У рамках сучасних досліджень рекламного дискурсу до стилістичних особливостей німецької реклами ми відносимо її лінгвокультурологічні особливості [1, с. 85]. Точніше, будь-який вид дискурсу, за дослідником, який обумовлює комунікацію між атором та потенційним реципієнтом, є обєктом дослідження лінгвістики тексту, а отже і реклами у пресі ФРН.
Важливою складовою лінгвокультурології вважається лінгвокультурна компетенція, тобто розуміння всіх аспектів культури, але особливо – соціальної культури, цінностей і традицій народу та їх вираження на вербальному рівні. Як зазначає Бацевич, лінгвокультурна компетенція – це знання базових елементів культури (національних звичаїв, традицій, реалій тощо) країни, мовою котрої здійснюється комунікація; здатність мовця виявляти у мові країнознавчу інформацію і користуватись нею з метою досягнення запланованої комунікативної мети; уміння здійснювати міжкультурну комунікацію, яке передбачає знання лексичних одиниць з національно-культурним (етнокультурним) компонентом семантики і навички адекватного їх уживання в ситуаціях міжкультурного спілкування, а також уміння використовувати фонові знання для досягнення взаєморозуміння в ситуаціях опосередкованого і безпосереднього міжкультурного спілкування [1].