28 серпня о 18:00Вебінар: Методи і прийоми корекційної педагогіки, які можна використати на будь-якому уроці

Доповідь "Розвиток креативного мислення молодших школярів"

Про матеріал

Доповідь містить рекомендації класним керівникам та вчителям предметникам щодо розвитку креативного мислення у молодших школярів. Ігрові форми, методи та прийоми навчання на уроках та в позашкільній роботі

Перегляд файлу

                             Навчати  без  примусу,

                                                              щоб кожен  учень  був  не  просто

                                   слухачем,  а  дослідником,

                                                              фантазером,  винахідником  і просто  жив 

                                          щасливим  життям спілкування.

 

З  приходом  дитини  до  школи розпочинається  новий  етап    у розвитку  нових  форм  її  спілкування.  Першокласник  потрапляє  в атмосферу учіння, тоді як дошкільником він цілий день проводив у грі. Спілкування дітей поступово набуває якісно нового змісту, бо для  нього  виникають  нові  умови:  зявляється  необхідність засвоювати нові поняття з різних навчальних дисциплін, опановувати нову інформацію,робити спроби застосовувати її під час формування нових дій та навичок. Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер його соціального і духовного життя потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам. Загальна  середня  освіта  має  забезпечити  умови  для інтелектуального,  соціального,  морального  і  фізичного  розвитку учнів,  а  в  стратегічному  плані  закласти  базис  для формування демократичного  суспільства,  яке  визнає  освіченість,  вихованість, культуру найвищою цінністю, незамінними чинниками стабільного, прискореного розвитку України.

 Початкова  школа,  зберігаючи  наступність  із  дошкільним періодом дитинства, забезпечує подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний, соціальний, фізичний розвиток. 

Сьогодні  в  освіті  відчутний  пріоритет  загальнолюдських  цінностей. Згідно з особистісно-діяльнісним підходом до організації навчального  процесу  в  центрі  його  знаходиться  той,  хто  вчиться.

Формування особистості і її становлення відбувається у процесі навчання, коли дотримуються певних умов:

-  створення позитивного настрою для навчання;

-  відчуття рівного серед рівних;

-  забезпечення  позитивної  атмосфери  в  колективі  для досягнення спільних цілей;

-  усвідомлення особистістю цінності колективно зроблених умовиводів;

-  можливість вільно висловити свою думку і вислухати свого товариша;

-  вчитель  не  є  засобом  „похвали  і  покарання",  а  другом, порадником, старшим товаришем.

Усім  цим умовам  відповідають  креативні  технології,  які відносять до інноваційних.

У  Концепції  загальної  середньої    освіти  підкреслюється,  що освіта    XXI  століття —  це  освіта  для  людини,  її  стрижень — розвивальна  культуротворча  домінантна.  Гуманістичні  цінності освіти зумовили зміну авторитарно-дисциплінарної моделі навчання на  особистісно  орієнтовану.    Тому  актуальним  є  навчання  і виховання  особистості,  що  базується  на    засадах  індивідуалізації, створення    умов  для  саморозвитку  та  самонавчання,  осмисленого визначення своїх  можливостей і життєвої мети.

Перед  освітою  завжди  були  питання:  «Чого  навчити?»  і  «Як навчити?» Нові  соціальні запити, зміни у сфері науки і виробництва вимагають від сучасної освіти пошуку нових шляхів та засобів, які допоможуть забезпечити повноцінний  розвиток здібностей, потреб і інтересів  учнів у всіх сферах їхньої діяльності. Зміни в освітній політиці відбуваються на основі затвердженого постановою  Кабінету  Міністрів  Державного  стандарту  4-х  річної початкової школи і мають на меті формувати людину, яка хоче і вміє

самостійно  вчитися; яка вміє сприймати інформацію,  працювати з

нею, сортувати її, осмислювати, творити.

Тому  постає  проблема  пошуку  ефективних  методів  навчання молодших школярів. Найбільш  ефективними  на  сьогодні  є  креативні  методи навчання,  тому,  на  мій  погляд,  опрацювання  цієї  теми  є  дуже  актуальним. 

