10 липня о 18:00Вебінар: Мультфільм за 5 хвилин: онлайн-сервіси для створення анімації та монтажу

Доповідь "Розвиток естетичних почуттів молодших школярів у процесі слухання музики"

Про матеріал
Ця розгорнута доповідь включає в себе елементи педагогіки та психології. Вона докладно і грунтовно пояснює значущість естетичних почуттів в житті людини та висвітлює шляхи їх розвитку за допомогою засобів музичного мистецтва (слухання музичних творів). Цей матеріал може стати у нагоді вчителям, які атестуються, хто працює над цією темою, та всім, кому цікаво.
Перегляд файлу

Розвиток естетичних почуттів молодших школярів у процесі слухання музики.

                                           «Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й 

                               переживання музики, без глибокої  духовної потреби

                  слухати музику й діставати насолоду від неї. Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна,

                     а це переконання, по суті, є основою естетичної, емоційної,

               моральної культури.»

                                                                                    В. Сухомлинський

Актуальність. Традиційна організація навчально – виховного процесу у загальноосвітній школі зорієнтована переважно на розвиток інтелекту школярів, не повною мірою враховує і формує естетичні почуття дітей, що зумовлює їх недостатній емоційно – почуттєвий розвиток, відсутність умінь правильно розуміти почуття інших людей і адекватно реагувати на них; в психолого – педагогічних дослідженнях недостатньо висвітлений взаємозв`язок естетичних емоцій і почуттів із інтелектуальним розвитком дитини, не розглядається мотиваційна роль естетичних почуттів у креативній діяльності молодших школярів. Це і обумовлює актуальність обраної теми.

Освітня галузь «Мистецтво» передбачає вивчення домінуючих музичного та образотворчого (візуального) мистецтв та дає можливість розширити асоціативні уявлення, збагатити світовідчуття, забезпечити сенсорний, емоційний та інтелектуальний розвиток учнів. Отже, на сучасному етапі розвитку початкової освіти відбувається переосмислення мети музично – естетичного виховання, яка набуває нового гуманістичного (особистісно зорієнтованого) звучання: у процесі слухання музики й практичної музичної  діяльності виховувати в учнів особистісно – ціннісне ставлення до музичного мистецтва, розвивати загальні і спеціальні здібності, художньо – образне мислення, стимулювати творчій потенціал особистості, виховувати потребу і здатність до художньо – творчої реалізації та духовного самовдосконалення. Загальна мета конкретизується в основних завданнях, серед яких такі, що стосуються розширення музично – естетичного досвіду та розширення емоційно – почуттєвої сфери.

Значення естетичних почуттів у становленні і розвитку особистості.

Почуття – стійке емоційне ставлення людини до явищ дійсності, яке відображає значення цих явищ відповідно до її потреб, мотивів. Сформовані почуття стають головними детермінаторами емоційного життя людини. Від них залежить виникнення і зміст ситуативних емоцій. Вияви сильного, домінуючого почуття називають пристрастю. Події, що сигналізують про можливі зміни у житті людини, поруч зі специфічними емоціями можуть викликати тривалі зміни загального емоційного фону – т.з. настрої.

Почуття носять виражений предметний характер, тобто пов`язані з конкретним об`єктом (предметом, людиною, подією життя тощо). Породжуючись об`єктивними явищами, тобто маючи причинно зумовлену природу, почуття завжди суб`єктивні. На відміну від ситуативних емоцій і афектів, що відбивають суб`єктивне значення предметів в конкретних умовах, почуття відокремлюють явища, які мають стабільну емоційну значущість. Суттєвою ознакою почуття є його амбівалентість, двоїстість, пов`язана з тим, що одне і те ж почуття може реалізуватися в різних, часто протилежних за знаком, емоціях, які поєднуються і переходять одна в одну. Почуття любові може супроводжуватися емоціями радості, страху, смутку, гніву тощо.

