Доповідь: "Системно-діяльнісний підхід як філософія освіти початкової школи."

      Сьогодні ми переживаємо зміни у всіх сферах життя, які не могли не торкнутися і освітню галузь. Кожен вчитель розуміє, що дітей треба навчати по-новому, що перевірені століттями методи навчання та виховання не дозволяють в достатній мірі забезпечити успішну адаптацію випускників до життя в сучасному суспільстві. Обсяг наукової інформації стрімко зростає - за кожні 10 років він подвоюється. Тому очевидно, що які б міцні і обширі не були знання учня, він опиниться  безпорадним у житті перед  лавиною завдань і проблем, якщо не  навчиться  вчитися, змінювати себе.

      Якщо ще 10-15 років тому в педагогічному співтоваристві йшли палкі дискусії про цілі освіти, то в наші дні це питання стає риторичним. Вирази «вміти вчитися», «готовність до саморозвитку», «самореалізація особистості» можна прочитати в статті і нормативному документі, почути в будь-якій аудиторії, де педагоги та психологи обговорюють проблеми сучасної освіти. Проте чи завжди ми розуміємо зміст цих слів, а головне - володіємо методами організації освітнього процесу, котрі зроблять ці високі слова реальною практикою?

      У структурі сучасної освіти одне з чільних місць займає початкова освіта.(слайд 2) Саме вона має розкрити всі умови для розвитку задатків та здібностей учнів, а також підтримувати їх впродовж навчання. Пріоритет надається навчанню самостійно здобувати потрібну інформацію, бачити проблеми, шукати шляхи їх раціонального розв’язання, вміти критично мислити, застосовувати набуті знання для вирішення нових завдань. Для того, щоб навчити учнів вирішувати всі ці завдання, потрібно застосовувати  педагогічну  технологію  діяльнісного  підходу, яка об’єднує в одне ціле пошукову, проектну, дослідницьку методики.

      Головною її метою є розвиток особистості учня на основі засвоєння  ним не лише знань, умінь і навичок, а насамперед  узагальнених способів навчальних  дій  шляхом  цілеспрямованої,  науково обґрунтованої організації  власної  навчальнопізнавальної  діяльності. Технологія діяльнісного підходу сприяє персоналізованому навчанню, що дозволяє учням розвивати свої таланти та здібності, демонструвати високий рівень знань.(слайд 3)

      «Єдиний шлях, що веде до знань, – це діяльність» Дж. Б. Шоу. Зміни, що відбуваються у нашому сучасному світі, де ніщо не стоїть на місці, ставлять перед нами вимогу виховання активної, високоорганізованої людини, яка здатна пропонувати цікаві ідеї, бути активною, оригінальною, вміти підлаштовуватись до різноманітних ситуацій, приймати оригінальні, нестандартні рішення та навчатись протягом усього життя. Основним завданням школи є формування умінь знаходити, впроваджувати нові шляхи, методи, форми роботи для того, щоб підвищувати мотивацію та активність школярів, майбутніх фахівців різних галузей.

      Впровадження технології діяльнісного підходу в навчальний процес можна обумовити тим, що виникає постійна потреба удосконалення навчання молодших школярів, пошук «нового», що дозволить мотивувати учнів.

      Згідно з Державними стандартами початкової загальної освіти основними принципами її розбудови є створення умов для повної реалізації здібностей, таланту, всебічного розвитку кожної людини; гуманітаризація; демократизація освіти; пріоритет загальнолюдських цінностей, формування компетентної особистості. Ці та інші завдання будуть успішно реалізовуватись, якщо вчителі початкової школи будуть впроваджувати в практику технологію діяльнісного  навчання, в основі якої лежить самостійний пошук розв’язання завдань та успішний результат.

      Державний стандарт початкової загальної освіти ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, що реалізовані в освітніх галузях і відображені в результативних складових змісту освіти.(слайд 4)

      Діяльнісний підхід – спрямованість  навчально-виховного процесу  на  розвиток  умінь  і  навичок особистості,  застасування  на  практиці набутих  знань  з  різних  навчальних предметів,  успішну  адаптацію  людини  в соціумі,  професійну  самореалізацію, формуання  здібностей  до  колективної діяльності  та  самоосвіти.

      Діяльнісний спосіб навчання – це такий спосіб, коли учень сам включається в роботу, тобто всі компоненти завдання контролюються самими учнями.(слайд 5) Цей метод навчання забезпечує комфортне психічне здоров’я учнів і вчителів і значно зменшує конфлікти в класі. Створює сприятливі умови для підвищення рівня загальнокультурної підготовки. Найголовніше, що він не руйнує традиційну систему освіти, а перетворює її, щоб зберегти все необхідне для досягнення нових освітніх цілей.      

      Діяльнісний підхід – це така організація освітнього процесу, за якої головна увага приділяється активній, різнобічній, продуктивній, максимально самостійній навчально-пізнавальній діяльності учнів.

      Суть діяльнісного методу полягає у розвитку особистості учнів на основі оволодіння різними способами дій. Цей метод є основою для формування вміння «самостійно вчитися».

      У 2000 році почалося впровадження в освітню практику діяльнісного методу навчання. Розроблено і теоретично обґрунтовано модельний зразок організації розуміння і прийняття учнями на особистісно значущому рівні норми навчальної діяльності («уміння вчитися»).

       Первинне розуміння учнями того, що означає «вміти вчитися», починається з 1 класу. Очевидно, що темп і рівень обговорення буде залежати від віку учнів і від наявного у них досвіду перебування в навчальній діяльності.

     Отже, що ж таке діяльнісний метод навчання?

     Метод навчання, при якому дитина не отримує знання у готовому вигляді, а здобуває їх сама у процесі власної навчально-пізнавальної діяльності називається діяльнісним методом.

     Основою діяльнісного підходу є:(слайд 6)

- самовдосконалююча особистість – це головна мета навчання;

 -навчальний процес спрямований на розвиток пізнавальної діяльності учнів та її активізацію;

 -створення ситуації, що дають змогу поєднати можливості різних предметів для формування комплексу знань та умінь;

      -застосовувати  різноманітні  методи спонукання учнів до праці та активної участі в процесі засвоєння знань;

      -спонукати учнів до творчої самостійної роботи по здобуванню знань та формуванню умінь та навичок;

Для впроваджувати діяльнішого підходу в навчанні застосовують:

      -проблемне навчання;

      -розвивальне навчання;

      -особистісно-орієнтоване навчання;

      -інтерактивні технології ;

      -метод проектів, виготовлення леп-буків.

Принципи технології діяльнісного підходу до навчання: (слайд 7)

•          принцип діяльності (відкриття нового знання самою дитиною);
•          принцип безперервності (узгодженість усіх компонентів системи навчання: мети, завдань, змісту, методів, форм);
•          принцип цілісного уявлення про світ (якщо знання не потрібні, то для чого вони?);
•          принцип мінімаксу (забезпечує різнорівневе навчання);
•          принцип психологічної комфортності (віра у сили та можливості дитини);
•          принцип варіативності (формування вміння добирати різні варіанти розв’язання завдань);
•          принцип творчості (максимальна орієнтація на творчу основу у діяльності).

       Аналіз показує, що дидактичні принципи діяльнісного методу навчання є до певної міри необхідними і достатніми для організації процесу навчання діяльнісної спрямованості.

       Діти, починаючи з першого дня навчання, заглиблюються в атмосферу творчості, пошуку нового, піддають сумнівам сталі істини, вчаться аналізувати, порівнювати, узагальнювати, прогнозувати, застосовувати здобуті знання в нових ситуаціях, вчаться проектувати власну діяльність, що дає дитині можливість відчути позитивний настрій для навчання й ситуацію успіху, забезпечує відчуття дитиною себе рівною серед рівних, створює в колективі атмосферу для досягнення спільної мети, коли кожен учень може висловлювати свою думку й вислухати товариша, прагне до пізнання нового, що ґрунтується винятково на інтересі до предмета пізнання.

       Цей метод навчання є одним із провідних у сучасній початковій школі. Його застосування забезпечує можливості щодо вироблення в учнів необхідних пізнавальних вмінь, компетенцій саморозвитку та самовиховання.  Діяльнісний  підхід  дозволяє дітям глибоко поринути у таємниці навчального предмету, оволодіти методами його пізнання та різними способами розв’язування завдань(слайд 8),(слайд 9),(слайд 10),(слайд 11),(слайд 12),(слайд 13).

       Урок відкриття нового знання має таку структуру:(слайд 14)

                              (за технологією діяльнісного підходу)

      1. Організаційний момент: самовизначення до діяльності.

      Даний етап процесу навчання   передбачає включення у діяльність (хочу працювати);  і змістовний момент (можу працювати).

        В учнів повинно виникнути позитивно емоційне направлення. Вчитель на початку уроку робить гарні побажання  учням, пропонує побажати успіхів один одному, дає дітям  подумати, що їм потрібно для успішної роботи на уроці, запропонує пояснити девіз уроку («З  малої удачі починається великий успіх» пояснення девізу уроку,вправа побажання «Промінчик добра», «Чарівна коробочка», вправа «Дивуй», «Фантастична добавка», загадка, ребус)

        2. Актуалізація знань.

        На цьому етапі повторюється матеріал, який необхідний для відкриття нового матеріалу, для виявлення утруднення в індивідуальній діяльності кожного учня, ставиться проблемна ситуація. Одне із головних завдань вчителя – поставити проблему перед учнями, що забезпечить можливість правильно побудувати проект виходу із утруднення. Діти одну хвилину намагаються самостійно знайти правильне рішення, свої відповіді записують на дошці.(“Крок за кроком”, ”Я беру тебе з собою”, вправа”Знайди помилку”)

        3. Побудова проекту виходу із утруднення:

        На цьому етапі уроку відбувається вибір методів та способу управління діяльністю. Учні у комунікативній формі  обдумують і обговорюють різні варіанти відповідей, вибирають оптимальний варіант, фіксують його вербально та знаково. Побудований спосіб дій використовують для розв’язання задачі, яка визвала утруднення. Учні виводять новий алгоритм. Учитель при обговоренні може використовувати  діалог, який підводить до діяльності, групову або парну роботу(вправа «Послухали-домовились-обговорили», вправа з LEGO та ін.)  

         4.Первинне закріплення (розв’язування типових завдань з коментуванням). Більшість типових завдань на новий спосіб дій  виконується з коментуванням учнів, бо промовляння забезпечує можливості розуміння дитиною навчального матеріалу та його запам’ятовування(вправа «Акваріум», «Карусель», вправа «Джигсоу», вправа «Словесні кульки» та інш.)

         5. Рефлексія уроку

         На цьому етапі фіксується  у мовленні нове правило (алгоритм); організується самооцінка учнями своєї навчальної діяльності.(вправа «Повідом своє –Я», метод ПРЕС, вправа «Незакінчене речення»).

       Треба пам’ятати: володіння  дитиною  способом  діяльності ситуація  її  успіху. Використання  системно-діяльнісного  підходу  в  навчанні створює  необхідні  умови для  розвитку  вмінь  учнів самостійно  мислити,  орієнтуватися  в  новій  ситуації,  знаходити  свої  підходи  до  вирішення  проблем.