По-перше,  креативне  навчання  -  це  навчання,  занурене  у спілкування,  діалогове  навчання,  що  належить  до  педагогічних технологій  на  основі  ефективності  управління  й  організації навчального процесу. 

По-друге,  призначення  креативного  навчання  полягає  у  тому, щоб,    передати  знання,    усвідомити  цінність  інших  людей.  Зміст роботи полягає не лише у знаннях, але й у способах мислення.

По-третє, креативне навчання - це специфічна форма організації навчальної діяльності, мета якої — забезпечення комфортних умов, за яких кожен учень відчував би свої успіхи, інтелектуальну роботу, продуктивність навчання,  недопущення домінування однієї думки над іншою.

Креативні технології навчання містять в собі чітко спланований очікуваний  результат  навчання,  окремі  методи  і  прийоми,  що стимулюють  процес    пізнання,  розумові  і  навчальні  умови  й процедури,  за  допомогою  яких  можна    досягти  запланованих результатів.      Неможливо одній людині знати все, навіть у вузькій галузі, до того ж великий обсяг інформації запам'ятовують комп'ютери. Учні повинні  мати  інші  навички:  мислити,  розуміти  суть  речей, осмислювати  ідеї  і  концепції,  шукати  потрібну  інформацію, інтерпретувати її і застосовувати в конкретних умовах. Саме цьому і сприяють креативні технології, які, на жаль, ще недостатньо поширені в українській школі.  Тому у наш час обрана проблема дуже актуальна.  Мета роботи:  розкрити  сутність  та  особливості  використання креативних  технологій  навчання  у початковій  школі,  ознайомитися  зі структурою  та  методикою  інтерактивного уроку,  запропонувати  фрагменти  уроків  з креативними елементами з досвіду роботи, розглянути    доцільність  використання креативних технологій у виховній роботі з учнями та під час роботи з батьками. 

При розкритті цієї мети будуть розв’язані наступні задачі:

 -  розкрити  сучасні  підходи  до  організації  навчання  й креативних технологій;

-  описати технології креативного  навчання;

-  довести  необхідність  використання  інтерактивних  уроків  з елементами креативності;

-  розповісти  про  використання  креативних  технологій  у виховній роботі;

-  навести приклади з досвіду роботи з цієї теми.

Сучасне  суспільство  все  більше  потребує  творчої  особистості, яка має  високий  рівень  адаптації  і  самореалізації,  проектує  своє майбутнє,  свій  шлях,  ставить  перед  собою  чіткі  завдання самовиховання, самовдосконалення та самоосвіти.

Креативність  є  характерною  ознакою  творчої  людини,  яка здатна за власною ініціативою реалізувати свій потенціал, з вибором відповідних способів. Це потребує зміни педагогічного супроводу, спрямування  його  на  розвиток  креативного  середовища  в  освітній установі.

Саме середовище  вибудовується  навколо  інтересів  дитини  та  виконує функцію  адаптації  школи  до  індивідуальних особливостей і суб'єктивних потреб учнів.

Педагогічний  супровід  учня  може здійснюватися  у двох варіантах: 

- загальногруповому;

- індивідуально-особистістому.

У  першому  варіанті  створення  креативного  середовища забезпечується  системою  «вчитель-учень»,  де  на  основі  засвоєних знань переважають діалогічні форми роботи.

Компоненти  креативної  особистості:  мотиваційний, інтелектуальний,  емоційний  та  комунікативний.  Для  розвитку  їх необхідно розширяти рольовий простір кожного учня та включати його в різноманітні види діяльності, які забезпечують йому творчу самореалізацію та створюють досвід соціальних відносин. Використовуючи  педагогічні  технології  формуємо  інноваційну особистість, якій притаманні:

-  внутрішня  свобода  (ситуації  вибору,  яка  стимулює пізнавальний  інтерес  «Хочу  все  знати»,  почуття відповідальності та власної значимості);

-  стабільність та стресостійкість - це керування емоціями.

