Доповідь "Проектна технологія як особливий компонент сучасної методики викладання"

Проектна технологія як особливий компонент сучасної методики викладання

План

1. Основні вимоги до сучасної освіти.
2. Ключові та предметні компетентності.
3. Наскрізні змістовні лінії.
4. Проектна технологія навчання:
   1. Вихідні теоретичні позиції проектного навчання.
   2. Мета проектного навчання.
   3. З історії проектних технологій.
   4. Типологія проектів.
   5. Система дій учителя та учнів на різних етапах проектної діяльності.
5. Висновок.

1. Основні вимоги до сучасної освіти.

 Гострота сучасних проблем взаємодії суспільства і природи поставила низку нових завдань перед сучасною освітою. У Законі України «Про освіту»  (ст. 12) зазначено, що метою повної загальної середньої освіти є всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою. Випускник основної школи – це патріот України, який знає її історію; носій української культури, який поважає культуру інших народів; компетентний мовець, який вільно спілкується державною мовою, володіє також рідною (у разі відмінності) й однією чи кількома іноземними мовами; має бажання і здатність до самоосвіти; виявляє активність і відповідальність, підприємливість й ініціативність у громадському й особистому житті, має уявлення про світобудову, бережно ставиться до довкілля, безпечно й доцільно використовує досягнення науки і техніки, дотримується здорового способу життя.

2. Ключові та предметні компетентності.

Мета базової загальної середньої освіти досягається на основі реалізації основного завдання хімічної освіти, що полягає у формуванні засобами навчального предмета ключових і предметних компетентностей. Ними забезпечується формування ціннісних і світоглядних орієнтацій учнів, що визначають їхню поведінку в життєвих ситуаціях. До основних компетентностей відносять:

• Спілкування державною мовою;
• Спілкування іноземними мовами;
• Математична компетентність;
• Основні компетентності у природничих науках і технологіях;
• Інформаційно – цифрова компетентність;
• Уміння вчитися впродовж життя;
• Ініціативність і підприємливість;
• Соціальна та громадянська компетентності;
• Обізнаність та самовираження у сфері культури;
• Екологічна грамотність і здорове життя;

Предметна  компетентність учнів є складником ключової компетентності у природничих науках і технологіях. Володіння хімічною компетентністю на базовому рівні означає здатність учнів мислити і діяти з позицій світоглядних орієнтацій і ціннісних установок, сформованих у процесі навчання хімії.

3. Наскрізні змістовні лінії.

Предметна компетентність є складним утворенням, основними компонентами якого є знаннєвий (пізнавальний), діяльнісний (поведінковий) і ціннісний (мотиваційний). Компетентнісний підхід у навчанні, на відміну від предметного, передбачає інтеграцію ресурсів змісту курсу хімії та інших предметів на основі провідних соціально й особистісно значущих ідей, що втілюються в сучасній освіті: уміння вчитися, екологічна грамотність і здоровий спосіб життя, соціальна та громадянська відповідальність, ініціативність і підприємливість. Для реалізації цих ідей виокремлено такі наскрізні змістові лінії: «Екологічна безпека і сталий розвиток», «Громадянська відповідальність», «Здоров'я і безпека», «Підприємливість і фінансова грамотність». Наскрізні змістовні лінії відбивають провідні соціально й особистісно  значущі ідеї, що послідовно розкриваються у процесі навчання і виховання учнів. Вони спільні для всіх навчальних предметів, є засобом інтеграції навчального змісту, корелюються з ключовими компетентностями, опанування яких забезпечує формування ціннісних і світоглядних орієнтацій учня, що визначають його поведінки у життєвих ситуаціях. Наскрізні лінії є соціально значущими над предметними темами, які допомагають формуванню в учнів уявлень про суспільство в цілому, розвивають здатність застосовувати отримані знання у різних ситуаціях. Слід зазначити, що в сучасних умовах суттєво актуалізується ще одна функція освітнього процесу – навчити дитину використовувати власні ресурси у своїй практичній, навчальній, громадсько-політичній діяльності, побуті тощо так, щоб це відповідало ціннісним орієнтаціям суспільства. Відповідно світній процес потрібно будувати на технологіях, що органічно поєднують у собі методи формування суспільної свідомості (інформування, пояснення, коментування, переконання, узагальнення) і методи залучення до соціально-культурної діяльності, шляхом якої знання перетворюються в переконання, норми та принципи поведінки. Саме такою є проектна технологія навчання. 

4. Проектна технологія навчання.

В основі методу проектів лежать розвиток пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі, удосконалення критичного мислення.         Вихідні теоретичні позиції проектного навчання:

• У центрі уваги учень; учитель сприяє розвитку його творчих здібностей.
• Глибоке, усвідомлене засвоєння базових знань забезпечене за рахунок універсального їх використання в різних ситуаціях.
• Освітній процес побудований не на логіці навчального предмета, а на логіці діяльності учня, що підвищує його мотивацію до навчання.
• Індивідуальний темп роботи над проектом забезпечує вихід кожного учня на свій рівень розвитку.

Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів – індивідуальну, парну, групову, яку учні виконують упродовж певного відрізку часу, і передбачає розв'язання якоїсь проблеми. Це передбачає, з одного боку, використання сукупності різноманітних методів і засобів навчання, а з другого – необхідність інтеграції знань і вмінь із різних галузей науки, техніки, технології, творчих сфер. Результати виконаних проектів мають бути «відчутними»: якщо це теоретична проблема – те її конкретне розв'язання, якщо практична – конкретний результат, готовий до впровадження, вони можуть бути оформлені у вигляді альбому, бортового журналу «подорожей», доповіді-повідомлення та ін.