Формування почуттів є необхідною умовою розвитку людини як особистості. Лише перетворившись на складник сталого почуття знання норм і ідеалів, мотиви стають реальними спонуками до діяльності. В. Клименко розглядає почуття як один з механізмів таланту:

  1. Має у своїй будові понад 1 млрд сенсорних каналів зв`язку з оточуючим нас середовищем, і тому ми охоплюємо предмет почуттям цілісно в його неосяжності.
  2. Працює мимовільно і здійснює зв`язок безперервно.
  3. Дозволяє нам миттєво давати несловесну оцінку чуттєво відображеному предметові, явищу, процесу…, тому, що поза ними.
  4. Забезпечує переживання відображеного і хвилювання ним душі (насолода, радість, смуток) досить довго – а іноді і на все наше життя…
  5. Створює домінанти, прагнення і спонуки – образи наших дій і поведінки, діяльності на майбутнє.

Суттєво, що механізм почуттів багатоканальний, на відміну від одноканальних: мислення,  відчуттів, уваги тощо.

Почуття – складний процес, що розв`язує потрійне завдання: розкриває почуттєві дані у предметі; розбудовує сукупність цих властивостей цих властивостей у певну цілісність – образ; встановлює значення і сенс відображеного предмета для особистості. Звідси випливає, що почуття – третій компонент у взаєминах людини з предметом: перший – людина з її здібностями до відображення і дії; другий – предмет, який відображується. Розвиток емоційно – почуттєвої сфери особистості є важливим напрямком виховної роботи. Про це свідчить багато факторів, як – то:

  • емоції допомагають у сприйнятті оточуючого світу, регулюють пізнавальну поведінку людини, допомагають розуміти іншу людину, розібратися в її стані;
  • емоція надає той важливий інформаційний матеріал, без якого неможливе спілкування і взаєморозуміння між людьми;
  • емоції, що виникають у взаєминах з оточуючими, перетворюються на стійкі почуття, впливають на ці взаємини і поведінку;
  • емоції і почуття стимулюють нашу діяльність, наші пошуки, складають компонент переконань, інтересів, прагнень людини, є основою наших захоплень;
  • риси характеру, вольові якості особистості в багатьох своїх проявах проникнуті емоціями, нерозривно пов`язані з почуттями;
  • так звані емоційні риси характеру мають в собі необхідним і важливим компонентом те або інше почуття, і формуються за умови частого його переживання;
  • почуття і емоції є мотивами наших вчинків.

Особливу групу складають вищі почуття, які переживаються людиною у діяльності і спілкуванні та носять узагальнений, стабільний характер. Вони відбивають все багатство емоційних ставлень людини до соціального оточення. До них належать і естетичні почуття. Вони є концентрованим виявом відповідних емоцій і переживань, які виникли у результаті естетичного сприймання.

Результати естетичного сприймання через естетичні емоції (вище виявлення чутливості людини, реакція на естетичний вплив дійсності) та естетичне переживання (психічний стан, що виникає в людини в наслідок сильних естетичних емоцій) закріплюються в естетичних почуттях – суб`єктивних емоційних реакціях людини на об`єктивні виразні форми дійсності, які оцінюються й переживаються відповідно до уявлень суб`єкта про прекрасне. Така реакція виявляється в духовній насолоді або огиді, що супроводжують сприймання та оцінку даного предмета дійсності у єдності його змісту і форми. В естетичних почуттях концентрується не лише багатство почуттєвого досвіду людини, а й переживання цінностей культури, які засвоєні особистістю.

Позитивними естетичними переживаннями вважають «прекрасне» і «піднесене», а негативними – «потворне» і «низьке», проміжними – «трагічне» і «комічне». Але чіткі грані переходу одних почуттєвих станів у інші визначити неможливо з огляду на неповторність людської індивідуальності. У естетичному почутті закономірно зосереджуються естетичні норми та всі психологічні складники людської духовності, перетворюючи естетичне почуття в потребу. Щодо формування почуттів у власному розумінні цього слова, то нагальним педагогічним завданням тут є оволодіння емоціями, тобто таке включення їх до загальної системи поведінки, коли б вони тісно пов`язувались із усіма іншими реакціями і не вривалися б в їх протікання руйнуюче чи розладнуюче.