Ефективними методами роботи  є методи креативного навчання.

До  них  належать  методи,  що  у  традиційному  розумінні  є інтуїтивними:  «мозкового  штурму»,  емпатії,  педагогічні  методи учня, який виконує роль вчителя тощо. Такі методи спираються на нелогічні дії учнів, що мають інтуїтивний характер. Інший  вид  креативних  методів  навчання  базується  на використанні  алгоритмічних  приписів  та  інструкцій  (метод синектики, «морфологічного аналізу»). Їхня мета-побудова логічної опори для створення учнями освітньої продукції. Наступний  вид  креативних  методів-метод  евристики.  Це прийоми,  які  дозволяють  учням  вирішувати  питання  шляхом «наведення» на можливі правильні рішення та скорочення варіантів

таких рішень.

До креативних методів належать також:

-  метод вигадування-спосіб створення невідомого учням раніше продукту за результатами певних розумових дій;

-  метод  «Якби…»  -учням  пропонується  скласти  опис  та намалювати малюнок того, що відбудеться, якщо у світі щось зміниться.  Виконання  подібних  завдань  не  тільки  розвине здатність  уявляти,  а  й  дозволить  краще  зрозуміти  будову реального світу, взаємозв’язок його складових, фундаментальні основи різних наук;

-  образної картини - відтворює такий стан учня, коли сприйняття і  розуміння  об’єкта,  що  вивчається,  наче  зливаються; відбувається його цілісне, нерозчленоване бачення. Учень під час  такої  роботи  не  тільки  думає  різними  масштабами, співвідносить свої знання з різних галузей знань, а й відчуває значення реальності, що зображена;

-  гіперболізації – збільшується чи зменшується об’єкт пізнання, його окремі частини або якості;

-  аглюцінації – учням пропонується поєднати непоєднувальні у реальній  якості,  властивості,  частини  об’єкта  та  зобразити, наприклад, гарячий сніг, солодку сіль тощо;

У  процесі  навчання  зв'язок  методу  з  іншими компонентами  є зворотним:  метод  є  похідним  від  цілей,  завдань,  змісту,  форм навчання;  водначас  він  суттєво  впливає  на  можливості  їхньої практичної  реалізації.  Навчання  прогресує  настільки,  настільки «дозволяють» йому рухатися уперед застосовані методи.

 

  Шляхи  розвитку  креативного  мислення  учнів початкових класів

Щоб  сформулювати  творчі  здібності,  дитині  необхідно якнайбільше вражень про навколишній світ під час виконання різних видів  діяльності,  який  їй  подобається  найбільше,  а  потім –  в  усіх притаманних  учням  видах  діяльності  (гра,  малювання, конструювання,  читання  та  розігрування  сюжетів  знайомих літературних творів, складання віршів, казок, робота з геометричним матеріалом, експериментування тощо). Формуючи в учнів інтерес до будь –  якого  з  цих  видів  діяльності,  вдається  захопити  дитину процесом творчості.

Серед  шляхів  розвитку  творчих  здібностей,  пізнавальної активності,  самостійності,  самореалізації  дітей  підкреслюється необхідність  використання  в  роботі  з  учнями  початкових  класів різноманітних  завдань –  навчальних,  розвивальних,  пізнавальних, інтелектуальних, нестандартних, творчих.

Зважаючи на це вважаю, що розвитку творчих здібностей сприяють:

-  словесні творчі завдання на добір рими, складання початку чи закінчення вірша;

-  складання казки за малюнком;

-  створення продовження казки, оповідання;

-  складання чистомовок;

-  використання анаграм, метаграм;

-  словесне малювання;

-  творчі списування текстів;

 -  вилучення зайвого;

-  скоромовки;

Для розвитку творчих здібностей я використовую  метод гри.

