Доповідь "Розвиток комунікативних здібностей на уроках німецької мови"

Розвиток комунікативних здібностей на уроках німецької мови  

                                                            Петрова І.О.

                           Найвища цінність -

                                                             це розкіш людського спілкування

                                                 Антуан де Сент-Екзюпері

Сучасний стан міжнародних зв’язків України, нові реалії вимагають радикальних змін у галузі навчання іноземних мов, статус яких у нашій країні постійно зростає.

      Іноземна мова є важливим засобом міжкультурного спілкування, вона сприяє вербальному порозумінню громадян різних країн, забезпечує такий рівень їхнього культурного розвитку, який дозволяє вільно орієнтуватися і комфортно почуватися у країні, мова якої вивчається. 

Німецька мова стає важливим засобом міжнародного спілкування. Як відомо, сучасні нормативні матеріали орієнтують учителів на формування в учнів певного рівня іншомовної комунікативної компетенції, тобто здатності спілкуватися іноземною мовою на міжкультурному рівні. Головною метою будь-якої системи освіти є розвиток особистості учня. Основною метою навчання іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах є розвиток можливостей учнів використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу. Саме школа повинна підготувати учнів до спілкування в реальних життєвих ситуаціях, навчити їх здобувати знання самостійно з метою вдосконалення в галузі обраної майбутньої професії. Саме на уроках іноземної мови вчитель формує в учнів уміння і навички іншомовного спілкування. Комунікативна методика навчання іноземних мов розглядає навчальну діяльність на уроці, як діяльність спілкування. Вивчення іноземної мови означає, що на уроках іноземної мови необхідно впроваджувати особистісно орієнтоване спілкування, створювати позитивну емоційну атмосферу духовного взаємозбагачення, даючи можливість кожній дитині випробувати себе в різних видах творчості.

        Метою особистісно орієнтованої моделі освіти є підготовка розвиненої, виховної особистості, з максимально можливою індивідуалізацією; створення найліпших умов для її саморозвитку, життєтворчості.  Тому організація навчального процесу при вивченні іноземної мови  базується на діагностичній основі. Потрібно знати причини успіхів та невдач учнів у різних видах діяльності на уроці. Навчальний процес організовую таким чином, щоб жодна дитина не почувалась невдахою.

   Щоб активізувати комунікативну діяльність учнів на уроках іноземної мови,  активно впроваджую:

•                  Особистісно орієнтоване спілкування (особистий контакт з учнем, повага до особистості учня, створення відчуття душевного комфорту, заміна «залізної» дисципліни діловою співпрацею);
•            Збагачення змісту навчання емоційним, особистісно значущим матеріалом; педагогічна підтримка, оцінювання;
• Діалог між учнями, учнями і вчителями як домінуюча форма навчального спілкування;
• Ситуації вільного вибору учнями навчальних завдань у класі та вдома;
• Залучення учнів до стимулювання самооцінки, самопізнання й самовдосконалення в різних видах діяльності;
• Багатоваріантність, гнучкість форм організації різних видів діяльності: індивідуальна, парна, групова, колективна;
• Створення позитивної емоційної атмосфери і духовного взаємозбагачення; надання можливості кожній дитині випробувати себе в різних видах творчості.

   Навчально-виховний процес має стати процесом спільної творчості педагога та учнів. Безумовно, творчі здібності учнів будуть розвиватись різними темпами. Необхідно створити такі умови навчання, щоб діти сприймали вивчення іноземної мови як приємний, цікавий процес. Щоб вони легко спілкувались цією мовою, не турбуючись про те, що допустять деякі помилки. Це є дуже суттєвим для мотивації вивчення дітьми іноземної мови.

   Саме цьому сприяють поряд з відомими активними формами роботи, технології інтерактивного навчання, суть яких полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів.

   Ідучи на кожен урок, враховуючи індивідуальні особливості кожного учня, приділяю велику увагу підготовці до спілкування, вибору форм, методів роботи з ними. Перевагу надаю інтерактивній технології кооперативного, колективно-групового навчання, технології ситуативного моделювання, технології опрацювання дискусійних питань. Не секрет, що учень навчається успішно саме тоді, коли йому цікаво. Саме цікавість зумовлює мотивацію навчання. А мотивація може перейти в пізнавальний інтерес, і тоді процес оволодіння іноземною мовою стане творчістю. Тому я намагаюсь підтримати дитячу цікавість уже з перших хвилин уроку. Отже, зосередити увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорення теми мені допомагає чітко подана мотивація, що набуває характеру реального спілкування, у процесі якої йде обмін новою інформацією, думками. Намагаюся подати мотивацію так, щоб вона була чітко пов’язана з темою уроку, створювала мовленнєву атмосферу, сприяла залученню всіх учнів до спілкування. З цією метою використовую інтерактивні прийоми, які, на мій погляд, сприяють проблемній ситуації, викликають інтерес до вивчення теми.

