Доповідь "Обдаровані діти"

Департамент освіти і науки

Дніпропетровської облдержадміністрації

Відділ освіти Васильківської райдержадміністрації

Васильківський районний методичний кабінет

Великоолександрівський навчально-виховний комплекс

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Заступник директора з НВР

Усяка Н.І.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

С. Великоолександрівка,2017

Одним із пріоритетних напрямів політики нашої держави є турбота про обдаровану та талановиту молодь, її творчий, інтелектуальний, духовний та фізичний розвиток. Адже саме молоді люди в майбутньому будуть визначати шляхи розвитку науки, економіки, медицини, мистецтва тощо.  Оскільки талановиті й обдаровані люди завжди впливали й впливають на розвиток та характер суспільства, то талант і обдарованість можна вважати суттєвим багатством кожної держави. Ще один із перших філософів в історії людства Конфуцій пропонував відбирати й інтенсивно розвивати обдарованих дітей.

Здібності дитини залежать від її психолого - фізіологічних  особливостей, соціального оточення, сім’ї та школи. Вроджені задатки потребують сприятливих умов для свого повноцінного та гармонічного функціонування. Кожна дитина – талант, але якщо для дитини не створити спеціальних умов, обдарованість її здебільшого втрачається. На сьогодні аксіомою є той факт, що творчі здібності рідко самореалізуються – їх необхідно заохочувати й розвивати. Кожна дитина – творча особистість, зірочка. І допомогти засяяти цій зірочці – головне завдання педагога.

Обдаровані діти – майбутній цвіт нації, інтелектуальна еліта, гордість і честь України, її світовий авторитет. Робота з обдарованими дітьми є одним із головних напрямів діяльності нашого педагогічного колективу і направлена вона на створення найсприятливіших умов для забезпечення високої якості навчання й виховання.

Задача номер один нашого НВК – створити привабливий імідж навчального закладу, щоб у дітей було бажання відвідувати школу з радістю і надією. Основою формування іміджу успішності є розуміння наступних положень:

- кожна дитина має задатки;

- кожна дитина прагне реалізувати свої здібності.

Здібності та задатки розвиваються та реалізуються при умові сприятливого зовнішнього середовища і сукупності внутрішніх потенцій. Ми визначаємо обдаровану дитину як таку дитину, що відрізняється від однолітків яскравими видатними здібностями, або вона має внутрішні передумови для високих досягнень, в тому або іншому виді діяльності. А під здібностями ми розуміємо індивідуальні особливості, які дозволяють при сприятливих умовах успішно оволодівати діяльністю.

Вивчення математики створює можливості для інтелектуального розвитку особистості, насамперед — розвитку логічного мислення, просторових уявлень і уяви, алгоритмічної культури, формування вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, обґрунтовувати твердження, моделювати ситуації та ін. Математика є засобом вивчення багатьох дисциплін, а розвинене логічне мислення сприяє засвоєнню гуманітарних предметів. Тому таким необхідним є вивчення математики в школі, і успіх цього процесу залежить від обраної учителем системи методів і прийомів активного навчання математики.

Ця система повинна охоплювати не лише роботу учня на уроці, але й сприяти розвиткові дитини в позаурочний час. Тому вчителеві необхідно подбати не тільки про організацію уроку, а й про те, як буде спланована домашня робота учнів, і докласти всіх зусиль до того, щоб забезпечити максимально продуктивну самостійну роботу учнів над навчальним матеріалом удома, навчити дитину раціонально розподіляти свій час, планувати роботу з виконання домашніх завдань.

Щоб розвинути творчі здібності учнів, слід поступово та систематично залучати їх до самостійної пізнавальної діяльності. Щоб забезпечити співпрацю між учнями і вчителем, уроку не достатньо. Тому традиційними в школі є тижні математики та математичні виховні заходи: складання творів, творчих робіт, історичних інформацій, казок до тем, вікторини, брейн-ринги, «Щасливий випадок», КВК. На таких заходах діти багато чого дізнаються з історії математики, життя вчених, виявляють свою настирливість, кмітливість, розвивають логічне мислення. Досить часто діти самі знаходять цікаві завдання і пропонують їх для заходів, випусків газет, складання кросвордів. Все це сприяє виробленню в учнів інтересу до предмета.

Розум — умова, необхідна для творчості, проте аж ніяк не достатня. Потрібна систематична цілеспрямована робота вчителя з виявлення та розвитку нахилів і здібностей учнів до творчості у процесі навчання. Недарма народна мудрість твердить, що покликання учителя прекрасне — дбати, щоб іскра знань не згасла.

Свою роботу з математики з обдарованими дітьми  я планую у чотири етапи:

1. Виявлення обдарованих учнів;

2. Створення умов для розкриття їх потенційних можливостей на уроках математики;

3. Навчання в рамках математичного гуртка, факультативу або спецкурсу;

4. Індивідуальна підготовка.