Гра, як основна діяльність дитини в молодшому шкільному віці, є  постійною  її  супутницею.  Гра  для  дитини –  перша  можливість проявити  себе,  самовиразитись  і  самоствердитись.  В  іграх  діти  не тільки  відображають  реальне  життя,  а  й  перебудовують  його.  За словами  Виготського,  «гра  дитини –  це  творче  переосмислення пережитих вражень, комбінування їх і побудова з них дійсності, яка відповідає  запитам  і  інтересам  самої дитини»,  тобто  гра  розглядається  як творча  діяльність,  в  якій  наочно виступає комбінуюча дія  уяви.  Тому в своїй роботі використовую розвивальні ігри як засіб навчання і виховання.  

В  добукварний  період,  на  уроках навчання грамоти, використовую такі ігри:

Гра «З яких звуків складається слово?»

Основна  мета  цієї  гри –  навчити  дитину  вслухатися  в  слово, чути звуки, з яких воно складається, і визначати послідовність цих звуків.

 Гра «Заміни звук».

Гра вдосконалює фонематичний слух, розвиває  уяву, розумові операції аналізу і синтезу.

На уроках використовую навчальні ігри «Розумові розминки»:

 Гра  «Чому  так  трапилось?» Річка вийшла з берегів і затопила навколишнє поле.

Гра «Висновок»: Оленка старша за Марійку, а Марійка старша за Миколку. Хто найстарший? Наймолодший?

 Використовуючи  у  роботі  інтерактивні  методи «Займи позицію», «Прес», організовую «ігри»: «Мікрофон», «Акваріум»,  «Карусель».  Методи  інтерактивного  навчання  дають змогу швидко активізувати пошуково - пізнавальну діяльність учнів, максимально розкривають їх таланти.

   Наш час – це час суттєвих змін у науці, техніці, інформаційному середовищі, освіті. Суспільству потрібні люди, які здатні приймати нестандартні рішення, вміють творчо мислити. Тому одним із пріоритетних напрямків політики нашої держави є турбота про обдаровану та талановиту молодь, її творчий, інтелектуальний, духовний та фізичний розвиток. Як зазначено у Національній доктрині розвитку освіти, «Держава повинна забезпечувати … розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості» . Одним із вирішальних чинників розв’язання цих завдань є розвиток креативного мислення учнів. Що ж таке креативність?

          Термін «креативність» має подвійне значення: творчість і створення. Але треба пам’ятати, що творчість не завжди дає творчий результат, а креативність веде до створення творчого продукту.   

     Деякі дослідники виділяють загальні вимоги до процесу креативного мислення незалежно від проблеми, на яку він спрямований, а саме: зміна структури зовнішньої інформації та внутрішніх уявлень за допомогою формування аналогій і поєднання концептуальних прогалин; постійне переформулювання проблеми; застосування існуючих знань, спогадів і образів для створення нового та використання старих знань і навичок у новому ключі; використання невербальної моделі мислення; процес креативності вимагає внутрішнього напруження . Вважаю, що ці вимоги можна задовольнити в процесі пізнавальної діяльності. Але для розвитку креативного мислення учні повинні оволодіти та застосовувати прийоми розумової діяльності.

Основна ідея мого досвіду полягає у відмові від механічного перенесення знань, у проблемно-пошуковій діяльності учнів, які йдуть шляхом наукового дослідження до формування проблем, гіпотез, пошуку шляхів їх розв’язання, формування понять та їх пояснення. Учитель здійснює супровід учнів, дає певні рекомендації, спонукає їх до творчої діяльності, демонструє певний спосіб дій. Креативне навчання передбачає індивідуально-орієнтовану роботу вчителя з учнями. Першочерговою задачею є розвиток у школярів здібностей до самостійного формування нових знань, умінь, способів дій. Головним фактором креативного навчання є ініціативність учнів. При цьому учень із об’єкта педагогічного впливу перетворюється на суб’єкт спілкування. Він відповідає за свою діяльність так само, як і вчитель за свою. Не із кожного учня можна «зробити» креативну особистість. Креативне навчання – це процес постійної співпраці вчителя та учня. Навчальний процес організовується як живий контакт партнерів, зацікавлених один у одному та в справі, якою вони займаються разом. Креативне навчання має характерну рису: навчальний процес зливається з життям, із рішенням реальних творчих задач.

     Працюючи над темою «Розвиток креативного мислення учнів»,  спираюся на активну модель навчання та частково на інтерактивну (робота в парах, групах), як спеціальну форму організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Використовую методи: дослідницький частково – пошуковий ; пояснювально– ілюстративний.

   У процесі педагогічної діяльності прийшла до висновку, що саме ігри, моделювання, розв’язування прикладних та винахідницьких задач, самостійна робота, дослідно-експериментальна діяльність, робота над проектами сприяють формуванню креативної особистості.

   У кожній навчальній темі можна створити умови для креативної діяльності. За опитуванням учнів, найбільшу перевагу вони надають роботі у групах та парах. При цьому діти визначають, що колективна робота допомагає навчитися слухати та чути інших.

   Уроки планую таким чином, щоб:

- навчальний процес мав позитивний емоційний зміст. Бо саме емоціонально – актуальний початок уроку сприяє формуванню творчої атмосфери. Для цього використовую афоризми, приказки та прислів’я, уривки віршів, картини відомих художників тощо;

- учні розуміли, що творчість починається саме із сумніву. Дуже дієвим на даному етапі є створення проблемних ситуацій.

- До проблеми, яка розглядається, було  знайдено декілька варіантів рішень.

- на окремих уроках були  присутні питання відкритого типу, однозначну відповідь на які не завжди можна найти. Такі питання є розвиваючими.

Учитель має кожен урок будувати так, щоб в учнів постійно був стійкий інтерес до предмету та процесу пізнання, навчальна активність, бажання творити і пізнавати. Саме креативне навчання цьому й сприяє.

   Креативна інноваційна особистість – мета освіти ХХI століття.

До проблеми креативності неодноразово звертались дослідники та, незважаючи на це, вона залишається найменш розгаданою частиною людської активності. Креативність пов'язана з різними аспектами людської особистості

Креативна людина володіє більшою привабливістю у спілкуванні. Вона притягує до себе людей. В її товаристві час спливає непомітно та виникає бажання якомога довше залишатися поруч з нею. При цьому привабливість творчої людини пов'язується не лише з її постійним розвитком, змінами, але й з її відкритістю іншому досвіту. А ця відкритість, у свою чергу, звершує це коло, чи точніше, продовжує спіраль розвитку.

Створіть сприятливу атмосферу для розвитку творчого мислення в дітей! І пам'ятайте головне, про почуття психологічної захищеності у них. Критичні зауваження на адресу дітей і спроби окремих дорослих створити в них відчуття, що пропозиції малого нерозумні й навіть не заслуговують на увагу, є найкоротшим шляхом придушення творчих можливостей маленької людини. Якщо перші спроби дитини самостійно мислити не знаходять підтримки серед оточуючих, викликають сміх, то в неї з'являється страх виявитися "білою вороною".

Занадто великі вимоги до дитини призводять до побоювання не відповідати очікуванням оточуючих, а потім, у свою чергу, - до "паралічу творчості". Дитина боїться випробувати свої сили, ризикнути, експериментувати, жити повноцінним життям. Вона боїться успіху, тому що за її досвідом успіх приречений до провалу, оскільки тут свій згубний вплив здійснює низька самооцінка. Кожна спроба, що вимагатиме оригінального підходу, творчості та самовпливу, супроводжуватиметься синдромом тривожності й вини.

Із розвитком здібності творчо мислити й творити людина все більше набуває вміння вміло поводити себе з оточуючими, створюючи навколо себе атмосферу комфорту й можливості для вільного вияву особистості, адже творчість - найвища із людських функцій, яка ґрунтується на свободі волі й уяви. Розвиваючи реактивність, вона виходить на рівень ширших соціальних взаємовідносин і зв'язків, за влучним висловом А. Галіна, "вилізає з індивідуалістичної шкарлупи, якщо в ній знаходиться".

Тобто, ми говоримо про необхідність спонукати в дітях радість відкриття нового. На сьогоднішній день ті навчальні програми, які діють в початковій школі, якраз і покликані на розвиток креативного мислення учнів.

На кожному уроці застосовується система інтерактивних методів навчання, орієнтованих на всебічний розвиток дитини. Навчальна діяльність учнів за допомогою рубрикацій підручника розподіляється на різноманітні види, які властиві дитині молодшого шкільного віку і сприяють якості й швидкості засвоєння навчального матеріалу, розвитку комунікативних здібностей, мотивують навчальну діяльність: "прочитай", "прочитай із дорослими", "робота в групах", "поміркуй", "зверни увагу", "склади казку або оповідання", "намалюй", "практичні завдання", "навчальна гра".

РОЗВИТОК КРЕАТИВНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ДИДАКТИЧНОЇ ГРИ

Гра — це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять...

Сьогодні створюється нова школа, де учень повноцінно живе, проектує своє майбутнє, свій шлях, демонструючи власні можливості, ставлячи перед собою завдання самовдосконалення, самовиховання, самоосвіти. При цьому особливого значення набуває креативність особистості, її здатність до творчого нестандартного мислення, уміння ефективно розв'язувати складні проблеми власної життєдіяльності.

Креативність дослідники розглядають як передумову для будь-якої творчої діяльності, умотивованої прагненням індивідуума до самоствердження.

У системі освіти творчі можливості, закладені у кожній людині природою, мають бути розвинені та педагогічно скоординовані, школа повинна закладати підґрунтя розвитку творчого потенціалу особистості та визначити сталий напрямок цього процесу. Таким чином, креативна освіта відповідає таким організаціям навчання, виховання і розвитку творчої активності, у якій як педагог, так і учень має сприятливі умови для самореалізації, прагнення до отримання творчого продукту інтелектуальної діяльності та самостійногостворення нового.

Креативність — творчі можливості людини, що виявляються у сприятливості до нового у дивергентному мисленні, тобто у знаходженні неочікуванихрішень, у здатності до пошукових дій.

Під час проведення ігор інтелектуальна діяльність дитини повинна бути пов'язаною з її діями стосовно до навколишніх предметів. Для успішного засвоєння під час гри програмового матеріалу необхідно застосувати як предмети, що оточують школяра, так і моделі матеріалу, який вивчається. Психологи довели, що засвоєння дитиною знань починається з матеріальної (або матеріалізованої) дії із предметами або 'їх моделями, малюнками, схемами, картками... При цьому образи предметів, їх характерні риси, ознаки, дії, які учні здійснюють із предметами або їх моделями, переносяться у світ уявлень. Цей процес відображає взаємодію учнів із пізнавальним матеріалом. Отже, існує зв'язок між матеріальною і зовнішньо мовленнєвою формами дії та розвитком креативної особистості.

Таким чином, матеріальна (або матеріалізована) форма дії є відправною, зовнішньо мовленнєва передбачає роздум, судження, розумова форма дії здійснюється тільки тоді, коли в учнів сформовані уявлення або поняття.

Ці три форми дії впливають на розвиток різноманітних сторін мислення: наочно-дійового, наочно-образного та словесно-логічного. Важливо, щоб учні засвоїли три форми дії.

МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ІГОР НА УРОЦІ

•• Місце гри на уроці

1. Гру можна починати на уроці, коли учні засвоїли мінімум матеріалу.

2. Починаючи гру, учитель повинен усвідомлювати, які знання у дітей він закріплюватиме, які вміння та навички розвиватиме.

3. На якому етапі уроку потрібно проводити цю гру? Це залежить від її характеру і мети. Спокійні ігри можливі на будь-якому етапі. Жваві —наприкінці уроку, оскільки школярі під час такої гри сильно збуджуються.

Вибір гри для уроку

Доступність гри для учнів певного віку, відповідність до їх потреб та інтересів. Гра повинна бути посильною, одночасно містити деякі труднощі, що потребують уваги, пам'яті. Усі дидактичні ігри містять мовленнєві дії, інколи з рухами, мімікою, використанням предметів, малюнків і т. ін.