Отже, почуттєво – емоційний світ особистості має не менше значення, ніж інші її психологічні підструктури, і складає предмет і турботу виховання такою ж мірою, як розум і воля, особливо у молодшому шкільному віці.

Слухання музики як один з видів естетичної діяльності молодших школярів.

Формування та розвиток естетичних почуттів нерозривно пов`язано з процесом слухання музики, тобто з її сприйняттям. Тому необхідно охарактеризувати особливості музичного сприйняття та розглянути різні аспекти слухання музики  в початкових класах.

Сучасну дитину оточує різноманітний світ звуків, перш за все звукова атмосфера телебачення та радіо. Тому процес вивчення та слухання музики в школі має бути чітко цілеспрямованим. Цілісне емоційне сприйняття музики різного змісту і жанрів, а також її виражальних засобів пробуджує інтерес дітей до музики. Музичний матеріал для сприйняття має бути високохудожнім, але невеликим за обсягом, цікавим і завершеним за змістом. Сюжетність, казковість, світ іграшок, тварин – ось головне, що зацікавлює молодших школярів і стає основним чинником розвитку музичних інтересів і художньо – естетичних смаків у дітей молодшого шкільного віку.

Д. Кабалевський визначив шляхи формування та розвитку музично – освіченої людини з високим рівнем сформованості музично – естетичних потреб та смаків. Одним з основних засобів виховання музичної культури підростаючого покоління він вважав саме слухання музики в школі, яке уявляє собою систематизований процес та складається з декількох етапів:

1. вступне слово вчителя;

2. слухання музичного твору;

3. бесіда про почутий твір;

4. повторне слухання твору.

Вступне слово має створити емоційний настрій, викликати інтерес та підготувати учнів до сприймання музики. Вчитель у своїй розповіді має наблизити дітей до твору. Інтерес до твору, що викликає вступна бесіда, має посилюватися яскравим, виразним виконанням твору вчителем, або звучанням грамзапису. Це один з найважливіших моментів сприйняття музики.

Бесіда про почуте, як і вступна бесіда, не має бути занадто тривалою, багатослівною. Як підсумок аналізу, у дітей має створитися правильне уявлення про твір взагалі, про його автора, назву, характер, засоби музичної виразності.

Повторне слухання має дуже велике значення, тому що перед дітьми розкриваються нові сторони музичного образу, музика стає все більш близькою, зрозумілою, цікавою дітям, а враження – більш яскравими.

Музиканти – педагоги Н. Гродзенська, О. Рудницька та ін.. вважають, що музичні твори для слухання краще вживати інструментальні. Це обумовлено тим, що дітей треба з самого початку привчати вслухуватися в звуковий образ, переживати його виразну сутність. Коли ж є поетичний текст, діти звертають увагу на його зміст, як більш зрозумілий для них, а «власне музика» лишається за межами їхньої уваги, а значить і сприйняття.

Різні форми залучення дітей до музики пов`язані з процесом сприйняття, дослідження якого є необхідною умовою педагогічного керівництва музично – естетичним вихованням на різних вікових етапах. Різноманіття діяльності робить музичні заняття цікавими для дітей. Зміна співу на слухання, рухів на гру на дитячих музичних інструментах збагачує емоційні переживання та дозволяє школярам висловити своє ставлення до музики. Участь у різних видах музичної діяльності сприяє активізації компенсаторних особливостей особистості. З цього робиться висновок про необхідність включення до музичних занять рухових вправ під музику, творчих імпровізацій, оркестру дитячих музичних інструментів, прослуховування радіо – та телепередач, платівок та записів.

У процесі сприймання – розуміння музики можна умовно виділити два ступеня. Перший знаходиться на знаковому рівні твору та характеризує прагнення сприймаючого до детальнішого розуміння самого музичного тексту. На цьому ступені рівень музично – естетичної освіченості, знання закономірностей розвитку мистецтва, образної природи та мови музики багато в чому детермінує зміст сприйняття і визначає ступінь його адекватності.

Другий ступінь розуміння музики – це інтерпретація твору, в процесі якої реципієнт збагачує його власним особистим відношенням, поповнює, створює новий образ, що поєднує композиторський задум з індивідуальною трактовкою. В результаті у свідомості того, хто сприймає музичний твір, створюється специфічний художньо – світоглядний концепт, який містить в собі особливості твору.

В процесі сприйняття музичного твору дослідники визначають основні типи естетичних оцінок:

  1. Оцінки репродуктивного характеру: респонденти обмежують свої висловлювання про прослухану музику відомими судженнями про зміст твору, виключаючи сам процес суб`єктивного сприйняття музики;
  2. Формально – аналітичні оцінки: аналіз твору має характер технологічної, раціональної оцінки форми твору, що не враховує художнє втілення його змісту;
  3. Оцінки емоційно – описового характеру: респонденти висловлюють щиру зацікавленість музикою, однак відсутність належної емоційної культури не дозволяє їм осмислити свою реакцію на високому естетичному рівні;
  4. Оцінки емоційно – смислового характеру: найбільш повно й глибоко передають зміст і виразність твору. Це найдосконаліший тип естетичної оцінки музичного твору, тому що відбувається усвідомлення емоційно – образного змісту через аналіз форми твору та активне його співвідношення з власним світоглядом, поглядами та смаками.

Починаючи слухати серйозну музику, діти сприймають її по – різному. Дослідження музичного сприймання у молодшому шкільному віці визначають три типи слухацької реакції дітей, в залежності від ступеня розуміння  музичної мови:

  • повне нерозуміння, сприймання музики як звукового хаосу, позбавленого організуючих начал;
  • мало диференційоване сприймання, без глибокого проникнення у внутрішню структуру музики;
  • дійсне розуміння музики.

Для того, щоб сформувати у дітей навички сприймання музики, вчитель має бути достатньо підготовленим у таких галузях:

  1. Музично – теоретичний, тобто знати особливості музичного мистецтва, закономірності зв`язків елементів внутрішньої структури, музично – виразних засобів;
  2. Психофізіологічній, тобто знати вікові особливості і властивості і властивості учнів різних класів, індивідуальні відмінності, характер сприймання;
  3. Педагогічній, знати шляхи, методи, послідовність, що ведуть до найбільш оптимальних умов протікання процессу сприймання музичного твору та його аналізу.

Здібність сприймання музики формується у молодшому шкільному віці не одноразово.

Перший етап – 1-2 класи. Сприймання емоційне і в значній мірі узагальнене; діти сприймають загальний характер, настрій; сприймання конкретно – образне, слабка орієнтація в засобах музичної виразності (на цьому етапі дітям найдоступніші темп, динаміка, регістр, тембри музичних інструментів).

Другий етап – 3-4 класи. На цьому етапі емоційність сприймання поступово доповнюється прагненням зрозуміти зміст музики. Тут велике значення має слово: назва твору, текст пісні, пояснення вчителя.

Шляхи розвитку естетичних почуттів молодших школярів у процесі слухання музики.

На констатувальному етапі експериментального дослідження ми визначили критерії та показники сформованості естетичних почуттів дітей у сприйманні музики. Як свідчать психолого – педагогічні дослідження вікових особливостей молодшого віку, рівень розвитку емоцій і почуттів у дітей 6 – 7 років має відповідати таким вимогам:

  • у цьому віці дитина має орієнтуватися в назвах і специфіці проявів основних емоцій (інтересу, радощів, подиву, горя, огиді, презирства, страху, сорому, провині), розрізняти прояви кожної з них;
  • вміти встановлювати причинно – наслідкові і смислові зв`язки між подіями життя, своїми переживаннями і виразом обличчя;
  • вміти передавати свої почуття мімікою, жестами, словами;
  • адекватно реагувати на різні життєві ситуації, стримувати негативні емоції, співвідносити характер емоційної поведінки з її наслідками для тих, хто поряд;
  • з довірою ставитися до навколишнього світу;
  • вміти розрізняти інтелектуальні, моральні та естетичні почуття.

На основі вищенаведеного матеріалу визначаються три рівні розвитку естетичних почуттів і складені стандартизовані характеристики для кожного рівня:

  • високий рівень- дитина має чіткі, стійкі, досить повні уявлення про прекрасне та потворне в музиці, уміє розкривати почуттєві властивості об`єкта пізнання, правильно інтегрує окремі складові частини почуття в цілісний образ, який розпізнає і відтворює, переносить набутий почуттєвий досвід в реальне життя;
  • середній рівень – першокласник виявляє певну, але недостатню інформативну обізнаність, щодо прекрасного і потворного, емоційно реагує на пропозицію слухати музику, малювати під звуки музики, зацікавлений дією, хоча не відчуває постійно психологічного комфорту, розуміє почуттєвий стан музичних казкових героїв та адекватно реагує на нього, інколи неспроможний без сторонньої допомоги досить повно передати різними засобами естетичні почуття, породжені музикою, не вміє самостійно інтегрувати їх в цілісний почуттєвий образ і екстраполювати у власне життя;
  • низький рівень – для дитини характерні уривчастість, невпевненість або відсутність уявлень про прекрасне та потворне на фоні нерозвиненої емоційно – почуттєвої сфери внаслідок недостатнього досвіду сприймання музики, відсутність стану повного психологічного комфорту під час слухання музики та потреби до відтворення естетичних почуттів , епізодичні вміння щодо розкриття окремих характеристик почуттів, нездатність їх інтегрувати і сприймати у цілісному образі; практична відсутність екстраполяції почуттів у сферу реального життя.

Для проведення діагностуючого зрізу сформованості естетичних почуттів рекомендовано здійснювати тестування за допомогою спеціально розроблених ігрових завдань, проводити спостереження і бесіди з дітьми.

Особливості розвитку естетичних почуттів молодших школярів у процесі слухання музики грунтуються на загальних принципах естетичного розвитку особистості засобами мистецтва:

  • цілісне сприйняття картини світу й відображення його засобами мистецтва;
  • самостійний вибір морально – естетичних цінностей і критеріїв, заснованих на гуманістичних ідеалах;
  • суспільна спрямованість дій, прагнення до ідеалу, духовного оволодіння цінностями людства;
  • вибірковість переваг у сфері художньо – естетичної діяльності.

На цій підставі визначаються провідні принципи розвитку естетичних почуттів молодших школярів у процесі слухання музики: творча активність, гуманістичність, природовідповідність, саморегуляція.

Естетичний розвиток на уроках музичного мистецтва припускає створення атмосфери психічного комфорту, розкутості. Сприйняття музики повинно приносити дітям радість. Завдання вчителя полягає в тому, щоб спрямувати сприйняття музики на уважне, добре ставлення до музичних образів. Щоб навчити дітей сприймати багатство музичних образів цього світу, ставлення вчителя до учнів має відповідати всім тонкощам їхнього внутрішнього світ, відповідати всім змінам дитячої душі.

Основні етапи педагогічного керівництва слід представити в такій послідовності:

І етап.    Перцептивне розрізнення основних зображально – виражальних характеристик музичних творів.

ІІ етап.   Розпізнавання  зображально – виражальних особливостей музичного мовлення.

ІІІ етап.  Створення художньо – естетичних моделей.

Основна мета першого етапу – розвиток перцепції виразно – смислового змісту музичних образів. Метою другого етапу є формування вмінь розпізнавання зображально – виражальних особливостей музичного мовлення. Основною метою третього етапу є формування вмінь створення художньо – естетичних моделей.

Таким чином, процес розвитку естетичних почуттів під час слухання музики складається з трьох етапів педагогічної роботи та припускає поступове ускладнення завдань музично – оціночної діяльності.

У ході експериментальної роботи було визначено педагогічні закономірності, які лежать в основі процесу слухання музики і забезпечують успішність естетичного розвитку молодших школярів.

