитання. Коли покласти правильну відпо­відь до запитання, то на другій по­ловині прямокутника висвітлиться нове запитання і т. д. Грають діти доти, поки на останньому прямо­кутнику не буде написано слово «Кінець». Гру доцільно проводи­ти в кінці теми для повторення ви­вченого матеріалу.

 

Гра рольова. Такі уроки іміту­ють наукову, виробничу, соціаль­ну діяльність людей. Моделюють різноманітні життєві і виробничі ситуації з метою вивчення ново­го матеріалу, його закріплення, розширення і обробка знань. До цього типу уроків відносяться уроки-вистави чи гри, коли вчи­тель організує театральну виставу (гру) і матеріал уроку подається у формі інсценівки, а кожен учень отримує певну роль. Такі уроки захоплюють своєю святковістю, атмосферою театру, можливістю проявити творчість.

 

Гра «Так-Ні». Цю гру доціль­но застосовувати під час закріп­лення нового матеріалу.

Правила гри: уважно слухати голос викладача, запитання чи­таються тільки один раз, перепи­тування не дозволяється. Під час читання запитання необхідно за­писати відповіді «так» чи «ні».

 

 

 

Практична робота .Вчимося надавати допомогу ураженому електрич­ним струмом.

 Гра "Хто більше?"

Учні діляться на дві команди.

— Хто назве більше правил користування побутовими електричними при­ладами?  

• Не можна залишати ввімкнутими електричну плиту, чайник або праску без нагляду;
• не можна користуватися електричними приладами без нагляду дорос­лих;
• під час роботи не можна класти на стіл нагрітий паяльник або електровипалювач;
• не можна користуватися електричними приладами, в яких порушена ізоляція шнура;
• під час роботи з електричними нагрівальними приладами потрібно слід­кувати, щоб шнур не доторкався до гарячих частин;
• не можна користуватися саморобними електронагрівальними прилада­ми;
• якщо в квартирі чути запах диму, є іскри, полум'я, потрібно негайно повідомити про це дорослих;
• якщо вдома нікого немає, негайно телефонувати за номером 101 і кли­кати на допомогу сусідів;
• ніколи не гасити електричні прилади водою.
  Підсумок.

— Пам'ятайте! Електроприлади — не іграшка. Ними гратися не можна. Користуватися електроприладами треба дуже обережно.

 

 

 

Гра "Телефон101".

Школярі вчаться телефонувати у випадку пожежі.

—Викликати пожежників по телефону треба чітко.

Робота з пам'яткою.

• Правильно набери номер 101.
• Чітко вкажи адресу (вулицю, дім, квартиру).
• Чітко повідом своє ім'я та прізвище.
• Скажи, з якої причини сталася пожежа, що загорілося.

 

 

Гра "Правила для учнів".

(Учитель читає вірш С. Маршака, а діти виконують відповідні рухи.)

• Заходить вчитель — треба встати. (Встають.)
• Коли дозволить, тихо сядь. (Сідають.)
• Спитати хочеш — не гукай, (Сваряться пальчиком.)
• А тільки руку піднімай. (Піднімають руку.)
• У школі парту бережи. ("Витирають"кришку парти.)
• І на парті не лежи. (Схиляються на парти.)
• Щоб урок минув не марно, треба сісти рівно, гарно. (Випрямляються, кладуть руки на парту.)
• Не скрекочи на уроках, (Зображують телепкання язиком.)
• Як папуга чи сорока. (Махають руками, ніби птахи.)

 

 

 

Гра "Так чи ні".

 

Зіграти хочеться мені

З тобою, друже, в "Так чи ні".

Тобі питання задаю,

Готуй же відповідь свою.

Відповідай, коли мастак,

Єдиним словом "Ні" чи "Так".

Якщо кмітливий, друже, ти,

То може й рима помогти.

 Але вона хитрюща в нас,

Аби не збила з толку враз!

Тягнути час навіщо нам?

Зіграй — і ти побачиш сам.

Скажи, катаєшся на лижах навесні?

 Не гайся з відповіддю... (Ні.)

Чи любиш плавать, як гусак?

Ну, що на це ти скажеш?.. (Так.)

 А чи зашкодила б мені

Зарядка рано-вранці?.. (Ні.)

Чи можна вранці просто так (натщесерце)

Тобі жувати гумку?.. (Ні.)

Чи правда, друже мій, що в парк

Кладуть рогатку у рюкзак?.. (Ні.)

 Якщо не їстимеш три дні,

То танцювати зможеш?.. (Ні.)

 А до бруднуль і розбишак,

Чи є в людей повага?.. (Ні.)

Чи босим бігти по росі

Ти любиш рано-вранці?.. (Так.)

 Ану скажіть мерщій мені,

Чи треба зуби чистить?.. (Так.)

Відповідай, коли мастак,

Ти руки з милом миєш?.. (Так.)

Чи можна, ти скажи мені,

Читати книгу в ліжку?.. (Ні.)

 А чи водичка друг тобі?

Чекаю відповіді!.. (Так.)

Скажи, морози крижані

Страшні спортсменам взимку?.. (Ні.)

Чи можна їсти всім у смак

Немитих груш і яблук?.. (Ні.)

Насамкінець скажи мені:

 "Основи здоров'я" цікаві тобі?.. (Так.)

 

Гра "Фантазери".

•     Пофантазуйте й скажіть одним реченням, про що може мріяти здоро­ва дитина.
•     А які бажання у хворої людини?

 

 Конкурс на кращого міма.

Викликаний до дошки учень отримує завдання від учителя показати будь-яку ознаку здоров'я тільки мімікою і жестами. Завдання чує тільки викона­вець. Решта дітей повинні відгадати цю ознаку.

(Гарний апетит, здорові зуби, веселий настрій, міцний сон).

 

 

 Естафета "Абеткова".

Спробуйте підібрати до кожної букви абетки
слово чи словосполучення, що стосується ознак здоров'я.

 

А — апетит хороший.

Б — блискуче волосся.

В — відпочинок.

Г — гострий зір.

Ґ — ґулі нема.

Д — дихання нормальне.

Е — енергійність.

Є — є багато друзів.

Ж — жвавість.

З — зуби здорові, загартовування.

І — інфекції відсутні.

І — їжа корисна.

Й — йогурт, йод.

К — квітучість.

Л — лице привітне.

М — м'язи пружні.

 

 

На дошці — ромашка, на пелюстках якої написано прислів'я про здоров'я. Діти "зривають" пелюстки, читають прислів'я

(або вчитель читає) і поясню­ють, як вони розуміють їх зміст.

 

• Здоров'я побажаєш — щастя зустрінеш.
• Здоровому все здорово.
• Здоров'я за гроші не купиш.
• Хвороба людину не прикрашає.
• Хворому і мед гіркий.
• Праця — здоров'я, лінь — хвороба.
• Лагідне слово для хворого — ліки.
• Сила мовчить, а слабкість кричить.
• У здоровому тілі — здоровий дух.
• Сонце, повітря і вода — найкращі друзі.
• Здоров'я дорожче за багатство.
   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гра "Прожени мікроби".
Виходять діти, які грають ролі мікробів.
Перша дитина. Що притихли? Не чекали?

         Чи нас просто не впізнали?

Друга дитина.  Ми — ваші друзі:

          Шкідливі бактерії і мікроби.

Третя дитина. Ми зникнемо лише тоді, коли ви пригадаєте   правила, яких ми дуже боїмося.

Відповіді дітей:

•   Перед їдою завжди треба мити руки.
•   Овочі та фрукти перед вживанням обов'язково ретельно мити.
•   Не можна вживати незнайомих продуктів.
•   Якщо їжа впала на підлогу, то її не можна їсти, бо вона забруднилася.
•   Не варто споживати продукти, термін придатності яких минув, бо можна отруїтися.
•   Не можна їсти на ходу.
•   Потрібно їсти не поспішаючи, добре пережовувати.
•   Не можна розмовляти з наповненим ротом.

— їсти потрібно красиво, культурно.
(Почувши правила, мікроби поодинці зникають.)

Підсумок. Щоб бути здоровим, недостатньо лише знати правила гігієни, їх потрібно виконувати самому і переконувати робити це інших.

Корисна порада!

Щоб не захворіти на грип, треба їсти цибулю, часник, капусту, лимони, яблука. Вони багаті на вітамін С, який запобігає застуді, зміцнює захисні сили організму.

 

 Гра "Вгадай страву за описом".

а) Відокремлений від м'яса підшкірний свинячий жир, що зберігається солоним і вживається сирим, смаженим, печеним чи вареним. (Сало —щоденна скоромна їжа.)

б) Популярна в Україні рідка страва, що вариться з посічених буряків, капусти, картоплі та інших овочів і приправ.

(Борщ— щоденна страва; може бути пісним і скоромним.)

    в) Одна із 12 обов'язкових страв на Святвечір, яку готують з пшениці, заправляють тертим маком, горіхами, медом.

(Кутя— святкова, пісна, ритуальна страва.)

    г) Солодка рідка страва із сушених фруктів і ягід. (Узвар — пісна, щоденна страва)

ґ) Українська національна страва — невеликий варений виріб із прісного тіста, начинений сиром, ягодами, капустою. (Вареники — щоденна, пісна або скоромна страва, залежно від начинки.)

 

Гра "Диво-вагончики".

Виготовляються картки із зображенням різних продуктів: курка, риба, сир, горох, горіхи, яйця, хліб, крупи, овочі, фрукти, цукор, сіль, варення, сало, масло, олія та ін.

На набірному полотні (або на магнітній дошці) виставляються вагон­чики, "піч", "стіл".

I етап. Завантажити вагончики.

II етап. Доставка (у "піч " або на "стіл ").

 

Фантазування.

Намалюйте вітаміни А, В, С: добрі вони чи злі; у яких продуктах їх найбільше.

 

Пантоміма "Фрукти".

Фрукти відрізняються один від одного формою, смаком, кольором. Зобра­зіть себе, наприклад, яблуком чи грушею з допомогою жестів і міміки. Інші учні повинні вгадати назву фрукта.

 

 Гра "Зваріть борщ".

Назвати, які продукти і в якому порядку кладуть у борщ.

 

Гра "Приготуй смачну страву".

— Відгадайте загадки і назвіть якнайбільше страв, які можна приготувати з цих продуктів (бажано називати українські національні страви).

1. В кожній господі я у великій пригоді.

2. Кругла, а не місяць, біла, а не папір, з хвостиком, а не миша. (Ріпа)
3. Що то за голова, що лиш зуби та борода? (Часник)
4. І печуть мене, і варять, і їдять, і хвалять, бо я добра. (Картопля)
5. Сидить дівчина в коморі, а коса її надворі. (Морква)
6. Ліз Мартин через тин.

     Сорочок наділа триста. (Капуста)

 

(Борщ, капусняк, печений гарбуз; картопля варена, печена, смажена; деруни, вареники з картоплею, з капустою; салати з моркви, буряка, огір­ків, помідорів; вінегрет з квасолею; каша з ріпи, засмажена цибулею і часником; до всіх страв додають хліб і т. п.)