•• Організація гри

Перед початком гри вчитель повідомляє, на якому матеріалі вона проводитиметься, попереджає про можливі затруднення. Він ставить завдання і пояснює правила гри. Демонструє зразок, як слід виконувати ігрові дії. Не можна починати гру, не переконавшись, що всі учні зрозуміли, які вимоги до них ставляться. Учитель здійснює контроль за дотриманням правил гри, інколи за потреби назначає «контролерів».

Проведення гри

1. Під час гри вчитель повинен проявляти максимум уваги, такту, доброзичливості до учнів.

2. Особливу увагу слід приділяти збуджуваним і образливим дітям. Не варто змушувати виконувати творчі завдання, якщо дитина не бажає цього.

3. Важливо дотримуватися темпу і ритму ведення гри.

4. Неприпустимими під час гри є загальні дисциплінарні зауваження.

5. Багато ігор проводять у вигляді змагання команд. У цьому випадку обирають капітанів команд, які контролюють правильність розв'язання, порядок. У кожній команді мають бути школярі з різною підготовкою. Підбиття підсумків гри

Для гри на уроці відводять 5-8 хвилин. Наприкінці гри підбивають підсумки,оголошують переможців. Учитель нагадує, який матеріал необхідно

повторити, щоб наступного разу здобути перемогу. Оголошення переможців має відбуватися без докорів і засуджень.

Обов'язково слід пояснити, чому вчитель важає команду переможцем.

До використання гри слід ставитися творчо.

Учитель може змінити правила гри, ураховуючи підготовленість учнів певного класу.

Дидактична гра стимулює пізнавальну діяльність учнів, викликає позитивні емоції у ставленні до навчальної діяльності, її змісту, форм і методів здійснення, сприяє розвитку пізнавального інтересу. Увага школярів, перш за все, спрямована на ігрову дію. При цьому, до процесів запам'ятовування, мислення долучаються глибокі переживання, отже, процеси є інтенсивнішими, результативнішими, тому навчання відбувається без особливих зусиль з великим емоційним піднесенням.

Підсумовуючи,  зазначу, що  розгляд  представлених  концепцій, технологій  креативної  освіти  не  вичерпує  всього  арсеналу  ідей, підходів, теорій творчого навчання то розвитку молодших школярів. Разом із тим зазначені теорії варто цілеспрямовано реалізовувати в сучасній  школі,  оскільки  світ  в  цілому  та  економіка  зокрема, вимагають  плекання  людини  творчого  типу.  Якщо  освіта залишається спрямованою на підготовку «людини корисної», тобто на формування наперед заданої кількості та конфігурації корисних якостей,  то  вона  не  задовольнятиме  вимог  часу.  Творчість орієнтована  на  самовизначення,  а  не  на  старанне  відтворення запрограмованих інструкцій та алгоритмів Впровадження технологій креативного навчання є ще однією можливістю розвитку суспільства знань  та  інформації.  Отже,  сучасне  життя  поставило  на  порядок денний  проблему  креативної  освіти  молодших  школярів.

Впровадження  нових  педагогічних  підходів,  що   передбачають креативне  навчання  як  вчителів,  так  і  учнів,  ґрунтуються  на  одночасному використанні мультимедійних засобів, комп’ютерів та Інтернету, дозволяє зробити процес навчання більш інтенсивним та інтерактивним.  За  висновками  найкращий результат  досягається  шляхом  застосування  таких  методів,  як взаємне навчання, самоорганізація, емпіричне навчання, навчання в умовах,  наближених  до  реальних,  навчання  з  використанням ресурсів та проблемно орієнтоване навчання, рефлексія, критичний самоаналіз, а також поєднання цих методів у будь-яких варіантах.

 

docx
Пов’язані теми
Педагогіка, Інші матеріали
Додано
23 жовтня 2018
Переглядів
700
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку