Доповідь "Порушення прав людини в умовах збройного конфлікту"

                                    ДНЗ «Борщівський професійний ліцей»

Доповідь

«Порушення прав людини під час збройного конфлікту»

Підготувала викладач

суспільних дисциплін

Наталія ЩИРБА

Начало формы 

      Мета: Проаналізувати проблеми захисту прав людини під час збройних конфліктів та відповідальності за них. Усвідомити, що збройні конфлікти створюють значну загрозу людству внаслідок можливого розширення кількості учасників в умовах глобалізації, розвитку екологічних катастроф, негативних гуманітарних наслідків, пов’язаних із зростанням кількості біженців. Розуміти те, що проблема збройних конфліктів є актуальною і займає важливе місце в системі сучасних міжнародних відносин. Виховувати активну позицію щодо можливостей захисту своїх прав на території, де відбувається збройний конфлікт. Виховувати в учнів повагу до людей.

Конец формы     Збройні конфлікти, які відбуваються у різних частинах світу, мають серйозний вплив на життя людей і, на жаль, призводять до порушення прав людини. Права людини є всесвітньо визнаними, недотримання яких вважається важливою проблемою.

 Збройні конфлікти зумовлюють безліч порушень прав людини, таких як:

1. Порушення права на життя: Воєнні дії можуть призводити до загибелі невинних цивільних осіб, які стають жертвами насильства та атак. Загальновійськові операції, удари по мирному населенню та неконтрольований розпал вогню призводять до надзвичайно високого рівня втрат життів.

2. Порушення права на безпеку і недоторканість особи: Внаслідок збройних конфліктів люди стають беззахисними перед насильством. Знос насильства, викрадання, сексуальні злочини та пограбування — це лише деякі з порушень, з якими можуть зіштовхуватись цивільні особи.

 3. Порушення права на захист і справедливість: Збройний конфлікт часто перешкоджає доступу до судової системи та правосуддя, що призводить до безкарності за злочини. Постраждалі не мають доступу до справедливого судового розгляду, а винні можуть уникнути відповідальності.

4. Порушення права на освіту: Збройний конфлікт часто призводить до зруйнування шкіл та заміну освітніх закладів на військові. Це обмежує доступ до якісної освіти для дітей та молоді та завдає шкоди майбутньому поколінню

5. Порушення права на гідне життя: Воєнний конфлікт призводить до зруйнування інфраструктури, економіки та суспільства загалом. Це може мати серйозні наслідки для виконання економічних, соціальних та культурних прав людини.

Для протидії порушенням прав людини під час збройного конфлікту необхідні наступні кроки:

 1. Зібрати докази: Важливо збирати об'єктивні дані і докази про порушення прав людини, такі як свідчення очевидців, фотографії, відеоматеріали тощо. Це допоможе встановити факти порушень та підтвердити їх.

2. Документувати порушення: Записувати події, порушення і свідчення в офіційний документ, який може бути використаний як основа для подальшої роботи та звітування про порушення прав людини.

3. Звернутися до міжнародних організацій: Звернутися до відповідних міжнародних організацій, таких як ООН, Міжнародний комітет Червоного Хреста, ЮНІСЕФ тощо. Повідомлення про порушення прав людини цим організаціям може сприяти залученню уваги до ситуації та виявленню подальших заходів.

4. Залучити засоби масової інформації: Звернутися до різних засобів масової інформації, таких як газети, телебачення, радіо та інтернет-ресурси. Інформування громадськості про порушення прав людини може змусити урядові органи і міжнародну спільноту діяти.

 5. Привернути увагу правозахисних організацій: Звернутися до національних та міжнародних правозахисних організацій, що працюють у сфері прав людини. Вони можуть надати підтримку, консультації та допомогу у подальших діях.

6. Лобіювати залучення міжнародних сил миру: Працювати на створення міжнародного консорціуму або підтримки для надання допомоги та захисту населення, що постраждало від порушення прав людини в збройному конфлікті.

7. Сприяти судовому розслідуванню: Забезпечити, щоб порушення прав людини були розслідувані та притягнуті до відповідальності. Документувати факти та свідчення, співпрацювати з правоохоронними органами та міжнародними судовими установами.

   Права людини мають бути захищені незалежно від того, чи виник збройний конфлікт чи ні. Відповідно до міжнародного гуманітарного права, яке регулює поведінку під час збройних конфліктів, існують певні стандарти і норми, що мають бути дотримані для забезпечення захисту цих прав. Наприклад, Женевські конвенції 1949 року та додаткові протоколи до них встановлюють права і захист для осіб, які не беруть участь у воєнних діях, включаючи цивільне населення, військовополонених та поранених. Ці документи забороняють незаконне вбивство, побиття, насильство, пограбування та будь-яку форму недостойного поводження з позбавленими волі особами. Вони також гарантують право медичної допомоги, проживання, безпеки та доступу до гуманітарної допомоги. У додаток до цього, Конвенція про права людини та інші міжнародні правові документи містять загальні принципи, які застосовуються і в часи збройних конфліктів. Наприклад, право на життя, свободу думки, віросповідання, свободу від насильства, дискримінації та підтримку гідності. Важливо, щоб держави та збройні групи дотримувалися цих норм, і щоб порушення прав людини під час збройних конфліктів не залишалися безкарними. Міжнародні організації, такі як Міжнародний комітет Червоного Хреста, ООН та Європейський суд з прав людини, сприяють забезпеченню дотримання прав людини під час конфліктів та ведуть роботу з перевірки порушень і накладення судової відповідальності.

Для забезпечення поваги і захисту цивільного населення і цивільних об’єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди проводити відмінність між цивільним населенням та комбатантами (учасниками військових дій ), a також між цивільними об'єктами та військовими об'єктами, і відповідно спрямовувати свої дії тільки проти військових об'єктів.

 Захист цивільного населення

 Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об'єктом нападів. Забороняються акти насильства, або загрози насильством, що мають основною метою тероризувати цивільне населення.
     Присутність, або пересування цивільного населення, або окремих цивільних осіб не повинні використовуватись для захисту певних пунктів, або районів від військових дій. Цивільні об'єкти не повинні бути об'єктом нападу.

      Сьогодні актуальність і важливість права на життя людини, його реалізація і захист є очевидними, адже без такого фундаментального права всі інші права перестають мати будь-яке значення. Життя це – передумова реалізації всіх прав і свобод людини. Дане право знаходить своє закріплення у всіх договорах з прав людини, є частиною загального міжнародного права. Незважаючи на це, право на життя має відносний характер і за певних юридичних і фактичних умов, може бути правомірно обмеженим. На практиці, головною загрозою і перешкодою для реалізації цього права стають збройні конфлікти й ситуації насильства всередині держави.