 На першому етапі сприяю розвитку в школярів інтересу математики  - пропоную  для розв'язання цікаві  логічні задачі, ребуси, кросворди. Для  виявлення учнів зі здібностями до математики я проводжу анкетування, тестування, бесіди з дітьми, їх батьками, вчителями

Велика увагу приділяється другому етапу – поурочній роботі. На своїх уроках я  звертаю увагу на розвиток творчих здібностей. Це самостійні роботи творчого характеру, пошук нових методів доведення теореми, оригінальне розв'язування складної задачі. Особливе місце займає дослідницький метод навчання (можна створити у класі дослідницькі групи, які звітуватимуть одна перед одною після вирішення заданої проблеми). У процесі дослідження учні можуть використовувати різні літературні джерела, виконують малюнки, схеми, аналізують результати, відповідають на запитання, одержуючи, за потребою, консультацію вчителя. здібності учнів проявляються в ситуації, коли треба знаходити в реальній дійсності нові проблеми, бачити їх нові сторони. Для цього задана діяльність повинна бути новою (хоча б на першому її етапі) і цікавою для всіх. Пропонований матеріал повинен містити (у прихованому вигляді) ряд цікавих проблем, які не слід відкрито формулювати. Наприклад, у добірці однотипних задач кожна окремо взята задача може не виступати як проблемна, але в сукупності з іншими задачами дає можливість знаходити нові прийоми розв'язування, ставить перед учнем завдання, в ході розв'язування яких він відкриває для себе окремі або загальні закономірності. Тому задачі слід добирати так, щоб учень міг творити, мислити, щоб він сам мав можливість досягти вершин інтелектуальної творчості. Будучи простою, задача має бути достатньо цікавою і викликати інтерес до неперервної, довготривалої діяльності. Адже, як відзначав психолог Л.Виготський, «... задачі, які ставляться перед учнями, мають випереджати вже досягнутий ними рівень на один крок». Тільки так серед дітей можна виявити обдарованих для поглибленої роботи з ними. Важливим є не стільки те, чи розв'яже учень задачу, скільки те, як він буде думати, розв'язуючи її.

 Результативним виявилося включення учнів, які засвоїли програмовий матеріал на високому рівні,  у роботу класу в ролі консультантів при вивченні нового матеріалу, при підготовці додаткового матеріалу. Це дозволяє залишити учня в полі зору свого класу, сприяє його подальшому розвитку, систематизує знання, зміцнює його авторитет серед однолітків, привчає до самостійності й відповідальності.

На третьому етапі  проводиться індивідуальна оцінка творчого потенціалу і психологічних особливостей кожної дитини. Якщо за цей час виявляється учень з оригінальним мисленням, великим обсягом знань – починається четвертий етап. Якщо школярі показують, що хотіли б продовжувати поглиблювати свої знання з математики,  необхідно починати з ними активну позаурочну роботу, індивідуальну роботу.

Індивідуальна програма підготовки залежить від кінцевої мети учня, його здібностей та особливостей характеру. При цьому враховуються інтереси дитини. Який напрям у математиці викликає особисте зацікавлення? Що краще вдається? Намагаюся розвивати сильні сторони та поступово виправляти недоліки.

На індивідуальних заняттях розв’язуються задачі підвищеного рівня складності, формується здатність до творчої співпраці з учителем.

У 6-9 класах самостійність дитини має частковий характер. У десятому та особливо одинадцятому класах рівень самостійності зростає: учень уже здатен самостійно знаходити та опрацьовувати літературу, формулювати й розв’язувати творчі задачі. Роль учителя зростає до якості наставника-консультанта, який допомагає учневі в розробці стратегії подальшого розвитку.

Засвідчує високий рівень математичної підготовки школярів участь в олімпіадах. Звичайно, цьому процесу передує тривала підготовча робота, яка не відразу дає певні результати. Така форма роботи чи не найкраще сприяє зростанню творчої активності учнів, формуванню наполегливості в досягненні результату, виробленню навичок і вмінь самостійно працювати з додатковими джерелами знань і застосовувати отримані знання в нових умовах.У період підготовки до олімпіад звертається увага на вміння володіти собою, вміло користуватися здобутими знаннями в умовах конкуренції, стресу. Враховується вміння не тільки приймати перемогу, уникаючи "зіркової хвороби”, а й витримувати невдачу, за будь-яких умов поважати однолітків-конкурентів. Важливим аспектом у підготовці олімпійця є виховання порядності, формування переконання: найцінніша перемога – та, що здобута чесно, своїми силами.

У своїй діяльності я використовую дидактичний матеріал, як диференціюю за рівнями складності і застосовую, враховуючи інтереси і нахили учнів.  Також використовую нестандартні форми проведення уроків: проблемні, міжпредметні уроки, уроки - дискусії, семінари-дослідження.