Мета проектного навчання полягає в тому, щоб створити умови, за яких учні:

• Самостійно й охоче отримують необхідні знання з різних джерел;
• Вчаться користуватися здобутими знаннями для вирішення пізнавальних і практичних завдань;
• Набувають комунікативні вміння, працюючи в різних групах;
• Розвивають у себе дослідницькі вміння (уміння виявлення проблем, збирання інформації, спостереження, проведення експерименту, аналізу, побудови гіпотез, узагальнення);
• Розвивають системне мислення.

Новою програмою з природничих предметів, яка почала діяти в 2015/16 навчальному році, визначено виконання навчальних проектів. З урахуванням того, що навчальними програмами не було раніше передбачено виконання подібних навчальних проектів, а форми й методи роботи сучасний вчитель має право обирати самостійно. 

Метод проектів був відомий ще у 20-ті роки XX сторіччя. На основі концепції прагматизму американського педагога Дж. Дьюї його послідовник Вільям Кілпатрік розробив «проектну систему навчання», або метод проектів. Учні включалися безпосередньо у практичну діяльність, через яку вони мали опанувати теоретичні знання, необхідні для розв'язання конкретного завдання. Але за наявності позитивних сторін метод проектів мав і слабку сторону – за надмірної захопленості прагматичною спрямованістю навчання  був занижений загальний теоретичний рівень освіти. Саме надмірне захоплення методом проектів на шкоду систематичному навчанню призвело до «розчарування» педагогів у цьому методі в середині XX сторіччя. Однак останнім часом, у зв'язку зі становленням парадигми особистісно-орієнтованої освіти, метод проектів переживає друге народження як ефективне доповнення до інших педагогічних технологій, що сприяють становленню особистості.

Типологія проектів.

Дослідницький – проект підпорядкований логіці невеликого, але дослідження і має структуру, яка наближена або повністю збігається зі справжнім науковим дослідженням.

Творчий – припускає відповідне оформлення результатів ( відеофільм, стаття, репортаж, альманах, альбом).

Роле-ігровий – учасники беруть на себе певні ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути літературні персонажі або вигадані герої, що імітують соціальні чи ділові відносини, ускладнюються вигаданими учасниками ситуаціями.

Інформаційний – проект направлений на збирання  інформації про якийсь об'єкт, явище, ознайомлення учасників проекту з цією інформації, її аналіз і узагальнення фактів, призначених для широкої аудиторії.

Практико-орієнтований – цей проект вирізняє чітко позначений із самого початку результат діяльності учасників. Причому цей результат обов'язково орієнтований на соціальні інтереси самих учасників (документ, створений на основі здобутих результатів дослідження – опорний конспект, «паспорт» технічного пристрою, опис дослідження, програма дій, рекомендації, довідниковий матеріал).

Системи дій учителя та учнів на різних етапах проектної діяльності.

Працюючи над проектами, учні зіштовхуються з тим, що вчитель перестає здійснювати пильну наглядову діяльність від початку до кінця. Тут є небезпека того, що учасники проекту можуть потрапити в глухий кут, рухатися в помилковому напрямку. Учитель має виступати в ролі не настирного експерта, що конструктивно розглядає спільно з учнем сильні й слабкі сторони того чи іншого варіанта виконання проекту. Застосовуючи проектну технологію в навчально – виховному процесі, учитель має чітко визначати етапи розробки проекту, а також планувати свою діяльність і направляти діяльність учнів, досягаючи при цьому провідної педагогічної мети – оволодіння учнями новим способом діяльності – і цей процес необхідно організовувати таким чином, щоб учні в ході виконання проекту навчилися:

• Намічати провідні й поточні цілі та завдання;
• Шукати шляхи їх вирішення, вибираючи оптимальний шлях за наявності альтернативи;
• Здійснювати й аргументувати вибір, передбачати наслідки вибору, діяти самостійно (без підказки), порівнювати отримане з необхідним;
• Коригувати діяльність з урахуванням проміжних результатів;
• об'єктивно оцінювати процес (саму діяльність) і результати проектування.

5. Висновок.

Отже, освітній процес потрібно будувати на технологіях, що органічно поєднують у собі методи формування суспільної свідомості (інформування, пояснення, коментування, переконання, узагальнення) і методи залучення до соціально-культурної діяльності, шляхом якої знання перетворюються в переконання, норми та принципи поведінки. Саме такою є проектна технологія навчання. Під час організації проектної діяльності учитель не повинен соромитися звертатися до учнів, сучасна молодь досить швидко опановує нові засоби комунікації, виявляє інтерес до різноманітних комп'ютерних програм, тому за спільної  роботи над проектами не тільки учні будуть учитися , а й учитель розширить свій кругозір у ракурсі використання ІКТ та матиме змогу або вдосконалити свої навички роботи з комп'ютером, або їх сформувати.

Джерела інформації:

1. ХІМІЯ, 7–9 класи

Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів.

Програма затверджена Наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 № 804.

2. Ключові компетентності. Інтегровані проекти. Екологічна безпека та сталий розвиток. Укладач З. В. Філончук. Харків, видавнича група  «Основа», 2018 р.
3. О. В. Антикуз. Навчальні проекти з фізики, 7 – 9 класи. Харків, видавнича група «Основа», 2018 р.