Доповідь на тему: “Психологічне консультування молодших школярів та членів їх родини”

Роботу виконала студентка 4-го курсу ПО-психологія Пархомець Амелія

Доповідь на тему:

“Психологічне консультування молодших школярів та членів їх родини”

Практична діяльність психолога включає консультування дітей 6-7 до 10-11 років, які за віковою періодизацією складають групу молодших школярів. Основні соціально-психологічні запити сучасних учнів цього віку такі: тривожність, страхи, фобії, шкільна дезадаптація, відсутність навичок комунікації та соціальної взаємодії з однолітками та дорослими, навчальна неуспішність, надмірне фантазування, захоплення комп'ютерними іграми, непрогнозовані афективні реакції на типові подразники (оцінки, зауваження вчителя, спілкування).

Зазначені проблеми властиві багатьом дітям, проте потреба втручання психолога виникає при яскраво виражених порушеннях поведінки. Шкільний психолог у практичній діяльності виділяє такі групи дітей молодших класів:

• – учні, які потребують підвищеної уваги з боку психологів, вчителів, соціальних педагогів;
• – учні, яким потрібна помірна допомога психологів, вчителів, соціальних педагогів;
• – учні, яким необхідне ситуативне втручання, здебільшого за складних життєвих обставин.

Консультативна практика дітей 6-10 років має свою специфіку, суттєво відрізняється від роботи із дошкільниками та старшими за віком клієнтами (пацієнтами, замовниками психологічної допомоги). По-перше, основні причини дитячих проблем породжуються впливом неправильного сімейного виховання типу гіперопіки або гіпоопіки, за наявності психологічних проблем у батьків (залежні форми поведінки, неврози, граничні стани, психосоматичні хвороби), які переносяться на дитину. По-друге, консультація учнів має завжди відбуватися у присутності батьків, рідше – вчителя, класного керівника, що потребує від психолога більш об'єктивної діагностики, використання основних та додаткових методик, нерідко письмового висновку. По-третє, кількість відвідувань кабінета психолога, як правило, заздалегідь не регламентується, оскільки діагностика та консультування дітей з соціально- психологічними проблемами потребує часу, обстановки взаємної довіри, відповідних навичок спілкування.

Власне психологічне консультування починається після вислуховування скарг, проведення діагностики. Психолог завжди керується принципом об'єктивності, а для цього потрібно підібрати методики таким чином, щоб отримати цілісну картину розвитку дитини та виявити психотравмуючі ситуації взаємодії.

В традиційній психодіагностиці пропонується диференціювати результати інформації за типами даних – L-, Q-, Т: 1) L-дані (від Life – життя) – це показники життєдіяльності особистості, які фіксуються у процесі спостереження; 2) Q-дані (від question – запитання) – отримані за допомогою проективних опитувальників та інших методів самооцінювання; 3) Т-дані (від test – дослідження) – інформація, яку одержуємо за допомогою стандартизованих тестів у чітко контрольованих умовах, при цьому досліджувані не знають, на оцінку яких показників психіки спрямована діагностика. Отже, процедура збору даних трьох типів дозволяє узагальнити інформацію у об'ємний LQT – образ досліджуваної змінної. Представлений підхід об'єднання отриманих результатів є класичним і, водночас, оптимальним, який широко запроваджується у практику.

Так, при діагностиці молодших школярів основну увагу психолог-консультант приділяє збору L- та Q-даних за допомогою спостереження, бесіди та проективних методик дослідження. При цьому збір Т-даних психічного розвитку учнів I-IV класів пов'язаний із об'єктивними труднощами, зумовленими тим, що школярі у своїй більшості не розуміють інструкції та змісту запитань стандартизованих тестів. Отже, аналіз Т-даних буде більш ефективною процедурою діагностики учнів старших класів, які правильно розуміють поставлені запитання тестів та спроможні відповідати на них.