Для контролю знань добираю завдання трьох видів, що відповідають рівням навчальних досягнень учнів:         

1) репродуктивні (потребують відтворення) — обов'язковий рівень;

2) реконструктивні (потребують перетворення відповідних знань і вмінь, застосування їх у новій ситуації) — достатній рівень;

3) завдання, які потребують творчого використання знань і вмінь, — високий рівень.

Задачі для індивідуальної роботи добираю так, щоб 80 % з них були репродуктивного та реконструктивного характеру, а 20 % — достатньо складними.

Дьордь Пойа стверджував (венгерский, швейцарський та  американський математик), що краще розв'язати одну задачу кількома способами, ніж кілька різних чи однотипних задач. Цього принципу дотримуюсь і я, порівнюючи різні розв'язання, оцінюючи їх стандартність чи оригінальність, складність в обчисленнях, доступність, новизну. Розгляд різних способів розв'язування однієї задачі допомагає учням зрозуміти , яким великим діапазоном умінь і знань потрібно володіти. Д.Пойа також наголошував: «Відшукуйте у вашій задачі все, що може знадобитися під час розв'язування інших задач, — у даній конкретній ситуації намагайтеся виявити загальний метод».

Інколи розібратися в готовому «чужому» розв'язанні, поясненні зовсім не легше, ніж розв'язати задачу самому. Тому на уроках я практикую самостійну роботу з підручником.

Крім того, пропоную учням працювати з додатковою літературою, що дає їм змогу не лише розширити свій кругозір, ознайомитися з матеріалом, не передбаченим програмою, а й вникнути у нові проблеми і гіпотези математичної науки, поміркувати над методами їх розв'язування, зануритися у світ тих передбачень і загадок, що змушують мислити, міркувати і шукати.

На уроці намагаюся показати учням математику з найпривабливішого боку, викликати в дитини радість від занять розумовою працею, допомогти подолати труднощі й отримати перемогу над самим собою. Адже інтерес — «золотий ключик» до виховання здібностей.

З метою активізації розумової діяльності учнів використовую різні прийоми виділення головного, порівняння, аргументації, доведення тощо.

Порівняння допомагає проникнути в суть явищ і відкрити нові якості та взаємозв'язки, підвести до висновків і узагальнень. Метод порівняння корисно використовувати під час розв'язування задач, доведення теорем різними способами. Найповніше творчість учнів проявляється тоді, коли вони самостійно шукають шлях та основні ознаки порівнянь. Це стимулює їх до активної творчої діяльності, допомагає глибше проникнути в суть математичних проблем, формує вміння встановлювати взаємозв'язки, робити висновки та узагальнення.

Для того, щоб глибше розвивати здібності учнів, після розв'язування задачі я пропоную учням змінити її умову і дати відповідь на запитання: «Що буде, коли...».

Інколи я пропоную учням самостійно скласти задачі, які б найповніше виражали основне і найсуттєвіше в змісті пройденого матеріалу. Таке завдання дає змогу учневі визначити змістовні зв'язки між елементами пройденого матеріалу.

Фундаментом для розвитку здібностей виступають пізнавальні інтереси.

Тому на уроках я намагаюся створити умови, що забезпечують формування пізнавальних інтересів, які я поділила на дві групи:

1) пов'язані зі змістом навчального матеріалу новизною (нові факти, закономірності, способи пізнання тощо); зіткненням особистого досвіду учнів з системою наукових понять; виявленням історичного аспекту шкільних знань, включенням до матеріалу, що вивчається, фактів з історії та сучасного етапу науки;

2) пов'язані з організацією різних самостійних робіт, у ході яких учні ознайомлюються з новими способами розв'язування задач, включаються у нові види пізнавальної діяльності, зіштовхуються з різними тенденціями і точками зору; залученням учнів до дослідницької роботи, виконання творчих робіт (реферати, доповіді, кросворди).

Важливе місце у моїй роботі посідають дидактичні ігри, КВК, «Поле чудес», «Найсильніша ланка», «Що? Де? Коли?» тощо.

Система продуманих масових заходів дає можливість учителю розвивати інтерес і творчі здібності школярів, залучаючи їх до різних видів інтелектуальної діяльності, що ґрунтуються на математичному матеріалі.

Обдарованість, здібності дитини проявляються і розвиваються протягом усього життя. Основним завданням навчання і виховання є створення умов для розвитку творчих здібностей учнів.

«У НВК повинно бути керівництво розумовою діяльністю учнів, керівництво процесом оволодіння, поглиблення, закріплення, застосування знань, керівництво розумовим розвитком», — писав В.Сухомлинський.

Думаюча людина завжди сильна характером. Сформувати таку людину — мета, досягненню якої мають бути підпорядковані всі педагогічні зусилля.