Доповідь на тему " Прилуки в період Другої Світової війни"

   Доповідь: »Прилуки в роки Другої Світової війни»

25 червня, обідньої пори прилучани побачили німецький літак, що кружляв над містом. Судячи по його маневрах, здавалося, що він шукає якийсь об’єкт. Пролітаючи над кустовською школою № 12( зараз на тому місці стоїть школа №10), німецькі льотчики скинули на будівлю дві авіабомби. Якраз у той час школу переобладнали під військовий госпіталь, й на подвір’ї були наші солдати у військовій формі. Очевидно, тому фашисти помилково  прийняли госпіталь за штаб Червоної Армії. Далі літак скинув ще одну бомбу на центральну вулицю Леніна( нині Київська), по жителеві, який їхав в цей час на запряженому кіньми возі. З 24 серпня по 14 вересня 1941. у Прилуках розміщувався штаб Південно-західного фронту, яким командував Герой Радянського Союзу генерал-полковник М.П. Кирпонос- уродженець Чернігівської області. За офіційною версією, Прилуки опинилися в руках ворога 18 вересня 1941 року.
(Зі спогадів Яковенка Миколи Артемовича 1927 року народження).Вийшовши з подвір’я будинку, він побачив колону німців, які пересувалися на вантажних автомобілях, мотоциклах і пішим кроком. Зайшли фашисти до Прилук з боку Сухополової та по центральній вулиці рушили через Плискунівку по напряму на Суми. Колишній завгосп  панчішної фабрики на прізвище Романюта першим вирішив вислужитися перед фашистами. І коли вороги ще тільки підступали до міста, він пішов до них назустріч і висловив своє бажання співробітничати з окупантами.  Окупувавши Прилуки, фашисти встановили свій новий порядок. У самому центрі міста( зараз цієї будівлі немає), розташувалася комендатура, над входом до якої вивісили чорний прапор з фашистською символікою- свастикою. У перші дні окупації сюди приходили записуватись у поліцаї( помічники нацистів) зрадники свого народу. Їм тут видавали білу пов’язку з чорною свастикою, яку вони носили на правому передпліччі, і карабін. До середини 1942 року їм почали видавати спеціально зшиту чорну форму.
Основні завдання, які ставили перед поліцаями німці, це: виявляти членів компартії, підпільників, помічників партизанів, тих, хто виражає свою незадоволеність «новою» владою(цих людей заарештовували й розстрілювали), а також збирати з місцевого населення податки у вигляді продуктів харчування тощо.
Німці вивозили все з району, особливо хліб, худобу, а видавали колгоспникам пайки в 100 грамів і то тільки просом, селяни називали цей пайок курячим пайком. Незважаючи на жорстокий терор, підпільники організовували людей, щоб ховали хліб і не давали німцям, що і робили колгоспники в усіх селах району.
Згідно з наказом міського військового коменданта, всі жителі міста Прилуки у віці 16 років і старші, незалежно від підданства, повинні з’явитись у повіт старостат( вулиця Олександрівська, напроти поліклініки) не пізніше 15 грудня 1941 року за отриманням посвідчення особи. Хто не виконав цього розпорядження, після 15 грудня буде розстріляний як бандит.
 

Під час окупації міські заводи і фабрики не працювали, перед приходом німців устаткування було евакуйоване в глиб країни. У багатьох жителів міста у той час була в господарстві корова. Кожен власник корови повинен був здавати в спеціальний німецький приймальний пункт по 100 літрів молока на квартал, з середньою кількістю жиру 3.8 відсотка. Якщо ще була і друга корова, тоді з неї належало здавати по 150 літрів молока на квартал з тією ж середньою кількістю жиру. Невиконання здачі молока каралося примусовими роботами, або конфіскацією корови.
Все, що тільки можна було взяти з української землі- овочі й фрукти, все відправлялося до Німеччини. Усі офіцери німецької армії проживали в будинках у прилучан або поселялися в спорожнілих будинках , господарі яких із сім’ями були розстріляні як посібники радянської влади. Треба відзначити, що в німецькій армії, яка окупувала Прилуки, були так само і їх союзники- румуни й італійці. По спогадах очевидців, румунські солдати були дуже зухвалими і жорстокими по відношенню до місцевого населення. А італійські вояки, які пересувалися на мулах, були дуже боязкі. Вони для більшої власної безпеки селилися по 5 чоловік в одній кімнаті.
В окупованому місті гітлерівці видають свою місцеву газету « Вісті Прилуччини», яка виходить тричі на тиждень у середу, п’ятницю та неділю. Перший номер цієї газети випущений у тираж 1 листопада 1941 року.
Встановлення «нового порядку» було тісно пов’язане з «остаточним рішенням єврейського питання». Напад на Радянський Союз став початком планомірного і систематичного знищення нацистами і їх посібниками єврейського населення спочатку на території СРСР, а потім і по всій Європі. Цей процес отримав назву Голокост.
Символом Голокосту в Україні став Бабин Яр в Києві. 29 вересня 1941 року тут за один день було знищено 33711 євреїв. За німецькою армією, що наступала, рухалися спеціально організовані чотири айнзацгрупи , призначенням яких було знищення « ворожих елементів», особливо євреїв. У січні 1942 року нацистське керівництво приймає рішення видати наказ про ліквідацію на окупованих територіях євреїв дислокованими військами.
30 січня 1942 року, виступаючи з нагоди дев’ятих роковин свого приходу до влади Німеччині, Гітлер сказав, звертаючись до величезної аудиторії берлінського « Спортпласт»: « Хай буде всім ясно, що ця війна може завершитись або знищенням арійських народів, або зникненням в Європі єврейства . Я вже заявляв 1 вересня 1939 року в німецькому рейхстагу- адже я утримуюсь від поспішних пророцтв,- що ця війна не закінчиться так, як уявляють собі євреї,- знищенням європейсько-арійських народів, але її підсумком буде знищення єврейства».
Саме з 1942 року гітлерівці починають використовувати газові камери для масового знищення євреїв і радянських військовополонених газом «Циклон-Б».
 

До кінця 1941 року всіх євреїв- жителів Прилук зібрали в приміщенні школи № 4 для загального мешкання, заборонивши залишати обумовлену територію. Це було єдине, хоч і тимчасове, гетро на території області. У травні 1942 року в місто прибула зондер-команда СД»Плат» , яка майже остаточно «вирішила єврейське питання» в Прилуках.
                    Зі спогадів старожилів міста Прилуки.
На початку травня 1942 року фашисти розмістили на вулицях наказ приблизно такого змісту:» 20 травня в 10 годині ранку всьому єврейському населенню міста зібратися на центральній площі міста для подальшого переселення. З собою на одну людину мати поклажу з документами, цінними речами і одягом. За непокору кожен єврей, виявлений патрулем на вулицях Прилук, буде розстріляний на місці». У вказаний день і годину в центрі міста зібралося єврейське населення від малого до великого, загалом 1290 чоловік. Їх оточили озброєні фашисти і поліцаї, які під дулами автоматів наказали людям рухатися у бік Плискунівки. Вже тоді в людському натовпі почався крик і плач. Коли їх вели через Плискунівський місток, тридцятирічний хлопець, кинувши під ноги конвоїрові, що йшов поряд з ним, свою валізу, кинувся бігти в очерети. Побачивши це, фашисти почали стріляти вслід йому, але однієї хвилини замішання втікачеві вистачило, щоб загубитися у чагарниках. Підвівши єврейське населення до Плискунівського яру, карателі розстріляли всіх. Після закінчення масової страти нацисти пішли, наказавши місцевому населенню закопати велику могилу. І коли жителі Прискунівки прийшли до яру з лопатами, то почули, що десь з-під трупів доноситься здавлений дитячий плач. Відсунувши декілька мертвих тіл, виявили дивом уцілілого маленького хлопчика, якому було приблизно вісім місяців. За переховування єврея фашистами була передбачена страта .
Очоливши всенародну війну проти фашистської Німеччини, єдиновладна Комуністична партія розробила ефективні заходи боротьби з ворогом не лише на фронті, а й на окупованих фашистами території. 18 липня 1941 року ЦК ВКП(б) прийняв ухвалу» Про організацію боротьби в тилу німецьких військ». Відповідно до вказівок ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б) У , партійні організації Чернігівщини під керівництвом обкому партії розгорнули, починаючи з липня 1941 року, підготовку до підпільної боротьби з ворогом.
В усіх 39 районів,  у містах Чернігові, Ніжині, Прилуках були створені райкоми партії, а також мережа підпільних організацій і груп.
У грудні 1941 року в місті Прилуки виникла підпільна група « Юні товариші». Організаторами її були прилучани, молодший політрук Н.И. Новицький, і киянин, лейтенант Ю.А. Агеєв, які під чай військових дій потрапили в оточення і опинилися у Прилуках. Квартира Новицьких стала штабом місцевих патріотів. Члени підпільної групи поширювали серед населення листівки, допомагали радянським воїнам здійснювати втечі з фашистських таборів для військовополонених, зробили ряд диверсійних актів.

У грудні 1942 року гітлерівці заарештували 48 підпільників і розстріляли їх.
Друга підпільна група в Прилуках була організована в середині 1942 року під керівництвом комсомольців І.Т. Правдивця і І.А. Полякова.
         З ухвали обкому КП(б)У про діяльність підпільної комсомольсько- молодіжної        групи в місті Прилуки з осені 1942по серпень 1943 року.
Комсомольською групою був придбаний радіоприймач, зброя, вибухівка та інше. Приймаючи своїм радіоприймачем звернення Совінформбюро, підпільна комсомольсько- молодіжна група регулярно знайомила з ним населення міста Прилуки. У червні 1943 року на залізничній магістралі Прилуки Ніжин підпільниками групи Правдивця підірваній на лінії німецький паровоз. На ділянці Прилуки- Линовиця в результаті мінування припинений рух на одну добу. У липні 1943 року в результаті мінування залізничної магістралі Прилуки- Бахмач підірваний паровоз і 2 вагони, вбито 6 німецьких солдатів. Бюро обкому КП(б) ухвалює: Звіт про роботу Прилуцької підпільної комсомольської організації затвердити.
    Кореспонденція про бойові дії на Прилуцькому напрямі(10 вересня 1943 рік).
Долаючи опір супротивника, наші частини успішно ведуть наступальні бої на Прилуцькому напрямі. Наступаючи та переправившись через водний рубіж, просунулись на 8-10 км і зайняли понад 80 населених пунктів, зокрема районні центри Сміливе, Недригайлів, Синевка. Спроби супротивника перейти до жорстокої оборони потерпіли невдачу. Обходячи його окремі опорні пункти і нависаючи на флангах, наші частини випередили німців в захопленні вигідного рубежу і примусили їх відступити. Зараз бої йдуть на рубежах невеликих річок на північний схід від міста Ромни.
Яскраво виражений маневрений характер боїв накладає свій відбиток і на оборону супротивника. Цілі ділянки залишаються порожніми. Зате в якому-небудь вузловому пункті- на пануючій висоті, в селі або ж на перехрестях дороги німці організовують вузол опору, насичений чималою кількістю вогняних засобів. При звільненні склалася така ситуація. Війська Центрального фронту 18 вересня 1943 року, очистивши від ворога території Ічнянського, Лосинівського, Ніжинського і Носівського районів, спрямувалися до Дніпра. Форсувавши р.Удай, передові підрозділи корпусу увірвалися до Прилук, захопили тютюнову фабрику, залізничний вузол і спільно з рештою частин корпусу очистили місто від ворога. Того ж дня з півдня , з боку Івківців, передові підрозділи 3-го гвардійського танкового корпусу увірвалися до Прилук, і вийшли на південно-західні околиці міста. З боку смт. Линовиця в місто також вступили передові підрозділи 42-ої гвардійської стрілецької дивізії. Наказом Верховного Головнокомандуючого за звільнення міста почесне найменування «Прилуцька» привласнене 42-ій гвардійській стрілецькій дивізії.
                                       Зі спогадів очевидців
Коли фашистам стало відомо про те, що наші солдати ось-ось увійдуть до міста з боку Сухополової, то вони вирішили залишити двох смертників для того, щоб на якийсь час затримати наступ Червоної Армії. Одного німця і одного поліцая, які в чомусь особливо провинилися, завели на дзвіницю сорочинської церкви і закували їх руки в кайдани, які закріпили на металевий ланцюг, що дозволяє пересуватися штрафникам в радіусу метра. Тут же, на майданчику дзвіниці встановили два кулемети, щоб ці двоє вели вогонь по наступаючих радянських воїнах. Йшли наші солдати, не боячись, відкрито, прапороносець ніс попереду прапор полку. Німці-штрафники, підпустивши наших ближче, відкрили вогонь з двох кулеметів. Зрештою наші закидали німецьких штрафників гранатами. Трупи цих двох ворогів кинули біля церкви , де вони пролежали добу. Священик церкви попросив у нашого командування: мовляв, хоч вони і вороги, вбивці, але мертві тіла не повинні лежати під церквою, їх треба поховати. Йому заборонили це робити. Але, не послухавши заборони, священик вночі таємно закопав трупи. І зараз є ці 2 горбики без хрестів. За таку неслухняність священика засудили й за вироком суду відправили на 25 років відбування на Калиму. Під час звільнення Прилук відзначився старший лейтенант, заступник командира взводу десантників Кирило Кутовий. У ніч з 15 на 16 вересня 1943 року загін у кількості 109 чоловік під його командуванням форсував річку Удай, зробив рейд у тил ворога. Загін розмінував 2 залізничні мости, звільнив із замінованої лікарні 50 чоловік. До кінця 17 вересня загін захопив залізничний вокзал, польовий аеродром, 9 вантажних літаків і утримав ці стратегічні об’єкти до приходу наших військ 18 вересня. При звільненні міста і районів загинуло 164 чол.(зокрема 20 офіцерів). 60 чоловік, померлих від тяжких ран і інфекційних хвороб, поховані в Прилуках і Крутоярівці. Всього на території Прилуцього району поховано 352 військовослужбовці, є 90 поховань, зокрема 66 братських і 24 індивідуальних могил.
На нашу багатостраждальну землю прийшов мир і спокій, прийшла Перемога. Пам’ять про війну і нині через півстоліття ятрить серця людей. Бо дарма шукати в Україні сім’ю, яка не зазнала б горя тієї лихої години. Неймовірно дорогою ціною дісталася нам Перемога. Під час окупації фашисти закатували більш як 5 млн наших жителів, ще 3 млн загинули на фронтах, а близько 2.5 млн юнаків і дівчат вивезли до Німеччини на каторгу.