Застосування проективних методик грунтується на психоаналітичному принципі панівного впливу несвідомого на поведінку та мотивацію діяльності особистості. Проективні тести, на думку фахівців, є чи не єдиним, власне психологічним методом проникнення у найбільш інтимну сферу психіки. Більше того, вважається, що проективний підхід психодіагностики є найефективнішим при вивченні особистості дитини молодшого шкільного віку. Перспективність цього підходу значною мірою пов'язана із тим, що він є чи не єдиною альтернативою існуючим методам "об'єктивного" вивчення особистості. Проективні методи успішно використовуються для виявлення внутрішніх конфліктів, причин соціальної дезадаптації, фрустрації потреб, характеру сімейних стосунків школярів тощо. Вони спрямовані на виявлення структури свідомості та самосвідомості особистості, стереотипів світогляду, особливостей рефлексії. В результаті їх впровадження психолог отримує дані про провідні тенденції розвитку особистості молодшого школяра. Психологічний зміст поняття "провідна тенденція" включає набір властивостей особистості, які розвиваються під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів. Отже, застосування проективних методів дає змогу виявити провідні тенденції розвитку особистості молодшого школяра.

Проективні методики класифікують за напрямками: 1) асоціативні (тести плям Роршаха, Хольцмана, "тести незакінчених речень" та ін.); 2) інтерпретаційні, що вимагають аналізу символічних зображень (ТАТ – тематичної апперцепції тест та ін.); 3) експресивні, що акцентують увагу на виявленні афективних переживань (методики символічних зображень, психодрама, психосинтез та ін.). З молодшими школярами рекомендується використовувати останню групу проективних тестів. Зупинимося на цьому детально. На думку фахівців арт- психології, мистецтво дозволяє об'єднувати внутрішній психологічний світ дітей із об'єктивним зовнішнім. На практиці це означає аналіз змісту тематичних малюнків дітей: визначення кількості елементів зображення, їх якісний, змістовний розгляд.

Окрім вже зазначених переваг цього напрямку психодіагностики наголосимо і на суто організаційних питаннях, як то зручність при роботі з класом на уроках малювання, позакласних годинах. Проведення психодіагностики включає такі етапи роботи: позитивна орієнтація дітей на творчість, актуалізація візуальних відчуттів, виконання проективної методики, рефлексивний аналіз. Окрім безпосереднього аналізу особистості школяра, введення у практику психології арт-терапії допомагає вирішувати широкий спектр проблем молодших школярів: психокорекцію негативного образу "Я", низьких самооцінки та рівня домагань, тривожності, агресивності, імпульсивності, конфліктності, неадекватності поведінки, переживання стресів та депресій.

У сучасній системі шкільної освіти психологи окремо виділяють педагогічну арт-терапію, яка має неклінічну спрямованість та розрахована на потенціально-здорову особистість. На перший план виходять завдання розвитку, виховання, соціалізації. У педагогічній інтерпретації арт-терапія розуміється як турбота про емоційне самопочуття і психологічне здоров'я особистості, шкільного класу засобами художньої діяльності. Таким чином, арт-терапія як метод психодіагностики та психокорекції, найбільш ефективна для використання в консультативній практиці молодших школярів.

Після проведеної психодіагностики особистості учнів консультант визначає причини виникнення соціально- психологічних проблем, розробляє стратегію консультативної, профілактичної або корекційної роботи. Треба враховувати, що уявлення дітей 6-10 років про своє "Я" ще надзвичайно пластичні, знаходяться у процесі становлення, залежать від впливу батьків, вихователів, вчителів.

Ефективною для запровадження у практику психологічної служби загальноосвітньої школи є консультативна програма, що об'єднує спільні зусилля батьків, класного керівника, шкільного психолога. Вона розрахована на тривалий час – від одного навчального року і більше, корегується психологом в залежності від соціально-психологічних проблем учнів. Профілактичні заходи оптимального особистісного розвитку учнів та їх адаптації до навчального процесу впроваджуються серед батьків, від яких вимагається спостереження за дитиною поза школою, а також, часове обмеження її роботи за комп'ютером до однієї години на вихідні. Батьки повинні також контролювати тематику комп'ютерних ігор, при цьому сприяти, аби дитина більше цікавилася розвиваючими іграми типу "стратегії". Важливо пильнувати за переглядом телевізійних програм, кінофільмів, бажано, щоб вони були позитивного, розвиваючого змісту, вчили вирішувати певні життєві проблеми. Слідкувати за дотриманням дітьми чіткого розпорядку дня, ритмів праці та відпочинку, правил особистої гігієни; проводити на свіжому повітрі не менше двох годин на добу.