   Такі методи навчання допомагають створити умови, за яких і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними об’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, уміють, і вільно висловлюють свої думки. Тому для обговорення на уроці добираю таку інформацію, яка могла б їх зацікавити і мала б для них особистісне значення. Перевагу віддаю проблемно-пошуковим завданням, мовним, рольовим іграм з застосуванням інтерактивних технологій кооперативного навчання: роботі в парах, методам «Акваріум», «Мікрофон», «Займи позицію», «Мозковий штурм» та іншим.  Методом співпраці навчаю учнів аналізувати, порівнювати, досліджувати, узагальнювати, відстоювати свою точку зору. А саме, формую комунікативну компетенцію.

  Автори сучасних методик викладання німецької мови роблять наголос на важливості сприйняття та розуміння мови на слух. На початковому етапі навчаю учнів слухати, повторювати та розуміти. Комунікативні завдання при цьому можуть бути різні:

•                  послухати речення та обвести відповідні слова:
•                  послухати і дописати речення:
•                  визначити головне;
•                  визначити, чи відповідає подана в завданні інформація змісту прослуханого;

•                  підібрати до запитань правильні відповіді (з наведених у завданні);
•                  дати письмові відповіді на запитання, записані на дошці тощо.

Оволодіння мовою як засобом спілкування для сприйняття світу, людей і ідеї проходить ефективніше в рівноправній співпраці, активному пошуку, в вирішенні проблемно-пошукових завдань і досягненні значимих цілей через подолання перешкод. Організація мовленнєвої діяльності в аспекті предметної навчальної компетенції включає завдання: тренувальні, умовно-мовленнєві, направлені на формування мовленнєвих навичок і умінь в процесі творчої діяльності і вирішення проблемно-пізнавальних завдань.

            Уміння – це сукупність здобутих знань і навичок. У процесі навчально-пізнавальної діяльності через уміння формуються здібності.

Уміння та навички читання є ключовим елементом у вивченні німецької мови. В залежності від комунікативного завдання та типу тексту, учню потрібно в процесі читання зрозуміти:

1) основний зміст тексту;

2) повну інформацію, подану в тексті;

3) знайти і зрозуміти необхідну, цікаву інформацію.

   Завдяки використанню різних типів та видів творчих завдань можна істотно вплинути на розвиток творчих здібностей учнів у процесі вивчення іноземної мови.

     Кожна дитина – індивідуальність, не схожа ні на кого іншого. Педагогічна майстерність полягає у розумінні її унікальності, допомогти розвиватися.

  Компетенція говоріння включає компетенцію діалогічного мовлення. Тому слід формувати в учнів уміння користуватись обома формами мовлення.

  Володіння говорінням забезпечує вміння:

•                   встановлювати та підтримувати контакти під час розмови;
•                   спонукати партнера до мовлення;
•                   висловити свою думку;
•                   обґрунтувати свою точку зору.

Для розвитку діалогічного мовлення пропонуємо дітям такі види діалогу:

1. Діалог етикетного характеру.

2. Діалог – розпитування.

3. Діалог – домовленість.

4. Діалог – обмін думками, повідомлення.

Завдання для співрозмовників можуть диференціюватися:

1. «Поясни, чому ти займаєшся спортом».

2. «Переконай свого товариша в тому, що варто займатись спортом».

У вправах комунікативного типу головне те, що діти долають бар’єр страху перед говорінням іноземною мовою. Учні намагаються говорити, висловлюються відповідно до певної ситуації, описують події, види діяльності людей, висловлюють власну думку, спілкуються, дотримуючись основних норм, прийнятих у країні, мова якої вивчається, дають поради, висловлюють жаль, прохання, вимоги, збагачують лексичний запас, збільшують обсяг мовленнєвих засобів, висловлюють своє ставлення до прочитаного, побаченого чи почутого, підтримують бесіду чи дискусію, представляючи або захищаючи свої погляди, адекватно поводяться у комунікативних ситуаціях, демонструючи мовленнєву поведінку, характерну для носіїв мови. Звісно, майстерність прийде поступово, у процесі постійних вправлянь.

  Слід розуміти, що на даний момент іноземна мова - це наш рівень життя, наші життєві перспективи. Це те, за допомогою чого можна багато змінити. А комунікативна методика в навчанні мови – наш шлях до успіху.