Доповідь на тему: "Функціональні особливості англійських зворотних займенників, що вживаються для підсилення семантики іменних та/або дієслівних фраз — зворотних інтенсифікаторів"

Функціональні особливості англійських зворотних

займенни­ків, що вживаються для підсилення семантики

іменних та/або дієслівних фраз — зворотних інтенсифікаторів

Вставляючись у словосполучення іменника, поворотні займенники вживаються на позначення:

• постійне або постійне значення призначеного, тобто призначений займає більш високе соціальне становище, ніж ті, хто проти нього (президент, губернатор тощо), або є об'єктивно (сонце, місяць) чи суб'єктивно (Бог, диявол, Санта Клаус і т. ін.) унікальна або найвища форма існування чого-небудь;

(1) The President himself will sign the document.

(2) What you call reality around you is life itself.

• ситуативної, або темпоральної сигніфікації референта, тобто референт є більш важливим у конкретній ситуації, ніж інші можливі референти, є відповідальним за здійснення певної дії, або ж він зазнав більшого впливу, ніж інші можливі референти внаслідок цієї дії;

(3) To this group had been invited ... Archbishop of Canterbury, Archbishop Heenan of Westminster ... the Chairman of the Baptist Union, Winston himself and, of course, the King .

• релятивної сигніфікації референта: експлікуються відношення чоловік/дружина, частина/ ціле, об’єкт/власник тощо;

(4) Mary’s husband looks after the children. Mary herself has a regular job.

• логофоричної сигніфікації референта, тобто репрезентація ситуації через призму сприйняття референта.

(5) He was not particularly tall, a little taller than Jane herself.

Як вже зазначалося, придієслівні зворотні інтенсифікатори, виражають:

• ексклюзивну референцію, тобто референт виконує дію, яку міг виконати або переважно виконує хтось інший;

(6) The President wrote the speech himself (without anyone’s assistance).

• інклюзивну референцію, тобто референт виконує або має намір виконати дію, яку вже виконав хтось інший .

(7) Don’t tell me how nice it is in Paris. Some time

I’ll go there myself (too).

Особливий інтерес становлять випадки, в яких визначення типу інтенсифікатора є ускладненим через можливість інверсії.

(8) It’s worthless unless you yourself discover it.

У таких випадках контекстуальний аналіз є неефективним, оскільки, наприклад, у реченні (8) зворотний інтенсифікатор yourself може бути інтерпретований як придієслівний з інклюзивним значенням (пр. (8')) або ексклюзивним (пр. (8'')), і як приіменний з актуалізовуваним значенням темпоральної сигніфікації (відповідальність за здійснення дії) референта висловлювання (приклад (8''') ) .

(8') It’s worthless unless you yourself/too discover it. (8'') It’s worthless unless you yourself / without anyone’s assistance discover it.

(8''') It’s worthless unless you yourself / and not anyone else discover it.

При цьому всі ці значення є наближеними.

Матеріал сучасної англійської мови різних функціональних стилів свідчить про тенденцію до зміни позиції придієслівних інтенсифікаторів у реченні, а саме про їхнє наближення до дієслів, семантику яких вони підсилюють .

У 68% речень з придієслівними зворотними інтенсифікаторами реєструємо інверсивний порядок слів. Із них у 69% (що складає 47% від загальної кількості речень з придієслівними інтенсифікаторами) інтенсифікатор займає місце безпосередньо між підметом та присудком.

Зауважимо, що приіменні інтенсифікатори, які пояснюють часове значення референта в сучасній англійській мові, становлять 39% усіх випадків вживання апозиційних інтенсифікаторів. Це означає, що більше третини займенникових підсилювачів і майже половина прислівників завдяки звороту в реченні є семантично близькими. Це дозволяє об’єднати їх у загальну функціональну підгрупу – предикативні інтенсифікатори,які одночасно посилюють семантику слів, що позначають як виконавця дії, так і саму дію. Однак для зручності та кращої ілюстрації ми розглядаємо предикативні інтенсифікатори та їх кількісно-відсоткові показники вживаності в межах придієслівних .

За матеріалами BNC, у сучасній англійській мові частота реалізації інтенсифікаційних значень при підсиленні семантики дієслова має такий вигляд: інклюзивність — 5%, ексклюзивність — 48%, предикативність — 47% .

Із позицій діахронії, придієслівні інтенсифікатори є похідними від приіменних, а саме від тих, які у мові давньоанглійського періоду знаходили-ся у реченнях безпосередньо між NP та VP. Напр.:

(9) gif pin hige ware, / sefa swa searogrim, swa pu self talast (Beo, 593-594).

If your heart were as fierce as you say yourself .

У реченні (9) інтенсифікатор є формально приіменним і вказує на темпоральну сигніфікацію референта. Проте можна відмітити також і ад’юнктну функцію self, який підсилює семантику дієслова. Більшою мірою це проявляється у реченнях з випущеним підметом, де інтенсифікатор відповідно займає канонічну позицію підмета (A-позицію) у реченні та підсилює семантику дієслова. Напр.:

(10) Selfa ne dorste / under yda gewin aldre genepan (Beo, 1468-1470).

(he) himself didn’t dare take his life under water.

Ці два типи речень, на нашу думку, призвели до розвитку прислівникових підсилювачів. Останні в старій англійській літературі зустрічаються досить мало. Так у поемі «Беовульф» лише 4 випадки функціонування придієслівних інтенсифікаторів.  Водночас усі вони є результатом пропуску підмета речення. Отже, їх функція полягає як у посиленні семантики дієслова шляхом додання йому відчуття ексклюзивності, так і в підкресленні значення референта, яке найчастіше є часовим .

При цьому відчуття ексклюзивності передбачає не відсутність допомоги з боку альтернативних референтів, як у сучасній англійській мові, а позиціонування референта  як відповідального за виконання дії. Таким чином, давньоанглійські придієслівні інтенсифікатори є предикативними інтенсифікаторами.  Крім того, пізніші пам’ятки давньоанглійського періоду спорадично свідчать про важливість придієслівних інтенсифікаторів, присутніх у сучасній англійській мові.

Наприклад:

(11) Gif ..hit self acwxle... (Laws, Preface).

if it (cattle)dies itself (значення ексклюзивності).

(12) He wws selfa til (Genesis, 1606).

He was brave himself (значення інклюзивності) .

Отже, значення придієслівних інтенсифікаторів розвинулися з предикативних; вони актуалізуються в мові з кінця давньоанглійського періоду. Але їх частка низька, порівняно із предикативними інтенсифікаторами.