При консультуванні дітей потрібно враховувати сучасну тенденцію поведінки школярів – схильність до надмірного фантазування, вигадування історій, які є інструментом психологічного захисту. Сучасні учні багато вільного часу проводять в мережі Інтернет, за комп'ютерними іграми, що "стирає" реалістичність світосприйняття. Завдання психологічної консультації полягає в активізації позитивної ролі нової інформації в житті дитини.

В структурі консультативної роботи із дошкільниками та їхніми батьками додатково рекомендується проведення тренінгів. Основні завдання сімейних тренінгів спрямовані на розширення знань батьків про свою дитину, її потреби, формування нових навичок взаємодії, активізацію комунікації у родині. Проте, як свідчить досвід, у системі психологічної служби школи робота у цьому напрямку має випадковий характер, що пов'язано із зайнятістю батьків або небажанням виділяти час для зустрічей із психологом, класним керівником тощо.

Програма "Розширення кордонів образу світу дитини" ефективна за умов активізації зусиль класного керівника, який реалізує спостереження за навчальною діяльністю конкретної дитини на уроках, з метою виявити динаміку успішності впродовж навчального півріччя, року; проводить виховні години у класі на особистісно-розвивальну тематику: "Як ви розумієте чесну і непорядну поведінку?", "Як відрізнити правду від неправди?", "Мої друзі", "Мій розпорядок дня" тощо, залучивши конкретних учнів до обговорення цих питань в колі однокласників; допомагає дитині налагодити стосунки із однолітками, ставить дитині завдання, які охоплюють інтереси всього класу, при цьому не забуває похвалити за старанність.

Психологічне консультування дітей молодшого шкільного віку базується на положеннях вітчизняної психології про провідну роль навчальної діяльності у розвиткові учнів. Якісні зміни особистості та світогляду відбуваються за умов збагачення змісту наукових уявлень про оточуючий світ, які отримує дитина у процесі засвоєння шкільних предметів. Зокрема, в наукових працях Г. С. Костюка, О.В. Скрипченка часто наголошується на взаємозв'язку між успіхом навчальної діяльності та психологічного, особистісного розвитку дітей. Підкреслюється думка про те, що лише завдяки впливу навчання в учнів виникають нові потреби, інтереси, запити, емоції й інші мотиви їх пізнавальної та практичної діяльності. Інтереси молодших школярів не лише виявляються, вони й формуються в навчальній діяльності, водночас набуваються різні компоненти загальних і спеціальних здібностей учнів (сенсорні, перцептивні, мислительні, вербальні, мнемічні, практичні та ін.). Отже, належним чином організоване шкільне навчання і є найкращою психологічною допомогою розвитку особистості школярів.

У психології виховання взаємодія учня із оточуючим соціальним середовищем (батьки, вчителі, психологи, класний колектив і т. д.) пояснюється як перетворення зовнішніх вимог до суб'єкта в його внутрішні вимоги до себе, що спонукає до формування певного типу поведінки. Зовнішні вимоги до особистості з боку вихователя і колективу не зразу стають її внутрішніми вимогами до себе, регуляторами поведінки. Перехід від однієї фази формування до іншої відбувається швидше, якщо сам вихованець прагне бути кращим (Г.С. Костюк, 1989). Виховання безпосередньо пов'язане із навчанням та розвитком особистості, але є психологічно складним самостійним процесом, що охоплює оволодіння знаннями, способами дій, усвідомлення мотивів своєї поведінки;

Роль шкільного психолога полягає у тому, щоб спрямувати свою діяльність на консультативну допомогу учневі, впроваджуючи елементи психокорекції. Останнє передбачає використання методик, зорієнтованих на збагачення когнітивних уявлень школярів про оточуючий світ, свій образ "Я" та формування його позитивного емоційного переживання. Можна запроваджувати відомі та вже апробовані методики, наприклад, "Мій щоденник", "Сила слова", "Дзеркало", "Я не такий як усі, і всі ми різні", "Мій портрет", "Скульптура", "Як наша впевненість залежить від інших людей" (І.В. Дубровіна, 1998), "Вправи для роботи із аутичними дітьми", "Вправи для роботи із агресивними дітьми", "Вправи для роботи із тривожними дітьми", "Вправи для роботи із гіперактивними дітьми" (І.Г. Малкіна-Пих, 2004).

Для розвитку позитивних емоцій рекомендується психогімнастика, спрямована на відновлення рівного, спокійного настрою, а також ігри, що сприяють заспокоєнню та організації. Емоційні переживання дитини яскраво виявляються за допомогою методик арт-терапії "Намалюй свій фантастичний світ", "Намалюй свій реальний світ", "Намалюй власне майбутнє", "Намалюй свої страхи", "Намалюй своїх друзів" та їм подібних. Виконання дитиною проективних тестів часто супроводжується переживанням психологічного катарсису, інакше кажучи, позбавленням своїх страхів, тривог, відновленням душевного спокою. В окремих випадках малюнки із негативними персонажами, відповідною символікою доречно знищити (спалити, розірвати), наголосивши при цьому, що дитина позбавляється впливу цих образів назавжди.

Психокорекція позитивного емоційного переживання світу та власного "Я" здійснюється за допомогою методик оволодіння своїми емоціями, вміння їх виявляти, при цьому конструктивно взаємодіяти із дорослими та однолітками. Дитина має навчитися розрізняти, вербально проявляти емоції радості, переживання успіху, самоповаги, а також страху, тривоги, болю, розчарування та інші. Для цього рекомендується використовувати психотренінг емоційного розвитку дітей (К. Максименко, 2003), корекцію емоцій страху, негативного переживання школи, проявів ревнощів, заздрощів, жадібності, вербального вияву почуттів (Г. Лендрет, 1994).

Впровадження консультативної програми "Розширення кордонів образу світу дитини" (І.М. Бушай, 2010) оптимізує позитивне ставлення учнів до навчання, спілкування із друзями, пізнання нового, поруч з позбавленням негативних почуттів, низької самооцінки, тривожності. Тривалість однієї консультації молодших школярів та їх батьків – 30-45 хв. Результати консультування – вирішення психологічних проблем дитини, допомога батькам у навчанні та вихованні, сімейному спілкуванні, усвідомлення та розв'язання особистісних питань. Замовник, у нашому випадку дорослі, як правило, самі визначають, наскільки успішно було проведено консультування психологом. В будь-якому випадку, фахівець завершує бесіду, висловлюючи бажання продовжувати надавати професійну допомогу за першою вимогою батьків або самої дитини.

Психолог-консультант має знати набір орієнтовних схем вибудовування своєї консультативної практики у роботі з психологічними запитами учнів початкових класів та їх батьків. Відобразимо їх специфіку:

– проблема підвищеної тривожності, страхів, фобій у дітей має інколи фізіологічну основу – порушення функціонування залоз внутрішньої секреції, хвороби розвитку гормональної системи організму, проте частіше – психологічну. Передусім йдеться про агресію в сім'ї по відношенню до дитини, зумовлену алкоголізмом, психопатіями або комплексом психічної неповноцінності батьків. Тривожність, як риса особистості, може формуватися у молодшого члена родини за умов виховання тривожною мамою, татом, бабусею або іншими родичами, що спричинено механізмом ідентифікації. Стиль спілкування тривожних батьків засвоюється в ранньому та молодшому віці на підсвідомому рівні, як реакція переляку, втечі від можливих конфліктів, вольової дезорганізації.

На початку консультації психолог з'ясовує, в яких ситуаціях проявляються тривоги, страхи, фобії учня. Порушує тему сімейного виховання дитини, з єдиною метою – встановити психогенну, провокуючу причину виникнення негативних емоцій. В будь-якому випадку, зменшити страх або позбавитися від нього можливо через нівелювання впливу провокуючого фактору. Психолог має відверто порекомендувати батькам змінити стиль сімейного виховання, негативне ставлення до дитини, самим позбутися комплексу психологічної неповноцінності, тривожності, роз'яснити відмінність між поняттями виховання і дресура;

– шкільна дезадаптація, навчальна неуспішність, відсутність навичок комунікації та соціальної взаємодії з однолітками і дорослими виникають у дітей за таких причин: непідготовленість до школи, домашнє виховання, брак досвіду соціального спілкування з однолітками у дошкільних навчальних закладах, відсутність системності у вихованні дитини.

Психолог на початку консультування з'ясовує у самої дитини, скільки у неї друзів у класі, з ким спілкується поза школою, як вона ставиться до вчителя, уроків. Відповіді на такі прості запитання формують цілісну картину проблеми, тобто з'ясовуються причини її виникнення, провокуючі фактори, відповідно і шляхи розв'язання. Шкільний психолог має додатково провести консультативну бесіду з учителем початкових класів, реалізовуючи мету активного заохочення та позитивного переживання дитиною успіхів у навчанні, спілкування з однолітками на перерві. Окремо виникає проблема роботи з батьками школяра, реалізація програми сімейної підтримки дитини, яка адаптується до школи. Навіть така проста рекомендація батькам, як запрошення однокласників на день народження своєї дитини або для перегляду цікавої телепередачі, малювання, конструювання, дозволяє активізувати навички спілкування з однолітками, сприяє покращенню шкільної адаптації;

• – надмірне фантазування дитини або гіперфантазування негативно позначається на шкільній успішності, формуванні навичок соціалізації в цілому. На прийомі у психолога батьки скаржаться, що дитина неуважна на уроках, систематично не встигає записувати домашнє завдання, виконувати навчальні вправи на уроках та поза школою. Фантазування дитини може супроводжувати різні психічні та особистісні дисгармонії (патології), як то патологічну брехливість, психопатичні розлади, "синдром філософської інтоксикації". Проте, частіше надмірний розвиток уяви молодших школярів штучно стимулюється тривалим переглядом мультфільмів, комп'ютерними іграми. Психолог, консультуючи батьків, має порушити питання відпочинку дитини після уроків, можливо рекомендувати обмежити час роботи за комп'ютером, оскільки основною метою розвитку особистості школяра має бути гармонія психічного розвитку, і, передусім, формування реалістичності світогляду;
• – непрогнозовані афективні реакції учня на типові подразники (оцінки, зауваження вчителя, спілкування) такі як плач, замкненість, боязкість, як правило, є наслідком виснаження нервової системи дитини. Причини можуть бути різними: надмірно високі вимоги в сім'ї до навчальної успішності школяра, що насамперед характерне для батьків-педагогів; фізична та психічна втома внаслідок завантаженості учня, зокрема, при навчанні в спеціалізованій школі, наприклад з поглибленим вивченням декількох іноземних мов або при відвідуванні гуртків поза школою, репетиторів; відсутність системного підходу при вихованні дитини, коли заохочення або покарання залежить від настрою батьків, а не вчинків самої дитини. Зазначені психогенні впливи виснажують нервову систему, провокуючи афективну реакцію, що є неадекватною педагогічній ситуації. На просту вимогу вчителя про виконання домашнього завдання, поведінку, можливо пораду, настанову, зауваження дитина може розплакатися, замкнутися у собі, не відповідати на прості запитання.

В процесі консультування психолог має поцікавитися тим, коли почалися негативні прояви поведінки, як дитина поводила себе надалі, які травмуючи ситуації провокують афективну реакцію. З'ясування зазначених питань допомагає фахівцю усвідомити загальну картину виникнення та перебігу симптомів, зробити правильні висновки щодо їх усунення. Зауважимо, що в більшості подібних випадків психологічної корекції потребують батьки, оскільки неправильне сімейне виховання позначається на особистісному розвиткові та соціалізації школяра. Треба виходити з такої наукової позиції, що кожна дитина має потужний потенціал задатків, який актуалізується лише за умов правильно побудованого сімейного та шкільного навчання і виховання (А. Маслоу).

Консультант, працюючи з дітьми 6-11 років, повинен пам'ятати, що психіка дитини цього віку надто пластична, вразлива до будь-яких психологічних впливів. Тому при проблемних ситуаціях варто керуватися принципом "не нашкодь" – в крайньому випадку порекомендувати звернутися до більш досвідченого фахівця, залучити на консультацію колег.

Задля запобігання помилок у роботі із молодшими школярами психолог-консультант має дотримуватися таких рекомендацій:

1) орієнтуватися виключно на наукові знання, отримані під час навчання та професійної діяльності, не звертати увагу на так звану широку "професійну обізнаність" батьків дитини у питаннях психології (передусім медиків, психологів, педагогів). Іншими словами, уникати маніпуляцій "нав'язування" страхів дорослих про "невиліковну хворобу" дитини. Наведемо приклад із практики. На консультацію з приводу визначення психічної норми розвитку дівчини 7 років звернулася її мати, яка доводила, що у дитини відсутні рефлекси, при цьому постійно наголошувала, що вона за фахом – психолог, викладає у ВНЗ, що, власне, так і було. Після проведеної психодіагностики дитини було встановлено, що психічний розвиток дівчинки відповідає віковим нормам. Однак, мати аж ніяк не погоджувалася з висновком. Тоді їй було запропоновано, як фахівцю з психології, пригадати теорію І.П. Павлова про рефлекторну діяльність нервової системи, відмінності утворення умовних та безумовних рефлексів і т.п. В результаті такого наукового екскурсу дійшли згоди про абсурдність самої думки щодо відсутності рефлексів у її доньки (будь-якої дитини взагалі), а також відповідність особистісного та психічного розвитку дитини віковим нормам.

Керуючись принципом науковості, психологу необхідно уникати маніпуляцій дорослих клієнтів (замовників), які через страх, що дитина "не така як усі ... як потрібно" втрачають здатність мислити раціонально;

• 2) для психолога-початківця складною може стати ситуація правильного визначення діагнозу особистісного розвитку, інтелекту дитини, її характеру. Часто за складними медико- психологічними показниками з тестових методик типу "щизоїдність", "аутизм", "олігофренія" та інші, на практиці маємо справу з ситуативною захисною поведінкою дитини. Зазначені діагнози може встановити лише психолого-медико-педагогічна комісія, яка проводить комплексне обстеження, користується матеріалами численних спостережень за учнем. Окремим психологам, можливо, і подобається висловлюватися складними медичними термінами, задля того, щоб справити більш сильне враження, як фахівців. Однак, треба пам'ятати, що в багатьох психологічних тестах психіатрична термінологія має інше змістове наповнення, ніж у медицині. Наприклад, тестова шкала шизоїдності в багатьох американських методиках визначає не шизофренію або аутизм як хворобу, а лише таку властивість дитини, як замкненість, інтроверсію, заглиблення у свій внутрішній світ. Останнє зовсім не пов'язано з розвитком психозу – шизофренії, аутизму. Отже, психолог при використанні методик додатково вивчає методологію побудови тесту, що значить кожна шкала, які прояви поведінки передбачає;
• 3) психіка дитини молодшого школяра перебуває у стані потужного розвитку, що стосується всіх сторін – пам'яті, мислення, уваги, характеру тощо. Тому робити категоричні висновки щодо інтелекту, здібностей, властивостей реагувань буде непрофесійним і неправильним. Психіка має властивість до компенсації та гіперкомпенсації на подальших етапах вікового розвитку. Помічено, що видатні науковці в дитинстві мали низьку академічну успішність; політики та бізнесмени – характеризувалися як надто сором'язливі, соціально пасивні; оратори, публічні люди – були мовчазними та замкненими.

Консультування молодших школярів та членів їх родини передбачає застосування як науково розроблених діагностичних та тренінгових програм, так і вимагає від психолога життєвої мудрості. Головне пам'ятати – консультація повинна завжди досягати мети, виявляти недосконалі форми мислення, надавати надію на покращення складної життєвої ситуації, вселяти оптимізм, віру в потенційні можливості особистості дитини.

Список літератури

1. Енциклопедія психологічних тестів для дітей. М., 2004. - 984 с.
2. Вачков І.В. Групові методи в роботі шкільного психолога. М., 2002. - 652 с.
3. Коржуев А.В. Пізнавальні труднощі у навчанні школярів. / / Педагогіка. - 2000. - № 1. - С. 24-27.
4. Воронцов А.Б. Практика розвивального навчання. М.: Рос. енциклопедія, 1998. - 232 с.
5. Венгер А.Л. Про поняття «психологічний синдром» / / Журнал практичної психології і психоаналізу. - 2001. - № 1-2. - С. 52-54.
6. Бондаревська Є.В. Варіативність стратегій особистісно-орієнтованого виховання: Изв. Південного відділення РАВ Вип. II. Особистісно-орієнтоване освіта в контексті культури. Ростов на / Д, 2000. - 154 с.
7. Істратова О.М. Досвід створення та проведення корекційно-профілактичної роботи з агресивними дітьми. Таганрог, 2003. - 420 с.
8. Прихожан A. M. Тривожність у дітей та підлітків: психологічна природа і вікова динаміка. М.: Моск. псих.-соц. ін-т; Воронеж: МОДЕК, 2000. - 320 с.
9. Глассер У. Школа без невдах: Пер. з англ. / Заг. ред. і предисл. В.Я. Піліповского. М.: Прогрес, 1991. - 214 с.
10. Діагностика шкільної дезадаптації: Для шкільних психологів та вчителів початкових класів компенсуючого навчання. М., 1995. - 320 с.
11. Асєєв В.Г. Вікова психологія: навчальний посібник. - Іркутськ, 1989. - 452 с.
12. Балин В.Д. Теорія і методологія психологічного дослідження. - М., 1988. - 600 с.
13. Баскакова І.Л. Вивчення уваги школярів: Метод. рекомендації. М.: Изд-во МГПИ ім. В.І. Леніна, 1987. - 413 с.
14. Безруких М. Чому не збуваються великі очікування? / / Шкільний психолог. - 2000. - № 20. - С. 52-59.
15. Бєлкін Л.С. Ситуація успіху. Як її створити. М.: Просвещение, 1991. - 325 с.
16. Битянова М. Організація психологічної роботи в школі. М., 2003. - 412 с.
17. Битянова М., Азарова Т., Афанасьєва О., Васильєва Н. Робота психолога в початковій школі. М., 2002. - 126 с.
18. Божович Л.І. Особистість і її формування в дитячому віці. - М., 1998. - 300 с.
19. Бреслав Г.М. Емоційні особливості формування особистості в дитинстві: норма і відхилення. - М., 1990. - 220 с.
20. Психічний розвиток молодшого школяра / Експериментальне психологічне дослідження під ред. В.В. Давидова. М., 1999. - 329 с.
21. Бурменской Г.В., Карабанова О.А., Лідері А.Г. Статево-психологічне консультування. Проблеми психічного розвитку дітей. М., 2001. - 335 с.
22. Ігри, навчання, тренінг, дозвілля. Педагогічні ігри. / / За ред. В.В. Петрусінского. Кн. 5. М., 1994. - 460 с.
23. Венгер А.Л. Психологічне консультування та діагностика. Частина 1. М., 2001. - 435 с.
24. Венгер А.Л. Психологічне консультування та діагностика. Частина 2. М., 2001. - 460 с.
25. Статево-психологічний підхід у консультації дітей і підлітків / Г.В. Бурменской, Є.І. Захарова, О.А. Кабанова та ін М., 2002. - 520 с.
26. Вікові особливості технічного розвитку дітей / Під ред. П.В. Дуброва, Т.І. Лісіна. М., 1992. - 490 с.