  1. Музика може виконати свою естетичну і виховну роль тільки тоді, коли діти навчаться по – справжньому чути її і розмислювати над нею.
  2. Якщо музичний твір не приносить учневі естетичної насолоди, він не стане для нього художнім відкриттям, не включиться у розвиток естетичних почуттів.
  3. Ефективність музичного навчання і виховання визначається відповідністю поставлених цілей художньо – естетичним потребам учнів.
  4. Ефективність музичного навчання залежить від ставлення до особистості учня як до основної ланки педагогічного процесу.
  5. Педагогічний вплив учителя залежить від уміння зацікавити дітей музикою, обрати доцільну форму спілкування.
  6. Глибина музичного сприймання не залежить безпосередньо від засвоєних знань, певного алгоритму діяльності.
  7. Розвиток музичного сприймання забезпечується активним включенням учнів у музично – творчу діяльність, яка відповідає поставленій меті.
  8. Доцільне керування процесом музичного сприймання можливе лише в єдності педагогічно спрямованого спілкування з дітьми і художньо – осмисленого й емоційно – насиченого спілкування з музикою.
  9. Без урахування готовності учня до сприймання музики педагогічні впливи вчителя будуть неефективні.

                         Список використаних джерел:

  1. Азархин А. В. Мировоззрение и эстетическое развитие личности. 1990 – 244с.
  2. Апарксина С. А. Методика музыкального воспитания в школе. – М.: Прсвещение, 1983. – 224с.
  3. Белобородова В. К., Ригина Г.С., Алиев Ю. Б. Музыкальное восприятие школьников / Под ред. М. Румер. – М.: Педагогика, 1975. – 238с.
  4. Бех І. Д. Духовні цінності в розвитку особистості //Педагогіка і психологія. – 1997. - №1. – С. 124 – 129
  5. Ветлугіна Н. О. Музичний розвиток дитини. – К.: Музична Україна, 1978. – 255 с.
  6. Волкова Н. П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 576 с.
  7. Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте. – М.: Мысль, 1991. -92 с.
  8. Выготский Л. С. Педагогическая психология / Под ред. В. В. Давыдова. – М.: Педагогика – Пресс, 1999. – 534 с.
  9. Готсдинер А. Л. Музыка как специфическая форма социального общения // Музыкальная психология. – М.: Просвещение, 1993. – С. 15 – 25.
  10. Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття»). – К.: Наука, 1994. – 20 с.
  11. Естетика: Підручник / Л.Т. Левчук, Д. Ю. Кучерюк, В.І. Панченко; За заг. ред. Л. Т. Левчук. – К.: Вища школа, 2000. – 399 с.
  12.  Естетичне виховання: Довідник / В. І. Мазепа (керівник авт. колективу), А. В. Азархін, В. С. Горський та ін.; Упоряд. Н.О. Яранцева. – К.: Політвидав. України, 1988. – 214 с.
  13.  Завадська Т. М. Педагогічне діагностування музично – естетичного досвіду молодших школярів // Початкова школа. – 1993. - №3. – С. 27 – 29.
  14.  Кабалевский  Д. Б. Воспитание ума и сердца. Кн. Для учителя. – М.: Просвещение, 1984. – 206 с.
  15.  Кабалевський Д. Б. Як розповідати дітям про музику?- К.: Музична Україна, 1982. – 320 с.
  16. Клименко В. В. Розвиток почуттів // Рідна школа. – 1994. - № 1-2. – С. 29 – 35
  17.  Масол Л. Концепція загальної мистецької освіти / Мистецтво та освіта. – 2004. - № 1 (31). – С. 2 – 5
  18.  Фіцула М. М. Педагогіка. – К.: Академія, 2001. – 528 с.
  19. Художньо – естетична освіта і виховання. Збірник авторських експериментальних профільних програм / Упор. Матвєєва Г. Д. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – 400 с.

 

 

                                                                                              

docx
Додано
16 квітня
Переглядів
99
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку